Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 991/1627/21 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення у сфері службової діяльності та професійної діяльності, пов'язаної з наданням публічних послуг; Зловживання впливом.
Надіслано для оприлюднення: 14.10.2022. Зареєстровано: 14.10.2022. Забезпечено надання загального доступу: 17.10.2022.
Дата набрання законної сили: 21.04.2023 (частково)
Результат оскарження 21.04.2023 Апеляційна палата Вищого антикорупційного суду: змінено вирок
Номер судового провадження: 1-кп/991/7/21
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 52020000000000046

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
		Справа № 991/1627/21
		Провадження 1-кп/991/7/21
		В И Р О К
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 
		14.10.2022 Вищий антикорупційний суд у складі колегії суддів:
		головуючого судді                        ОСОБА_43.,
		суддів                                        ОСОБА_44., ОСОБА_45.,
		за участю
		секретарів судового засідання                ОСОБА_46., ОСОБА_47., 
		ОСОБА_48.,
		прокурорів                                        ОСОБА_49., ОСОБА_50.,
		обвинуваченого                                 ОСОБА_1 ,
		його захисників, адвокатів                ОСОБА_51., ОСОБА_52., 
		ОСОБА_53.
		розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за номером 52020000000000046 від 18.01.2020, за обвинуваченням 
		ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Вовче Турківського р-ну Львівської обл., проживає за адресою: АДРЕСА_1 , пенсіонер, має вищу освіту, одружений, раніше не судимий,
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України,
		ВСТАНОВИВ:
		І.        Історія провадження
		1.1        18.01.2020 НАБ України на підставі заяви ОСОБА_2  до Єдиного реєстру досудових розслідувань (у подальшому - ЄРДР) були внесені відомості за номером 52020000000000046 про вчинення начальником Західного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України (т. 1, а.с. 136-138).
		1.2        22.01.2020 за аналогічним фактом на підставі заяви ОСОБА_3 до ЄРДР внесені відомості за номером 52020000000000056 з попередньою правовою кваліфікацією за ч. 3 ст. 368 КК України (т. 2, а.с. 140, т. 1, а.с. 137-138).
		1.3        22.01.2020 матеріали досудового розслідування у цих кримінальних провадженнях об`єднані в одне провадження. Об`єднаному кримінальному провадженню присвоєно номер 52020000000000046 (т. 2, а.с. 147-148).
		1.4        19.03.2020 заступником Генерального прокурора - керівником Спеціалізованої антикорупційної прокуратури здійснено повідомлення про підозру ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України (т. 3, а.с. 219-226).
		1.5        21.08.2020 заступником Генерального прокурора - керівником Спеціалізованої антикорупційної прокуратури здійснено повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 369-2 КК України (т. 3, а.с. 239-245).
		1.6        05.03.2021 зі Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора до Вищого антикорупційного суду надійшли матеріали зазначеного кримінального провадження.
		1.7        Ухвалою суду від 15.03.2021 у цьому кримінальному провадженні призначено підготовче судове засідання, а ухвалою від 12.04.2021 - судовий розгляд.
		1.8        23.06.2022 у судовому засіданні прокурор ОСОБА_54 змінив раніше пред`явлене  ОСОБА_1  обвинувачення з ч. 2 ст. 369-2 КК України на ч. 3 ст. 368 КК України (обвинувальний акт у редакції від 17.06.2022).
		ІІ.        Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним
		2.1         ОСОБА_1 , перебуваючи на посаді начальника Західного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції (з 26.02.2020 переіменовано на Західне міжрегіональне управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції), тобто будучи службовою особою, яка займає відповідальне становище, 14.02.2020 та 11.03.2020 одержав від ОСОБА_3 для себе неправомірну вигоду за невчинення в інтересах останнього дій з використанням наданого йому службового становища, поєднане з вимаганням неправомірної вигоди.
		2.2        Судом встановлено, що ОСОБА_1 вчинив вказане кримінальне правопорушення за наступних обставин.
		2.3        У грудні 2019 року ОСОБА_1 , будучи службовою особою, яка займає відповідальне становище, переслідуючи мету власного незаконного збагачення, достовірно знаючи про безпосереднє підпорядкування йому установ виконання покарань, слідчих ізоляторів, та можливості своєї посади з фінансового, організаційного та адміністративного їх контролю, у телефонній розмові висловив вимогу начальнику «Цуманської виправної колонії № 84» ОСОБА_3 щомісячно передавати йому грошові кошти у розмірі 500 доларів США за нестворення перешкод у діяльності установи, а саме не проведення перевірок.
		2.4         ОСОБА_3 , усвідомлюючи можливості посади   ОСОБА_1 та маючи інформацію від колеги - начальника «Маневицької виправної колонії № 42» ОСОБА_2 , про те, що останній відмовився від виконання ідентичної вимоги   ОСОБА_1 та після цього проти нього було ініційовано ряд перевірок та розслідувань, погодився на цю вимогу.
		2.5        Пізніше цього ж місяця, також у телефонній розмові ОСОБА_1 повідомив ОСОБА_3 , що той буде відповідальним за збирання коштів по Волинській області, а саме: має збирати щомісячно у керівника «Луцького слідчого ізолятора» ОСОБА_4 неправомірну вигоду в розмірі 300 доларів США, а від керівника державної установи «Ковельська виховна колонія» ОСОБА_5 талони на пальне у розмірі 100 літрів бензину «А-95», які усі разом він мав передавати ОСОБА_1 на щомісячних зборах начальників установ Західного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань.
		2.6        На виконання листа - телеграми про проведення навчально - практичних зборів начальників установ ОСОБА_3 прибув 14.02.2020 до «Збаразької виправної колонії (№ 63)» за адресою: Тернопільська область, Збаразький район, с. Доброводи, вул. Молодіжна, 9.
		2.7        Після завершення офіційної частини наради близько 16 год 00 хв цього ж дня усі начальники державних установ та державних підприємств Державної кримінально-виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції зібрались в ресторані «Легенда», який розташований за адресою: Тернопільська область, м. Збараж, вул. Богдана Хмельницького, 28.
		2.8        14.02.2020 близько 18 год 20 хв ОСОБА_1  з метою реалізації свого злочинного умислу покликав до себе ОСОБА_3  та, з`ясувавши, чи готовий той передати неправомірну вигоду, відвів його в окреме приміщення, де ОСОБА_3 , виконуючи висунуту йому вимогу, о 18 год 40 хв передав  ОСОБА_1  500 доларів США від себе, 300 доларів США від імені керівника ДУ «Луцький слідчий ізолятор» ОСОБА_4 , а також 10 карток на пальне - бензин «А-95», 10 л кожна, всього 100 л бензину «А-95», вартістю 2 799 грн від керівника «Ковельська виховна колонія» ОСОБА_5 .
		2.9        Таким чином, ОСОБА_1 , будучи службовою особою, яка займає відповідальне становище, 14.02.2020 одержав неправомірну вигоду у розмірі 800 доларів США, що згідно з офіційно встановленим Національним банком України курсом гривні до долара США станом на 14.02.2020 складало 19 583,6 грн, а також картки на пальне - бензин «А-95», об`ємом 100 л та вартістю 2 799 грн., тобто всього на суму 22 382,6 грн за нестворення перешкод у діяльності підпорядкованих йому державних установ.
		2.10        Наступні щомісячні навчально-практичні збори начальників установ мали відбутися 11.03.2020 у «Миколаївській виправній колонії (№ 50)» за адресою: м. Львів вул. Хуторівка, 2.
		2.11        Після завершення офіційної частини наради 11.03.2020 близько 17 год 00 хв усі начальники державних установ підпорядковані Західному міжрегіональному управлінні Міністерства юстиції зібрались в ресторані «Panorama Hall», що розташований за адресою: Львівська обл., Миколаївський р-н, м. Миколаїв, вул. Митрополита Андрія Шептицького.
		2.12        Продовжуючи реалізацію свого протиправного умислу на систематичне (щомісячне) отримання неправомірної вигоди, ОСОБА_1 близько 19 год 20 хв в окремому залі зазначеного ресторану провів нараду з деякими керівниками установ, поміж яких був і ОСОБА_3 , після якої попрохав усіх вийти та заходити до нього по одному.
		2.13        Зайшовши у свою чергу, ОСОБА_3 на виконання раніше висунутих йому вимог о 19 год 30 хв передав ОСОБА_1 500 доларів США від себе, 300 доларів США від імені керівника ДУ «Луцький слідчий ізолятор» ОСОБА_4 , та пояснив, що талони на пальне від начальника ДУ «Ковельська виховна колонія» ОСОБА_5 він не встиг отримати. На що ОСОБА_1 відповів: «Добре, однак пізніше потрібно це допрацювати».
		2.14        Таким чином, ОСОБА_1 , будучи службовою особою, яка займає відповідальне становище, 11.03.2020 одержав неправомірну вигоду в розмірі 800 доларів США, що згідно з офіційно встановленим Національним банком України курсом гривні до долара США станом на 11.03.2020 складало 20 250,8 грн за нестворення перешкод в діяльності начальників ДУ «Цуманська виправна колонія (№ 84)» ОСОБА_3 , ДУ «Луцький слідчий ізолятор» ОСОБА_4 .
		2.15        Вказаними діями ОСОБА_1 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 368 КК України, а саме одержання службовою особою, яка займає відповідальне становище, неправомірної вигоди за невчинення такою службовою особою дії в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, з використанням наданого йому службового становища, поєднане з вимаганням неправомірної вигоди.
		ІІІ.        Стаття (частина статті) закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений
		3.1        Ч. 3 ст. 368 КК України встановлює відповідальність особи за прийняття пропозиції, обіцянки або одержання службовою особою, яка займає відповідальне становище неправомірної вигоди, а так само прохання надати таку вигоду для себе чи третьої особи за вчинення чи невчинення такою службовою особою в інтересах того, хто пропонує, обіцяє чи надає неправомірну вигоду, чи в інтересах третьої особи будь-якої дії з використанням наданої їй влади чи службового становища, поєднане з вимаганням неправомірної вигоди.
		3.2        Визначення поняття «службової особи» надано у п. 1 примітки до ст. 364 КК України, а службових осіб, які займають відповідальне становище, - у п. 2 примітки до ст. 368 КК України.
		3.3        Під «неправомірною вигодою» слід розуміти грошові кошти або інше майно, переваги, пільги, послуги, нематеріальні активи, будь-які інші вигоди нематеріального чи негрошового характеру, які пропонують, обіцяють, надають або одержують без законних на те підстав (примітка до ст. 364-1 КК України).
		ІV.        Позиція сторони захисту
		4.1         Обвинувачений ОСОБА_1 своєї винуватості у пред`явленому обвинуваченні не визнав та повідомив суду наступні обставини.
		4.2         Будучи допитаним у ході судового розгляду,  ОСОБА_1  пояснив, що з 2016 року він обіймав посаду начальника Західного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань. За наслідками ініційованої Міністерством юстиції перевірки однієї з підпорядкованих управлінню колоній - ДУ «Цуманська виправна колонія (№ 84)» був виявлений факт привласнення її уповноваженими особами, зокрема, начальником установи ОСОБА_3 , виділених для ремонтно-будівельних робіт коштів. А саме, замість купівлі нового котла був придбаний котел, що раніше перебував у користуванні, а монтажні роботи проведено силами і засобами установи, у тому числі із залученням засуджених. Матеріали цієї перевірки були скеровані профільним заступником управління ОСОБА_6 спільно з організацією технічного нагляду до Державного бюро розслідування, на підставі чого до Єдиного реєстру досудових розслідувань були внесені відомості про вчинення уповноваженими особами ДУ «Цуманська виправна колонія (№ 84)» кримінального правопорушення.
		4.3         Подібна ситуація мала місце в ДУ «Маневицька виправна колонія (№ 42)». Так, у грудні 2019 року за вказівкою Міністерства юстиції проведено перевірку зазначеної установи, за наслідком якої виявлено факт відвантаження дерев`яних піддонів, які виготовляло ДП «Підприємство ДКВС України (№ 42)», за заниженою вартістю, що утворило заборгованість підприємства. Ці події стали підставою для ініціювання заступником Міністра юстиції ОСОБА_7 службового розслідування щодо начальника ДУ «Маневицька виправна колонія (№ 42)» ОСОБА_2 .
		4.4         Крім того, як повідомив обвинувачений, за провадження незаконної діяльності з піддонами на банківський рахунок ОСОБА_2 щомісячно надходили грошові кошти у розмірі 5 500-8 000 грн. За цим фактом на підставі заяви керівника державного підприємства до ЄРДР були внесені відомості про вчинення ОСОБА_2 кримінального правопорушення.
		4.5 На нараді, яка відбулась 12.12.2019 в Івано-Франківську, ОСОБА_2 намагався залагодити питання, пов`язане зі службовим розслідуванням, і хотів вручити ОСОБА_1 конверт - надати неправомірну вигоду за допомогу у сприянні вирішення його проблем. Цей конверт обвинувачений не взяв, пояснивши, що зазначене питання перебуває поза межами його компетенції.
		4.6 Зі слів обвинуваченого, проведення перевірок та ініціювання кримінальних проваджень жодним чином не були пов`язані ані з ним, ані з займаною посадою. Однак, через хибне сприйняття зазначених обставин начальниками колоній - ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , які вважали саме ОСОБА_1 організатором таких перевірок, останні звернулись до правоохоронних органів з заявами про вчинення щодо них кримінального правопорушення.
		4.7         У подальшому, а саме 07.02.2020, ОСОБА_1 був викликаний до заступника Міністра юстиції ОСОБА_7 , де у присутності працівників кадрового забезпечення його повідомили про звільнення. Тиждень потому на стажування на посаду начальника Західного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань була направлена вже нова особа. 
		4.8         14.02.2020 на базі ДУ «Збаразька виправна колонія (№ 63)» відбулась нарада, по завершенню якої учасники відвідали ресторан «Легенда». На переконання ОСОБА_1 , того дня  ОСОБА_3 мав намір вручити йому неправомірну вигоду, однак реалізувати цей план не вдалось. У зв`язку з цим правоохоронними органами було прийнято рішення діяти через водія ОСОБА_1 шляхом продажу ОСОБА_8 заздалегідь ідентифікованих карток на пальне, які в подальшому за збігом обставин використав обвинувачений.
		4.9         06.03.2020 був підготовлений наказ про звільнення ОСОБА_1 з посади начальника Західного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань у зв`язку з виходом на пенсію.
		4.10         11.03.2020 на базі ДУ «Миколаївська виправна колонія (№ 50)» відбулась остання нарада за участі обвинуваченого. По її завершенню у ресторані відбулась прощальна зустріч. Керівники установ вітали обвинуваченого з виходом на пенсію: дякували йому за роботу, дарували різноманітні подарунки (алкоголь, картини, гроші тощо). Скориставшись цією ситуацією та хворобливим станом ОСОБА_1 , ОСОБА_3 під виглядом подарунку, приуроченого до виходу на пенсію, вручив йому грошові кошти, які були ідентифіковані як неправомірна вигода.
		4.11         Після вечері ОСОБА_1 сів до службового авто, де був затриманий співробітниками правоохоронного органу. З його «барсетки» були вилучені грошові кошти в сумі 1 250 доларів США, з яких 1 000 доларів становила плата за операцію на серці, а решта мала покрити витрати на медикаменти. 
		4.12         Того ж дня співробітниками НАБ України розпочато проведення обшуку за місцем проживання обвинуваченого, у ході якого детективом підкинуто 2 купюри під виглядом їх віднайдення.
		4.13          ОСОБА_1 вважав, що це кримінальне провадження було навмисне спровоковане та сфальсифіковане правоохоронним органом і в його діях відсутній склад інкримінованого йому кримінального правопорушення.
