Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 545/2799/20 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах про захист немайнових прав фізичних осіб, з них; про захист честі, гідності та ділової репутації, з них:.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 14.10.2022. Забезпечено надання загального доступу: 14.10.2022.
Дата набрання законної сили: 28.09.2022
Номер судового провадження: 61-7067ск22

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Постанова
		Іменем України                                     
		28 вересня 2022 року                                                                    
		м. Київ
		справа № 545/2799/20
		провадження № 61-7067св22
		Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
		головуючого - Грушицького А. І.,
		суддів: Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Мартєва С. Ю., Петрова Є. В., Стрільчука В. А.,      
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_1 ,
		відповідачі: ОСОБА_2 , журналіст інтернет-видання «Полтавщина» ОСОБА_3,
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Полтавського апеляційного суду від 27 червня                  2022 року у складі колегії суддів: Бутенко С. Б., Обідіної О. І., Прядкіної О. В. у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , журналіста інтернет-видання «Полтавщина» ОСОБА_3 про захист честі, гідності та ділової репутації і відшкодування моральної шкоди,
		ВСТАНОВИВ:
		ОПИСОВА ЧАСТИНА
		Короткий зміст позовних вимог
		В жовтні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом в якому просив визнати недостовірною інформацію, поширену ІНФОРМАЦІЯ_1 інтернет-виданням «Полтавщина», ОСОБА_3 , ОСОБА_2 на веб-сайті інтернет-видання «Полтавщина» (ІНФОРМАЦІЯ_3) у статті під назвою: « ІНФОРМАЦІЯ_2», а саме те, що ОСОБА_1 має діагноз «маніакальна шизофренія», «в 2017 році вбив людину. І до кого не звернусь - 0» та зобов`язати ОСОБА_2 в інтернет-виданні «Полтавщина» спростувати вказану недостовірну інформацію шляхом опублікування спростування поширеної недостовірної інформації із посиланням на це судове рішення та стягнути з ОСОБА_2 80 000 грн моральної шкоди.
		Зазначав, що відповідачі ІНФОРМАЦІЯ_1 на веб-сайті інтернет-видання «Полтавщина» у статті під назвою: «ІНФОРМАЦІЯ_2» розмістили недостовірну інформацію, чим завдали йому моральну шкоду, яка полягає у приниженні його честі, гідності, ділової репутації, а також у душевних стражданнях.
		Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
		Полтавський районний суд Полтавської області рішенням від 05 жовтня 2021 року під головуванням судді Шелудякова Л. В. у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовив.
		Рішення суду першої інстанції мотивовано недоведеністю позовних вимог. Місцевий суд вказував на відсутність сукупності усіх чотирьох обставин, які є юридичним складом правопорушення.
		Додатковим рішенням Полтавського районного суду Полтавської області від 20 жовтня 2021 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на правову допомогу в розмірі 20 000 грн.
		Полтавський апеляційний суд постановою від 27 червня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнив частково.
		Рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 05 жовтня 2021 року скасував та ухвалив нове, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнив частково.
		Визнав недостовірною, поширену ІНФОРМАЦІЯ_1 на веб-сайті інтернет-видання « Полтавщина » у статті під назвою: « ІНФОРМАЦІЯ_2» за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_3, автором якої є ОСОБА_3 , у фразі « А нардеп ОСОБА_2 конкретизував і свою претензію: «Мені засунули персонажа з діагнозом «маніакальна шизофренія», який в 2017 році вбив людину».
		Зобов`язав автора статті ОСОБА_3 та ОСОБА_2 спростувати вказану недостовірну інформацію шляхом опублікування спростування поширеної недостовірної інформації у спосіб її поширення.
		Стягнув з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 у рахунок відшкодування моральної шкоди 5 000 грн.
		Приймаючи постанову про часткове задоволення позову суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивачем доведено поширення відповідачами інформації, що не відповідає дійсності. Врахувавши ступінь моральних страждань від отриманого внаслідок публікації приниження, що призвело  до порушення честі, гідності та ділової репутації позивача ОСОБА_1 , з урахуванням принципів справедливості, розумності та співмірності, апеляційний суд вважав за необхідне визначити розмір моральної шкоди в сумі 5 000 грн.
		Короткий зміст вимог касаційної скарги
		В липні 2022 року ОСОБА_2 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Полтавського апеляційного суду від 27 червня 2022 року, в якій просить оскаржену постанову скасувати, а рішення місцевого суду залишити в силі.
		Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
		Наведені в касаційній скарзі доводи містили підстави, передбачені пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України, для відкриття касаційного провадження.
