Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 204/4113/22 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку; Виправдовування, визнання правомірною, заперечення збройної агресії Російської Федерації проти України, глорифікація її учасників.
Надіслано для оприлюднення: 19.10.2022. Зареєстровано: 20.10.2022. Забезпечено надання загального доступу: 18.01.2023.
Дата набрання законної сили: 19.10.2022
Номер судового провадження: 11-кп/803/2330/22
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 22022050000000133

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
		Провадження № 11-кп/803/2330/22 Справа № 204/4113/22   Суддя у 1-й інстанції -  ОСОБА_1  Суддя у 2-й інстанції -                 ОСОБА_2 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		ВИРОК 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		19 жовтня 2022 року                                м. Дніпро
		   
		    Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
		   головуючого судді-доповідача     ОСОБА_2 ,
		   суддів                  ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
		   за участю секретаря
		   судового засідання          ОСОБА_5 ,
		   прокурора                 ОСОБА_6 ,
		   захисника              ОСОБА_7 , (в режимі відеоконференції),
		обвинуваченої ОСОБА_8 (в режимі відеоконференції),
		 
		розглянувши увідкритому судовомузасіданні матеріаликримінального провадження № 22022050000000133 за апеляційною скаргою прокурора відділу нагляду за додержанням законів органами СБУ та Державної прикордонної служби Донецької обласної прокуратури ОСОБА_6 на вирок Красногвардійського районного суду міста Дніпропетровська від 29 червня 2022 року щодо
		 
		    ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,уродженки м.Харків Харківськоїобласті,громадянки України,яка маєсередню освіту,незаміжня,фізичну особа-підприємець,мешкає заадресою: АДРЕСА_1 ,зареєстрована заадресою: АДРЕСА_2 , в силу ст. 89 КК України раніше не судимої,
		 
		   обвинуваченої у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 436-2, ч. 3 ст. 436-2 КК України
		В С Т А Н О В И Л А:
		   Обставини, встановлені рішенням суду першої інстанції, короткий зміст оскарженого рішення.
		   Вироком Красногвардійського районного суду міста Дніпропетровська від 29 червня 2022 року ОСОБА_8 визнано винуватою у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 436-2 та ч. 3 ст. 436-2 КК України, і призначено їй покарання: за ч. 1 ст. 436-2 КК України у виді 1 (одного) року позбавлення волі; за ч. 3 ст.436-2 КК України у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі без конфіскації майна.
		   На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_9 призначено остаточне покарання у вигляді 5 (п`яти) років позбавлення волі без конфіскації майна. 
		   На підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_8 від відбування покарання з випробуванням на строк 2 (два) роки, якщо вона протягом іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення та виконає обов`язки, покладені на неї судом. 
		   На підставі ч. 1 ст. 76 КК України зобов`язано ОСОБА_8 періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання. 
		   Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_8 скасовано, на підставі ч. 5 ст. 202 КК України негайно звільнивши її з-під варти з ДУВП №4, в якій вона на момент судового розгляду перебувала. 
		   Скасувано арешт, накладений згідно з постановою прокурора від 02.04.2022 на майно ОСОБА_8 , а саме: предмети, зовні схожі купюри номіналом 100 доларів США в кількості 50 штук із наступними серіями та номерами: 1)РЕ45426620С; 2) PB27318987G; 3) LB85947593W; 4) LC67068622A; 5) LJ38937806A; 6) LG21699350A; 7) LB30355049M; 8) LB70919408T; 9) LD42486415D; 10) МВ77545612М; 11) LL46693319D; 12) МВ31998186Р; 13) LL46693322D; 14) LL46693323D; 15)МА48493330А; 16)МВ22034781К; 17) MB14654703G;18) MF93144861C; 19) LB77008298K; 20) MD34774130A; 21)LB38529110F; 22) LB48628880F; 23) LB711177831; 24) LL12608285A; 25) LB31536658W; 26) LE06513202F; 27)LL78827084A; 28) LL78827085A; 29)JB51859270A; 30) МК18519049В;31) LB 15283880Н; 32) LB29562594S; 33) PB56043664G; 34) LB08438970K; 35) LF24565994F; 36) LB07959374I; 37) PB96067188A; 38) LL78827087A; 39) LL46693324D; 40) MH27707612A; 41)LG74364878C; 42)LB73677279V; 43) MA48493331A; 44)LB69320234E;45) PB27318988G; 46)PL48249462D; 47)ML91807808E; 48) PB19909843D; 49) LB37571959В; 50) LB36657956C; квартиру АДРЕСА_3 ; мобільний телефон Samsung Galaxy А71 з ІМЕІ НОМЕР_1 та з ІМЕІ 2 - НОМЕР_2 , в якому встановлено SIM-картку з номером абонента НОМЕР_3 , повернуто зазначені предмети, зовні схожі на купюри номіналом 100 доларів США в кількості 50 штук із зазначеними серіями та номерами - ОСОБА_8 . 
		   Згідно з довідкою Українського науково-дослідного інституту спеціальної техніки та судових експертиз Служби безпеки України, витрати на проведення експертизи в кримінальному провадженні складають 1887 (одна тисяча вісімсот вісімдесят сім) гривень 70 (сімдесят) копійок та підлягають стягненню з ОСОБА_8 на користь держави. 
		   Згідно з довідкою Українського науково-дослідного інституту спеціальної техніки та судових експертиз Служби безпеки України, витрати на проведення експертизи в кримінальному провадженні складають 6006 (шість тисяч шість) гривень 35 (тридцять п`ять) копійок та підлягають стягненню з ОСОБА_8 на користь держави.
		   Речовий доказ, долучений до матеріалів кримінального провадження постановою від 02.04.2022, а саме: мобільний телефон Samsung Galaxy А71 з ІМЕІ 1 - НОМЕР_4 та з ІМЕІ 2 - НОМЕР_2 , в якому встановлено SIM-картку з номером абонента НОМЕР_3 , який переданий на зберігання до камери схову речових доказів 2 управління ГУ СБУ в Донецькій та Луганських областях  повернуто ОСОБА_8 за належністю. 
		 
