Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 761/7975/17 : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти основ національної безпеки України; Державна зрада.
Надіслано для оприлюднення: 21.10.2022. Зареєстровано: 21.10.2022. Забезпечено надання загального доступу: 24.10.2022.
Дата набрання законної сили: 22.11.2022
Номер судового провадження: 1-кп/761/260/2022
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 42016000000002779

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Справа № 761/7975/17
		Провадження №1-кп/761/260/2022 
		 
		В И Р О К 
		іменем України
		 
		20 жовтня 2022 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:         
		головуючого судді                         ОСОБА_5., 
		суддів                                 ОСОБА_6., ОСОБА_7., 
		при секретарях с/з                         ОСОБА_8., ОСОБА_9., ОСОБА_10.,
		провівши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві в порядку спеціального судового провадження за відсутності обвинуваченої (in absentia) кримінальне провадження № 42016000000002779 від 07 жовтня 2016 року, щодо:
		ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Керч АР Крим, громадянки України, із вищою освітою, проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимої, 
		обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України (в редакції Закону № 767 -VII від 02 березня 2014 року), 
		за участю сторін кримінального провадження:
		прокурорів                                 ОСОБА_11., ОСОБА_12., 
		                                       ОСОБА_13, ОСОБА_14., 
		                                       ОСОБА_15., ОСОБА_16, ОСОБА_17.,
		захисника                                 ОСОБА_18., 
		                
		У С Т А Н О В И В:
		 
