Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 520/2226/22 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи щодо забезпечення громадського порядку та безпеки, національної безпеки та оборони України, зокрема щодо; дорожнього руху, транспорту та перевезення пасажирів, з них; транспорту та перевезення пасажирів.
Надіслано для оприлюднення: 20.10.2022. Зареєстровано: 21.10.2022. Забезпечено надання загального доступу: 24.10.2022.

Номер судового провадження: П/520/2544/22

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
		Р І Ш Е Н Н Я
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 
		20 жовтня 2022 р. № 520/2226/22 
		Харківський окружний адміністративний суд у складі:
		Головуючого судді Єгупенка В.В., 
		розглянувши у приміщенні суду в м. Харкові у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укравтотранс плюс» (м. Харків, вул. Мельникова, 23) до Державної служби України з безпеки на транспорті (м. Київ, пр. Перемоги, 14) про визнання протиправними та скасування постанов, 
		В С Т А Н О В И В:
		Товариство з обмеженою відповідальністю «Укравтотранс плюс» звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з вищевказаним адміністративним позовом, в якому позивач просив визнати протиправними та скасувати постанови про застосування адміністративно - господарського штрафу №302985 від 20.01.2022 року; №302986 від 20.01.2022 року; №302987 від 20.01.2022 року; №302988 від 20.01.2022 року; №302989 від 20.01.2022 року; №302990 від 20.01.2022 року; №302991 від 20.01.2022 року; №302992 від 20.01.2022 року; №302993 від 20.01.2022 року; №302994 від 20.01.2022 року; №302995 від 20.01.2022 року; №302996 від 20.01.2022 року; №302997 від 20.01.2022 року; №302998 від 20.01.2022 року; №302999 від 20.01.2022 року; №303000 від 20.01.2022 року; №303001 від 20.01.2022 року; №303002 від 20.01.2022 року; №303003 від 20.01.2022 року; №303004 від 20.01.2022 року; №303005 від 20.01.2022 року; №303006 від 20.01.2022 року, винесені в.о. начальника Відділу державного нагляду (контролю) у Харківській області Державної служби України з безпеки на транспорті.
		Суд, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, дійшов до наступного.
		Судом встановлено, що ТОВ "Укравтотранс Плюс" (код ЄДРПОУ 37875689, вул. Мельникова, буд. 23, м. Харків, 61002) (далі за текстом  ТОВ "Укравтотранс Плюс") здійснює надання послуг з внутрішніх перевезень пасажирів автобусами на підставі ліцензії № 187570, виданої Державною інспекцією України з безпеки на наземному транспорті 05.12.2012 року.
		На підставі направлення на рейдову перевірку від 29.11.2021 посадовими особами відповідача було здійснено перевірку ТОВ "Укравтотранс Плюс" (направлення №015059). 
		За результатами проведених перевірок додержання ТОВ "Укравтотранс Плюс" вимог законодавства про автомобільний транспорт було складено акти проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом.
		Так, основними порушенням, які були виявлені під час проведення перевірки позивача були: відсутні розклад та схема руху.
		Посадовою особою Державної служби України з безпеки на транспорті за результатами розгляду вищезазначених актів було складено постанови про застосування до позивача адміністративно-господарських штрафів №302985 від 20.01.2022 року; №302986 від 20.01.2022 року; №302987 від 20.01.2022 року; №302988 від 20.01.2022 року; №302989 від 20.01.2022 року; №302990 від 20.01.2022 року; №302991 від 20.01.2022 року; №302992 від 20.01.2022 року; №302993 від 20.01.2022 року; №302994 від 20.01.2022 року; №302995 від 20.01.2022 року; №302996 від 20.01.2022 року; №302997 від 20.01.2022 року; №302998 від 20.01.2022 року; №302999 від 20.01.2022 року; №303000 від 20.01.2022 року; №303001 від 20.01.2022 року; №303002 від 20.01.2022 року; №303003 від 20.01.2022 року; №303004 від 20.01.2022 року; №303005 від 20.01.2022 року; №303006 від 20.01.2022 року, винесені в.о. начальника Відділу державного нагляду (контролю) у Харківській області Державної служби України з безпеки на транспорті.
		Не погоджуючись із постановами про застосування адміністративно-господарських санкцій, позивач з метою захисту своїх прав звернувся до суду із вказаним позовом.
