Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 911/1064/21 : Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів; Невиконання або неналежне виконання зобов’язань; оренди.
Надіслано для оприлюднення: 13.10.2022. Зареєстровано: 13.10.2022. Забезпечено надання загального доступу: 14.10.2022.
Дата набрання законної сили: 21.09.2022
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		     ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД      
		вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		"21" вересня 2022 р.           Справа№ 911/1064/21
		Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: 
		головуючого:           Корсака В.А.
		суддів:            Євсікова О.О. 
		          Владимиренко С.В. 
		 
		за участю секретаря судового засідання: Заборовської А.О.
		за участю представників згідно протоколу судового засідання,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційних скарг Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» та Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях
		на рішення Господарського суду Київської області від 19.10.2021, повний текст складено та підписано 02.11.2021
		у справі № 911/1064/21 (суддя Наріжний С.Ю.)
		за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дафна Мей Юкрейн»
		до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях
		та Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль»
		про визнання права на звільнення від орендної плати, зобов`язання провести перерахунок нарахованої орендної плати та зобов`язання провести зарахування (залік) надміру сплаченої орендної плати
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Короткий зміст позовних вимог.
		 
		Товариство з обмеженою відповідальністю «Дафна Мей Юкрейн» (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Київської області з позовною заявою до РВ ФДМ України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях (далі - відповідач-1) та Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» (далі - відповідач-2) про визнання права на звільнення від орендної плати, зобов`язання провести перерахунок нарахованої орендної плати та зобов`язання провести зарахування (залік) надміру сплаченої орендної плати.
		Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в силу   Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 17.03.2020 № 530   та   Постанови КМУ «Деякі питання сплати орендної плати за державне майно під час дії карантину» від 15.07.2020 №611   позивач мав право на звільнення від орендної плати та її нарахування у розмірі 25 відсотків від нарахованої орендної плати, проте відповідачами здійснювалось нарахування позивачу орендної плати у розмірі 100 відсотків, неодноразові звернення позивача до відповідачів про звільнення від орендної плати та нарахування її відповідно до Постанови КМУ № 611, залишились без реагування.
		 
		Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.
		 
		Рішенням Господарського суду Київської області від 19.10.2021       позов задоволено повністю. Визнано у Товариства з обмеженою відповідальністю «Дафна Мей Юкрейн» право на звільнення від орендної плати (право на несплату орендної плати), нарахованої за період з 17.03.2020 по 14.06.2020 в сумі 454 816,83 грн з ПДВ згідно з Договором оренди індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності, №2277 від 29.08.2019, укладеним між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській області та ТОВ «Дафна Мей Юкрейн», який посвідчений приватним нотаріусом КМНО Скляр О.С. та зареєстрований в реєстрі за № 2055. Зобов`язано Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях та Державне підприємство «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» провести перерахунок нарахованої орендної плати за Договором оренди індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності, № 2277 від 29.08.2019, укладеним між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській області та ТОВ «Дафна Мей Юкрейн», який посвідчений приватним нотаріусом КМНО Скляр О.С. та зареєстрований в реєстрі за № 2055, за період з 12.03.2020 по 31.07.2021, зменшивши її на 2110768,11 грн з ПДВ. Зобов`язано Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях та Державне підприємство «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» провести зарахування (залік) надміру сплаченої орендної плати у загальному розмірі 1729539,33 грн в рахунок майбутніх платежів за Договором оренди індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності, № 2277 від 29.08.2019, укладеним між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській області та ТОВ «Дафна Мей Юкрейн», який посвідчений приватним нотаріусом КМНО Скляр О.С. та зареєстрований в реєстрі за № 2055. Стягнуто з Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Дафна Мей Юкрейн» 3405 грн 00 коп. судового збору. Стягнуто з Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Дафна Мей Юкрейн» 3 405 грн 00 коп. судового збору.
		Приймаючи дане рішення суд виходив з того, що позивач, як орендар, який використовує нерухоме державне майно для розміщення торгівельного об`єкту (фірмовий магазин вітчизняного промислового підприємства - товаровиробника), відповідно до Додатку № 3 Постанови КМУ № 611, має право на відповідне зниження орендної плати. 
		Зокрема, суд наголосив на тому, що з дати встановлення карантину та на період його дії, орендна плата за Договором № 2277 від 29.08.2019 підлягає нарахуванню та сплаті у розмірі 25% від суми встановленої за умовами Договору орендної плати. Нараховані суми орендної плати за Договором № 2277 розраховано без урахування права позивача на звільнення від орендної плати за період з 17.03.2020 по 14.06.2020, а також права на отримання знижки відповідно до Постанови КМУ № 611 на період дії карантину шляхом сплати орендної плати в розмірі 25% від встановленої за умовами Договору № 2277, а саме за період з 12.03.2020 по 31.07.2021.
		Суд встановив, що згідно наданих позивачем розрахунків, загальний розмір знижки по сплаті орендної плати за період з 12.03.2020 по 31.07.2021, яка підлягає застосуванню до позивача за Договором № 2277, становить 2 110 768,11 грн з ПДВ.
		Згідно наданих позивачем розрахунків та доказів на підтвердження здійснених платежів, а також враховуючи встановлені судом обставини щодо наявності у позивача права на звільнення від сплати орендної плати в період з 17.03.2020 по 14.06.2020 та права на сплату орендної плати в розмірі 25% від встановленої за умовами Договору № 2277 орендної плати за період з 12.03.2020 по 31.07.2021, вбачається, що з боку позивача має місце переплата орендної плати на загальну суму 1 729 539,33 грн.
		З огляду на встановлені судом факти, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що що  позовна вимога про зобов`язання відповідачів провести перерахунок нарахованої орендної плати за Договором № 2277 від 29.08.2019 за період з 12.03.2020 по 31.07.2021, відповідно до Постанови КМУ № 611, шляхом зменшення її на 2110768,11 грн з ПДВ, є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню; позовна вимога про зобов`язання відповідачів провести зарахування (залік) надміру сплаченої орендної плати у загальному розмірі 1729539,33 грн в рахунок майбутніх платежів за Договором № 2277 від 29.08.2019, також підлягає задоволенню.
		 
		Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.
		 
		Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Київської області від 18.01.2022 у справі №911/1064/21 скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову повністю.
		Обґрунтовуючи позовні вимоги, скаржники вважають, що оскаржуване рішення прийнято з порушення вимог матеріального та процесуального права,  а саме: 
		- суд належним чином не дослідив, чи здійснював позивач свою господарську діяльність під час дії карантину;  
		- суд не дослідив чи мав позивач доступ до орендованого майна під час дії  карантину; 
		- суд не враховав, що позивач 28.05.2021 повністю сплатив заборгованість за договором в сумі 689505,80 грн за період березень 2020-квітень 2021;
		- суд дійшов помилкового висновку про нарахування позивачу орендної плати у розмірі 25%, оскільки, на думку скаржників, позивач не підпадає під критерії визначені додатком 3 до Постанови Кабінету Міністрів від 15.07.2020 №611 та орендна плата за договором не була розрахована відповідно до Методики.
		 
		 
		Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної    скарги   по суті.
		 
		Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.11.2021 та протоколу передачі апеляційної скарги раніше визначеному складу суду від 24.11.2021, апеляційні скарги передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Корсак В.А., судді: Євсіков О.О., Попікова О.В.
		Ухвалами Північного апеляційного господарського суду від 22.11.2021 та 26.11.2021 відповідно, постановлено витребувати у Господарського суду Київської області матеріали справи №911/1064/21 та невідкладено надіслати їх до Північного апеляційного господарського суду. Відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу IV ГПК України, до надходження матеріалів справи №911/1064/21. Копію ухвали надіслано Господарському суду Київської області.
		02.12.2021 матеріали справи №911/1064/21 надійшли до Північного апеляційного господарського суду.
		Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.12.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» на рішення Господарського суду Київської області від 19.10.2021 у справі №911/1064/21. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях на рішення Господарського суду Київської області від 19.10.2021 у справі №911/1064/21. Закінчено проведення підготовчих дій. Повідомлено учасників справи про призначення апеляційної скарги до розгляду на 26.01.2022. Роз`яснено учасникам справи право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі до 19.01.2022. Встановлено учасникам справи строк для подачі всіх заяв,клопотань, пояснень, заперечень в письмовій формі до 19.01.2022. Доведено до відома учасників справи, що явка їх представників в судове засідання є необов`язковою.
		На підставі службової записки головуючого судді та розпорядження Північного апеляційного господарського суду від 26.01.2022, у зв`язку з перебуванням судді Євсікова О.О., який входить до складу колегії суддів, у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл справи №911/1064/21.
		Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями та протоколу передачі апеляційної скарги раніше визначеному складу суду від 26.01.2022, апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: Корсак В.А. - головуючий суддя, судді - Владимиренко С.В., Попікова О.В.
		Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.01.2022 апеляційні скарги прийнято до провадження у визначеному складі колегії суддів, розгляд справи постановлено здійснити в раніше призначеному судовому засіданні 26.01.2022.
		Розгляд справи неодноразово відкладався. 
		На підставі службової записки головуючого судді та розпорядження Північного апеляційного господарського суду від 18.07.2022, у зв`язку з перебуванням судді Владимиренко С.В., яка входить до складу колегії суддів, у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл справи №911/1064/21.
		Згідно повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.07.2022, апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: Корсак В.А. - головуючий суддя, судді - Владимиренко С.В., Євсіков О.О.
		Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.07.2022 апеляційні скарги прийнято до провадження у визначеному складі колегії суддів, розгляд справи постановлено здійснити в раніше призначеному судовому засіданні 17.08.2022.
		У судовому засіданні було оголошено перерву до 17.08.2022, та 17.08.2022 до 21.09.2022 відповідно. 
		 
		Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи.
		 
		20.01.2021 (18.01.2021 здано до поштового відділення) до суду апеляційної інстанції від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу в строк, встановлений судом та з доказами надсилання іншим учасниками, а тому прийнятий до розгляду в порядку ст. 263 ГПК України.
		Позивач заперечує проти доводів апеляційної скарги та просить відмовити в її задоволенні. 
		 
		Явка представників сторін.
		 
		В судове засідання від 21.09.2022 з`явились всі представники сторін. 
		 
		Межі та строк розгляду справи судом апеляційної інстанції.
		 
