Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 750/9135/21 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти життя та здоров'я особи; Умисне вбивство.
Надіслано для оприлюднення: 24.10.2022. Зареєстровано: 24.10.2022. Забезпечено надання загального доступу: 17.01.2023.
Дата набрання законної сили: 13.10.2022
Номер судового провадження: 11-кп/4823/236/22
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12021270340001207

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Справа № 750/9135/21 Головуючий у І інстанції  ОСОБА_1  Провадження № 11-кп/4823/236/22  Категорія - ч. 1 ст. 115 КК України Доповідач         ОСОБА_2  
		 
		 
		У Х В А Л А
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		13 жовтня 2022 року колегія суддів судової палати з розглядукримінальних справ Чернігівського апеляційного суду в складі:
		 
		Головуючого-суддіОСОБА_2  
		суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , 
		секретаря судового засідання ОСОБА_5 , 
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Чернігові, кримінальне провадження, внесене в ЄРДР за №12021270340001207 від 22 квітня 2021 року, за апеляційними скаргами обвинуваченої ОСОБА_6 та захисника-адвоката ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченої ОСОБА_6 на вирок Деснянського районного суду м. Чернігова від 21 грудня 2021 року відносно 
		ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Курган, Російської Федерації, громадянки України, зареєстрованої та фактично проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , 
		обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 115 КК України,
		 
		з участю учасників судового провадження:
		прокурорів  ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,
		потерпілої - ОСОБА_10 ,
		представника потерпілої  адвоката ОСОБА_11 ,
		 захисника  адвоката ОСОБА_12 ,
		обвинуваченої  ОСОБА_6 , 
		 
		Зміст оскарженого судового рішення і встановлені судом першої інстанцій обставини
		Вироком Деснянського районного суду м. Чернігова від 21 грудня 2021 року ОСОБА_6 визнано винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, та призначено їй покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років 6 місяців.
		Зараховано ОСОБА_6 у строк відбування покарання час тримання її під вартою та ухвалено рахувати початок строку відбування покарання ОСОБА_6 з моменту її фактичного затримання  з 22.04.2021.
		Запобіжний захід ОСОБА_6 до набрання вироком законної сили залишено без змін  тримання під вартою.
		Позов потерпілої ОСОБА_10 до обвинуваченої ОСОБА_6  задоволено частково та стягнуто з обвинуваченої на користь потерпілої - 100 000 гривень у відшкодування моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням. В задоволенні решти позову  відмовлено.
		Стягнуто з ОСОБА_6 на користь держави 15 949 грн 33 коп процесуальних витрат на залучення експертів.
		Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Деснянського районного суду м. Чернігова від 27.04.2021р. на футболку сірого кольору, спортивні штани чорного кольору, телефон «Nokia 5.3», сім-карту з номером НОМЕР_1 , сім-карту з номером НОМЕР_2 , які належать ОСОБА_6  скасовано.
		Питання про речові докази вирішено в порядку ст.100 КПК України.
		 
		Судом першої інстанції встановлено, що 21.04.2021, близько 23 години 20 хвилини (більш точного часу досудовим слідством не встановлено), ОСОБА_6 , перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, знаходячись в коридорі квартири неподалік кухні, за адресою: АДРЕСА_1 , з мотивів особистих неприязних відносин у ході раптово виниклого словесного конфлікту з ОСОБА_13 , з метою умисного протиправного заподіяння йому смерті, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки у вигляді смерті та бажаючи їх настання, умисно нанесла один удар ножем в напрямку дещо зверху-вниз, справа-наліво в область життєво важливого органу  печінки ОСОБА_13 , який знаходився в безпосередній близькості до ОСОБА_6 , чим спричинила потерпілому тілесне ушкодження у вигляді проникаючого в черевну порожнину колото-різаного поранення з ушкодженням печінки та ворітної вени, від якого ОСОБА_13 помер на місці події.
		Смерть ОСОБА_13 настала від масивної крововтрати, яка виникла внаслідок колото-різаного поранення з ушкодженням печінки та ворітної вени.
		 