		Спеціальним законом, що регулює спірні правовідносини, є Закон України "Про автомобільний транспорт" № 2344-III від 05.04.2001, відповідно до статті 1 якого автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.
		Статтею 6 Закону № 2344-III передбачено, що державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі). Планові перевірки проводяться не частіше одного разу на рік. Орган державного контролю не пізніше ніж за 10 календарних днів до початку проведення планової перевірки письмово повідомляє про це автомобільного перевізника, якого буде перевіряти. Позапланові перевірки проводяться лише на підставі заяви (повідомлення в письмовій формі) про порушення автомобільним перевізником вимог законодавства про автомобільний транспорт уповноваженими особами органів, яким надано право здійснення державного контролю, з метою перевірки наведених фактів та виконання припису про порушення зазначеного законодавства. Рейдові перевірки дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України. У разі проведення позапланових і рейдових перевірок автомобільний перевізник, що буде перевірятися, про час проведення перевірки не інформується.
		На виконання вимог статті 6 Закону № 2344-III, постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 №1567 затверджено Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті (далі - Порядок № 1567), який визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі - суб`єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, виконанням умов перевезень, визначених дозволом на перевезення на міжобласних автобусних маршрутах, вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення, дотриманням габаритно-вагових параметрів, наявністю дозвільних документів на виконання перевезень та відповідністю виду перевезень, відповідних ліцензій, внесенням перевізниками-нерезидентами платежів за проїзд автомобільними дорогами.
		Згідно з пунктом 2 Порядку № 1567, державному контролю підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних суб`єктів господарювання, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України.
		Пунктом 3 Порядку № 1567 визначено, що органами державного контролю на автомобільному транспорті (далі - органи державного контролю) є Укртрансбезпека, її територіальні органи.
		Відповідно до пункту 4 Порядку №1567 державний контроль на автомобільному транспорті (далі - державний контроль) здійснюється посадовими особами органу державного контролю (далі - посадові особи) у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на перевірку, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку, шляхом проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі).
		Згідно із п. 12  14 Порядку №1567, рейдова перевірка додержання суб`єктом господарювання вимог, визначених пунктом 15 цього Порядку, здійснюється на підставі щотижневого графіка.
		Графік проведення рейдових перевірок складається та затверджується керівником Укртрансбезпеки або її територіального органу з урахуванням стану аварійності, періоду, що пройшов від попередньої перевірки, забезпечення належного рівня транспортного обслуговування в окремих регіонах, інформації про діяльність осіб, що незаконно надають послуги з перевезень, перевірки дотримання умов перевезень, визначених дозволом (договором) на перевезення, та інших обставин.
		Рейдова перевірка транспортних засобів проводиться в будь-який час на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, місцях здійснення габаритно-вагового контролю, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, на інших об`єктах, що використовуються суб`єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту.
		Пунктом 15 Порядку № 1567 передбачено, що під час проведення рейдової перевірки перевіряється, зокрема, наявність визначених статтями 39 і 48 Закону № 2344-III документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом, додержання водієм режиму праці та відпочинку, виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.
		У разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовими особами, що провели перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3, що встановлено пунктом 21 Порядку № 1567.
		Згідно з пунктом 22 Порядку № 1567 у разі відмови уповноваженої особи суб`єкта господарювання або водія від підписання акта перевірки суб`єкта господарювання або акта перевірки транспортного засобу посадова особа (особи), що провела перевірку, вносить про це запис.
		Здійснюючи тлумачення наведених вище правових норм, суд першої інстанції зробив висновок, що у направленні на рейдову перевірку обов`язково повинно бути зазначено: акти законодавства, додержання яких перевіряється, ділянка дороги, маршрут, автовокзал, автостанція, місце посадки і висікти пасажирів, стоянка таксі, стоянка інших транспортних засобів, місце вантаження і розвантаження вантажних автомобілів, під час виїзду з підприємства.
		Так, відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбаченими Конституцією та законами України.
		Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
		Як вже зазначалося раніше, відповідно до п. 14 Порядку № 1567 рейдова перевірка транспортних засобів проводиться в будь-який час на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, місцях здійснення габаритно-вагового контролю, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, на інших об`єктах, що використовуються суб`єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту.
		Пунктом 19 цього Порядку передбачено, що рейдова перевірка проводиться у строк, зазначений у направленні на перевірку.