		Згідно із ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
		Статтею 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України   визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
		Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшов висновку апеляційну скаргу залишити без задоволення, оскаржене рішення у даній справі залишити без змін, виходячи з такого.
		 
		Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції.
		 
		29.08.2019 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській області (правонаступником якого є Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях), як орендодавцем, та ТОВ «Дафна Мей Юкрейн», як орендарем, укладено договір оренди № 2277.
		Відповідно до даного договору Товариству з обмеженою відповідальністю «Дафна Мей Юкрейн» передано в оренду частину приміщення № 78, площею 25,00 кв.м. на 3-му поверсі пасажирського терміналу «D» (інв. № 47578), що розміщене за адресою: Київська область, Бориспіль, Аеропорт та перебуває на балансі ДП МА «Бориспіль» (балансоутримувач), з метою розміщення фірмового магазину вітчизняного підприємства-товаровиробника.  
		В період з 01.03.2020 по 31.07.2021 позивачу було нараховано орендну плату за Договором № 2277 в загальному розмірі 2716987,38 грн, яка підлягала сплаті позивачем на користь відповідачів у відповідних пропорціях згідно умов Договору № 2277.
		В період з 17.03.2020 по 14.06.2020 орендар - ТОВ «Дафна Мей Юкрейн» призупинив роботу в орендованому приміщенні у зв`язку з введенням на території України карантину, закриттям пунктів пропуску через державний кордон України, обмеженням роботи пасажирського терміналу «D» (закриття для обслуговування міжнародних рейсів). 
		Також отримав сертифікат ТПП № 3100-20-1107 щодо неможливості використання приміщення за цільовим призначенням. 
		Таким чином позивач неодноразово звертався до аеропорту та орендодавця із листами про звільнення від орендної плати та її нарахування згідно з вимогами   Постанови КМУ «Деякі питання сплати орендної плати за державне майно під час дії карантину» від 15.07.2020 № 611, а також не підписував акти здачі-приймання наданих послуг згідно з Договором № 2277.
		Відповідач-1 відмовив позивачу у нарахуванні орендної плати згідно з вимогами Постанови КМУ № 611, а питання щодо звільнення від орендної плати залишив поза увагою (листи від 04.11.2020 № 50-02.02-4515 та від 02.03.2021 №50-02.02-1014).
		В цей період відповідачі здійснювали нарахування орендної плати позивачу в розмірі 100%.
		На думку позивача, відповідачами не було враховано те, що:
		- наявність у ТОВ «Дафна Мей Юкрейн» прав на звільнення від орендної плати та її нарахування згідно з вимогами   Постанови КМУ «Деякі питання сплати орендної плати за державне майно під час дії карантину» від 15.07.2020 № 611.
		- з 18.03.2020 до 14.06.2020 із пасажирського терміналу «D», де розміщене приміщення, не виконувались міжнародні рейси та не здійснювався прикордонний та митний контролі, що виключало можливість доступу споживачів до приміщення;
		- з 12.03.2020 по 17.03.2020 та з 15.06.2020 до закінчення карантину орендна плата має нараховуватись з урахуванням приписів Постанови КМУ №611, а саме у розмірі 25% нарахованої орендної плати (виходячи з цільового призначення орендованого приміщення).
		Наведене стало підставою для звернення позивача з позовом про звільнення його від орендної плати за період з 17.03.2020 по 14.06.2020, а також зобов`язання відповідача-1 та відповідача-2 провести перерахунок нарахованої орендної плати за вказаним Договором, за період з 12.03.2020 по 31.07.2021 відповідно до Постанови КМУ № 611.
		Крім цього, враховуючи, що скаржником протягом вказаного періоду здійснювалась сплата орендної плати в повному обсязі, позивач вважає наявними підстави для зобов`язання відповідача-1 та відповідача 2 провести зарахування (залік) надміру сплаченої орендної плати у загальному розмірі 1729539,33 грн в рахунок майбутніх платежів за даним Договором.
		Дослідивши матеріали справи, суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення позовних вимог з посиланням на те, що такі є доведеними та обґрунтованими.
		 
		Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.
		 