		Вимоги апеляційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
		В апеляційній скарзі захисник-адвокат ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченої ОСОБА_6 просила скасувати вказаний вирок суду та ухвалити новий, яким перекваліфікувати дії її підзахисної з ч.1 ст. 115 на ч. 1 ст. 119 КК України. 
		В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що судом першої інстанції не було встановлено в діях ОСОБА_6 суб`єктивної та об`єктивної сторони злочину, передбаченого ч.1 ст. 115 КК України, та не було дотримано стандарту доведення поза розумним сумнівом наявності умислу ОСОБА_6 на заподіяння смерті чоловіку ОСОБА_13 , як обов`язкового елементу суб`єктивної сторони інкримінованого їй складу кримінального правопорушення. 
		Вказує, що місцевим судом не надано належної оцінки показанням обвинуваченої щодо відсутності у неї причин позбавляти чоловіка життя та прийшов до безпідставного і необґрунтованого висновку про наявність в її діях умислу на умисне позбавлення життя ОСОБА_13 .
		Захисник стверджує, що не може бути доказом протокол проведення слідчого експерименту за участі ОСОБА_6 , оскільки при проведенні слідчої дії їй не було належним чином роз`яснено і вона не могла зрозуміти, яким чином можна на статисті показати момент раптового та різкого зіткнення з загиблим, який «повис» на ній намагаючись не впасти на підлогу, при цьому останній перебував у тяжкому ступені алкогольного сп`яніння.
		На переконання апелянта суд мав критично оцінити висновки і показання експерта ОСОБА_14 , з огляду на закінчення ним в 2021 році навчального закладу, що може свідчити про відсутність необхідного досвіду для проведення відповідних експертиз. Вказаний експерт не міг визначити, зокрема, час смерті, яке найвірогідніше взаємно розташування потерпілого та особи з ножем в момент нанесення удару. З наведених підстав захисник вважає неприпустимим обґрунтування винності ОСОБА_6 висновком зазначеного експерта про те, що тілесне ушкодження не могло утворитися за обставин, на які вказувала обвинувачена в ході слідчих дій. 
		В апеляційній скарзі захисник також вважає, що стороною обвинувачення не з`ясований механізм утворення тілесного ушкодження, виявленого у потерпілого, яке призвело до його смерті.
		Також, на переконання апелянта, відносини обвинуваченої з загиблим та пост кримінальна поведінка ОСОБА_6 свідчить, що остання не усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння та не передбачала його суспільно небезпечних наслідків, тобто в її діях наявна вина у формі необережності, зокрема у вигляді злочинної недбалості.
		Крім того, при призначенні покарання, захисник просить врахувати, що її підзахисна визнає свою вину, щиро кається, не намагалася уникати відповідальності, раніше не судима, за місцем навчання, роботи та проживання позитивно характеризується, її син є дитиною-інвалідом та потребує її допомоги, як і батьки пенсіонери.
		 
		В поданій апеляційній скарзі обвинувачена ОСОБА_6 просила змінити вирок суду в частині призначеного покарання, змінити кваліфікацію інкримінованого їй кримінального правопорушення на ч. 1 ст. 119 КК України. 
		В обґрунтування вимог апеляційної скарги обвинувачена зазначає, що проведеними у провадженні експертизами не встановлено взаємне розташування загиблого та обвинуваченої в момент завдання тілесного ушкодження і в ході слідчого експерименту в повній мірі не перевірено її показання щодо можливого розташування потерпілого нижче свого зросту в момент отримання тілесного ушкодження, оскільки останній намагався втриматися за неї та не впасти.
		Вказує, що вона визнає вину у заподіянні смерті, однак вона цього не бажала та немала відповідного умислу.
		Крім того, в обґрунтування невідповідності призначеного покарання внаслідок суворості зазначає про обставини, які аналогічні викладеним у апеляційній скарзі захисника.
		 
		В запереченнях на апеляційну скаргу захисника потерпіла ОСОБА_10 просить відмовити у її задоволенні, а вирок суду залишити без змін. 
		 
		Позиції учасників судового провадження
		У судовому засіданні захисник та обвинувачена підтримали апеляційні скарги та просили їх задовольнити з викладених у них підстав.
		Прокурор у судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги обвинуваченого. 
		Потерпіла та її представник в ході апеляційного розгляду просили вирок місцевого суду залишити в силі. 
		 
