Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 2-а-11256/09 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо; звільнення з публічної служби, з них.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 20.10.2022. Забезпечено надання загального доступу: 20.10.2022.
Дата набрання законної сили: 11.08.2022
Номер судового провадження: 11-289зва21

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		У Х В А Л А 
		 
		11 серпня 2022 року 
		м. Київ 
		Справа № 2-а-11256/09
		Провадження № 11-289зва21
		 
		Велика Палата Верховного Суду у складі:
		головуючої Рогач Л. І.,
		судді-доповідача Князєва В. С.,
		суддів Власова Ю. Л., Григор`євої І. В., Гриціва М. І., Желєзного І. В., Золотнікова О. С., Катеринчук Л. Й., Крет Г. Р., Пількова К. М., Прокопенка О. Б., Ситнік О. М., Ткача І. В., Ткачука О. С., Штелик С. П.,
		 
		за участю:
		секретаря судового засідання Орєшко Ю. О.,
		позивача (заявника) ОСОБА_1 ,
		представника відповідача - Свириденка О. М.,
		 
		розглянула у відкритому судовому засіданні питання про закриття провадження за виключними обставинами у справі за позовом ОСОБА_1 до Служби безпеки України, треті особи: Міністерство фінансів України, Державне казначейство України, про визнання неправомірною відмови у здійсненні передбачених чинним законодавством компенсаційних виплат, пов`язаних з проходженням військової служби, та стягнення майнової шкоди
		за заявою ОСОБА_1 про перегляд за виключними обставинами постанови Полтавського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2009 року (судді Бойко С. С., Серга С. М., Клочко К. І.), ухвали Апеляційного суду Полтавської області від 14 вересня 2010 року (судді Пилипчук Л. І., Дряниця Ю. В., Карнаух П. М.) та ухвали Вищого адміністративного суду України від 02 листопада 2010 року (суддя Амєлін С. Є.),
		УСТАНОВИЛА:
		Короткий зміст наведених у заяві вимог та їх обґрунтування
		1.   До Великої Палати Верховного Суду надійшла заява ОСОБА_1 про перегляд за виключними обставинами постанови Полтавського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2009 року, ухвали Апеляційного суду Полтавської області від 14 вересня 2010 року та ухвали Вищого адміністративного суду України від 02 листопада 2010 року на підставі пункту 3 частини п`ятої статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), а саме встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов`язань при вирішенні цієї справи судом. Заявник просить скасувати зазначені судові рішення, а справу передати на новий розгляд до Полтавського окружного адміністративного суду.
		2.   На обґрунтування своїх вимог ОСОБА_1 зазначив, що 24 червня 2021 року Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) ухвалив рішення у справі «Шкіря проти України» (заява № 30850/11), у якому констатував порушення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) під час розгляду національними судами справи за його позовом до Служби безпеки України, треті особи: Міністерство фінансів України, Державне казначейство України, про визнання неправомірною відмови у здійсненні передбачених чинним законодавством компенсаційних виплат, пов`язаних з проходженням військової служби, та стягнення майнової шкоди.
		Позиція інших учасників справи стосовно заяви
		3.   Від третьої особи - Міністерства фінансів України надійшли письмові пояснення на заяву ОСОБА_1 про перегляд судових рішень у цій справі за виключними обставинами.
		4.   Міністерство зауважило, що за змістом зазначеного рішення ЄСПЛ, національні суди не розглянули лише додаткову вимогу ОСОБА_1 від 16 лютого 2019 року, яка стосувалася сплати йому суми, що відповідала його заробітній платі, за затримку у виплаті відшкодування за його комплект одягу. Щодо розгляду національними судами решти позовних вимог, то єдиним порушенням, яке встановив ЄСПЛ, став розгляд Апеляційним судом Полтавської області справи (ухвала від 14 вересня 2010 року) за відсутності для цього підстав у національному законодавстві після Рішення Конституційного Суду України від 09 вересня 2010 року, яким визнано неконституційними норми про передачу справ із адміністративних судів до судів загальної юрисдикції.
		Рух заяви про перегляд судових рішень за виключними обставинами
		5.   Суддя Великої Палати Верховного Суду, визначений доповідачем у цій справі, ухвалою від 07 вересня 2021 року відкрив провадження за виключними обставинами за заявою ОСОБА_1 ; витребував від Секретаріату Урядового уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини копію рішення ЄСПЛ від 24 червня 2021 року у справі «Шкіря проти України» (заява № 30850/11) разом з її автентичним перекладом українською мовою; витребував з Полтавського окружного адміністративного суду адміністративну справу № 2-а-11256/09, а з Вищого адміністративного суду України - матеріали касаційного провадження № К-34089/10.