		Заявою Верховної Ради України «Про відсіч збройній агресії Російської Федерації та подолання її наслідків», текст якої схвалено постановою Верховної Ради України від 21 квітня 2015 року № 337- VIIІ, збройна агресія Російської Федерації проти України розпочалася 20 лютого 2014 року, коли були зафіксовані перші випадки порушення Збройними Силами Російської Федерації всупереч міжнародно-правовим зобов`язанням Російської Федерації порядку перетину державного кордону України в районі Керченської протоки та використання нею своїх військових формувань, дислокованих у Криму.
		27 лютого 2014 року збройні підрозділи спеціального призначення Головного розвідувального управління Генерального штабу Збройних Сил Російської Федерації захопили будівлі Ради міністрів та Верховної Ради АР Крим. Президент Російської Федерації, порушуючи як міжнародне право, так і чинну українсько-російську договірно-правову базу, звернувся до Ради Федерації Федеральних зборів Російської Федерації, яка своєю постановою від 01 березня 2014 року, протиправно легалізуючи ці порушення, надала згоду на використання на території України Збройних Сил Російської Федерації. Як наслідок, це призвело до збройного захоплення і воєнної окупації невід`ємної частини України - АР Крим та м. Севастополя.
		Нелегітимно сформована в умовах російської воєнної окупації виконавча влада АР Крим 16 березня 2014 року провела псевдореферендум про входження АР Крим та міста Севастополя до складу Російської Федерації. Сумнівні результати «референдуму» не були визнані жодною країною світу, крім Російської Федерації. Це підтверджується Резолюцією Генеральної Асамблеї ООН 68/262 від 27 березня 2014 року «Територіальна цілісність України».
		17 березня 2014 року Верховна Рада АР Крим, розпущена постановою Верховної Ради України, всупереч цьому проголосила Крим незалежною державою.
		18 березня 2014 року самозвані представники АР Крим та м. Севастополя підписали з Президентом Російської Федерації ОСОБА_19 «Договір про прийняття до Російської Федерації Республіки Крим і створення у складі Російської Федерації нових суб`єктів». У такий протиправний спосіб відбулися незаконні дії для того, щоб створити правомірність збройного вторгнення Російської Федерації та незаконної анексії частини території України.
		Приведені факти свідчать про актину підривну діяльність Російської Федерації та її федеральних органів, яка виражається в окупації території України, що триває до теперішнього часу.
		Продовжуючи підривну діяльність проти України, військовослужбовці, співробітники спецслужб, правоохоронних органів та інших органів державної влади Російської Федерації утворили на окупованій території України федеральні органи державної влади, місцевого самоврядування, правоохоронні органи та судову систему з метою становлення і зміцнення окупаційної влади та недопущення контролю української влади на півострові.
		Так, статтею 9 Федерального конституційного закону «Про прийняття в Російську Федерацію Республіки Крим і утворення у складі Російської Федерації нових суб`єктів - Республіки Крим і міста федерального значення Севастополя» створено суди Російської Федерації на території Криму та Севастополя.
		Під час зазначених подій, ОСОБА_1 , будучи громадянкою України, мешканкою Автономної Республіки Крим, з власної ініціативи вирішила надати допомогу в проведенні підривної діяльності Російської Федерації проти України.
		Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на вчинення державної зради, ОСОБА_1 , займаючи посаду судді Совєтського районного суду АР Крим (відповідно до Постанови Верховної Ради України № 5011-VI від 21 червня 2012 року), маючи достатній рівень освіти, спеціальних знань і життєвого досвіду для зрозуміння факту окупації Російською Федерацією території АР Крим та м. Севастополя, усвідомлення проведення активної підривної діяльності проти України представниками спецслужб, правоохоронних та інших органів державної влади Російської Федерації, бажаючи допомогти в проведенні цієї підривної діяльності та зробити свій особистий внесок в утворення та функціонування в АР Крим та м. Севастополі системи органів державної влади Російської Федерації, у тому числі судової, з метою становлення і зміцнення окупаційної влади та недопущення контролю української влади на півострові, в порушення вимог ст. 65 Конституції України, якою передбачено обов`язок громадян України щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, порушуючи присягу судді, діючи добровільно та умисно на шкоду суверенітетові та територіальній цілісності України упродовж березня - грудня 2014 року, перебуваючи за місцем розташування Совєтського районного суду АР Крим по вул. 30 річчя Перемоги, 19, смт. Совєтський, Совєтського району, АР Крим, діючи в інтересах Російської Федерації, використовуючи теоретичні знання і практичні навики, отримані в Україні, продовжила здійснювати правосуддя на підставі ч. 5 ст. 9 «Федерального Конституційного Закону» Російської Федерації № 6-ФКЗ «Про прийняття в Російську Федерацію Республіки Крим та утворення в складі Російської Федерації нових суб`єктів Республіки Крим та міста федерального значення Севастополя» до створення та початку діяльності на зазначених окупованих територіях України судів Російської Федерації з винесенням рішень за російським матеріальним та процесуальним правом як суддя незаконно створених на тимчасово окупованій території України судових органів Російської Федерації, чим забезпечила посилення тимчасової окупації півострова Крим та функціонування незаконно створеної судової системи країни-агресора.
		Продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, упродовж березня - листопада 2014 року, суддя Совєтського районного суду АР Крим, громадянка України ОСОБА_1 , будучи на території АР Крим, з метою мати можливість продовжити надавати допомогу іноземній державі, а саме Російській Федерації, у проведенні підривної діяльності проти України та забезпечити подальшу окупацію території АР Крим, свідомо та умисно підготувала та подала до Вищої кваліфікаційної колегії суддів Російської Федерації особисту заяву про рекомендацію на вакантну посаду заступника голови незаконно створеного Совєтського районного суду Республіки Крим Російської Федерації та необхідний для цього пакет документів, передбачений ч. 6 ст. 5 Закону Російської Федерації «Про статус суддів в Російській Федерації». 
		Після цього ОСОБА_1 за власноруч складеною заявою прийняла участь у проведенні конкурсу на заміщення вказаної посади судді Російської Федерації на окупованій території АР Крим і подала наступні документи: копію документу, що посвідчує особу претендента як громадянина Російської Федерації; копію документу, підтверджуючого отримання вищої юридичної освіти; копії трудової книжки, інших документів, підтверджуючих трудову діяльність; власноруч заповнену та підписану анкету, яка містить біографічні відомості та відомості про доходи, про майно, яке належить їй на праві власності, та обов`язків майнового характеру, а також відомості про доходи подружжя та неповнолітніх дітей претендента, про майно, яке належить їм на праві власності та обов`язків майнового характеру подружжя та неповнолітніх дітей претендента, чим підтвердила особисту згоду сприяти виконанню функцій представника судової влади країни, яка окупувала АР Крим.
		Внаслідок зазначених свідомих та умисних дій ОСОБА_1 , спрямованих на спричинення шкоди суверенітетові та територіальній цілісності України, які виразились у наданні допомоги державним органам Російської Федерації у проведенні підривної діяльності проти України та продовженні окупації частини її території, тобто державної зради, за результатами проведеного державними органами Російської Федерації конкурсу Указом Президента Російської Федерації від 19 грудня 2014 № 786 діюча суддя судової влади України, громадянка України ОСОБА_1 призначена на посаду заступника голови Совєтського районного суду Республіки Крим Російської Федерації на окупованій території АР Крим та продовжила здійснення правосуддя вже як суддя Совєтського районного суду Республіки Крим Російської Федерації.
		Своїми діями, які виразилися у забезпеченні діяльності на окупованій території України органу судової влади як невід`ємної частини федеральних органів влади Російської Федерації, що в свою чергу призводить до зміцнення окупаційної влади та недопущення контролю української влади на півострові, завдяки чому окупація триває, ОСОБА_1 вчинила державну зраду.
		 