		Встановлені судом апеляційної інстанції обставини та мотиви, з яких суд виходив при ухваленні судового рішення
		У відповідності з вимогами ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
		Відповідно до вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
		При перевірці матеріалів кримінального провадження апеляційним судом установлено, що свої висновки про доведеність винуватості ОСОБА_6 та кваліфікація її дій за ч. 1 ст. 115 КК України судом першої інстанцій зроблено на підставі доказів, досліджених та оцінених у сукупності із дотриманням вимог кримінального процесуального закону, про що у вироку відповідно до ст. 374 КПК України наведено докладні мотиви. 
		За матеріалами провадження місцевим судом ретельно перевірено доводи сторони захисту щодо відсутності умислу у ОСОБА_6 на позбавлення життя потерпілого. Зазначені в судовому рішенні мотиви про визнання цих доводів безпідставними, апеляційний суд вважає обґрунтованими і такими, що відповідають дослідженим у судовому засіданні доказам.
		Свої висновки про винуватість ОСОБА_6 у вчиненні нею кримінального правопорушення за викладених у вироку обставин, суд першої інстанції обґрунтував, дослідивши і проаналізувавши показання:
		- обвинуваченої ОСОБА_6 , яка свою вину у пред`явленому їй обвинуваченні за ч.1 ст.115 КК України не визнала, але погодилася, що вона заподіяла смерть потерпілому, але цього не бажала, умислу на це не мала. При цьому пояснила, що 21.04.2021р. у вечірній час, вона пішла на кухню, взяла із холодильника яблуко та ніж, та направлялася в свою кімнату до телевізора, світло не вмикала, оскільки з вулиці у квартиру яскраво світять ліхтарі і ще було світло від телевізору. Вона йшла прямо у зал, і несподівано із пітьми різко випав ОСОБА_15 , який вийшов із спальні. Вона відчула на своїй голові, на волоссі тяжкість і біль - чи він потягнув її по волоссю, чи оперся, вона точно сказати не може, вона відчула біль, вони несподівано зіштовхнулися і відштовхнулися. Останній пішов знову до своєї кімнати, з якої вийшов, до спальні. Вона повернулася до кухні, бо згадала, що у неї ще є хлоп`я, поклала на кухні ніж, взяла хлоп`я та яблуко, що так і залишалося в її руці, і повернулася у зал, дивитися телевізор. Через деякий час до неї увійшов її син та попросив щоб вона пішла подивилися, що там папа. На кухні виявила ОСОБА_15 , який лежав на підлозі. Вона попросила сина, щоб той покликав сусіда згори та намагалася надати медичну допомогу потерпілому.
		- свідка ОСОБА_16 , матері обвинуваченої, яка очевидцем подій не була. Та при цьому пояснила, що пізно увечері їм зателефонував онук, поряд з ним була сусідка, онук просив, щоб вони прийшли, коли вона із своїм чоловіком прийшли до квартири доньки, у її квартирі вже була поліція, їх у квартиру не пустили, вони забрали онука до себе, порозмовляли із сусідами, що були на місці, від них дізналися, що у ОСОБА_17 та ОСОБА_18 щось відбулося і він мертвий;
		- свідка ОСОБА_19 , батька обвинуваченої, який надав аналогічні показання свідка ОСОБА_16 та охарактеризував сімейні відносини своєї доньки;
		- свідка ОСОБА_20 яка повідомила, що між обвинуваченою та потерпілим, на скільки вона знає, все було добре, ні про які конфлікти між ними їй не відомо. Про обставини даного кримінального провадження вона дізналася в ході телефонної розмови з матір`ю обвинуваченої;
		- свідка ОСОБА_21 , сусіда обвинуваченої та загиблого, який повідомив, що 21.04.2021р., близько 23 год. 20 хв. чи 23 год. 15 хв., до його квартири піднявся ОСОБА_22 , син обвинуваченої та повідомив, що у них біда, щось трапилося у мами з батьком і просив, щоб він спустився до них. Коли він увійшов до їхньої квартири, він побачив ОСОБА_18 , який лежав на кухні на полу, він сам є військовим пенсіонером і по обличчю ОСОБА_18 він зрозумів, що той не живий, він сказав ОСОБА_17 , щоб вона телефонувала до поліції сама і негайно, що це дуже важливо;
		- свідка ОСОБА_23 , товариша загиблого, який лише повідомив характеризуючи дані відносин обвинуваченої та загиблого;
		- свідка ОСОБА_24 яка повідомила лише дані, які характеризували відносини між ОСОБА_6 та загиблим;
		- потерпілої ОСОБА_10 , матері загиблого, яка пояснила, що дізналася про смерть сина 22.04.2021р., близько 9 год. 30 хв. ранку їй зателефонувала мати ОСОБА_17 і сказала про те, що повідомить погану новину  Саша в морзі;
