Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 501/1212/20 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах про недоговірні зобов’язання, з них; про відшкодування шкоди, з них; завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду.
Надіслано для оприлюднення: 17.10.2022. Зареєстровано: 18.10.2022. Забезпечено надання загального доступу: 19.10.2022.
Дата набрання законної сили: 11.10.2022
Номер судового провадження: 22-ц/813/4795/22

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		11.10.2022 року                                                                 м. Одеса
		Єдиний унікальний номер справи №501/1212/20
		Апеляційне провадження № 22-ц/813/4795/22 
		Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів:
		головуючого-Колеснікова Г.Я.(суддя-доповідач), 
		суддів - Вадовської Л.М., Сєвєрової Є.С., 
		за участю секретаря - Кузьмук А.В.,
		розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу  адвоката Галайчук Ганни Сергіївни в інтересах ОСОБА_1  на рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 21 вересня 2021 року,  ухвалене під головуванням  судді Пушкарського Д.В., 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Короткий зміст позовної заяви та відзиву на позов
		В квітні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з уточненим в подальшому позовом до Головного управління національної поліції в Одеській області (далі - ГУНП в Одеській області), Овідіопольського відділу поліції Головного управління національної поліції в Одеській області (далі - Овідіопольський ВП ГУНП в Одеській області), третя особа: Державна казначейська служба України (далі - ДКС України), про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконним рішенням і діями органів досудового слідства.
		В обґрунтування позову посилався на те, що 21 грудня 2017 року слідчим СВ Авангардівського ВП Овідіопольського ВП ГУНП в Одеські області Савчуком С.В. під час проведення досудового розслідування в рамках кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за №12016161380000170 від 17 серпня 2016 року, було вилучено його майно : 85 штук курток марки «Volkі» із наступними артикулами: 431020 у кількості 39 шт.; 431000 - 36 шт., 430001 - 5 шт., 430000 - 4 шт., 160006 - 1 шт., яке за договором комісії на продаж продукції від 02 жовтня 2017 року ним було передано ОСОБА_2 .
		Ухвалою слідчого судді Овідіопольського районного суду Одеської області від 22 грудня 2017 року накладено арешт на вказане вище майно.
		Зазначав, що ухвалою слідчого судді Овідіопольського районного суду Одеської області від 26 квітня 2019 року задоволена його скарга на бездіяльність слідчого, як особи, права та інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування; кримінальне провадження № 12016161380000170, внесене до ЄРДР від 17 серпня 2016 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3ст.185 КК України, закрито за закінченням строків досудового розслідування та повернуто йому арештоване майно, яке виявилося зіпсованим та повністю втратило товарний вигляд.
		У зв`язку з незаконним накладенням арешту на належне йому майно, він зазнав душевних страждань у зв`язку із неможливістю тривалий час користуватися належним йому майном, неможливістю тривалий час зняти арешт в кримінальному провадженні, в якому він не був підозрюваним або обвинуваченим, а також у зв`язку із пошкодженням його майна на момент перебування під арештом.
		Вказував, що протягом 2017-2019 років він постійно відчував тривогу, страх, розчарування та відчуття несправедливості, що негативно впливало на стосунки із оточуючими його людьми, працездатність, та періодично доводило до стресу, а належне йому на законних підставах майно втратило товарний вигляд, повністю зіпсовано, а отже він не має можливості отримати вигоду з курток, які він купляв за власні гроші, з метою отримання прибутку від їх продажу.
		Посилаючись на те, що протиправними діями співробітників Овідіопольського ВП ГУНП в Одеській області йому завдана моральна шкода, ОСОБА_1 просив:
		-стягнути з Державного бюджету України, шляхом списання з розрахункового рахунку Державної казначейської служби України, призначеного для відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду моральну шкоду в сумі 75 568 грн., завдану незаконними діями органів досудового слідства;
		-стягнути з Державного бюджету України, шляхом списання з розрахункового рахунку Державної казначейської служби України, призначеного для відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду суму витрат на правову допомогу у розмірі 5 000 грн.;
		- стягнути з Державного бюджету України шляхом списання з розрахункового рахунку Державної казначейської служби України, призначеного для відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду суму понесених та документально підтверджених судових витрат (а.с.1-4,67,89-96).
