Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 757/58860/19-ц : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів (крім категорій 301000000-303000000), з них.
Надіслано для оприлюднення: 25.10.2022. Зареєстровано: 25.10.2022. Забезпечено надання загального доступу: 26.10.2022.

Номер судового провадження: 2-2268/22

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		печерський районний суд міста києва
		Справа № 757/58860/19-ц 
		 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		18 жовтня 2022 року Печерський районний суд м. Києва у складі:
		головуючого - судді Вовк С. В.,
		при секретарі судового засідання - Брачун О. О.,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» про захист прав споживачів, стягнення процентів за депозитним договором, трьох процентів річних та неустойки (пені),
		 
		ВСТАНОВИВ:
		Позиція сторін у справі
		Позивач звернувся до суду з позовом до Акціонерного Товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про захист прав споживачів, стягнення коштів, вкладу, процентів та штрафних санкцій.
		Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідно до укладеного Договору SAMDN01000717594637 банківського вкладу від 24.06.2011 року ПАТ КБ «Приватбанк» відкрив депозитний рахунок № НОМЕР_1 , прийняв від позивача 24 червня 2011 року грошові кошти в сумі 800 000, 00 гривень (по програмі «Вклад «Депозит VIP») на строк 12 місяців за процентною ставкою 14% річних та видав електронну ощадну книжку № 1201000129368069. 
		У зв`язку із припиненням функціонування банківських відділень Відповідача на території АР Крим та м. Севастополя, рахунки Позивача було безпідставно заблоковано Відповідачем, нарахування відсотків було припинено, відповідач в відмовляється повернути позивачу депозитний вклад в розмірі 500 000, 49 грн. (сума депозиту зазначена відповідно до Довідки відповідача № 1341835/4 від 14.03.2014 року) 
		Станом на дату звернення з позовом депозитний вклад по Договору SAMDN01000717594637 банківського вкладу від 24.06.2011 року не повернутий та заборгованість відповідача по депозиту та процентам за користування депозитними коштами становить 719 029, 59 гривень. Розрахунок суми заборгованості та процентів за період з 09.01.2014 року (останній період нарахування відповідачем процентів грудень 2013 року) по 01.11.2019 року наведений позивачем додатком до позову.
		16.12.2019 року на адресу суду надійшло клопотання відповідача про закриття провадження у справі з підстав ч.1 п.2 ст.255 ЦК України (відсутність предмету спору).
		Клопотання обґрунтоване тим, що відповідно до Довідки № 14641020 від 12.12.2019 року депозитний рахунок № SAMDN01000717594637 (НОМЕР_1) від 24.06.2011 року закритий 04.07.2012 року. Кошти виплачені в повному обсязі. 
		Позивачем поданий відзив на клопотання, яким він заперечує факт розірвання Договору SAMDN01000717594637 банківського вкладу від 24.06.2011 року та повернення депозиту.
		Із урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 01.09.2020 року позивач просить стягнути з Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" (01001 м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, ідентифікаційний код 14360570) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , зареєстрованої за адресою АДРЕСА_1 ):
		- 500 000, 49 гривень депозитних коштів, які обліковуються на депозитному рахунку (код валюти 980) Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" (01001 м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, ідентифікаційний код 14360570) 
		- проценти за користування депозитним вкладом за період з 09.01.2014 року по 01.11.2019 року в розмірі 219 029, 10 гривень;
		- 3 % річних за прострочення повернення депозиту в розмірі 39 986, 34 гривень
		- пеню на підставі ч. 5 ст.10 Закону України "Про захист прав споживачів" у розмірі 1 000 000, 00 гривень.
		Процесуальні дії
		Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 15 листопада 2019 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.
		Ухвалою Печерського районного суду від 10.02.2020 року клопотання представника відповідача про закриття провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційного банку «ПРИВАТБАНК», третя особа - Національний банк України, про стягнення грошових коштів залишено без задоволення.
		Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 10.02.2020 року було задоволено клопотання позивача про забезпечення доказів у справі та витребувано у Національного банку України засвідчений Звіт про концентрацію ризиків за пасивними операціями банку» (форма № 625) станом на дату припинення діяльності філій ПАТ КБ «ПриватБанк» у АР Крим, в частині інформації щодо контрагента ОСОБА_1 .
		Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 09.04.2020 року в порядку забезпечення доказів витребувано у Акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» письмові докази в підтвердження факту розірвання договору та повернення депозиту.
		Ухвалою Печерського районного суду від 01.10.2021 року було зупинено провадження у справі № 753/58860/20-ц за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк», третя особа - Національний банк України, про стягнення грошових коштів до розгляду Великою Палатою Верховного Суду цивільної справи № 320/5115/17.
		Ухвалою Печерського районного суду від 05.01.2022 року було поновлено провадження у справі № 753/58860/20-ц.
		Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 19 липня 2022 року було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
		18.10.2022 року на адресу суду надійшла заява представника позивача про розгляд справи без участі позивача та представника позивача.
		Фактичні обставини справи
		Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.
		24.06.2011 року між ОСОБА_1 та ПАТ КБ «ПриваБанк» був укладений Договір SAMDN01000717594637  банківського вкладу (по програмі «Вклад «Депозит VIP») на строк 12 місяців за процентною ставкою 14% річних.
		На підставі даного договору було відкрито депозитний рахунок № НОМЕР_1 на який було внесено 24 червня 2011 року грошові кошти в сумі 800 000, 00 гривень за квитанцією № 6 Tr № CAGRAGR000000034950087.
		Відповідно до умов п.16 Договору  SAMDN01000717594637  банківського вкладу від 24.06.2011 року, позивач звернувся до відповідача 27.02.2017 року із заявою (вхідний № 408211 від 02.03.2017 р.) про повернення суми вкладів, в тому числі по Договору  SAMDN01000717594637 від 24.06.2011 року. 
		Листом № 20.1.0.0.0/7-20170302/2637 від 04.04.2017 року відповідач повідомив про те, що в даний час розглядається питання врегулювання проблем вкладників, рахунки яких були відкриті на тимчасово окупованій території АР Крим та м.Севастополя. 
		Листами № 20.1.0.0.0/7020171220/5164 від 15.02.2018 р., № 20.1.0.0.0/7-20180511/2413 від 01.06.2018 року відповідач повідомив позивача про відсутність доступу до первинної документації по рахункам клієнтів та відсутності інформації в програмних комплексах Банку у зв`язку з окупацією АР Крим та м. Севастопіль. 
		20.09.2019 року позивач додатково направив на адресу відповідача Вимогу про повернення депозитних вкладів та процентів, яка залишена відповідачем без задоволення. 
		20.09.2019 року позивач направив на адресу третьої особи, Національний банк України скаргу на бездіяльність АТ КБ «Приватбанк» по поверненню кредитів по депозитним договорам з вимогою перевірки відображення відповідачем у Формі 625 (звіт про концентрацію ризиків за пасивними операціями банку) станом на дату припинення діяльності філії ПАТ КБ «Приватбанк» у АР Крим відомостей по депозитним договорам відкритим на ім`я ОСОБА_1 .. Дана скарга розглянута третьою особою та фактично відмовлено у наданні інформації та вжитті заходів реагування.
		Згідно довідки відповідача № 1341835/4 від 14.03.2014 року за підписом директора Севастопольської філії ПАТ КБ «ПриватБанк» на ім`я позивача станом на 14.03.2014 року обліковується рахунки, серед яких за типом договору DE12 обліковується рахунок із сумою 500000, 49 грн. 
		Рух коштів по Договору SAMDN01000717594637 банківського вкладу від 24.06.2011 року підтверджується банківськими виписками станом на 26.09.2011 року, на 24.10.2011 року, на 24.11.2011 року, на 24.12.2011 року, які завірені печаткою відповідача.
		З клопотання відповідача про закриття провадження у справі з підстав ч.1 п.2 ст.255 ЦК України (відсутність предмету спору), яке надійшло до суду 16.12.2019 року та доданої відповідачем довідки № 14641020 від 12.12.2019 року вбачається, що депозитний рахунок № НОМЕР_3 (НОМЕР_1) від 24.06.2011 року закритий 04.07.2012 року. Кошти виплачені в повному обсязі.
		Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 09.04.2020 року в порядку забезпечення доказів витребувано у Акціонерного товариства Комерційного банку «ПРИВАТБАНК»:
		- оригінал заяви ОСОБА_1 від 04.07.2012 року про розірвання договору та повернення депозиту;
		- заяву від імені ОСОБА_1 на видачу готівки відповідно до додатку 10 Інструкції про ведення касових операцій банками в Україні, за договором SAMDN01000717594637 банківського вкладу від 24.06.2011 року та повернення депозиту;
		- банківську виписку про рух коштів по депозитному рахунку № НОМЕР_1 відкритому в межах дії договору SAMDN01000717594637 банківського вкладу від 24.06.2011 року;
		- депозитний договір SAMDNWFD0070054265300 від 09.01.2014 року, який обліковується у формі статистичної звітності №625 «Звіт про концентрацію ризиків за пасивними операціями» AT КБ «Приватбанк» станом на 01.04.2014 р. з аналогічною сумою депозиту в розмірі 507 288, 00 грн.
		На виконання вимог ухвали суду на адресу суду надійшла довідка відповідача від 08.07.2020 року за підписом головного бухгалтера АТ КБ «Приват Банк» Ярмоленко В.В. завірена печаткою відповідача по депозитному рахунку № НОМЕР_1 відкритому по договору SAMDN01000717594637 із частковою виплатою позивачу коштів з рахунку № НОМЕР_1 в сумі 375197, 01 грн. 04.07.2012 року та переведення 425 000, 00 грн. на рахунок НОМЕР_4 (депозитний рахунок НОМЕР_5 ).
		Дана довідка відрізняється від довідки відповідача № 14641020 від 12.12.2019 року, яка ним давалась раніше, та спростовує доводи відповідача про повернення позивачу депозиту в повному обсязі.
		Інші витребувані судом письмові докази відповідачем не надані та доводи позивача не спростовані.
		На виконання ухвали Печерського районного суду міста Києва від 10.02.2020 року було витребувано у Національного банку України засвідчений Звіт про концентрацію ризиків за пасивними операціями банку» (форма № 625) станом на дату припинення діяльності філій ПАТ КБ «ПриватБанк» у АР Крим, в частині інформації щодо контрагента ОСОБА_1 .
		10.03.2020 року на адресу суду надійшов супровідний лист Департаменту нагляду за фінансовими установами Національного банку України (В/20-0008/18572/Вт від 06.03.2020)  із засвідченим витягом з форми статистичної звітності №625 «Звіт про концентрацію ризиків за пасивними операціями» АТ КБ «ПриватБанк» станом на 01.04.2014 у частині, що стосується контрагента ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ).
		В даному звіті обліковується 6 договір SAMDNWFD0070054265300 за валютою гривня, код валюти 980, балансова вартість  зобов`язання основна сума 507 288 грн., балансова вартість зобов`язання-нараховані витрати 5726, 00 грн, загальна сума зобов`язання банку 513 014, 00 грн. Дата виникнення зобов`язання 09.01.2014 року, дата кінцевого погашення зобов`язання 09.01.2015 року.
		Згідно клиентських виписок, завірених печаткою відповідача, станом на 09.08.2013 року залишок депозиту становить 506 165, 37 грн., станом на 09.12.2013 року залишок депозиту становить 500 005, 37 грн.
		Проте, даний депозит обліковується за іншим договором SAMDN01000732029514 та іншим депозитним рахунком НОМЕР_6.
		Анілізуючи надані сторонами письмові докази суд приходить до висновку про те, що відповіачем в односторонньому порядку змінювались номери депозитних договорів та депозитні рахунки, на яких обліковувались (переводились) депозитні кошти позивача.
		Відповідачем не наданий суду депозитний договір SAMDNWFD0070054265300 від 09.01.2014 року, який обліковується у формі статистичної звітності №625 «Звіт про концентрацію ризиків за пасивними операціями» AT КБ «Приватбанк» станом на 01.04.2014 р. з аналогічною сумою депозиту в розмірі 507 288, 00 грн.