		6.   20 вересня 2021 року до Великої Палати Верховного Суду надійшов лист Полтавського окружного адміністративного суду від 15 вересня 2021 року № 2-а-11256/09/2.1-05/45822/21, у якому зазначено, що справа № 2-а-11256/09 знищена відповідно до акта про виділення до знищення документів від 11 липня 2021 року № 11 як така, строк зберігання якої закінчився згідно з Переліком судових справ і документів, що утворюються в діяльності суду, із зазначенням строків зберігання, затвердженим наказом Державної судової адміністрації України від 07 грудня 2017 року № 1087.
		7.   У зв`язку із цим Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 22 вересня 2021 року направила до Полтавського окружного адміністративного суду копії матеріалів провадження № 11-289зва21 для відновлення судового провадження у справі № 2-а-11256/09 та зупинила провадження за заявою ОСОБА_1 про перегляд судових рішень у цій справі за виключними обставинами до надходження відновленого судового провадження.
		8.   Після надходження копії рішення ЄСПЛ від 24 червня 2021 року у справі «Шкіря проти України» (заява № 30850/11), матеріалів відновленого судового провадження у справі № 2-а-11256/09 та копій процесуальних документів касаційного провадження № К-34089/10 Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 23 лютого 2022 року поновила провадження в цій справі та призначила заяву ОСОБА_1 про перегляд судових рішень у зв`язку з виключними обставинами до розгляду в судовому засіданні.
		Обставини справи
		9.   У справі встановлено, що 20 листопада 2008 року ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Служби безпеки України, у якому просив: визнати неправомірною відмову Служби безпеки України у здійсненні йому передбачених чинним законодавством грошових і компенсаційних виплат, пов`язаних з проходженням військової служби; стягнути на його користь зі Служби безпеки України 7891,63 грн на відшкодування майнової шкоди, завданої йому нездійсненням компенсаційних виплат, пов`язаних з проходженням військової служби, у тому числі: 1012,28 грн недоплаченої йому у 2008 році матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань; 1616,87 грн не виплаченої йому за 2007-2008 роки грошової компенсації замість належних за нормами забезпечення предметів речового майна; 4749,98 грн не виплаченої йому компенсації 50 % фактичних витрат з оплати житлово-комунальних послуг за 2006-2008 роки; 512,50 грн не відшкодованої вартості проїзду ним та членами його сім`ї в чергову щорічну відпустку за 2007 рік; стягнути на його користь зі Служби безпеки України не наданий йому протягом військової служби з 30 листопада 2000 року по 15 листопада 2008 року пайок у вигляді продуктів (перелік наведено в позові) або стягнути його грошовий еквівалент за ринковими цінами.
		10.        16 лютого 2009 року позивач доповнив свою позовну заяву, висунувши додаткові грошові вимоги. Він просив Полтавський окружний адміністративний суд стягнути зі Служби безпеки України на його користь: 289,62 грн не виплаченої компенсації 50 % фактичних витрат з оплати житлово-комунальних послуг за листопад 2008 року; 8603,84 грн середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку з виплати нарахованої позивачеві грошової компенсації замість належних йому за нормами забезпечення предметів речового майна в розмірі вартості зазначених предметів.
		11.        Полтавський окружний адміністративний суд постановою від 17 листопада 2009 року в задоволенні позову відмовив. При цьому суд не розглянув вимог, додатково заявлених 16 лютого 2009 року.
		12.        Позивач оскаржив це судове рішення до Харківського апеляційного адміністративного суду.
		13.        10 березня 2010 року набрав чинності Закон України від 18 лютого 2010 року № 1691-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвідомчості справ, пов`язаних із соціальними виплатами», яким виключено пункт 3 частини першої статті 18 КАС (пункт 2 розділу І цього Закону) та внесено зміни до частини першої статті 15 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК), зокрема визначено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо спорів з приводу призначення, обчислення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням та інших соціальних виплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг, речового майна, пайків або грошової компенсації замість них.
		14.        Згідно з пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» зазначеного Закону після набрання ним чинності адміністративні суди завершують розгляд справ, провадження в яких було відкрито за пунктом 3 частини першої статті 18 КАС. Адміністративні позови, апеляційні та касаційні скарги чи подання, подані до набрання чинності цим Законом до відповідних адміністративних судів в адміністративних справах, передбачених пунктом 3 частини першої статті 18 КАС, і за якими провадження не відкрито, передаються цими судами до відповідних судів, які здійснюватимуть їх розгляд у порядку цивільного судочинства.
		15.        Харківський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 02 липня 2010 року частково задовольнив клопотання представника Служби безпеки України та закрив апеляційне провадження в порядку КАС у частині позовних вимог про: визнання неправомірною відмови Служби безпеки України у здійсненні грошових і компенсаційних виплат, пов`язаних з проходженням військової служби; стягнення 1616,87 грн не виплаченої за 2007-2008 роки грошової компенсації замість належних за нормами забезпечення предметів речового майна; 4749,98 грн не виплаченої ОСОБА_1 компенсації 50 % фактичних витрат з оплати житлово-комунальних послуг за 2006-2008 роки; 512,50 грн не відшкодованої позивачу та членам його сім`ї вартості проїзду в чергову щорічну відпустку за 2007 рік, а також зобов`язання надати не наданий йому протягом військової служби з 30 листопада 2000 року по 15 листопада 2008 року пайок у вигляді продуктів або стягнення його грошового еквівалента за ринковими цінами.