		Представник ГУНП в Одеській області у відзиві на позов посилалася на те,що позивачем не підтверджено факт заподіяння йому моральної шкоди у розмірах, вказаних у позовній заяві, не доведено за яких обставин та якими саме діями заподіяно шкоду, не встановлено причинно-наслідкового зв`язку між морально-матеріальною шкодою та діями заподіювача, незаконність яких не визнана, тому просила в задоволенні позову відмовити в повному обсязі (а.с.55-57).
		Представник третьої особи ДКС України у відзиві на позов посилалась на те, що позивачу не може бути відшкодована моральна шкода в порядку, визначеному Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду», оскільки відсутнє рішення суду про встановлення факту незаконності накладення арешту на майно, тому просила в задоволенні позову відмовити (а.с.41-46).
		 
		Зміст рішення суду першої інстанції 
		Рішенням Іллічівського міського суду Одеської області від 21 вересня 2021 року в  позові відмовлено(а.с.120-124).
		 
		Короткий зміст вимог та доводів апеляційної скарги та відзиву на скаргу
		В апеляційній скарзі адвокат Галайчук Г.С. в інтересах ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов.
		Доводи скарги фактично зводяться до доводів, що викладені в позовній заяві (а.с.127-134).
		У відзиві на апеляційну скаргу представник ГУНП в Одеській області, посилаючись на необґрунтованість та безпідставність доводів скарги, просила залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін (а.с.158-160).
		Учасники судового процесу про дату, час та місце розгляду справи, призначеного на 11 жовтня 2022 року, повідомлені належним чином, заяв про відкладення розгляду справи з поважних причин не подавали, що відповідно до правил ч.2 ст.372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи у їх відсутність.
		 
		Позиція апеляційного суду 
		Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню. 
		Так, відмовляючи в позові ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що Овідіопольським районним судом в межах кримінального провадження №12016161380000170 від 17 серпня 2016 року не визнавалися незаконними дії або бездіяльність органу, що здійснював оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду та позивачем не доведено протилежного.
		ОСОБА_1 в межах кримінального провадження №12016161380000170 від 17 серпня 2016 року не перебував під слідством чи судом, не був учасником вказаного кримінального провадження, судові рішення стосовно незаконності накладення арешту на куртки не ухвалювалися тому позивачем не надано суду належних та допустимих доказів наявності підстав для відшкодування йому моральної шкоди.
		Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду з наступних підстав.
		Статтею 56 Конституції України встановлено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
		Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені ст.1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець відокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.
		Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється ч.1ст.1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.
		Порядок відшкодування такої шкоди визначається законом (ч.7 ст.1176 ЦК України).
		Так, ст.1 Закону України від 01 грудня 1994 року №266/94 ВР «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» (далі - Закон) передбачено, що відповідно до положень цього Закону підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок:
		1) незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян;
		2) незаконного застосування адміністративного арешту чи виправних робіт, незаконної конфіскації майна, незаконного накладення штрафу;
		3) незаконного проведення оперативно-розшукових заходів, передбачених законами України «Про оперативно-розшукову діяльність», «Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю» та іншими актами законодавства. У випадках, зазначених у частині першій цієї статті, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду.
		У випадках, зазначених у частині першій цієї статті, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду.
		Також, ст.2 Закону про порядок відшкодування шкоди визначає, у яких випадках виникає право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом: 1) постановлення виправдувального вироку суду; 
		Iі) встановлення в обвинувальному вироку суду чи іншому рішенні суду (крім ухвали суду про призначення нового розгляду) факту незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного (проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують чи порушують права та свободи громадян, незаконного проведення оперативно-розшукових заходів;
		2) закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або не встановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати;
		3) закриття справи про адміністративне правопорушення.
		Таким чином, право на відшкодування шкоди відповідно до положень вказаного Закону про порядок відшкодування шкоди виникає у випадку встановлення у рішенні суду факту незаконності накладення арешту на майно.