		Дослідивши матеріали справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позову, виходячи із наступного.
		Відповідно до ч. 1   ст. 269 ГПК України   суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги.
		Згідно із   ст. 6 Цивільного кодексу України   сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього   Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 Цивільного кодексу України).
		У відповідності зі ст. ст.         525,         526 ЦК України            зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього      Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна правова норма передбачена частиною 1   статті 193 Господарського кодексу України.
		Частиною 1   статті 626 Цивільного кодексу України   визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
		Згідно зі   ст. 628 Цивільного кодексу України   зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
		Судом встановлено, що між позивачем та відповідачем-2 укладено договір оренди за умовами якого відповідач-2 передав позивачу у строкове платне користування державне окреме індивідуально визначене нерухоме майно - частину приміщення № 78, площею 25,00 кв.м. на 3-му поверсі пасажирського терміналу «D» (інв. № 47578), що розміщене за адресою: Київська область, Бориспіль, Аеропорт та перебуває на балансі ДП МА «Бориспіль» (балансоутримувач). 
		Частина перша   статті 759 ЦК України   передбачає, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
		Відповідно до ч. 1, ч. 5   ст. 762 Цивільного кодексу України   за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
		Пунктами 1, 4   ст. 285 Господарського кодексу України   визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.
		Згідно з пунктом 1.2. Договору № 2277, майно передається в оренду з метою розміщення фірмового магазину вітчизняного промислового підприємства - товаровиробника.
		Відповідно до пункту 2.1. Договору № 2277, орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, указаний у договорі, але не раніше дати нотаріального посвідчення цього Договору та акта приймання-передавання майна.
		Пунктами 3.1., 3.2. Договору № 2277 узгоджено, що орендна плата визначена за результатами конкурсу на право оренди майна, становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку лютий 2019 року 123390,00 грн. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному законодавством.
		Згідно з положеннями пункту 3.3. Договору № 2277, орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць. Оперативна інформація про індекси інфляції, розміщується на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики.
		Розмір орендної плати переглядається на вимогу однієї із сторін у разі зміни Методики її розрахунку, зміни орендної ставки, істотної зміни стану об`єкта оренди з незалежних від сторін причин та в інших випадках, передбачених чинним законодавством (пункт 3.5. Договору № 2277).
		За умовами пункту 3.6. Договору № 2277, орендна плата перераховується до державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні 70% до 30% щомісяця не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним, відповідно до пропорцій розподілу, установлених Методикою розрахунку і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж.
		Пунктом 3.8. Договору № 2277 визначено, що надміру сплачена сума орендної плати, що надійшла до бюджету, підлягає в установленому порядку заліку в рахунок майбутніх платежів, а у разі неможливості такого заліку у зв`язку з припиненням орендних правовідносин - поверненню орендарю.
		Орендар зобов`язується використовувати орендоване майно відповідно до його призначення та умов цього договору (пункт 5.1. Договору № 2277).
		Цей Договір укладено строком на десять років, що діє з 29.08.2019 до 28.08.2029 включно (пункт 10.1. Договору № 2277).
		Договір, відповідно до   ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.
		Відповідно до ч. 1   ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
		За змістом   статті 610 ЦК України   порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
		Згідно з ч. 1   ст. 612 ЦК України   боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
		Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19»   (в редакції   постанови Кабінету Міністрів України від 14.05.2020 № 377) з метою запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19 установлено з 12 березня до 22 травня 2020 року на усій території України карантин, зокрема, заборонено до 22.05.2020 роботу суб`єктів господарювання, яка передбачає приймання відвідувачів.
		Відповідно до   ст. 759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).
		Відносини оренди майна у сфері господарювання врегульовані в   ст. 283-291 ГК України, зокрема згідно ч. 1   ст. 283 ГК України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у володіння та користування майно для здійснення господарської діяльності.
		Частиною 2   статті 286 ГК України   визначено, що орендар має право вимагати зменшення розміру орендної плати, якщо через обставини, за які він не відповідає, змінилися передбачені договором умови господарювання або істотно погіршився стан об`єкта оренди.
		Згідно з частинами 4, 6   статті 762 ЦК України, наймач має право вимагати зменшення плати, якщо через обставини, за які він не відповідає, можливість користування майном істотно зменшилася. Наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.
		Законом від 30.03.2020 № 540-IX, який набрав чинності 02.04.2020,   розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України   доповнено пунктом 14 такого змісту: « 14. З моменту встановлення карантину, введеного   постановою Кабінету Міністрів України «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 11.03.2020 № 211   (з наступними змінами і доповненнями), і до його завершення в установленому законом порядку наймач може бути звільнений від плати за користування майном відповідно до частини 6   статті 762 цього Кодексу».
		Законом України від 13.04.2020 № 553-IX, який набрав чинності 18.04.2020 та діяв до 16.07.2020, пункт 14   розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України   викладено в такій редакції: « 14. Встановити, що на час дії відповідних обмежувальних карантинних заходів, запроваджених Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), обставинами, за які наймач (орендар) не відповідає відповідно до частини другої   статті 286 ГК України, частин 4 та 6   статті 762 ЦК України, також є заходи, запроваджені суб`єктами владних повноважень, якими забороняються певні види господарської діяльності з використанням орендованого майна, або заходи, якими забороняється доступ до такого майна третіх осіб».
		Згідно з наказом Аеропорту «Про межі території пункту пропуску» від 04.03.2019 № 01-07-3, територія 3-го поверху пасажирського терміналу «D» від лінії контролю на авіаційну безпеку до дверей для висадки/посадки пасажирів у нерухомих частинах авіаційних мостів, включаючи в себе зону обслуговування пасажирів на цьому поверсі, включено до меж пропуску через державний кордон України для повітряного сполучення в аеропорту «Бориспіль».
