Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 909/1197/21 : Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на нерухоме майно (крім землі); про приватну власність; щодо витребування майна із чужого незаконного володіння.
Надіслано для оприлюднення: 24.10.2022. Зареєстровано: 25.10.2022. Забезпечено надання загального доступу: 26.10.2022.
Дата набрання законної сили: 21.02.2023
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
		 
		Р І Ш Е Н Н Я
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		 
		28.09.2022 м. Івано-ФранківськСправа № 909/1197/21
		Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Л. М. Неверовської, при секретарі судового засідання Л. Я. Андріїв, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу 
		за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційної фірми "Голден", 
		до відповідача Акціонерного товариства Комерційний Банк "Приватбанк", 
		до відповідача Приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Верби Віталія Миколайовича, 
		про витребування майна із чужого незаконного володіння, скасування рішення та запису про державну реєстрацію та визнання права власності 
		 
		за участю: 
		від позивача: Чумаченко Олександр Євгенович
		від відповідача (АТ КБ "ПриватБанк"): Ананійчук Олексій Анатолійович (поза межами приміщення суду) ; 
		від відповідача (Приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Верби Віталія Миколайовича): не з`явилися;
		 
		встановив: Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Голден" звернулась до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Акціонерного товариства Комерційний Банк "ПриватБанк", Приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Верба Віталія Миколайовича про витребування майна із чужого незаконного володіння; скасування рішення про державну реєстрацію та запису про державну реєстрацію та визнання права власності.
		Вирішення процесуальних питань під час розгляду справи.
		Після усунення недоліків позовної заяви, ухвалою від 04.01.2022 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі, постановив здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначив підготовче засідання. У вказаній ухвалі суд звернув увагу позивача на те, що ним не вказано на якій стороні слід залучити вказаних третіх осіб до участі у справі, про яких позивач зазначав у позовній заяві, зокрема Товариство з обмеженою відповідальністю "Зірка Буковелю", Товариство з обмеженою відповідальністю "Церіс", Товариство з обмеженою відповідальністю "Інвестгруп", Товариство з обмеженою відповідальністю "Ранея". Однак, протягом підготовчого провадження позивач так і не надав суду відповідних пояснень щодо третіх осіб, а суд відповідно невправі самостійно визначати процесуальний статус третіх осіб. За наведеного зазначені треті особи до участі у справі не залучені.
		24.01.2022 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Голден" до суду надійшло клопотання про об`єднання позовів в одне провадження від 21.01.22 (вх.№ 1124/22).
		27.01.2022 від Акціонерного товариства Комерційний Банк "ПриватБанк" до суду надійшла заява про забезпечення доказів від 26.01.2022 (вх.№1383/22).
		28.01.2022 від Акціонерного товариства Комерційний Банк "ПриватБанк" до суду надійшло заперечення проти об`єднання справ від 28.01.2022 вих.№ б/н (вх.№1423/22). 
		02.02.2022 від Акціонерного товариства Комерційний Банк "ПриватБанк" до суду надійшла заява про відвід судді від 01.02.2022 (вх.№ 1757/22). 
		07.02.2022 від Акціонерного товариства Комерційний Банк "ПриватБанк" до суду надійшла заява від 04.02.2022 (вх.№ 1826/22), в якій повідомляє суд, що не дає згоди здійснювати розгляд без особистої участі (присутності) уповноваженого представника. 
		08.02.2022 від Акціонерного товариства Комерційний Банк "ПриватБанк" до суду надійшов відзив на позовну заяву від 03.02.2022 (вх.№ 1945/22).
		Ухвалою від 08.02.2022 судом заяву про відвід судді Неверовської Л.М. передано в установленому порядку для вирішення заяви по суті.
		Ухвалою від 09.02.2022 судом (суддя Т. В. Стефанів) в задоволенні заяви Акціонерного товариства Комерційний Банк "ПриватБанк" від 01.02.2022 (вх.№1757/22 від 02.02.2022) про відвід судді відмовлено.
		Ухвалою від 11.02.2022 судом відмовлено в задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Голден" від 21.01.2022 (вх.№1124/22) про об`єднання справ в одне провадження. 
		03.05.2022 від Акціонерного товариства Комерційний Банк "ПриватБанк" до суду надійшло клопотання від 03.05.2022 (вх.№4977/22), в якому просив суд визнати подання Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Голден" даного позову зловживанням процесуальними правами, а також просив суд повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Голден" позовну заяву на підставі ч. 3 ст. 43 ГПК України.
		03.05.2022 від Акціонерного товариства Комерційний Банк "ПриватБанк" до суду надійшло клопотання про зупинення провадження по справі від 03.05.22 (вх.№4993/22), в якій просив суд зупинити провадження у справі №909/1197/21 до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи №914/235/18 (914/608/20) (провадження №12-83гс21) та оприлюднення в Єдиному державному реєстрі судових рішень даного судового рішення. 
		04.05.2022 від Акціонерного товариства Комерційний Банк "ПриватБанк" до суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи від 03.05.2022 (вх.№5011/22), в якому просив суд відкласти розгляд справи до завершення дії воєнного стану на всій території України. 
		04.05.2022 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Голден" до суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи та продовження строку проведення підготовчого провадження від 03.05.2022 (вх.№5016/22). 
		23.05.2022 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Голден" до суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи від 22.05.2022 (вх.№5955/22).