		16.        У цій частині Харківський апеляційний адміністративний суд роз`єднав позовні вимоги та виділив справу в окреме провадження, а виділені матеріали направив до Апеляційного суду Полтавської області для розгляду в порядку цивільного судочинства.
		17.        09 вересня 2010 року Конституційний Суд України прийняв Рішення № 19-рп/2010, яким визнав такими, що не відповідають Конституції України: положення пункту 2 розділу І, пункту 2 розділу ІІ Закону України 18 лютого 2010 року № 1691-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвідомчості справ, пов`язаних із соціальними виплатами» та пункт 2 частини першої статті 15 ЦПК у редакції згаданого Закону.
		18.        Визнані неконституційними положення втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
		19.        14 вересня 2010 року Апеляційний суд Полтавської області переглянув постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2009 року у частині вимог, виділених в окреме провадження та переданих для розгляду в порядку цивільного судочинства, і ухвалою від 14 вересня 2010 року залишив апеляційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.
		20.        Вищий адміністративний суд України ухвалою від 02 листопада 2010 року відмовив у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2009 року та ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 14 вересня 2010 року.
		21.        У частині позовних вимог, розгляд яких продовжувався в порядку адміністративного судочинства (про стягнення з відповідача недоплаченої позивачеві у 2008 році матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань у розмірі 1012,18 грн), Харківський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 02 липня 2010 року залишив без змін постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2009 року про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 у цій частині. У подальшому Вищий адміністративний суд України ухвалою від 13 грудня 2013 року залишив зазначені судові рішення без змін, а Верховний Суд України постановою від 25 березня 2014 року у справі № 21-34а14 відмовив ОСОБА_1 у задоволенні його заяви про перегляд ухвали суду касаційної інстанції.
		22.        11 березня 2011 року ОСОБА_1 подав скаргу до ЄСПЛ.
		23.        24 червня 2021 року ЄСПЛ ухвалив рішення у справі «Шкіря проти України» (заява № 30850/11), у якому, зокрема, постановив, що було порушено пункт 1 статті 6 Конвенції.
		24.        Також ЄСПЛ постановив, що упродовж трьох місяців держава-відповідач повинна сплатити заявнику такі суми, які мають бути конвертовані в національну валюту держави-відповідача за курсом на день здійснення платежу: 2000 євро та додатково суму будь-якого податку, що може нараховуватися, як відшкодування моральної шкоди; 741 євро 13 центів та додатково суму будь-якого податку, що може нараховуватися заявнику, як компенсацію судових та інших витрат.
		25.        Решту вимог щодо справедливої сатисфакції суд відхилив.
		26.        Констатуючи порушення державою-відповідачем пункту 1 статті 6 Конвенції, ЄСПЛ виходив з того, що:
		- заявник був позбавлений права на доступ до суду, оскільки Полтавський окружний адміністративний суд у своєму рішенні не розглянув позовних вимог, якими ОСОБА_1 доповнив свій позов 16 лютого 2009 року, а суди апеляційної та касаційної інстанцій залишили поза увагою доводи ОСОБА_1 щодо нерозгляду місцевим адміністративним судом зазначених доповнень до позову;
		- було порушено право заявника на суд, «встановлений законом», оскільки 14 вересня 2010 року Апеляційний суд Полтавської області розглянув його справу, незважаючи на відсутність законних підстав для цього в національному законодавстві після Рішення Конституційного Суду України від09 вересня 2010 року, яким визнано неконституційними норми про передачу справ з адміністративних судів до судів загальної юрисдикції.
		ПОЗИЦІЯ ВЕЛИКОЇ ПАЛАТИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
		Щодо строків звернення із заявою до суду
		27.        Перш ніж перейти до розгляду по суті заяви ОСОБА_1 про перегляд судових рішень у цій справі за виключними обставинами Велика Палата Верховного Суду визнала необхідним розглянути питання строку звернення із зазначеною заявою, оскільки проміжок часу, що минув від дня набрання судовим рішенням у справі № 2-а-11256/09 законної сили до дня подання згаданої заяви становить більше десяти з половиною років, а тому сама можливість її розгляду має бути оцінена судом у контексті установленого статтею 363 КАС десятирічного строку звернення з такою заявою.
		28.        Під час обговорення цього питання в судовому засіданні 11 серпня 2022 року позивач висловив думку, що справа має бути переглянута в будь-якому випадку з підстав встановлення ЄСПЛ порушення пункту 1 статті 6 Конвенції, про що зазначено в рішенні цього суду, тобто перегляд має здійснюватися на підставі безпосередньо рішення ЄСПЛ, водночас передбачений положеннями КАС присічний строк для її подання не підлягає застосуванню з огляду на пріоритет міжнародних норм над національними.