		Також відповідачем на підтвердження довідки від 08.07.2020 року за підписом головного бухгалтера АТ КБ «Приват Банк» Ярмоленко В.В., яка  завірена печаткою відповідача про рух коштів по депозитному рахунку № НОМЕР_1 відкритому по договору SAMDN01000717594637 не наданий договір SAMDN01000726919883 по якому відкритий депозитний рахунок НОМЕР_5 на ім`я позивача.
		Аналізуючи зібрані у справі докази суд приходить до висновку про те, що станом на 01.04.2014 року, за інформацією, яка міститься в з формі статистичної звітності №625 «Звіт про концентрацію ризиків за пасивними операціями» АТ КБ «ПриватБанк» загальна сума зобов`язання ПАТ КБ «ПриватБанк» перед контрагентом ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) становить 513 014, 00 грн., яка узгоджується із розміром депозиту, яка заявлена позивачем до стягнення.  
		Інших доказів повернення ПАТ КБ «ПриватБанк» позивачу депозиту після 01.04.2014 року відповідачем не надано.
		Позиція суду та оцінка аргументів сторін
		Частиною першою ст. 1058 Цивільного кодексу України визначається, що за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов`язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.
		За договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від іншої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов`язується виплачувати вкладникові цю суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, установлених договором (п. 2.4. Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 03 грудня 2003 року № 516.
		Згідно п. 1.2. Положення від 03.12.2003 № 516, договір банківського вкладу (депозиту) укладається на умовах видачі вкладу (депозиту) на першу вимогу (вклад (депозит) на вимогу) або на умовах повернення вкладу (депозиту) зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад (депозит).
		За договором банківського вкладу (депозиту) незалежно від його виду банк зобов`язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, розміщених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором (абз. 2 п. 3.3. Положення від 03.12.2003 № 516).
		Частина перша ст. 1061 Цивільного кодексу України визначає, що банк виплачує вкладникові проценти на суму вкладу в розмірі, встановленому договором банківського вкладу.
		Абзацом першим п. 3.5. Положення від 03.12.2003 № 516 встановлено, що проценти на банківський вклад (депозит) виплачуються вкладникові на його вимогу відповідно до строків, визначених у договорі банківського вкладу (депозиту).
		Відповідно до абз. 2 п. 1.6. Положення від 03.12.2003 № 516, банк сплачує вкладнику суму вкладу (депозиту) і нараховані за ним проценти у валюті вкладу (депозиту), якщо грошові кошти надійшли на вкладний (депозитний) рахунок в іноземній валюті, або на умовах та в порядку, передбачених договором, відповідно до заяви вкладника - в іншій іноземній чи в національній валюті.
		Відповідно до ст. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність», банк - це юридична особа, яка на підставі банківської ліцензії має виключне право надавати банківські послуги, відомості про яку внесені до Державного реєстру банків. Згідно із змістом статті 47 цього Закону встановлено, що банк має право здійснювати банківську діяльність шляхом надання банківських послуг.
		До банківських послуг належать, зокрема, і розміщення залучених у вклади (депозити), у тому числі на поточні рахунки, коштів та банківських металів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик.
		Банківські послуги дозволяється надавати виключно банку.
		Тобто надавати послуги з розміщення банківського вкладу дозволяється лише юридичним особам. Зважаючи на вищевикладене, надання послуг з розміщення депозиту здійснює саме банк, а не його структурні одиниці (відділення, філії). Проте, якщо структурній одиниці надано відповідні повноваження (згідно із положенням, статутом, довіреністю, то вона має право укладати договори від імені банку. Стороною за договором у таких випадках є банк, а не його структурна одиниця. Відтак, саме банк (а не його структурна одиниця) має відповідати за зобов`язаннями, взятими на себе укладеним договором.
		Згідно з частиною першою ст. 1060 ЦК України, договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад).
		Статтею 526 Цивільного кодексу України  передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
		Відповідно до частини другої ст. 1060 ЦК України, банк зобов`язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором.
		Згідно зі статтею 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків та моральної шкоди.