		4.14         Захисники обвинуваченого ОСОБА_1 , адвокати ОСОБА_55. та ОСОБА_56., у ході судового розгляду та під час дебатів висловили своє твердження про невинуватість обвинуваченого з огляду на недоведеність того, що діяння ОСОБА_1 утворює склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, та у зв`язку з провокацією злочину. Вказували на недопустимість та неналежність наданих стороною обвинувачення доказів у зв`язку з порушенням кримінального процесуального закону під час їх збирання, та як наслідок - на неможливість їх використання для обґрунтування пред`явленого обвинувачення. Твердження захисників ґрунтувались на наступних аргументах:
		1) органом досудового розслідування були допущені порушення на стадії прийняття заяви про вчинення кримінального правопорушення та внесення відомостей до ЄРДР, що свідчать про наявність ознак провокації ОСОБА_1 до вчинення злочину, а саме:
		- заява ОСОБА_2 про вчинення кримінальних правопорушень була внесена до ЄРДР поза межами знаходження підрозділу НАБ України;
		- внесення відомостей до ЄРДР за часом передувало складанню детективом НАБ України службової записки № 04/968/-04 про внесення до реєстру таких відомостей;
		- зміст заяв ОСОБА_3 та ОСОБА_2 про вчинення кримінального правопорушення не містить відомостей щодо вчинення ОСОБА_1 дій, які б утворювали об`єктивну сторону інкримінованого йому злочину;
		- у матеріалах кримінального провадження відсутній протокол прийняття представником НАБ України у ОСОБА_2 та ОСОБА_3 заяв про вчинення кримінального правопорушення;
		2) результати негласних слідчих (розшукових) дій необхідно визнати неналежними та недопустимими доказами через: 
		- відсутність документів, які б підтверджували факт видачі детективу НАБ України 800 доларів США для організації проведення контролю за вчиненням злочину, а наявні документи містять суперечливу інформацію;
		- відсутність постанови прокурора про проведення контролю за вчиненням злочину від 11.03.2020;
		- протокол про проведення негласної слідчої (розшукової) дії - аудіо-, відеоконтроль особи від 12.02.2020 не стосується обставин, які підлягають доказуванню у межах цього кримінального провадження;
		- протоколи про проведення негласних слідчих (розшукових) дій - аудіо-, відеоконтроль особи від 25.02.2020 та контроль за вчиненням злочину від 19.03.2020 не відображають змісту зафіксованих органом досудового розслідування відомостей (фактично є аналізом подій, здійсненим детективом);
		- протокол про проведення негласної слідчої (розшукової) дії - контроль за вчиненням злочину не містить вказівки на вид здійснюваного контролю та застосовувану аудіо- чи відеозаписувальну техніку, а його зміст не відповідає інформації, зафіксованій у додатках;
		3) протоколи обшуків є неналежними та недопустимими доказами з огляду на наступне:
		- протоколи обшуку квартири від 12.03.2020, службового кабінету ОСОБА_1 від 11.03.2020 та транспортного засобу «Skoda Superb» від 11.03.2020 не містять відомостей про обставини, які підлягають доказуванню у межах цього кримінального провадження;
		- протокол обшуку домоволодіння від 11-12.03.2020 містить недостовірні відомості щодо виявлення в ході проведеної слідчої (розшукової) дії двох купюр номіналом 100 доларів США;
		- протокол обшуку транспортного засобу «Skoda Superb» від 11.03.2020 складений з порушенням ст. 104 КПК України, оскільки містить фіксацію ходу і результатів проведення двох процесуальних дій - обшуку службового автомобіля та особистого обшуку ОСОБА_1 ;
		4) протокол огляду грошових коштів від 13.03.2020 є недопустимим доказом, оскільки містить аналіз обставин, пов`язаних з вилученням грошових коштів, яке відбулась в межах проведення іншої слідчої (розшукової) дії.
		V.        Встановлені судом обставини та докази на їх підтвердження 
		5.1                Структурна організація органів Міністерства юстиції у сфері виконання кримінальних покарань
		5.1.1        Відповідно до п. 1 Положення про Міністерство юстиції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 228 від 02.07.2014, головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну правову політику у сфері виконання кримінальних покарань та пробації, є Міністерство юстиції України.
		5.1.2        Для забезпечення виконання завдання щодо здійснення державної політики у сфері виконання кримінальних покарань створено Державну кримінально-виконавчу службу України (далі - ДКВС України), яка власне і реалізує державну політику цього спрямування через систему підпорядкованих їй органів (ст. 1 Закону України «Про державну кримінально-виконавчу службу України»).
		5.1.3        В силу вимог ст. 6 цього Закону ДКВС України складається з центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань, його територіальних органів управління, кримінально-виконавчої інспекції, установ виконання покарань, слідчих ізоляторів, воєнізованих формувань, навчальних закладів, закладів охорони здоров`я, підприємств установ виконання покарань, інших підприємств, установ і організацій.
		5.1.4        У ч. 2, 3 ст. 13 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади» визначено, що територіальні органи міністерства можуть утворюватися як міжрегіональні (повноваження яких поширюються на декілька адміністративно-територіальних одиниць) територіальні органи. Територіальні органи міністерства діють на підставі положень, що затверджуються міністром.
		5.1.5        Територіальні органи міністерства бувають вищого та нижчого рівнів. 
		5.1.6        Як передбачено п. 1 Положення про Адміністрацію ДКВС України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 4011/4 від 13.12.2019, Адміністрація ДКВС України є міжрегіональним територіальним органом Міністерства юстиції вищого рівня, який реалізує повноваження Мін`юсту у сфері виконання кримінальних покарань.
		5.1.7        Приписами п. 7 цього Положення передбачено, що Адміністрація ДКВС України здійснює свої повноваження безпосередньо. Їй підпорядковуються міжрегіональні управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції, що є територіальними органами Мін`юсту нижчого рівня (крім фінансового забезпечення).
		5.1.8        Одним із територіальних органів Мін`юсту нижчого рівня виступало Західне міжрегіональне управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції, яке було утворене для реалізації повноважень Міністерства юстиції на території відповідних адміністративно-територіальних одиниць.
		5.1.9        Згідно з Положенням про Західне міжрегіональне управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 4191/5 від 24.12.2019, територіальний орган є правонаступником управління Державної пенітенціарної служби у Волинській області; відділу Державної пенітенціарної служби в Закарпатській області; управління Державної пенітенціарної служби в Івано-Франківській області; управління Державної пенітенціарної служби у Львівській області; управління Державної пенітенціарної служби в Рівненській області; управління Державної пенітенціарної служби в Тернопільській області.
		5.1.10 Отже, повноваження Західного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції поширювались на Волинську, Закарпатську, Івано-Франківську, Львівську, Рівненську та Тернопільську області.
		5.1.11         За п. 9 цього Положення територіальний орган очолює начальник.
		5.1.12 Наказом Міністерства юстиції України № 84/к від 17.01.2017 ОСОБА_1 призначено на посаду начальника Західного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції (т. 2, а.с. 26).
		5.1.13  По субординаційній вертикалі Західне міжрегіональне управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції підпорядковувалось Адміністрації ДКВС України (п. 1 Положення про Західне міжрегіональне управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції).
		5.1.14 У зв`язку з реформуванням органів, які реалізують державну політику у сфері виконання кримінальних покарань, постановою Кабінету Міністрів України № 20 від 24.01.2020 ліквідовано Адміністрацію ДКВС України натомість утворено міжрегіональний територіальний орган Міністерства юстиції з питань виконання кримінальних покарань - Департамент з питань виконання кримінальних покарань. 
		5.1.15 В світлі змін, які зазнала система органів Міністерства юстиції в сфері виконання кримінальних покарань, на підставі постанови Кабінету Міністрів України № 48 від 05.02.2020 «Про перейменування деяких територіальних органів Міністерства юстиції» Західне міжрегіональне управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції перейменовано в Західне міжрегіональне управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції.
		5.1.16 Оновлене Положення про Західне міжрегіональне управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції було затверджене наказом Міністерства юстиції України № 690/5 від 26.02.2020 та не вносить змін у структурну організацію органів Міністерства юстиції в сфері виконання кримінальних покарань за виключенням посилань на Департамент з питань виконання кримінальних покарань, який утворено на заміну Адміністрації ДКВС України (далі - Положення) (т. 2, а.с. 17-25).
		5.1.17 Відповідно до п. 1 зазначеного Положення територіальному органу безпосередньо підпорядковуються, зокрема, установи виконання покарань, слідчі ізолятори.
		5.1.18 Згідно зі ст. 11 КВК України установами виконання покарань є: арештні доми, кримінально-виконавчі установи (виправні центри та виправні колонії), спеціальні виховні установи (виховні колонії), слідчі ізолятори у випадках, передбачених цим Кодексом. 
		5.1.19 Із наведеного випливає, що установи виконання покарань підпорядковуються безпосередньо (1) Західному міжрегіональному управлінню з питань виконання кримінальних покарань, як територіальному органу нижчого рівня, що реалізує повноваження Міністерства юстиції в межах Західного регіону, (2) Департаменту з питань виконання кримінальних покарань (до 24.01.2020 Адміністрації ДКВС України), як міжрегіональному органу Міністерства юстиції, на який покладається завдання щодо здійснення державної політики у сфері виконання кримінальних покарань, та (3) Міністерству юстиції, як центральному органу виконавчої влади в Україні, який забезпечує формування та реалізацію державної правової політики у сфері виконання кримінальних покарань.
		5.2        Взаємодія Західного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань з підпорядкованими йому установами виконання покарань
		5.2.1 Відповідно до п. 4 Положення про Західне міжрегіональне управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції територіальний орган відповідно до покладених на нього завдань:
		-         здійснює заходи щодо запобігання та виявлення корупції у підпорядкованих йому установах і контролює їх реалізацію;
		-         забезпечує додержання вимог законодавства у підпорядкованих йому установах;
		-         організовує господарську діяльність, планово-фінансову роботу підпорядкованих установ, підприємств установ виконання покарань та складає консолідовану звітність;
		-         забезпечує ефективне та цільове використання державного майна, здійснює в межах своїх повноважень, визначених законодавством та іншими нормативно-правовими актами, функцій з управління майном підпорядкованих установ;
		-         узагальнює потреби та контролює підпорядковані установи з питань професійного навчання, у тому числі в частині обов`язковості проходження первинної професійної підготовки;
		-         контролює виконання актів законодавства з питань, що належать до його компетенції, вироків, постанов і ухвал судів, забезпечує тримання засуджених до позбавлення волі, обмеження волі, арешту та осіб, узятих під варту;
		-         організовує діяльність підпорядкованих установ щодо захисту прав і свобод людини в умовах відбування кримінального покарання;
		-         забезпечує охорону підпорядкованих установ, правопорядок та безпеку в них;
		-         здійснює контроль у підпорядкованих установах за реалізацією завдань, визначених законами України, постановами Верховної Ради України, указами Президента України, актами Кабінету Міністрів України, нормативно-правовими актами Міністерства юстиції України;
		-         аналізує результати діяльності підпорядкованих установ, вносить у встановленому порядку пропозиції щодо підвищення ефективності їх функціонування, забезпечення правопорядку та безпеки, посилення протидії злочинності, інформує населення з цих питань через засоби масової інформації;
		-         здійснює контроль та координацію управлінської діяльності начальників підпорядкованих установ;
		-         організовує і контролює оперативно-розшукову діяльність;
		-         є розпорядником бюджетних коштів нижчого рівня, фінансує установи, підпорядковані територіальному органу, відповідно до мережі в межах затверджених асигнувань;
		-         аналізує та узагальнює потребу підпорядкованих установ у фінансових ресурсах і подає її в установленому порядку до Мін`юсту;
		-         подає в установленому порядку до Департаменту з питань виконання кримінальних покарань пропозиції щодо забезпечення підпорядкованих установ виконання покарань інженерно-технічними засобами охорони і нагляду, спеціальними засобами захисту та активної оборони, системами та засобами зв`язку і управління, зброєю, боєприпасами, бойовою та спеціальною технікою, контролює їх зберігання і використання;
		-         забезпечує згідно із законодавством соціальний захист та організацію охорони здоров`я персоналу підпорядкованих установ, а також членів його сімей;
		-         здійснює інші повноваження.
		5.2.2         З огляду на обсяг покладених на Західне міжрегіональне управління з питань виконання кримінальних покарань повноважень суд дійшов висновку, що діяльність установ виконання покарань Західного регіону безпосередньо контролюється та координується Західним міжрегіональним управлінням з питань виконання кримінальних покарань.
		5.3        Види здійснюваного контролю за діяльністю установ виконання покарань 
		5.3.1        У силу ст. 23 КВК України за діяльністю органів і установ виконання покарань здійснюється відомчий контроль вищестоящими органами управління і посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань.
		5.3.2        Згідно з п. 7 Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань, затверджених Наказом Міністерства юстиції України № 2823/5 від 28.08.2018 (в редакції, чинній на момент вчинення злочину) безпосередній контроль за діяльністю установ виконання покарань здійснюють Адміністрація ДКВС України та міжрегіональні управління.
		5.3.3        Персонал Адміністрації ДКВС України та міжрегіональних управлінь перевіряє установи виконання покарань на підставі приписів або завдань-планів, затверджених начальником Адміністрації ДКВС України або його заступниками, начальниками міжрегіональних управлінь або їх заступниками.
		5.3.4        Працівники апарату Міністерства юстиції України перевіряють установи виконання покарань на підставі наказу Міністерства юстиції України з визначенням мети перевірки, посадових осіб, уповноважених на проведення перевірки, дати початку її проведення та плану перевірки.
		5.3.5        Комплексне інспектування установи виконання покарань здійснюється Адміністрацією ДКВС України один раз на п`ять років і один раз на два роки міжрегіональним управлінням.
		5.3.6        У своїх показаннях свідки ОСОБА_4 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_5 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та ОСОБА_14 , які упродовж грудня 2019 року - березня 2020 року обіймали посади начальників установ виконання покарань та слідчих ізоляторів Західного регіону, підтвердили, що персонал Західного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань здійснював перевірки діяльності установ виконання покарань та слідчих ізоляторів на підставі приписів або планів-завдань, затверджених Адміністрацією ДКВС України, яку в подальшому переіменовано у Департамент з питань виконання кримінальних покарань, або Міністерством юстиції, з визначенням мети перевірки, посадових осіб, уповноважених на її проведення, дати початку її проведення тощо. 
		5.3.7        Вони повідомили, що після проведення комплексної перевірки проводилась контрольна перевірка стану усунення виявлених під час інспектування недоліків. За результатами перевірок, за необхідності, готувалась доповідна записка (акт, рапорт, протокол) для прийняття рішення, у тому числі дисциплінарного характеру. Один примірник такого рішення знаходився в установі, інший - в Західному міжрегіональному управлінні з питань виконання кримінальних покарань для здійснення контролю та прийняття подальшого рішення щодо передачі матеріалів перевірки Департаменту з питань виконання кримінальних покарань або Міністерству юстиції. 
		5.3.8        Повноваженнями застосовувати стягнення та заохочення щодо керівників установ був наділений виключно Міністр юстиції. Такі заходи впливу застосовувались за пропозицією начальника міжрегіонального управління, який звітував перед Департаментом та Міністерством щодо виконання планів-завдань. Питання застосування заохочень та стягнень до персоналу установи виконання покарання чи слідчого ізолятора керівник установи вирішував самостійно.
		5.3.9        Крім того свідки повідомили суду про здійснення ними щотижневої доповіді начальнику Західного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань - ОСОБА_1 щодо оперативної ситуації в установі, а також щомісячних виїзних нарад за участі керівників підпорядкованих управлінню установ та керівництва управління. Такі наради проходили на базі однієї з установ та складались з двох частин: офіційної та неофіційної. Під час офіційної частини відбувався обхід установи, зачитування звітної інформації, обговорення проблемних питань. Хід її проведення фіксувався в протоколі наради. Неофіційна частина наради зазвичай проходила в закладі ресторанного типу, де учасники наради мали можливість спілкуватись у неформальній обстановці.
		5.3.10 Як повідомили суду зазначені свідки, факти вимагання ОСОБА_1 неправомірної вигоди їм невідомі.
