Єдиний державний реєстр судових рішень

В зв’язку з набранням чинності 25.04.2025 Закону України від 26.02.2025 № 4273-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо зміни найменувань місцевих загальних судів" (далі – Закон), частину найменувань судів найближчим часом буде змінено відповідно до переліку наведеному у Законі

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 640/11995/21 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу реалізації державної політики у сфері економіки та публічної фінансової політики, зокрема щодо.
Надіслано судом: 18.10.2022. Зареєстровано: 19.10.2022. Забезпечено надання загального доступу: 20.10.2022.
Дата набрання законної сили: 12.10.2022
Номер судового провадження: A/855/29976/21

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		  ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 640/11995/21                                                                  Суддя (судді) першої інстанції: Погрібніченко І.М.
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		  12 жовтня 2022 року                                                                                            м. Київ
		          Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: 
		                             головуючого - судді:                        Собківа Я.М.,    
		                                                   суддів:                        Глущенко Я.Б., Черпіцької Л.Т.,
		                        за участю секретаря:                        Керімова К.Е.,          
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Міністерства економіки України та Асоціації українських виробників "Укравтопром" на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 листопада 2021 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "з іноземними інвестиціями Торговий дім "Маз-Україна", Товариства з обмеженою відповідальністю "Стріт Авто" до Міністерства розвитку економіки, торгівлі на сільського господарства України, Міжвідомчої комісії з міжнародної торгівлі, третя особа: Асоціація автовиробників України, про визнання протиправними дій, визнання протиправним та нечинним рішення, - 
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Товариство з обмеженою відповідальністю "з іноземними інвестиціями Торговий дім "Маз-Україна", Товариство з обмеженою відповідальністю "Стріт Авто" звернулись до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Міністерства розвитку економіки, торгівлі на сільського господарства України, Міжвідомчої комісії з міжнародної торгівлі, третя особа Асоціація автовиробників України, в у якому просили:       
		- визнати протиправним та нечинним з моменту прийняття рішення Міжвідомчої комісії з міжнародної торгівлі №486/2021/4411-03 "Про встановлення фактів дискримінаційних та недружніх дій з боку Республіки Білорусь щодо законних прав та інтересів суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності України - підприємств автомобілебудування та застосування адекватних заходів у відповідь";
		- визнати протиправними дії Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України з порушення, проведення розслідування та подання Міжвідомчій комісії з міжнародної торгівлі матеріалів щодо встановлення фактів дискримінаційних та недружніх дій з боку Республіки Білорусь щодо законних прав та інтересів суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності України - підприємств автомобілебудування та застосування адекватних заходів у відповідь.
		Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 листопада 2021 року позов задоволено.  
		Не погодившись із вказаним рішенням суду, Міністерство економіки України та Асоціація українських виробників "Укравтопром" подали апеляційні скарги, в яких скаржники просять скасувати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 листопада 2021 року та прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.               
		Відповідно до ч.1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
		Заслухавши у відкритому судовому засіданні, суддю-доповідача, представників сторін та третіх осіб, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають задоволенню, з наступних підстав. 
		Як вбачається з матеріалів справи, 16 квітня 2021 року Міжвідомчою комісією з міжнародної торгівлі прийнято рішення № 486/2020/4411-03 "Про встановлення фактів дискримінаційних та недружній дій з боку Республіки Білорусь щодо законних прав та інтересів суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності України - підприємств автомобілебудування та застосування адекватних заходів у відповідь".
