Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 910/19617/21 : Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, щодо недоговірних зобов’язань; про відшкодування шкоди.
Надіслано для оприлюднення: 18.10.2022. Зареєстровано: 19.10.2022. Забезпечено надання загального доступу: 20.10.2022.
Дата набрання законної сили: 18.10.2022
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		     ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД      
		вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		"18" жовтня 2022 р.           Справа№ 910/19617/21
		Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: 
		головуючого:           Яковлєва М.Л.
		суддів:            Шаптали  Є.Ю. 
		          Тищенко О.В. 
		 
		за участю секретаря судового засідання:           Гончаренка О.С.  
		 
		за участю представників учасників справи згідно протоколу судового засідання від 18.10.2022  у справі №910/19617/21 (в матеріалах справи)
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні 
		матеріали апеляційної скарги           Державної служби геології та надр України
		на рішення           Господарського суду міста Києва від 12.07.2022, повний текст якого складений 25.07.2022
		у справі           №910/19617/21 (суддя Гулевець О.В.)
		за позовом           Товариства з обмеженою відповідальністю «Трубопласт»
		до                     Державної служби геології та надр України
		про                    стягнення 2  935  292,43 грн.
		ВСТАНОВИВ:
		Позов заявлено про стягнення з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь позивача грошових коштів  в сумі 2  935  292,43 грн. в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, а саме збитків у формі упущеної вигоди, завданих прийняттям відповідачем, як органом державної влади, незаконного рішення - наказу № 124 від 13.03.2017 «Про зупинення дії спеціальних дозволів на користування надрами» в частині зупинення дії Спеціального дозволу № 2989 від 25.07.2007 виданого позивачу.
		Позовні вимоги обґрунтовані тим, що:
		- в результаті неправомірних дій відповідача з видання наказу № 124 від 13.03.2017 «Про зупинення дії спеціальних дозволів на користування надрами» яким, серед іншого, зупинено дію виданого позивачу  Спеціального дозволу № 2989 від 25.07.2007, позивач у період з 22.12.2017 по 12.12.2018 не проводив діяльність з видобутку природного газу, а для виконання взятих на себе за договорами з контрагентами  зобов`язань з поставки природного газу був змушений купувати природній газ за значно вищою ціною, ніж собівартість  його видобутку, чим позивачу і було завдано збитки в сумі 2  935  292,43 грн.;
		- заявлені до стягнення збитки є різницею між вартістю придбаного природного газу та собівартістю його видобутку;
		- неправомірність дій відповідача з видання наказу № 124 від 13.03.2017 «Про зупинення дії спеціальних дозволів на користування надрами» встановлена  судовими рішеннями у справі № 813/5074/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Трубопласт» до Державної служби геології та надр України  про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити дії, визнання протиправним та скасування наказу (рішення Львівського окружного адміністративного суду від 31.07.2018, постанова Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06.12.2018 та постанова Верховного Суду від 02.04.2021), а розмір збитків - експертним висновком щодо оцінки втрат (недоотримання природного газу) від простоювання в період з 22.12.2017 по 12.12.2018 Північнозарічнянського газового родовища№69-37-28/27 від 31.08.2021, складеним експертом, завідувачем кафедри видобування нафти і газу Івано-Франківського національного технічного університету нафти і газу, д-р техн. наук, професором Кондратем О.Р.
		Крім того, під час розгляду справи в суді першої інстанції позивачем надано висновок експерта за результатами проведення судово-економічної експертизи згідно заяви директора ТОВ «Трубопласт» №5843 від 13.04.2022, складений судовим експертом Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України Кудлатим О.М., яким встановлено, що документально підтверджується розмір недоотриманого доходу (упущеної вигоди) Товариства з обмеженою відповідальністю «Трубопласт» визначений в «Звіті з надання впевненості незалежного аудитора» ТОВ «Вест Аудит» від 17.11.2021 року на суму 2  935  213,38 грн.
		Відповідач проти задоволення позову заперечив, пославшись на те, що:
		- у спірний період позивач, незважаючи на дію наказу № 124 від 13.03.2017 «Про зупинення дії спеціальних дозволів на користування надрами», все одно був позбавлений можливості проводити видобуток природного газу, так як  приступити до видобутку надр після затвердження протоколу ДКЗ № 2692 від 31.07.2012 позивач мав право лише після подання до Держгеонадр, затвердженого користувачем нафтогазоносними надрами протоколу затвердження проекту промислової розробки родовища (покладу), який було подано до Держгеонадр 25.01.2019, а тому лише з цього моменту позивач мав би право на відновлення своєї господарської діяльності з видобування надр;
		- що пунктом 3.9 Протоколу ДКЗ № 4335 від 28.03.2018  було визнано таким, що втратив чинність протокол ДКЗ № 2692 від 31.07.2012, у зв`язку з повною переоцінкою запасів Північнозарічнянського газового родовища, однак затверджений надрокористувачем нафтогазоносними надрами протокол затвердження проекту промислової розробки родовища (покладу) у відповідності до нового Протоколу ДКЗ позивач  подав до Держгеонадр лише 08.06.2021, а тому, починаючи з 2012 року з моменту другого затвердження запасів в ДКЗ, законне право на видобуток надр у позивача фактично з`явилося 08.06.2021;
		- експерт, завідувач кафедри видобування нафти і газу Івано-Франківського національного технічного університету нафти і газу, д-р техн. наук, професор Кондрат О.Р., який склав експертний висновок щодо оцінки втрат (недоотримання природного газу) від простоювання в період з 22.12.2017 по 12.12.2018 Північнозарічнянського газового родовища№69-37-28/27 від 31.08.2021, не є особою, яка володіє спеціальними знаннями в галузі економіки, що ставить під сумнів об`єктивність розрахунків, наведених у експертному висновку.
		Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.07.2022 у справі №910/19617/21 позов задоволений частково, присуджено стягнути з Державного бюджету України на користь позивача шкоду у розмірі 2  935  292,43 грн., в іншій частині позовних вимог відмовлено.
		Частково задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що позивачем належними та допустимими доказами доведено, що внаслідок неправомірних дій відповідача, які полягали у прийнятті наказу № 124 від 13.03.2017 «Про зупинення дії спеціальних дозволів на користування надрами», неправомірність яких встановлена  судовими рішеннями у справі № 813/5074/17, позивачу завдано шкоду розмір якої становить  2  935  213,38 грн., як встановлено у висновку експерта №5843 від 13.04.2022, складеному судовим експертом Львівського науково-дослідного інституту удових експертиз Міністерства юстиції України, а не 2  935  292,43 грн., як заявлено до стягнення позивачем.
		Щодо заперечень відповідача в частині відсутності у позивача у спірний період можливості проводити видобуток природного газу суд першої інстанції:
		- зазначив про те, що судовими рішеннями у справах № 813/5074/17 та  №813/4955/17 судами було надано оцінку діям сторін щодо усунення порушень, зокрема щодо дотримання позивачем  приписів статті 36 Закону України «Про нафту і газ», та встановлено, що позивач належним чином виконав всі залежні від нього дії для дотримання вимог законодавства щодо відповідності фактичного видобутку газу проектним вимогам, але через зволікання органами державної влади із затвердженням відповідної документації, дане порушення було усунуте із деяким запізненням;
		- звернув увагу відповідача на правові висновки Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, викладені в постанові від 27.07.2021 по справі № 1340/4358/18, щодо помилковості застосування у спірних правовідносинах норми абз. 7  статті 36 Закону України «Про нафту і газ» (в редакції від 01.03.2018), оскільки вказана норма у такій редакції чинна, починаючи з 01.04.2018, після набрання чинності Законом України від 01.03.2018 №2314-VІІІ, тобто вже після проведення перевірки Держгеонадрами (у даному випадку по справі №910/19617/21 - 16.12.2016), а отже не може застосовуватися до спірних правовідносин. 
		З приводу формулювання позивачем прохальної частини позовної заяви, а саме стосовно стягнення шкоди з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України, судом першої інстанції зазначено, що:
		- у цій справі відповідачем є держава, яка бере участь у справі через відповідний орган (органи) державної влади - Державну службу геології та надр України;
		- як вказувалось представником позивача у судовому засіданні та не було заперечено відповідачем відсутня необхідність у залученні Державної казначейської служби України в якості співвідповідача у даній справі;
		- за висновком Великої Палати Верховного Суду, які викладені у постанові від 27 листопада 2019 року у справі № 242/4741/16-ц, Держава бере участь у справі як відповідач через відповідні органи державної влади, зазвичай, орган, діями якого завдано шкоду. Разом із тим, залучення або ж незалучення до участі у таких категоріях спорів ДКСУ чи її територіального органу не впливає на правильність визначення належного відповідача у справі, оскільки відповідачем є держава, а не Державна казначейська служба України чи її територіальний орган. Державна казначейська служба України та її територіальний орган можуть бути залучені до участі у справі з метою забезпечення завдань цивільного судочинства, однак їх незалучення не може бути підставою для відмови у позові;
		- необхідності зазначення таких відомостей, як орган, через який грошові кошти мають перераховуватись, або номера чи виду рахунку, з якого має бути здійснено стягнення/списання, не встановлена, оскільки такі відомості не впливають ні на підстави, ні на обов`язковість відновлення права позивача в разі встановлення судом його порушення, та за своєю суттю є регламентацією способу та порядку виконання судового рішення, що має відображатися у відповідних нормативних актах, а не резолютивній частині рішення. Вказану позицію висловлено у постанові від 19.06.2018 Великої Палати Верховного Суду по справі №910/23967/16.
		Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, Державна служба геології та надр України звернулась до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 12.07.2022 у справі №910/19617/21 та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.
		У апеляційній скарзі апелянт зазначив про те, що оспорюване рішення є необґрунтованим, винесеним з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають обставинам справи, судом першої інстанції неповно з`ясовані обставини, що мають значення для справи.
