Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 440/4157/21 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації публічної політики у сферах праці, зайнятості населення та соціального захисту громадян та публічної житлової політики, зокрема зі спорів щодо; управління, нагляду, контролю та інших владних управлінських функцій (призначення, перерахунку та здійснення страхових виплат) у сфері відповідних видів загальнообов’язкового державного соціального страхування, з них; загальнообов’язкового державного соціального страхування, у тому числі.
Надіслано для оприлюднення: 19.10.2022. Зареєстровано: 20.10.2022. Забезпечено надання загального доступу: 21.10.2022.
Дата набрання законної сили: 19.10.2022
Номер судового провадження: К/990/17873/22

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		19 жовтня 2022 року 
		м. Київ
		 
		справа № 440/4157/21
		адміністративне провадження № К/990/17873/22 
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: 
		судді-доповідача Рибачука А.І.,
		суддів: Стрелець Т.Г.,  Мороз Л.Л., 
		 
		розглянувши у порядку попереднього розгляду у касаційній інстанції адміністративну справу             № 440/4157/21
		за позовом ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України (далі - КМУ), Прем`єр-міністра України Шмигаля Дениса Анатолійовича про визнання протиправними дій, зобов`язати вчинити дії, провадження в якій відкрито
		за касаційною скаргою  КМУ 
		на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.12.2021, ухвалене у складі колегії суддів: головуючого судді Добрівської Н.А., суддів Кузьменко А.І., Маруліної Л.О., 
		та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.06.2022, ухвалену у складі колегії суддів: головуючого судді Кучми А.Ю., суддів Аліменка В.О., Бєлової Л.В.,
		ВСТАНОВИВ:
		І. РУХ СПРАВИ
		1. 22.04.2021  ОСОБА_1  звернувся до суду з позовом, у якому просив:
		визнати незаконною та скасувати постанову КМУ від 08.04.2021 № 325 «Деякі питання виплати разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань»», якою затверджено Порядок використання коштів державного бюджету, передбачених для виплати щорічної разової грошової допомоги ветеранам війни і жертвам нацистських переслідувань (далі - Порядок № 325) з додатком до цього Порядку в частині визначення розмірів виплати у 2021 році разової грошової допомоги до 5 травня, передбаченої Законами України від 22.10.1993 № 3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (далі - Закон № 3551-XII) і від 23.10.2000 № 1584-III «Про жертви нацистських переслідувань» (далі - Закон №  1584-III) особам з інвалідністю внаслідок війни II групи - 3906 гривень;
		визнати незаконним підписання постанови КМУ від 08.04.2021 № 325 «Деякі питання виплати разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань»», якою затверджено Порядок № 325 з додатком до цього Порядку в частині визначення розмірів виплати у 2021 році разової грошової допомоги до 5 травня, передбаченої Законами № 3551-XII і № 1584-III особам з інвалідністю внаслідок війни II групи - 3906, 00 грн - Прем`єр міністром України Шмигаль Д.А.;
		скасувати додаток до Порядку № 325 в частині визначення розмірів виплати у 2021 році разової грошової допомоги до 5 травня, передбаченої Законами № 3551-XII і № 1584-III в частині виплати особам з інвалідністю внаслідок війни II групи - 3906 гривень, затверджений постановою КМУ від 08.04.2021 № 325 «Деякі питання виплати разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань»»;
		зобов`язати Уряд прийняти постанову, якою затвердити додаток до Порядку № 325 в частині визначення розмірів у 2021 році разової грошової допомоги до 5 травня у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, згідно з Конвенцією про права осіб з інвалідністю та частиною п`ятою статті 13 Закону № 3551-XII;
		зобов`язати Прем`єр-міністра України Шмигаля Д.А. ініціювати прийняття рішення, щодо виплати у 2021 році разової грошової допомоги до 5 травня у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком відповідно до вимог частини п`ятої  статті 13 Закону № 3551-XII та Конвенції про права осіб з інвалідністю.