		За обставинвстановлених судомпершої інстанції, Верховною Радою Української Радянської Соціалістичної Республіки 24.08.1991 схвалено «Акт проголошення незалежності України», яким урочисто проголошено незалежність України та створення самостійної української держави - України. У преамбулі Декларації про державний суверенітет України від 16.07.1990 вказано, що Верховна Рада Української Радянської Соціалістичної Республіки проголошує державний суверенітет України як верховенство, самостійність, повноту і неподільність влади Республіки в межах її території та незалежність і рівноправність у зовнішніх зносинах. Відповідно до розділу V Декларації, територія України в існуючих кордонах є недоторканною і не може бути змінена та використана без її згоди. Україна самостійно визначає адміністративно-територіальний устрій та порядок утворення національно-адміністративних одиниць. 
		Рішенням Конституційного Суду України № 3-зп від 11.07.1997 зазначено, що засади конституційного ладу в Україні закріплені у розділах I, III та XIII Основного Закону України - Конституції України. 
		Зокрема, положеннями статей 1 та 2 Конституції України визначено, що Україна є суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою, унітарною державою, суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною. 
		Перебування на території України підрозділів збройних сил інших держав з порушенням процедури, визначеної Конституцією та законами України, Гаазькими конвенціями 1907 року, IV Женевською конвенцією 1949 року, а також всупереч Меморандуму про гарантії безпеки у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї 1994 року, Договору про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Російською Федерацією 1997 року та іншими міжнародно-правовими актами, є окупацією частини території суверенної держави Україна та міжнародним протиправним діянням з усіма наслідками, передбаченими міжнародним правом. 
		24.02.2022 на виконання наказу на вторгнення військовослужбовці ЗС РФ шляхом збройної агресії, із застосуванням зброї незаконно вторглись на територію Україну через державні кордони України в Автономній республіці Крим, Донецькій, Луганській, Харківській, Херсонській, Миколаївській, Сумській, Чернігівській, інших областях та здійснили збройний напад на державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, військові частини, інші об`єкти, які мають важливе народногосподарське чи оборонне значення, житлові масиви та інші цивільні об`єкти та здійснили окупацію частини території України, чим вчинили дії з метою зміни меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, що продовжується по теперішній час та призводить до загибелі значної кількості людей та інших тяжких наслідків. 
		До участі у військовій агресії Російської Федерації проти України керівництвом окупаційної адміністрації РФ задіяно створені на тимчасово окуповані території Донецької області не передбачені законом збройні формування. 
		24 лютого 2022 року указом Президента України ОСОБА_10 № 64/2022 у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено воєнний стан на всій території України. 
		У період з 16.03.2022 по 17.03.2022, більш точний час в ході досудового розслідування не встановлено, ОСОБА_11 , перебуваючи у приміщенні Маріупольської камерної філармонії, розташованої за адресою: Донецька обл., м. Маріуполь, пр. Металургів, буд. 52, діючи умисно, керуючись ідеологічним мотивом, повідомляла іншим особам, що обстріли цивільного населення та об`єктів цивільної інфраструктури здійснюються військовослужбовцями Збройних сил України, тобто заперечувала збройну агресію Російської Федерації проти України. 
		23.03.2022 в ранковий час доби, більш точний час в ході досудового розслідування не встановлено, ОСОБА_8 , перебуваючи на ділянці траси Маріуполь - Запоріжжя перед в`їздом до м. Василівки Запорізької області, діючи умисно, повторно, керуючись ідеологічним мотивом, висловлювала привітання та вихваляла військовослужбовців Збройних сил Російської Федерації, а також просила їх якнайшвидше захопити м. Маріуполь Донецької області та м. Запоріжжя, в яких на її думку перебувають нацисти, які зруйнували м. Маріуполь, та не дають спокійно жити, тобто виправдовувала, визнавала правомірною збройну агресію Російської Федерації проти України та здійснювала глорифікацію представників збройних формувань Російської Федерації. 
		23.03.2022 в період із 17 год. 54 хв. до 19 год. 00 хв. ОСОБА_8 , перебуваючи на ділянці траси Запоріжжя-Маріуполь, біля виїзду із м. Запоріжжя, діючи умисно, повторно, керуючись ідеологічним мотивом, під час телефонного спілкування зі своїм співмешканцем ОСОБА_12 визнавала правомірною збройну агресію Російської Федерації проти України. 
		   Дії ОСОБА_8 кваліфіковано як заперечення збройної агресії Російської Федерації проти України, розпочатої у 2014 році, а також у вчиненому повторно виправдовуванні та визнанні правомірною збройної агресії Російської Федерації проти України, розпочату у 2014 році, глорифікацію представників збройних формувань Російської Федерації, тобто, вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 436-2 та ч. 3 ст. 436-2 КК України. 
		 
