Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 757/43705/19-ц : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах про захист немайнових прав фізичних осіб, з них; про захист честі, гідності та ділової репутації, з них:.
Надіслано для оприлюднення: 17.10.2022. Зареєстровано: 18.10.2022. Забезпечено надання загального доступу: 18.10.2022.

Номер судового провадження: 2-7485/22

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		печерський районний суд міста києва
		Справа № 757/43705/19-ц 
		 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		29 вересня 2022 року Печерський районний суд м. Києва в складі:
		головуючого судді - Бусик О.Л.
		при секретарі судових засідань - Тищенко І.С. 
		за участю: 
		представника позивача - ОСОБА_1 
		представників відповідача - ОСОБА_2 - ОСОБА_3 , Голованя І.В.
		представника відповідача - Політичної партії «Європейська Солідарність» - Гоголя Б.М. представника відповідача ТОВ «Телеканал Прямий» - Салазського О.С.
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , Політичної партії «Європейська Солідарність» Товариства з обмеженою відповідальністю «Телеканал Прямий» про захист честі, гідності та ділової репутації, -
		В С Т А Н О В И В:
		У серпні 2019 року позивач звернувся до суду із зазначеним позовом.
		Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що 12 серпня 2019 року на вебсайті https://eurosolidarity.org ПП «ЄС», лідером якої є ОСОБА_2 , за адресою в мережі Інтернет ОСОБА_5 -передав-мате/ розміщено публікацію під назвою « ОСОБА_6 : Портнов передав матеріали «Справи моряків» Росії», в якій ОСОБА_2 поширив про позивача недостовірну та негативну інформацію такого змісту: «…Матеріали «Справи моряків», незважаючи на таємницю слідства, були передані ДБР пану Портнову, який потім передав цю інформацію Російській Федерації, а конкретно постійному представнику РФ в ООН Василю Небензю».
		Крім того, 12 серпня 2019 року о 16:42 на вебсайті https://prm.ua телеканалу «Прямий» за адресою в мережі Інтернет https://prm.ua/portnov-peredav-materiali-spravi-moryakiv-rosiyi-poroshenko/ розміщено аналогічну публікацію під назвою «Портнов передав матеріали «Справи моряків» Росії» - ОСОБА_2», у якій міститься посилання про те, що під час брифінгу лідер партії «ЄС» ОСОБА_6 , про що передає прес-служба партії, заявив: «…Матеріали «Справи моряків», не зважаючи на таємницю слідства, були передані ДБР пану Портнову, який потім передав цю інформацію Російській Федерації, а конкретно постійному представнику РФ в ООН Василю Небензю…».
		Зазначена інформація, поширена про позивача, є негативною та такою, що порушує його особисті немайнові права: принижує його честь, гідність та порочить ділову репутацію, у зв`язку із чим, зважаючи на доведеність факту її поширення, позивач просив суд визнати цю інформацію недостовірною та такою, що порушує його особисті немайнові права, та зобов`язати відповідачів протягом п`яти календарних днів з дня набрання рішенням у справі законної сили спростувати недостовірну інформацію, поширену про позивача, шляхом розміщення на вебсайті ПП «ЄС» та вебсайті ТОВ «Телеканал «Прямий» вступної та резолютивної частини рішення суду у цій справі під заголовком «Спростування».
		03 вересня 2019 року від представника ОСОБА_2 до суду надійшов відзив, в якому останній заперечував щодо задоволення позову, просив відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що ОСОБА_2 не є автором поширеної інформації, адже на брифінгу 12 серпня 2019 року відповідач заявив про інше, а не те, про що зазначає позивач; на момент розгляду справи чинне законодавство не містить презумпції недостовірності інформації, отже сам позивач зобов`язаний був довести, що поширена інформація є недостовірною, однак позовна заява не містить обґрунтування її недостовірності та посилання на відповідні докази.
		09 вересня 2019 року від представника відповідача Політичної партії «Європейська солідарність» до суду надійшов відзив, в якому останній заперечував проти задоволення позову, просив відмовити у його задоволенні, зазначаючи про те, що позивачне довів недостовірності поширеної інформації.