		В обґрунтування заявлених вимог ОСОБА_1 вказував на рішення Конституційного Суду України, у яких констатується неможливість поставити гарантовані законом виплати, пільги, тощо в залежність від видатків бюджету, а також на практику Верховного Суду, у постановах якого міститься висновок, що відсутність чи скорочення бюджетних асигнувань не може бути підставою для зменшення будь-яких виплат гарантованих державою. При цьому позивач вказував на те, що Уряд, приймаючи оскаржувану постанову, діяв всупереч нормам Конституції України та Закону               № 3551-XII, звужуючи при цьому обсяг прав, свобод та можливостей позивача як учасника бойових дій щодо ефективного використання права власності на разову щорічну грошову допомогу. Також позивач наголосив на тому, що 27.02.2020 Конституційний Суд України ухвалив Рішення № 3-р/2020 у справі № 1-247/2018(3393/18) за конституційним поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремого положення пункту 26 розділу                VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України, що, на його думку, свідчить про протиправність оскаржуваної постанови Уряду. Позивач наголошував на тому, що відповідно до вимог статті 13 Закону № 3551-XII розмір такої допомоги для осіб з інвалідністю внаслідок війни ІІ групи становить 8 мінімальних пенсій за віком, а сума у розмірі, визначеному спірними положеннями постанови - 3906, 00 грн є значно меншою розміру 8 мінімальних пенсій за віком у 2021 році. Наведене, на думку позивача, вказує на незаконність як самої постанови, так і дій Прем`єр-міністра ОСОБА_2 по її підписанню.
		2. Окружний адміністративний суд міста Києва рішенням від 22.12.2021, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.06.2022, частково задовольнив позовні вимоги:
		визнав протиправною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України від 08.04.2021 № 325 «Деякі питання виплати разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань», якою затверджено Порядок використання коштів державного бюджету, передбачених для виплати щорічної разової грошової допомоги ветеранам війни і жертвам нацистських переслідувань з додатком до Порядку № 325, яким визначено розміри виплати у 2021 році разової грошової допомоги до 5 травня, передбаченої Законами № 3551-XII і № 1584-III в частині визначення грошової допомоги інвалідам війни II групи в розмірі 3906, 00 грн;
		у задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовив.
		3. 12.07.2022 КМУ звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, у якій посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення ними норм процесуального права, просить скасувати  рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.12.2021 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.06.2022 в частині задоволених позовних вимог та прийняти у цій частині нове рішення - про відмову  у задоволенні цих позовних вимог.
		4. Верховний Суд ухвалою від 26.07.2022 відкрив касаційне провадження за вказаною  вище касаційною скаргою з підстави,  визначеної пунктом 3  частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) та витребував матеріали справи із суду першої інстанції. 
		ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ 
		5. У справі, яка розглядається суди встановили, що позивач є інвалідом війни ІІ групи та має пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - осіб з інвалідністю внаслідок війни, про що йому видано посвідчення від 01.03.2019 серії НОМЕР_1 .
		08.04.2021 КМУ прийнято постанову № 325 «Деякі питання виплати разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань»», якою затверджено Порядок використання коштів державного бюджету, передбачених для виплати щорічної разової грошової допомоги ветеранам війни і жертвам нацистських переслідувань.
		Додатком до Порядку № 325 визначено розміри виплати у 2021 році разової грошової допомоги до 5 травня, передбаченої Законами № 3551-XII і № 1584-III, яким зокрема передбачено, що разова грошова допомога до 5 травня у 2021 році особам з інвалідністю II групи внаслідок війни та колишнім малолітнім (яким на момент ув`язнення не виповнилося 14 років) в`язням концентраційних таборів, гетто, інших місць примусового тримання, визнаним особами з інвалідністю внаслідок загального захворювання, трудового каліцтва та з інших причин виплачується в розмірі 3906 гривень.
		Не погоджуючись із встановленим оскаржуваною постановою розміром разової грошової допомоги до 5 травня в 2021 році особам з інвалідністю внаслідок війни ІІ групи, та вважаючи, що встановлений Урядом розмір не відповідає положенням Закону № 3551-XII та порушує соціальні права позивача на отримання належного розміру разової грошової допомоги, ОСОБА_1   звернувся за захистом своїх прав до суду з цим позовом.
		ІІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
		6. Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив, зокрема із  того, що згідно з Рішенням Конституційного Суд України від 27.02.2020 № 3-р/2020 у справі за конституційним поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремого положення пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України (далі - БК України) КМУ позбавлений повноважень визначати розмір щорічної разової грошової допомоги до 5 травня.
		IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
		7. Касаційна скарга КМУ обґрунтована тим, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували положення статей 20, 22 БК України  та статті 17 Закону № 3551-XII  щодо нормативного визначення Урядом України порядку та розмірів виплати у 2021 році щорічної разової грошової допомоги ветеранам війни та жертвам нацистських переслідувань та соціальної допомоги ветеранам війни і жертвам нацистських переслідувань та соціальної допомоги особам, які мають особливі трудові заслуги перед Батьківщиною.
		V. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
		8. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, а також, надаючи оцінку правильності застосування судами норм матеріального і процесуального права у спірних правовідносинах, виходить з наступного.
		9. Органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією України межах і відповідно до законів України (стаття 6 Конституції України).
		10. Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		11. Статтею 113 Конституції України встановлено, що Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади.
		Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується цією Конституцією та законами України, а також указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України.
		12. Відповідно до статті 116 Конституції України Кабінет Міністрів України, зокрема, вживає заходів щодо забезпечення прав і свобод людини і громадянина; забезпечує проведення фінансової, цінової, інвестиційної та податкової політики; політики у сферах праці й зайнятості населення, соціального захисту, освіти, науки і культури, охорони природи, екологічної безпеки і природокористування.
		13. Закон України від 27.02.2014 № 794-VII «Про Кабінет Міністрів України» (далі - Закон № 794-VII) відповідно до Конституції України визначає організацію, повноваження і порядок діяльності Кабінету Міністрів України, згідно із частиною  першою статті 3 якого основоположними принципами діяльності Кабінету Міністрів України є дотримання верховенства права, законності, поділу державної влади, безперервності, колегіальності, солідарної відповідальності, відкритості та прозорості.
		14. Відповідно до частин першої, другої, четвертої статті 49 вказаного Закону № 794-VII Кабінет Міністрів України на основі та на виконання Конституції і законів України, актів Президента України, постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, видає обов`язкові для виконання акти - постанови і розпорядження.
		Акти Кабінету Міністрів України нормативного характеру видаються у формі постанов Кабінету Міністрів України.
		15. Як було зазначено вище, 08.04.2021 КМУ прийнята постанова №325 «Деякі питання виплати разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань» (набрала чинності 09.04.2021 та втратила чинність 11.05.2022), згідно з якою у 2021 році виплату до 5 травня разової грошової допомоги, передбаченої, зокрема  Законом № 3551-XII особам з інвалідністю II групи внаслідок війни належить здійснювати у розмірі 3906, 00 грн.
		16. Відповідно до частини п`ятої статті 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
		17. Закон № 3551-XII визначає правовий статус ветеранів війни, забезпечує створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них.
		18. Положеннями вказаного Закону № 3551-ХІІ передбачено, зокрема,  пільги особам з інвалідністю внаслідок війни (стаття 13).
		19. 01.01.1999 набрав чинності Закон України від 25.12.1998 № 367-ХІV «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (далі - Закон № 367-XIV), яким статтю 13 Закону № 3551-XII доповнено частиною в такій редакції: «Щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах: інвалідам I групи - десять мінімальних пенсій за віком; II групи - вісім мінімальних пенсій за віком; III групи - сім мінімальних пенсій за віком».
		20. Так, Конституційний  Суд України у рішенні від 18.12.2018 № 12-р/2018 вказав на те, що встановлення пільг ветеранам війни, особам, на яких поширюється чинність Закону № 3551-ХІІ, є одним із засобів реалізації державою конституційного обов`язку щодо забезпечення соціального захисту осіб, які захищали Батьківщину, її суверенітет і територіальну цілісність, та членів їхніх сімей. Держава не може в односторонньому порядку відмовитися від зобов`язання щодо соціального захисту осіб, які вже виконали свій обов`язок перед державою щодо захисту її суверенітету і територіальної цілісності. Невиконання державою соціальних зобов`язань щодо ветеранів війни, осіб, на яких поширюється чинність Закону № 3551-ХІІ, підриває довіру до держави… Соціальний захист ветеранів війни, осіб, на яких поширюється чинність Закону № 3551-ХІІ, спрямований на забезпечення їм достатнього життєвого рівня. Обмеження або скасування пільг для ветеранів війни, осіб, на яких поширюється чинність Закону № 3551-ХІІ, без рівноцінної їх заміни чи компенсації є порушенням зобов`язань держави щодо соціального захисту осіб, які захищали Вітчизну, та членів їхніх сімей. У разі зміни правового регулювання набуті вказаними особами пільги чи інші гарантії соціального захисту повинні бути збережені із забезпеченням можливості їх реалізації. Обмеження або скасування таких пільг, інших гарантій соціального захисту можливе лише у разі запровадження рівноцінних або більш сприятливих умов соціального захисту» (абзаци другий, третій пункту                  5 мотивувальної частини рішення від 18.12.2018 № 12-р/2018).