		Заявник зазначає, що місцевий суд, на відміну від суду апеляційної інстанції, правильно звернув увагу на ту обставину, що сприйняття позивачем поширеної інформації як такої, що є поширеною відносно нього є припущенням, не доведеним належними і допустимими доказами. У цьому разі обов`язковою обставиною, яка підлягає доведенню, було б встановлення факту сприйняття таким же чином поширеної інформації іншими особами, які переглянули поширену публікацію, однак зазначеного позивачем доведено не було. До того ж у вказаній публікації зазначено, що інформація отримана від ІА «ІNews».
		Вважає, що позов пред`явлено до неналежних відповідачів, адже спірне судження є дослівним відтворенням матеріалів, опублікованих на сайті 1news.com.ua іншим засобом масової інформації - Інформаційною агенцією «ІNews»  з посиланням на нього. 
		Відповідач ОСОБА_2 не поширював спірної інформації відносно позивача, отже суд не може зобов`язати його спростувати таку інформацію у спосіб її поширення та відшкодувати позивачеві моральну шкоду. Є неправильним і покладення такого обов`язку на ОСОБА_3 , особа та місце проживання якого не встановлені.
		Заявник зазначає, що позов не підлягає задоволенню, оскільки він не пред`явлений до власника веб-сайту на якому розміщений матеріал.
		Окрім того заявник зазначає, що апеляційним судом при вирішенні цієї справи не було враховано правової позиції Верховного Суду щодо застосування норм матеріального права, викладеної у постанові від 03 грудня 2021 року у справі № 531/700/19 (провадження № 61-12744св20), постанові від 25 березня 2020 року у справі                             № 760/19488/19 та у постанові від 13 лютого 2019 року у справі №439/1469/15-ц.
		Аргументом касаційної скарги є також те, що суд апеляційної інстанції допустив порушення норм процесуального права, яке виявилось у безпідставному поновленні строку на апеляційне оскарження, що суперечить правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній у постанові від 08 лютого 2022 року у справі                                   № 1227/8971/2021.
		Відзив на касаційну скаргу іншими учасниками справи не подано
		Рух справи в суді касаційної інстанції
		Верховний Суд ухвалою від 04 серпня 2022 року відкрив провадження у цій справі та витребував її матеріали із Полтавського районного суду Полтавської області.
		Справа № 545/2799/20 надійшла до Верховного Суду 12 серпня 2022 року.
		Ухвалою Верховного Суду від 21 вересня 2022 року справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження колегією в складі п`яти суддів.
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		ІНФОРМАЦІЯ_1 на веб-сайті інтернет-видання «Полтавщина» за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_3 у статті, автором якої є ОСОБА_2 , під назвою: « ІНФОРМАЦІЯ_2» розміщена інформація наступного змісту: Нардеп ОСОБА_2 у внутрішньому партійному чаті приєднався до обговорення «партійного …» з приводу продажу партійних квитків на місцевих виборах. За його словами, йому на округ «засунули персонажа з діагнозом «маніакальна шизофренія».                   «- Мені засунули персонажа з діагнозом «маніакальна шизофренія», який в 2017 році вбив людину «І до кого не звернусь - 0».
		Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 зазначав, що відбулось поширення недостовірної інформації в мережі Інтернет широкому колу осіб, яка стосується позивача, оскільки вживається його прізвище, ім`я та по батькові, займана виборна посада. Між тим він не перебуває на обліку у психіатра з будь-яких психічних захворювань, не притягувався до кримінальної відповідальності та не має судимостей.
		МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
		Позиція Верховного Суду 
		Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
		1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
		2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
		3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
		4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
		Відповідно до положень частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
		Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
		Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав. 
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
		Звернувшись до суду з цим позовом, позивач просив визнати недостовірними відомості, викладені у статті, розміщеній на інтернет-ресурсі, вважаючи ці відомості інформацією, що порочить його честь, гідність, ділову репутацію і є негативною, спростувати ці відомості та стягнути моральну шкоду.
		Приймаючи постанову про часткове задоволення позову та скасовуючи рішення місцевого суду про відмову у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що є підстави для часткового задоволення позову.
		Касаційний суд не може в повній мірі погодитись з такими висновками судів попередніх інстанцій з огляду на таке.
		Відповідно до частин першої-другої, п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		Згідно зі статтями 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
		Велика Палата Верховного Суду у постанові від 17 квітня 2018 року у справі                                         № 523/9076/16-ц (провадження № 14-61цс18) вказала, що визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи.