		27.05.2022 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Голден" до суду надійшла відповідь на відзив (вх.№ 6356/22).
		15.06.2022 від Акціонерного товариства Комерційний Банк "ПриватБанк" до суду надійшло заперечення на відповідь на відзив від 10.06.2022 (вх.№7302/22). 
		01.07.2022 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Голден" до суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи (вх.№ 8156/22). 
		28.07.2022 від Акціонерного товариства Комерційний Банк "ПриватБанк" до суду надійшли пояснення по справі від 27.07.22 (вх.№ 9456/22).
		28.07.2022 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Голден" до суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи від 27.07.2022 (вх.№9460/22). 
		18.08.2022 від Акціонерного товариства Комерційний Банк "ПриватБанк" до суду надійшло клопотання про зупинення провадження у справі (вх.№11181/22), в якому просив суд зупинити провадження у справі до набрання законної сили рішенням Високого Суду Англії та Уельсу в справі №BL-2017-000665.
		22.08.2022 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Голден" до суду надійшла заява про залучення третьої особи до участі у справі від 21.08.2022 (вх.№11291/22), в якій просив суд залучити до участі у справі Національний банк України у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача. 
		Також 22.08.2022 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Голден" до суду надійшло клопотання про витребування доказів від 21.08.2022 (вх.№11298/22), в якому просив суд витребувати у приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Верби Віталія Миколайовича належним чином засвідчену копію реєстраційної справи щодо реєстрації за Акціонерним товариством Комерційний Банк "ПриватБанк" права власності на готельний комплекс загальною площею 30577,90 кв., що складається з: Блок СЗ, А, загальною площею 2734,7 кв.м.; Блок С2, Б, загальною площею 6114,9 кв.м.; Блок СІ, В, загальною площею 7073,3 кв.м.; Блок С5, Г, загальною площею 6899,4кв.м.: Блок С4. Д, загальною площею 2740,6 кв.м.; котельня, Ж, загальною площею 267,3 кв.м.; пожежні резервуари, З, загальною площею 80.0 кв.м.; станція регазифікації К, загальною площею 59,4 кв.м.; Блок С6/7, Л, М, загальною площею 4508,3 кв.м., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 382478926110, що знаходиться за адресою: Івано-Франкітська обл., м. Яремче, с. Поляниця, участок Щивки, будинок 220 (двісті двадцять) на підставі: договору іпотеки від 30.05.2016, укладеного між Акціонерним товариством Комерційний Банк "ПриватБанк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Зірка Буковелю" та посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу С.Д. Михайленком за №994; договору про внесення змін №1 від 03.06.2016, укладеного між Акціонерним товариством Комерційний Банк "Приватбанк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Зірка Буковелю" та посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу С.А. Михайленком за №1058 до Договору іпотеки від 30.05.2016 укладеного між Акціонерним товариством Комерційний Банк "Приватбанк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Зірка Буковелю" та посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу С.А. Михайленком за №994.
		Ухвалами суду розгляд справи в підготовчому судовому засіданні неодноразово відкладався.
		Ухвалою від 22.08.2022 судом в задоволенні заяви Акціонерного товариства Комерційний Банк "ПриватБанк" від 26.01.2022 (вх.№1383/22 від 27.01.2022) про забезпечення доказів  відмовлено, в задоволенні клопотання Акціонерного товариства Комерційний Банк "ПриватБанк" від 03.05.2022 (вх.№4977/22 від 03.05.2022) про визнання зловживанням процесуальними правами Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційної фірми "Голден" та повернення позовної заяви відмовлено.
		В судовому засіданні 22.08.2022 за результатами розгляду клопотань Акціонерного товариства Комерційний Банк "ПриватБанк": від 03.05.2022 (вх.№5670/22 від 03.05.2022) про зупинення провадження по справі №909/1197/21 до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи №914/235/18 (914/608/20) (провадження №12-83гc21); від 18.08.2022 (вх.№11181/22 від 18.08.2022) про зупинення провадження у справі №909/1197/21 до набрання законної сили рішенням Високого Суду Англії та Уельсу в справі №BL-2017-000665, суд протокольною ухвалою відмовив у задоволенні даних клопотань. За результатами розгляду клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Голден" про витребування доказів від 21.08.2022 (№11298/22 від 22.08.2022), заяви про залучення третьої особи до участі у справі від 21.08.22 (вх.№11291/22 від 22.08.2022), суд, протокольною ухвалою відмовив у задоволенні клопотання та заяви. 
		Також, за результатами розгляду заяви Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Голден", судом протокольною ухвалою відмовлено у задоволенні заяви (вх. №11291/22 від 22.08.2022) про залучення до участі у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача. 
		В судовому засіданні 22.08.2022, судом постановлено протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.
		16.09.2022 від Акціонерного товариства Комерційний Банк "ПриватБанк" до суду надійшло пояснення по справі від 15.09.2022 (вх.№12227/22).
		19.09.2022 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Голден" до суду надійшло клопотання про зупинення провадження у справі від 18.09.2022 (вх.№ 12602/22). 
		20.09.2022 від Акціонерного товариства Комерційний Банк "ПриватБанк" до суду надійшли пояснення по справі від 20.09.2022 (вх.№12440/22). 
		В судовому засіданні 28.09.2022, розгляд справи по суті завершено, судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повний текст рішення складено 24.10.2022 (у зв`язку із перебуванням судді у відпустці).
		 
