Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 521/1657/22 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів (крім категорій 301000000-303000000), з них; страхування, з них; позики, кредиту, банківського вкладу, з них; споживчого кредиту.
Надіслано для оприлюднення: 20.10.2022. Зареєстровано: 21.10.2022. Забезпечено надання загального доступу: 24.10.2022.
Дата набрання законної сили: 29.01.2024
Номер судового провадження: 2/522/3421/22

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 521/1657/22
		Провадження №2/522/3421/22
		 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		       18 жовтня 2022 року Приморський районний суд м. Одеси у складі:
		головуючого - судді Шенцевої О.П.,
		за участю секретаря Лукашкіна О.В.,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «КІФ», Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КРЕДІТ-КАПІТАЛ», Товариства з обмеженою відповідальністю «ГЛОБАЛ КРЕДИТ», Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНФІНАНС», Товариства з обмеженою відповідальністю «МІЛОАН», Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «НОВІ КРЕДИТИ», Товариства з обмеженою відповідальністю «ГОУФІНГОУ», Товариства з обмеженою відповідальністю «ІРБІС» про визнання кредитних договорів недійсними, -
		 
		ВСТАНОВИВ:
		Позивачка звернулась до суду з позовом до відповідача, в якому просила суд визнати Кредитні Договори, які не були укладені між мною, ОСОБА_1 та ТОВ "КІФ", ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ- КАПІТАЛ», ТОВ «ГЛОБАЛ КРЕДИТ", ТОВ "ІНФІНАНС", ТОВ "МІЛОАН", ТОВ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "НОВІ КРЕДИТИ", ТОВ "ГОУФІНГОУ", ТОВ "ІРБІС" про надання мені кредитних коштів - недійсними з застосуванням наслідків недійсності правочину.
		При цьому позивачка посилається на те, що між нею та ТОВ "КІФ", ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ КРЕДИТ- КАПІТАЛ», ТОВ «"ГЛОБАЛ КРЕДИТ", ТОВ "ІНФІНАНС", ТОВ "МІЛОАН", ТОВ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "НОВІ КРЕДИТИ", ТОВ "ТОУФІНГОУ", ТОВ "ІРБІС", не було укладено Кредитних Договорів згідно з якими вона не отримувала кредитні кошти. 
		Позивачка стверджує, що вона в мережі Інтернет, а саме на сайті OLX шукала роботу, та звернулась за вакансією «оператор обмінника» компанії MCG, перемовини вела з Чат Ботом « ІНФОРМАЦІЯ_1 ». Умовою працевлаштування було додавання картки та пройдення верифікації, де вона в телефонному режимі, а саме в додатку «Телеграм» вела листування з Чат Ботом під час якого надала свої персональні дані, зробила фотографію з паспортом. Підозри про обман в неї не виникло, оскільки зустрічалась з подібними вимогами. В ході листування Чат Бот вказував на необхідність надати номери банківських карток, що вона і зробила надала. Їй нібито повинні бути зачислені тестові транзакції системи для перевірки підключення карти, так, вона надала картку, їй поступив платіж. Але грошові кошти було переведено на банківські картки невстановлених осіб. Стверджує, що не отримувала грошових коштів, а невстановлені особи заволоділи її довірою та оформили на неї кредити в наступних кредитних установах: ТОВ «ФК «Кредит Капітал» № договору 21568955 від 20.09.2021 р., ТОВ «Глобал Кредит» № договору referencе 2401633 від 21.09.2021р., ТОВ «ІНФІНАНС» № договору 0954162088/1 від 20.09.2021 р., ТОВ «Мілоан» № договору 3803379 від 20.09.2021, ТОВ «ФК «Нові Кредити» №договору 00-423053 від 20.09.2021 р., ТОВ «ГОУФНГОУ» № договору 1818339 від 20.09.2021 р., ТОВ «ІРБІС» № договору 900799 72 від 20.09.2021 р., ТОВ «КІФ» № 176527 від 20.09.2021 р., з її банківської картки було здійснено переведення грошових коштів на рахунок шахраїв, доступу до цієї картки вона не має, а номер телефону змінено.
		06.11.2021 року,  ОСОБА_1   звернулась до Українського бюро кредитних історій, де отримала інформацію, що в період часу з 20 вересня 2021 року до 21 вересня 2021 року невстановлена особа Шахрайськими діями оформила мікро-кредити на її ім`я - 8 одиниць, також надавались послуги по запитам з МФО про її кредитну історію. Кредити вона не брала та не надавала нікому дозволу використовувати особисті данні, вважає ці дії шахрайством та просить прийняти міри для їх вирішення. На її мобільний номер постійно телефонують працівники відповідачів з різних телефонних номерів, з вимогами сплатити борг, здійснюючи психологічний тиск. Вважає, що своїми діями представники відповідачів порушують встановлений законодавством України порядок виконання цивільно-правових зобов`язань та психічну чи тілесну недоторканість, порушення якої полягає у здійснені тиску на неї та її близьких, шляхом постійних телефонних дзвінків, з погрозами здійснити розправу, що викликає в неї відчуття страху, хвилювання за своє життя та життя її близьких, вона не може спокійно спати, без застереження вийти на вулицю, постійне відчуття, що її переслідують.
		Ухвалою суду від 21.03.2022 року провадження по справі відкрито в загальному позовному провадженні.
		Ухвалою суду від 25.08.2022 року закрито підготовче провадження по справі та призначено справу до судового розгляду.
		Позивачка надала заяву про розгляд справи за її відсутності, просить позов задовольнити у повному обсязі.
		Представники відповідачів ТОВ «ФК «Нові Кредити», ТОВ «ІРБІС» у судове засідання не з`явилися, надали заяви про розгляд справи у їх відсутності. Також представником відповідача ТОВ «МІЛОАН» був наданий відзив на позов, відповідно до якого просить у задоволенні позову відмовити, з підстав зазначених в ньому.