		З системного тлумачення наведених вище приписів Порядку № 1567 можна дійти висновку, що пунктом 14 Порядку № 1567 окреслено територіально межі проведення перевірки та перераховано об`єкти, що використовуються суб`єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту та одночасно можуть бути об`єктами рейдової перевірки. При цьому вказаним нормативно - правовим актом встановлено єдину вимогу про те, що обов`язково має бути зазначено в направленні та такою вимогою є строк проведення перевірки. Інших вимог до змісту направлення Порядком № 1567 не визначено.
		Отже, не зазначення таких реквізитів як окремо визначені ділянки дороги, маршрути руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, місцях здійснення габаритно-вагового контролю, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, на інших об`єктах, що використовуються суб`єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту не може мати наслідком не дотримання проведення процедури перевірки, адже жодною правовою нормою не передбачено обов`язкове зазначення таких реквізитів в направленні на перевірку.
		Дослідивши зміст направлень на рейдову перевірку , суд дійшов висновку, що зазначене направлення відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки містить посилання на щотижневий графік перевірок, чітко ідентифікують посадових осіб, які мають повноваження на проведення рейдових перевірок транспортних засобів, та зазначення строку проведення рейдової перевірки.
		Також суд зважає на те, що приписами Порядку № 1567 не передбачено обов`язку надавати під час перевірки щотижневі графіки проведення рейдових перевірок, на підставі яких видаються направлення на перевірку.
		Крім того, підприємство має право не допускати посадових осіб контролюючого органу до здійснення перевірки, якщо вони не пред`явили посвідчення (направлення) на її здійснення.
		Оскільки в даному випадку посадових осіб відповідача фактично допущено до проведення перевірки, то з`ясування обставин того, чи пред`являли посадові особи відповідача направлення на перевірку не може призвести до нівелювання результатів проведення перевірки.
		А тому, посилання позивача на відсутність у представників відповідача підстав для проведення перевірки та складання актів проведення перевірки, не можна визнати обґрунтованими.
		Щодо доводів позивача про нездійснення посадовими особами, що проводили перевірку, записів у дорожньому листі про результати перевірки транспортного засобу із зазначенням дати, часу, місця перевірки, свого прізвища, місця роботи і посади, номера службового посвідчення, підпису, то суд звертає увагу на те, що в межах розгляду цієї справи позивачем не надано доказів наявності в нього дорожніх листів та те, що такі дорожні листи пред`являлися перевіряючим з урахуванням того, що від підпису та ознайомлення зі змістом актів всі водії підприємства відмовилися. 
		Також, пунктом 13 Порядку № 1567 передбачено, що графік проведення рейдових перевірок складається та затверджується керівником Укртрансбезпеки або її територіального органу з урахуванням стану аварійності, періоду, що пройшов від попередньої перевірки, забезпечення належного рівня транспортного обслуговування в окремих регіонах, інформації про діяльність осіб, що незаконно надають послуги з перевезень, перевірки дотримання умов перевезень, визначених дозволом (договором) на перевезення, та інших обставин.
		Підсумовуючи викладене вище, суд дійшов висновку, що рейдові перевірки були проведені повноважними представниками відповідача на підставі визначених Порядком № 1567 умов: здійснення рейдової перевірки за направленням на проведення такої перевірки, виданим на підставі щотижневого плану-графіку проведення такої перевірки, затвердженим керівником територіального органу Укртрансбезпеки.
		 
		По суті виявлених порушень суд зазначає, що перелік документів, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення, визначений статтею 39 Закону № 2344-III.
		Так, частиною 1 цієї статті встановлено, що автомобільні перевізники, водії, пасажири повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення.
		Згідно із частиною другою 39 Закону №2344-III визначено документи для регулярних пасажирських перевезень: для автомобільного перевізника - ліцензія, договір із органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування чи їх дозвіл, паспорт маршруту, документ, що засвідчує використання автобуса на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України; для водія автобуса - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, квитково-касовий лист, схема маршруту, розклад руху, таблиця вартості проїзду (крім міських перевезень), інші документи, передбачені законодавством України; для пасажира - квиток на проїзд в автобусі та на перевезення багажу (для пільгового проїзду - посвідчення особи встановленого зразка чи довідка, на підставі якої надається пільга), а в разі запровадження автоматизованої системи обліку оплати проїзду - електронний квиток та документи для пільгового проїзду.