		5.4        Фактичні обставини кримінального правопорушення
		5.4.1        Згідно з відомостями протоколу огляду веб-сайту Західного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції (https:www.kvs.gov.ua/peniten/control/lviv/uk/index) від 23.01.2020 на території Волинської області у підпорядкуванні управління перебувають наступні державні установи: (1) ДУ «Луцький слідчий ізолятор», розташований за адресою: м. Луцьк, вул. Нестора Бурчака, 3; (2) ДУ «Маневицька виправна колонія (№ 42)», розташована за адресою: смт Маневичі, вул. Андрія Снітка, 25; (3) ДУ «Цуманська виправна колонія (№ 84)», розташована за адресою: Ківерцівський район, смт Цумань, вул. Шевченка, 54; (4) ДУ «Ковельська виховна колонія», розташована за адресою: м. Ковель, вул. Шевченка, 20 (т. 2, а.с. 203-206).
		5.4.2        Відповідно до п. 1 Положення про ДУ «Маневицька виправна колонія (№ 42)», затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 3724/5 від 29.11.2019, та Положення про ДУ «Цуманська виправна колонія (№ 84)», затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 3756/5 від 29.11.2019, зазначені виправні колонії є державними установами, які входять до складу ДКВС України, їх діяльність контролюється та координується Західним міжрегіональним управлінням з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції та Адміністрацією ДКВС (т. 4, а.с. 120-141).
		5.4.3        Допитаний в ході судового розгляду свідок ОСОБА_2 надав суду показання, що з січня 2016 року обіймав посаду начальника ДУ «Маневицька виправна колонія (№ 42)», яка перебувала у безпосередньому підпорядковуванні Західного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань, очолюваного ОСОБА_1 
		5.4.4        У 2017 2018 роках спілкування з   ОСОБА_1 відбувалось в робочому форматі. Однак, наприкінці 2019 року ОСОБА_1 почав натякати на необхідність надання керівниками установ неправомірної вигоди у розмірі 10-20 % від всіх видатків, які виділялись на установи. Зокрема, це стосувалось коштів, які виділись Адміністрацією ДКВС України на закупівлю палива, продовольче забезпечення засуджених, ремонтні роботи тощо. Цей відсоток потрібно було надавати за збереження за начальниками виправних колоній керівних посад. 
		5.4.5        Крім того, під час особистої їх зустрічі, яка відбулась у листопаді-грудні 2019 року, ОСОБА_1 повідомив, що потрібно також щомісячно надавати йому кошти в розмірі 500 доларів США за непризначення щодо безпосередньо самого ОСОБА_2 та очолюваної ним установи різноманітних перевірок. Як повідомив свідок, ОСОБА_1 підтримував дружні зв`язки з керівником Адміністрації ДКВС України і мав вагомий вплив на подальше перебування керівників установ виконання покарань на своїх посадах. Так звані «фінансові звіти» були у кожного начальника установи: або платиш, або відносно тебе ініціюється звільнення.
		5.4.6        Незважаючи на це, вимога надавати щомісячну плату була одразу відхилена ОСОБА_2 . Тоді ОСОБА_1 сказав, що створить йому такі умови, за яких він сам піде з посади. 
		5.4.7        Вже за кілька тижнів після цих погроз, Адміністрацією ДКВС України проведено перевірку ДУ «Маневицька виправна колонія (№ 42)», за наслідками якої щодо ОСОБА_2 було ініційоване службове розслідування за фактом виявлення порушень фінансово-господарської діяльності ДП «Підприємство ДКВС України (№ 42)», що призвело до матеріальних збитків.
		5.4.8        Крім того, у грудні 2019 року ОСОБА_1 викликав ОСОБА_2 і ще трьох начальників державних установ: «Рівненський слідчий ізолятор», «Катеринівська виправна колонія (№ 46)», «Городищенська виправна колонія (№ 96)», повідомивши їм, що Адміністрація ДКВС України вимагає провести ротацію. Оскільки ДУ «Маневицька виправна колонія (№ 42)» давала гарні показники по підприємству, то ОСОБА_1 мав намір призначити на посаду її керівника свою людину. У зв`язку з цим він висунув ОСОБА_2 вимогу написати рапорт на переведення на посаду начальника ДУ «Катеринівська виправна колонія (№ 46)», начальнику ДУ «Рівненський слідчий ізолятор» - рапорт на пенсію, начальнику ДУ «Городищенська виправна колонія (№ 96)» - рапорт на переведення на посаду начальника ДУ «Рівненський слідчий ізолятор», а начальнику ДУ «Катеринівська виправна колонія (№ 46)» - рапорт на переведення на посаду начальника ДУ «Городищенська виправна колонія (№ 96)». Така вимога була відхилена ОСОБА_2 , що стало приводом для розгортання між ним та ОСОБА_1 конфлікту.
		5.4.9        Оскільки ОСОБА_2 розумів, що ОСОБА_1 в силу займаної посади має вплив на подальше проходження ним служби, після цих подій він звернувся з заявою до НАБ України про вчинення відносно нього кримінального правопорушення.
		5.4.10         Свідок ОСОБА_3 надав суду показання, що у період з 2016 року по 2021 рік він обіймав посаду начальника ДУ «Цуманська виправна колонія (№ 84)». Він повідомив суду, що у грудні 2019 року в одній із телефонних розмов з його безпосереднім керівником - начальником Західного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань ОСОБА_1 , йому була поставлена вимога надавати щомісячно плату у розмірі 500 доларів США, щоб відносно нього, його підлеглих та очолюваної ним установи не ініціювалось проведення перевірок. Згодом від начальника ДУ «Маневицька виправна колонія (№ 42)» ОСОБА_2 йому стало відомо, що йому була висунута аналогічна вимога і після відмови платити щодо нього було ініційовано ряд перевірок та службове розслідування.
		5.4.11         У одній із наступних телефонних розмов ОСОБА_1 визначив ОСОБА_3 відповідальним за централізований збір коштів від керівників установ виконання покарань Волинської області. Він наказав, що окрім своєї щомісячної платні ОСОБА_3 повинен також збирати щомісяця кошти з керівника ДУ «Луцький слідчий ізолятор» у розмірі 300 доларів США та з керівника ДУ «Ковельська виховна колонія» ОСОБА_5 паливо - бензин «А-95» об`ємом 100 л. Від начальника ДУ «Маневицька виправна колонія (№ 42)» ОСОБА_2 . ОСОБА_1 дав вказівку нічого не брати, зазначивши, що нехай він вирішує свої проблеми сам.
		5.4.12         У подальшому за ініціативою ОСОБА_1 для ДУ «Цуманська виправна колонія (№ 84)» було виділено понад 270 000 грн на капітальне будівництво котельні. Ці кошти надійшли на рахунки установи наприкінці грудня і були перераховані на рахунки субпідрядникам в повній мірі згідно з кошторисними витратами.
		5.4.13         У січні 2020 року до ОСОБА_3 зателефонував начальник управління матеріально-технічного забезпечення Західного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань ОСОБА_15 і, діючи за дорученням ОСОБА_1 , призначив зустріч. У ході цієї зустрічі ОСОБА_15 повідомив про вимогу надати ОСОБА_1 10 % від коштів, які були виділені на капітальне будівництво котельні та на продовольче забезпечення засуджених, що орієнтовано становило суму у розмірі 41 000 грн. Тоді ОСОБА_3 сказав, що у нього немає таких коштів, на що ОСОБА_15 зазначив: «поясниш це генералу». Також він повідомив, що це питання має бути закрите до наступної наради керівників установ, інакше на ОСОБА_3 чекають негативні наслідки.
		5.4.14         Проведення чергової такої наради планувалось на 24.01.2020. Начальники установ жартома називали такі наради «радою поборів». На неї ОСОБА_3 повинен був привезти кошти, які від нього та інших керівників установ виконання покарання Волинської області вимагав ОСОБА_1 . Втім, кошти та пальне від керівників ДУ «Луцький слідчий ізолятор» та ДУ «Ковельська виховна колонія» ОСОБА_3 не збирав, натомість, з метою припинення протиправної діяльності ОСОБА_1 за порадою ОСОБА_2 звернувся до правоохоронних органів.
		5.4.15 Письмові заяви про вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_2 від 18.01.2020 та ОСОБА_3 від 22.01.2020 були зареєстровані в органах НАБ України і того ж дня відомості за ними внесені до ЄРДР з присвоєнням відповідного номеру кримінального провадження (т. 1, а.с. 136-140; т. 2, а.с. 141-142).
		5.4.16 Показання свідків визнаються судом достовірними, оскільки вони є послідовними та повністю узгоджуються з іншими матеріалами кримінального провадження.
		5.4.17 Обставини проведення перевірок діяльності ДУ «Маневицька виправна колонія (№ 42)» та ДП «Підприємство ДКВС України (№ 42)» встановлені судом на підставі письмових доказів, досліджених згідно з правилами ст. 358 КПК України.
		5.4.18 Зокрема, як встановлено судом у період з листопада 2019 по березень 2020 року в ДУ «Маневицька виправна колонія (№ 42)» проведено три службові розслідування: (1) за фактом порушення вимог п. 21 Розділу VII Інструкції з організації діяльності оперативних підрозділів органів, установ виконання покарань та слідчих ізоляторів ДКВС (т. 4, а.с. 205-206); (2) за фактом вчинення засудженим самогубства (т. 2, а.с. 46-47); (3) за фактом виявлення порушень фінансово-господарської діяльності ДП «Підприємство ДКВС України (№ 42)», що призвело до матеріальних збитків (т. 4, а.с. 211-220). 
		5.4.19 Крім того, за фактом порушень фінансово-господарської діяльності ДП «Підприємство ДКВС України (№ 42)» на підставі матеріалів Західного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань 04.02.2020 до ЄРДР внесені відомості про кримінальне провадження № 42020030000000019 (т. 5, а.с. 206).
		Перший епізод одержання неправомірної вигоди ОСОБА_1 .
		5.4.20 З досліджених судом матеріалів кримінального провадження вбачається, що 22.01.2020 та 23.01.2020 детектив НАБ України ОСОБА_16 за погодженням з прокурором ОСОБА_50. звернувся до Вищого антикорупційного суду з клопотаннями про надання дозволу на проведення негласних слідчих (розшукових) дій у виді зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж по абонентських номерах НОМЕР_1 (який використовував ОСОБА_1 ) та НОМЕР_2 (який використовував ОСОБА_3 ), зняття інформації з електронних інформаційних систем месенджерів «Viber», «Whats App», «Telegram» щодо облікового запису (акаунта), зареєстрованого за номером НОМЕР_1 , установлення місцезнаходження радіоелектронного засобу, спостереження за особою та аудіо-, відеоконтроль особи (т. 3, а.с. 182-186; т. 4, а.с. 99-103).
		5.4.21 Зазначені клопотання були розглянуті слідчим суддею Вищого антикорупційного суду та задоволені у повному обсязі (т. 3, а.с. 187-189; т. 4, а.с. 104-106).
		5.4.22 Крім того, 23.01.2020 у порядку ч. 4 ст. 246 КПК України прокурором Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_49. прийнято постанову про проведення негласної слідчої (розшукової) дії - контроль за вчиненням злочину у формі спеціального слідчого експерименту, до проведення якої за добровільною згодою на конфіденційній основі був залучений ОСОБА_3 (т. 3, а.с. 132-136, 168-170, 175-177).
		5.4.23 На виконання зазначеного рішення прокурора 26.01.2020 ОСОБА_3 було вручено заздалегідь ідентифіковані грошові кошти в сумі 800 доларів США та талони (картки) на пальне (бензин А-95) загальним об`ємом 100 л вартістю 2 799 грн (т. 2, а.с. 207-212).
		5.4.24 Відповідно до протоколів про проведення негласних слідчих (розшукових) дій - контроль за вчиненням злочину та аудіо-, відеоконтроль особи зазначені негласні слідчі (розшукові) дії проводились одночасно.
		5.4.25 У ході судового розгляду в порядку ст. 358, 359 КПК України судом відтворено та досліджено протоколи про проведення негласних слідчих (розшукових) дій - контроль за вчиненням злочину та аудіо-, відеоконтроль особи від 12.02.2020, 25.02.2020 та 19.03.2020 з додатками, зокрема носії аудіовізуальної інформації - флеш-накопичувачі «MicroSD» 16 Gb № 4634т від 20.02.2020 та «Micro SD «SP» 16 Gb № 4611т від 31.01.2020 (т. 3, а.с. 171-174; т. 4, а.с. 107-111, а.с. 112-114).
		5.4.26 Так, з відомостей, зафіксованих у протоколі аудіо-, відеоконтролю від 12.02.2020 та додатку до нього вбачається, що 27.01.2020 о 09 год 50 хв у приміщенні Західного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань між начальником ДУ «Цуманська виправна колонія (№ 84)» ОСОБА_3 та начальником Управління матеріально-технічного забезпечення Західного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань ОСОБА_15 відбулось спілкування наступного змісту:
		ОСОБА_15 : Ви готові?
		ОСОБА_3 : Я…
		ОСОБА_15 : По тому. Будете спілкуватись сьогодні, будете говорити?
		ОСОБА_3 : Як буду говорити? Бо немає. Те вложив у вежу, а те вложив…
		ОСОБА_15 : Переговоріть, будь ласка, ОСОБА_17 . Бо питання буде підніматись. Я не знаю, чи сьогодні будете мати можливість канєшно. Якщо нє, то можем … Треба розумнішати, відходити від них і не буде питань (т.4, а.с. 112-114).
		5.4.27 Зміст наданих свідком  ОСОБА_3 показань та цієї розмови дає підстави стверджувати, що мова йшла про сплату ОСОБА_3 відсотку від виділених на очолювану ним установу коштів. Зокрема, на це вказує фраза ОСОБА_3 «Бо немає. Те вложив у вежу, а те вложив …». Такі висловлювання вочевидь вказують на те, що мова йшла про кошти, які виділялись на будівничо-ремонтні чи реконструкційні потреби установи.
		5.4.28 Крім того, з протоколів про проведення негласних слідчих (розшукових) дій аудіо-, відеоконтроль особи ОСОБА_3 від 25.02.2020 та контроль за вчиненням злочину від 19.03.2020 вбачається, що 14.02.2020 після завершення офіційної частини навчально-практичних зборів начальників установ на базі ДУ «Збаразька виправна колонія (№ 63)» в ресторані «Легенда», розташованому за адресою: Тернопільська обл., м. Збараж, вул. Б.Хмельницького, 28 у період між 18 год 32 хв та 18 год 36 хв у ОСОБА_1 та ОСОБА_3 відбулась коротка розмова про виготовлення піддонів в колонії, під час якої ОСОБА_1 , перервавши ОСОБА_3 , поставив йому пряме питання: Що по «звітах»? Шось ти, значить цей...А?
		ОСОБА_3 : Ну то... Ваша команда має бути. То ж ...
		ОСОБА_1 : То я маю командувати? Я не хочу... я ж тобі сказав, що я з ОСОБА_20 не хочу мати ділов.
		ОСОБА_3 : Я зрозумів
		ОСОБА_1 : Ну... якщо ви не хочете, то нема питань, хлопці...
		ОСОБА_3 : Нє, ну то ж ...
		ОСОБА_1 : Грайтеся тоді самі. Тому що всі (не розбірливо) Волинь , п`яте-десяте... Да, я не хочу з ОСОБА_22 мати справи. Тому, що він там ходить, капає там на всіх нас, на мене і таке дальше. По внутрішній безпеці і таке інше, ну …
		ОСОБА_3 : ОСОБА_23 ...
		ОСОБА_1 : Всі нормально, мається на увазі.. а шо ти? Я не розумію, що ти?
		ОСОБА_3 : Еее....
		ОСОБА_1 : Ну так, то так, нема питань.
		ОСОБА_3 : Нє, ну питання...закриваю зараз... ОСОБА_23 ... просто ну...я готовий
		ОСОБА_1 : Добре
		У подальшому ОСОБА_1 та ОСОБА_3 пішли до виходу з банкетної зали та зайшли в суміжне приміщення, де ОСОБА_1 наказав вийти з приміщення особам, які знаходились на той час в ньому. Зачинивши двері, ОСОБА_1 звернувся до ОСОБА_3 : «я спасаю тебе, цей... ти ж не думай.... це... не про мене йде ОСОБА_24 питання...