		У обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт послався на ті ж самі обставини, що і у суді першої інстанції, а саме на те, що у спірний період позивач, незважаючи на дію наказу № 124 від 13.03.2017 «Про зупинення дії спеціальних дозволів на користування надрами», все одно був позбавлений можливості проводити видобуток природного газу, додатково зазначивши про те, що висновок експерта за результатами проведення судово-економічної експертизи згідно заяви директора ТОВ «Трубопласт» №5843 від 13.04.2022 також не може бути належним доказом на підтвердження розміру шкоди, так як він фактично складений на підставі даних Звіту з надання впевненості незалежного аудитора ТОВ «Вест Аудит» від 17.11.2021.
		Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.08.2022, справу №910/19617/21 передано на розгляд колегії суддів у складі: Яковлєв М.Л. - головуючий суддя; судді: Шаптала Є.Ю., Куксов В.В.
		З огляду на те, що апеляційна скарга надійшла до Північного апеляційного господарського суду без матеріалів справи, що у даному випадку унеможливлює розгляд поданої апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про необхідність витребування матеріалів даної справи у суду першої інстанції та відкладення вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу IV ГПК України, до надходження матеріалів справи.
		Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.08.2022 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/19617/21, а також відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження матеріалів справи №910/19617/21.
		07.09.2022 від Господарського суду міста Києва до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали даної справи. 
		Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.09.2022 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державної служби геології та надр України на рішення Господарського суду міста Києва від 13.07.2022 у справі №910/21698/21, розгляд апеляційної скарги призначено на 18.10.2022 на 11:00 год. 
		17.09.2020 до суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому позивач, з посиланням на те, що наданий ним висновок  експерта за результатами проведення судово-економічної експертизи згідно заяви директора ТОВ «Трубопласт» №5843 від 13.04.2022 є належним доказом на підтвердження розміру збитків та на те, що судом першої інстанції належним чином досліджені та встановлені обставини протиправності поведінки відповідача, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Аналогічний за змістом відзив надійшов до суду 30.09.2022.
		Розпорядженням керівника апарату суду №09.1-08/3259/22 від 17.10.2022 призначено повторний автоматизований розподіл справи №910/19617/21. 
		Так, за наслідками проведення перерозподілу справи №910/19617/21, відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.10.2022, визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Яковлєв М.Л.; судді: Тищенко О.І., Шаптала Є.Ю.
		Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.10.2022 апеляційну скаргу Державної служби геології та надр України на рішення Господарського суду міста Києва від 12.07.2022 у справі №910/19617/21  прийнято до свого провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя - Яковлєв М.Л., судді: Шаптала Є.Ю., Тищенко О.В., розгляд апеляційної скарги  призначено на раніше визначені дату та час: « 18.10.2022 об 11:00». 
		Станом на 18.10.2022 до Північного апеляційного господарського суду відзивів на апеляційну скаргу, інших клопотань від учасників справи не надходило.
		В судове засідання позивач та відповідач представників не направили, про причини неявки суду не повідомили.
		Враховуючи належне повідомлення всіх учасників про час і місце судового розгляду апеляційної скарги, а також те, що явка представників учасників в судове засідання не визнана обов`язковою, колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги у відсутність представників учасників судового процесу за наявними матеріалами апеляційного провадження.
		Згідно із ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
		Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення суду першої інстанції не підлягає скасуванню чи зміні, з наступних підстав.
		 
		Позивач здійснює господарську діяльність з видобутку природного газу на підставі Спеціального дозволу на користування надрами №2989 від 25.07.2007 (далі Спеціальний дозвіл), який видано строком на 20 років на геологічне вивчення нафтогазоносних надр, в тому числі дослідно-промислова розробка родовищ вуглеводнів з подальшим видобуванням нафти і газу (промислова розробка родовищ) на ділянці надр - Північнозарічнянській площі Львівської області Стрийського району, вид корисних копалин - газ природний.
		16.12.2016 Західним міжрегіональним відділом Департаменту державного геологічного контролю Державної служби геології та надр України проведено перевірку дотримання позивачем вимог законодавства у сфері надрокористування за результатами якої складено припис №740-16/02 від 16.12.2016 у якому зафіксовано виявлені порушення та зобов`язано позивача усунути їх  в термін до 16.01.2017 та подати в письмовій формі Західному міжрегіонального відділу ДЦГК матеріали, що підтверджують усунення порушень.
		У приписі №740-16/02 від 16.12.2016 зазначені наступні  порушення вимог законодавства у сфері надрокористування:
		1. фактичний видобуток газу по експлуатаційних свердловинах №2-Зрч та №З-ПнЗрч не відповідає проектним вимогам (протокол ЦКР Міненерговугілля України від 27.03.2013 №75);
		2. фактичні показники роботи свердловин за поточний рік не відповідають затвердженим технологічним режимам;
		3. у надрокористувача відсутня чинна на момент проведення перевірки Програма робіт Північнозарічнянської площі, яка погоджена Державною службою геології та надр України; не внесено зміни до Спеціального дозволу до п. 2 Особливих умов щодо оцінених запасів газу в 2012 році; відсутній наказ про введення Північнозарічнянського родовища в промислову розробку.
		13.03.2017 Державною службою геології та надр України видано наказ №124 «Про зупинення дії спеціальних дозволів на користування надрами», яким, серед іншого, зупинено дію Спеціального дозволу.