		21 жовтня 2019 року до суду від представника відповідача ТОВ «Телеканал Прямий» надійшов відзив, в якому останній заперечував проти задоволення позову, просив відмовити у його задоволенні, зазначивши, що товариство є засобом масової інформації і воно не несе відповідальності за поширення інформації, оскільки лише навело дослівне цитування з посиланням на першоджерело інформації, вже доведеної через інший вебсайт.
		В межах даної цивільної справи судами вже ухвалювалися рішення.
		Зокрема, рішенням Печерського районного суду міста Києва від 06 лютого 2020 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 25 червня 2020 року, позов ОСОБА_4 задоволено.
		Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 вересня 2021 року, вказані вище судові рішення скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
		Ухвалою судді Бусик О.Л. від 15 листопада 2021 року прийнято до провадження матеріали вказаної цивільної справи та призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження.
		20 січня 2022 року від представника відповідача Політичної партії «Європейська солідарність» до суду надійшов відзив на вказану позовну заяву, в якому останній просить відмовити у задоволенні позову, посилаючись на недоведеність наявності складу правопорушення, достовірність поширеної інформації та суперечність законодавству обраного позивачем способу спростування інформації.
		Ухвалою суду від 20 січня 2022 року закінчено підготовче провадження у справі та призначено справу до розгляду по суті у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду.
		14 лютого 2022 року від представника ОСОБА_2 до суду надійшов відзив, аналогічний за змістом відзиву, поданому ним до суду 03 вересня 2019  року.
		У судовому засіданні представник позивача Косінова Г.В. позовні вимоги підтримала та просила задовольнити позов з підстав, викладених у ньому.
		У судовому засіданні представники відповідача - ОСОБА_2 - ОСОБА_3 , ОСОБА_7 , кожен зокрема, проти позову заперечив, вважаючи позов необґрунтованим, просив відмовити у його задоволенні в повному обсязі.
		У судовому засіданні представник відповідача - Політичної партії «Європейська Солідарність» - Гоголь Б.М., проти позову заперечив, вважаючи позов необґрунтованим, просив відмовити в його задоволенні в повному обсязі.
		У судовому засіданні представник відповідача ТОВ «Телеканал Прямий» - Салазський О.С., проти позову заперечив, вважаючи позов необґрунтованим, просив відмовити у його задоволенні в повному обсязі.
		Суд, заслухавши обґрунтування представника позивача, заперечення представників відповідачів, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.
		Судом встановлено, що 12 серпня 2019 року на вебсайті https://eurosolidarity.org ПП «ЄС», лідером якої є ОСОБА_2 , за адресою у мережі Інтернет: ОСОБА_8 -передав-мате/ розміщено публікацію під назвою « ОСОБА_6 : Портнов передав матеріали «Справи моряків» Росії», в якій ОСОБА_6 інформацію такого змісту: «…Матеріали «Справи моряків», не зважаючи на таємницю слідства, були передані ДБР пану Портнову, який потім передав цю інформацію Російській Федерації, а конкретно постійному представнику РФ в ООН Василю Небензю…».
		Крім того, з`ясовано, що 12 серпня 2019 року на вебсайті https://prm.ua телеканалу «Прямий» за адресою в мережі Інтернет ОСОБА_9 розміщено аналогічну публікацію під назвою « ОСОБА_10 передав матеріали «Справи моряків» Росії» - ОСОБА_2», у якій міститься посилання на те, що під час брифінгу лідер партії «Європейська Солідарність» ОСОБА_6 , про що передає прес-служба партії, заявив: «…Матеріали «Справи моряків», не зважаючи на таємницю слідства, були передані ДБР пану Портнову, який потім передав цю інформацію Російській Федерації, а конкретно постійному представнику РФ в ООН Василю Небензю…».
		Статтею 34 Конституції України кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань.
		Водночас відповідно до статті 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
		Отже, праву на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань відповідає обов`язок не поширювати про особу недостовірну інформацію та таку, що ганьбить її гідність, честь чи ділову репутацію.