		Даним рішенням, Міжвідомчою комісією з міжнародної торгівлі запроваджено, як адекватний захід у відповідь на дискримінаційні та недружні дії Республіки Білорусь, спеціальне мито щодо імпорту в Україну товару походженням із Республіки Білорусь, а саме, на:
		моторні транспортні засоби, призначені для перевезення 10 осіб і більше, включаючи водія, нові, що класифікуються заходами 8702 10 11 10, 8702 10 11 ЗО, 8702 10 91 00, 8702 20 10 10, 8702 20 10 90, 8702 20 90 00, 8702 ЗО 10 00, 8702 ЗО 90 00, 8702 40 00 10, 8702 40 00 90, 8702 90 11 00, 8702 90 31 00, 8702 90 90 00 згідно з УКТЗЕД;
		моторні транспортні засоби для перевезення вантажів з поршневим двигуном внутрішнього згоряння із запалюванням від стиснення (дизелем або напівдизелем) з повною масою транспортного засобу понад 5 т, але не більш як 20 т та з повною масою транспортного засобу понад 20 т, нові (за виключенням автомобільних шасі з кабіною), що класифікуються за кодами 8704 22 91 00 та 8704 23 91 00 згідно з УКТЗЕД;
		окремі моторні транспортні засоби спеціального призначення, а саме: автомобілі вантажні для аварійного ремонту, автокрани, автомобілі прибиральні для доріг, автомобілі поливомийні, автомобілі-майстерні, автогідропідйомники, нові, що класифікуються за кодами 8705 10 00 00 та 8705 90 80 90 згідно з УКТЗЕД.
		Також, встановлено, що імпорт на митну територію України товару, визначеного у пункті 1.1 цього рішення, без сертифіката про походження або інших документів про походження товару, визначених міжнародними угодами про вільну торгівлю, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, та в разі неможливості визначення його походження здійснюється зі сплатою спеціального мита за ставкою, визначеною в пункті 2.3 цього рішення.
		22 квітня 2021 року на офіційному веб-сайті видання "Урядовий Кур`єр" було опубліковано Повідомлення Комісії "Про встановлення фактів дискримінаційних та недружніх дій з боку Республіки Білорусь щодо законних прав та інтересів суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності України - підприємств автомобілебудування та застосування адекватних заходів у відповідь".
		Незгода позивачів з рішенням щодо встановлення фактів дискримінаційних та недружніх дій з боку Республіки Білорусь щодо законних прав та інтересів суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності України - підприємств автомобілебудування та застосування адекватних заходів у відповідь та вважаючи, що Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України при проведенні розслідування та подання Міжвідомчій комісії з міжнародної торгівлі матеріалів щодо встановлення вказаних вище фактів діяло протиправно, обумовило на звернення з даним позовом до суду.
		Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що оскаржуване рішення прийнято без врахування положень статті 2, 8, 19 Договору про ЗВТ, статті XIX ГАТТ 1994, статті 3 Угоди СОТ про захисні заходи, пункту 2 частини 3 статті 275 Митного кодексу України, Закону України "Про застосування спеціальних заходів щодо імпорту в Україну", що в свою чергу свідчить про очевидну протиправність рішення Міжвідомчої комісії з міжнародної торгівлі та порушення при цьому прав та інтересів позивача.
		Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне. 
		Відповідно до   статті 19 Конституції України   органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені   Конституцією   та законами України.
		Правові засади підтримки та захисту економічної конкуренції, обмеження монополізму в господарській діяльності і спрямований на забезпечення ефективного функціонування економіки України на основі розвитку конкурентних відносин визначає Закон України  "Про захист економічної конкуренції".
		Стаття 1 Закону України "Про захист економічної конкуренції" надає визначання поняттям: економічної конкуренції (конкуренції) - змагання між суб`єктами господарювання з метою здобуття завдяки власним досягненням переваг над іншими суб`єктами господарювання, внаслідок чого споживачі, суб`єкти господарювання мають можливість вибирати між кількома продавцями, покупцями, а окремий суб`єкт господарювання не може визначати умови обороту товарів на ринку; органам влади - міністерства та інші центральні органи виконавчої влади, Верховна Рада Автономної Республіки Крим та органи виконавчої влади Автономної Республіки Крим, державні органи, що здійснюють регулювання діяльності суб`єктів природних монополій, ринку цінних паперів, державні органи приватизації, Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення, місцеві органи виконавчої влади; товару - будь-який предмет господарського обороту, в тому числі продукція, роботи, послуги, документи, що підтверджують зобов`язання та права (зокрема цінні папери).