		У позові позивач зазначив про те, що його не було повідомлене про видачу наказу №124 від 13.03.2017, а про його існування він дізнався 20.12.2017, коли отримав від відповідача позовну заяву про анулювання Спеціального дозволу та, з огляду на зупинення дії Спеціального дозволу, з 22.12.2017 припинив видобування природного газу на Північнозарічнянській площі Львівської області. 
		Водночас позивач оскаржив в судовому порядку наказ Державної служби геології та надр України №124 від 13.03.2017 та бездіяльність відповідача, що призвела до зупинення дії Спеціального дозволу (справа № 813/5074/17). 
		Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 31.07.2018 залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06.12.2018 та постановою Верховного суду від 02.04.2021 по адміністративній справі №813/5074/17 позов ТОВ «Трубопласт» до Держгеонадр задоволено повністю та:
		- визнано протиправною бездіяльність Державної служби з геології та надр України щодо не внесення змін до Спеціального дозволу відповідно до заяви на внесення змін до Спеціального дозволу на користування надрами від 23.08.2017 вих. №170;
		- зобов`язано Державну службу з геології та надр України внести зміни до Спеціального дозволу в п. 2 Особливих умов на основі оцінених (затверджених) запасів газу згідно Протоколу ДКЗ №2692 від 31.07.2012;
		- визнано протиправним та скасовано наказ Державної служби з геології та надр України від 13.03.2017 та додаток №2 до нього в частині зупинення дії Спеціального дозволу, виданого позивачу.
		З огляду на те, що рішення Львівського окружного адміністративного суду від 31.07.2018 по справі №813/5074/17 набрало чинності 06.12.2018, позивач з 12.12.2018 відновив свою господарську діяльність по видобуванню природного газу на підставі Спеціального дозволу.
		Слід зазначити і про те, що відповідач звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до позивача про припинення права користування надрами, шляхом анулювання Спеціального дозволу (справа № 813/4955/17).
		Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 21.01.2019, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24.04.2019, по справі №813/4955/17 відмовлено у задоволенні позовної заяви Державної служби геології та надр України до ТОВ «Трубопласт» про припинення права користування надрами шляхом анулювання Спеціального дозволу.
		Звертаючись до суду з цим позовом, позивач просить стягнути з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь позивача збитки у формі упущеної вигоди в сумі 2  935  292,43 грн., які завдані прийняттям відповідачем, як органом державної влади, незаконного рішення - наказу № 124 від 13.03.2017 «Про зупинення дії спеціальних дозволів на користування надрами» в частині зупинення дії Спеціального дозволу № 2989 від 25.07.2007 виданого позивачу.
		Заявлена до стягнення сума є різницею між вартістю природного газу придбаного позивачем для виконання прийнятих на себе перед контрагентами зобов`язань з поставки природного газу та собівартістю його видобутку позивачем.
		Суд першої інстанції позові вимоги задовольнив частково, що колегія суддів вважає вірним з огляду на таке.
		За змістом  частини 2 статті 11 ЦК України однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є заподіяння майнової шкоди.
		Відповідно до частини 1 статті ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. 
		Статтею 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу. 
		Згідно з п. 8 ч. 2 ст. 16 ЦК України одним із способами захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
		Аналогічні норми містяться також в статті 20 ГК України, якою встановлено, що кожний суб`єкт господарювання має право на захист своїх прав і законних інтересів, зокрема шляхом відшкодування збитків.
		Стаття 56 Конституції України встановлює, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
		Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішенням, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
		Згідно з приписами ст. 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів. 
		Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи (ст. 1174 ЦК України).
		Отже, положення статтею 11173, 1174 ЦК України є спеціальними і передбачають певні особливості, характерні для розгляду справ про деліктну відповідальність органів державної влади та посадових осіб, які відмінні від загальних правил деліктної відповідальності. Цими правовими нормами передбачено, що для застосування відповідальності посадових осіб та органів державної влади наявність їх вини не є обов`язковою
		Відтак, необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою. Обов`язок щодо доведення наявності зазначених умов покладено на позивача, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі ст. 1173 ЦК України. У разі відсутності хоча б одного із цих елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не наступає.
		Наведене узгоджується з правовою позицією, викладеною у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 920/715/17,    від 14.04.2020 у справі №925/1196/18, від 25.05.2021 у справі №910/11027/18, постановах Верховного Суду від 19.05.2020 у справі № 910/22630/17, від 04.12.2020 у справі № 910/8124/19. 
		При цьому,  довести наявність цих елементів має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі статті 1173 ЦК України. 
		Як встановлено вище, судовими рішеннями справі №813/5074/17 (рішення Львівського окружного адміністративного суду від 31.07.2018, постанова Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06.12.2018 та постанова Верховного суду від 02.04.2021):
		- визнано протиправною бездіяльність Державної служби з геології та надр України щодо не внесення змін до Спеціального дозволу відповідно до заяви на внесення змін до Спеціального дозволу на користування надрами від 23.08.2017 вих. №170;
		- зобов`язано Державну службу з геології та надр України внести зміни до Спеціального дозволу в п. 2 Особливих умов на основі оцінених (затверджених) запасів газу згідно Протоколу ДКЗ №2692 від 31.07.2012;
		- визнано протиправним та скасовано наказ Державної служби з геології та надр України від 13.03.2017 та додаток №2 до нього в частині зупинення дії Спеціального дозволу, виданого позивачу.