		ОСОБА_3 : я зрозумів
		ОСОБА_1 : питання йде в першу чергу про вас. Значить, все проходить, ти не бери приклад з нього, розумієш? Він погано...
		ОСОБА_3 : я ж сказав, що я це...
		ОСОБА_1 : він погано завершить, повір. Я на нього нічо не говорю, але то що він там наговорив і так дальше, для мене не має значення хто буде, як буде... життя продовжується. Все одно я у Львові залишаюся. І розумієш чи ні? Чи начальником, поки ніяких питань не стоїть. Але питання стоїть інше - у відносинах. Розумієш чи ні? Тому, що якщо є людиною, вас підтримую, то я це не роблю для себе
		ОСОБА_3 : ОСОБА_23 , скільки було останнім часом сказано, просто дійсно і …
		ОСОБА_1 : Ну...
		ОСОБА_3 : Той телефон, він ... віри немає. І дійсно...
		ОСОБА_1 : Нє, по телефону мені не треба нічо ... добре, всьо, давай
		ОСОБА_3 : Угу (т. 3, а.с. 171-174; т. 4, а.с. 107-111).
		5.4.29 Під час цієї розмови ОСОБА_3 передав, а ОСОБА_1 прийняв та поклав до своєї кишені грошові кошти у сумі 800 доларів США та 10 талонів (карток) «WOG» на пальне - бензин «А-95» по 10 л кожна, які були вручені ОСОБА_3 26.01.2020.
		Другий епізод одержання неправомірної вигоди ОСОБА_1 
		5.4.30 10.03.2020 прокурором Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_49. прийнято окреме рішення - постанову про проведення негласної слідчої (розшукової) дії - контроль за вчиненням злочину у формі спеціального слідчого експерименту, до проведення якої на конфіденційній основі знову був залучений ОСОБА_3 (т. 3, а.с. 175-177).
		5.4.31 З метою виконання зазначеного рішення 10.03.2020 ОСОБА_3 були вручені ідентифіковані грошові кошти в сумі 800 доларів США, які він мав передати ОСОБА_1 , як чергову щомісячну плату (т. 2, а.с. 216-219).
		5.4.32 Судом досліджено протоколи про проведення негласних слідчих (розшукових) дій - контроль за вчиненням злочину від 19.03.2020 (т. 3, а.с. 178-181) та аудіо-, відеоконтроль особи від 12.03.2020 (т. 3, а.с. 190-202), а також оптичний диск DVD-R 4,7 Gb № 341 (т. 3, а.с. 204) та флеш-накопичувач MicroSD № 342 (т. 3, а.с. 203), на яких зафіксований перебіг подій, які відбулись 11.03.2020 по завершенню навчально-практичних заходів начальників установ на базі ДУ «Миколаївська виправна колонія (№ 50)» у ресторані «Panorama Hall», розташованому за адресою: Львівська обл., м. Миколаїв, вул. Митрополита А. Шептицького.
		5.4.33 Дослідивши відеозаписи, суд встановив, що о 18 год 58 хв відбулась службова нарада за участі керівництва Західного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції та керівників установ, що йому підпорядковані. У ході наради обговорювалось питання створення дільниці слідчого ізолятора на базі ДУ «Цуманської виправної колонії (№ 84)». По завершенню обговорення робочих питань начальник управління ОСОБА_1 повідомив, що бажає поговорити з кожним начальником установи окремо.
		5.4.34 О 19 год 18 хв між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 у малому залі ресторану відбулась індивідуальна розмова, в ході якої обвинувачений запитав у свідка: «Що там?».
		ОСОБА_3 відповів: «Все добре, там. Ну в цей час. Може потім проблеми пізніше, я вам доповім. От по цим «фінансовим» то трошки ОСОБА_25 іде попереду». В цей момент ОСОБА_3 передав ОСОБА_1 частину коштів, які ОСОБА_1 одразу поклав до кишені піджака.
		ОСОБА_1  запитав: «То є твоє чи що?».  ОСОБА_3  відповів: «Так, то моє», продовживши: «А це от ОСОБА_26 », та передав ОСОБА_1 решту коштів, які він одразу поклав до кишені своїх штанів.
		Тоді ОСОБА_3 додав: « ОСОБА_27 , ну, не вспіли, не вспіли ми з цим ОСОБА_26 . Трошки в його проблеми були, в мене там так само з будівництвом». ОСОБА_1 , не заперечуючи, відповів: «Ну, добре, добре, то таке, то помаленьку, помаленьку. Давай, то є вихід один в тебе. Інакше ти розумієш, що то я відбив, а зараз знову. В мене вже немає ні нервів, ні ресурсів і так дальше» (т. 3, а.с. 178-181, 190-204).
		5.4.35 З вище викладеного вбачається, що 11.03.2020 ОСОБА_1 отримав від ОСОБА_3 неправомірну вигоду в розмірі 800 доларів США, як чергову щомісячну плату, здійснювану ОСОБА_3 від власного імені та від імені керівника ДУ «Луцький слідчий ізолятор» ОСОБА_4 . 
		5.5        Відшукування коштів, які передавалися ОСОБА_3 в якості неправомірної вигоди ОСОБА_1 .
		5.5.1        За клопотаннями детектива НАБ України ОСОБА_28 , погодженого прокурором ОСОБА_49., слідчим суддею Вищого антикорупційного суду 25.02.2020 надавались дозволи на проведення обшуків: за місцем роботи ОСОБА_1 у Західному міжрегіональному управлінні з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції України, розташованому за адресою: м. Львів, вул. О. Архипенка, 1 (т. 2, а.с. 221-230); у житловому приміщенні, а саме у квартирі та коморі у підвалі за адресою: АДРЕСА_2 (т. 2, а.с. 239-242); у домоволодінні за адресою: АДРЕСА_1 (т. 3, а.с. 4-10) та у транспортному засобі «Skoda Superb», що використовується ОСОБА_1 як службовий автомобіль (т. 3, а.с. 88-94).
		5.5.2        Проведення зазначених слідчий (розшукових дій) у порядку п. 3 ч. 2 ст. 40 КПК України було доручено працівникам ГУБКОЗ СБ України (т. 2, а.с. 220).
		5.5.3        Дослідивши зміст протоколу обшуку з додатком від 11-12.03.2020 домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , судом встановлено, що у робочому кабінеті, який знаходиться на другому поверсі будинку, у шухляді робочого столу було виявлено та вилучено грошові кошти в сумі 1 500 доларів США, серед яких були 2 купюри номіналом 100 доларів США, які містять серію та номер МВ05966837S та МВ05966824S (т. 3, а.с. 11-15, 137).
		5.5.4        Відомостями протоколу огляду від 13.03.2020 підтверджується, що номера та серії цих двох купюр співпадають з номерами та серіями купюр, що були вручені ОСОБА_3 з метою документування протиправної діяльності ОСОБА_1 відповідно до протоколу огляду та вручення грошових коштів від 26.01.2020 (т. 3, а.с. 139-144).
		5.5.5        Крім того, як вбачається з протоколу обшуку службового автомобіля обвинуваченого - транспортного засобу «Skoda Super B» та додатку до нього, 11.03.2020 в ході проведеного особистого обшуку ОСОБА_1 у правій зовнішній кишені його піджака було виявлено та вилучено, зокрема, 8 купюр номіналом 100 доларів США загальною сумою 800 доларів США з наступними номерами та серіями: МК54311001С, МК54311106С, МК54311105С, МК54311005С, МК54311004С, МК54311003С, МК54311002С, МК54311006С (т. 3, а.с. 95-98, 138).
		5.5.6        Відповідно до протоколу огляду від 13.03.2020 виявлені у правій зовнішній кишені піджака ОСОБА_1 купюри співпадають з номерами та серіями купюр, що були вручені ОСОБА_3 з метою документування протиправної діяльності ОСОБА_1 відповідно до протоколу огляду та вручення грошових коштів від 10.03.2020 (т. 3, а.с. 145-164).
		5.5.7        Отже, частина грошових коштів, зокрема, дві купюри номіналом 100 доларів США загальною сумою 200 доларів США, які містять серію та номер МВ05966837S та МВ05966824S, та вісім купюр номіналом 100 доларів США загальною сумою 800 доларів США, які містять серію та номер МК54311001С, МК54311106С, МК54311105С, МК54311005С, МК54311004С, МК54311003С, МК54311002С та МК54311006С, які вручались ОСОБА_3 для викриття неправомірної діяльності ОСОБА_1 та в сукупності становлять 1 000 доларів США, були віднайдені безпосередньо в обвинуваченого та за місцем його проживання.
		5.5.8        Зазначені купюри постановою детектива від 13.03.2020 визнані речовими доказами (т. 3, а.с. 165-167).
		5.5.9Ці речові докази були досліджені судом у порядку, передбаченому ст. 357 КПК України.
		5.6        Використання талонів (карток) на пальне, які передавалися ОСОБА_3 в якості неправомірної вигоди ОСОБА_1 
		5.6.1 Відповідно до протоколу огляду і вручення грошових коштів від 26.01.2020 старший детектив НАБ України ОСОБА_29 вручив ОСОБА_3 для передачі ОСОБА_1 в якості предмета неправомірної вигоди, окрім коштів, талони (картки) «WOG» на пальне - бензин «А-95» по 10 л кожна, які містять наступні номери: НОМЕР_3 ; НОМЕР_4 ; НОМЕР_5 ; НОМЕР_6 ; НОМЕР_7 ; НОМЕР_8 ; НОМЕР_9 ; НОМЕР_10 ; НОМЕР_11 ; НОМЕР_12 (т. 2, а.с. 209-212).
		5.6.2 Як зазначено у п.5.4 вироку, судом встановлено, що вищевказані талони 14.02.2020 були передані ОСОБА_1 як частина неправомірної вигоди.
		5.6.3 28.02.2020 детектив НАБ України ОСОБА_16 звернувся з запитом до ТОВ «Вест Петрол Маркет» про надання інформації щодо використання у мережі автозаправних станцій «WOG» талонів (карток) на пальне, які вручались ОСОБА_3 згідно з протоколом від 26.01.2020, та відеозапису з камер спостереження автозаправної станції, де їх використовували (т. 3, а.с. 212-213).
		5.6.4 Згідно з відповіддю ТОВ «Вест Петрол Маркет» від 30.03.2020 картки на пальне (бензин «А-95») номіналом 10 л з номерами 000941060073378 та 000941040584407 використані 15.02.2020 о 12 год 38 хв на автозаправній станції, яка розташована за адресою: Львівська обл., Пустомитівський р-н, с/ рада Солонківська, траса Київ-Чоп, 553 км; картки на пальне (бензин «А-95») номіналом 10 л з номерами 000941020439459, 000941050582242 та 000941040638063 використані 24.02.2020 о 14 год 36 хв на автозаправній станції, яка розташована за адресою: м. Львів, вул. Городоцька, 288; картки на пальне (бензин «А-95») номіналом 10 л з номерами 000941090727098 та 000941030745470 використані 23.02.2020 о 14 год 03 хв на автозаправній станції, яка розташована за адресою: Львівська обл., Городоцький р-н, с. Воля-Бартатівська, вул. Львівська, 33б. Також у відповіді зазначено, що картки на пальне з номерами НОМЕР_9 , НОМЕР_3 та НОМЕР_5 станом на 27.03.2020 не були використані (т. 3, а.с. 314).
		5.6.5 Відповідно до положень ст. 359 КПК України суд дослідив наданий на запит детектива відеозапис з камер спостереження автозаправної станції, розташованої за адресою: Львівська обл., Городоцький р-н, с. Воля-Бартатівська, вул. Львівська, 33б. З цього відеозапису вбачається, що 23.02.2020 о 14 год 01 хв до автозаправної під`їхав автомобіль марки «Nisan X-Trail» білого кольору, з якого вийшов чоловік та направився до приміщення, де знаходиться каса. Згідно з відеоматеріалом, записаним на касі автозаправної станції, цим чоловіком виявився ОСОБА_1 , який о 14 год 03 хв надав касиру 2 картки біло-зеленого кольору та пластикову скреч-карту (т. 3, а.с. 315). 
		5.6.6 Таким чином, співставивши відомості, зазначені у відповіді ТОВ «Вест Петрол Маркет», з даними відеозаписів з камер спостереження, суд встановив, що картки на пальне (бензин «А-95») номіналом 10 л з номерами 000941090727098 та 000941030745470 були використані 23.02.2020 о 14 год 03 хв обвинуваченим ОСОБА_1 , та вони були у переліку карток, які ОСОБА_3 вручив 14.02.2020 обвинуваченому.
		VІ.        Докази, які суд не враховує при ухваленні вироку, та мотиви їх неврахування
		6.1        Відповідно до положень ст. 85 КПК України суд визнає неналежними, тобто такими, які не стосуються предмету доказування у цьому кримінальному провадженні:
		-        протокол обшуку службового кабінету ОСОБА_1 з додатком та постанова про залучення спеціаліста для його проведення (т. 2, а.с. 231-238);
		-        протокол обшуку у житловому приміщенні, а саме квартирі та коморі у підвалі за адресою: АДРЕСА_2 з додатком (т. 2, а.с. 246-252);
		-        протокол за результатом проведених негласних слідчих (розшукових) дій у виді - зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж по абонентському номеру НОМЕР_1 оператора мобільного зв`язку ПрАТ «Київстар» від 29.04.2020 з додатком (т. 3, а.с. 205-207);
		-        протокол тимчасового доступу до речей і документів від 01.07.2020, а саме до інформації, яка перебуває у володінні ПрАТ «Київстар» по абоненському номеру НОМЕР_1 (т. 5, а.с. 5-8).
		VІІ.        Узагальнені доводи сторони захисту щодо недопустимості доказів, якими прокурор обстоює пред`явлене ОСОБА_1 обвинувачення, та їх аналіз
		7.1 Заява про провокацію злочину
		7.1.1        Обвинувачений ОСОБА_1 в своїх показаннях повідомив, що 11.03.2020 під час відвідування ресторану «Панорама Хол» мала місце провокація злочину з боку свідка ОСОБА_3 , який вручив йому неправомірну вигоду під виглядом подарунку, пов`язаного з виходом на пенсію.
		7.1.2        Версію про надання 11.03.2020 начальнику Західного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань ОСОБА_1 грошових коштів, які були подарунком, підтримали також свідки ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та ОСОБА_14 
		7.1.3        Так, допитаний судом свідок ОСОБА_12 , який у період з грудня 2019 року по березень 2020 року обіймав посаду начальника ДУ «Городищенська виправна колонія (№ 96)» надав суду показання, що на неофіційній частині наради, яка відбувалась у ДУ «Миколаївська виправна колонія (№ 50)», будучи в ресторані, він мав неофіційне спілкування з ОСОБА_1 . Під час такого спілкування він передав йому документи стосовно двох осіб негативної спрямованості, які утримувались в очолюваній ним установі, та грошові кошти в сумі 500 доларів США в якості подарунку ОСОБА_1 , з нагоди виходу останнього на пенсію. Пояснив, що документи передавались з метою реагування на оперативну обстановку у місцях відбування покарань та у випадку необхідності передачі цієї інформації заступнику Департаменту з питань виконання кримінальних покарань. Стосовно переданих ОСОБА_1 коштів, то, зі слів свідка, їх надали начальники установ виконання покарань Рівненської області в розмірі 100 доларів США кожен як подарунок ОСОБА_1 .
		7.1.4        Інший свідок ОСОБА_13 , який на той час перебував на посаді начальника ДУ «Катеринівська виправна колонія (№ 46)», також повідомив суд, що ним та іншими його колегами, які обіймають посади начальників установ виконання покарань у Рівненській області, було прийнято рішення подякувати ОСОБА_1 за роботу на посаді начальника Західного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань. Кошти централізовано вони передали  ОСОБА_12 , який у свою чергу подарував їх ОСОБА_1 .