		21. При цьому, відповідно до частини першої статті 17 Закону № 3551-XII фінансування витрат, пов`язаних з введенням в дію цього Закону, здійснюється за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів.
		22. Правові засади функціонування бюджетної системи України, її принципи, основи бюджетного процесу і міжбюджетних відносин та відповідальність за порушення бюджетного законодавства визначаються БК України.
		23. Згідно із підпунктом 5 пункту 63 розділу І Закону України від 28.12.2014 № 79-VIII «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин» розділ VI Прикінцевих та перехідних положень БК України доповнено пунктом 26, відповідно до якого норми і положення, зокрема, статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону № 3551-XII застосовуються у порядку та розмірах, установлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.
		24. Разом з цим, Конституційний Суд України рішенням від 27.02.2020 № 3-р/2020 визнав таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), окреме положення пункту 26 розділу              VI «Прикінцеві та перехідні положення» БК України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону № 3551-XII застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.
		25. При цьому Конституційний Суд України у пункті 2.2 мотивувальної частини вказаного рішення, посилаючись на положення свого рішення від 22.05.2008 № 10-рп/2008, вказав  на те, що законом про держбюджет не можна вносити зміни до інших законів України, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, а також встановлювати інше (додаткове) законодавче регулювання відносин, відмінне від того, що є предметом спеціального регулювання іншими законами України, та дійшов до висновку,  що встановлення пунктом 26 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень БК України іншого, ніж у статтях 12, 13, 14, 15 та 16 Закону № 3551-ХІІ, законодавчого регулювання відносин у сфері надання пільг ветеранам війни спричиняє юридичну невизначеність при застосуванні зазначених норм БК України та Закону № 3551-ХІІ, що суперечить принципу верховенства права, встановленому статтею 8 Конституції України. 
		26. Верховний Суд, розглядаючи зразкову справу № 440/2722/20, у рішенні від 29.09.2020 дійшов до висновку, що у зв`язку з прийняттям Конституційним Судом України рішення від 27.02.2020 у справі № 1-247/2018(3393/18) та визнанням таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), окремого положення пункту 26 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень БК України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону № 3551-ХІІ застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, стаття 13 Закону № 3551-ХІІ (пільги особам з інвалідністю внаслідок війни) діяла та мала застосовуватись у редакції Закону № 367-XIV:  «Щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах: інвалідам I групи - десять мінімальних пенсій за віком; II групи - вісім мінімальних пенсій за віком; III групи - сім мінімальних пенсій за віком».
		27. Постановою Великої Палати Верховного Суду від 13.01.2021 рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 29.09.2020 в справі № 440/2722/20 (Пз/9901/14/20) залишено без змін.
		28. Тобто, виходячи із загального правила, визначеного статтю 91 Закону України від 13.07.2017       № 2136-VIII «Про Конституційний Суд України» з дати прийняття Конституційним Судом України рішення № 3-р/2020, тобто з 27.02.2020, розмір щорічної грошової допомоги до 5 травня інвалідам війни II групи визначається частиною п`ятою статті 13 Закону № 3551-XII у редакції Закону                  № 367-ХІV, згідно з якою щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах: інвалідам II групи - вісім мінімальних пенсій за віком.
		29. Водночас, Верховний Суд наголошує на тому, що  КМУ в додатку до Порядку № 325 установив, що у 2021 році виплата разової грошової допомоги до 5 травня, передбаченої Законом № 3551-XII, інвалідам війни II групи здійснюється у розмірі 3906, 00 грн, тобто визначив інші, ніж у вказаному Законі, розміри щорічної допомоги до 5 травня, що свідчить про невідповідність такого нормативного акта КМУ положенням Закону № 3551-XII, яким має  вищу юридичну силу.
		30. При цьому, колегія суддів зазначає, що відповідно до статті 7 КАС України суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України. У разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.