		29.        Представник Служби безпеки України в судовому засіданні просив закрити провадження за заявою позивача на підставі статті 366 КАС, адже минув передбачений статтею 363 цього Кодексу десятирічний строк звернення з такою заявою і його не може бути поновлено.
		30.        Заслухавши учасників справи та обговоривши питання можливості застосування наслідків закінчення передбаченого пунктом 2 частини другої статті 363 КАС строку звернення із заявою про перегляд судових рішень у цій справі за виключними обставинами, Велика Палата Верховного Суду зазначає таке.
		31.        Згідно із частиною п`ятою статті 55 Конституції України кожен має право після використання всіх національних засобів юридичного захисту звертатися за захистом своїх прав і свобод до відповідних міжнародних судових установ чи до відповідних органів міжнародних організацій, членом або учасником яких є Україна.
		32.        Відповідно до статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
		33.        Одним з міжнародних договорів щодо прав людини є Конвенція, яка була ратифікована Україною 17 липня 1997 року (Закон від 17 липня 1997 року ««Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» № 475/97?ВР), набула чинності для України 11 вересня 1997 року і стала частиною національного законодавства, яке підлягає застосуванню.
		34.        Зазначена Конвенція передбачає юрисдикцію ЄСПЛ щодо заяв громадян України про порушення державою норм цієї Конвенції.
		35.        Відповідно до пункту 1 статті 46 Конвенції держава Україна зобов`язана виконувати остаточні рішення ЄСПЛ в будь-яких справах, у яких вона є стороною.
		36.        Порядок виконання рішень ЄСПЛ визначений Законом України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV«Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини». Цей Закон є спеціальним та регулює відносини, що виникають у зв`язку з обов`язком держави виконувати рішення ЄСПЛ, необхідністю усунення причин порушення Україною Конвенції, впровадженням в українське судочинство європейських стандартів з прав людини та створенням передумов для зменшення кількості заяв до ЄСПЛ.
		37.        Частиною першою статті 2 цього Закону визначено, що остаточне рішення ЄСПЛ у справі проти України, яким визнано порушення Конвенції, є обов`язковим для виконання Україною відповідно до статті 46 Конвенції.
		38.        Згідно із частиною першою статті 1 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» виконанням рішення ЄСПЛ є: а) виплата стягувачеві відшкодування та вжиття додаткових заходів індивідуального характеру; б) вжиття заходів загального характеру.
		39.        Відповідно до статті 10 цього Закону з метою забезпечення відновлення порушених прав стягувача, крім виплати відшкодування, вживаються додаткові заходи індивідуального характеру.
		Додатковими заходами індивідуального характеру є: а) відновлення настільки,  наскільки це можливо, попереднього юридичного стану, який Стягувач мав до порушення Конвенції (restitutio in integrum); б) інші заходи, передбачені у рішенні ЄСПЛ.
		Відновлення попереднього юридичного стану Стягувача здійснюється, зокрема, шляхом: а) повторного розгляду справи судом, включаючи відновлення провадження у справі; б) повторного розгляду справи адміністративним органом. 
		40.        При цьому вказаним вище Законом також визначено дії органів, відповідальних за виконання додаткових заходів індивідуального характеру.
		41.        Зокрема, органи, відповідальні за виконання додаткових заходів індивідуального характеру, зобов`язані невідкладно та у визначений рішенням ЄСПЛ та/або чинним законодавством строк виконати додаткові заходи індивідуального характеру (частина перша статті 12 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»).
		42.        Отже, зазначений Закон передбачає як види додаткових заходів індивідуального характеру, так і вжиття таких заходів невідкладно і саме у визначений законодавством строк.
		43.        Разом із цим варто зауважити, що чітких рекомендацій щодо правил виконання рішень ЄСПЛ судами згаданий Закон не містить. Такі правила визначені у відповідних процесуальних законах.
		44.        Велика Палата Верховного Суду ураховує, що ЄСПЛ визнає певну свободу розсуду національних судів при прийнятті рішень щодо необхідності перегляду судових рішень на підставі рішень, у яких він визнав порушення Конвенції. Однак спосіб, у який Верховний Суд її використовує, підлягає контролю з боку ЄСПЛ.