		Позиція позивача.
		Позивачем заявлено позовні вимоги про: витребування з чужого незаконного володіння об`єкта нерухомого майна; скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, яким зареєстровано право власності на об`єкт нерухомого майна за банком; скасування запису про проведену державну реєстрацію права власності на об`єкт нерухомого майна за банком; визнання за позивачем права власності на об`єкт нерухомого майна.
		Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачу стало відомо про те, що АТ КБ "Приватбанк" у позові, що розглядається Високим судом правосуддя Англії (далі -"Лондонський позов"), стверджує та офіційно заявляє про нікчемність спірних кредитних договорів укладених з ТОВ "Ранея", ТОВ "Інвестгруп", ТОВ "Церіс". 
		Позивач зазначає, що стверджуючи про нікчемність основного зобов`язання, а саме кредитних договорів АТ КБ "Приватбанк" фактично висловив своє невизнання та неприйняття не лише кредитних договорів, але й договорів, які укладались на забезпечення таких кредитних договорів, як похідних від основного зобов`язання, зокрема договору іпотеки №994 від 30.05.2016. 
		При цьому попри те, що ТОВ "ВКФ "Голден" не погоджується з вказаною вище позицією відповідача АТ КБ "Приватбанк" щодо нікчемності вказаних вище спірних кредитних договорів та договору іпотеки, проте вважає, що така позиція відповідача призводить до безпідставності звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості за спірними кредитними договорами.
		Зазначає, що АТ КБ "Приват Банк", вказуючи про те, що спірні кредитні договори є нікчемними, засвідчив про відсутність волевиявлення та підстав набуття права власності на предмет іпотеки, а отже про не набуття ним права власності на предмет іпотеки. Тому з метою захисту прав власності позивача на предмет іпотеки необхідно застосувати наслідки, передбачені ст.ст. 215, 216, 1212 ЦК України, а вказане майно повинно бути витребуване з незаконного володіння АТ КБ "Приват Банк" на користь позивача.
		Щодо позовних вимог до Приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Верби Віталія Миколайовича, зазначає про те, що оскільки на час прийняття державним реєстратором рішення про реєстрацію за АТ КБ "Приватбанк" права власності на спірне іпотечне майно було відсутнє волевиявлення стягувача на звернення стягнення на предмет іпотеки, крім того стягувачем було подано неповний перелік документів для проведення державної реєстрації прав, то у державного реєстратора було відсутнє передбачене Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" право приймати рішення про реєстрацію за АТ КБ "Приватбанк" права власності на спірне майно. Рішення державного реєстратора про реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 31369471 від 13.09.2016 року про право приватної власності АТ КБ "Приватбанк" на спірне іпотечне майно, а також відповідний запис про проведену державну реєстрацію права власності підлягають скасуванню.
		В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав викладених у позовній заяві та у відповідях на відзив, які долучені до матеріалів справи, та просив суд позов задовольнити. Щодо пропуску строку позовної давності - заперечив, з підстав наведених у відповіді на відзив.
		 
		Позиція відповідача - Акціонерного товариства Комерційний Банк "Приватбанк".
		Представник відповідача АТ КБ "Приватбанк" в судовому засіданні проти позову заперечив з підстав викладених у відзиві на позовну заяву, відповіді на відзив, просив суд в позові відмовити. Зазначає, що незалежно від тверджень АТ КБ "Приватбанк" заявлених в "Лондонській справі", та незалежно від результату вирішення Високим Судом Правосуддя Англії справи по суті, в силу положень ч. 5 ст. 3 Закону України "Про іпотеку" договір іпотеки залишається дійсним у зв`язку з дійсністю декількох кредитних договорів, забезпечених таким договором іпотеки, які не оспорюються в "Лондонській справі". У відзиві відповідач посилається на сплив позовної давності для звернення позивача із даним позовом до суду.
		 
		Позиція відповідача - Приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Верби Віталія Миколайовича.
		Відзиву на позов або будь-яких заперечень на позов не подав. В судове засідання не з`явився хоча про розгляд справи повідомлений належним чином.
		 