		Верховний Суд у постановах від 28 жовтня 2020 року у справі № 761/23904/19 (провадження № 61-9953св20) та від 02 лютого 2022 року у справі № 199/4585/18 (провадження № 61-5734св21) зазначив, що визначення у позові складу сторін у справі (позивача та відповідача) має відповідати реальному складу учасників спору у спірних правовідносинах та має на меті ефективний захист порушених прав (свобод, інтересів) особи, яка вважає, що вони порушені, із залученням необхідного кола осіб, які мають відповідати за позовом. Незалучення до участі у справі особи як співвідповідача за умови наявності обов`язкової процесуальної співучасті є підставою для відмови у задоволенні позову через неналежний суб`єктний склад.
		У пункті 6.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 листопада 2019 року у справі № 904/4494/18 (провадження № 12-110гс19) викладено висновок, що належним відповідачем у разі поширення оспорюваної інформації в мережі Інтернет є автор відповідного інформаційного матеріалу та власник веб-сайту, особи яких позивач повинен установити та зазначити в позовній заяві. Якщо автор поширеної інформації невідомий або його особу та/чи місце проживання (місцезнаходження) неможливо встановити, а також коли інформація є анонімною і доступ до сайту - вільним, належним відповідачем є власник веб-сайту, на якому розміщено зазначений інформаційний матеріал, оскільки саме він створив технологічну можливість та умови для поширення недостовірної інформації. Дані про власника веб-сайту можуть бути витребувані відповідно до положень процесуального законодавства у адміністратора системи реєстрації та обліку доменних назв та адрес українського сегменту мережі Інтернет.
		Схожі за змістом висновки викладено у постановах Верховного Суду від 09 квітня                       2020 року у справі № 742/3715/17 (провадження № 61-9702св19), від 01 грудня 2021 року у справі № 310/6999/19 (провадження № 61-14120св21).
		Звертаючись до суду з цим позовом, позивач визначив відповідачами ОСОБА_2 , який висловив оспорювані судження та журналіста інтернет-видання «Полтавщина»                                        ОСОБА_3, який є автором статті, розміщеної на веб-сайті інтернет-видання «Полтавщина» за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_3.
		З матеріалів справи вбачається, що Полтавський районний суд Полтавської області ухвалою від 05 серпня 2021 року відмовив у прийнятті заяви про уточнення позовних вимог разом із додатками, з тих підстав, що вона була подана після закінчення підготовчого засідання у судовому засіданні.
		Разом із тим 27 вересня 2021 року Полтавський районний суд Полтавської області ухвалою відмовив у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про залучення співвідповідача та зазначав, що справа знаходиться в провадженні суду з 15 жовтня 2020 року, справа неодноразово була призначена до розгляду, при зверненні до суду позивач визначив чітке коло відповідачів і доказів того, що останній не знав чи не міг знати про власника веб-сайту газети «Інтернет-видання Полтавщина» суду не надано,              а твердження про ймовірного власника не можуть бути прийняті судом.
		Колегія суддів зазначає, що у разі якщо питання про залучення усіх належних відповідачів у справі про захист честі та гідності фізичної особи судом першої інстанції не вирішено, суд відмовляє у позові з цих підстав. 
		При цьому достовірність поширеної інформації, спростування якої є предметом позову, судом не перевіряється.
		Аналогічний правовий висновок Верховного Суду викладений у постановах                                               від 30 вересня 2019 року (справа № 742/1159/18) та від 18 грудня 2019 року (справа                     № 742/286/17).
		Тобто, пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.
		З огляду на вищенаведене колегія суддів вважає обґрунтованими аналогічні за змістом аргументи касаційної скарги.
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		Відповідно до пункту 3 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.
		Згідно з частинами першою-третьою статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
		Ураховуючи викладене, колегія суддів касаційного суду дійшла висновку, що постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а рішення місцевого суду необхідно змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови. 
		Щодо судових витрат 
		Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України у разі, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанцій, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
		Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України постанова суду касаційної інстанції складається, зокрема з резолютивної частини із зазначенням у ній розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
		З огляду на те що суд касаційної інстанції змінює рішення місцевого суду лише в частині викладення мотивувальної частини, підстав для перерозподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи в суді першої інстанції, немає.
		Звертаючись із касаційною скаргою заявник просив стягнути з ОСОБА_1 25 385,60 грн судових витрат та витрат на професійну правничу допомогу, надану адвокатом Новіковою М. О.