		За ч.ч. 1, 2 ст. 15 Закону України "Про захист економічної конкуренції", антиконкурентними діями органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю є прийняття будь-яких актів (рішень, наказів, розпоряджень, постанов тощо), надання письмових чи усних вказівок, укладення угод або будь-які інші дії чи бездіяльність органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю (колегіального органу чи посадової особи), які призвели або можуть призвести до недопущення, усунення, обмеження чи спотворення конкуренції. Антиконкурентними діями органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю, зокрема, визнаються: заборона або перешкоджання створенню нових підприємств чи здійснення підприємництва в інших організаційних формах у будь-якій сфері діяльності, а також встановлення обмежень на здійснення окремих видів діяльності, на виробництво, придбання чи реалізацію певних видів товарів; пряме або опосередковане примушення суб`єктів господарювання до вступу в асоціації, концерни, міжгалузеві, реґіональні чи інші форми об`єднань або здійснення узгоджених дій концентрації суб`єктів господарювання в інших формах; пряме або опосередковане примушення суб`єктів господарювання до пріоритетного укладення договорів, першочергової поставки товарів певному колу споживачів чи першочергового їх придбання у певних продавців; будь-яка дія, спрямована на централізований розподіл товарів, а також розподіл ринків між суб`єктами господарювання за територіальним принципом, асортиментом товарів, обсягом їх реалізації чи закупівель або за колом споживачів чи продавців; встановлення заборони на реалізацію певних товарів з одного реґіону країни в іншому або надання дозволу на реалізацію товарів з одного реґіону в іншому в певному обсязі чи за виконання певних умов; надання окремим суб`єктам господарювання або групам суб`єктів господарювання пільг чи інших переваг, які ставлять їх у привілейоване становище стосовно конкурентів, що призводить або може призвести до недопущення, усунення, обмеження чи спотворення конкуренції; дія, внаслідок якої окремим суб`єктам господарювання або групам суб`єктів господарювання створюються несприятливі чи дискримінаційні умови діяльності порівняно з конкурентами; дія, якою встановлюються не передбачені законами України заборони та обмеження самостійності підприємств, у тому числі щодо придбання чи реалізації товарів, ціноутворення, формування програм діяльності та розвитку, розпорядження прибутком.
		З конструкцій ч.ч. 1, 2 ст. 15 Закону України "Про захист економічної конкуренції" випливає, що антиконкурентними діями органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю є певні дії, серед яких, пряме або опосередковане примушення суб`єктів господарювання до: а) пріоритетного укладення договорів, б) першочергової поставки товарів певному колу споживачів чи в) першочергового їх придбання у певних продавців, і якщо такі дії призвели або можуть призвести до недопущення, усунення, обмеження чи спотворення конкуренції.
		Варто відмітити, що згідно ст. 1 Закону України "Про захист економічної конкуренції",  суб`єкт господарювання - юридична особа незалежно від організаційно-правової форми та форми власності чи фізична особа, що здійснює діяльність з виробництва, реалізації, придбання товарів, іншу господарську діяльність, у тому числі яка здійснює контроль над іншою юридичною чи фізичною особою; група суб`єктів господарювання, якщо один або декілька з них здійснюють контроль над іншими. Суб`єктами господарювання визнаються також органи державної влади, органи місцевого самоврядування, а також органи адміністративно-господарського управління та контролю в частині їх діяльності з виробництва, реалізації, придбання товарів чи іншої господарської діяльності. Господарською діяльністю не вважається діяльність фізичної особи з придбання товарів народного споживання для кінцевого споживання.
		Тобто, визначені за Законом України "Про захист економічної конкуренції" суб`єкти господарювання - юридичні особи незалежно від організаційно-правової форми та форми власності чи фізичні особи здійснюють господарську діяльність, під якою в чинному законодавстві (ст. 3 Господарського кодексу України) розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Така господарська діяльність це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку (ст.ст. 42, 55 Господарського кодексу України).
		Відповідно до пункту 2 Порядку проведення розслідувань з метою встановлення фактів дискримінаційних та/або недружніх дій інших держав, митних союзів чи економічних угруповань щодо України (далі - Порядок №2120)дискримінаційними та/або недружніми вважаються дії, що призводять до погіршення становища суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності України порівняно з іноземними суб`єктами господарювання і обмежують їх законні права та інтереси.
		На виконання Закону та Порядку Мінекономіки проведено розслідування з метою встановлення фактів дискримінаційних та/або недружніх дій з боку Республіки Білорусь.