		Обставини справи. Оцінка доказів. 
		Розглянувши матеріали справи, вислухавши представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються вимоги, давши оцінку доказам, які мають значення для справи, судом встановлені наступні обставини у справі.
		Між АТ КБ "Приватбанк" (банк) та ТОВ "Церіс", ТОВ "Інвест груп" та ТОВ "Ранея" (позичальники) укладено наступні договори відновлювальної кредитної лінії, зокрема Кредитні договори №4Ц14032И від 21.01.2014, №4Ц14060Д від 10.02.2014, №4И13700Д від 01.11.2013, №4И13703Д від 04.11.2013, №4Р13738Д від 18.11.2013, №4Р1433ІИ від 24.10.2014.
		30 травня 2016 між банком та Товариством з обмеженою відповідальністю "Зірка Буковелю" - (далі - ТОВ "Зірка Буковелю") укладено договір іпотеки посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Михайленком С.А. та зареєстровано в реєстрі за №994.
		03.06.2016 між банком та ТОВ "Зірка Буковелю" укладено договір про внесення змін №1 до договору іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Михайленком С.А. та зареєстровано в реєстрі за №1058.
		Пунктом 7 договору іпотеки визначено, що частиною предмету іпотеки є готельний комплекс, що складається з готельного комплексу загальною площею 30 577,90 кв.м., що складається з: Блок СЗ, А, загальною площею 2 734,7 кв.м.; Блок С2, Б. загальною площею 6 114,9 кв.м.; блок СІ, В, загальною площею 7 073,3 кв.м.; Блок С5, Г, загальною площею 6 899,4 кв.м.; Блок С4, Д, загальною площею 2 740,6 кв.м.; котельня, Ж, загальною площею 267,3 кв.м.; пожежні резервуари, З, загальною площею 180.0 кв.м.; станція регазифікації, К, загальною площею 59, 4 кв.м.; Блок С6/7, Л, М, загальною площею 4 508,3 кв.м., реєстраційний об`єкт нерухомого майна 382478926110, знаходиться за адресою: Івано-Франківська обл., м. Яремче, с. Поляниця, участок Щивки, будинок 220. 
		08.09.2016 Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Голден" збільшено розмір власного статутного капіталу товариства, шляхом отримання додаткових внесків у вигляді належного ТОВ "Зірка Буковель" на праві власності нерухомого майна, що виступало предметом іпотеки.
		09.09.2016 між ТОВ "ВКФ "Голден" та ТОВ "Зірка Буковелю" складено акт прийому-передачі щодо прийняття ТОВ "ВКФ "Голден" майнового внеску до статутного капіталу у вигляді нерухомого майна - предмету іпотеки.
		Листом №11092016/7 від 11.09.2016 АТ КБ "ПриватБанк" повідомив "ВКФ "Голден", про звернення стягнення на предмет іпотеки згідно застереження про задоволення вимог іпотекодержателя відповідно до договору іпотеки від 30.05.2016 в позасудовому порядку на підставі ст. 37 Закону України Про іпотеку.
		Листом №02 від 12.09.2016 ТОВ "ВКФ "Голден" повідомив АТ КБ "ПриватБанк" про те, що банк може задовольнити свої вимоги за вищевказаними укладеними кредитними договорам, відповідно до ст.ст.33-38 Закону України Про іпотеку.
		13.09.2016 на підставі іпотечного застереження передбаченого договором іпотеки АТ КБ "Приватбанк" вчинило дії щодо звернення стягнення на предмет іпотеки, шляхом набуття його у власність та 13.09.2016 зареєструвало право власності.
		21.12.2016 АТ КБ "ПриватБанк" перейшов в державну власність.
		АТ КБ "ПриватБанк" в 2017 році, з метою захисту своїх прав звернувся до Високого Суду Правосуддя Господарські та майнові суди Англії та Уельсу (далі - Високий Суд Правосуддя) з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Компанії "Тімтренд Лімітед", Компанії "Трейд Поїнт Агро Лмвтед", Компанії "Колліер Лімітед", Компанії "Россіні Івестінг Корп", Компанії "Мілберт Венчес Інк" та Компанії "ЗАО Укртранзитсервіс ЛТД" про стягнення коштів. 
		Як вбачається з позовної заяви у межах справи BL-2017-000665, що розглядається Високим Судом Правосуддя, предметом подову є: (1) зобов`язання відповідачів №№1-8 сплатити банку відшкодування у розмірі 1911877385 дол. США (або еквівалент цієї суми у фунтах стерлінгів на відповідну дату платежу) відповідно до статей 22, 1166, 1190 та 1192 Цивільного кодексу України та (або) (коли мова йде про відповідачів №№1-2) відповідно до статті 42 (11) Закону України «Про банки і банківську діяльність». В якості альтернативи зобов`язати відповідачів №№3-8 відшкодувати банку суму коштів, яку вони отримали на підставі відповідних договорів поставки; (2) крім того або в якості альтернативи, зобов`язати відповідачів №№3-8 відшкодувати банку суми, вказані у пункті 60 вище (або еквівалент цієї суми у фунтах стерлінгів на відповідну дату платежу), згідно зі статтями 1213 (2) та 1214 (1) Цивільного кодексу України; (3) забезпечити сплату на його користь відсотків, як вказано вище; (4) забезпечити подальший чи інший захист; та (5) забезпечити відшкодування витрат.
		Так, за твердженнями банку викладеними в позовній заяві у межах справи BL-2017-000665, що розглядається Високим Судом Правосуддя в розділі d) (32), вказано, що Договори стосовно Відповідних кредитів та Договори застави 2014 року, а також відповідні договори постачання і договори поставки кредитної справи, що далі у тексті іменуються Договори 2014 року, є удаваними договорами та (або) угодами, що суперечать публічному порядку України, оскільки вони не були призначені для створення цивільних зобов`язань, що мають позовну силу, а були укладені за вказівкою панів Коломойського і Боголюбова, щоб приховати привласнення ними активів банку.
		В "Лондонському позові" банк, стверджує наявність фактичних обставин, які згідно аргументу банку, якщо будуть встановлені Високим Судом Правосуддя, матимуть своїм наслідком нікчемність ряду кредитних договорів в силу закону, включаючи деякі, але не всі, кредитні договори, які забезпечувались договором іпотеки.
		Відповідачі у "Лондонському позові" заперечують недійсність кредитних договорів, в тому числі тих, які забезпечувались договором іпотеки від 30.05.2016.
		Станом на час розгляду даної справи господарським судом, розгляд справи BL-2017-000665 Високим Судом Правосуддя триває як у суді першої інстанції.
		 
		Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.
		Статтею 15 Цивільного кодексу України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
		Отже, об`єктом судового захисту може бути порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Тому саме порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.
		Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 16 Цивільного кодексу України).
		Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулась особа, так і від характеру його порушення.
		З огляду на положення статті 4 Господарського процесуального кодексу України, і статей 15, 16 Цивільного кодексу України підставою для захисту цивільного права чи охоронюваного законом інтересу є його порушення, невизнання чи оспорення. Отже, задоволення судом позову можливе лише за умови доведення позивачем обставин щодо наявності у нього відповідного права (охоронюваного законом інтересу), а також порушення (невизнання, оспорення) цього права відповідачем з урахуванням належно обраного способу судового захисту.
		Вирішуючи господарський спір, суд з`ясовує, чи існує у позивача право або законний інтерес; якщо так, то чи має місце його порушення, невизнання або оспорювання відповідачем; якщо так, то чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективний за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладеної в позові вимоги. В іншому випадку у позові слід відмовити.
		Отже, необхідною умовою застосування судом певного способу захисту є наявність певного суб`єктивного права (інтересу) у позивача та порушення (невизнання або оспорювання) цього права (інтересу) з боку відповідача.
		Тому на позивача покладений обов`язок обґрунтувати свої вимоги поданими до суду доказами, тобто довести, що його права та інтереси порушуються, оспорюються чи не визнаються, а тому потребують захисту. 
		Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові (правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 14.08.2018 у справі № 910/1972/17, від 23.05.2019 у справі № 920/301/18, від 25.06.2019 у справі № 922/1500/18, від 24.12.2019 у справі № 902/377/19, від 02.04.2020 у справі № 910/7160/19, від 01.07.2021 у справі № 910/7029/20).
		Під способами захисту права розуміються заходи, прямо передбачені законом з метою припинення оспорювання або порушення суб`єктивних цивільних прав та усунення наслідків такого порушення.
		У своєму позові позивач вказує що твердженням АТ КБ "Приватбанк" про нікчемність основного зобов`язання заявленим у Лонодонській справі, АТ КБ "Приватбанк" фактично висловив своє невизнання та неприйняття не лише кредитних договорів, але й договорів, які укладались на забезпечення таких кредитних договорів, як похідних від основного зобов`язання. При цьому, позивач вказує про те, що з метою захисту прав власності позивача на предмет іпотеки необхідно застосувати наслідки, передбачені ст.ст. 215, 216, 1212 ЦК України, а вказане майно повинно бути витребуване з незаконного володіння АТ КБ "ПриватБанк" на користь позивача.
		Однак, обґрунтовуючи позов вказаними обставинами, позивачем не наведено обставин, з якими закон пов`язує нікчемність іпотечного договору. 
		Суд звертає увагу, що сам лише факт того, що АТ КБ "Приватбанк" у "Лондонському позові" стверджує про існування фактичних обставин нікчемності ряду кредитних договорів, не може бути підставою для задоволення позовних вимог в цій справі. У "Лондонському позові" обставини нікчемності кредитних договорів заперечуються та не визнаються (оспорюються) відповідачами. Разом з тим, такі обставини ще не встановлені та не підтверджені Високим Судом Правосуддя.
		В даному позові позивачем не ставиться питання дійсності, недійсності чи нікчемності кредитних договорів відновлювальної кредитної лінії: №4Ц14032И від 21.01.2014, №4Ц14060Д від 10.02.2014, №4И13700Д від 01.11.2013, №4И13703Д від 04.11.2013, №4Р13738Д від 18.11.2013, №4Р1433ІИ від 24.10.2014, укладених між АТКБ "Приватбанк" та ТОВ "Церіс", ТОВ "Інвест груп" та ТОВ "Ранея", тому такі обставини не входять до предмету доказування в цій справі, а суд не має права встановлювати їх в силу ч. 1 ст. 14 ГПК України. 
		В ЦК України закріплений підхід, при якому оспорюваність правочину конструюється як загальне правило. Навпаки, нікчемність правочину має місце тільки у разі, коли існує пряма вказівка закону про кваліфікацію того або іншого правочину як нікчемного.
		Оспорюваний правочин визнається недійсним судом, якщо одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом (частина третя статті 215 ЦК України). Правочин, недійсність якого не встановлена законом (оспорюваний правочин), породжує правові наслідки (набуття, зміну або припинення прав та обов`язків), на які він був направлений до моменту визнання його недійсним на підставі рішення суду. Оспорювання правочину відбувається тільки за ініціативою його сторони або іншої заінтересованої особи шляхом пред`явлення вимог про визнання правочину недійсним (позов про оспорювання правочину, ресцисорний позов).
		Натомість нікчемним є той правочин, недійсність якого встановлена законом і для визнання його недійсним не вимагається рішення суду (частина друга статті 215 ЦК України). Нікчемність правочину конструюється за допомогою "текстуальної" недійсності, оскільки вона існує тільки у разі прямої вказівки закону. Така пряма вказівка може втілюватися, зокрема, в термінах "нікчемний", "є недійсним". Нікчемний правочин, на відміну від оспорюваного, не створює юридичних наслідків, тобто, не "породжує" (змінює чи припиняє) цивільних прав та обов`язків.
		Якщо недійсність певного правочину встановлена законом, тобто якщо цей правочин нікчемний, позовна вимога про визнання його нікчемним не є належним способом захисту права чи інтересу позивача. 
		Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 ЦК України).
		Презумпція правомірності правочину означає те, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що зумовлює набуття, зміну чи припинення породжує, змінює або припиняє цивільних прав та обов`язків, доки ця презумпція не буде спростована. Таким чином, до спростування презумпції правомірності правочину всі права, набуті сторонами за ним, можуть безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню. Спростування презумпції правомірності правочину відбувається тоді: коли недійсність правочину прямо встановлена законом (тобто має місце його нікчемність); якщо він визнаний судом недійсним, тобто існує рішення суду, яке набрало законної сили (тобто оспорюваний правочин визнаний судом недійсним).
		Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована сторона заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (частина третя стаття 215 ЦК України).
		Згідно обґрунтувань викладених у позовній заяві, підставою застосування наслідків недійсності кредитних договорів, позивачем вказано твердження АТ КБ "Приватбанк", заявлене у "Лондонському позові" про існування фактичних обставин нікчемності ряду кредитних договорів.
		За наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та у мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину. (Постанова ВП ВС у справі № 916/3156/17 від 04.06.2019).
		Як вбачається з матеріалів справи, станом на час розгляду даної справи, кредитні договори відновлювальної кредитної лінії: №4Ц14032И від 21.01.2014, №4Ц14060Д від 10.02.2014, №4И13700Д від 01.11.2013, №4И13703Д від 04.11.2013, №4Р13738Д від 18.11.2013, №4Р1433ІИ від 24.10.2014, укладені між АТ КБ "Приватбанк" та ТОВ "Церіс", ТОВ "Інвест груп" та ТОВ "Ранея", не визнані судом недійсними. 
		Також позивачем не обґрунтовано та не доведено обставин нікчемності (недійсність яких прямо встановлена законом) договору іпотеки від 30.05.2016. 
		Враховуючи вказане, у суду відсутні будь-які правові підстави для застосування наслідків недійсності правочину. 
		За наведених обставин, суд дійшов до висновку про недоведеність позивачем обставин нікчемності договору іпотеки від 30.05.2016, а також відсутність його порушеного, невизнаного або оспорюваного права чи законного інтересу.
		 