		Короткий зміст вимог апеляційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала.
		Не погодившись з прийнятим рішення прокурор подав апеляційну скаргу, в якій не оспорюючи фактичних даних просить вказаний вирок суду скасувати у зв`язку з неправильним застосуванням закону про кримінальну відповідальність та невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінальних правопорушень та особі обвинуваченої внаслідок мякості. 
		Ухвалити новий вирок, яким визнати ОСОБА_8 винною та призначити їй покарання: за ч. 1 ст. 436-2 КК України у виді 1 року позбавлення волі; за ч. 3 ст. 436-2 КК України у виді 6 років позбавлення волі з конфіскацією майна. 
		На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, призначити ОСОБА_8 остаточне покарання у вигляді 6 років позбавлення волі з конфіскацією майна.
		В іншій частині вирок суду залишити без змін.
		Крім цього прокурор просить при апеляційному розгляді відповідно до вимог ч. 3 ст.404 КПК України дослідити у судовому засіданні дані, що мають значення для правильного вирішення питання щодо призначення міри покарання обвинуваченій.
		В обґрунтування вказаної апеляційної скарги прокурор вказує, що судом першої інстанції безпідставно застосовано до обвинуваченої положення ст. 75 КК України.
		Звільняючи обвинувачену від відбування призначеного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, суд належним чином не врахував тяжкість кримінального правопорушення, його наслідки та особу винуватої.
		Крім того, судом повною мірою не надано належної оцінки характеру та ступеню суспільної небезпеки кримінального правопорушення, яким є заперечення збройної агресії Російської Федерації проти України, розпочатої у 2014 році, а також у вчинене повторно виправдовування, визнання правомірної збройної агресії Російської Федерації проти України, розпочатої у 2014 році, глорифікація представників збройних формувань Російської Федерації, а також тим наслідкам для держави та її громадян, котрі за собою ці дії потягнули, оскільки скоєне правопорушення за своїм видом носить особливу велику суспільну небезпеку для держави та громадян, особливо в умовах воєнного стану.
		Сторона обвинувачення звертає увагу, що судом не надано належної оцінки обтяжуючій покарання обставині  вчинення злочину з використанням умов воєнного стану, внаслідок чого обвинуваченій призначене покарання в мінімальних межах санкції ч.3 ст. 436-2 КК України.
		 