		31. Верховний Суд неодноразово наголошував, що суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції та законам України, незалежно від того, чи оскаржувались такі акти в судовому порядку та чи є вони чинними на момент розгляду справи, тобто згідно з правовою позицією Верховного Суду такі правові акти (як закони, так і підзаконні акти) не можуть застосовуватися навіть у випадках, коли вони є чинними (постанови від 12.03.2019 у справі № 913/204/18, від 10.03.2020 у справі № 160/1088/19).
		32. До того ж, відповідно до статті 17 Закону України від 23.02.2006 N 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини.
		33. Суд зауважує, що щорічна грошова допомога особам з інвалідністю внаслідок війни є доходом та власністю такої особи (матеріальним інтересом, захищеним статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).
		34. Стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
		35. У рішенні «Суханов та Ільченко проти України» (Заяви № 68385/10 та № 71378/10) від 26.06.2014 Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначив, що зменшення розміру або припинення виплати належним чином встановленої соціальної допомоги може становити втручання у право власності (параграф 52).
		36. ЄСПЛ неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що предмет і мета Конвенції як інструменту захисту прав людини потребують такого тлумачення і застосування її положень, завдяки яким гарантовані нею права були б не теоретичними чи ілюзорними, а практичними та ефективними (пункт 53 рішення у справі Ковач проти України, пункт 59 рішення у справі Мельниченко проти України, пункт 50 рішення у справі Чуйкіна проти України тощо).
		37. Це означає, що суд має оцінювати фактичні обставини справи з урахуванням того, що права, гарантовані Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, мають залишатися ефективними та людину не можна ставити в ситуацію, коли вона завідомо не може реалізувати своїх прав.
		38. Верховний Суд зауважує, що з 1999 року було розпочато здійснення виплати до 5 травня в розмірі, кратному мінімальному розміру пенсії. У своїх рішеннях щодо порядку визначення розміру щорічної разової допомоги до 5 травня Конституційний Суд України робить висновок про неконституційність обмеження виплати до 5 травня спеціальними актами згідно з наявними фінансовими можливостями та визнає неконституційною дію таких нормативно-правових актів, фактично повертаючи дію норми, яка існувала в редакції з 1999 року та передбачала розмір виплати до 5 травня кратним до розміру мінімальної пенсії. 
		39. Враховуючи те, що Законом 3551-XII не визначено інший розмір щорічної разової грошової допомоги до 5 травня, суд вважає неможливим до внесення відповідних змін законодавцем, застосування іншої величини при обчисленні розміру цього виду допомоги.
		40. З огляду на зазначене, враховуючи наведену позицію Конституційного Суду України, виходячи з меж заявлених позовних вимог та вимог касаційної скарги, колегія суддів погоджується із висновком судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позовних вимог шляхом визнання протиправною та нечинною постанови КМУ №325 від 08.04.2021 «Деякі питання виплати разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань» якою затверджено Порядок використання коштів державного бюджету, передбачених для виплати щорічної разової грошової допомоги ветеранам війни і жертвам нацистських переслідувань з додатком до Порядку № 325, яким визначені розміри виплати у 2021 році разової грошової допомоги до 5 травня, передбаченої Законами 3551-XII і №1584-III в частині визначення грошової допомоги інвалідам війни II групи в розмірі 3906, 00 грн.
		41. Оцінюючи наведені сторонами аргументи, Верховний Суд виходить з того, що всі аргументи скаржника, наведені в касаційній скарзі, були ретельно перевірені та проаналізовані судами попередніх інстанцій, та їм була надана належна правова оцінка. Жодних нових аргументів, які б доводили порушення норм матеріального або процесуального права, у касаційній скарзі не зазначено.
		42. Як зазначено у частині четвертій статті 328 КАС України, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.
		43. Враховуючи наведене, Верховний Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судами першої та апеляційної інстанції оскаржуваних рішень і погоджується з їх висновками у справі, якими доводи скаржника відхилено.
		44. Відповідно до статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею           341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. 
		Керуючись статтями 343, 349, 350, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд,
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційну скаргу Кабінету Міністрів України залишити без задоволення.
		Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.12.2021 та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.06.2022 у справі №440/4157/21 - залишити без змін.
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.
		 
		 
		СуддіА.І. Рибачук Т.Г. Стрелець   Л.Л. Мороз

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...