		Також, позивач, обгрунтовуючи позов, застосовує до спірних правовідносин доктрину римського права - "venire contra factum proprium" (принцип заборони суперечливої поведінки), яка базується на принципі римського права "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці), при цьому посилається на судову практику Верховного Суду, зокрема, на постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року у справі № 390/34/17 (провадження №61- 22315сво18).
		Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), базується ще на римській максимі  «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них». Наприклад, у статті I.-1:103 Принципів, визначень і модельних правил європейського приватного права вказується, що поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.
		Із принципом добросовісності у цивільному судочинстві також пов`язана вимога заборони суперечливої поведінки в процесі, що у всьому світі відома під назвою процесуального естопелю. Процесуальний естопель становить собою принцип, відповідно до якого сторона не повинна мати можливість отримати переваги від своєї непослідовної поведінки в процесі на шкоду іншій стороні. По суті йдеться про заборону відмови від попередніх процесуальних дій, вчинених стороною під час провадження, та зміни процесуальної поведінки сторони на шкоду іншій стороні.
		Позивачем у даній справі помилково застосовано доктрину venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), абсолютно у іншій правовій ситуації ніж вказана доктрина та принцип добросовісності застосовувався Верховним Судом у наведеній ним судовій практиці. 
		Суд також звертає увагу на позицію викладену у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 липня 2020 року в справі №357/7734/18 (провадження № 61-19170св19) про те, що застосування доктрини venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки) є засобом для недопущення недійсності оспорюваного правочину всупереч принципу добросовісності, а не підставою для визнання його недійсним. 
		 