		При розгляді вказаної справи № 813/5074/17 судами, серед іншого, встановлено, що:
		- позивач вчиняв дії, спрямовані на усунення порушень, зазначені у приписі від №740-16/0216.12.2016, однак такі порушення не було усунуто через бездіяльність Держгеонадра України і саме вказана поведінка останнього зумовила прийняття спірного наказу № 124 від 13.03.2017 в частині зупинення дії Спеціального дозволу;
		- за встановлених фактичних обставин, підтверджених матеріалами справи, у Держгеонадр України не було правових підстав для зупинення дії Спеціального дозволу.
		Слід зазначити і про те, що  що відповідач звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до позивача про припинення права користування надрами, шляхом анулювання Спеціального дозволу (справа № 813/4955/17) у задоволенні якого відмовлено.
		Судовими рішеннями у справі № 813/4955/17 (рішення Львівського окружного адміністративного суду від 21.01.2019 та постанова Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24.04.2019) судами, серед іншого, встановлено, що припис Державної служби з геології та надр України від 13.03.2017 та додаток №2 до нього в частині зупинення дії Спеціального дозволу (зумовлений протиправною бездіяльністю позивача) визнаний протиправним та скасований у судовому порядку, в адміністративного суду відсутні будь-які правові підстави для задоволення даного позову про припинення права користування надрами, шляхом анулювання Спеціального дозволу, з урахуванням обставин, встановлених за рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 31.07.2018 року у справі №813/5074/17. 
		За приписами ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.
		Законодавчі вимоги щодо застосування преюдиції у господарському процесі передбачені ч. 4 ст.75 ГПК України, згідно якої обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
		Преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, адже їх істину вже встановлено у рішенні чи вироку, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. Не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо. Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 23.05.2018 по справі №910/9823/17.
		Преамбулою та статтею 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також рішеннями Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 у справі за заявою № 48553/99 «Совтрансавто-Холдінг» проти України» та від 28.10.1999 у справі за заявою № 28342/95 «Брумареску проти Румунії» встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.
		Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі. Повноваження судів вищого рівня з перегляду мають здійснюватися для виправлення судових помилок і недоліків, а не задля нового розгляду справи. Таку контрольну функцію не слід розглядати як замасковане оскарження, і сама лише ймовірність існування двох думок стосовно предмета спору не може бути підставою для нового розгляду справи. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини (рішення Європейського суду з прав людини у справах «Христов проти України», №24465/04, від 19.02.2009, «Пономарьов проти України», №3236/03, від 03.04.2008).
		Згідно з ч. 2 ст. 3 ГПК України, якщо міжнародним договором України встановлено інші правила судочинства, ніж ті, що передбачені цим Кодексом, іншими законами України, застосовуються правила міжнародного договору.
		Статтею  17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що  суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права
		Таким чином, вищезгадані судові рішення Європейського суду з прав людини та сама Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод є пріоритетним джерелом права для національного суду, тому судові рішення в справах №813/5074/17 та № 813/4955/17  не можуть бути поставлені під сумнів, а інші рішення, в тому числі і в цій справі, № 910/19617/21, не можуть їм суперечити, обставини, встановлені при розгляді справ №813/5074/17 та № 813/4955/17, зокрема щодо протиправності дій відповідача відносно прийняття спірного наказу від 13.03.2017 № 124 в частині зупинення дії Спеціального дозволу, є доведеними, а тому такі обставини в силу ч. 4 ст. 75 ГПК України не підлягає доведенню при розгляді даної справи.
		Отже, протиправність дій відповідача  відносно прийняття наказу № 124 від 13.03.2017 в частині зупинення дії Спеціального дозволу є доведено.
		Колегія суддів вважає вірним висновки суду першої інстанції про те, що посилання відповідача на те, що у спірний період позивач, незважаючи на дію наказу № 124 від 13.03.2017, все одно був позбавлений можливості проводити видобуток природного газу, спростовуються змістом судових рішень у справах № 813/5074/17 та  №813/4955/17 у яких судами було надано оцінку діям сторін щодо усунення порушень, зокрема щодо дотримання позивачем  приписів статті 36 Закону України «Про нафту і газ» та встановлено, що позивач належним чином виконав всі залежні від нього дії для дотримання вимог законодавства щодо відповідності фактичного видобутку газу проектним вимогам, але через зволікання органами державної влади із затвердженням відповідної документації, дане порушення було усунуте із деяким запізненням.
		При цьому колегія суддів зауважує відповідачу і на тому, що зупинення дії Спеціального дозволу було саме наслідком невиконання, на думку відповідача, вимог припису №740-16/02 від 16.12.2016 (а не будь-яких інших обставин - примітка суду), проте судовими рішеннями у справах № 813/5074/17 та  №813/4955/17 встановлено, що протиправна бездіяльність відповідача і була причиною невиконання позивачем вимог вказаного припису. 