		- експерта ОСОБА_14 , який роз`яснюючи висновок експерта пояснив, що він проводив експертизи та складав висновки експерта № 480 від 22.04.2021р.-04.06.2021р. та №822 від 15.07.2021р.-27.07.2021р., викладене в даних висновках підтвердив, показав, що хід та напрямок раневого каналу відповідають положенню від леза ножа в момент заподіяння тілесного ушкодження потерпілому, проте, показання обвинуваченої щодо її положення, тримання нею ножа та положення потерпілого в момент заподіяння останньому тілесного ушкодження не відповідають ходу та напрямку ранового каналу, наявного у потерпілого, тобто за умов, вказаних обвинуваченою, хід та напрямок ранового каналу були б іншими, та ушкодження знаходилося б в іншій ділянці тіла.
		На підтвердження встановлених обставин щодо винуватості обвинуваченого, крім вище наведених показань, судом першої інстанції також враховано дані, що, зокрема, містяться у наступних доказах: 
		- лікарському свідоцтві про смерть № 526 від 22.04.2021р. відповідно до якого ОСОБА_13 1972 р.н. помер ІНФОРМАЦІЯ_2 причина смерті  колото-різане поранення живота з ушкодженням печінки;
		- протоколі слідчого експерименту від 23.04.2021р. з додатком до нього, проведеного за участю ОСОБА_6 , в ході якого остання повідомила, що 21.04.2021р. близько 22 год. 30 хв. вона йшла з ножем в руці до її кімнати та зіткнулась з ОСОБА_13 , внаслідок чого той навалився на ніж, який вона тримала в руці та в подальшому помер, після розповіді ОСОБА_6 показала та пояснила обстановку у квартирі, хто знаходився у якій кімнаті, що на той момент було темно у квартирі, потім показала, де взяла ніж, брала яблуко з холодильника, та напрямок її руху до кімнати, далі показала за допомогою статиста, як саме на неї навалився ОСОБА_13 з його кімнати, коли вона проходила з ножем у правій руці. За допомогою рулетки було виміряно висоту, на якій ОСОБА_6 тримала ніж, яка склала 1 метр від підлоги, далі вона вказала, що статист зростом приблизно як її чоловік ОСОБА_13 , статист повідомив під час слідчої дії, що його зріст 182,5 см.;
		- протоколі проведення слідчого експерименту від 08.07.2021р. з додатком до нього, за участю ОСОБА_6 та судово-медичного експерта відділу СМЕ трупів ОСОБА_14 , в ході його проведення ОСОБА_6 за допомогою макету ножа та тенісного м`яча (який є яблуком по показанням ОСОБА_6 ) показала, як близько 23:00 години 21.04.2021р. виходила з кухні вказаної квартири і зіткнулася з співмешканцем ОСОБА_13 . За допомогою статиста було максимально відтворено обстановку та дії ОСОБА_6 з метою встановлення механізму ножового поранення, спричиненого потерпілому, механізм нанесення тілесного ушкодження ножем відбувався при безпосередній участі спеціаліста СМЕ;
		- висновку експерта № 480 від 22.04.2021р.-04.06.2021р., згідно якого при судово-медичному дослідженні трупа громадянина ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , виявлені, зокрема, наступні тілесні ушкодження: проникаюче в черевну порожнину колото-різане поранення з ушкодженням печінки та ворітної вени. Даний комплекс тілесних ушкоджень міг утворився 21.04.2021 року від дії предмета з колюче-ріжучими властивостями за механізмом удару та має ознаки тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя.Рановий канал, що був виявлений на трупі, має напрямок - спереду-назад, дещо зверху-вниз, дещо справа-наліво, що дає змогу зробити висновок, щодо напрямку, в якому заподіяне колото-різане ушкодження. Виявлений комплекс тілесних ушкоджень у вигляді колото-різаного поранення з ушкодженням печінки та ворітної вени міг виникнути одномоментно. Проникаюче колото-різане поранення виникло від дії одностороннє гострого колюче-ріжучого предмету типу клинка ножа, що мав обушок з добре вираженими ребрами і знаходиться в прямому причинному зв`язку з причиною настання його смерті. Виявлене тілесне ушкодження у вигляді проникаючого в черевну порожнину колото-різаного поранення не могло утворитись внаслідок падіння (в т.ч. неодноразового) з висоти власного зросту (як з попереднім наданням тілу прискорення так і без такого) з подальшим ударом об площину, виступаючі предмети;
		- висновку експерта №822 від 15.07.2021р-27.07.2021р. (додаткового до висновку експерта № 480 від 22.04.2021р.-04.06.2021р.,), відповідно до якого локалізація та морфологія ушкоджень, виявлених під час проведення судово-медичної експертизи не дають змоги однозначно висловитись щодо найбільш ймовірного положення, в якому ОСОБА_13 міг отримати тілесне ушкодження у вигляді колото-різаного поранення з ушкодженням печінки та ворітної вени і воно не могло утворитися за обставин, на які вказує ОСОБА_6 під час допиту в якості підозрюваної від 22.04.2021, під час слідчого експерименту від 23.04.2021, та під час слідчого експерименту від 08.07.2021;