		Судовий розгляд у межах даного кримінального провадження здійснювався за відсутності обвинуваченої (in absentia), ОСОБА_1 , яка показань суду не надавала, та будь-яких клопотань від останньої на адресу суду також не надходило.
		 
		При цьому, дане кримінальне провадження здійснювалось за обов`язковою участю захисника, який був забезпечений державою з Регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги в місті Києві.
		 
		Відповідно до ухвали суду від 21 листопада 2018 року, вказане кримінальне провадження призначено до судового розгляду та постановлено  здійснювати спеціальне судове провадження за обвинуваченням ОСОБА_1  у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України (в редакції Закону № 767 -VII від 02 березня 2014 року). 
		 
		Повістки про виклик обвинуваченої   ОСОБА_1 , а також інформацію про процесуальні документи надсилались та публікувались відповідно до вимог ст. 323 КПК.
		 
		Таким чином, суд вважає, що наявні у справі документи свідчать про відмову ОСОБА_1 , яка в свою чергу повинна була знати про розпочате кримінальне провадження, від здійснення свого права предстати перед українським судом за діяння вчинені на території суверенної України, юрисдикцію якої обвинувачена над собою не визнає, та захищати себе безпосередньо в такому суді, а так само свідчать про її наміри від ухилення від кримінальної відповідальності. 
		 
		В той же час, ухилення обвинуваченої ОСОБА_1 від правосуддя, суд оцінює як реалізацію останньою її невід`ємного права на свободу від самозвинувачення чи самовикриття (п/п. «g» п. 3 ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, ст. 63 Конституції України), як одну з ключових гарантій презумпції невинуватості.
		 
		Захисник у судовому засіданні зазначив, що не мав можливості зв`язатися з обвинуваченою і з`ясувати в неї правову позицію щодо пред`явленого обвинувачення. Крім того, на думку захисника, винуватість ОСОБА_1 у вчиненні в інкримінованому кримінальному правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України має бути ретельно перевірена судом, а всі сумніви з цього приводу тлумачитись на користь обвинуваченої. 
		 
		Так, судом визнано загальновідомим і таким, що не потребує доказуванню в межах даного провадження, що тимчасова окупація з боку РФ частини території України - АР Крим, яка розпочалася із збройного конфлікту, викликаного російською військовою агресією, починаючи з 20 лютого 2014 року, а також анексія з боку РФ цієї частини території України є загально відомими фактами, які за хронологією подій: а) констатовані нормативними, хоча і засудженими з точки зору міжнародного права, актами РФ, а також «нормативними актами» самопроголошених суб`єктів на території України в АР Крим, законність яких не визнається державою Україна, проте прийнятих судом у даному випадку до уваги, оскільки вирішується питання про відповідальність за вчинення кримінального правопорушення, внаслідок якого були прийняті такі акти; б) встановлені національними нормативно-правовими актами, які є обов`язковими для застосування на території України; в) засуджені міжнародними актами колективного реагування, - а відтак ці факти не потребують окремого судового доказування.
		 
		Постановою Ради Федерації Федеральних Зборів РФ «Про використання Збройних Сил Російської Федерації на території України» від 01 березня 2014 року № 48-СФ за результатами звернення Президента РФ, виходячи з інтересів безпеки життя громадян РФ, особового складу військового контингенту ЗС РФ, що дислокується на території України (АР Крим), надано згоду Президенту РФ на використання ЗС РФ на території України.
		 
		06 березня 2014 року Верховною Радою АР Крим прийнята Постанова «Про проведення загальнокримського референдуму». Указом Президента України від № 261/2014 від 07 березня 2014 року дія цієї Постанови Верховної Ради АР Крим була зупинена, а сама вона рішенням Конституційного Суду України № 2-рп/2014 від 14 березня 2014 року визнана неконституційною.
		 
		11 березня 2014 року Постановою Верховної Ради АР Крим прийнята «Декларація», якою проголошено АР Крим «суверенною державою» - «Республікою Крим». Указом Президента України від 14 березня 2014 року № 296/2014 дія цієї Постанови Верховної Ради АР Крим була зупинена, а сама вона рішенням Конституційного Суду України № 3-рп/2014 від 20 березня 2014 року визнана неконституційною.
		 
		Постановою Верховної Ради України від 15 березня 2014 року № 891-VII Верховна Рада АР Крим була розпущена.
		 