		Отже, наявними у матеріалах справи доказами підтверджується наявність протиправної поведінки Державної служби геології та надр України під час прийняття наказу від 13.03.2017 № 124 в частині зупинення дії Спеціального дозволу, тобто наявність першої з трьох необхідних умов для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди.
		Щодо наявності шкоди колегія суддів зазначає таке.
		Згідно зі ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
		Збитками є, 
		1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 
		2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
		Відповідно до ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено; під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною. 
		Згідно зі ст. 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
		Відповідно до ст. 623 ЦК України розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання, доказується кредитором, а при визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.
		Крім того, слід врахувати заходи, вжиті кредитором щодо одержання упущеної вигоди.
		Збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує його інтереси, як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також не одержаних кредитором доходів, які б він одержав, якби зобов`язання було виконано боржником.
		Недоотриманий дохід (упущена вигода) позивачем розрахований як різниця між середньою ціною придбання позивачем природного газу на відкритому ринку для заміщення недоотриманого прибутку (у зв`язку із незаконним зупиненням дії Спеціального дозволу) та собівартістю видобування природного газу позивачем в період з 22.12.2017 по 12.12.2018. 
		17.11.2021 аудиторами Товариства з обмеженою відповідальністю аудиторської фірмі «Вест Аудит», що включена до Реєстру аудиторів та суб`єктів аудиторської діяльності до розділу «Суб`єкти аудиторської діяльності» за номером 3889, проведено перевірку розрахунку збитку, завданого ТОВ «Трубопласт» в частині недоотриманих доходів (упущеної вигоди), в результат перевірки складено звіт з надання впевненості незалежного аудиту. 
		Згідно змісту вказаного звіту Товариства з обмеженою відповідальністю аудиторської фірмі «Вест Аудит», на думку останнього, розрахунок в частині недоотриманих доходів (упущеної вигоди) ТОВ «Трубопласт» на суму 2  935  292,43 грн. підготовлено належним чином на підставі документів та прогнозованих показників і представлено згідно з відповідною концептуальною основи фінансової звітності. Дана інформація була підготовлена для розрахунку недодержавного прибутку ТОВ   «Трубопласт», пов`язаного із зупиненням дії Спеціального дозволу. 
		Також, в матеріалах справи наявний експертний висновок №69-37-28/27 від 31.08.2021 щодо оцінки втрат (недоотримання природного газу) від простоювання в період з 22.12.2017 по 12.12.2018 Північнозарічнянського газового родовища, складений експертом, завідувачем кафедри видобування нафти і газу Івано-Франківського національного технічного університету нафти і газу, д-р техн. наук, професором Кондратем О.Р. у якому встановлено, що втрати (недоотримання природного газу) від простоювання Північнозарічнянського газового родовища в період з 22.12.2017 по 12.12.2018 внаслідок зупинення дії Спеціального дозволу наказом №124 від 13.03.2017 становлять 0,730469 млн.м3 природного газу.
		На підставі даних аудиторського звіту та висновку експерта №69-37-28/27 від 31.08.2021, а також наданих до матеріалів справи договорів постачання природного газу №ТП-СК-15/12-17 від 15.12,2017 та №ТП-ЕС-20/12-2017 від 15.12.2017, актів приймання-передачі позивачем визначено, що його недоотриманий дохід (упущена вигода) у зв`язку із неможливістю видобування власного газу з підстав зупинення дії Спеціального дозволу в період з 22.12.2017 по 12.12.2018 становить 2  935  292,43 грн.
		Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 69 ГПК України експертом може бути особа, яка володіє спеціальними знаннями, необхідними для з`ясування відповідних обставин справи. Експерт може призначатися судом або залучатися учасником справи. Експерт зобов`язаний надати обґрунтований та об`єктивний письмовий висновок на поставлені йому питання.
		Висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Висновок експерта може бути наданий на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи. У висновку експерта повинно бути зазначено: коли, де, ким (прізвище, ім`я, по батькові, освіта, спеціальність, а також, за наявності, свідоцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта, стаж експертної роботи, науковий ступінь, вчене звання, посада експерта), на якій підставі була проведена експертиза, хто був присутній при проведенні експертизи, питання, що були поставлені експертові, які матеріали експерт використав. Інші вимоги до висновку експерта можуть бути встановлені законодавством. У висновку експерта має бути зазначено, що він попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок, а у випадку призначення експертизи судом, також про відповідальність за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків (ч.ч. 1, 3, 6, 7 ст. 98 ГПК України).
		Відповідно до ч.ч. 1, 2, 5 статті 101 ГПК України учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення. Порядок проведення експертизи та складення висновків експерта за результатами проведеної експертизи визначається відповідно до чинного законодавства України про проведення судових експертиз. У висновку експерта зазначається, що висновок підготовлено для подання до суду та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.
		Згідно зі ст. 104 ГПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу.
		Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо неприйняття до уваги складеного експертом, завідувачем кафедри видобування нафти і газу Івано-Франківського національного технічного університету нафти і газу, д-р техн. наук, професором Кондратем О.Р. експертного висновку №69-37-28/27 від 31.08.2021 в якості належного та допустимого, у розумінні ст.ст. 76, 77 ГПК України, доказу, з підстав відсутності у матеріалах справи інформації про присвоєння кваліфікації судового експерта, особі, яка складала вказаний висновок, а також відсутності у вказаному висновку  посилання на те, що експерт попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок.
		Крім того, позивачем до матеріалів справи долучено  висновок експерта за результатами проведення судово-економічної експертизи згідно заяви директора ТОВ «Трубопласт» №5843 від 13.04.2022 (далі Висновок № 5843), який складений судовим експертом Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України Кудлатим О.М., яким встановлено, що:
		- проведення досліджень щодо визначення обґрунтованості та документального підтвердження встановлення факту завдання Товариству з обмеженою відповідальністю «Трубопласт» збитків у формі недоотриманого доходу (упущеної вигоди) в результаті прийняття Держгеонадрами наказу № 124 від 13.03.2017 в частині зупинення дії Спеціального дозволу № 2989 від 25.07.2007 не відноситься до завдань судово економічної експертизи;
		- дослідженням поданих документів в межах спеціальних знань експерта з економічного виду досліджень документально підтверджується розмір недоотриманого доходу (упущеної вигоди) Товариства з обмеженою відповідальністю «Трубопласт» визначений в «Звіті з надання впевненості незалежного аудитора» ТОВ «Вест Аудит» від 17.11.2021 року на суму 2  935  213,38 грн. (без ПДВ);
		- проведення досліджень щодо встановлення причинно-наслідкового зв`язку між винесеним протиправним наказом Держгеонадр № 124 від 13.03.2017 (в частині зупинення дії Спеціального дозволу 07) та завданням збитків Товариству з обмеженою відповідальністю «Трубопласт» у формі недоотриманого доходу (упущеної вигоди), визначених в Звіті аудитора не відноситься до завдань судово-економічної експертизи.
		Зі змісту вказаного висновку слідує, що проведення експертизи долучено завідувачу лабораторії товарознавчих та економічних досліджень Львівського НДІСЕ - Кудлатому Остапу Мирославовичу, який має повну вищу економічну та повну вищу юридичну освіти, кваліфікацію судового експерта вищого кваліфікаційного класу з правом проведення судових експертиз з економічного виду досліджень за відповідними спеціальностями, свідоцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта № 187 видане 20.03.2017, № 328 видане 20.03.2017 ЕКК ЛНДІСЕ. Про відповідальність за завідомо неправдивий висновок та відмову без поважних причин від виконання покладених обов`язків за статтями 384, 385 КК України експерт обізнаний.
		Посилання відповідача на те, що Висновок №5843 не може бути належним доказом на підтвердження розміру шкоди, так як він фактично складений на підставі даних Звіту з надання впевненості незалежного аудитора ТОВ «Вест Аудит» від 17.11.2021, спростовується змістом висновку з якого слідує, що експертом при проведенні дослідження були досліджені не лише вказаний звіт  незалежного аудитора, а й надані позивачем первинні документи, які підтверджували обставини  придбання та продажу природного газу, а також докази на підтвердження собівартості природного газу якій міг бути видобутий позивачем у спірний період.
		Оцінюючи всі наявні в матеріалах справи докази у сукупності, виходячи з наведеного вище, враховуючи законодавчі гарантії здійснення судово-експертної діяльності, забезпечення незалежності судового експерта й правильності його висновку, суд першої інстанції  дійшов вірного висновку, що розмір шкоди, завданий позивачу внаслідок протиправних дій відповідача становить саме  2  935  213,38 грн., як встановлено у Висновку.
		Відповідачем будь-яких доказів іншого розміру матеріальної шкоди, завданої позивачу внаслідок протиправних дій Державної служби геології та надр України, надано не було.
		Отже, наявними у матеріалах справи доказами підтверджується наявність шкоди в сумі 2  935  213,38 грн., тобто наявність другої з трьох необхідних умов для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди.
		З приводу причинно-наслідкового зв`язку як елементу цивільного правопорушення, колегія суддів  зазначає наступне.
		Означена складова шкоди фактично виражає зв`язок протиправної поведінки і шкоди, що настала, при якому протиправність є причиною, а шкода - наслідком.
		Враховуючи обставини, які встановлені вище, а саме доведеність як протиправної поведінки відповідача в частині зупинення дії Спеціального дозволу, так і завданої позивачу шкоди -  недоотриманого доходу (упущеної вигоди) в сумі  2  935  213,38 грн., недоотриманий дохід (упущена вигода) позивача на вказану вище суму, стало наслідком саме протиправної поведінки відповідача  під час прийняття наказу від 13.03.2017 № 124 в частині зупинення дії Спеціального дозволу, що фактично засвідчує наявність причинно-наслідкового зв`язку у спірному деліктному правовідношенні.