		Враховуючи встановлені судом обставини, відсутні правові підстави для задоволення вказаних позовних вимог.
		Щодо обраного позивачем при звернені до суду способу захисту цивільних прав та інтересів у вигляді витребування з чужого незаконного володіння відповідача АТ КБ "Приватбанк" нерухомого майна, суд також зазначає наступне.
		Згідно зі ст. 387 ЦК України власник має право реалізувати своє право на захист шляхом звернення до суду з вимогою про витребування свого майна з чужого незаконного володіння з дотриманням вимог, передбачених Цивільним кодексом.
		Зазначений засіб захисту права власності застосовується в тому випадку, коли власник фактично позбавлений можливості володіти й користуватися належною йому річчю, тобто коли річ незаконно вибула з його володіння. Такий засіб захисту отримав назву "віндикація".
		Предмет віндикаційного позову становить вимога неволодіючого майном власника до незаконно володіючого цим майном невласника про повернення індивідуально-визначеного майна з чужого незаконного володіння. Важливою умовою звернення з віндикаційним позовом є відсутність між позивачем і відповідачем зобов`язально-правових відносин.
		Судом установлено, що предмет іпотеки, про витребування якого просить позивач, було передано відповідачу АТ "КБ "Приватбанк"" в рамках укладеного сторонами договору, тобто в рамках зобов`язально-правових відносин, що виключає можливість застосування до цих відносин речово-правових засобів захисту, передбачених правилами ст. 387 ЦК України.
		У даному спорі віндикаційний позов не відповідає виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами.
		Таким чином, позивачем обрано неналежний спосіб захисту.
		Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові. Такий висновок сформульований, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19, від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19, від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18.
		 
		Згідно з ст. 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
		За змістом наведеної норми державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації. При дослідженні судом обставин існування в особи права власності необхідним є перш за все встановлення підстави, на якій особа набула таке право, оскільки сама по собі державна реєстрація прав не є підставою виникнення права власності, такої підстави закон не передбачає.
		Подібний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі N911/3594/17 (провадження N12-234гс18), а також у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.02.2018 у справі N 925/1121/17, від 17.04.2019 у справ N 916/675/15.
		У відповідності до ч. 1 ст. 5 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об`єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення.
		Законом України від 05.12.2019 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству", який набрав чинності з 16.01.2020, статтю 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" викладено у новій редакції.
		Відповідно до ч. 3 ст. 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню.
		У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону.
		Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).
		Державна реєстрація набуття, зміни чи припинення речових прав у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, проводиться без подання відповідної заяви заявником та справляння адміністративного збору на підставі відомостей про речові права, що містилися в Державному реєстрі прав. У разі відсутності таких відомостей про речові права в Державному реєстрі прав заявник подає оригінали документів, необхідних для проведення державної реєстрації набуття, зміни чи припинення речових прав.
		Зі змісту зазначеної правової норми вбачається, що, на відміну від ч. 2 ст. 26 зазначеного Закону у попередній редакції, яка передбачала такі способи судового захисту порушених прав як скасування записів про проведену державну реєстрацію прав та скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, чинна редакція встановлює такі способи судового захисту порушених прав та інтересів особи: 1) судове рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав; 2) судове рішення про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав; 3) судове рішення про скасування державної реєстрації прав.
		При цьому з метою ефективного захисту порушених прав уточнено, що ухвалення зазначених судових рішень обов`язково має супроводжуватися одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав) (постанова ВС від 09.12.2020 у справі N 922/476/20).
		Отже, законодавець визначив, що до інших правових наслідків, окрім офіційного визнання і підтвердження державою відповідних юридичних фактів, встановлюючи презумпцію правильності зареєстрованих відомостей з реєстру для третіх осіб, застосування норм Закону "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" не призводить. Державна реєстрація права власності на нерухоме майно є одним з юридичних фактів у юридичному складі, необхідному для виникнення права власності, а самостійного значення щодо підстав виникнення права власності не має.
		При цьому, державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації. При дослідженні судом обставин існування в особи права власності, необхідним є перш за все встановлення підстави, на якій особа набула таке право, оскільки сама по собі державна реєстрація прав не є підставою виникнення права власності, такої підстави закон не передбачає. Подібний висновок викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі N911/3594/17, а також у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.02.2018 у справі N925/1121/17, від 17.04.2019 у справі N916/675/15. 
		Доводи позивача про те, що стягувачем (АТ КБ "Приватбанк") було подано неповний перелік документів для проведення державної реєстрації прав, внаслідок чого у державного реєстратора було відсутнє передбачене Законом право приймати рішення про реєстрацію за АТ КБ "Приватбанк" права власності на спірне майно, не приймаються судом до уваги, оскільки позовні вимоги про скасування рішення про державну реєстрацію та запису про державну реєстрацію та визнання права власності, підлягають розгляду в порядку господарського судочинства, саме як похідні вимоги, а не в якості оскарження порядку проведення відповідних реєстраційних дій. 
		З огляду на встановлену судом відсутність правових підстав для задоволення позову, відсутні підстави для скасовування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень щодо спірного майна.
		 