		7.1.5        Начальник ДУ «Городоцький виправний центр (№ 131)» - свідок ОСОБА_14 , серед іншого, також повідомив суд, що він надавав ОСОБА_12 грошові кошти в розмірі 100 доларів США для їх передачі ОСОБА_1 в якості допомоги по виходу на пенсію.
		7.1.6        До таких показань обвинуваченого та свідків суд відноситься критично, з огляду на наступне.
		7.1.7        Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції» (в редакції, чинній на 01.01.2020) ОСОБА_1 є особою, уповноваженою на виконання функцій держави, на нього поширюються вимоги цього закону.
		7.1.8        Ст. 23 Закону України «Про запобігання корупції» забороняє особам, зазначеним у п. 1, 2 ч. 1 ст. 3 цього Закону, безпосередньо або через інших осіб вимагати, просити, одержувати подарунки для себе чи близьких їм осіб від юридичних або фізичних осіб:
		1)у зв`язку із здійсненням такими особами діяльності, пов`язаної із виконанням функцій держави або місцевого самоврядування;
		2)якщо особа, яка дарує, перебуває в підпорядкуванні такої особи.
		7.1.9        Як було проаналізовано у пунктах 5.1, 5.2 вироку, начальники колоній та слідчих ізоляторів були у прямому підпорядкуванні ОСОБА_1 , а тому при отриманні від цих осіб «подарунків» обвинуваченим була порушена пряма законодавча заборона.
		7.1.10         Колегія суддів також звертає увагу, що попри порушення антикорупційного законодавства, версія сторони захисту про подарунки, що присвячені виходу на пенсію ОСОБА_1 , спростовується відеозаписом подій, які відбувалися 11.03.2020 по завершенню навчально-практичних заходів начальників установ на базі ДУ «Миколаївська виправна колонія (№ 50)» у ресторані «Panorama Hall», розташованому за адресою: Львівська обл., м. Миколаїв, вул. Митрополита А. Шептицького.
		7.1.11 За даними, зафіксованим на оптичному диску DVD-R 4,7 Gb № 341 від 10.02.2020 (т. 3, а.с. 204) та флеш-накопичувачі MicroSD № 342 від 10.02.2020 (т. 3, а.с. 203), які є додатками до протоколу за результатом проведення негласної слідчої (розшукової) дії - аудіо-, відеоконтролю від 12.03.2020 (т. 3, а.с. 190-202), судом встановлено, що вихід ОСОБА_1 на пенсію не був предметом обговорення на заході, не лунали слова вітання, які б могли свідчити про намір будь-кого зробити йому подарунок, або слова подяки.
		7.1.12 Ба більше, після обговорення робочих питань з керівниками установ, ОСОБА_1 попрохав всіх вийти з малої зали та заходити до нього по одному «Я ще по кожному із вас окремо хочу поговорити». Як далі зафіксовано на відео, керівники вишикувались і почали заходити по черзі, час цього спілкування тривав до однієї хвилини. Окрім того, у цій черзі у ОСОБА_3 відбулася розмова з невстановленою особою ( ОСОБА_57.):
		ОСОБА_3 : Що будеш сам отдавати?
		ОСОБА_57.: Що?
		ОСОБА_3 : Чи вже мені отдавати?
		ОСОБА_57. : Та вже ти. Ти ж смотрел
		ОСОБА_3 : Нє так просто, ми в негарному становищі. Ти йдеш по переду.
		ОСОБА_57.: Нє, так він же не знає скільки. Ти ж даєш як стабільно, однакову суму. Що минулого разу, що зараз…
		ОСОБА_57.: Тут я вже можу трішки бензином розрахуватися. …Ти не акцентуй уваги, бо буде як…Йдемо стабільно, однакова сума…
		7.1.13 З наведеної розмови можливо зробити очевидний висновок, що про жодне вітання не йшлося, а обговорювалося, що передача більшістю керівників установ з виконання покарань ОСОБА_1 коштів носила систематичний характер. 
		7.1.14 Також не є логічною та послідовною позиція обвинуваченого щодо отримання ним подарунку від ОСОБА_3 та зауваження ОСОБА_1 під час передання йому коштів «то таке, то помаленьку, помаленьку. Давай, то є вихід один в тебе. Інакше ти розумієш, що то я відбив, а зараз знову. В мене вже немає ні нервів, ні ресурсів і так дальше», бо вочевидь така відповідь не є подякою.
		7.1.15 З огляду на викладене, колегія суддів заяву ОСОБА_1 про провокацію відхиляє, як безпідставну та таку, що не підтверджується доказами.
		7.1.16 Крім того, в судових дебатах сторона захисту повідомила про порушення порядку внесення відомостей до ЄРДР про вчинення кримінального правопорушення, що, на її думку, також підтверджує провокативний характер дій правоохоронного органу у цьому кримінальному провадженні.
		7.1.17 Аналізуючи викладені захистом доводи, колегія суддів керується наступним.
		7.1.18 Якщо особі стало відомо про вчинення кримінального правопорушення, або ж вона стала свідком його вчинення або потерпілою, вона має право звернутись до будь-якого органу державної влади, який уповноважений розпочати досудове розслідування, із заявою (повідомленням) про кримінальне правопорушення.
		7.1.19 Як передбачено пп.1-2 п. 1 Розділу ІІІ Інструкції про порядок розгляду звернень громадян, повідомлень, поданих в порядку законів України «Про запобігання корупції» та «Про Національне антикорупційне бюро України», заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення або необґрунтовані активи, депутатських запитів, звернень і вимог народних депутатів України, адвокатських запитів у Національному антикорупційному бюро України та його територіальних управліннях, затвердженої наказом директора НАБ України № 141 від 29.12.2020 (далі - Інструкція), заява (повідомлення) про вчинення кримінального правопорушення може бути письмовою або усною і наданою безпосередньо під час особистого звернення заявника до органу досудового розслідування. Заяви і повідомлення про кримінальні правопорушення можуть бути подані до НАБ України на особистому прийомі, телефоном, поштою, через скриньку «Для письмових заяв, скарг та пропозицій», факсимільним або іншим видом зв`язку.
		7.1.20 В силу пп. 8 п. 1 Розділу ІІІ цієї Інструкції у разі звернення громадян на особистому прийомі з усною заявою про кримінальні правопорушення або необґрунтовані активи, про це складається протокол прийняття заяви про кримінальне правопорушення, який підписує уповноважений працівник Національного бюро, який прийняв заяву, та заявник.
		7.1.21 Отже, Інструкція не потребує складання протоколу прийняття заяви про кримінальне правопорушення у випадку надходження до Національного бюро письмової заяви про кримінальне правопорушення.
		7.1.22 З матеріалів кримінального провадження вбачається, що ОСОБА_2 звернувся з письмовою заявою про вчинення кримінального правопорушення, яка була зареєстрована у Львівському ТУ НАБ України за номерами 188/1296-01-кп 18.01.2020 (т. 1, а.с. 139-140). 
		7.1.23 Відповідно до показань, наданих цим свідком, він звернувся до свого знайомого на ім`я ОСОБА_31 , який працює у правоохоронних органах, повідомивши йому про вчинення ОСОБА_1 неправомірних дій, та домовився про зустріч. На зустрічі були присутні детектив НАБ України та ще один співробітник. В ході цієї зустрічі ОСОБА_2 склав заяву про вчинення кримінального правопорушення, яку передав детективу НАБ України для проведення дій, пов`язаних з її реєстрацією.
		7.1.24 Наведеним підтверджується, що підставою для внесення до ЄРДР органом досудового розслідування відомостей про вчинення кримінального правопорушення була письмова заява ОСОБА_2 і така форма звернення з повідомленням про кримінальне правопорушення виключає потребу у складанні протоколу про прийняття заяви.
		7.1.25 За змістом ст. 214 КПК України підставою для внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР та початку досудового розслідування є подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або самостійне виявлення слідчим, прокурором з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення.
		7.1.26 Слідчий, прокурор, інша службова особа, уповноважена на прийняття та реєстрацію заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення, зобов`язані прийняти та зареєструвати таку заяву чи повідомлення. Відмова у прийнятті та реєстрації заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення не допускається.
		7.1.27 У постанові ККС ВС від 30.09.2021 у справі № 556/450/18 (провадження № 51-4229км20) міститься правовий висновок, згідно з яким слідчий, прокурор після прийняття та реєстрації заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, виходячи з їх змісту, має перевірити достатність даних, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, за наслідками чого ним приймається рішення про початок досудового розслідування шляхом внесення відповідних відомостей до ЄРДР. Тобто, підставою початку досудового розслідування є не будь-які прийняті та зареєстровані заяви, повідомлення, а лише ті з них, з яких вбачаються вагомі обставини, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, короткий виклад яких разом із прізвищем, ім`ям, по-батькові (найменуванням) потерпілого або заявника, поміж іншого, вноситься до ЄРДР.
		7.1.28 Зі змісту заяви ОСОБА_2 про вчинення кримінального правопорушення вбачається, що викладені у ній обставини дають уявлення про подію та склад вчинюваного ОСОБА_1 кримінального правопорушення. Тобто, так званий об`єктивний спостерігач (детектив) мав змогу переконатись, що викладені в заяві обставини є вагомими. Крім того, зазначена заява містить й інші обов`язкові реквізити та відомості, зокрема, дані про заявника, адресата заяви, відомості про особу, яка вчинила кримінальне правопорушення, дату складання заяви, підпис заявника тощо. 
		7.1.29 Теж саме стосується заяви, складеної ОСОБА_3 21.01.2020 та зареєстрованої НАБ України того ж дня за номером 188/1583-01-кп (т. 2, а.с. 141-142). Згідно з показаннями ОСОБА_3 її було складено в Управлінні СБ України у Волинській області, де знаходився співробітник НАБ України, який прийняв у нього заяву. Аналогічно заяві ОСОБА_2 вона містить повідомлення, з яких вбачаються вагомі обставини, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення та є достатніми для внесення відомостей по ній до ЄРДР.
		7.1.30 Зазначене в своїй сукупності дає підстави стверджувати, що прийняття детективом НАБ України письмових заяв ОСОБА_3 та ОСОБА_2 про вчинення кримінального правопорушення без складання протоколу їх прийняття, місце внесення по них відомостей до ЄРДР та реєстрація цього кримінального провадження відбулась з дотриманням правил, визначених главою 19 КПК України, тому доводи про провокацію з боку правоохоронного органу є надуманими.
		7.1.31 Щодо доводів захисника ОСОБА_51. про те, що внесення відомостей до ЄРДР у цьому кримінальному провадженні передувало складанню детективом НАБ України службової записки про таке внесення, то суд зазначає, що за правилами ст. 94 КПК України суд обґрунтовує свої висновки лише на доказах, які він безпосередньо досліджував під час судового засідання.
		7.1.32 У своєму виступі захисник посилався на службову записку № 04/968/-04 про внесення до реєстру відомостей про вчинення кримінального правопорушення. Однак, така службова записка не долучалась сторонами під час судового провадження і судом не досліджувалась у порядку, передбаченому ст. 358 КПК України. Відтак суд позбавлений можливості перевірити аргументи захисника про часові межі складання цього документа і співставити їх з часом внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР.
		7.2        Заява про фальсифікацію доказів
		7.2.1        Сторона захисту вважала, що має місце фальсифікація доказів. За її версією протокол обшуку домоволодіння від 11-12.03.2020 містить недостовірні відомості про виявлення 2-ох купюр номіналом 100 доларів США загальною сумою 200 доларів США з серією та номерами МВ05966837S та МВ05966824S. Згідно з позицією захисту, ці купюри не знаходились у віднайденому в ході обшуку конверті з грошовими коштами, а були підкинуті працівниками правоохоронного органу.
		7.2.2        На підтвердження своїх доводів сторона захисту долучила висновок комплексної комп`ютерно-технічної експертизи та криміналістичної експертизи відеозапису № 3406/3407 від 08.07.2020 та висновок фототехнічної експертизи № 12/34 від 13.07.2020, які проводились на підставі заяви захисника обвинуваченого ОСОБА_1 , адвоката ОСОБА_51. (т. 5, а.с. 10-27, 217-222).
		7.2.3        Дослідивши надані стороною захисту докази, колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на наступне.
		7.2.4        Згідно зі ст. 84, 94 КПК України висновок експерта є одним з джерел доказів, передбачених кримінальним процесуальним законодавством, і, не маючи наперед встановленої сили, підлягає обов`язковій оцінці суб`єктами доказування.
		7.2.5        Метою такої оцінки є встановлення можливості використання цього висновку як джерела фактів, на яких ґрунтується вирішення справи по суті, і, водночас, самих цих фактів як доказів.
		7.2.6        З долучених захисником висновків експертів вбачається, що вони містять розкадрування відеозапису обшуку та його детальний аналіз зі співставленням стоп-кадрів відеозображення, на підставі яких експерт зробив припущення щодо місця розміщення зазначених купюр в момент їх появи на відео.
		7.2.7        Втім, варто зазначити, що процесуальна оцінка будь-якого доказу є прерогативою суду. Оцінка проводиться за визначеними у теорії доказів критеріями відносності, допустимості, достовірності і доказового значення (доказової сили), що є предметом такої оцінки.
		7.2.8        Так, відомості, зазначені у протоколі обшуку від 11-12.03.2020 та його додатку - цифровому носієві інформації Micro SD SP 16 Gb, були предметом безпосереднього судового дослідження згідно з правилами, визначеними у ст. 358-359 КПК України. Відтак, виключно суд уповноважений надавати правову оцінку тим фактам, які стали йому відомі під час сприйняття ним зазначених доказів.
		7.2.9        Здійснивши таке дослідження, суд встановив, що згідно з даними протоколу обшуку грошові кошти в сумі 1 500 доларів США, серед яких знаходились 2 купюри номіналом 100 доларів США, які містять серію та номер МВ05966837S та МВ05966824S, були виявлені та вилучені у шухляді столу робочого кабінету, розташованого на другому поверсі домоволодіння. Згідно з протоколом ці кошти знаходились у паперовому конверті, на якому був нанесений рукописний текст «Львівська обласна державна адміністрація» (т. 3, а.с. 11-15).
		7.2.10 При цьому момент безпосереднього виявлення співробітником правоохоронного органу цих купюр, з огляду на умови фіксації обшуку, на відеозаписі не проглядається (т. 3, а.с. 137).
		7.2.11 Проте, відсутність у кадрі моменту виявлення та вилучення з конверту цих купюр не може бути беззаперечним доказом їх фальсифікації.
		7.2.12 Суд звертає увагу, що обшук цього домоволодіння був проведений за участю дружини обвинуваченого - ОСОБА_32 , адвокатів ОСОБА_58 та ОСОБА_33 . Для засвідчення факту провадження цієї слідчої (розшукової) дії, її ходу та результатів були запрошені поняті  ОСОБА_34  та ОСОБА_35 . Зазначене підтверджується відомостями як протоколу обшуку, так і відеозаписом фіксації цієї слідчої (розшукової) дії (т. 3, а.с. 11-15, 137).
		7.2.13 Участь цих осіб стала гарантією правильного безпосереднього сприйняття при її проведенні дій, обставин, фактів, явищ, що мають значення для кримінального провадження, та їх належного фіксування у протоколі.
		7.2.14 За таких обставин, оскільки за ходом проведення обшуку та діями суб`єктів розслідування спостерігали  ОСОБА_32 , адвокати та поняті, від яких будь-яких заяв та зауважень не надходило, колегія суддів констатує, що у цьому провадженні відсутня фальсифікація доказів, що виключає визнання протоколу обшуку від 11-12.03.2020 недопустимим доказом з цієї підстави.
		7.3        Версія захисту про купівлю талонів на пальне 
		7.3.1        Допитаний судом в якості свідка водій начальника Західного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань ОСОБА_1 -  ОСОБА_8 повідомив суду, що пальне для заправки службового автомобіля виділялось бухгалтерією Західного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань. Управління централізовано закупляло талони і видавало їх водіям під розпис. Оскільки їх кількість була обмежена, то водії здійснювали їх перепродаж. Саме у такий спосіб ним були викуплені картки на пальне у ОСОБА_31 - водія ДУ «Цуманська виправна колонія (№ 84)» та ОСОБА_36 - водія ДУ «Маневицька виправна колонія (№ 42)».