		17 березня 2014 року представники розпущеної «Верховної Ради АР Крим» прийняли Постанову № 1745-6/14 «Про незалежність Криму», за якою створено нелегітимне державне утворення «Республіка Крим», а також Постанову 1748-6/14 «Про правонаступництво Республіки Крим», за якою вищим органом влади «Республіки Крим» є «Державна рада Республіки Крим».
		 
		18 березня 2014 року «Державна рада Республіки Крим» підписала «Договір» між РФ та «Республікою Крим» про прийняття до РФ «Республіки Крим», та утворення у складі РФ нових суб`єктів, який вже 19 березня рішенням Конституційного Суду РФ визнаний таким, що відповідає Конституції РФ, 20 березня 2014 року його ратифікувала більшістю голосів Держдума РФ, а 21 березня 2014 року - Рада Федерації Федеральних Зборів РФ, відтак цей «Договір» набрав чинності 21 березня 2014 року.
		 
		11 квітня 2014 року «Державна рада Республіки Крим» прийняла «Конституцію Республіки Крим» як суб`єкта РФ.
		 
		Верховною Радою України 15 квітня 2014 року прийнято Закон України № 1207-VII «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» (далі - Закон № 1207-VII), за яким перебування підрозділів ЗС РФ на території України з порушенням процедури, визначеної Конституцією та законами України, а також всупереч міжнародно-правовим актам, визнано окупацією частини території суверенної держави Україна, а територію АР Крим, відповідні води, територіальне море України, територію виключної (морської) економічної зони України, а також повітряний простір над цими територіями визнано тимчасово окупованими територіями України внаслідок збройної агресії з боку РФ.
		 
		Крім того, Верховною Радою України 21 квітня 2015 року прийнято Постанову № 337-VIІI «Про Заяву Верховної Ради України «Про відсіч збройній агресії Російської Федерації та подолання її наслідків», згідно з якою констатовано початок такої агресії з боку РФ на території АР Крим 20 лютого 2014 року, яка завершилася воєнною окупацією та подальшою незаконною анексією цієї частини території України.
		 
		Резолюцією Генеральної Асамблеї ООН «Територіальна цілісність України» від 27 березня 2014 року № 68/262, «референдум», проведений в АР Крим 16 березня 2014 року, визнано таким, що не має законної сили і не може бути основою для зміни статусу АР Крим.
		 
		Резолюціями Генеральної Асамблеї ООН «Стан у сфері прав людини в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (Україна)» від 19 грудня 2016 року № 71/205 та від 19 грудня 2017 року № 72/190, «Проблема мілітаризації Автономної Республіки Крим та міста Севастополь, Україна, районів Чорного та Азовського морів» від 17 грудня 2018 року, «Ситуація з правами людини в Автономній Республіці Крим та місті Севастополь, Україна» від 22 грудня 2018 року послідовно засуджено тимчасову окупацію з боку РФ внаслідок військової агресії частини території України - АР Крим - підтверджено невизнання її анексії.
		 
		Вказані та інші аналогічні за оцінками вказаних подій резолюції Генеральної Асамблеї ООН, Закон України №1207-VII, постанови Верховної Ради України є нормативно-правовими актами, що становлять частину законодавства України, на підставі якого суд приймає рішення у справі.
		 
		На підтвердження винуватості ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України (в редакції Закону № 767 -VII від 02 березня 2014 року), стороною обвинувачення надано наступні докази, які були досліджені судом: 
		       
		Заяву народного депутата України ОСОБА_2 про вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ст. 109, ст. 110, ст. 110-2 КК України, відповідно до якої останній повідомляє Генерального прокурора України про обставини ймовірного вчинення, в тому числі ОСОБА_1 , кримінального правопорушення; 
		 
		Копію анкети отримувача паспорта громадянина України для виїзду за кордон від 27 травня 2009 року, відповідно до якої ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , як громадянка України (паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 ) заповнила анкету та отримала 02 липня 2009 року паспорт для виїзду за кордон;
		 
		Лист Адміністрації Президента України від 28 вересня 2016 року № 03-01/3021, відповідно до якого ОСОБА_1 не зверталася із клопотанням про вихід із громадянства України та клопотань від ОСОБА_1 на розгляд Комісії при Президентові України з питань громадянства не надходило; 
		       
		Лист Департаменту контррозвідки СБ України від 14 червня 2016 року, відповідно до якого суддя Совєтського районного суду АР Крим ОСОБА_1 перебуває на території АР Крим; 
		 