		Щодо клопотання відповідача АТ КБ "Приватбанк" про застосування строку позовної давності, суд зазначає наступне.
		Приписами ст. 256, 257, 267 ЦК України встановлено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
		Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки та застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
		Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
		За змістом ст. 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушено право або охоронюваним законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості.
		Враховуючи той факт, що в задоволенні позову відмовлено, суд дійшов висновку про відсутність підстав для застосування наслідків спливу позовної давності, передбачених ст. 267 ЦК України.
		 
		Відповідно до статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.
		Згідно з ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
		Частиною 1 статті 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
		Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 79 ГПК України).
		17.10.2019 набув чинності Закон України №132-IX від 20.09.2019 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до ГПК України змінено назву статті 79 ГПК з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів". Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц.
		Суд звертає увагу сторін на те, що згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (ЄСПЧ), яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. І хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суду обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Саме такі висновки викладені у рішенні ЕСПЛ від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України".
		 
		Судові витрати.
		Пунктом 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України передбачено, що судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
		Враховуючи, що в задоволенні позову відмовлено, сплачений судовий збір слід залишити за позивачем.
		Керуючись ст. 2, 13, 73, 74, 86, 129, 236, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
		 
		ВИРІШИВ:
		 
		відмовити в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Голден" до Акціонерного товариства Комерційний Банк "Приватбанк", Приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Верби Віталія Миколайовича про:
		- витребування із чужого незаконного володіння Акціонерного товариства Комерційний Банк "Приватбанк" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Голден" готельного комплексу загальною площею 30 577,90 кв.м., що складається з: Блок СЗ, А, загальною площею 2 734,7 кв.м.; Блок С2, Б, загальною площею 6 114,9 кв.м.; Блок СІ, В, загальною площею 7 073,3 кв.м.; Блок С5, Г, загальною площею 6 899,4 кв.м.; Блок С4, Д, загальною площею 2 740,6 кв.м.; котельня, Ж, загальною площею 267,3 кв.м.; пожежні резервуари, З, загальною площею 180.0 кв.м.; станція регазифікації, К, загальною площею 59, 4 кв.м.; Блок С6/7, Л, М, загальною площею 4 508,3 кв.м., реєстраційний об`єкт нерухомого майна 382478926110, знаходиться за адресою: Івано-Франківська обл., м. Яремче, с. Поляниця, участок Щивки, будинок 220;
		- скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 31369471 від 13.09.2016 року, приватного нотаріуса Верби В.М. Дніпропетровського міського нотаріального округу, про право приватної власності Акціонерного товариства Комерційний Банк "Приватбанк" на готельний комплекс загальною площею 30 577,90 кв.м., що знаходиться за адресою: Івано-Франківська обл., м. Яремче, с. Поляниця, участок Щивки, будинок 220, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна  382478926110;
		- скасування запису про проведену державну реєстрацію права власності №16367463, щодо реєстрації за Акціонерним товариством Комерційний Банк "Приватбанк" права власності на готельний комплекс загальною площею 30 577,90 кв.м., що знаходиться за адресою: Івано-Франківська обл., м. Яремче, с. Поляниця, участок Щивки, будинок 220, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна  382478926110;
		- визнання за Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Голден" права власності на готельний комплекс загальною площею 30 577,90 кв.м., що складається з: Блок СЗ, А, загальною площею 2 734,7 кв.м.; Блок С2, Б, загальною площею 6 114,9 кв.м.; Блок СІ, В, загальною площею 7 073,3 кв.м.; Блок С5, Г, загальною площею 6 899,4 кв.м.; Блок С4, Д, загальною площею 2 740,6 кв.м.; котельня, Ж, загальною площею 267,3 кв.м.; пожежні резервуари, З, загальною площею 180.0 кв.м.; станція регазифікації, К, загальною площею 59, 4 кв.м.; Блок С6/7, Л, М, загальною площею 4 508,3 кв.м., реєстраційний об`єкт нерухомого майна 382478926110, знаходиться за адресою: Івано-Франківська обл., м. Яремче, с. Поляниця, участок Щивки, будинок 220.
		Судовий збір по справі залишити за позивачем.
		Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Західного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
		 
		Повне рішення складено 24.10.2022 
		 
		 
		Суддя Л. М. Неверовська

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...