		45.        Зокрема, у справі «Конталексіс проти Греції (№ 2)», де предметом розгляду ЄСПЛ стало провадження з перегляду судових рішень на підставі попереднього рішення ЄСПЛ, яким було установлено порушення пункту 1 статті 6 Конвенції, однак касаційний суд вирішив відмовити в повторному судовому розгляді, ЄСПЛ визнав, що це не становило порушення статті 6 Конвенції, оскільки тлумачення національним судом національного законодавства не було очевидно свавільним. Це тлумачення підтверджується усталеною прецедентною практикою ЄСПЛ, згідно з якою Конвенція не гарантує права на повторне відкриття провадження або інші засоби захисту для скасування або перегляду остаточних судових рішень, а також відсутністю єдиного підходу серед держав-членів щодо моделей функціонування існуючих механізмів відновлення проваджень (див. § 90, 91 рішення ЄСПЛ від 11 липня 2017 року у справі «Морейра Феррейра проти Португалії (№ 2)», заява № 19867/12, § 56 рішення ЄСПЛ від 06 вересня 2018 року у справі «Конталексіс проти Греції (№ 2)», заява № 29321/13).
		46.        Варто зауважити, що з-поміж держав-членів Ради Європи є і такі, правові системи яких взагалі не передбачають можливості поновлення провадження у справі з огляду на дію принципу res judicata і правову визначеність (остаточність судового рішення, позовну давність), зокрема, Ірландія та Ліхтенштейн.
		47.        За національним законодавством України механізм повторного розгляду справи судом, включаючи відновлення провадження у справі, передбачений главою 3 розділу ІІІ «Перегляд судових рішень» КАС і реалізовується шляхом звернення із заявою про перегляд судових рішень за виключними обставинами.
		48.        Відповідно до пункту 3 частини п`ятої статті 361 КАС підставою для перегляду судових рішень у зв`язку з виключними обставинами є встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення міжнародних зобов`язань при вирішенні цієї справи судом.
		49.        Згідно з пунктом 6 частини першої статті 363 КАС заяву про перегляд судового рішення за виключними обставинами з підстави, визначеної пунктом 3 частини п`ятої статті 361 цього Кодексу, може бути подано особою, на користь якої постановлено рішення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, протягом тридцяти днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про набуття цим рішенням статусу остаточного.
		50.        Водночас пунктом 2 частини другої статті 363 КАС визначено, що заява про перегляд судового рішення за виключними обставинами може бути подана з підстав, визначених частиною п`ятою статті 361 КАС, - не пізніше десяти років з дня набрання таким судовим рішенням законної сили.
		51.        Строки, визначені в частині другій цієї статті, не можуть бути поновлені(частина третя статті 363 КАС).
		52.        Відповідно до частини п`ятої статті 366 КАС суд відмовляє у відкритті провадження за виключними обставинами у разі, якщо така заява подана до суду після закінчення строку, визначеного частиною другою статті 363 цього Кодексу.
		53.        Отже, пунктом 2 частини другої статті 363 КАС встановлено преклюзивний, тобто такий, що не підлягає поновленню, строк на звернення із заявою про перегляд судових рішень за виключними обставинами з підстави встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов`язань.
		54.        Зазначені норми процесуального права як норми національного законодавства, що регулюють строки виконання рішень ЄСПЛ, встановлюють строкові обмеження щодо застосування такого додаткового індивідуального заходу з виконання рішень ЄСПЛ, як відновлення попереднього юридичного стану стягувача, зокрема, шляхом відновлення судового провадження та повторного розгляду справи судом. Водночас ці норми обмежують особу в часі на подання заяви про скасування судового рішення десятьма роками з дня набрання таким рішення законної сили, та такий строк не може бути поновлено чи продовжено.
		55.        Як убачається з матеріалів справи, постанова Полтавського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2009 року у справі № 2-а-11256/09 набрала законної сили 14 вересня 2010 року відповідно до ухвали Апеляційного суду Полтавської області, якою цю постанову було залишено без змін у відповідній частині (згідно з положеннями частини першої статті 223 ЦПК в чинній на той час редакції).
		56.        11 березня 2011 року  ОСОБА_1 подав заяву до ЄСПЛ (№ 30850/11).
		57.        24 червня 2021 року ЄСПЛ ухвалив рішення за цією заявою, у якому встановив порушення пункту 1 статті 6 Конвенції, і воно набуло статусу остаточного.
		58.        24 липня 2021 року ОСОБА_1 подав заяву про перегляд судових рішень у справі № 2-а-11256/09 за виключними обставинами на підставі пункту 3 частини п`ятої статті 361 КАС. 
		59.        Таким чином, заяву було подано після закінчення передбаченого пунктом 2 частини другої статті 363 КАС десятирічного строку, який у силу приписів частини третьої цієї ж статті не може бути поновлений.
		60.        За змістом частини п`ятої статті 366 КАС подання відповідної заяви після закінчення такого строку унеможливлює її розгляд по суті, провадження за такою заявою не може бути відкрито, а вже відкрите підлягає закриттю.
		61.        Фактично таке обмеження переслідує легітимну мету, а саме дотримання принципу юридичної визначеності, однак застосування такої негнучкої норми автоматично до кожної справи без урахування індивідуальних обставин може призвести до невиконання мети перегляду судових рішень і надати підстави для повторної скарги зацікавлених осіб до ЄСПЛ.