		Так, відповідно до ст. 4 Конституції України в Україні існує єдине громадянство.
		Нормами Закону України «Про громадянство України» визначено підстави і порядок набуття та припинення громадянства України. Зокрема ст. 2 зазначеного Закону встановлено, що законодавство України про громадянство ґрунтується на таких принципах: в Україні існує єдине громадянство та якщо громадянин України набув громадянство іншої держави, то у правових відносинах з Україною визнається лише громадянином України; неможливості позбавлення громадянина України громадянства України; визнання права громадянина України на зміну громадянства; збереження громадянства України незалежно від місця проживання. 
		Відповідно до ст.ст. 17-20 Закону України «Про громадянство України» передбачено, що громадянство України припиняється внаслідок виходу з громадянства України за клопотанням громадянина України та втрати громадянства України внаслідок добровільного набуття повнолітнім громадянином України громадянства іншої держави. 
		При цьому, вихід з громадянства України допускається, якщо особа набула громадянство іншої держави або отримала документ, виданий уповноваженими органами іншої держави, про те, що громадянин України набуде його громадянство, якщо вийде з громадянства України та не допускається, якщо особі в Україні повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення. Добровільним набуттям громадянства іншої держави вважаються всі випадки, коли громадянин України для набуття громадянства іншої держави повинен був звертатися із заявою чи клопотанням про таке набуття відповідно до порядку, встановленого національним законодавством держави, громадянство якої набуто. Датою припинення громадянства України у всіх випадках є дата видання відповідного Указу Президента України.
		Громадянин України, який подав заяву про вихід з громадянства України або щодо якого оформляється втрата громадянства, до видання указу Президента України про припинення громадянства України, користується всіма правами і несе всі обов`язки громадянина України.
		Згідно із статтею 5  Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», примусове автоматичне набуття громадянами України, які проживають на тимчасово окупованій території, громадянства РФ не визнається Україною і не є підставою для втрати громадянства України.
		Таким чином, ОСОБА_1 є суб`єктом кримінального правопорушення, передбаченого ст. 111 КК України та залишається громадянином України по теперішній час, незалежно від місця її проживання, та фактичне набуття ОСОБА_1 громадянства РФ не впливає на зміст її правових відносин з Україною, за якими вона визнається лише громадянкою України.
		        
		Рішення ВККС України від 22 травня 2012 року № 157/бо-12, відповідно до якого ОСОБА_1 рекомендовано для обрання на посаду судді Совєтського районного суду Автономної Республіки Крим безстроково; 
		 
		Постанову Верхової Ради України від 21 червня 2012 року, відповідно до якої ОСОБА_1 обрано на посаду судді Совєтського районного суду Автономної Республіки Крим безстроково; 
		 
		Відомості з Адміністрації Президента України від 20 березня 2015 року, відповідно до яких суддю ОСОБА_1 призначено на посаду судді Совєтського районного суду Автономної Республіки Крим Указом Президента від 01 серпня 2007 року № 676; 
		 
		Лист голови ВККС України ОСОБА_3 від 14 лютого 2015 року № 30-2008/15, зі змісту якого вбачається, що він повідомляє Генерального прокурора України про те, що ОСОБА_1 здійснює правосуддя іменем Російської Федерації без припинення статусу судді відповідно до законів України, що є порушенням присяги судді та містить ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 111 КК України;
		        
		Так, з досліджених доказів судом встановлено, що ОСОБА_1 , будучи суддею Совєтського районного суду АР Крим, маючи при цьому достатній рівень освіти, спеціальних знань, починаючи з березня 2014 року, не склала своїх повноважень судді та не вчинила жодних дій для звільнення її з посади судді.
		При цьому, ОСОБА_1 взяла участь у конкурсі на зайняття посади судді та заступника голови незаконно створеного окупаційною владою Совєтського районного суду Республіки Крим Російської Федерації, процедура якого передбачає в тому числі набуття громадянства Російської Федерації та в подальшому здійснювала «правосуддя» на цій посаді.
		В той же час, вибір ОСОБА_1 залишитися та проживати на тимчасово окупованій території України, не розглядається, ані судом, ані органом досудового розслідування, як підстава для кримінального переслідування.
		 