		Відповідно до частини сьомої Закону та абзацу п`ятого пункту 6 Порядку за результатами розслідування Мінекономіки подає висновок про результати такого розслідування Комісії для прийняття рішення про наявність або відсутність факту (фактів) дискримінаційних та/або недружніх дій.
		Відповідно до ст. 29 Закону з метою встановлення фактів дискримінаційних та/або недружніх дій інших держав, митних союзів або економічних угруповань центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері економічного розвитку, проводить відповідне розслідування у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
		Матеріали такого розслідування розглядаються Міжвідомчою комісією з міжнародної торгівлі для прийняття рішення щодо наявності або відсутності факту (фактів) дискримінаційних дій. У разі прийняття позитивного рішення щодо наявності факту (фактів) дискримінаційних дій рішення про застосування заходів у відповідь на дискримінаційні та/або недружні дії інших держав, митних союзів або економічних угруповань приймаються органами державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності відповідно до їх компетенції.
		Тобто, відповідно до ст. 29 Закону, Комісія розглянула подані Міністерством матеріали та встановила факти дискримінаційних та недружніх дій з боку Республіки Білорусь щодо законних прав та інтересів суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності України - підприємств автомобілебудування і після встановлення факту дискримінаційних та недружніх дій з боку Республіки Білорусь, Комісія в межах повноважень, визначених ст. 9 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» прийняла рішення про застосування заходів у відповідь на дискримінаційні та/або недружні дії інших держав, митних союзів або економічних угруповань у межах компетенції, визначеної законами України.
		Відповідно до частини першої статті 29 Закону у разі якщо інші держави, митні союзи або економічні угруповання обмежують реалізацію законних прав та інтересів суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності України, у відповідь на такі дії можуть застосовуватися адекватні заходи. У разі якщо такі дії завдають шкоди або створюють загрозу її заподіяння державі та/або суб`єктам зовнішньоекономічної діяльності, зазначені заходи можуть передбачати її відшкодування.
		З аналізу ст. 29 Закону адекватні заходи - це оперативне реагування та застосування адекватних заходів у відповідь на дії інших держав, що завдають шкоду економічним інтересам України або законним інтересам суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності.
		Відповідно до ч.7 ст. 29 Закону у разі прийняття позитивного рішення щодо наявності факту (фактів) дискримінаційних дій рішення про застосування заходів у відповідь на дискримінаційні та/або недружні дії інших держав, митних союзів або економічних угруповань приймаються органами державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності відлові до до їх компетенції.
		Згідно з ч.7 ст. 9 Закону Міжвідомча комісія з міжнародної торгівлі, зокрема, приймає рішення про застосування заходів у відповідь на дискримінаційні та/або недружні дії інших держав, митних союзів або економічних угруповань у межах компетенції, визначеної законами України.
		Тобто, відповідно до ст. 9 Закону Комісія є органом державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, яка наділена повноваженнями приймати рішення про застосування заходів у відповідь на дискримінаційні та/або недружні дії інших держав, митних союзів або економічних угруповань.
		Вказаний Закон не містить визначення «адекватні заходи»
		Відповідно до академічного тлумачного словника «АДЕКВАТНИЙ, а, е, книжн. Цілком відповідний; тотожний». 
		Відповідно до академічного тлумачного словника «Захід - сукупність дій або засобів для досягнення, здійснення чого-небудь».
		Тобто, в розумінні ст. 29 Закону адекватні заходи у відповідь на дискримінаційні та/або недружні дії Республіки Білорусь - це оперативне застосування у відповідь на дискримінаційні та/або недружні дії Республіки Білорусь адекватних (тотожних) заходів до білоруських виробників спеціального мита в розмірі 35% (розмір мита відповідає ставкам зафіксованих білоруською стороною преференційної поправки при проведенні державних закупівель (15-25%) та прогнозного збільшення цін на українську продукцію внаслідок справляння утилізаційного збору (8-12%).
		Метою Закону про спеціальні заходи є запровадження механізмів захисту інтересів національного товаровиробника регулюються засади і порядок порушення та проведення спеціальних розслідувань Фактів зростання імпорту в Україну незалежно від країни походження та експорту товару, що заподіює значну шкоду або загрожує заподіянням значної шкоди національному товаровиробнику, за результатами яких можуть застосовуватися спеціальні заходи.