		З матеріалів справи вбачається та сторонами не заперечується, що орендоване позивачем приміщення розміщене на 3-му поверсі пасажирського терміналу «D» в аеропорту «Бориспіль», в межах пункту пропуску через державний кордон України, та використовується Позивачем для здійснення торгівельної діяльності - продажу одягу та аксесуарів власного виробництва.
		Позивача включено до Реєстру підприємств, яким надано дозвіл на відкриття та експлуатацію магазину безмитної торгівлі як утримувача магазину безмитної торгівлі в міжнародному пункті пропуску для повітряного сполучення «Бориспіль» (номер в реєстрі D 0088/00).
		Відповідно до ч. 1   ст. 420 Митного кодексу України, магазин безмитної торгівлі - це спеціалізований торговельний заклад, розташований у пункті пропуску через державний кордон України, відкритому для міжнародного сполучення, а також на повітряному або водному транспортному засобі комерційного призначення, що виконує міжнародні рейси, та призначений для реалізації товарів, поміщених у митний режим безмитної торгівлі.
		Таким чином судом вірно встановлено, що орендоване позивачем за Договором №2277 приміщення використовується як магазин (торгівельний об`єкт) та розміщене в пункті пропуску через державний кордон України, відкритому для міжнародного сполучення, а споживачами товарів магазину позивача, розташованому у приміщенні, можуть бути виключно фізичні особи (відвідувачі), які є пасажирами міжнародних рейсів, що відправляються із пасажирського терміналу «D» в аеропорту «Бориспіль» та які пройшли прикордонний паспортний контроль.
		Так, згідно Розпорядженням КМУ № 287-р від 14.03.2020 «Про тимчасове обмеження перетинання державного кордону, спрямоване на запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», з 17.03.2020 закрито пункт пропуску через державний кордон для міжнародного пасажирського повітряного сполучення в МА «Бориспіль».
		Як вбачається з матеріалів справи, орендоване позивачем приміщення не має окремого входу, а протягом 17.03.2020-14.06.2020 прикордонний контроль учасників міжнародного руху в терміналі «D» не здійснювався. 
		Пункти пропуску через державний кордон для міжнародного пасажирського повітряного руху згідно з   Розпорядженням КМУ № 287-р від 14.03.2020   було тимчасово закрито з 00 год. 00 хв. 17.03.2020 до 14.06.2020 (згідно листа Окремого контрольно-пропускного пункту «Київ» Державної прикордонної служби України від 16.04.2021 № 23/2346-21-ВИХ). 
		Згідно Сертифікату Торгово-промислової палати України № 3100-20-1107 від 24.06.2020 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), ТПП України засвідчено форс-мажорні обставини: карантин, встановлений Кабінетом Міністрів України, для ТОВ «Дафна Мей Юкрейн» щодо зобов`язання використовувати державне окреме індивідуально-визначене нерухоме майно - частину приміщення №78, площею 25,00 кв.м. на 3 поверсі пасажирського терміналу «D», яка розміщена за адресою: Київська обл., м. Бориспіль, Аеропорт, за Договором № 2277 від 29.08.2019, відповідно до   постанови КМУ від 11.03.2020 № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2»;   постанови КМУ від 20.05.2020 № 392 «Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів»; протоколу № 4 від 16.03.2020 позачергового засідання Київської обласної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки і надзвичайних ситуацій «Про невідкладні заходи щодо запобігання поширенню на території Київської області гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2»; наказу № 2-2020-В від 16.03.2020 директора ТОВ «Дафна Мей Юкрейн» щодо призупинення виконання робіт/надання послуг на підприємстві з 17.03.2020 до дати закінчення карантину»; повідомлення №16/03-20-1 від 16.03.2020 щодо неможливості виконання зобов`язань за договором у зв`язку з форс-мажорними обставинами, які унеможливили його виконання в зазначений термін. Період дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили): з 17.03.2020 до 15.06.2020.
		Надаючи оцінку правовим відносинам у даній справі, суд вважає необхідним зазначити наступне.
		Згідно із 6   статті 762 ЦК України, наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.
		Апеляційним судом враховується, що норма права, закріплена в ч. 6      ст. 762 ЦК України, визначає в якості підстави звільнення від зобов`язання сплатити орендну плату об`єктивну безпосередню неможливість використовувати передане у найм майно (бути допущеним до приміщення, знаходитись у ньому, зберігати у приміщенні речі тощо) через обставини, за які орендар не відповідає. Обставини, зазначені у даній статті можуть бути спричинені, зокрема, й безпосередньо вольовою дією як орендодавця, так і орендаря.
		У частині шостій   статті 762 Цивільного кодексу України   відсутній вичерпний             перелік             обставин, які унеможливлюють використання орендарем майна, підстав виникнення таких обставин, засобів їх підтвердження.
		У пункті 6.10 постанови Великої Палати Верховного Суду від 8 травня 2018 року вказано у справі №910/7495/16 вказано, що підставою для застосування цієї норми є встановлення факту неможливості використання орендарем майна з незалежних від нього причин на загальних підставах, визначених процесуальним законодавством.
		Отже, для застосування частини 6   статті 762 Цивільного кодексу України   та звільнення наймача від плати за користування орендованим майном визначальною умовою такого звільнення є наявність обставин, за які орендар не відповідає.
		Тобто, позивач повинен довести обставини, які свідчать про те, що майно не використовувалося або не могло бути використане наймачем, і він не відповідає за ці обставини.
		Підставою звільнення від зобов`язання сплачувати орендну плату ця норма визначає об`єктивну неможливість використовувати передане в оренду майно (бути допущеним до приміщення, знаходитись у ньому, зберігати у приміщенні речі тощо) через обставини, за які орендар не відповідає.
		При оцінці таких обставин презюмується незмінність умов господарювання (користування майном) чи стану об`єкта оренди, а орендар повинен подати докази наявності тих обставин, на які він посилається в обґрунтування своїх вимог, а також довести, що ці обставини виникли з незалежних від нього причин, зокрема, внаслідок зміни кон`юнктури на ринку товарів, робіт, послуг, з вини орендодавця, через дію непереборної сили, тощо. Якщо орендар з незалежних від нього обставин протягом певного часу був повністю позбавлений можливості користуватися орендованим майном, то на підставі цієї ж норми Закону він вправі порушувати питання і про повне звільнення його від внесення орендної плати.
		Аналогічна правова позиція щодо застосування приписів ст. 762 ЦК України викладена у постановах Верховного Суду, зокрема, у справах №914/1248/18, 914/2264/17.
		 