		62.        У цьому контексті Велика Палата Верховного Суду враховує, що вже не вперше розглядає питання щодо застосування строків звернення із заявою про перегляд судового рішення за виключними обставинами з підстави встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов`язань і сформувала різні підходи залежно від фактичних обставин кожної справи.
		63.        Так, у постанові від 08 вересня 2020 року в цивільній справі № 2-1606/07 (провадження № 14-662звц19) за позовом ОСОБА_2 . Велика Палата Верховного Суду виклала правову позицію щодо застосування десятирічного строку подання заяви про перегляд судового рішення за виключними обставинами, визначеного пунктом 2 частини другої статті 424 ЦПК. У зазначеній постанові Велика Палата Верховного Суду, керуючись принципом верховенства права, складовою якого є принцип правової визначеності, який передбачає дотримання принципу res judicata, дійшла висновку про закриття провадження за заявою ОСОБА_2 про перегляд судового рішення за виключними обставинами, оскільки прийняла до розгляду цю заяву після спливу десятирічного строку з дня набрання чинності рішеннями національних судів. 
		64.        Разом із цим у постанові від 07 липня 2021 року у справі № 2-а-256/08 (провадження № 11-41зва21) Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про необхідність перегляду справи за виключними обставинами та відсутність підстав для закриття провадження за заявою ОСОБА_3 про перегляд за виключними обставинами постановлених у цій справі судових рішень.
		65.        В обох заданих справах заявники звернулися до суду із заявами про перегляд судових рішень за виключними обставинами у зв`язку із встановленням міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення міжнародних зобов`язань при вирішенні справи судом, після спливу десятирічного строку з дня набрання законної сили рішеннями національних судів. При цьому як рішення у справі «Котенко та інші проти України», так і рішення у справі «Горяйнова проти України», постановлені ЄСПЛ, набули статусу остаточних після спливу десятирічного строку з дня набрання законної сили рішеннями національних судів. Аналогічною є ситуація і в цій справі.
		66.        З метою забезпечення правової визначеності варто розмежувати застосовані Великою Палатою Верховного Суду підходи до строків звернення із заявами за виключними обставинами у зв`язку із встановленням міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення міжнародних зобов`язань у справах № 2-1606/07 та № 2-а-256/08.
		67.        Так, приймаючи рішення про закриття провадження за заявою ОСОБА_2 про перегляд судових рішень у справі № 2-1606/07, Велика Палата Верховного Суду керувалася положеннями частини другої статті 424 ЦПК, якими так само як і статтею 363 КАС, встановлено преклюзивний строк на звернення з такою заявою, що відповідає дотриманню принципу res judicata, а також урахувала, що вимоги заявника були виключно майнового характеру й присуджена ЄСПЛ на його користь сума справедливої сатисфакції в розмірі 2 400 євро була співмірною з розміром заборгованості за аліментами, присудженими національними судами.
		68.        Водночас щодо справи № 2-а-256/08, то її ключова особливість, яку Велика Палата Верховного Суду визнала вагомою настільки, щоб передати цю справу на повторний судовий розгляд попри закінчення передбаченого пунктом 2 частини другої статті 363 КАС десятирічного строку на подання відповідної заяви, виражалася в тому, що встановлене порушення прав ОСОБА_3 носило немайновий триваючий характер (порушення права на працю), відновити яке було можливо виключно за наслідками нового судового розгляду, натомість присудження самої лише грошової компенсації було недостатнім заходом для відновлення цього права настільки, наскільки це можливо (restitutio in integrum). Зокрема, заявниця наголошувала на тому, що отримані нею 4 500 євро, які визначені ЄСПЛ як відшкодування моральної шкоди та компенсація судових витрат, не відновили її первинний стан, який вона мала до порушення прав, оскільки ці кошти не можуть повернути їй 13 років забуття, відсутності доступу до професії, можливості професійного розвитку в обраній галузі, заробляти на життя, отримати пенсійне забезпечення за обраною професією тощо.
		69.        На відміну від зазначеної вище ситуації, у справі № 2-а-11256/09, про перегляд рішень у якій наразі ставить питання ОСОБА_1 , його позовні вимоги до Служби безпеки України мають виключно майновий характер, зокрема позивач просив стягнути зі Служби безпеки України на його користь 7891,63 грн на відшкодування майнової шкоди, завданої йому нездійсненням компенсаційних виплат, пов`язаних з проходженням військової служби, у тому числі: 1012,28 грн недоплаченої йому у 2008 році матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань; 1616,87 грн не виплаченої йому за 2007-2008 роки грошової компенсації замість належних за нормами забезпечення предметів речового майна; 4749,98 грн не виплаченої йому компенсації 50 % фактичних витрат з оплати житлово-комунальних послуг за 2006-2008 роки; 512,50 грн не відшкодованої вартості проїзду ним та членами його сім`ї в чергову щорічну відпустку за 2007 рік; стягнути на його користь зі Служби безпеки України не наданий йому протягом військової служби з 30 листопада 2000 року по 15 листопада 2008 року пайок у вигляді продуктів (перелік наведено в позові) або стягнути його грошовий еквівалент за ринковими цінами. 16 лютого 2009 року позивач доповнив свою позовну заяву, висунувши додаткові грошові вимоги, у яких просив стягнути зі Служби безпеки України на його користь: 289,62 грн не виплаченої компенсації 50 % фактичних витрат з оплати житлово-комунальних послуг за листопад 2008 року; 8603,84 грн середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку з виплати нарахованої позивачеві грошової компенсації замість належних йому за нормами забезпечення предметів речового майна в розмірі вартості зазначених предметів.