		Відповідно до правової позиції Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду згідно з Постановою від 02.08.2021 у справі № 640/1313/20 «у процедурі прийняття рішень про застосування заходів у відповідь на дискримінаційні та/або недружні дії щодо України, враховуючи специфіку таких рішень, норми Закону № 959-XII є спеціальними в частині порядку прийняття таких рішень».
		Отже, Комісія в межах повноважень, визначених Законом прийняла рішення про застосування заходів у відповідь на дискримінаційні та/або недружні дії щодо України у вигляді запровадження спеціального мита.
		Відповідно до ч. 1 Порядку № 2120 антидискримінаційне розслідування - це розслідування з метою встановлення фактів дискримінаційних та/або недружніх дій інших держав, митних союзів чи економічних угруповань щодо України.
		Дискримінаційними діями вважаються дії, що ставлять суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності України у гірше становище порівняно з іноземними суб`єктами господарювання та обмежують їх законні права та інтереси.
		Тобто, дискримінаційні дії не стосуються фактів зростання імпорту в Україну незалежно від країни походження та експорту товару, а стосуються виключно обмежень реалізації прав та інтересів суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності України, і як наслідок проведення спеціального розслідування відповідно до Закону про спеціальні заходи, не стосуються обмежень реалізації прав та інтересів суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності України.
		Тобто, Рішення Комісії №486/2021/4411-03 є реагуванням уповноважених державних органів на встановлення фактів дискримінаційних та/або недружніх дій з боку Республіки Білорусь відносно українських підприємств автомобілебудування, а не на зростання імпорту відповідної продукції з Республіки Білорусь.
		Крім того, колегія суддів звертає увагу, що статті 8, 9 Договору про зону вільної торгівлі регулює питання застосування спеціальних захисних, антидемпінгових, компенсаційних заходів.
		Стаття 8 Договору про зону вільної торгівлі «Застосування спеціальних захисних заходів у взаємній торгівлі» регулює питання застосування спеціальних захисних заходів від зростаючого імпорту товарів, що заподіює значну шкоду чи несе загрозу заподіяння значної шкоди вітчизняній промисловості.
		Спеціальні захисні заходи є одним із трьох дозволених правом СОТ інструментів торговельного захисту, поряд з антидемпінговими та компенсаційними заходами. Метою застосування спеціальних заходів є захист національного виробника від зростаючого імпорту товарів, що заподіює значну шкоду чи несе загрозу заподіяння значної шкоди вітчизняній промисловості. Фактично спеціальні заходи націлені на сповільнення імпорту з метою надання національним виробникам пристосуватися до зростаючої конкуренції з боку іноземних виробників чи українській імпортерів. Особливістю застосування спеціальних заходів є їх установлення на недискримінаційній основі.
		Антидемпінгові та компенсаційні заходи застосовуються до товару, що імпортується з певних країн, спеціальні заходи встановлюються незалежно від країни експорту.
		Антидемпінгові заходи - це ті заходи, які складаються з торгового захисту, який застосовується, коли експортер пропонує товар за ціною, нижчою від поточної ринкової ціни на внутрішньому ринку країни-експорту, застосування антидемпінгових заходів регулюється законом України «Про захист національного товаровиробника від демпінгового імпорту»
		Компенсаційні заходи - це попередні або остаточні заходи, що застосовуються відповідно до цього Закону України "Про захист національного товаровиробника від субсидованого імпорту" під час або за результатами антисубсидиційного розслідування.
		Угода СОТ про захисні заходи регулює питання встановлення спеціальних захисних заходів щодо товару, який імпортується на територію країни в такій збільшеній кількості (в абсолютному або відносному вираженні до вітчизняного виробництва) і на таких умовах, що завдають або загрожують завдати серйозної шкоди вітчизняній промисловості, яка здійснює виробництво подібних чи безпосередньо конкуруючих товарів.