		Інші учасники процесу в судове засідання не з`явились, про день та час слухання справи повідомлені належним чином та своєчасно, відзиви та клопотання на адресу суду не надсилали. 
		Вивчивши матеріали справи та надані докази, суд вважає, що позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.
		Статтею 13 ЦПК України визначено принцип диспозитивності цивільного судочинства, відповідно до якого суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до вимог ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
		Згідно з нормами статті 17 Конвенції, жодне з положень цієї Конвенції не може тлумачитись як таке, що надає будь-якій державі, групі чи особі право займатися будь-якою діяльністю або вчиняти будь-яку дію, спрямовану на скасування будь-яких прав і свобод, визнаних цією Конвенцією, або на їх обмеження в більшому обсязі, ніж це передбачено в Конвенції.
		Судом встановлено, що ОСОБА_1 уклала кредитні договори з ТОВ "КІФ"№ 176527 від 20.09.2021 р., ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ- КАПІТАЛ» № договору 21568955 від 20.09.2021 р., ТОВ «ГЛОБАЛ КРЕДИТ" № договору referencе 2401633 від 21.09.2021р., ТОВ "ІНФІНАНС"№ договору 0954162088/1 від 20.09.2021 р., ТОВ "МІЛОАН" № договору 3803379 від 20.09.2021, ТОВ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "НОВІ КРЕДИТИ" № договору 00-423053 від 20.09.2021 р., ТОВ "ГОУФІНГОУ"№ договору 1818339 від 20.09.2021 р., ТОВ "ІРБІС"№ договору 900799 72 від 20.09.2021 р.
		Предметом доказування під час судового розгляду є факти, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для вирішення справи. 
		Відповідно до ст. ст. 15, 16 ЦК особа має право на захист свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, яке реалізується шляхом звернення до суду. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені в ч. 2 ст. 16 ЦК.
		Визнання правочину недійсним як спосіб захисту цивільних прав і цивільних інтересів застосовується у випадках, коли необхідно відновити становище, що існувало до укладення правочину з порушенням умов необхідних для чинності правочину (ст. 203 ЦК). 
		Його застосування регулюється ст. ст. 215-236 ЦК України.
		Відповідно до ст.215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
		Стаття 203 ЦК України дає вичерпний перелік вимог, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути направлений на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
		Зміст правочину становить собою сукупність умов, які направлені на досягнення відповідного та очікуваного для всіх сторін правочину правового ефекту у спосіб, який би не суперечив законодавству. Під змістом правочину, умови якого не суперечать законодавству, слід розуміти умови договору про його предмет і мету.
		Кредитні договори з Позичальниками були укладені в електронній формі. 
		Аналогічні за змістом норми містяться у ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», якою передбачено, що електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
		Саме такі Кредитні договори були укладені з відповідачами в електронній формі, визначеного ч. 1 ст. 12 Закону України «Про електрону комерцію», що відповідає правилам ч. 1 ст. 205 ЦК України, згідно з якою правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.
		Крім того, ч. 3 ст. 5 Закону України «Про електронну комерцію» затверджено, що правочин не може бути визнано недійсним у зв`язку з його вчинення в електронній формі, якщо інше не передбачено законом.
		Таким чином, жодних порушень вимог ЦК України, Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» та інших нормативних актів ні під час укладення, ні під час виконання Кредитного договору не існувало та на цей час не існує.
		Згідно ч.1 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами.
		Відповідно до ч.2 с.9 ЗУ «Про споживче кредитування» зазначена інформація безоплатно надається кредитодавцем споживачу за спеціальною формою (паспорт споживчого кредиту), встановленою до цього Закону, у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг", а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про електронну комерцію") із зазначенням дати надання такої інформації та терміну її актуальності. У такому разі кредитодавець визнається таким, що виконав вимоги щодо надання споживачу інформації до укладення договору про споживчий кредит згідно з частиною третьою цієї статті.
		Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
		Як зазначено у частині першій статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
		Статтею 638 Цивільного кодексу України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
		Договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.
		Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
		Відповідно до ч.ч.1 і 3 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, установлених договором, а позичальник - повернути кредит та сплатити відсотки. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.
		Дослідивши матеріали справи, суд вбачає, що ОСОБА_1 з власної ініціативи звернулась в електронній формі за отриманням кредитів до вільно обраних нею установ, отримавши від останніх всю передбачену законодавством інформацію перед укладанням договорів, що відповідає положенням статей 19, 47, 49 Закону України «Про банки і банківську діяльність», статей 3-5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю».