		В запереченні на апеляційну скаргу захисник ОСОБА_7 просить вирок Красногвардійського районного суду міста Дніпропетровська від 29 червня 2022 року щодо 
		ОСОБА_8 залишити без змін, апеляційну скаргу прокурору залишити без задоволення.
		   Так, сторона захисту вбачає, що вказаний вирок суду є законним та обґрунтованим. Обвинувачена визнала вину, розкаялася у скоєних злочинах, крім того остання характеризується позитивно, раніше не судима.
		   Захисник зазначає, що на думку прокурора суд не надав належної оцінки обтяжуючій обставині, як вчинення злочину з використанням умов воєнного стану. Однак, захисник вбачає, що в даний час усі злочини в нашій державі вчиняються в період воєнного стану, а яким чином при вчиненні злочину винуватою були використані умови воєнного стану прокурором не конкретизується.
		 
		Позиції учасників судового провадження.
		Прокурор в судовому засіданні підтримав апеляційні вимоги та просив їх задовольнити. 
		Захисник та обвинувачена в судовому засіданні заперечували проти апеляційної скарги прокурора та просили вирок суду першої інстанції залишити без змін. 
		 
		Мотиви апеляційного суду.
		   Заслухавши суддю-доповідача, думку учасників провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши наведені в апеляційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла наступного висновку.
		   Висновки суду першої інстанції про вчинення ОСОБА_8 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 436-2, ч. 3 ст. 436-2 КК України за обставин, викладених у вироку суду та кваліфікація її дій в апеляційній скарзі не оскаржуються, а тому, відповідно до ст. 404 КПК України, не є предметом апеляційного розгляду. 
		   Що стосується доводів в апеляційній скарзі прокурора про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та призначення обвинуваченій покарання, яке через свою м`якість не відповідає обставинам кримінального провадження та даним про особу обвинуваченої, то вони, на думку колегії суддів, заслуговують на увагу. 
		   Відповідно до вимог ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, тобто, ухваленим компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбаченим цим кодексом; ухваленим судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 КПК України; в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення. 
		   Відповідно п. 4 ч. 1, ч. 2 ст. 409 КПК України, підставою для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є, зокрема, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого. 
		   Згідно вимог п. 1, 2 ч. 1 ст. 413 КПК України, неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність визнається, зокрема, застосування закону України про кримінальну відповідальність, який не підлягає застосуванню та незастосування закону України про кримінальну відповідальність, який підлягає застосуванню. 
		   Відповідно до вимог ст. 414 КПК України невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке карання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно не справедливим через м`якість. 
		   При призначенні покарання суд повинен дотримуватися вимог ст. 65 КК України щодо загальних положень призначення покарання з метою реалізації принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, і, призначаючи покарання обвинуваченому, насамперед, враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, які пом`якшують і обтяжують покарання. При цьому призначене особі судом покарання має бути необхідним і достатнім для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів. 
		   Виходячи з положень ст. 50 КК України, рішення суду про призначення покарання, повинно досягати мети виправлення та запобігання вчинення нових злочинів як обвинуваченим, так й іншими особами. 
		   Виходячи з положень ч. 1 ст. 75 КК України обов`язковою умовою прийняття судом рішення про звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням є наявність обставин, які б переконливо свідчили про можливість його виправлення без відбування покарання. Такі обставини мають давати підстави для висновку, що передбачені статтею 76 цього Кодексу наглядові та соціально-виховні заходи будуть ефективними й достатніми для досягнення вищевказаної мети. 