		Так, Верховний Суд в постанові від 24 березня 2020 року по справі №818/607/17 зазначив, «...відшкодування шкоди, зокрема й моральної, за порушення прав людини є одним з ефективних засобів юридичного захисту. Моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання та приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання. Порушення прав людини чи погане поводження з нею з боку суб`єктів владних повноважень завжди викликають негативні емоції. У практиці ЄСПЛ порушення державою прав людини, що завдають психологічних страждань, розчарувань і незручностей, зокрема через порушення принципу належного врядування, кваліфікуються як такі, що завдають моральної шкоди. Таким чином, психологічне напруження, розчарування та незручності, що виникли внаслідок порушення органом держави чи місцевого самоврядування прав людини, навіть якщо вони не потягли за собою вагомих наслідків у вигляді погіршення здоров`я, можуть свідчить про заподіяння моральної шкоди.».
		Як вбачається з матеріалів справи та Єдиного державного реєстру судових рішень, 22 грудня 2017 року ухвалою Овідіопольського районного суду Одеської області №509/5148/17 накладено арешт на майно (а.с.60).
		Зміст ухвали вказує на те, що під час досудового розслідування встановлено,  що 12 серпня 2016 року до чергової частини Авангардівського ВП Овідіопольського ВП ГУНП в Одеській області надійшла заява від гр. ОСОБА_3 який просив вжити заходи до невстановленої особи, яка з квітня 2016 року до 17 серпня 2016 року проникла до контейнерного приміщення № НОМЕР_1 (2)/2, що розташоване на контейнерній площадці № НОМЕР_2 на території ТОВ «Промтоварний ринок», за адресою: АДРЕСА_1 , з якого таємно викрала чоловічі та жіночі зимові куртки торгівельних фірм «Salomon», «Volkі», «RaningRiver».
		В ході досудового розслідування 18 грудня 2017 потерпілий ОСОБА_3 надав покази, що у торговій палатці на території 5-го торгівельного майданчику ТОВ «Промтоварний ринок» здійснюється реалізація курток фірми «Volkі», які зовні схожі на ті, що були викрадені з його контейнеру у 2016 році. Перевіркою встановлено, що в палатці НОМЕР_4 здійснює торгівлю ОСОБА_2 , яка в жовтні 2017 року отримала куртки фірми «Volkі» у кількості 85 шт. на реалізацію від свого знайомого.
		27 грудня 2017 року ОСОБА_2 добровільно надала співробітникам поліції в Авангардівському ВП Овідіопольського ВП ГУНП в Одеській області куртки фірми «Volkі» у кількості 85 шт. з наступники артикулами: 431020 - 39 шт.; 431000 - 36 шт.; 430001 - 5 шт.; 430000 - 4 шт.; 160006 - 1 шт.
		Суд під час накладення арешту дійшов висновку, що в матеріалах кримінального провадження вбачається наявність достатніх підстав вважати, що виявлена та вилучена товарна продукція у вигляді курток фірми «Volkі» має істотне значення для забезпечення проведення всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин вказаного кримінального правопорушення, тому виникла необхідність в арешті даного майна (а.с.60).
		30 грудня 2017 року речові докази у вигляді курток фірми «Volkі» у кількості 85 шт. передано на зберігання до Овідіопольського ВП ГУНП в Одеській області, за квитанцією №577 від 30 грудня 2016 (а.с.59-зворот).
		У квітні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою, в якій просив закрити кримінальне провадження № 12016161380000170, внесеного до ЄРДР 17 серпня 2016 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3ст.185 КК України. Скарга обґрунтована тим, що всупереч вимогам ст.219 КПК України слідчим порушені строки проведення досудового розслідування, і до цього часу будь-якій особі підозру не пред`явлено; що він, в свою чергу в порядку ч. 9 ст.284 КПК України є особою, чиї права та законні інтереси обмежуються під час досудового розслідування, адже у нього вилучено 85 курток.
		Ухвалою Овідіопольського районного суду Одеської області від 26 квітня 2019 року провадження закрито в порядку ч.9 ст.284 КПК України (а.с.6-7).
		Під час закриття провадження, суд дійшов висновку, що заявник ОСОБА_1 є особою, права та законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування вказаного кримінального провадження і користується правами, як це передбачено ст.64-2 КПК України. На даний час пройшло 18 місяців, відведених у даному кримінальному провадженні за ч.3 ст.185 КК України який є тяжким злочином і строк по якому не продовжувався, тобто сплили строки передбачені ст.219 КПК України , які поновленню не підлягають.
		З матеріалів досудового розслідування вбачається, що органами досудового розслідування - підозра нікому не пред`явлена, тому є всі підстави для закриття кримінального провадження №12016161380000170 внесеного до ЄРДР від 17 серпня 2016 року за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч.3 ст.185КК України(а.с.6-7).