		Згідно ч.2 ст.12 ЗУ «Про фінансові послуги та державне регулювання установа фінансових послуг» перед укладенням договору про надання фінансових послуг фінансова установа чи інший суб`єкт господарювання, що надає фінансові послуги, зобов`язані повідомити клієнта у письмовій або електронній формі, у тому числі шляхом надання клієнту доступу до такої інформації на власному веб-сайті особи.
		Суд вбачає, що оспорювані кредитні договори узгоджені сторонами, які досягли згоди з усіх істотних умов договору, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, їх волевиявлення було вільним і відповідало їхній внутрішній волі, позичальник на момент укладення договору не заявляв додаткових вимог щодо умов оспорюваного договору та виконував його умови протягом тривалого часу, що свідчить про прийняття ним таких умов.
		Згідно зі ст. 230 ЦК України якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (ч.1 ст. 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування. Сторона, яка застосувала обман, зобов`язана відшкодувати другій стороні збитки у подвійному розмірі та моральну шкоду, що завдані у зв`язку із вчиненням цього правочину.
		У роз`ясненнях п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України N 9 від 06 листопада 2009 року "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" зазначено, що правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін договору.
		Між тим, суд вважає, що відсутні підстави для визнання оспорюваного кредитного договору недійсним до положень статей 203, 215, 230 ЦК України - як укладених унаслідок введення в оману позичальника з боку банку та положень статей 11, 18 Закону України «Про захист прав споживачів» щодо нечесної підприємницької діяльності банку та несправедливих умов договорів, оскільки ці норми є самостійними підставами визнання договорів недійсними, а позивач не довів введення в оману позичальника під час укладення договору, оскільки перед підписанням позичальник мав можливість ознайомитися з текстами та умовами договору та власноручно їх підписав.
		Аналогічні правові позиції, викладені у постанові Верховного Суду України від 2.12.2015 року (справа № 6-1341цс15), від 05.03.2018 року (справа №522/423/15-ц).
		При цьому, позичальник не зверталась до відповідачів із заявами про надання додаткової інформації або роз`яснення певних положень укладених між нею та відповідачами договорів, а також не скористалась правом протягом 14 календарних днів відкликати свою згоду на укладення договору про надання споживчих кредитів без пояснення причини, не відмовилась від їх виконання, а тривалий час користувалась кредитними коштами, що свідчить про те, що вона була згодна з їх умовами.
		На підставі наведеного доводи позивачки про те, що при укладенні спірних правочинів кредитні установи шахрайськими шляхом заволоділи її персональними даними, дозволу на використання якими вона не давала, кредитні кошти від кредитних установ вона не отримувала на увагу не заслуговують.
		Згідно роз`яснення у п. 16 постанови Пленуму ВССУ від 30.03.2012 року №5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», позичальник при належній завбачливості міг, виходячи з динаміки зміни курсів валют із моменту введення в обіг національної валюти та її девальвації, передбачити в момент укладення договору можливість зміни курсу гривні України до іноземної валюти, а також можливість отримання кредиту в національній валюті. 
		Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
		За положеннями ст. ст. 12, 81 ЦПК України, кожна особа повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		При цьому положення ст. 204 ЦК України закріплюють презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.
		У разі не спростування презумпції правомірності договорів всі права, набуті сторонами правочинів за ними, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню.
		За таких обставин, з урахуванням викладеного, суд приходить до висновку позовні вимоги не знайшли свого належного підтвердження за розглядом справи, є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
		Відповідно до ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.
		Зі сторони відповідача вимоги щодо відшкодування понесених ним судових витрат до суду не заявлялись. 
		Керуючись ст.ст.. 1, 3, 10, 15, 16, 203, 207, 230, 215, 216, ч.1 ст. 230, 509, 526-530, 626-629, 631, 638-639, 1054, 1055, 1056 ЦК України, ст.11, 18, 22 Законом України «Про захист прав споживачів», ЗУ «Про споживче кредитування», ЗУ «Про фінансові послуги та державне регулювання установа фінансових послуг», ЗУ "Про електронну комерцію"ст.ст..1, 2, 10-13, 19, 43, 49, 76-81, 89, 141, 209, ч.1, 3 ст. 223, 235, 241, ст. 247, 258-259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд -
		 
		ВИРІШИВ:
		У задоволенні позову  ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «КІФ», Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КРЕДІТ-КАПІТАЛ», Товариства з обмеженою відповідальністю «ГЛОБАЛ КРЕДИТ», Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНФІНАНС», Товариства з обмеженою відповідальністю «МІЛОАН», Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «НОВІ КРЕДИТИ», Товариства з обмеженою відповідальністю «ГОУФІНГОУ», Товариства з обмеженою відповідальністю «ІРБІС» про визнання кредитних договорів недійсними - відмовити.
		Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду, а в разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
		Повний текст рішення виготовлений 20.10.2022 року.
		 
		 
		 
		Суддя
		18.10.2022

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...