		   Ухвалюючи вирок суд першої інстанції в повній мірі не дотримався вказаних вимог закону, безпідставно застосував при призначенні обвинуваченій покарання положення ст.ст. 75, 76 КК України та звільнив ОСОБА_8 від відбування призначеного покарання з випробування, що на думку колегії суддів не сприятиме досягненню мети покарання та запобіганню в подальшому вчиненню нових злочинів обвинуваченою. 
		   Свій висновок щодо можливості застосування положень ст. 75 КК України суд першої інстанції належним чином не обґрунтував, обмежившись зазначенням про те, що судом при призначенні покарання було враховано: щире каяття обвинуваченої, а також те, що ОСОБА_8 раніше не судима, працює, на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, не одружена, має на утриманні двох малолітніх дітей. 
		   Однак, не отримали оцінки обставини вчинення злочинів й ті факти, що обвинувачена неодноразово, а саме 16.03.2022 по 17.03.2022 умисно, керуючись ідеологічним мотивом, перебувала в приміщенні Маріупольської камерної філармонії, повідомляла іншим особам, що обстріли цивільного населення та об`єктів цивільної інфраструктури здійснюються військовослужбовцями Збройних сил України, при цьому заперечувала збройну агресію Російської Федерації проти України. Не зупиняючись на вказаних діях, ОСОБА_8 повторно, а саме 23.03.2022 перебувала на ділянці траси Маріуполь-Запоріжжя висловлювала привітання та вихваляла військовослужбовців Збройних сил Російської Федерації, а також просила якнайшвидше захопити м. Маріуполь Донецької області та м. Запоріжжя, в яких на її думку перебувають нацисти, які зруйнували м. Маріуполь та не дають спокійно жити. 
		   Крім того в матеріалах кримінального провадження відсутні будь-які данні про те, що обвинувачена має на утриманні двох малолітніх дітей.
		   Тобто, з вказаного слідує, що ОСОБА_8 будучи повідомленою та знаючи, що з 24.02.2022 на території України введено воєнний стан, у зв`язку з вторгненням військовослужбовців Російської Федерації шляхом збройної агресії, із застосуванням зброї, умисно заперечувала збройну агресію Російської Федерації та здійснювала глорифікацію представників збройних формувань Російської Федерації, що свідчить про виражені українофобські налаштування, негативне ставлення до української влади та українського населення в цілому, підтримання російської агресії проти України.
		   Суд апеляційної інстанції з огляду на вказані обставини приходить до висновку про те, що ОСОБА_8 вчинила умисні злочини проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку та до неї не може бути застосовано положення ст. 75 КК України та звільнення її від відбування покарання з випробуванням, оскільки вищенаведене не буде відповідати принципам індивідуалізації покарання, а передбачені ст. 76 КК України наглядові та соціально-виховні заходи не будуть ефективними й достатніми для досягнення мети виховання ОСОБА_8 і попередження вчинення нею нових злочинів. 
		   Щодо врахованої судом першої інстанції при призначенні покарання та застосуванні положень ст. 75 КК України обставини, яка пом`якшує покарання  щире каяття, то колегія суддів приходить до висновку про те, що виказане з боку ОСОБА_8 в ході судового провадження, а саме щире каяття не може слугувати виключної підставою для звільнення обвинуваченої від відбування покарання з випробуванням, оскільки остання хоча і визнала свою провину та розкаялася, однак дані факти викликані затриманням безпосередньо після вчинення злочинів, усвідомленням невідворотності покарання та наявністю вагомих доказів на підтвердження вини обвинуваченої, яке направлене на її пом`якшення. 
		   З урахуванням вищезазначених даних у їх сукупності, колегія суддів вважає, що рішення суду про можливість виправлення ОСОБА_8 без відбування реальної міри покарання є безпідставним, і, зокрема, ґрунтується на висновках, які не відповідають дійсності, а тому внаслідок безпідставного застосування судом положень ст. 75 КК України, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що призначене місцевим судом обвинуваченій покарання через свою м`якість не відповідає ступеню тяжкості злочинів, обставинам кримінального провадження та особі обвинуваченої. 