		Ухвалою Овідіопольського районного суду Одеської області 13 травня 2019 року (справа №509/2311/19) задоволено клопотання ОСОБА_1 про скасування арешту вищевказаного майна. Скасовано арешт вжитий ухвалою слідчого судді Овідіопольського районного суду Одеської області від 22 грудня 2017 року, у вигляді накладення арешту на куртки фірми «Volkі» у кількості 85шт. з наступними артикулами : 431020 - 39шт.; 431000 - 36шт.; 430001 - 5шт.; 430000 - 4шт.; 160006 - 1шт.
		Зобов`язано слідчого СВ Овідіопольського ВПГУНП в Одеській області який здійснює досудове розслідування у кримінальному провадженні №12016161380000170 від 17 серпня 2016 року, за ч.3 ст.185 КК України, повернути власнику: куртки фірми «Volkі» у кількості 85шт. з наступними артикулами : 431020 - 39шт.; 431000 - 36шт.; 430001 - 5шт.; 430000 - 4шт.; 160006 - 1шт.(а.с.65).
		З огляду на викладене, оскільки 26 квітня 2019 року ухвалою Овідіопольського районного суду Одеської області(справа №509/2064/19) закрито кримінальне провадження в порядку ч.9 ст.284 КПК України, а 13 травня 2019 року ухвалою Овідіопольського районного суду Одеської області (справа №509/2311/19) за клопотанням ОСОБА_1 скасовано арешт вищевказаного майна, тому постановлені судові рішення підтвердили факт незаконності накладення арешту на майно, в зв`язку з чим ОСОБА_1 має право на відшкодування моральної шкоди згідно Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду».
		Так, за змістом ст. 3 Закону, громадянинові відшкодовуються (повертаються) майно (в тому числі гроші, грошові вклади і відсотки по них, цінні папери та відсотки по них, частка у статутному фонді господарського товариства, учасником якого був громадянин, та прибуток, який він не отримав відповідно до цієї частки, інші цінності), конфісковане або звернене в доход держави судом, вилучене органами досудового розслідування, органами, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, а також майно, на яке накладено арешт.
		Положеннями ст.3 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» передбачено, що громадянинові відшкодовується (повертається), в тому числі й моральна шкода.
		Відшкодування шкоди проводиться за рахунок коштів державного бюджету (ст. 4 вказаного Закону).
		У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 686/23731/15 зроблено висновок про те, що моральною шкодою визначаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливості реалізації ним своїх звичокі бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру. У випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні з мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють під час розгляду справи. Тобто цей розмір у будь-якому випадку не може бути зменшено, оскільки він є гарантованим мінімумом. Але визначення розміру відшкодування залежить від таких чинників, як характер і обсяг страждань (фізичного болю, душевних і психічних страждань тощо), яких зазнав позивач, можливості відновлення немайнових втрат, їх тривалість, тяжкість вимушених змін у його життєвих і суспільних стосунках, ступінь зниження престижу, репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, і сама можливість такого відновлення у необхідному чи повному обсязі.
		Визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.
		Згідно із ч.3 ст.23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
		У справі, яка переглядається, установлено, що внаслідок незаконного накладення арешту у кримінальному провадженні та необґрунтованого утримання майна, яке належало позивачу та знаходилась в органах досудового слідства з 27 грудня 2017 року по 27 травня 2019 року його майно було зіпсовано, утратило товарний вигляд, що є підставою для відшкодування моральної шкоди, яку позивач набув на підставі закриття кримінального провадження, в якому невстановлена винна особа за ч.3 ст.185 КК України.
		Таким чином, колегія суддів виходить із доведеності факту завдання позивачу моральної шкоди у зв`язку з незаконним арештом його майна, оскільки з 21 грудня 2017 року по 26 квітня 2019 року, належне ОСОБА_1 майно знаходилось у органів досудового слідства, користуватись та отримувати вигоду від реалізації цього майна він не міг, не був підозрюваним у кримінальному проваджені №12016161380000170, та більш того, майно, яке повернуте на підставі ухвали слідчого судді Овідіопольського районного суду Одеської області від 26 квітня 2019 року було зіпсовано, повністю втратило товарний вигляд. 