		- висновку експерта № 60-МК від 29.06.2021р.-22.07.2021р., згідно якого враховуючи морфологічні особливості ушкоджень на клапті шкіри (форма, стан країв та характер кінців, розміри ушкодження з урахуванням еластичності шкіри та вираженість П-подібного кінця, глибину ранового каналу - орієнтовно 10 см (Висновок СМЕ №480 від 04.06.2021р.) та конструктивні особливості представленого на дослідження ножа (ширина та довжина клинка, товщина та вираженість обушка), а також враховуючи дані, отримані під час проведення експериментальних ушкоджень шкіри наданими на експертизу ножами (схожість експериментального та справжнього ушкоджень при ударах цим ножем за довжиною, формою, кінцями та станом країв), виникнення виявлених ушкоджень від дії ножа, наданого на експертизу, не виключається, при зануренні клинка на ширину, відповідну довжині ушкодження на клапті шкіри. 
		- висновку експерта № 165 від 22.04.2021р.- 23.04.2021р., згідно якого при проведенні судово-медичної експертизи у ОСОБА_6 , 1976р.н„ виявлене тілесне ушкодження у вигляді синця лівого передпліччя, котре виникло від дії тупого, твердого предмету по механізму удару та тиснення і відноситься до категорії легких тілесних ушкоджень, що не спричинили короткочасного розладу здоров`я чи незначної стійкої втрати працездатності, утворилося не менш ніж за 7-10 днів до моменту проведення цієї судово-медичної експертизи і за своїми морфологічними характеристиками не може відповідати даті 21.04.2021р. Враховуючи морфологію та локалізацію виявленого тілесного ушкодження, експерт вважає можливим, в тому числі, утворення його в процесі самозахисту; 
		- протоколі про результати проведення негласної слідчої (розшукової) дії аудіо-, відео контролю особи від 21.05.2021р., який проведено на підставі ухвали Чернігівського апеляційного суду № 2307 від 22.04.2021р. відносно ОСОБА_6 з додатком до нього, згідно якого ОСОБА_6 розповіла про обставини вчинення кримінального правопорушення, що їй інкримінується.
		Місцевий суд з достатньою повнотою перевірив всі доводи сторони захисту в судовому засіданні, виклав критичний аналіз окремих доказів. У своїх висновках суд першої інстанції навів мотиви, з яких взяв до уваги одні докази та відкинув інші, та обґрунтовано дійшов висновку про доведеність винуватості ОСОБА_6 і доводи, викладені стороною захисту в апеляційній скарзі, були предметом дослідження під час судового розгляду, вони отримали об`єктивну та належну оцінку в судовому рішенні, з якою погоджується колегія суддів апеляційного суду.
		Також, суд дотримався вимог ст. 10 КПК України, створивши необхідні умови для виконання учасниками процесу своїх процесуальних обов`язків і здійснення наданих їм прав. Сторони користувалися рівними правами та свободою у наданні доказів, дослідженні та доведенні їх переконливості перед судом. Клопотання сторін кримінального провадження вирішені судом у відповідності до вимог КПК України.
		Суд першої інстанції, з`ясувавши передбачені ст. 91 КПК обставини, що належать до предмета доказування, встановив факт наявності суспільно небезпечного діяння й обґрунтовано визнав доведеною винуватість ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України. 
		Фактичні дані, які покладено в основу вироку і на яких ґрунтується обвинувачення ОСОБА_6 отримано в порядку, визначеному КПК України, вони узгоджуються між собою, були предметом безпосереднього дослідження суду, не викликають сумніву в законності їх збирання (формування) та процесуального закріплення. Тому ці дані в силу ст. 84 КПК України є доказами у кримінальному провадженні. 
		У своїх рішеннях «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18 січня 1978 року та «Коробов проти України» від 21 жовтня 2011року, Європейський суд з прав людини повторює, що при оцінці доказів, суд як правило застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом» і така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків.
		Матеріали кримінального провадження свідчать про те, що суд першої інстанції у повному обсязі дослідив усі обставини, які мали значення для прийняття рішення в справі, повно та всебічно перевірив зібрані на досудовому слідстві докази та дав їм у сукупності належну оцінку, що вказує наведений у вироку аналіз доказів, з яким погоджується і колегія суддів.