		Статтею 201 ЦК України передбачено, що честь, гідність і ділова репутація є особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством.
		Главою 22 ЦК України визначено перелік особистих немайнових прав фізичної особи, серед яких право на повагу до гідності та честі (стаття 297 ЦК України) та право на недоторканність ділової репутації (стаття 299 ЦК України).
		Згідно з ч.1 ст. 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.
		Під поширенням інформації необхідно розуміти: опублікування її у пресі, передання з використанням радіо, телебачення чи інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.
		Поширенням інформації також є демонстрація в громадських місцях плакатів, гасел, інших творів, а також розповсюдження серед людей листівок, а так само поширення за допомогою електронних засобів, що за своїм змістом або формою ганьблять гідність, честь фізичної особи або ділову репутацію фізичної та юридичної особи.
		Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).
		Позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.
		Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з`ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.
		Відповідно до частини другої статті 30 Закону України «Про інформацію» оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та їх правдивість не доводиться.
		Статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) передбачено, що кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Здійснення цих свобод, оскільки воно пов`язане з обов`язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для охорони порядку або запобігання злочинам, для охорони здоров`я або моралі, для захисту репутації або прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або підтримання авторитету і безсторонності суду і є необхідним в демократичному суспільстві.
		Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) свобода вираження поглядів є однією з важливих засад демократичного суспільства та однією з базових умов прогресу суспільства в цілому та самореалізації кожної окремої особи. Відповідно до пункту 2 статті 10 Конвенції вона стосується не тільки «інформації» чи «ідей», які сприймаються зі схваленням чи розглядаються як необразливі або нейтральні, але й тих, які можуть ображати, шокувати чи непокоїти.
		Як зазначено в рішеннях ЄСПЛ (справи Лінгенса, ОСОБА_11 і ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , Прагер і Обершлік), свобода вираження поглядів, гарантована пунктом 1 статті 10 Конвенції, становить одну з основних підвалин демократичного суспільства й одну з принципових умов його розвитку та умов реалізації кожної особи. За умови додержання пункту 2 свобода вираження стосується не лише тієї «інформації» чи тих «ідей», які отримані належним чином або розглядаються як необразливі чи незначні, а й тих, що викликають образу, обурення або неспокій. Такими є вимоги плюралізму, терпимості й широти поглядів, без яких «демократичне суспільство» неможливе.
		Повинно бути зроблене чітке розмежування між констатацією фактів та оціночними судженнями. У той час як наявність фактів може бути продемонстровано, достовірність оціночних суджень не піддається доведенню. Вимогу доводити достовірність оціночних суджень неможливо виконати, вона порушує свободу думки як таку.
		Отже, коли робляться твердження про поведінку третьої особи, деколи може бути важко, як і в цій справі, віднайти різницю між оцінкою фактів та оціночними судженнями. Проте навіть оціночне судження може бути надмірним, якщо воно не має під собою фактичних підстав (Jerusalem v. Austria, no. 26958/95, n. 43, ECHR 2001-11).
		Частиною 4 ст. 263 ЦПК України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
		Відповідно до ч. 5 ст. 411 ЦПК України висновки суду касаційної інстанції, в зв`язку з якими скасовано судові рішення, є обов`язковими для суду першої чи апеляційної інстанції під час нового розгляду справи.
		Як вбачається з постанови Верховного Судувід 22 вересня 2021 року, якою скасовані попередні судові рішення в цій справі, суд касаційної інстанції не погодився з тим, що ОСОБА_2 є належним відповідачем у справі, оскільки саме Політична партія «Європейська Солідарність», лідером і керівником якої він є, розмістила на своєму вебсайті недостовірну інформацію стосовно того, що ОСОБА_4 нібито передав матеріали «Справи моряків» Російській Федерації, через те, що в указаній справі, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав, порушених внаслідок розміщення, зокрема на вебсайті https://eurosolidarity.org, недостовірної, на його переконання, інформації, ау разі поширення оспорюваної інформації в мережі Інтернет належним відповідачем у справі є власник вебсайту та автор відповідного інформаційного матеріалу, тобто особа, яка безпосередньо розмістила інформаційний матеріал на відповідному вебсайті.