		70.        Загальна сума зазначених у позові майнових вимог (з урахуванням заяви про їх збільшення) становить 16 785,09 грн, що на час розгляду Великою Палатою Верховного Суду еквівалентно 447,48 євро.
		71.        Згідно з пунктами 56, 58 рішення ЄСПЛ у справі «Шкіря проти України» заявник вимагав 5039,60 грн як компенсацію фактичних витрат з оплати житлово-комунальних послуг за 2006-2008 роки (приблизно 580 євро на момент подій), 512,50 грн як відшкодування вартості проїзду у відпустку у 2007 році (приблизно 75,40 євро на момент подій) та 8603,84 грн за затримку у виплаті відшкодування за незабезпечення речовим майном (приблизно 990 євро на момент подій). Заявник також вимагав 5000 євро як відшкодування моральної шкоди.
		72.        ЄСПЛ відмовив у задоволенні цих вимог, однак присудив заявникові 2000 євро як відшкодування моральної шкоди.
		73.        Згідно з преамбулою Рекомендації № R(2000)2 Комітету міністрів Ради Європи державам-членам «Щодо повторного розгляду або поновлення провадження у певних справах на національному рівні після прийняття рішень Європейським судом з прав людини» Комітет міністрів, згідно з умовами статті 15 (b) Статуту Ради Європи, звернувся до Договірних Сторін з рекомендацією забезпечити на національному рівні адекватні можливості досягнення, наскільки це можливо, restitutio in integrum, пам`ятаючи, що за певних обставин зобов`язання за Конвенцією включають вжиття інших заходів, окрім справедливої сатисфакції, яку присуджує ЄСПЛ згідно зі статтею 41 Конвенції, та/або загальних заходів, якими потерпілій стороні забезпечується, наскільки це можливо, відновлення попереднього правового становища, яке ця сторона мала до порушення Конвенції.
		74.        У пункті 16 пояснювальної записки до цієї Рекомендації зазначено, що у справах щодо перегляду або поновлення провадження у справі, у яких ЄСПЛ присудив справедливу компенсацію, питання про те, яким чином така компенсація буде прийнята до уваги, має вирішуватися на розсуд компетентного внутрішньонаціонального суду або відповідних органів влади з урахуванням обставин кожної справи.
		75.        На думку Великої Палати Верховного Суду, присуджені за рішенням ЄСПЛ у справі «Шкіря проти України» заявникові 2000 євро є сумою, співмірною з розміром заявлених ним майнових вимог і завданою порушенням права на справедливий суд моральною шкодою.
		76.        З огляду на викладене Велика Палата Верховного Суду вважає, що підлягають застосуванню положення пункту 2 частини другої, частини третьої статті 363 КАС, частини п`ятої статті 366 КАС, якими визначені строки та наслідки їх пропуску щодо звернення із заявою про перегляд з метою забезпечення принципу правової визначеності. Цей принцип охоплює не лише змістовний, але й процедурний аспект верховенства права, який ґрунтується на вимогах відповідності правотворчої та правозастосовної практики певним стандартам, зокрема ясності та несуперечності закону, застосування прийняття заяви на підставі закону.
		77.        У цьому контексті Велика Палата Верховного Суду враховує, що на час звернення ОСОБА_1 із заявою про перегляд судових рішень у справі № 2-а-11256/09 ця справа була знищена відповідно до акта про виділення до знищення документів від 11 липня 2021 року № 11 як така, строк зберігання якої закінчився відповіднодо Переліку судових справ і документів, що утворюються в діяльності суду, із зазначенням строків зберігання, затвердженим наказом Державної судової адміністрації України від 07 грудня 2017 року № 1087 (лист Полтавського окружного адміністративного суду від 15 вересня 2021 року № 2-а-11256/09/2.1-05/45822/21).
		78.        Згідно з абзацом другим пункту 1 згаданого Переліку він є нормативним актом, який встановлює строки зберігання судових справ і документів, що утворюються в діяльності суду. Так, строк зберігання справ з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби становить 10 років.
		79.        Відповідно до ухвали Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2021 року та ухвали Полтавського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2021 року матеріали судового провадження у справі № 2-а-11256/09 було відновлено наскільки це було можливо, однак лише частково.