		Відповідно до ст. XIX ГАТТ 1994 «Надзвичайні дії щодо імпорту окремих товарів» у випадку, якщо в результаті непередбачених обставин та впливу зобов`язань, взятих на себе стороною за цією Угодою, зокрема тарифні поступки, імпорт будь-якого товару на територію цієї сторони збільшується у такій кількості та здійснюється на таких умовах, що це спричиняє чи загрожує спричинити серйозну шкоду вітчизняним виробникам на цій території подібних або безпосередньо конкуруючих товарів, сторона має право, стосовно такого товару, а також тією мірою та протягом часу, які можуть бути необхідними для попередження чи усунення наслідків такої шкоди, цілком або частково призупинити виконання зобов`язання чи скасувати або змінити поступку.
		Тобто, вищезазначені норми права не регулюють питання встановлення фактів дискримінаційних та недружніх дій з боку інших держав та застосування у відповідь на такі факти адекватних заходів. 
		В рамках проведення розслідування було встановлено, що при проведенні процедури державних закупівель Республікою Білорусь застосовується преференційна поправка в розмірі: 15 % для товарів походженням з Республіки Білорусь та (або) країн, з якими в Республіці Білорусь діє національний режим, зокрема Євразійського економічного союзу; 25 % для товарів білоруського виробництва і в яких чисельність інвалідів становить не менше 50 % облікової чисельності працівників, внаслідок чого при визначенні переможця ціни запропонованих товарів умовно зменшуються.
		Окрім преференційної поправки, при проведенні процедури державних закупівель Республікою Білорусь передбачена особлива процедура допуску до тендерів товарів іноземного походження (зокрема, якщо на конкурс подано менше 2-х пропозицій з країн-членів Євразійського економічного союзу).
		Існування наведених обмежень очевидно порушує положення, в тому числі, статті 6 Договору та суттєво перешкоджає підприємствам не лише української автомобільної галузі брати участь у процедурах державних закупівель у Республіці Білорусь, а при розгляді цінових пропозицій продукція походженням з Республіки Білорусь та/або країн-членів Євразійського економічного союзу мала суттєві конкурентні переваги.
		У Республіці Білорусь при імпорті справляється утилізаційний збір на транспортні засоби, що збільшує вартість українських транспортних засобів при ввезенні на митну територію Республіки Білорусь та знижує конкурентоздатність української автомобільної продукції на внутрішньому ринку Республіки Білорусь. Білоруські виробники, що взяли на себе зобов`язання забезпечити подальше безпечне поводження з відходами, звільняються від сплати такого утилізаційного збору. Зі свого боку Україною не застосовуються збори чи платежі таким чином, щоб створювати захист для українського виробника порівняно з транспортними засобами білоруського виробництва.
		Так, Указом Президента Республіки Білорусь від 24 лютого 2014 року № 64 в Республіці Білорусь було запроваджено справляння утилізаційного збору на транспортні засоби. Сплата утилізаційного збору розповсюджувалась на всі категорії транспортних засобів (легкові, для перевезення вантажів та пасажирів, спецтехніка). З метою нормативного врегулювання окремих аспектів Указу Законом Республіки Білорусь від от 30.12.2018 №159-3 були внесені відповідні зміни до Податкового кодексу та прийнята Постанова Ради Міністрів від 01.07.2019 №437 "Про утилізацію транспортних засобів". Розділом 28 особливої частини Податкового кодексу Республіки Білорусь визначено поняття утилізаційного збору, суб`єктів та об`єктів оподаткування утилізаційним збором, порядку нарахування та строків його сплати, при цьому ставки утилізаційного збору визначаються Радою Міністрів Республіки Білорусь.
		Постановою Ради Міністрів від 01.07.2019 №437 "Про утилізацію транспортних засобів" встановлені ставки утилізаційного збору на транспортні засоби. Ставки утилізаційного збору на момент проведення розслідування варіювались для вантажних автомобілів, в залежності від повної маси в діапазоні від 1,6 до 9,3 тис. дол. США, а для автобусів і тролейбусів, в залежності від об`єму двигуна - від 1, 9 до 6, 4 тис. дол. США. Відповідно до інформації заявника вартість української продукції в разі ввезення на митну територію Республіки Білорусь зросте на 8 -12 відсотків (без урахування ПДВ), що значно знижує конкурентоздатність української автомобільної продукції на внутрішньому ринку Республіки Білорусь. З 1 січня 2021 року Постановою Ради Міністрів від 16.11.2020 № 647 були внесенні зміни до розміру ставок утилізаційного збору.