		Відсутність у перевізника або незабезпечення водія автобуса переліченими документами, є підставою для застосування до перевізника штрафних санкцій відповідно до абзацу 3 частини 1статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт".
		Матеріалами справи встановлено, що підставою для складання актів стало відсутність у позивача розкладу та схем рухів відповідних транспортних засобів, зазначених актах перевірки, та відсутність у водія тимчасового реєстраційного талону на транспортний засіб, про що зазначено в актах. 
		Наказом Міністерства транспорту та зв`язку України 07.05.2010 № 278, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 17 червня 2010 року за № 408/17703, затверджений Порядок розроблення та затвердження паспорта автобусного маршруту (далі - Порядок № 278).
		Згідно з пунктом 1.3 Порядку 278 автомобільний перевізник повинен забезпечити: водія автобуса, що здійснює перевезення пасажирів за маршрутом регулярних перевезень, таблицею вартості проїзду (крім міських перевезень), схемою маршруту та копією затвердженого організатором перевезень розкладу руху.
		У паспорті маршруту зазначають назву маршруту, яка складається з назв початкового та кінцевого пунктів маршруту (зупинок), а для приміських, міжміських автобусних маршрутів загального користування - з назв автостанцій, у разі їх відсутності - з назв зупинок, передбачених розкладом руху.
		Згідно з пунктом 4.1 Порядку № 278 паспорт автобусного маршруту регулярних спеціальних перевезень оформлюється на строк дії договору про перевезення пасажирів між замовником послуг та перевізником.
		Відповідно до пункту 5.1 Порядку № 278 паспорт маршруту регулярних перевезень перевізника, який за результатами конкурсу не отримав права на обслуговування маршруту або з яким розірвано договір про організацію перевезень чи анульовано дозвіл на перевезення пасажирів, є нечинним.
		З системного аналізу наведених вище норм права можна дійти висновку, що обов`язковим документом для регулярних пасажирських перевезень для автомобільного перевізника є договір із органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування про організацію перевезень та паспорт маршруту, який затверджується на строк дії такого договору.
		Отже, у випадку якщо договір про організацію перевезень не укладений, то паспорт маршруту, складовими якого є схема та розклад маршруту, не мають жодного правового значення та не можуть вважатися документами для регулярних пасажирських перевезень, які визначені частиною другою 39 Закону № 2344-III.
		Такі висновки повністю узгоджуються з вимогами пункту 5.1 Порядку № 278, відповідно до якого паспорт маршруту регулярних перевезень перевізника за відсутності укладеного договору про організацію перевезень, є нечинним. В даному випадку диспозиція норми пункту 5.1 Порядку № 278 викладена таким чином, що передбачає дві підстави для визнання нечинним паспорту маршруту - або розірвання договору про організацію перевезень, або анулювання дозволу на перевезення пасажирів. В свою чергу якщо договір не укладений, то відповідно і паспорт маршруту не набрав чинності та не може вважатися належним документом, що підтверджує право на організацію перевезень пасажирів за визначеному в цих паспортах схемою та розкладом руху.
		Отже, відсутність (неукладення) договору про організацію перевезень за результатами перемоги в конкурсі з організації перевезень між юридичною особою, яка на підставі одержаної ліцензії надає послуги з перевезення пасажирів автобусами, та замовником - органом виконавчої влади (органом місцевого самоврядування) має наслідком відсутність належним чином затвердженої схеми та розкладу руху на відповідних маршрутах, що, як наслідок, позбавляє права здійснювати перевезення за таким маршрутом. 
		За таких обставин, висновки посадових осіб відповідача в актах перевірки про те, що надання послуг з регулярних пасажирських перевезень за приміськими маршрутами здійснювалися без оформлення документів, перелік яких визначений статтею 39 Закону № 2344-III, а саме без копій затверджених організатором перевезень як розкладу руху, так і схеми маршруту, є правомірними.
		Окрім того, суд зазначає, що перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування здійснюється ліцензованим перевізником, який визначається на конкурсних засадах. Відносини між перевізником та замовником (організатором) перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування регулюються строковим договором.