		Відповідно до ч.ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
		Згідно з ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
		Частина 1 ст. 77 ЦПК України визначає, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
		Згідно із ч. 1 ст. 12, ч.ч. 1, 2 ст. 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Збирання доказів у цивільних не є обов`язком суду, крім випадків передбачених цим Кодексом.
		Поряд із цим, суду не надано належних та допустимих доказів того, що ОСОБА_2 є власником вебсайту або автором відповідного інформаційного матеріалу, про спростування якого просить позивач, і що саме він розповсюдив вказану інформацію.
		Отже, викладені у позовній заяві твердження позивача про те, що саме відповідачем ОСОБА_2 було порушено його права є лише припущенням, яке, за відсутності доказів, не може прийматись судом до уваги.
		Крім того, за висновками Верховного Суду, які є обов`язковими для суду першої інстанції, під час розгляду справи не було враховано та не надано належної оцінки доводам відповідача про те, що поширена інформація є висвітленням брифінгу ОСОБА_2 , який відбувся 12 серпня 2019 року, на якому він не поширював саме тієї інформації, яка була розміщена в мережі Інтернет за адресою: ОСОБА_5 -передав-мате/ під назвою: « ОСОБА_6 : Портнов передав матеріали «Справи моряків» Росії».
		На виконання вимог суду касаційної інстанції, судом досліджено брифінг ОСОБА_2 , який відбувся 12 серпня 2019 року, шляхом огляду відеозапису (https://www.youtube.com/watch?v=JKooooJTPig 5:01хв-5:26хв), на якому поширено наступну інформацію: «матеріали цієї справи (автором мається на увазі «Справа моряків»), які також були слідчими або працівниками Державного бюро розслідувань передані, незважаючи на таємницю слідства, пану Портнову, Російською Федерацією, країною-агресором, паном Небензею, були використані під час проведення засідання Ради Безпеки ООН в Нью-Йорку для атаки на позицію України», за результатами чого достовірно встановлено, що ці повідомлення не збігаються за своїм змістом з інформацією, поширеною за адресою в мережі Інтернет ОСОБА_5 -передав-мате/«Портнов передав матеріали «Справи моряків» Росії» - ОСОБА_2», у якій міститься посилання на те, що під час брифінгу лідер партії «Європейська Солідарність» ОСОБА_6 , про що передає прес-служба партії, заявив: «…Матеріали «Справи моряків», не зважаючи на таємницю слідства, були передані ДБР пану Портнову, який потім передав цю інформацію Російській Федерації, а конкретно постійному представнику РФ в ООН Василю Небензю…» (аналогічну публікацію розміщено 12 серпня 2019 року на вебсайті https://prm.ua телеканалу «Прямий» за адресою в мережі Інтернет https://prm.ua/portnov-peredav-materiali-spravi-moryakiv-rosiyi-poroshenko/) і, яка є предметом цього спору.
		З огляду те, що вказані вище повідомлення відрізняються за своїм змістом, що має наслідком вплив на зміну ставлення до цієї інформації, а саме наявні розбіжності та неточності в частині безпосереднього зазначення саме відповідачем ОСОБА_2 про передачу конкретно позивачем матеріалів «Справи моряків» Російській Федерації, суд приходить до висновку, що поширена відповідачем ОСОБА_2 на брифінгу 12 серпня 2019 року інформація, не є предметом цього спору, що виключає його обов`язок із виконання вимог ОСОБА_4 , який, в цьому випадку, покладено на власника вебсайту або автора відповідного інформаційного матеріалу.
		Отже, ОСОБА_2 не повинен відповідати за пред`явленим позовом і є неналежним відповідачем, у зв`язку з чим, озвучена ним інформація в рамках брифінгу на предмет її достовірності (відповідності дійсності) та порушення особистих немайнових прав або завдання шкоди відповідним особистим немайновим благам позивачу, не перевіряється.
		Пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову до такої особи. 
		Зазначений висновок висловлено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 17 квітня 2018 року в справі №523/9076/16-ц (провадження № 14-61цс18), а також викладено в постановах Верховного Суду від 07  жовтня 2020 року в справі № 705/3876/18 (провадження № 61-697св20), від 19 серпня 2020 року в справі № 639/6295/16-ц (провадження № 61- 36683св18), від 14 липня 2020 року в справі № 686/23977/18 (провадження № 61-17715св19), від 08 липня 2020 року в справі № 612/808/18 (провадження №61-15537св19).
		Так само, висновками суду касаційної інстанції, в зв`язку з якими скасовано попередні судові рішення за наслідками вирішення позову в частині вимог до Політичної партії «Європейська Солідарність», ТОВ «Телеканал «Прямий» було: ненадання належної оцінки поширеній інформації, незазначення доказів, що підтверджують її недостовірність, нез`ясування того, чи є поширена інформація недостовірною.
		Відповідно до ч. ч. 1-3 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
		Отже, з`ясування фактичних обставин справи має здійснюватися судом із застосуванням критеріїв оцінки доказів, передбачених ст. 89 ЦПК України, щодо відсутності у доказів заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо та їх сукупності в цілому.
		При цьому, в постанові Верховного Суду від 22 вересня 2021 року, прийнятій за наслідками перегляду в касаційному порядку судових рішень у цій справі, наголошується на необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначено, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
		Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02 жовтня 2018 року в справі № 910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року в справі № 917/1307/18, від 18 листопада 2019 року в справі № 902/761/18, від 04 грудня 2019 року в справі № 917/2101/17.
		На підтвердження достовірності обставин передачі матеріалів «Справи моряків» Російській Федерації стороною відповідачів надано, зокрема, роздруківку із тексту виступу ОСОБА_14 (постійний представник Російської Федерації при ООН і в Раді безпеки ООН) від 16 липня 2019 року на засіданні Ради Безпеки ООН (англійською мовою), в якому він використовує позивача в якості першоджерела з прямим посиланням на нього (http://russiaun.ru/en/news/ukraine1607), цей же текст звучитьросійською мовою як: «Я вам зачитаю только одну цитату, о том, как вернувшийся на Украину за день до инаугурации президента бывший замглавы президентской администрации ОСОБА_15 подал иск в государственное бюро расследований в отношении действий бывшего президента ОСОБА_2 в связи с упомянутым инцидентом. Цитирую: «Вышеуказанные события стали следствием спланированных и противоправных действий лица, которое на тот момент занимало должность президента Украины и было верховным главнокомандующим вооруженных сил Украины. Так ОСОБА_2 , действуя умышленно в составе организованной группы лиц, владея всей полнотой информации о напряженной ситуации в Керченском проливе и сознавая высокую вероятность агрессивных действий Вооруженных сил Российской Федерации, полностью понимая риски своих действий в виде угрозы жизни, здоровью и свободе украинских военнослужащих, повреждения военной техники и оружия, приказал или согласовал приказ  совершить переход корабельной группы ВМС вооруженных сил Украины из  Черного моря в Азовское море через Керченский пролив, который  находился под полным контролем значительно и очевидно превосходящих сил  Военно-морского флота Российской Федерации» (http://russiaun.ru/ru/news/ukraine1607).