		7.3.2        Не вдаючись в оцінку законності таких дій свідка, поза як вони перебувають за межами предмету доведення у цьому кримінальному провадженні, колегія суддів критично ставиться до такої версії потрапляння до ОСОБА_1 карток на пальне, які були вручені ОСОБА_3 як частина неправомірної вимоги.
		7.3.3        Зокрема, як було встановлено судом у п. 5.5. вироку, у ході зустрічі, яка відбулася 14.02.2020 у ресторані «Легенда», розташованому за адресою: Тернопільська обл., м. Збараж, вул. Б.Хмельницького, 28, ОСОБА_3 передав ОСОБА_1 десять талонів (карток) «WOG» на пальне - бензин «А-95» по 10 л, дві з яких, як вже було встановлено, були використані ОСОБА_1 
		7.3.4        Версія сторони захисту про придбання водієм ОСОБА_1 талонів у інших водіїв, та передання їх останньому, суперечить тій обставині, що талони, зокрема із номерами 000941090727098 та 000941030745470, що були використані ОСОБА_1 , були придбані детективом ОСОБА_29 у ТОВ «WOG CARD» 23.01.2020 у межах розслідування цього кримінального провадження. (т. 5, а.с. 31-35), а отже не могли бути видані бухгалтерією Західного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань іншим водіям.
		7.3.5        З огляду на такі обставини, колегія суддів відхиляє версію сторони захисту про законність отримання та використання ОСОБА_1 талонів на пальне. 
		7.4        Доводи про недопустимість показань свідків
		7.4.1        Відповідно до п. 16 ст. 7 КПК України безпосередність дослідження показань є загальною засадою кримінального судочинства, тоді як ст. 23 КПК України регламентовано, що показання учасників кримінального провадження суд отримує усно, а відомості, що містяться в показаннях, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, не можуть бути визнані доказами, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
		7.4.2        Принцип безпосередності дослідження доказів спрямований передусім на найкраще забезпечення права сторін на перехресний допит особи, яка дає показання, що дає стороні можливість з`ясувати всі обставини, які вона вважає важливими для вирішення справи, уточнити показання свідка та поставити під сумнів ті чи інші повідомлення особи або її репутацію. Щодо сторони захисту, то це право забезпечується також і п. «d» ч. 3 ст. 6 Конвенції, щодо якого Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначав, що до того, як визнати особу винуватою, усі докази проти неї мають зазвичай бути представлені в її присутності під час публічного розгляду з метою надати можливість для їх спростування. Виключення з цього принципу є можливими, але не можуть порушувати права захисту, які, як правило, вимагають, щоб обвинуваченому була надана адекватна та відповідна можливість викликати та допитати свідка проти нього, або коли свідок надає показання, або на наступних етапах провадження («Hummer v. Germany», № 26171/07, § 38, 19.07.2012; «Luca v. Italy», № 33354/96, § 39, 27.02.2001; «Solakov v. the former Yugoslav Republic of Macedonia», № 47023/99, § 57, 31.10.2001).
		7.4.3        Варто також зауважити, що в залежності від обставин ця засада реалізується в різних формах, оскільки суд має узгоджувати її з іншими засадами кримінального процесу та/або легітимними інтересами суспільства чи окремих осіб.
		7.4.4        Так, положеннями ч. 1 ст. 336 КПК України передбачено можливість здійснення судового провадження у режимі відеоконференції під час трансляції з іншого приміщення, у тому числі, яке знаходиться поза межами приміщення суду (дистанційне судове провадження), зокрема у разі  неможливості безпосередньої участі учасника кримінального провадження та наявності інших підстав, визначених судом достатніми.
		7.4.5        У випадку допиту особи у режимі відеоконференції (ст. 336 КПК України) принцип безпосередності може зазнавати певних легітимних обмежень, однак такі легітимні обмеження не можуть беззаперечно свідчити про порушення такого принципу.
		7.4.6        Приписами ч. 3 ст. 336 КПК України визначені вимоги до застосовуваних в дистанційному судовому провадженні технічних засобів, технологій та інформаційної безпеки. Дотримання таких вимог та проведення дистанційного допиту учасників, яке переслідує легітимну мету, дозволяє суду здійснювати судове провадження у режимі відеоконференції.
		7.4.7        Матеріалами кримінального провадження підтверджується, що допит свідків сторони обвинувачення - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - проводився судом у режимі відеоконференції під час трансляції з інших приміщень на підставі ухвали суду, що було зумовлено введенням в Україні воєнного стану та існуванням суттєвих обмежень щодо вільного пересування територією України внаслідок відсутності, нерегулярності чи небезпечності транспортного сполучення (т. 5, а.с. 169-172; т. 5, а.с. 247-249; т. 6, а.с. 3-5). 
		7.4.8        Сторона захисту заперечувала щодо допиту цих свідків у порядку ст. 336 КПК України, оскільки це, на її думку, не відповідає принципу безпосередності дослідження доказів.
		7.4.9         З такими твердженнями колегія суддів не погоджується та зазначає, що в ході судового розгляду була забезпечена можливість учасникам чути та бачити хід судового провадження, ставити запитання свідкам і отримувати на них відповіді, реалізовувати інші надані учасникам процесуальні права та виконувати процесуальні обов`язки, передбачені чинним кримінальним процесуальним законом.
		7.4.10 Також судом забезпечено дотримання вимог ч. 1 ст. 353 КПК України. За розпорядженням головуючого у свідків було перевірено документи, що посвідчують їх особи, копії яких у подальшому були направлені на адресу суду для їх долучення до матеріалів справи. На виконання положень ч. 1 ст. 224 КПК України допит кожного зі свідків відбувався окремо з різних приміщень.
		7.4.11 Більше того, сторонам була надана необмежена можливість піддати свідків перехресному допиту і матеріали провадження підтверджують, що сторони повною мірою скористалися такою можливістю, зокрема й можливістю дискредитувати ці показання. Хід і результати процесуальних дій, проведених у режимі відеоконференції, фіксувались за допомогою технічних засобів відеозапису.
		7.4.12 Таким чином, оскільки положення ч. 4 ст. 95 КПК України «суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання» не можуть тлумачитися як безумовна заборона використання показань, які особа надала в режимі відеоконферензв`язку, тоді як у ході допиту зазначених свідків у цьому кримінальному провадженні судом забезпечено дотримання вимог ч. 3 ст. 336 КПК України, доводи сторони захисту про недопустимість їх показань слід визнати безпідставними.
		7.5        Доводи щодо недопустимості результатів негласних слідчих (розшукових) дій
		7.5.1        Згідно з ч. 1, 4 ст. 246 КПК України негласні слідчі (розшукові) дії - це різновид слідчих (розшукових) дій, відомості про факт та методи проведення яких не підлягають розголошенню, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом. Виключно прокурор має право прийняти рішення про проведення такої негласної слідчої (розшукової) дії, як контроль за вчиненням злочину (ст. 271 КПК України).
		7.5.2        Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 271 КПК України контроль за вчиненням злочину може здійснюватися у випадках наявності достатніх підстав вважати, що готується вчинення або вчиняється тяжкий чи особливо тяжкий злочин, та проводиться у формі спеціального слідчого експерименту.
		7.5.3        За своєю правовою природою спеціальний слідчий експеримент - це негласна слідча (розшукова) дія, яка полягає у створенні та контролі уповноваженим законом суб`єктом обстановки, максимально наближеної до реальної з метою перевірки дійсних намірів конкретної особи, спостереження за її поведінкою та прийняття рішення, за відсутності ознак провокації, коли таке проведення вплине на мотивацію дій особи, щодо якої одержано інформацію про причетність до вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину. Головна особливість цієї форми контролю за вчиненням злочину - те, що злочин насправді не вчиняється, а створюється лише видимість його вчинення. У ході проведення цієї негласної слідчої (розшукової) дії можуть використовуватись несправжні (імітаційні) та ідентифіковані (помічені) засоби.
		7.5.4        З відомостей протоколів від 26.01.2020 та 10.03.2020 вбачається, що на виконання постанов прокурора від 23.01.2020 та 10.03.2020 про проведення негласної слідчої (розшукової) дії у виді контролю за вчиненням злочину у формі спеціального слідчого експерименту детективами НАБ України двічі проведено огляд та вручення грошових коштів ОСОБА_3 для їх подальшої передачі ОСОБА_1 в якості неправомірної вигоди у межах проведення досудового розслідування у зазначеному кримінальному провадженні. Повторне проведення такої слідчої дії обумовлювалось епізодичним характером вчинення обвинуваченим неправомірних дій, які у подальшому були кваліфіковані органом досудового розслідування за ч. 3 ст. 368 КК України. Згідно з цими протоколами грошові кошти - долари США, що детектив ідентифікував та вручив ОСОБА_3 , належали НАБ України (т. 2, а.с. 207-212, 216-219).
		7.5.5        Стверджуючи про неналежність грошових коштів органу досудового розслідування, сторона захисту вказувала на ненадання стороною обвинувачення документів, які б підтверджували факт видачі детективам НАБ України цих коштів для документування протиправної діяльності ОСОБА_1 .
		7.5.6        У цьому контексті колегія суддів звертає увагу на правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 10.12.2020 у справі № 464/710/18 (провадження № 51-3805км20), згідно з яким відсутність у матеріалах кримінального провадження письмового підтвердження про виділення коштів само по собі не є підставою для визнання доказів недопустимими.
		7.5.7        За таких обставин, оскільки відомості протоколів огляду та вручення грошових коштів від 26.01.2020 та 10.03.2020 містять відомості про власника грошових коштів, які використовувались для документування протиправної діяльності ОСОБА_1 , а відсутність письмового підтвердження про їх виділення не свідчить про недопустимість результатів негласних слідчих (розшукових) дій, суд вважає доводи захисників в частині неспроможними.
		7.5.8        Крім того, під час виступу в судових дебатах захисник ОСОБА_55. наголосив на відсутності у протоколах контролю за вчиненням злочину у формі спеціального слідчого експерименту вказівки про застосування аудіо- чи відеозаписувальної техніки.
		7.5.9        Суд наголошує, що згідно з пунктами 4.5.1, 4.5.3, 4.5.6 Зводу відомостей, що становлять державну таємницю, затвердженого наказом Центрального управління СБ України № 383 від 23.12.2020, до державної таємниці належать відомості про номенклатуру, фактичну наявність спеціальних технічних засобів чи спеціальної техніки для негласного отримання інформації, що розкривають найменування, принцип дії чи експлуатаційні характеристики технічних засобів розвідки, спеціальних технічних засобів чи спеціальної техніки, призначених для здійснення та забезпечення оперативно-розшукової, контррозвідувальної чи розвідувальної діяльності, володіння якими дає змогу зацікавленій стороні впливати на її результати, що створює загрозу національним інтересам і безпеці.
		7.5.10 Тобто відомості про спеціальні технічні засоби, призначені для негласного отримання інформації, є державною таємницею, оскільки стосуються не тільки цього кримінального провадження, але й інших проваджень, у яких вони використовуються. Таким чином, розголошення таких даних загрожує національним інтересам та безпеці, а тому обмеження на розкриття таких відомостей обумовлено потребою зберігати таємність методів розслідування злочинів.
		7.5.11 До того ж відповідно до усталеної практики Верховного Суду незазначення інформації про технічні засоби фіксації, технічні характеристики пристрою, за допомогою якого проводилась негласна слідча (розшукова) дія, не впливає на її результати, а тому не може вважатись істотним порушенням закону, що тягнуло б за собою недопустимість використання зафіксованої інформації у якості доказу (постанови Верховного Суду від 20.05.2020 (справа № 585/1899/17), від 28.01.2020 (справа № 738/329/17), від 10.12.2020 (справа № 464/710/18).
		7.5.12 Зазначене дає підстави для висновку про безпідставність доводів сторони захисту про визнання результатів негласних слідчих (розшукових) дій недопустимими доказами.
		VІІІ.        Оцінка суду
		8.1        Розпочинаючи оцінку доказів, суд звертає увагу на загальні положення щодо доказування в кримінальному процесі, застосування яких створює умови для реалізації завдань кримінального провадження.
		8.2        Зокрема, кримінальне процесуальне законодавство не закріплює чітких стандартів доказування, проте із положень чинного КПК України прослідковується їх зміст.
		8.3        Так, із ч.2 ст. 17 КПК України вбачається стандарт доказування «поза розумним сумнівом», перед застосовуванням якого cуд вважає за необхідне зазначити, що не будь-який сумнів можна констатувати як розумний, існування сумнівів при прийнятті рішення є природним та не означає, що в разі наявності таких сумнівів прийняте рішення є неправильним. Поняття «поза розумним сумнівом» не тотожне поняттю «абсолютна впевненість», яке передбачає непохитність і відсутність будь-яких вагань.
		8.4        Із ст. 94 КПК України випливає стандарт «внутрішнього переконання», зміст якого зводиться до того, що суд повинен вільно оцінювати докази, з точки зору належності, допустимості, достовірності, на основі свого внутрішнього переконання, яке виникає не з вузької оцінки доказів, наданих сторонами, а з оцінки їх з урахуванням життєвого досвіду колегії суддів та всіх обставин справи. 
		8.5        Колегія суддів, зауважує, що розмови, зафіксовані внаслідок проведення негласних слідчих (розшукових) дій, не можуть містити відверті, щиросердні та чіткі формулювання, що дозволяли б безспірно встановити зміст такої розмови. Вочевидь, особи, які вчиняють злочин, намагаються ускладнити викриття своєї протиправної діяльності, завуалювавши її та застосовуючи для цього найрізноманітніші засоби.
		8.6        Але для доведення винуватості особи у вчиненні злочину встановлено стандарт «поза розумним сумнівом», який означає, що сукупність встановлених обставин повинна виключати будь-яке інше розуміння (пояснення) події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був учинений, і обвинувачений є винуватим у вчиненні цього злочину. Отже, фактичні обставини повинні бути встановлені з бодай мінімальним ступенем чіткості та переконливості, який дозволяв би суду зробити висновок щодо винуватості особи в межах пред`явленого їй обвинувачення.
		8.7        На підставі досліджених доказів судом було встановлено, що прокурором доведено вчинення ОСОБА_1 двох епізодів отримання неправомірної вигоди, за невчинення ним в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, дій які б перешкоджали нормальному функціонуванню державних установ з використанням свого службового становища.
		8.8        Ухвалюючи вирок у цьому кримінальному провадженні, колегія суддів ставить перед собою наступні питання.
		1.Чи є ОСОБА_1 службовою особою, яка займає відповідальне становище?
		2.Чи отримував ОСОБА_1 від ОСОБА_3 неправомірну вигоду за невчинення дій з використанням службового становища? 
		3.Яке було ставлення ОСОБА_1 до отримання неправомірної вигоди, чи діяв він з прямим умислом та корисливим мотивом?
		4.Чи наявна в діях ОСОБА_1 кваліфікуюча ознака злочину - вимагання?
		8.9        Щодо відповіді на перше питання, колегія суддів виходить зі змісту п. 2 примітки до ст. 368 КК України, який передбачає, що службовими особами, які займають відповідальне становище є: особи, зазначені у п. 1 примітки до ст. 364 цього Кодексу, посади яких згідно зі ст. 6 Закону України «Про державну службу» належать до категорії «Б», судді, прокурори, слідчі і дізнавачі, а також інші, крім зазначених у п. 3 примітки до цієї статті, керівники і заступники керівників органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх структурних підрозділів та одиниць.
		8.10        Як проаналізовано у п. 5.1 цього вироку, Західне міжрегіональне управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації є міжрегіональним територіальним органом Міністерства юстиції нижчого рівня та підпорядковується Департаменту з питань виконання кримінальних покарань, здійснює керівництво оперативно-службовою діяльністю підпорядкованих йому установ та виконує функції, передбачені цим Положенням. У складі територіального органу діють підрозділи з питань охорони, режиму і нагляду у Волинській, Львівській, Івано-Франківській, Рівненській, Тернопільській областях (т. 2, а.с. 18-25). 