		Сам факт не притягнення особи до кримінальної відповідальності за злочин (кримінальне правопорушення), вчинення якого не було доведено, є підставою для відшкодування такій особі моральної шкоди.
		Факт втрати товарного вигляду майна відповідача підтверджено фотокартками, які долучено позивачем до матеріалів справи. При цьому вказані обставини не спростовані відповідачами шляхом складання акту про повернення позивачу майна, яке знаходилось в належному стані, або шляхом проведення товарознавчої експерти щодо якості повернутого майна, а тому доводи відповідачів, що товар повернуто в належному вигляді позивачу є необґрунтованими, оскільки не доведено належними та допустимими доказами (а.с.11-24).
		При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди апеляційний суд враховує конкретні обставини справи, особливості впливу події незаконного накладання арешту на майно позивача, тривалість находження цього майна в органах досудового слідства, глибину переживань у зв`язку з накладенням арешту на майно, змін у житті, а також засади розумності, виваженості та справедливості, тому є підстави для стягнення моральної шкоди на користь позивача в сумі 30 000 грн.
		При цьому компенсацію моральної шкоди необхідно стягнути за рахунок коштів Державного бюджету України.
		Відшкодування моральної шкоди у цих випадках провадиться за рахунок коштів державного бюджету, незалежно від вини посадових осіб органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду.
		Відповідно до ст.2 ЦК України учасником спірних правовідносин у справі про відшкодування шкоди за рахунок держави на підставі ст.1174 ЦК України є держава Україна, а тому вона має бути відповідачем.
		Кошти державного бюджету належать на праві власності державі. Отже, боржником у зобов`язанні зі сплати коштів державного бюджету є держава Україна як учасник цивільних відносин (ч.2 ст.2 ЦК України).
		Відповідно до ч.1 ст.170 ЦК України держава набуває і здійснює права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.
		Відповідно до пункту 4 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого указом Президента України від 13 квітня 2011 року № 460/2011, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, є Державна казначейська служба України (Казначейство України), яка, зокрема, здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду.
		Таким чином, відповідачем у справі є держава, яка бере участь у справі через відповідний орган державної влади. Кошти на відшкодування шкоди державою підлягають стягненню з Державного бюджету України, тому відсутня необхідність зазначення у резолютивній частині рішення таких відомостей, як орган, через який грошові кошти мають перераховуватись, або номера чи виду рахунку, з якого має бути здійснено стягнення/списання, оскільки такі відомості не впливають ні на підстави, ні на обов`язковість відновлення права позивача в разі встановлення судом його порушення, та за своєю суттю є регламентацією способу та порядку виконання судового рішення, що має відображатися у відповідних нормативних актах, а не резолютивній частині рішення (пункт 6.21 постанови Великої Палати Верховного Суду, від 19 червня 2018 року у справі № 910/23967/16.
		У пунктах 5.4, 6.9 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2018 року у справі № 910/23967/16 вказано, що у випадку, коли шкода завдається органом державної влади, його посадовою або службовою особою, відшкодовувати таку шкоду зобов`язана держава, яка бере участь у справі через відповідні органи: орган, дії, бездіяльність якого призвели до негативних наслідків, та орган Державної казначейської служби України.
		У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 грудня 2020 року у справі № 752/17832/14 вказано, що у цивільному судочинстві держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями саме у спірних правовідносинах, зокрема і представляти державу в суді. У справах про відшкодування шкоди державою вона бере участь як відповідач через той орган, діяннями якого завдано шкоду. Хоча наявність такого органу для того, щоб заявити відповідний позов до держави України, не є обов`язковою. Участь у вказаних справах Державної казначейської служби України чи її територіальних органів не є необхідною.
		Відповідний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 22 липня 2020 року у справі № 495/6187/16, від 29 червня 2022 року у справі № 201/9398/20.
		Позивач звернувся до суду з позовом про відшкодування моральної шкоди, завданої діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду, в порядку, передбаченому ст.1176 ЦК України та Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду».
		Із змісту уточненого позову, відповідачами у справі позивач визначив органи, діяннями яких завдано шкоду, а також третьої особою у цій справі є орган Державної казначейської служби України, тобто через ці органи держава бере участь як відповідач.