		Поряд із цим, аналогічний за змістом текст викладено ОСОБА_4 у його зверненні із заявою про кримінальні правопорушення до ДБР, датованій  20 травня 2019 року (наявна за посиланням https://docs.wixstatic.com/ugd/080718_95a72b1c3ce64b939b0f8ee5a7f9d453.pd, посилання на яку також міститься на інтернет сторінці в месенджері Telegram  (Телеграм) на його каналі (посилання https://t.me/PortnovUA/703,%20https://bit.ly/30Nlyod), в якій позивач просить внести до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомості про кримінальні правопорушення, передбачені ст.ст. 109, 111, 426-1 КК України, ймовірно вчинені ОСОБА_2 та іншими особами під час вчинення дій, пов`язаних зі здійснення переходу корабельною групою ВМС ЗС України з Чорного до Азовського моря, де він вказує, зокрема про те, що «За наявною інформацією вищевикладені події стали наслідком спланованих та протиправних дій особи, яка на той час обіймала посаду Президента України та була Верховним Головнокомандуючим Збройних Сил України. Так, ОСОБА_2 , діючи умисно, у складі організованої групи осіб, володіючи всією повнотою інформації про напружену ситуацію у Керченській протоці і високу вірогідність агресивних дій збройних сил Російської Федерації, повністю розуміючи ризики своїх дій у вигляді загрози життю, здоров`ю та свободі українських військовослужбовців, пошкодження та втрати військової техніки і зброї, наказав (або узгодив наказ) здійснити перехід корабельної групи ВМС ЗС України з Чорного моря до Азовського моря через Керченську протоку, яка знаходилася під повним контролем значно та очевидно переважаючих сил ВМФ Російської Федерації».
		ОСОБА_4 факти повідомлення вказаного вище уривка, використаного публічно офіційною посадовою особою, яка представляє Російську Федерацію в усіх органах ООН, процитованого із його заяви про злочин від 20 травня 2019 року в «Справі моряків», із безпосереднім посиланням на ім`я позивача як автора, нічим не спростовано.
		При цьому, підтверджень використання цієї частини витягу із тексту позивача, як першоджерела, без дотримання вимог законодавства щодо допустимих меж цитування, чивсупереч волі або інтересів ОСОБА_4 , стороною позивача суду не надано.
		Так само, відсутні відомості про розголошення матеріалів досудового розслідування у кримінальному провадженні, не самим ОСОБА_4 , а іншими особами, та спростування чи помилковості викладених фактів, а також аргументовані заперечення зі сторони позивача щодо збігу вказаних тверджень у тексті виступу постійного представника Російської Федерації при ООН і в Раді безпеки ООН від 16 липня 2019 року на засіданні Ради Безпеки ООН, і в заяві про кримінальні правопорушення, направленій особисто ОСОБА_4 до ДБР та датованій 20 травня 2019року, тому ці документи беруться судом за основу в якості доказів правдивості відображення оспорюваної інформації.
		Крім того, виходячи зі змісту публікацій, поширенихпозивачемна його інтернет сторінці Телеграм-каналу (за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_1 ), інформація в частині: «Посмотрел посвящённый мне сюжет одиозного пропагандистского канала ОСОБА_2 Прямой . Ключевые тезисы - Портнов узнает что-то из недр ГБР раньше всех, он угрожает свободе слова и такого раньше никогда не было. Разъясняю специально для преступного сообщества ОСОБА_2. Узнаю я всё раньше всех потому, что являюсь заявителем по ключевым преступлениям лидера вашей криминальной иерархии, сам подаю ходатайства, обращаюсь за проведением следственных действий, хожу на допросы и в суды и имею официальную переписку с ГБР» (ІНФОРМАЦІЯ_3); « Партия ОСОБА_2 обвиняет меня в чрезмерной осведомлённости в уголовных делах против ОСОБА_2 . Учитывая этот фактор, информирую, что сегодня суд удовлетворил очередную партию ходатайств следователей о доступе к документам в компаниях ОСОБА_2 Кузня на Рыбальском и телеканал Прямой. Фабула - отмывание преступных доходов, офшоры, оформление акций на подставных лиц, неуплата налогов» (ІНФОРМАЦІЯ_4); «Друзья, ходит слух, что завтра в Государственном бюро расследований состоится допрос ОСОБА_16 по делу об отмывании ОСОБА_2 300 миллионов долларов (8 миллиардов гривен) при совершении сделки продажи через офшоры акций военного завода «Кузня на Рыбальском». Напоминаю, что в 500-гривневых купюрах эта сумма соответствует 18,4 тонн, то есть полтора КамАЗа. Не переключайтесь» (ІНФОРМАЦІЯ_2); «Уважаемые друзья, информирую, что ОСОБА_2 официально вызван на допрос в Государственное бюро расследований по делу об отмывании преступных доходов и легализации в офшорах акций завода Кузня на Рыбальском. Дата допроса - среда 17 июля, 9-30 утра. Приглашаем всех благодарных граждан встречать фигуранта к этому времени на крыльце ГБР. Перечень вопросов, которые граждане смогут задать главному государственному преступнику опубликую сегодня чуть позже.  