		Протокол огляду інтернет-видань від 08 квітня 2015 року з додатками, відповідно до якого слідчим відділом Генеральної прокуратури України проведено огляд офіційного сайту Президента Російської Федерації та Верховного Суду Російської Федерації щодо діяльності суддів на території АР Крим та м. Севастополя. Зазначеним оглядом виявлено Федеральний Конституційний Закон Російської Федерації № 6-ФКЗ від 21 березня 2014 року «О принятии в Российскую Федерацию Республики Крым и образования в составе Российской Федерации новых субъектов - Республики Крым и города федерального значения Севастополя», Федеральний Закон Російської Федерації № 154-ФЗ від 23 червня 2014 року «О создании судов Российской Федерации та территориях Республики Крым и города федерального значения Севастополя и о внесении изменений в отдельные законодательные акты Российской Федерации», Федеральний Конституційний Закон Російської Федерації № 10-ФКЗ від 23 червня 2014 року «О создании Двадцать первого арбитражного апелляционного суда и о внесении изменений в Федеральний Конституционный Закон «Об арбитражных судах Российской Федерации», постанову Пленуму Верховного суду Російської Федерації № 21 від 23 грудня 2014 року «Про день початку діяльності федеральних судів на територіях Республіки Крим та міста федерального значенням Севастополя», оглядом якої встановлено дату початку діяльності суддів, якого вважається 26 грудня 2014 року; 
		       
		З досліджених доказів судом встановлено, що ОСОБА_1 , будучи на окупованій території України, підготувала та подала до Вищої кваліфікаційної колегії суддів Російської Федерації необхідні документи для призначення її на вакантну посаду заступника голови незаконно створеного Совєтського районного суду Республіки Крим Російської Федерації, чим підтвердила особисту згоду сприяти виконанню функцій представника судової влади країни, яка окупувала АР Крим.
		 
		Інформацію Вищої ради юстиції від 12 січня 2015 року, відповідно до якої заява судді Совєтського районного суду АР Крим ОСОБА_1 про звільнення з посади не надходила; 
		 
		Рішення ВККС України від 10 листопада 2015 року № 3009/дп-15, відповідно до якого рекомендовано Вищій раді юстиції розглянути питання про звільнення судді Совєтського районного суду АР Крим ОСОБА_1 , у зв`язку із порушенням присяги судді;
		 
		Рішення Вищої ради Юстиції № 1206/о/15-15 від 24 грудня 2015 року, відповідно до якого вирішено внести подання до Верховної Ради України про звільнення за порушення присяги судді Совєтського районного суду АР Крим ОСОБА_1 ; 
		 
		Постанову Верховної Ради України № 1222-VIII від 19 квітня 2016 року, відповідно до якої ОСОБА_1 звільнено з посади судді Совєтського районного суду АР Крим, у зв`язку з порушенням присяги судді;
		Зазначені докази свідчать про те, що припинення повноважень ОСОБА_1 , як судді системи судів загальної юрисдикції України відбулось саме внаслідок порушення нею законодавства України, що в свою чергу з дослідженим доказами свідчить, що остання вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 111 КК України. 
		Протокол огляду інтернет-видань від 07 квітня 2015 року, відповідно до якого слідчим відділу Генеральної прокуратури України проведено огляд офіційного сайту Президента Російської Федерації щодо призначення суддів судів АР Крим та міста Севастополя. Зазначеним оглядом встановлено, що суддю Совєтського районного суду АР Крим Петрову Ю.В. призначено на посаду заступника голови незаконно створеного суду «Совєтського районного суду Республіки Крим Російської Федерації»;
		Протокол огляду інтернет-видань від 02 лютого 2015 року, відповідно до якого слідчим відділу Генеральної прокуратури України проведено огляд інформації, яка міститься на інтернет-сайтах, посилання на які є у заяві ОСОБА_4 про вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ст. 109, ст. 110, ст. 110-2 КК України; 
		 
		Протокол огляду документів від 20 січня 2017 року, відповідно до якого слідчий відділу Генеральної прокуратури України провів огляд документів надісланих Міністерством юстиції України до Генеральної прокуратури України. Вказаним оглядом встановлено копії рішень так званих судових органів тимчасово окупованої території півострова Крим, винесених у кримінальних провадженнях на підставі законодавства Російської Федерації, про засудження громадян України та про приведення у відповідності із законодавством Російської Федерації рішень українських судів, які були винесені згідно із законодавством України, а також доручення так званих судових органів про надання міжнародної правової допомоги у кримінальних справах; 
		 
		Протокол огляду документів від 30 січня 2017 року, відповідно до якого слідчий відділу Генеральної прокуратури України провів огляд офіційного сайту Совєтського районного суду Республіки Крим. Вказаним оглядом встановлено, що на вкладці «Состав суда», до складу Совєтського районного суду Республіки Крим входить 4 судді, у тому числі ОСОБА_1 , яка обіймає посаду заступника голови суду, відповідно до Указу Президента РФ від 19 грудня 2014 року № 786 «О назначении судей федеральных судов». На вкладці «Поиск информации по делам» встановлено, що у період з 15 липня 2013 року по 21 січня 2017 року суддею ОСОБА_1 розглянуто 115 справ у «производствах по уголовных делам» та 600 справ у «производствах по гражданским и административным делам»;
		 