		Згідно з абзацом 4 частини першої статті 1 Закону України від 06 вересня 2005 року 2806-IV "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності" документ дозвільного характеру - дозвіл, висновок, рішення, погодження, свідоцтво, інший документ в електронному вигляді (запис про наявність дозволу, висновку, рішення, погодження, свідоцтва, іншого документа в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань), який дозвільний орган зобов`язаний видати суб`єкту господарювання у разі надання йому права на провадження певних дій щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності та/або без наявності якого суб`єкт господарювання не може проваджувати певні дії щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності.
		Таким чином, дозвіл на перевезення пасажирів є документом дозвільного характеру, за відсутності якого позивач не має права здійснювати господарську діяльність з надання послуг перевезення пасажирів на міжміському міжобласному маршруті загального користування.
		Суд наголошує, що відповідно до приписів ч.1 ст. 43 Закону України "Про автомобільний транспорт" визначення автомобільного перевізника на автобусному маршруті загального користування здійснюється виключно на конкурсних засадах.
		Відповідно до чч. 1, 12 ст. 44 Закону, організація проведення конкурсу та визначення умов перевезень покладаються на органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування. Порядок проведення конкурсів визначає Кабінет Міністрів України.
		Відповідно до Порядку № 1081 від 03.12.2008 "Про затвердження порядку проведення конкурсу з перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування" (пункт 53) організатор перевезень на внутрішньообласних, внутрішньорайонних та міських автобусних маршрутах не пізніше десяти робочих днів з дня опублікування свого рішення на офіційному веб-сайті укладає з переможцем конкурсу договір згідно з обов`язковими та додатковими (за наявності) умовами конкурсу та додатковими умовами обслуговування маршруту, наданими перевізником-претендентом.
		Організатор перевезень на міжобласних автобусних маршрутах не пізніше десяти робочих днів з дня опублікування свого рішення на офіційному веб-сайті, доводить його до відома Укртрансбезпеки для видачі протягом не пізніше десяти робочих днів з дня надходження такого рішення автомобільному перевізнику (перевізникам) дозволу (дозволів) за встановленою формою та відповідно до процедури видачі таких дозволів.
		У разі письмової відмови перевізника-претендента, який став переможцем конкурсу з перевезення пасажирів на внутрішньообласних, внутрішньорайонних та міських автобусних маршрутах, від укладення з організатором перевезень договору такий договір укладається з перевізником-претендентом, який зайняв друге місце. У разі відсутності перевізника-претендента, який зайняв друге місце, рейс (маршрут) включається до об`єкта іншого конкурсу.
		У договорі (дозволі) визначаються умови перевезень на рейсі (рейсах) та/або маршруті (маршрутах) відповідно до визначеного об`єкта конкурсу.
		Якщо перевізник-претендент, який став переможцем конкурсу, отримав дозвіл (уклав договір) і не розпочав виконання перевезень, організатор перевезень протягом десяти робочих днів з дня видачі дозволу (укладення договору) надсилає такому перевізникові попередження. Якщо протягом десяти робочих днів з дати отримання такого попередження перевізник не розпочав виконання перевезень, організатор перевезень розриває договір або надсилає звернення до Укртрансбезпеки з проханням анулювати дозвіл та приймає рішення щодо проведення нового конкурсу за цим об`єктом і надає право виконання перевезень автомобільному перевізнику-претенденту, який зайняв друге місце (за наявності) з укладенням відповідного договору чи видачі дозволу.
		Аналіз чинного законодавства дає підстави стверджувати, що укладення договору про організацію перевезень пасажирів із переможцем конкурсу у визначений чинним законодавством строк є обов`язком, а не правом організатора конкурсу.
		Фактично це є завершальною стадією проведення конкурсу з перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування та без укладення такого договору не можливо отримання спеціального дозволу, затвердження паспорта маршруту та безпосередньо проведення перевезень.
		Підсумовуючи викладене вище, суд дійшов висновку, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів, які підтверджують факт наявності у водіїв під час проведення перевірки схеми маршруту та розкладу руху, про що зазначено в актах перевірки.
		У зв`язку з цим, суд уважає правомірними оскаржувані постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу та не вбачає підстав для їх скасування.
		На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 243, ст. 246, ст.255, ст. 293, ст. 295, ст. 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
		В И Р І Ш И В:
		У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Укравтотранс плюс» (м. Харків, вул. Мельникова, 23) до Державної служби України з безпеки на транспорті (м. Київ, пр. Перемоги, 14) про визнання протиправними та скасування постанов  відмовити.
		Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		 
		 
		Суддя В.В. Єгупенко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...