		Відносно доводів сторони захисту, що при проведенні слідчого експерименту обвинуваченій не було належним чином роз`яснено і вона не могла зрозуміти, яким чином можна на статисті показати момент раптового та різкого зіткнення з загиблим, то колегія суддів не може визнати їх такими, що заслуговують на увагу.
		Так, проведений 23.04.2021 року слідчий експеримент було проведено з дотриманням норм КПК України, за участі захисника. ОСОБА_6 самостійно відтворювала обставини вчиненого злочину демонструючи механізм нанесення тілесного ушкодження. Тиску з боку працівників поліції на учасників слідчої дії не було. 
		В подальшому, з метою перевірки і уточнення відомостей, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення 08.07.2021 року було проведено слідчий експеримент із залученням експерта і за участі захисника.
		На переконання колегії суддів вище наведене твердження сторони захисту не відповідає фактичним обставинам, оскільки момент нанесення тілесного ушкодження неодноразово перевірявся в ході досудового розслідування, обвинувачена мала змогу детально продемонструвати обставини про які повідомляла, її не обмежували при демонстрації і вразі виникнення питань вона могла змогу уточнити обставини, враховуючи на присутність її захисника, який здійснював юридичне супроводження і до обсягів якого входить надання кваліфікованої юридичної допомоги.
		Посилання захисника в апеляційній скарзі щодо необхідності критично оцінити висновки і показання експерта ОСОБА_14 , з огляду на закінчення ним в 2021 році навчального закладу колегія суддів не може визнати обґрунтованим.
		Статтею 101 КПК України встановлено, що висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень та зроблені за їх результатами висновки, обґрунтовані відповіді на запитання, поставлені особою, яка залучила експерта, або слідчим суддею чи судом, що доручив проведення експертизи. Зміст висновку експерта визначено приписами статті 102 цього Кодексу.
		Як вбачається з матеріалів провадження, висновки експерта ОСОБА_14 ґрунтуються на відомостях, які експерт сприймав безпосередньо та під час вивчення матеріалів, що були надані для проведення дослідження. У висновках зазначено матеріали, які використовувались при проведенні експертизи, а також зазначено коли, де, ким та на якій підставі проведено експертизу, місце і час проведення експертизи. Експерт був попереджений про відповідальність за завідомо неправдивий висновок, відмову без поважних причин від виконання покладених обов`язків, невиконання інших обов`язків. У ході дослідження було надано відповіді на поставлені на вирішення експертизи питання. 
		Отже, відповідні висновки експерта відповідають вимогам статей 101, 102 КПК України.
		Крім того, допитаний в ході судового розгляду експерт ОСОБА_14  підтвердив свої обґрунтування викладені у висновку і сторони мали змогу поставити уточнюючі питання.
		Посилання в апеляційній скарзі захисника на невеликий досвід та стаж роботи експерта ОСОБА_14 також є неспроможними, оскільки експертизу проведено компетентною особою, яка наділена певними повноваженнями, і висновок експертизи є належним та допустимим доказом. При цьому невеликий досвід експерта не може вказувати на неправомірність або сумнівність такого доказу.
		Твердження захисника в апеляцій скарзі, що стороною обвинувачення нез`ясований механізм утворення тілесного ушкодження, виявленого у потерпілого, яке призвело до його смерті не знайшло свого підтвердження в ході апеляційного розгляду.
		Згідно висновку експерта № 480 від 22.04.2021р.-04.06.2021р., при судово-медичному дослідженні трупа громадянина ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , виявлені наступні тілесні ушкодження: проникаюче в черевну порожнину колото-різане поранення з ушкодженням печінки та ворітної вени. Даний комплекс тілесних ушкоджень міг утворився 21.04.2021 року від дії предмета з колюче-ріжучими властивостями за механізмом удару та має ознаки тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя. Рановий канал, що був виявлений на трупі, має напрямок - спереду-назад, дещо зверху-вниз, дещо справа-наліво, що дає змогу зробити висновок, щодо напрямку, в якому заподіяне колото-різане ушкодження.
		Встановлені вищезазначеним висновком експерта дані і входять в об`єм обвинувачення пред`явленого ОСОБА_6 .
		Доводи сторони захисту про те, що умислу на позбавлення життя потерпілого у ОСОБА_6 не було, а тому її дії неправильно кваліфіковані свого об`єктивного підтвердження в ході апеляційного розгляду не знайшли.