		Щодо доступу до приміщення та можливості здійснення господарської  діяльності. 
		 
		В контексті спірних правовідносин, судом враховано такі обставини:  
		- введення   карантину на усій території України з 12.03.2020 згідно   Постанови КМУ від 11.03.2020 № 211;
		- заборону з 12.03.2020 до 22.05.2020 роботи суб`єктів господарювання, яка передбачає приймання відвідувачів; 
		- тимчасове закриття з 17.03.2020 до 14.06.2020 пункту пропуску через державний кордон для міжнародного пасажирського повітряного руху згідно з   Розпорядженням КМУ №287-р від 14.03.2020; 
		- місце розташування орендованого приміщення та режим доступу до приміщення (в межах пункту пропуску через державний кордон України, після проходження прикордонного паспортного контролю);
		- цільове призначення орендованого приміщення (розміщення торгівельного об`єкту);
		- сертифікат Торгово-промислової палати України № 3100-20-1107 від 24.06.2020 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили);
		- норми частини 6   статті 762 ЦК України, пункту 14   розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України   (в ред., чинній з 18.04.2020 до 16.07.2020). 
		З наведеного вбачається, що судом першої інстанції правомірно відзначено неможливість використання позивачем в період з 17.03.2020 по 14.06.2020 орендованого за Договором № 2277 приміщення для здійснення господарської діяльності в розумінні   ст. 283 ГК України.
		Згідно матеріалів справи, позивач звертався до орендодавця та балансоутримувача з листами про звільнення від орендної плати та здійснення нарахування відповідно до Постанови КМУ № 611 (листи від 16.03.2020 № 16/03-20-1, від 28.09.2020 № 28092020/1, від 15.01.2021 № 15/01/21-1, від 02.02.2021 № 02/02/2021-2), проте листами від 04.11.2020 № 50-02.02-4515 та від 02.03.2021 № 50-02.02-1014 відповідач-1 відмовив позивачу у нарахуванні орендної плати згідно з вимогами Постанови КМУ № 611, а питання щодо звільнення від орендної плати залишено поза увагою.
		Твердження відповідачів про недоведеність позивачем обставин щодо наявності у нього доступу до орендованого майна спростовуються матеріалами справи та відхиляються судом апеляційної інстанції. 
		Доводи скаржників щодо можливості здійснення господарської діяльності під час дії карантину колегія також відхиляє, оскільки доступ відвідувачів у період з 17.03.2020 по 14.06.2020 було тимчасово закрито, а прикордонний контроль учасників міжнародного руху в терміналі «D» не здійснювався. Доказів протилежного відповідачами не надано. 
		Також, правомірним та обґрунтованим є висновок про наявність підстав для звільнення ТОВ «Дафна Мей Юкрейн» від плати за користування орендованим майном за Договором № 2277 від 29.08.2019, в період з 17.03.2020 по 14.06.2020, відповідно до частини 6   статті 762 ЦК України.
		 
		Щодо нарахування позивачу орендної плати.
		 