		В обґрунтування вимог про відшкодування судових витрат понесених заявником в суді апеляційної інстанції, заявник надав копію договору про надання правничої (правової допомоги) від 18 березня 2022 року з додатком де вказано, що гонорар адвоката становить 10 000 грн та складається з: зустріч з клієнтом ОСОБА_2 , надання юридичної консультації. Узгодження правової позиції - 1 000 грн; опрацювання апеляційної скарги, ухвал Полтавського апеляційного суду про залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги апелянту - 1 000 грн; складення відзиву на апеляційну скаргу - 3 000 грн; участь адвоката у судових засіданнях під час розгляду Полтавським апеляційним судом цивільної справи по 1 000 грн за кожне засідання (участь адвоката в судових засіданнях, які відбулись 06 квітня 2022 року, 27 квітня                 2022 року, 13 червня 2022 року та 27 червня 2022 року - всього чотири судові засідання - 4 000 грн); ознайомлення з матеріалами справи - 500 грн, всього два ознайомлення - 1 000 грн.
		Сплата витрат, понесених у зв`язку із розглядом справи в суді апеляційної інстанції підтверджується копією квитанції від 08 березня 2022 року № 1 на суму 10 000 грн.
		В обґрунтування вимог про відшкодування судових витрат понесених заявником в суді касаційної інстанції, заявник надав копію ордера серії ВІ  № 1097228, копію договору про надання правничої (правової) допомоги від 15 липня 2022 року з додатком де зазначено, що гонорар адвоката становить 9 500 грн та складається з: отримання постанови Полтавського апеляційного суду від 27 червня 2022 року, ознайомлення з матеріалами справи та з окремою думкою судді - 500 грн; опрацювання нормативно-правової бази, правових позицій Верховного Суду, Великої Палати Верховного Суду -                  2 000 грн; зустріч з клієнтом ОСОБА_2 , надання юридичної консультації, узгодження правової позиції - 1 000 грн; складання касаційної скарги - 6 000 грн.
		Сплата витрат, понесених у зв`язку із розглядом справи в суді касаційної інстанції судових витрат підтверджується копією квитанції від 15 липня 2022 року № 3 на суму                 9 500 грн.
		Згідно зі статтею 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. 
		До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини третьої статті 133 ЦПК України) 
		Відповідно до частини першої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
		За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
		Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
		Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі, чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.
		Відповідно до частини четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
		1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
		2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
		3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
		4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
		У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
		Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
		При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. 
		Зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт.
		Аналогічна правова позиція викладена у постановах Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі                                  № 922/445/19 та від 06 грудня 2019 року у справі № 910/353/19, а також у постановах Верховного Суду від 25 травня 2021 року у справі № 910/7586/19, від 12 січня 2022 року у справі № 750/10242/20.
		Клопотання про зменшення заявленої позивачем суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу від ОСОБА_1 не надходило.
		Враховуючи складність справи та виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, а також з урахуванням того, що від ОСОБА_1 клопотання про зменшення суми судових витрат не надходило, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з ОСОБА_1 19 500 грн витрат на професійну правничу допомогу.
		Відповідно до частини першої статті 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
		Станом на 01 січня 2020 року розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб становив 2 102 грн.
		Відповідно до підпункту 5 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір за подання до суду позовної заяви про захист честі та гідності фізичної особи, ділової репутації фізичної або юридичної особи, а саме: позовної заяви немайнового характеру здійснюється у розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб; позовної заяви про відшкодування моральної шкоди - 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
		Відповідно до підпункту 7 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» (у редакції, чинній на момент подання касаційної скарги) ставка судового збору за подання до суду касаційної скарги на рішення суду становила 200 % ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.
		Матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_2 при поданні касаційної скарги сплатив суму судового збору в розмірі 5 885,60 грн, що підтверджується квитанцією                                         від 25 липня 2022 року № 25-13686546/С.
		Отже загальний розмір судових витрат, понесених відповідачем за розгляд справи в судах апеляційної та касаційної інстанції, які підлягають стягненню з позивача, становить 25 385,60 грн.
		Керуючись статтями 141, 400, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
		П О С Т А Н О В И В :
		Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
		Постанову Полтавського апеляційного суду від 27 червня 2022 року скасувати.
		Рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 05 жовтня 2021 року змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови.
		Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2                  25 385 (двадцять п`ять тисяч триста вісімдесят п`ять) гривень 60 копійок у відшкодування судових витрат.
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий                                                                                                 А. І. Грушицький 
		Судді                                                                                                              І. В. Литвиненко
		                                                                                                                        С. Ю. Мартєв
		                                                                                                                        Є. В. Петров
		                                                                                                                        В. А. Стрільчук

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...