		Стаття 115 КК України передбачає відповідальність за умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині. З суб`єктивної сторони даний злочин характеризується умисною формою вини.
		Питання про умисел необхідно вирішувати виходячи із сукупності всіх обставин вчиненого діяння, зокрема, враховувати спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію поранень та інших тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного і потерпілого, що передувала події, їхні стосунки.
		Відповідно до п. 22 Постанови Пленуму Верховного Суду №2 від 07.02.2003 року «Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров`я особи» передбачено, що суди повинні ретельно досліджувати докази, що мають значення для з`ясування змісту і спрямованості умислу винного. Питання про умисел необхідно вирішувати виходячи із сукупності всіх обставин вчиненого діяння, зокрема, враховувати спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію поранень та інших тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного і потерпілого, що передувала події, їх стосунки. Визначальним при цьому є суб`єктивне ставлення винного до наслідків своїх дій.
		Проте суб`єктивне ставлення винної до наслідків її дій, яке є визначальним при відмежуванні умисного вбивства від убивства з необережності, необхідно оцінювати не лише виходячи з показань винної, а й з урахуванням сукупності всіх доказів: показань свідків, потерпілих про характер дій винного, знарядь вчинення злочину, причини припинення злочинних дій, висновків судово-медичної експертизи про локалізацію і характер тілесних ушкоджень.
		Як встановлено, з метою умисного протиправного заподіяння смерті потерпілому, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки у вигляді смерті та бажаючи їх настання, ОСОБА_6 умисно нанесла один удар ножем в область життєво важливого органу  печінки ОСОБА_13 , чим спричинила потерпілому тілесне ушкодження від якого останній помер на місці події.
		Тобто, ОСОБА_6 завдала удар ножем в область життєво важливого органу з достатньою силою для його пошкодження (довжина ранового каналу орієнтовно 10 см).
		В ході розгляду справи не знайшли свого підтвердження посилання сторони захисту про випадковий удар ножем потерпілого під час зіткнення з останнім, оскільки згідно висновку експерта №822 від 15.07.2021р-27.07.2021р. тілесне ушкодження у вигляді колото-різаного поранення з ушкодженням печінки та ворітної вени не могло утворитися за обставин, на які вказує ОСОБА_6 під час допиту в якості підозрюваної від 22.04.2021, під час слідчого експерименту від 23.04.2021, та під час слідчого експерименту від 08.07.2021. Викладений висновок також було підтверджено експертом ОСОБА_14 в ході судового розгляду в суді першої інстанції.
		На відміну від умисного вбивства, вбивство з необережності має місце лише при необережній формі вини, для якої характерне поєднання усвідомлення особою суспільно небезпечного характеру свого діяння (дії чи бездіяльності) та недбалого або самовпевненого ставлення до настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння.
		Коли особа, яка позбавила потерпілого життя, передбачала можливість настання шкідливих наслідків своїх дій чи бездіяльності, але легковажно розраховувала на їх відвернення (злочинна самовпевненість) або ж не передбачала можливості настання таких наслідків, хоча повинна була й могла їх передбачити (злочинна недбалість), її дії слід розглядати як убивство через необережність.
		Аналізуючи викладене вище та матеріали кримінального провадження, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду, що обвинувачена завдаючи удару ножем в ділянку життєво важливого органу потерпілого повністю усвідомлювала суспільну небезпечність своїх дій, а також те, що такі дії можуть призвести до загибелі потерпілого.
		У даному випадку обвинувачена чітко усвідомлювала, що саме її конкретна дія може спричинити суспільно небезпечний наслідок, і тим самим у загальному виді передбачала розвиток причинного зв`язку між своїми діями і можливим його наслідком.
		В даному конкретному випадку вчинення вбивства внаслідок необережності обвинуваченого виключається, оскільки завдаючи одного, достатньо сильного удару, в область життєво важливого органу, обвинувачена бажала настання смерті потерпілого, а не легковажно розраховувала на її відвернення.
		В ході судового розгляду чітко встановлено наявність в діях ОСОБА_6 умислу на заподіяння смерті потерпілому, що виключає можливість характеризувати дії обвинуваченої як необережні.