		З наданих доказів убачається, що ОСОБА_1 , обіймаючи посаду судді та заступника голови «Совєтського районного суду Республіки Крим Російської Федерації» на окупованій території АР Крим, здійснювала правосуддя на підставі законодавства Російської Федерації та приймала рішення у справах, де сторонами провадження були незаконно утворені органи, внаслідок анексії Російською Федерацією півострова Крим, що у свою чергу з дослідженими вище доказами свідчить про те, що обвинувачена надала допомогу державним органам РФ у проведенні підривної діяльності проти України та таким чином спричинила шкоду суверенітетові та територіальній цілісності України. 
		Більш того, здійснення ОСОБА_1 «правосуддя» від імені Російської Федерації свідчить про порушення нею вимог ст. 65 Конституції України та присяги судді, оскільки її дії забезпечували становлення та зміцнення окупаційної влади РФ, з метою недопущення контролю української влади на території АР Крим.
		 
		Будь-яких інших доказів в ході судового розгляду сторонами, які були вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, визначених КПК України, враховуючи, що суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість у ході розгляду даного кримінального провадження створив їм необхідні умови для реалізації ними їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків, надано не було.
		 
		Одночасно слід зазначити, що суд не покладає в обґрунтування даного вироку в якості доказів вини ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України, наступні матеріали та процесуальні документи, що надані стороною обвинувачення: витяг з ЄРДР, постанови про виділення матеріалів досудового розслідування, постанову про визначення підслідності, постанову про визначення групи прокурорів, постанови про визначення слідчих, постанови про зміну групи прокурорів, постанови про продовження строків досудового розслідування, постанови про об`єднання матеріалів досудових розслідувань, постанови про зупинення досудового розслідування, постанови про об`єднання досудового розслідування, повідомлення захиснику Ткаченку Ю.Б., клопотання старшого слідчого Генеральної прокурори України до компетентних органів РФ про надання міжнародної правової допомоги у кримінальному провадженні, щодо повідомлення про підозру ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України від 22 травня 2015 року, повістки про виклик ОСОБА_1 у кримінальному провадженні, підтвердження відправлення підозри ОСОБА_1 , доручення про здійснення слідчих (розшукових) дій від 26 травня 2015 року, повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри ОСОБА_1 від 20 січня 2017 року, подання заступника начальника відділу Генеральної прокуратури України від 10 липня 2015 року про надання згоди на затримання судді ОСОБА_20., клопотання до слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 05 серпня 2016 року про здійснення спеціального досудового розслідування, ухвалу слідчого судді Печерського районного суду від 29 серпня 2016 року про надання дозволу на здійснення спеціального досудового розслідування у кримінальному провадженні за підозрою ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України, запит слідчого до Адміністрації Президента України про надання відомостей, щодо виходу ОСОБА_1 з громадянства України, запит слідчого до ДФС України щодо надання інформації про наявні у ОСОБА_1 банківські рахунки, рухоме, нерухоме майно, запит слідчого до Державної імміграційної служби України щодо надання інформації чи фактів відмови ОСОБА_1 від громадянства України; ухвалу слідчого судді про арешт майна ОСОБА_1 від 22 липня 2015 року, запит слідчого до Адміністрації Президента України від 03 лютого 2015 року, запит слідчого до Вищої ради юстиції, оскільки за своїм змістом вказані документи не містять ознак доказів, що мають значення для вирішення кримінального провадження, а лише засвідчують відповідність окремих проведених слідчих та процесуальних дій вимогам закону та належними особами. 
		Таким чином, розглянувши кримінальне провадження з дотриманням положень ч. 1 ст. 337 КПК України, в межах висунутого обвинувачення, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ, наданий стороною обвинувачення, з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку, вважає зазначені докази належними, допустимими, достовірними та в сукупності достатніми для прийняття рішення про винуватість обвинуваченої ОСОБА_1 у вчиненні нею інкримінованого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України (в редакції Закону № 767 -VII від 02 березня 2014 року), поза розумним сумнівом. 
		 
		Виходячи з зазначеного, судом достовірно встановлено, що ОСОБА_1 своїми умисними протиправними діями, які виразились у державній зраді, тобто діянні, вчиненому умисно громадянкою України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканості України: надання іноземній державі та її представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України, вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 111 КК України (в редакції Закону № 767 -VII від 02 березня 2014 року). 
		 
		Особі, яка вчинила кримінальні правопорушення, має бути призначене покарання необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нового кримінального правопорушення. 
		 