		Відповідно до п. 1   постанови КМУ від 15.07.2020 № 611   визначено, що на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2: 
		1) звільняються від орендної плати орендарі за переліком згідно з додатком 1; 
		2) нарахування орендної плати за користування нерухомим державним майном, розрахованої відповідно до Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої   постановою Кабінету Міністрів України від 4 жовтня 1995 р. № 786   (ЗП України, 1996 р., № 2, ст. 57; Офіційний вісник України, 2011 р., № 71, ст. 2677), здійснюється у розмірі:
		- 50 відсотків суми нарахованої орендної плати для орендарів за переліком згідно з додатком 2; 
		- 25 відсотків суми нарахованої орендної плати для орендарів за переліком згідно з додатком 3.
		У додатках 1, 2, 3 до вказаної постанови визначені відповідні переліки орендарів, які у повному обсязі або частково звільняються від сплати орендної плати на період дії карантину.
		За змістом Додатку № 3 до Постанови № 611 «Перелік орендарів, для яких нарахування орендної плати за користування нерухомим державним майном здійснюється у розмірі 25 відсотків», до цього переліку включено орендарів, які використовують нерухоме державне майно   для розміщення торговельних об`єктів.
		Згідно Єдиного державного реєстру юридичних осіб. Фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, основним видом вільності позивача є роздрібна торгівля одягом у спеціалізованих магазинах. 
		Також, позивача включено до Реєстру підприємців за номером D0088/00, яким надано дозвіл на експлуатацію  магазину безмитної торгівлі і міжнародному пункті пропуску для повітряного сполучення «Бориспіль». 
		Колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що господарська діяльність позивача у орендованому приміщенні полягає у розміщенні магазину щодо торгівлі промисловими товарами, що цілком правомірно відноситься до категорії торгівельного об`єкту, для якого передбачена відповідна знижка на сплату орендної плати в період дії карантину згідно Додатку № 3 до Постанови №611.
		При цьому, колегія суддів критично ставиться до доводів скаржника, що  позивач не підпадає під критерії визначені Додатком 3 до вказаної вище Постанови оскільки орендоване приміщення використовується позивачем для здійснення торгівельної діяльності з продажу товарів.
		У п. 3.5 договору визначено, що розмір орендної плати переглядається на вимогу однієї зі сторін у разі зміни Методики її розрахунку, істотної зміни стану об`єкта оренди з незалежних від сторін причин та в інших випадках, передбачених чинним законодавством.
		   Згідно з п. 2   постанови КМУ від 15.07.2020 № 611   орендодавцям державного майна постановлено забезпечити нарахування орендної плати орендарям згідно з пунктом 1 цієї   постанови   починаючи з дати встановлення карантину.
		      Постанова Кабінету Міністрів України «Деякі питання сплати орендної плати за державне майно під час карантину» від 15.07.2020 № 611   у визначеному законодавством порядку не скасована, а відтак є обов`язковою для виконання, доказів протилежного суду не надано.
		   Відповідно до положень договору відповідач орендує державне окреме індивідуально визначене нерухоме майно - частину приміщення № 78, площею 25,00 кв.м. на 3-му поверсі пасажирського терміналу «D» (інв. № 47578), що розміщене за адресою: Київська область, Бориспіль, Аеропорт та перебуває на балансі ДП МА «Бориспіль» (балансоутримувач).
		   Відповідач, як орендар, який використовує нерухоме державне майно для розміщення торгівельного об`єкту (фірмовий магазин вітчизняного промислового підприємства - товаровиробника),   відповідно до п. 2   Постанови КМУ від 15.07.2020 № 611 та Додатку № 3 цієї Постанови, має право на відповідне зниження орендної плати.
		   Між тим, судом враховано, що відповідна постанова не містить положень про необхідність внесення змін до договору оренди для такого нарахування.
		З огляду на викладене, колегія не погоджується з доводами скаржника-1 про те, що Постанова Кабінету Міністрів України від 15 липня 2020 р. № 611 не поширює свою дію на цей договір, оскільки орендна плата за договором не була розрахована відповідно до Методики розрахунку орендної плати за державне майно. 
		 
		Щодо перерахунку нарахованої орендної плати за договором. 
		 
		З матеріалів справи вбачається, що спірним періодом, за який позивач просить суд зобов`язати здійснити перерахунок орендної плати, є період з 12.03.2020 по 31.07.2021 (враховуючи заяву про зміну предмета позову).
		За даним періодом позивачу було виставлено рахунки-фактури: 
		- № 76/628 від 31.03.2020 на суму 152 846,26 грн;
		- № 76/836 від 30.04.2020 на суму 154 069,03 грн;
		- № 76/1036 від 31.05.2020 на суму 154 531,24 грн;
		-  № 76/1250 від 30.06.2020 на суму 154 840,30 грн;
		- № 76/1448 від 31.07.2020 на суму 153 911,26 грн;
		-  № 76/1605 від 31.08.2020 на суму 153 603,43 грн;
		- № 76/1871 від 30.09.2020 на суму 154 371,46 грн;
		- № 76/2070 від 31.10.2020 на суму 155 915,17 грн;
		- № 76/2195 від 30.11.2020 на суму 157 942,07 грн;
		- № 76/2382 від 31.12.2020 на суму 159 363,54 грн;
		-  № 76/398 від 31.01.2021 на суму 161 435,27 грн;
		- № 76/652 від 28.02.2021 на суму 163 049,62 грн;
		-  № 76/922 від 31.03.2021 на суму 165 821,46 грн;
		- № 76/1142 від 30.04.2021 на суму 166 982,22 грн;
		- № 76/1480 від 31.05.2021 на суму 169 152,98 грн;
		- № 76/1606 від 30.06.2021 на суму 169 491,29 грн;
		- № 76/1790 від 31.07.2021 на суму 169 660,78 грн.
		З огляду на назначене, загальна сума орендної плати за період з 12.03.2020 по 31.07.2021  складає 2 716 987,38 грн.
		Колегія враховує право позивача на звільнення від орендної плати за період з 17.03.2020 по 14.06.2020, а також право на отримання знижки відповідно до Постанови КМУ № 611 на період дії карантину шляхом сплати орендної плати в розмірі 25% від встановленої за умовами Договору № 2277 за період з 12.03.2020 по 31.07.2021.
		Суд першої інстанції вірно встановив, що згідно наданих позивачем розрахунків, загальний розмір знижки по сплаті орендної плати за період з 12.03.2020 по 31.07.2021, яка підлягає застосуванню до позивача за Договором №2277, становить 2 110 768,11 грн з ПДВ.
		 
		Щодо зарахування надмірно сплаченої орендної плати. 
		 