		Отже, наявними у матеріалах справи доказами підтверджується причинно-наслідковий зв`язок між протиправною поведінкою відповідача та завданою позивачу шкодою в сумі 2  935  213,38 грн., тобто наявність третьої з трьох необхідних умов для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди.
		З приводу формулювання позивачем прохальної частини позовної, а саме стосовно стягнення шкоди з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України, суд першої інстанції зазначив про таке.
		Кошти державного бюджету належать на праві власності державі. Отже, боржником у зобов`язанні зі сплати коштів державного бюджету є держава Україна як учасник цивільних відносин (ч. 2 ст. 2 ЦК України). Відповідно до ч. 1 ст. 170 ЦК України держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.
		При цьому в господарському процесі відповідно до ч. 4 ст. 56 ГПК України держава, Автономна Республіка Крим, територіальна громада беруть участь у справі через відповідний орган державної влади, орган влади Автономної Республіки Крим, орган місцевого самоврядування відповідно до його компетенції, від імені якого діє його керівник, інша уповноважена особа відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування), або через представника.
		Отже, у цій справі відповідачем є держава, яка бере участь у справі через відповідний орган (органи) державної влади - Державну службу геології та надр України.
		За висновками Великої Палати Верховного Суду, які  викладені у постанові від 27.11.2019 у справі № 242/4741/16-ц:
		- Держава бере участь у справі як відповідач через відповідні органи державної влади, зазвичай, орган, діями якого завдано шкоду. Разом із тим, залучення або ж незалучення до участі у таких категоріях спорів ДКСУ чи її територіального органу не впливає на правильність визначення належного відповідача у справі, оскільки відповідачем є держава, а не Державна казначейська служба України чи її територіальний орган;
		- порядок виконання судових рішень про стягнення коштів з державного органу визначений Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» від 05 червня 2012 року № 4901-VI, яким встановлено, що виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду;
		- отже, Державна казначейська служба України та її територіальний орган можуть бути залучені до участі у справі з метою забезпечення завдань цивільного судочинства, однак їх незалучення не може бути підставою для відмови у позові.
		Відповідно до вимог господарського процесуального законодавства у резолютивній частині рішення зазначаються: 1) висновок суду про задоволення позову чи про відмову в позові повністю або частково щодо кожної із заявлених вимог; 2) розподіл судових витрат; 3) строк і порядок набрання рішенням суду законної сили та його оскарження; 4) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків сторін (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України.
		При цьому необхідності зазначення таких відомостей, як орган, через який грошові кошти мають перераховуватись, або номера чи виду рахунку, з якого має бути здійснено стягнення/списання, наведена вище норма не встановлює, оскільки такі відомості не впливають ні на підстави, ні на обов`язковість відновлення права позивача в разі встановлення судом його порушення, та за своєю суттю є регламентацією способу та порядку виконання судового рішення, що має відображатися у відповідних нормативних актах, а не резолютивній частині рішення. 
		Вказану позицію висловлено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2018 по справі №910/23967/16.
		За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про зазначення в резолютивній частині рішення у цій справі про стягнення шкоди з Державного бюджету України без визначення органу, діями якого така шкода була завдана чи органу, через який здійснюється списання коштів з єдиного казначейського рахунку.
		За таких обставин суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог про стягнення з Державного бюджету України на користь позивача  шкоди у розмірі 2  935  213,38 грн.
		Щодо інших аргументів сторін колегія суддів  зазначає, що вони були досліджені та не наводяться у судовому рішенні, позаяк не покладаються в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, § 58, рішення від 10.02.2010). Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).
		Дослідивши матеріали наявні у справі, апеляційний суд робить висновок, що суд першої інстанції дав належну оцінку доказам по справі та виніс законне обґрунтоване судове рішення, яке відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи. 
		Доводи апеляційної скарги не спростовують висновку місцевого господарського суду з огляду на вищевикладене.
		Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що скаржник не довів обґрунтованість своєї апеляційної скарги, докази на підтвердження своїх вимог суду не надав, апеляційний суд погоджується із рішенням Господарського суду міста Києва від 12.07.2022 у справі №910/19617/21, отже підстав для його скасування або зміни в межах доводів та вимог апеляційної скарги не вбачається.
		Враховуючи вимоги та доводи апеляційної скарги, апеляційна скарга Державної служби геології та надр України задоволенню не підлягає.
		Відповідно до приписів ст. 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору за звернення з цією апеляційною скаргою покладаються на апелянта. 
		На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 129, 252, 263, 267-271, 273, 275, 276, 281-285, 287 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -
		ПОСТАНОВИВ:
		1. Апеляційну скаргу Державної служби геології та надр України на рішення Господарського суду міста Києва від 12.07.2022 у справі №910/19617/21 залишити без задоволення.
		2. Рішення Господарського суду міста Києва від 12.07.2022 у справі №910/19617/21 залишити без змін.
		3. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на апелянта.
		4. Повернути до Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/19617/21.
		 
		Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.
		          
		Повний текст судового рішення складено 18.10.2022. 
		 
		Головуючий суддя                                                            М.Л. Яковлєв 
		 
		Судді                                                                                Є.Ю. Шаптала
		 
		                                                                                О.В. Тищенко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...