		Обираючи обвинуваченій ОСОБА_1 вид та розмір покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого нею кримінального правопорушення, яке віднесене до категорії особливо тяжких злочинів, обставини його вчинення, характер діяння, форму й ступінь вини, мотив вчинення кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченої та обставини, що пом`якшують та обтяжують її покарання.
		 
		Зокрема, судом враховано, що обвинувачена ОСОБА_1 раніше не судима, здійснювала «правосуддя» від імені держави, яка окупувала та анексувала частину території України.
		 
		Обставин, які б, відповідно до вимог ст.ст. 66-67 КК України, пом`якшували чи обтяжували покарання ОСОБА_1 судом не встановлено.
		Приймаючи до уваги характер, ступінь тяжкості та суспільну небезпеку скоєного ОСОБА_1 кримінального правопорушення, а саме те що ОСОБА_1 , маючи правовий зв`язок з Україною, що знаходить свій вияв у взаємних правах та обов`язках, будучи особою, що склала присягу судді, відповідно до якої зобов`язана об`єктивно, безсторонньо, неупереджено, незалежно, справедливо та кваліфіковано здійснювати правосуддя від імені України, керуючись принципом верховенства права, підкорятись лише закону, чесно і сумлінно здійснювати повноваження та виконувати обов`язки судді, дотримуватися етичних принципів і правил поведінки судді, не вчиняти дій, що порочать звання судді або підривають авторитет правосуддя, в порушення зазначених зобов`язань здійснила державну зраду, особу обвинуваченої, яка раніше не судима, відсутність пом`якшуючих та обтяжуючих покарання обстави, суд вважає, що обвинуваченій необхідно призначити покарання у виді позбавлення волі в розмірі, наближеному до нижньої межі санкції встановленої ч. 1 ст. 111 КК України (в редакції Закону № 767 -VII від 02 березня 2014 року), з конфіскацією майна. 
		 
		При цьому, з огляду на вчинення ОСОБА_1 суспільно-небезпечного кримінального правопорушення у сфері злочинів проти основ Національної безпеки України, а також відсутність кількох обставин, передбачених ст. 66 КК України, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчинених нею кримінальних правопорушень, суд, при призначенні покарання ОСОБА_1 не вбачає підстав для застосування положень ст. 69 КК України. 
		 
		Таке покарання стосовно ОСОБА_1 на переконання суду, є необхідним та достатнім для її виправлення і попередження вчинення нею, так і іншими особами кримінальних правопорушень.
		 
		Початок строку відбування покарання ОСОБА_1 слід обраховувати з моменту звернення вироку до виконання, тобто із дня фактичного взяття її під варту.
		Враховуючи, що до ОСОБА_1 застосовано додаткове покарання у виді конфіскації майна, суд вважає за необхідне, з метою забезпечення конфіскації майна, залишити діючим захід забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту на майно ОСОБА_1 , а саме на Ѕ квартири АДРЕСА_2 , який було застосовано слідчим суддею Печерського районного суду м. Києва 22 липня 2015 року.
		 
		Даних щодо наявності процесуальних витрат у кримінальному провадженні прокурором не надано.
		 
		Долю речових доказів вирішити у відповідності до положень ст. 100 КПК України. 
		 
		На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 368, 370, 374 КПК України, суд
		                                       
		 
		У Х В А Л И В:
		 
		ОСОБА_1 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України (в редакції Закону № 767 -VII від 02 березня 2014 року) та призначити їй покарання у виді 13 (тринадцяти) років позбавлення волі з конфіскацією усього особистого майна.
		 
		Початок строку відбування покарання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обраховувати з моменту звернення вироку до виконання, тобто із дня фактичного взяття її під варту.
		 
		Арешт накладений слідчим суддею Печерського районного суду м. Києва 22 липня 2015 року на Ѕ квартири АДРЕСА_2 , у зв`язку з необхідністю виконання додаткового покарання у виді конфіскації майна, залишити діючим. 
		 
		Речові докази, які знаходяться в матеріалах даного кримінального провадження, після набрання вироком законної сили - залишити при матеріалах кримінального провадження.
		 
		На вирок можуть бути подані учасниками судового провадження апеляційні скарги до Київського апеляційного суду через Шевченківський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.
		 
		Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
		 
		Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. 
		 
		Інформацію про ухвалений вирок, опублікувати у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження згідно з положеннями статті 297-5 КПК України та на офіційному веб-сайті суду.
		 
		 
		 
		Головуючий суддя:                 _____________ ОСОБА_21
		 
		Суддя:                                        _____________ ОСОБА_6.
		 
		 
		 
		Суддя:                                        _____________ ОСОБА_22

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...