		Відповідно до ч. 4, ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»   орендар за користування об`єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків провадження господарської діяльності.
		Згідно із 6   статті 762 ЦК України, наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.
		Дана норма закону кореспондується з пунктом 3.8. Договору № 2277, в якому визначено, що надміру сплачена сума орендної плати, що надійшла до бюджету, підлягає в установленому порядку заліку в рахунок майбутніх платежів, а у разі неможливості такого заліку у зв`язку з припиненням орендних правовідносин - поверненню орендарю.
		Згідно матеріалів справи, переплата позивачем орендної плати складає 1 729 539,33 грн.
		Колегія погоджується, що вказана сума переплати орендної плати в розмірі 1729539,33 грн підлягає заліку в рахунок майбутніх платежів відповідно до п. 3.8. Договору №2277.
		Отже суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що позовна вимога про зобов`язання РВ ФДМ України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях та ДП МА «Бориспіль» провести зарахування (залік) надміру сплаченої орендної плати у загальному розмірі 1729539,33 грн в рахунок майбутніх платежів за Договором № 2277 від 29.08.2019, підлягає задоволенню.
		 
		Щодо способу захисту порушеного права.
		 
		Відповідно до      статті 55 Конституції України      права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
		                              Статтею 16 Цивільного кодексу України, положення якої кореспондуються з положеннями      статті 20 Господарського кодексу України, встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
		Вказаними нормами матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним. Отже, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення. Застосування певного способу судового захисту вимагає доведеності належними доказами належності обраного способу судового захисту (адекватність наявному порушенню та придатність до застосування як передбаченого законодавством).
		                              Під захистом цивільних прав розуміється передбачений законодавством засіб, за допомогою якого може бути досягнуте припинення, запобігання, усунення порушення права, його відновлення і (або) компенсація витрат, викликаних порушенням права.
		                              Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою - посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту.
		                              Обраний спосіб захисту має безпосередньо втілювати мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту, тобто мати наслідком повне припинення порушення його прав та охоронюваних законом інтересів.
		                              Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод      1950 року (далі - Конвенція) визнається право людини на доступ до правосуддя, а відповідно до статті 13 Конвенції (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. При цьому, під ефективним способом слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
		                              Водночас засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 05.04.2005, заява № 38722/02).
		                              Крім того, слід враховувати, що      Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод      призначена для гарантування не теоретичних або примарних прав, а прав практичних та ефективних (п. 35 рішення Європейського суду з прав людини від 13.05.1980 р. в справі "Артіко проти Італії", п. 32 рішення від 30 травня 2013 року в справі "Наталія Михайленко проти України").
		                              Тобто, у кінцевому результаті ефективний засіб повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.
		                              Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною.
		                              Спосіб захисту може бути визначений як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягнути суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав. (Наведена правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду, яка викладена в постанові від 27.11.2018 у справі №905/2260/17)
		                              Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.
		                              В ході розгляду даного спору судом встановлено наявність порушеного права позивача.   
		Обраний позивачем спосіб захисту є належним та ефективним, забезпечить відновлення порушеного права позивача та відповідає вимогам ч. 6 ст. 762 ГПК України та 3.8. Договору оренди № 2277.
		 
		Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.
		 
		Доводів та доказів, які б слугували підставою для скасування оскарженого рішення скаржником не наведено.
		Всім встановленим обставинам, які мають значення для правильного вирішення спору надана належна правова оцінка.
		Поряд з цим, суд апеляційної інстанції                  зазначає, що за змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України", no. 4241/03 від 28.10.2010 Суд повторює, що, хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
		Проаналізувавши текст оскаржуваного рішення, колегія суддів дійшла висновку про вмотивованість судового рішення, враховуючи, що доводи та аргументи сторін були почуті, судом зазначено з достатньою ясністю підстави, на яких ґрунтується його рішення, що відповідає практиці Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Хаджинастасиу проти Греції", "Кузнєцов та інші проти Російської Федерації").
		З урахуванням усіх фактичних обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій, інші доводи, викладені в апеляційній скарзі не заслуговують на увагу, оскільки не впливають на вирішення спору у даній справі.
		Нормою ст. 276 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержання норм матеріального і процесуального права.
		Враховуючи вищевикладене в сукупності, доводи апеляційного оскарження є необґрунтованими, підстав для зміни чи скасування оскарженого рішення у даній справі колегія суддів не вбачає.
		Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
		 
		Судові витрати.
		 
		Розподіл судових витрат здійснюється у відповідності до ст. 129 ГПК України та, у зв`язку із відмовою у задоволенні апеляційної скарги, покладаються на скаржника.
		 
		Керуючись Главою 1 Розділу IV Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		1. Апеляційні скарги залишити без задоволення.
		2. Рішення Господарського суду Київської області від 19.10.2021 у справі №911/1064/21 залишити без змін.
		3. Матеріали справи повернути до господарського суду першої інстанції. 
		 
		Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути    оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України.
		 
		          Повний текст постанови суду складено та підписано 12.10.2022, після виходу судді Євсікова О.О. з лікарняного.     
		 
		Головуючий суддя                                                            В.А. Корсак 
		 
		Судді                                                                                О.О. Євсіков
		 
		                                                                                С.В. Владимиренко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...