		При цьому суд першої інстанції під час розгляду справи не звернув увагу на зміну позову щодо відповідачів у справі, де позивач просив Державну казначейську службу України вважати не відповідачем, а третьою особою (а.с.67, 89-96).
		Тобто, держава як учасник цивільних відносин у цій справі виступає в особі органу, якого відповідач зазначає порушником своїх прав (постанови Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі №242/4741/16, від 31 жовтня 2018 року у справі № 383/596/15).
		Установивши, що шкода завдана позивачу у зв`язку діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування зокрема, які зазначені у справі відповідачами, тому  відшкодовувати таку шкоду зобов`язана держава, яка бере участь у справі через ці органи, застосувавши спосіб поновлення порушеного права позивача, який передбачений законом, що відповідає змісту права, за захистом якого останній звернувся до суду.
		Крім того, згідно позиції Верховного Суду, що викладена в постанові від 28 жовтня 2020 року по справі № 610/3221/19, за кожну із незаконних процесуальних дій органів досудового слідства та прокуратури, суду особа може вимагати відшкодування моральної шкоди. При цьому, необхідно враховувати, що, наприклад, проведення в особи виїмки, обшуку, не обов`язково пов`язується з тим, що ця особа перебуває під слідством і судом. Отже, не можна пов`язувати перелік обставин (незаконних дій органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду), за яких громадянинові підлягає відшкодуванню моральна шкода, із обставинами перебування такого громадянина під слідством і судом.».
		Доводи відповідачів, що ОСОБА_1 в межах кримінального провадження №12016161380000170 від 17 серпня 2016 року не перебував під слідством чи судом, останній взагалі не був стороною в рамках вказаного кримінального провадження, а тому посилання позивача на положення Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» необґрунтованими до уваги не приймаються, оскільки ОСОБА_1 не повинен доводити незаконність дій посадових осіб органу досудового розслідування, оскільки сам факт незаконного вилучення та арешту його майна підтверджується подальшим закриттям кримінального провадження, та постановленням ухвали про скасування арешту з майна, а тому в незалежності від вини посадових осіб ГУНП, позивач має право на відшкодування моральної шкоди.
		Посилання відповідачів, що суд може прийняти рішення про стягнення моральної шкоди, лише за умови наявності рішення, яким дії суб`єктів владних повноважень визнані протиправними, але  таке рішення  по справі  відсутнє, а  тому позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню є необґрунтованими,  оскільки 23 квітня 2019 року ОСОБА_1   звернувся до слідчого судді Овідіопольського районного суду Одеської області зі скаргою на бездіяльність слідчого, посилаючись на те, що з 2016 року будь-якій особі підозру по кримінальному провадженню №12016161380000170 від 17 серпня 2016 року не пред`явлено за тяжкий злочин, його права та законні інтереси обмежуються під час досудового розслідування, оскільки у нього було вилучено незаконно майно: 85 штук курток марки «Volki», тому ухвалою Овідіопольського районного суду Одеської області від 26 квітня 2019 року закрито кримінальне провадження в порядку ч.9 ст.284 КПК України.
		Враховуючи викладене, висновки суду першої інстанції не ґрунтуються на вимогах закону та не узгоджуються з матеріалами справи, у зв`язку із чим колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу позивача задовольнити частково, рішення суду скасувати, позовні вимоги позивача задовольнити частково, та стягнути моральну шкоду в сумі 30 000 грн., в іншій частині вимог відмовити.
		При цьому вказані у позові відомості про вид рахунку, з якого буде здійснено безспірне списання, є помилковим, оскільки вказані кошти на відшкодування моральної шкоди в сумі 30 000 грн. необхідно стягнути з держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 , а не шляхом списання з розрахункового рахунку ДКС України, що не є зміною підстав позову. 
		В іншій частині вимог позивачу слід відмовити.
		Так, вимоги позивача про те, що на момент тривання досудового розслідування у кримінальному провадженні №12016161380000170 ОСОБА_1 звертався за наданням правової допомоги до адвокатського бюро «Галайчук Ганни Сергіївни», співробітниками якого надавались консультації щодо звільнення майна з-під незаконно накладеного арешту, а також було складено скаргу на бездіяльність слідчого, щодо закриття кримінального провадження за закінченням строків. За послуги адвокатського бюро Федяєв С.В. сплатив 5 000 грн., що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордеру, які підлягають задоволення в порядку цивільного судочинства (а.с.10).