		Так само усе вищенаведене спростовує і можливість кваліфікації дій ОСОБА_6 за ст. 128 КК України.
		За наведених підстав, колегія суддів приходить до безумовного висновку про те, що вина ОСОБА_6  повністю знайшла своє підтвердження в ході судового розгляду, а її дії, судом першої інстанції, кваліфіковані вірно за ч. 1 ст. 115 КК України, як вбивство, тобто в умисне протиправне заподіянні смерті іншій людині.
		Відповідно до вимог ст. 65 КК України суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Особі яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. А згідно з ч.2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених.
		Крім того, відповідно до роз`яснень, що містяться у п.3 постанови Пленуму Верховного суду України від 24.10.2003 № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» досліджуючи дані про особу підсудного, суд повинен з`ясувати його вік, стан здоров`я, поведінку до вчинення злочину як у побуті так і за місцем роботи чи навчання, його минуле (зокрема, наявність не знятих чи не погашених судимостей, адміністративних стягнень), склад сім`ї (наявність на утриманні дітей та осіб похилого віку), його матеріальний стан, тощо.
		При призначенні покарання, яке ОСОБА_6 має відбувати реально, суд 1 інстанції урахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, його наслідки, дані про особу обвинуваченої, яка раніше не судима, до адміністративної відповідальності не притягувалася, позитивно характеризується за місцем мешкання та роботи, її вік, стан здоров`я, те, що вона має на утриманні малолітнього сина, який є дитиною-інвалідом, наявність обставин, що обтяжують її покарання та відсутність обставин, що його пом`якшують, а також думку потерпілої щодо виду та міри можливого покарання обвинуваченій і вмотивовано дійшов висновку про можливість призначити ОСОБА_6 покарання в межах встановлених санкцією інкримінованого кримінального правопорушення.
		Із цим висновком погоджується колегія суддів, оскільки, судом першої інстанції при винесенні вироку ОСОБА_6 дотримано вимоги ст.ст. 50, 65 КК України, а призначене покарання у визначеному розмірі є достатнім і необхідним для її виправлення та попередження нових злочинів, відповідає особі обвинуваченого та ступеню тяжкості вчиненого нею кримінального правопорушення, є необхідним і достатнім для її виправлення та попередження нових злочинів. 
		Апеляційні доводи про суворість призначеного покарання, за вчинення інкримінованого обвинуваченій кримінального правопорушення, на думку колегії суддів - є безпідставними і судом першої інстанції вони були в повному обсязі враховані при призначенні покарання, про що свідчить зміст відомостей та висновків суду, наведених ним у мотивувальній частині вироку.
		Твердження сторони захисту, висловлені в ході апеляційного розгляду, щодо необґрунтованості висновків суду відносно перебування ОСОБА_6 на момент вчинення кримінального правопорушення в стані алкогольного сп`яніння спростовуються матеріалами справи, а саме, з виписки № 650 з наркологічного диспансерного відділення Чернігівської обласної психоневрологічної лікарні слідує, що ОСОБА_6 22.04.2021 року о 1 год. 25 хв. була оглянута лікарем-наркологом діагноз: «Психічні та поведінкові розлади внаслідок вживання алкоголю. Гостра інтоксикація неускладнена (Алкогольне сп`яніння). Крім того, в своїх поясненнях обвинувачена підтверджувала вживання алкогольних напоїв 21.04.2021 року.
		Враховуючи вищевикладене, апеляційні скарги сторони захисту не підлягають задоволенню.
		Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону чи неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, які тягнуть за собою безумовне скасування чи зміну вироку під час перегляду апеляційним судом оскарженого вироку не встановлено.
		 
		Керуючись ст.ст. 404, 407, 409, 419, Кримінального процесуального кодексу України, колегія суддів,- 
		 
		У Х В А Л И Л А:
		 
		Апеляційні скарги обвинуваченої ОСОБА_6 та захисника-адвоката ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченої ОСОБА_6   залишити без задоволення, а вирок Деснянського районного суду м. Чернігова від 21 грудня 2021 року відносно ОСОБА_6 - без змін.
		 
		Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, може бути подана касаційна скарга до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня її проголошення, а засудженою, яка тримається під вартою  в той самий строк з дня вручення їй копії судового рішення.  
		 
		СУДДІ:
		 
		ОСОБА_3  ОСОБА_2  ОСОБА_4

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...