		8.11        Суд встановив, що наказом Міністерства юстиції України № 84/к від 17.01.2017 ОСОБА_1 призначено на посаду начальника Західного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції як переможця конкурсу, в порядку переведення з управління Державної пенітенціарної служби України у Львівській області (т. 2, а.с. 26).
		8.12        З огляду на перебування ОСОБА_1 на посаді керівника міжрегіонального територіального органу державної влади, він є службовою особою, яка займає відповідальне становище, а отже суб`єктом кримінального правопорушення за ч.3 ст.368 КК України.
		8.13        Щодо другого питання, суд дійшов висновку, що досліджені матеріали справи доводять «поза розумним сумнівом» подію, в ході якої ОСОБА_1 отримав від ОСОБА_3 1) 14.02.2020 неправомірну вигоду у розмірі 800 доларів США, що згідно з офіційно встановленим Національним банком України курсом гривні до долара США станом на 14.02.2020 складало 19 583,6 грн, картки на пальне - бензин «А-95», в розмірі 100 л, вартістю 2 799 грн, всього на суму 22 382,6 грн, та 2) 11.03.2020 неправомірну вигоду у розмірі 800 доларів США, що згідно з офіційно встановленим Національним банком України курсом гривні до долара США станом на 11.03.2020 складало 20 250,8 грн.
		8.14        Висновок суду ґрунтується на досліджених у ході судового розгляду належних, допустимих та достовірних доказах, ретельний аналіз яким був наданий вище у цьому вироку, які у своїй сукупності не суперечать іншим доказам та доповнюють один одного, а саме: показання свідка ОСОБА_3 , протокол про результати проведення негласної слідчої (розшукової) дії - контролю за вчиненням злочину у формі спеціального слідчого експерименту від 19.03.2020, протоколи за результатом проведення негласної слідчої (розшукової) дії - аудіо-, відеоконтроль особи від 25.02.2020 та 12.03.2020, протоколи обшуку з додатком від 11-12.03.2020.
		8.15        Зі змісту розмов, зафіксованих у ході проведення аудіо-, відеоконтролю особи 14.02.2020, зрозуміло, що ОСОБА_1 мав активну позицію, тиснув на ОСОБА_37 , зазначаючи таке: «якщо ви не хочете, то нема питань, хлопці... грайтеся тоді самі», зауважує: «всі нормально, мається на увазі… а шо ти? Я не розумію, що ти?» суд розцінює цю фразу, як повідомлення ОСОБА_3 , що з іншими керівниками він не має проблем у контексті надання неправомірної вигоди, а його позиція йому не зрозуміла. І надалі репліка ОСОБА_1 «Значить, все проходить, ти не бери приклад з нього, розумієш? Він погано... завершить, повір. Я на нього нічо не говорю, але то що він там наговорив і так дальше, для мене не має значення хто буде, як буде... життя продовжується. Все одно я у Львові залишаюся. І розумієш чи ні? Чи начальником, поки ніяких питань не стоїть. Але питання стоїть інше - у відносинах. Розумієш чи ні?», вочевидь є завуальованою погрозою, і повідомленням, що незалежно від посади, яку займатиме ОСОБА_1 , він збереже сфери впливу.
		8.16        І у подальшому при отриманні коштів та талонів на пальне у ОСОБА_1 не виникало питань щодо суми та талонів, він вочевидь розумів про що йдеться, та від кого ці кошти. На думку колегії суддів, ці обставини підтверджують показання свідка ОСОБА_3 про вимагання ОСОБА_1 з нього,  ОСОБА_38 та ОСОБА_5 неправомірної вигоди, саме в такій сумі та формі. 
		8.17        На підтвердження показань свідка в цій частині свідчить також зміст розмови, яка відбулась 11.03.2020, під час якої ОСОБА_3 , передаючи неправомірну вигоду, пояснював ОСОБА_1 : «Так, то моє», «А це от ОСОБА_39 », а щодо талонів зауважив: « ОСОБА_27 , ну, не вспіли, не вспіли ми з цим ОСОБА_39 . Трошки в його проблеми були, в мене там так само з будівництвом». Суд звертає увагу, що мова йде вочевидь про ОСОБА_5 .
		8.18        Колегія суддів зауважує, що такі фрази зовсім не дивують ОСОБА_1 , який за версією захисту мав отримувати подарунки з нагоди виходу на пенсію, навпаки, відповідь містить чергову погрозу ОСОБА_3 : « Давай , то є вихід один в тебе. Інакше ти розумієш, що то я відбив, а зараз знову. В мене вже немає ні нервів, ні ресурсів і так дальше».
		8.19        У роз`ясненні, яке надано у постанові Пленуму ВС від 26.04.2002 № 5 «Про судову практику у справах про хабарництво» зазначено, що відповідальність за одержання хабара настає лише за умови, що службова особа одержала його за виконання чи невиконання таких дій, які вона могла або повинна була виконати з використанням наданої їй влади, покладених на неї організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов`язків або таких, які вона не уповноважена була вчинювати, але до вчинення яких іншими службовими особами могла вжити заходів завдяки своєму службовому становищу (п. 2 постанови).
		8.20        Службова особа, яка займає відповідальне становище, не вправі одержувати будь-якої неправомірної винагороди у зв`язку зі здійсненням своїх службових повноважень, тобто кримінальна відповідальність за порушення цієї заборони настає у тому випадку, коли особа, яка надає неправомірну вигоду, усвідомлює, що надає її службовій особі, яка займає відповідальне становище у зв`язку з можливостями її посади, а особа, яка одержує неправомірну винагороду, розуміє (не може не розуміти) значущість займаної нею посади, її статусності та можливостей. При цьому враховується також вагомість цієї посади у сприйнятті особою, яка надає неправомірну вигоду, мета, яку переслідує остання, та її переконаність у тому, що цієї мети буде досягнуто завдяки можливостям посади, яку обіймає особа, яка отримує неправомірну вигоду (Постанова ВСУ від 25.04.2013 у справі № 5-5к13).
		8.21        Як було встановлено судом у п. 5.2 вироку, Західне міжрегіональне управління з питань виконання кримінальних покарань здійснює безпосередній контроль та координацію діяльності підпорядкованих йому установ виконання покарань Західного регіону.
		8.22У п. 10 Положення Західного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань передбачено, що територіальний орган звітує перед керівником Адміністрації ДКВС України (Департаменту з питань виконання кримінальних покарань) щодо виконання покладених на територіальний орган завдань та планів роботи.
		8.23        Виходячи з того, що Західне міжрегіональне управління з питань виконання кримінальних покарань реалізує покладені на нього завдання та плани роботи, зокрема, через підпорядковані йому установи виконання покарань, які воно контролює і координує, колегія суддів вважає, що ОСОБА_1 , як керівник цього управління, звітуючи перед керівництвом Адміністрації ДКВС України (Департаменту з питань виконання кримінальних покарань), мав можливість здійснювати впливову підтримку тієї чи іншої підпорядкованої управлінню установи, зокрема, шляхом ініціювання перед ним питань, пов`язаних з проведенням службових розслідувань відносно начальницького складу підпорядкованих йому установ.
		8.24        Крім того, в силу того ж п. 10 Положення начальник територіального органу (1) погоджує призначення на посади та звільнення з посад перших заступників та заступників начальників установ виконання покарань, слідчих ізоляторів; (2) погоджує переведення осіб середнього і старшого начальницького складу між установами виконання покарань, слідчими ізоляторами; (3) вносить пропозиції Міністру юстиції України щодо представлення в установленому порядку персоналу територіального органу та підпорядкованих йому установ до заохочень; (4) підписує накази територіального органу, які є обов`язковими до виконання підпорядкованими йому установами.
		8.25        Наведеним підтверджується, що ОСОБА_1 , будучи начальником Західного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань, міг впливати на проходження служби самими керівниками установ виконання покарань і їх персоналом шляхом вирішення на їх користь питань, які входили до його компетенції, або ж навпаки, створювати для них перепони у питаннях переведення між установами, незастосування заходів заохочення до персоналу установ, відсутності волі для призначення або звільнення перших заступників та заступників.
		8.26        Згідно з показаннями свідка ОСОБА_3 , спонукаючи його до надання неправомірної вигоди, ОСОБА_1 повідомив про ініційоване ним службове розслідування діяльності начальника ДУ «Маневицька виправна колонія (№ 42)» ОСОБА_2 .
		8.27        Про ініціювання ОСОБА_1 службового розслідування за фактом виявлення порушень фінансово-господарської діяльності ДП «Підприємство ДКВС України (№ 42)» повідомив суду також сам ОСОБА_2 .
		8.28        Суд звертає увагу, що перевірка діяльності цього підприємства здійснювалась на підставі наказу Західного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань № 204/ОС/ВД-19 16.12.2019 за підписом ОСОБА_1 (т. 4, а.с. 207). 
		8.29        За наслідками проведеної перевірки перевіряючими особами складено доповідну записку № 7.2-649 від 19.12.2019. Виходячи з її змісту, під час ознайомлення з діяльністю ДП «Підприємство ДКВС України (№ 42)» було виявлено, зокрема, факт реалізації ТОВ «Галицька торгівельно-промислова компанія» дерев`яних піддонів різного розміру по заниженій собівартості та без попередньої їх оплати, що утворило кредиторську заборгованість підприємства (т. 4, а.с. 211-214). 
		8.30        У подальшому ОСОБА_1 був затверджений висновок від 20.02.2020, яким дії посадових осіб ДП «Підприємство ДКВС України (№ 42)» визнано такими, що мають ознаки порушення та вирішено скерувати матеріали перевірки до уповноваженого органу для надання їм правової оцінки (т. 4, а.с. 215-220).
		8.31        Зокрема, як вбачається з відомостей відповіді ТУ ДБР, розташованого у м. Львові, № 12-21-18898вих21 від 23.10.2021 за фактом порушень фінансово-господарської діяльності ДП «Підприємство ДКВС України (№ 42)» на підставі матеріалів Західного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань 04.02.2020 до ЄРДР внесені відомості про кримінальне провадження № 42020030000000019 (т. 5, а.с. 206).
		8.32        Не вдаючись в оцінку обставин цього кримінального провадження, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 , як підписант висновку від 20.02.2020 за результатом перевірки фінансово-господарської діяльності ДП «Підприємство ДКВС України (№ 42)», використовував своє службове становище з метою здійснення тиску на керівника ДУ «Цуманська виправна колонія (№ 84)» ОСОБА_3 шляхом використання зазначеного провадження з метою надання переконливості своїм погрозам про реальність настання можливих негативних наслідків. І ОСОБА_3 розумів значущість посади ОСОБА_1 , її можливості, та був поінформованим про кримінальні провадження, які були порушені щодо ОСОБА_2 .
		8.33        Виходячи зі змісту досліджених матеріалів негласних слідчих (розшукових) дій, суд дійшов до висновку, що попри спілкування незавершеними фразами ОСОБА_1 та ОСОБА_3 розуміли предмет розмови, добре орієнтувались у його темі та однаково ідентифікували дії, за невчинення яких ОСОБА_3 надав ОСОБА_1 неправомірну вигоду. 
		8.34        Дослідивши та оцінивши в сукупності досліджені докази, колегія суддів дійшла висновку, що ОСОБА_1 отримав від ОСОБА_3 1) 14.02.2020 неправомірну вигоду у розмірі 800 доларів США, що згідно з офіційно встановленим Національним банком України курсом гривні до долара США станом на 14.02.2020 складало 19 583,6 грн, картки на пальне - бензин «А-95», в розмірі 100 л, вартістю 2 799 грн, всього на суму 22 382,6 грн, та 2) 11.03.2020 неправомірну вигоду у розмірі 800 доларів США, що згідно з офіційно встановленим Національним банком України курсом гривні до долара США станом на 11.03.2020 складало 20 250,8 грн за невчинення дій, які обумовлені його службовим становищем і які можуть створити несприятливі умови у роботі державної установи, керівником якої є ОСОБА_3 .
		8.35        Щодо третього питання, то встановлені у вироку обставини переконливо свідчать про наявність у діях ОСОБА_1  прямого умислу та корисливого мотиву на власне незаконне збагачення шляхом отримання неправомірної вигоди для себе за вчинення дій з використанням свого службового становища. 
		8.36        Поведінка ОСОБА_1 беззаперечно свідчить, що його умисел був направлений на систематичне отримання неправомірної вигоди від ОСОБА_3 в розмірі 500 доларів США та від керівника ДУ «Луцький слідчий ізолятор» ОСОБА_4 у розмірі 300 доларів США, а від керівника ДУ «Ковельська виховна колонія» ОСОБА_5 - у формі талонів на пальне в розмірі 100 л бензину «А-95».
		8.37        Водночас, поведінка ОСОБА_1 , зокрема його вказівка «повиходьте, я тут маю переговорити з начальником», «нє, по телефону мені не треба нічо» свідчать про те, що він усвідомлював протиправність своїх дій та прагнув уникнути їх викриття.
		8.38        Щодо відповіді на четверте питання, колегія суддів виходить із законодавчого визначення поняття вимагання неправомірної вигоди, яке наведене у п. 5 примітки до ст. 354 КК України, та під яким слід розуміти вимогу щодо надання неправомірної вигоди з погрозою вчинення дій або бездіяльності з використанням свого становища, наданих повноважень, влади, службового становища стосовно особи, яка надає неправомірну вигоду, або умисне створення умов, за яких особа вимушена надати неправомірну вигоду з метою запобігання шкідливим наслідкам щодо своїх прав і законних інтересів.
		8.39        Верховний Суд України неодноразово висловлював правову позицію з приводу правильного розуміння законодавчого визначення вимагання хабара (постанови ВСУ від 04.10.2012 у справі № 5-14кс12, від 23.05.2013 у справі № 5-13кс13, від 30.05.2013 у справі № 5-14кс13, від 05.09.2013 у справі № 5-28кс13, від 12.12.2013 у справі № 5-47кс13, від 07.11.2013 у справі № 5-42кс13, від 26.12.2013 у справі № 5-43кс13, від 13.11.2014 у справі № 5-20кс14, від 26.06.2014 у справі № 5-19кс14, від 28.05.2015 у справі № 5-14кс15, від 21.01.2016 у справі № 5-124/кс15).
		8.40        Проаналізувавши конструкцію правової норми та виходячи з усталеної судової практики, колегія суддів вирізняє наступні ознаки вимагання, яким відповідає поведінка ОСОБА_1 :
		a.ініціатива надання неправомірної вигоди надходила від ОСОБА_1 ;
		b.пропозиція одержання цієї вигоди має характер вимоги, що підкріплюється відкритою погрозою;
		c.дії, виконанням (невиконанням) яких погрожує вимагач, зумовлені його службовим становищем і, головне, мають протиправний характер та спрямовані на заподіяння шкоди правам та законним інтересам того, у кого вимагають неправомірну вигоду.
		8.41        Свідок ОСОБА_3 повідомив суду, що у грудні 2019 ОСОБА_1 висунув йому вимогу надавати неправомірну вимогу у розмірі 500 доларів США, а у подальшому також збирати її у інших керівників колоній. Окрім показань свідка ОСОБА_3 , ці обставини не підтверджуються іншими належними та допустимими доказами, з огляду не те, що ці події мали місце до початку контролю правоохоронними органами.
		8.42        Однак, суд приймає такий варіант розвитку подій, як максимально достовірний, з огляду на подальшу поведінку ОСОБА_1 , яка зафіксована під час проведення негласних слідчих (розшукових) дій.
		8.43        Зокрема, початок розмови щодо передання неправомірної вигоди в обох епізодах ініціював ОСОБА_1 .
		Так 14.02.2020 ОСОБА_1 : Що по «звітах»? Шось ти, значить цей...А?, 
		ОСОБА_3 : Ну то... Ваша команда має бути. То ж ...
		ОСОБА_1 : То я маю командувати? Я не хочу... я ж тобі сказав, що я з ОСОБА_20 не хочу мати ділов.