		   Відповідно до п. п. 1, 2, 4 ч. 1 ст. 420 КПК України, суд апеляційної інстанції скасовує вирок суду першої інстанції і ухвалює свій вирок у разі неправильного звільнення обвинуваченого від відбування покарання. 
		   Відповідно до ч. 1 ст. 421 КПК України, обвинувальний вирок, ухвалений судом першої інстанції, може бути скасовано у зв`язку з необхідністю застосувати закон про більш тяжке кримінальне правопорушення чи суворіше покарання, скасувати неправильне звільнення обвинуваченого від відбування покарання, збільшити суми, які підлягають стягненню, або в інших випадках, коли це погіршує становище обвинуваченого, лише у разі, якщо з цих підстав апеляційну скаргу подали прокурор, потерпілий чи його представник. 
		   За таких обставин, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга прокурора підлягає частковому задоволенню, а вирок суду в частині призначеного обвинуваченій покарання підлягає скасуванню, з ухваленням апеляційним судом нового вироку. 
		   Ухвалюючи новий вирок та вирішуючи питання про призначення ОСОБА_8 покарання, колегія суддів, відповідно до ст. ст. 50, 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, які відповідно до ст. 12 КК України класифікується як нетяжкий та тяжкий злочини проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку, а також те, що дії обвинуваченої ОСОБА_8 становлять велику суспільну небезпеку, вчинені в умовах воєнного стану на території України, дані про особу обвинуваченої, яка в силу ст. 89 КК України раніше не судима, працює, незаміжня, на обліку у лікаря психіатра та нарколога не перебуває, обставин які пом`якшують покарання не встановлено та обставина, яка обтяжує покарання - вчинення злочинів з використанням умов воєнного стану, і вважає за необхідне призначити ОСОБА_8 покарання у мінімальних межах санкцій передбачених ч. 1 ст. 436-2, ч. 3 ст. 436-2 КК України, у виді позбавлення волі з реальним відбуттям та призначенням покарання за сукупністю злочинів у відповідності з вимогами ч. 1 ст. 70 КК України, з конфіскацією всього належного їй на праві власності майна. 
		   На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 404 407, 409, 413, 420 КПК України, апеляційний суд
		У Х В А Л И В:
		   Апеляційну скаргу прокурора відділу нагляду за додержанням законів органами СБУ та Державної прикордонної служби Донецької обласної прокуратури ОСОБА_6 задовольнити частково.
		   Вирок Красногвардійського районного суду міста Дніпропетровська від 29 червня 2022 року щодо ОСОБА_8 , обвинуваченої у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 436-2, ч. 3 ст. 436-2 КК України в частині призначеного їй покарання скасувати. 
		   Ухвалити в цій частині новий вирок, яким призначити ОСОБА_8 покарання:
		   - за ч. 1 ст. 436-2 КК України  у виді позбавлення волі строком на 1 (один) рік;
		   - за ч. 3 ст. 436-2 КК України  у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років з конфіскацією всього належного їй на праві власності майна. 
		   На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим призначити ОСОБА_8 покарання у вигляді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років з конфіскацією всього належного їй на праві власності майна.     
		   Строк відбування покарання ОСОБА_8 обчислювати з моменту приведення вироку до фактичного виконання. 
		   На підставі ч. 5 ст. 72 КК України, зарахувати в строк відбування покарання перебування ОСОБА_8 під вартою з 01 квітня 2022 року по 29 червня 2022 року з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі. 
		   В іншій частині вирок залишити без змін.
		 
		   Вирок суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його проголошення.
		   Вирок може бути оскаржено і на нього може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Касаційного кримінального суду Верховного Суду протягом трьох місяців з моменту його проголошення.
		   Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. 
		   Копію вироку невідкладно вручити обвинуваченій та прокурору.
		 
		Судді Дніпровського
		апеляційного суду:
		 
		 
		 
		ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...