Самому фигуранту необходимо подготовить предметы первой  необходимости, мыльные принадлежности, средства гигиены, матрас и два комплекта тёплых вещей в вертикальную полоску» (ІНФОРМАЦІЯ_5); «Друзья, как человек информированный, информирую, что сегодня на допросе ОСОБА_2 вновь употреблял слова «не помню» и «не знаю». Ну и поучал всех жить, угрожал следователям и рассказывал о своём вкладе в государственное строительство. Но мы для того и начали всю эту историю, чтобы постепенно, процессуальным путём, помочь вспомнить, разузнать, осознать и после решения суда осмыслить» (ІНФОРМАЦІЯ_6); «Друзья, на днях я предположил, что следующий допрос ОСОБА_2 состоится третьего сентября. Я пошутил. Третьего и десятого» (ІНФОРМАЦІЯ_7), в цілому стосувалася саме особи відповідачаОСОБА_2 та, в тому числі, й матеріалів «Справи моряків» і свідчить про об`єктивне ствердження позивачем, і є демонстрацією ним своєї обізнаності наперед із ходом досудового розслідування, недивлячись на те, що ст. 60 КПК України не передбачає такого права заявника.
		Оцінкою та аналізом наданих стороною відповідачів та вказаних вище доказів, в сукупності підтверджується, що оспорювана ОСОБА_4 інформація є достовірною, а відповідні події, поширені в мережі Інтернет з посиланням ОСОБА_5 -передав-мате/ та ОСОБА_9 насправді існували, отже не порушують права позивача на повагу до гідності та честі, на недоторканість ділової репутації.
		Разом з тим, ОСОБА_4 не використано своє право та жодних доказів щодо відсутності фактів отримання ним від ДБР інформації, в тому числі й матеріалів досудового розслідування «Справи моряків», чи не передачі цієї інформації Російській Федерації, стороною позивача не подано.
		Хоча й обов`язок довести, що поширена інформація є достовірною, покладається на відповідача, проте позивач має право подати докази недостовірності поширеної інформації (п. 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» від 27 лютого 2009 року № 1).
		Крім того, суд зазначає, що інформація, якає предметом цього спору та поширена за посиланнями: ОСОБА_5 -передав-мате/ та ОСОБА_9 , не є актуальними на цей час і сторінки з такими адресами відповідачів неможливо знайти в мережі Інтернет (відображення: Pagenotfound (404) та 404 Сторінку не знайдено, відповідно), тобто сторінки не доступні для перегляду.
		Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні вимог ОСОБА_4 про визнання недостовірною, та такою, що порушує особисті немайнові права та ділову репутацію позивача оспорювану інформацію, поширену у мережі Інтернет за адресами на вебсайтах: ОСОБА_8 -передав-мате/ та ОСОБА_9 за недоведеністю.
		Вимоги про зобов`язання відповідачів спростувати недостовірну інформацію, також не підлягають задоволенню, оскільки є похідними від основних, у задоволенні яких судом відмовлено.
		На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 1-23, 76-81, 89, 95, 141, 258-259, 263-265, 352-355 ЦПК України, суд, -
		В И Р І Ш И В:
		У задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , Політичної партії «Європейська Солідарність» Товариства з обмеженою відповідальністю «Телеканал Прямий» про захист честі, гідності та ділової репутації - відмовити. 
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
		У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
		 
		Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення, а особою яка була відсутня при проголошенні рішення протягом тридцяти днів з дня отримання копії рішення. 
		 
		Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. 
		 
		Повний текст судового рішення складено 10 жовтня 2022 року.
		 
		 
		 
		 
		 
		Суддя:                                                                                  О.Л. Бусик

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...