		ОСОБА_3 : Я зрозумів
		ОСОБА_1 : Ну... якщо ви не хочете, то нема питань, хлопці...
		ОСОБА_3 : Нє, ну то ж ...
		ОСОБА_1 : Грайтеся тоді самі. Тому що всі (не розбірливо) Волинь , п`яте-десяте... Да, я не хочу з ОСОБА_22 мати справи. Тому, що він там ходить, капає там на всіх нас, на мене і таке дальше. По внутрішній безпеці і таке інше, ну …
		ОСОБА_3 : ОСОБА_23 ...
		ОСОБА_1 : Всі нормально, мається на увазі.. .а шо ти? Я не розумію, що ти?
		ОСОБА_3 : Еее....
		ОСОБА_1 : Ну так, то так, нема питань.
		ОСОБА_3 : Нє, ну питання...закриваю зараз... ОСОБА_23 ... просто ну...я готовий
		ОСОБА_1 : Добре
		11.03.2020 після вимоги до керівників колоній заходити до нього по одному, ОСОБА_1 запитує ОСОБА_3 «Що там?», «То є твоє чи що?».
		8.44        Зміст такого спілкування свідчить про ініціативну поведінку ОСОБА_1 , яка поєднана з констатацією того, що інші керівники «нормальні», лише ОСОБА_3 лишився непевним.
		8.45        Подальше спілкування містить відкриту погрозу ОСОБА_1 , висловлену ОСОБА_3 , зміст якої полягає у порівнянні становища, у якому зараз перебуває ОСОБА_2 та що може бути наслідком відмови ОСОБА_41  надавати неправомірну вигоду, мало наступний вираз: «Значить, все проходить, ти не бери приклад з нього, розумієш? Він погано... завершить, повір. Я на нього нічо не говорю, але то що він там наговорив і так дальше, для мене не має значення хто буде, як буде... життя продовжується. Все одно я у Львові залишаюся. І розумієш чи ні? Чи начальником, поки ніяких питань не стоїть. Але питання стоїть інше - у відносинах. Розумієш чи ні? Тому, що якщо є людиною, вас підтримую, то я це не роблю для себе».
		8.46        Як було детально проаналізовано у цьому вироку, ОСОБА_1 використовував своє службове становище з метою створення таких умов, за яких в уявленні ОСОБА_3 було сформоване тверде переконання, що ненадання неправомірної вигоди матиме наслідком численні перевірки установи, у якій він працює керівником, а враховуючи загальний стан установ відбування покарання, віднайти різного роду порушення, у тому числі і штучні, не становитиме проблеми.
		8.47        Суд, оцінивши докази в їх сукупності, з позиції їх належності, достовірності, достатності, допустимості, дійшов обґрунтованого переконання, що ОСОБА_1 проти бажання ОСОБА_3 , з метою незаконного збагачення, висловив погрозу, за якої домігся отримання від останнього неправомірної вигоди, а саме вчинив вимагання такої вигоди.
		ІХ.        Призначення покарання
		9.1        При призначенні обвинуваченому ОСОБА_1 покарання, суд згідно з вимогами ст. 65 КК України враховує:
		(1)ступінь тяжкості вчиненого злочин
		9.2        За правилами ст. 12 КК України, кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 368 КК України, є тяжким злочином та згідно з приміткою до ст. 45 КК України цей склад законодавцем віднесено також до корупційних. 
		9.3        Крім того, з огляду на суб`єктний склад це кримінальне правопорушення належить до службових злочинів. 
		(2)        наслідки та обставини вчинення злочину
		9.4        Суд бере до уваги, що вчинене ОСОБА_1 кримінальне правопорушення є умисним. При цьому обвинувачений, обіймаючи керівну посаду в органі державної влади, використовував своє службове становище з метою власного незаконного збагачення.
		9.5        Виходячи з викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що діючи всупереч ст. 4 Закону України «Про державну службу», обвинувачений порушив присягу держаного службовця дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права, свободи і законні інтереси людини і громадянина та вчинив такі дії, які дискредитували його як представника державної влади та зашкодили авторитету держави в цілому.
		9.6        Окремої уваги для призначення покарання, заслуговують наступні обставини, зокрема загальний стан установ з виконання кримінальних покарань був вкрай незадовільним, потребував фінансування та належної організації умов утримання ув`язнених. Попри це, ОСОБА_1 використав своє службове становище, щоб створити такі умови, за яких керівники підконтрольних установ змушені були відшукувати можливість надавати йому грошові кошти чи передавати талони на пальне. Тобто фактично за таких дій ОСОБА_1 не лише створював умови, в яких підпорядковані керівники мали вчиняти кримінально карані діяння, але і значно погіршував умови перебування ув`язнених, бо за рахунок їх державного фінансування мали відшукуватися кошти на щомісячну оплату неправомірної вигоди.
		9.7        За таких умов, місце, де особа, яка вчинила кримінальне правопорушення, має стати на шлях виправлення, стає місцем, яке принижує її людську гідність через незадовільні умови утримання. Держава Україна має значну кількість рішень Європейського суду з прав людини, в яких констатовано порушення ст. 3 Конвенції про права людини та основоположні свободи саме через нелюдські та такі, що принижують гідність, умови утримання у місцях відбування покарань. І таке є можливим, на думку колегії суддів, не в останню чергу саме через існування корупції у системі органів відбування покарань.
		(3)        дані про особу обвинуваченого
		9.8        Вік ОСОБА_1 на момент ухвалення вироку становить 65 років (т. 1, а.с. 156-157), у 2010 році йому присвоєно спеціальне звання генерал-майора внутрішньої служби (т. 2, а.с. 27), судимості відсутні (т. 3, а.с. 228), на обліку у лікаря психіатра або лікаря нарколога не перебуває (т. 3, а.с. 231-232), з 1978 року по 2017 проходив службу в органах внутрішніх справ та ДКВС України на посадах начальницького складу, з 2017 року - очолював Західне міжрегіональне управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції (т. 3, а.с. 235), має позитивні характеристики за місцем роботи та проживання (т. 3, 235, 237; т. 5, а.с. 224; т. 7, а.с. 35-36).
		(4)        обставини, що пом`якшують чи обтяжують покарання 
		9.9        Ч. 2 ст. 66 КПК України при призначенні покарання надає суду можливість визнати такими, що його пом`якшують, і інші обставини, не зазначені в частині першій цієї статті.
		9.10        Ухвалою Вищого антикорупційного суду від 24.03.2022 року, ОСОБА_1 було змінено запобіжний захід у вигляді застави на запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання та перераховано на допомогу ЗСУ суму сплаченої застави у розмірі 42 040 (сорок дві тисячі сорок) гривень.
		9.11        Колегія суддів, вважає за необхідне факт перерахування застави на потреби ЗСУ визнати пом`якшуючою обставиною при призначенні покарання.
		9.12        Судом не встановлено існування обтяжуючих покарання ОСОБА_1 обставин відповідно до ст. 67 КК України.
		Мотиви призначення покарання 
		9.13        Згідно з ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, тому особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів як засудженим, так і іншими особами.
		9.14        Санкція ч. 3 ст. 368 КК України передбачає основне покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до десяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна.
		9.15        Виходячи із загальних засад призначення та індивідуалізації покарання, зважаючи на пом`якшуючу його обставину та вік обвинуваченого, колегія суддів вважає, що покарання в максимальному розмірі санкції частини статті буде очевидно несправедливим через його надмірну суворість. 
		9.16        У той же час, враховуючи суспільну небезпеку скоєного корупційного злочину, підрив суспільної довіри до державної влади, цілеспрямований характер поведінки обвинуваченого, спрямований на власне збагачення, кількість епізодів вчинення кримінального правопорушення, колегія суддів дійшла висновку, що призначення обвинуваченому покарання на рівні мінімальної межі санкції частини статті не буде достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових злочинів, а також формування правослухняної поведінки.
		9.17        У зв`язку з наведеним колегія суддів доходить висновку про необхідність призначення ОСОБА_1 основного покарання у виді шести років позбавлення волі.
		9.18        До того ж, санкція ч. 3 ст. 368 КК України окрім основного покарання передбачає також і обов`язкове призначення двох видів додаткового покарання, а саме позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та конфіскацію майна.
		9.19        Встановлене судом кримінальне правопорушення ОСОБА_1 вчинив із використанням займаної посади, а тому, враховуючи всі обставини справи та особу обвинуваченого, суд вважає, що йому необхідно призначити додаткове покарання у виді позбавлення права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих функцій. Строк додаткового покарання має бути максимальним, який передбачений санкцією.
		9.20        Щодо додаткового покарання у виді конфіскації майна, то колегія суддів враховує, що з метою забезпечення конфіскації як виду покарання ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 26.03.2020 у межах цього кримінального провадження накладений арешт на віднайдене в обвинуваченого нерухоме майно та грошові кошти, вилучені в ході проведених обшуків, а саме:
		-земельну ділянку з кадастровим номером 4625581900:08:000:0040 площею 0,0906 га за адресою: Верхненська сільська рада, Турківський р-н, Львівська обл.;
		-земельну ділянку з кадастровим номером 4620987700:12:005:0012 площею 0,1642 га за адресою: с. Суховоля, Городоцький р-н, Львівська обл.;
		-грошові кошти в сумі 1 300 доларів США;
		-грошові кошти в сумі 2 915 євро;
		-грошові кошти в сумі 220 000 грн;
		-грошові кошти в сумі 2 850 грн доларів США.
		9.21        Крім того, зазначеною ухвалою арешт накладений також на грошові кошти в сумі 200 та 800 доларів США, як на речові докази з метою їх збереження (т. 4, а.с. 1-7).
		9.22        З огляду на зміну правової кваліфікації вчиненого ОСОБА_1 кримінального правопорушення на ч. 2 ст. 369-2 КК України, яка не передбачає конфіскації майна як виду покарання, ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 22.09.2020 арешт, накладений на земельні ділянки та грошові у сумі 1300 доларів США та 220 000 грн, був скасований (т. 4, а.с. 46-47).
		9.23        Після повторної зміни обвинувачення на ч. 3 ст. 368 КК України з клопотанням про накладення арешту прокурор не звертався.
		9.24        Правова конструкція ч. 3 ст. 368 КК України передбачає конфіскацію майна, як обов`язкове додаткове покарання. У зв`язку з цим, беручи до уваги вчинення ОСОБА_1 кримінального правопорушення з корисливих спонукань, а також віднесення цього злочину до тяжких, колегія суддів вважає за необхідне призначити йому додаткове покарання у виді повної конфіскації всього належного йому на праві власності майна.
		9.25        Передбачені законом підстави для звільнення ОСОБА_1 від відбування покарання з випробовуванням та призначення більш м`якого покарання, ніж передбачено законом, відсутні.
		Х.        Інші питання, які вирішуються судом при ухваленні вироку
		Речові докази
		10.1        У ході обшуку, проведеного за місцем роботи ОСОБА_1 у Західному міжрегіональному управлінні з питань виконання кримінальних покарань та пробації, жодних речей чи документів виявлено та вилучено не було (т. 2, а.с. 231-236).
		10.2        Грошові кошти в сумі 15 000 доларів США, виявлені і вилучені під обшуку у квартирі за адресою: АДРЕСА_2 (т. 2, а.с. 239-242), на підставі постанови детектива від 30.03.2020 вже повернуті власнику - ОСОБА_42 (т. 4, а.с. 8-9, 11).
		10.3        Долю речей, вилучених в ході проведення 11-12.03.2020 обшуків в автомобілі «Skoda Super B», який використовувався ОСОБА_1 як службовий (т. 3, а.с. 95-98, 138) та за місцем проживання обвинуваченого (т. 3, а.с. 11-15, 137), які згідно з постановою детектива від 13.03.2020 передані на зберігання уповноваженому банку (т. 3, а.с. 165-167), слід вирішити у порядку, передбаченому ст. 100 КПК України.
		Арешт
		10.4        Відповідно до ч. 4 ст. 174 КПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна.
		10.5        Враховуючи, що у цьому кримінальному провадженні арешт накладався ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 26.03.2020, яка є чинною лише в частині арешту грошових коштів в сумі 200 та 800 доларів США, доля яких підлягає вирішенню згідно зі ст. 100 КПК України, зазначений захід забезпечення кримінального провадження належить скасувати.
		Запобіжний захід
		10.6        П. 14 ч. 1 ст. 368 КПК України зобов`язує суд, ухвалюючи вирок, вирішувати питання, пов`язані із заходами забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжними заходами.
		10.7        Як убачається з матеріалів справи, ухвалою Вищого антикорупційного суду від 24.03.2022 ОСОБА_1 було змінено раніше застосований запобіжний захід у вигляді застави на особисте зобов`язання з покладенням на нього обов`язків, передбачених п. 1 ч. 7 ст. 42, п. 3, 4 ч. 5 ст. 194 КПК України. На підставі клопотання заставодавця вирішено перерахувати суму сплаченої застави у розмірі 42 040 грн на допомогу Збройним Силам України (т. 5, а.с. 138-144).
		10.8        Водночас, суд враховує, що строк дії покладених на ОСОБА_1 обов`язків був визначений до 25.05.2022 включно, проте, після його спливу сторона обвинувачення не зверталась з клопотанням про їх продовження.
		10.9        Згідно з положеннями ч. 3 ст. 26 КПК України суд у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами.
		10.10         В силу ч. 1 ст. 179 КПК України особисте зобов`язання полягає у покладенні на підозрюваного, обвинуваченого зобов`язання виконувати покладені на нього слідчим суддею, судом обов`язки, передбачені ст. 194 цього Кодексу.
		10.11        Тобто, з огляду на правову природу цього запобіжного заходу він не може існувати без покладення на обвинуваченого передбачених у кримінальному процесуальному законі обов`язків. При цьому, строковий характер мають саме обов`язки, передбачені ст. 194 КПК України (ч. 7 цієї статті), а не сам запобіжний захід.
		10.12         З огляду на зазначене, на теперішній час відносно ОСОБА_1 продовжує діяти запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання в частині зобов`язання виконувати обов`язок, передбачений п. 1 ч. 7 ст. 42 КПК України, - прибувати до суду за кожним його викликом, який слід залишити без змін до набрання вироком законної сили.
		Цивільний позов
		10.13         Цивільний позов у цьому кримінальному провадженні відсутній.
		На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 368, 370-371, 373-376 КПК України, -
		У Х В А Л И В:
		1.         ОСОБА_1  визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, та призначити йому покарання у виді 6 (шести) років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих функцій, на строк 3 (три) роки та з конфіскацією всього належного йому на праві власності майна.
		2.        Строк відбування покарання обчислювати з моменту фактичного затримання ОСОБА_1 після набрання вироком законної сили.
		3.        До набрання вироком законної сили запобіжний захід, застосований до ОСОБА_1 у вигляді особистого зобов`язання, залишити без змін.
		4.        Арешт, накладений ухвалою Вищого антикорупційного суду від 26.03.2020 на грошові кошти в сумі 800 доларів США, вилучені під час проведення обшуку 11.03.2020 в автомобілі «Skoda Super B», д.н.з. НОМЕР_13 , та грошові кошти в сумі 200 доларів США, вилучені під час проведення обшуку 11-12.03.2020 у житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 , - після набрання вироком законної сили, скасувати.
		5.        Після набрання вироком законної сили, речові докази, які зберігаються в уповноваженому банку, а саме грошові кошти у загальній сумі 1 000 доларів США номіналом по 100 доларів США кожна у кількості 10 купюр з номерами: МК54311001С, МК54311003С, МК54311002С, МК54311004С, МК54311006С, МК54311106С, МК54311105С, МК54311005С, МВ05966837S та МВ05966824S - повернути Національному антикорупційному бюро України.
		Вирок може бути оскаржений протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги через Вищий антикорупційний суд до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду.
		Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
		Вирок підлягає негайному врученню обвинуваченому і прокурору.
		Головуючий суддя                                                ОСОБА_59
		Судді                                                                 ОСОБА_60
		ОСОБА_61

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...