		Разом з тим, ці вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
		Згідно змісту ст.19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають, зокрема, із цивільних відносин.
		Стороні, на користь якої ухвалено рішення за правилами цивільного судочинства, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. 
		Отже, за правилами цивільного судочинства можуть стягуватися судові витрати, які сторона понесла у зв`язку з розглядом її цивільної справи.
		Відповідно до ст.118 Кримінального процесуального кодексу України(далі-КПК України) процесуальні витрати складаються із: 1) витрат на правову допомогу; 2) витрат, пов`язаних із прибуттям до місця досудового розслідування або судового провадження; 3) витрат, пов`язаних із залученням потерпілих, свідків, спеціалістів, перекладачів та експертів; 4) витрат, пов`язаних із зберіганням і пересиланням речей і документів.
		Процесуальні витрати виникають та пов`язані зі здійсненням кримінального провадження, є матеріальними витратами органів досудового розслідування, прокуратури, суду та інших учасників кримінального провадження.
		Згідно з ст.126 КПК України суд вирішує питання щодо процесуальних витрат у вироку суду або ухвалою.
		Суд повинен вирішити питання про розподіл процесуальних витрат у будь-якому рішенні, яким завершується розгляд кримінального провадження по суті.
		Крім того, питання про розподіл процесуальних витрат за результатами судового розгляду у кримінальному провадженні вирішується, у тій справі, в якій вони понесені, за правилами КПК України.
		Така правова позиція висловлена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 червня 2020 року по        справі        №462/6473/16.
		Отже, беручи до уваги вищезазначене питання про відшкодування витрат на правову допомогу у розмірі 5 000 грн. на користь ОСОБА_1 мало вирішуватись у кримінальному провадженні №12016161380000170, а не під час розгляду справи №501/1212/20 в порядку цивільного судочинства, а тому у стягненні витрат на правничу допомогу в сумі 5 000грн. слід відмовити.
		Інші доводи позивача спростовуються матеріалами справи, тому мають бути відхилені. 
		 
		Щодо стягнення судового збору 
		Відповідно до п.13 ч.2 ст.3 Закону України «Про судовий збір» судовий збір не справляється за подання позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, а так само незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду.
		Позивач був звільнений від сплати судового збору при зверненні до суду, зокрема при поданні позовної заяви у розмірі 840,80 грн., на підставі п. 13 ч.2 ст. 3 Закону України «Про судовий збір», а також при подачі апеляційної скарги в сумі 1261,20грн., які компенсуються за рахунок держави.
		Крім того, за п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
		Представником позивача адвокатом Галайчук Г.С. на виконання вимог ч.8 ст.141 ЦПК України надано: 
		- договір про надання правової допомоги від 01 квітня 2020 року (а.с.27);
		-додаткова угода до договору від 06 квітня 2020 року про сплату коштів в сумі 9 900 грн.(а.с.28)
		- копія квитанції до прибуткового касового ордеру №06/04/2020 від 06 квітня 2020 року на суму 9900 грн.(а.с.28-зворот).
		Колегія суддів вважає, заявником доведено надання йому професійної правничої допомоги, а також здійснення оплати за надану правничу допомогу в сумі 9 900грн., тому понесені позивачем витрати підлягають стягненню в сумі 9 900грн. з держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 за професійну правничу допомогу.
		Керуючись ст.ст.368,374,376,381-384 ЦПК України, апеляційний суд 
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Апеляційну скаргу адвоката Галайчук Ганни Сергіївни в інтересах ОСОБА_1 задовольнити частково.
		Рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 21 вересня 2021 року скасувати.
		Позов ОСОБА_1 до Головного управління національної поліції в Одеської області, Овідіопольського відділу поліції Головного управління національної поліції в Одеській області, третя особа: Державна казначейська служба України, про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконним рішенням і діями органів досудового слідства задовольнити частково.
		Стягнути з держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 ), на відшкодування моральної шкоди 30 000 (тридцять тисяч) грн. та на відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу в сумі 9 900 (дев`ять тисяч дев`ятсот) грн.
		Судовий збір за подання позову до суду та апеляційної скарги компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
		Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
		Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. 
		Повний текст постанови складено 17 жовтня 2022 року.
		 
		Головуючий 
		 
		Судді:

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...