		80.        У зв`язку із цим під час повторного розгляду справи не може бути гарантовано повноти дослідження доказів та встановлення обставин, що позначається на об`єктивності самого розгляду. Натомість виникає ризик ухвалення судом іншого рішення, ніж те, яке суд ухвалив би, якби мав усі матеріали справи.
		81.        Посилання заявника на те, що справа має бути переглянута національними судами в будь-якому випадку, оскільки про це зазначено безпосередньо в рішенні ЄСПЛ, а преклюзивний строк подачі заяви про перегляд судових рішень за виключними обставинами не підлягає застосуванню з огляду на пріоритет міжнародних норм над національними, є помилковими.
		82.        Так, у пункті 58 рішення ЄСПЛ у справі «Шкіря проти України» цей суд зазначив, що згідно з українським законодавством заявник має право звернутися за переглядом його справи з огляду на висновок ЄСПЛ про недотримання національними судами статті 6 Конвенції.
		83.        Тобто ЄСПЛ зазначив про право заявника звернутися згідно з українським законодавством із заявою про перегляд судових рішень (що не виключає застосування обмежень щодо її прийнятності), а не визначив обов`язок національного суду переглянути справу заявника в будь-якому випадку незалежно від встановлених цим самим законодавством присічних строків звернення з такою заявою.
		84.        Щодо примату норм права міжнародного над нормами національного законодавства Велика Палата Верховного Суду зауважує, що цей принцип не означає незастосування норм національного законодвства у тих випадках, коли норми міжнародного права надають можливість визначити правила на розсуд держави. Цей принцип, зокрема, закріплено в частинах першій та другій статті 3 КАС, які зазначають, що порядок здійснення адміністративного судочинства встановлюється Конституцією України, цим Кодексом та міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Якщо міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, передбачено інші правила, ніж встановлені цим Кодексом, застосовуються правила міжнародного договору.
		85.        Тобто примат міжнародних правил застосовується, якщо такі правила передбачені міжнародним договором, та вони є іншими, ніж передбачені національним законодавством (у цьому випадку - КАС).
		86.        Оскільки інших строків подання заяви про перегляд судових рішень у міжнародних договорах, ратифікованих Україною, не зазначено, то національні органи, які виконують рішення ЄСПЛ, зобов`язані застосувати національне законодавство, що є проявом державного суверенітету.
		87.        Те, що стаття 46 Конвенції та положення Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» не ставлять обов`язок виконати рішення ЄСПЛ в залежність від будь-якого строку, не можна розуміти як безумовну підставу для незастосування преклюзивного строку подачі відповідної заяви з метою вжиття додаткових заходів індивідуального характеру.
		88.        Підсумовуючи наведене, з урахуванням існування преклюзивного, тобто такого що не підлягає поновленню, строку на звернення із заявою про перегляд судових рішень за виключними обставинами з підстави встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов`язань та з огляду на обставини цієї конкретної справи, зокрема відшкодування за рішенням ЄСПЛ суми коштів, співмірної позовним вимогам ОСОБА_1 , а також на фактичну неможливість належного відновлення знищених за закінченням строків зберігання матеріалів справи № 2-а-11256/09, внаслідок чого повторний судовий перегляд міг би призвести до нових порушень Конвенції, Велика Палата Верховного Суду вважає, що відсутні підстави для розгляду заяви ОСОБА_1 про перегляд судових рішень. Таке право обмежене щодо умов прийнятності скарги і саме таким чином врегульоване з боку держави, яка, встановлюючи відповідний строк, користується певними межами її розсуду, допустимими згідно з Конвенцією.
		89.        Ураховуючи викладене, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про наявність підстав для закриття провадження за заявою про перегляд судових рішень за виключними обставинами.
		Керуючись статтями 344, 355, 356, 359, 361, 363, 368 КАС, Велика Палата Верховного Суду
		УХВАЛИЛА:
		Закрити провадження за заявою  ОСОБА_1 про перегляд за виключними обставинами постанови Полтавського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2009 року, ухвали Апеляційного суду Полтавської області від 14 вересня 2010 року та ухвали Вищого адміністративного суду України від 02 листопада 2010 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Служби безпеки України, треті особи: Міністерство фінансів України, Державне казначейство України, про визнання неправомірною відмови у здійсненні передбачених чинним законодавством компенсаційних виплат, пов`язаних з проходженням військової служби, та стягнення майнової шкоди.
		Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.
		 
		Головуюча Л. І. РогачСуддя-доповідач В. С. КнязєвСудді:Ю. Л. Власов К. М. Пільков І. В. Григор`єва  О. Б. Прокопенко М. І. Гриців О. М. Ситнік І. В. Желєзний І. В. Ткач О. С. Золотніков О. С. Ткачук Л. Й. Катеринчук С. П. Штелик Г. Р. Крет

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...