		Статтею 302 особливої частини Податкового кодексу Республіки Білорусь передбачено, що від сплати утилізаційного збору звільняються, серед іншого, "транспортні засоби вироблені на території Республіки Білорусь організаціями, що взяли у порядку та на умовах, визначених Радою Міністрів Республіки Білорусь, зобов`язання забезпечити подальше безпечне поводження з відходами, що мали місце внаслідок втрати транспортними засобами своїх споживчих характеристик".
		Постановою Ради Міністрів від 01.07.2019 № 437 "Про утилізацію транспортних засобів" визначено порядок та умови прийняття виробниками зобов`язань забезпечити подальше безпечне поводження з відходами та передбачено запровадження реєстру обліку відповідних автовиробників. Станом на 07.10.2020 до реєстру, що ведеться Міністерством промисловості Республіки Білорусь, включено 67 виробників автомобільної техніки різних видів.
		Проаналізувавши чинні нормативно-правові акти Республіки Білорусь, Мінекономіки та Комісія дійшли висновків, що умови реалізації транспортних засобів на внутрішньому ринку, зокрема, в частині умов, порядку сплати чи звільнення від сплати утилізаційного збору є відмінними в залежності від походження товару. А саме, транспортні засоби походженням з України підпадають під сплату, визначеної Радою Міністрів Республіки Білорусь ставки утилізаційного збору, а товари виробництва в Республіці Білорусь звільняються від його сплати при наявності окремих умов. Такий підхід є порушенням визначення "національний режим" у розумінні положень двосторонніх домовленостей, зокрема статті 2 Угоди та статті 5 Договору.
		Таким чином, оскільки білоруська сторона застосувала неправомірні обмеження для продукції українських виробників автомобільної продукції, а саме у вигляді утилізаційного збору та нерівних умов участі у державних закупівлях. Комісія, за результатами проведеного Мінекономіки розслідування, визнала такі дії як дискримінаційні та недружні дії щодо українських виробників автомобільної продукції, що обмежують реалізацію їх законних прав та інтересів як суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності України та порушують норми міжнародного права, зокрема Договору та Угоди.
		Відповідно до частини 2   статті 6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
		Колегія суддів приймає до уваги Висновок № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому зазначено, що при викладенні підстав для прийняття рішення суд повинен надати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
		Судова колегія, також, враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
		Крім того, у рішеннях ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява №      30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що «…хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід…».
		Аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції протиправно задовольнив позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "з іноземними інвестиціями Торговий дім "Маз-Україна", Товариства з обмеженою відповідальністю "Стріт Авто", а тому, рішення суду підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні адміністративного позову. 
		Згідно ч. 1   ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених   статтею 78 цього Кодексу.
		В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2   ст. 77 КАС України).
		При цьому, доводи викладені в апеляційних скаргах знайшли своє підтвердження в суді апеляційної інстанції.
		Відповідно до ч. 3   ст. 242 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
		Таким чином, колегія суддів вважає, що допущені судом першої інстанції порушення норм матеріального та процесуального права призвели до неправильного вирішення справи, а тому, оскаржуване рішення підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення.
		Згідно з п. 4 ч. 1   ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
		Керуючись ст. ст.   241,   242,   243,   308,   311,   315,   317,   321,   322,   325,   329 КАС України,  суд, -
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Апеляційні скарги Міністерства розвитку економіки України та Асоціації українських виробників "Укравтопром" - задовольнити.                       
		Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 листопада 2021 року скасувати та прийняти нову постанову. 
		У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "з іноземними інвестиціями Торговий дім "Маз-Україна", Товариства з обмеженою відповідальністю "Стріт Авто" до Міністерства розвитку економіки, торгівлі на сільського господарства України, Міжвідомчої комісії з міжнародної торгівлі, третя особа: Асоціація автовиробників України, про визнання протиправними дій, визнання протиправним та нечинним рішення - відмовити.                             
		Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. 
		 
		 
		            Головуючий суддя                                                                               Собків Я.М.
		             
		             
		  Суддя                                                                                                    Глущенко Я.Б.
		 
		 
		             Суддя                                                                                                     Черпіцька Л.Т.
		 
		 
		Повний текст постанови виготовлено - 17 жовтня 2022 року.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...