		За приписами ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог  Цивільного кодексу України, інших актів законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
		Згідно зі статтею 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» вклад (депозит) - це кошти в готівковій або у безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору. 
		Відсутність договорів SAMDN01000726919883 (депозитний рахунок НОМЕР_5), SAMDN01000732029514 (депозитний рахунок НОМЕР_6)  SAMDNWFD0070054265300 не спростовує факт існування договірних відносин між позивачем та банком та існування грошового зобов`язання банку перед ним.
		Верховний Суд 16.05.2018 по цивільній справі № 201/8674/14-ц (провадження № 61-405св18) у справі за участю АТ КБ «ПриватБанк» зазначив наступне: «Відповідно до пункту 4.14 Положення емітенти платіжних карток «зобов`язані в порядку та строки, визначені договором, надавати клієнтам виписки про рух коштів на їх картрахунках за операціями, що виконані клієнтами та їх довіреними особами. Порядок, періодичність друкування та форма надання виписок (у паперовій чи електронній формі) за картковими рахунками клієнтів обумовлюються у договорі банківського рахунка, що укладається між банком і клієнтом під час відкриття рахунка. Аналіз зазначених норм матеріального права дає підстави для висновку, що укладання договору банківського рахунка під час відкриття банком карткового рахунка клієнту є обов`язковим, а надання володільцем такого рахунка виписки (у паперовій чи електронній формі) про рух (наявність) коштів на його картрахунках за операціями є доказом укладення такого договору.»
		Відповідач не заперечував факту існування договорів між сторонами. Позиція відповідача полягала у відсутності зобов`язань банку перед позивачем у зв`язку із розірванням договору банківського вкладу та повернення депозиту в повному обсязі.
		Проте, дані доводи відповідача спростовуються як довідкою відповідача від 08.07.2020 року за підписом головного бухгалтера АТ КБ «Приват Банк» Ярмоленко В.В., яка завірена печаткою відповідача по депозитному рахунку № НОМЕР_1 відкритому по договору SAMDN01000717594637, так і  формою статистичної звітності №625 «Звіт про концентрацію ризиків за пасивними операціями» АТ КБ «ПриватБанк» станом на 01.04.2014 року.
		Враховуючи, практику застосування ЄСПЛ поняття «власність», до неї слід також віднести грошові кошти, що знаходяться на рахунку позивача. Невиконання зі сторони відповідача обов`язку щодо повернення позивачу належних йому грошових коштів може мати наслідком порушення зобов`язання держави щодо захисту права позивача користуватися та розпоряджатися його майном - грошовими коштами, яке захищене частиною першою статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
		Відповідно до ч. 1 ст. 1058 ЦК України, за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов`язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.
		Цивільним процесуальним кодексом України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи, які мають відповідати вимогам належності, допустимості, достовірності та достатності.
		Згідно з приписами ч. 1, 2 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, встановлені письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
		Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частини другої ст. 78 ЦПК України). За положеннями статті 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
		Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частини першої ст. 81 ЦПК України).
		У відповідності до ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
		Законодавець виключає збирання доказів судом, що стосується предмета спору, з власної ініціативи, за винятком витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом, як передбачено частиною сьомою статті 81 ЦПК України.
		Згідно закріплених положень у частині третій статті 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		Частиною четвертою статті 12 ЦПК України передбачено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
		Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках, як визначено положеннями частини першої статті 13 ЦПК України.
		Наявність договірних зобов`язань, факт внесення грошових коштів позивачем підтверджується наданими суду доказами, а саме договором, банківськими квитанціями, банківськими виписками, довідкою відповідача від 08.07.2020 року за підписом головного бухгалтера АТ КБ «Приват Банк» Ярмоленко В.В., яка завірена печаткою відповідача по депозитному рахунку № НОМЕР_1 відкритому по договору SAMDN01000717594637, так і  формою статистичної звітності №625 «Звіт про концентрацію ризиків за пасивними операціями» АТ КБ «ПриватБанк» станом на 01.04.2014 року.
		Відповідно до частини п`ятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів», у разі, коли виконавець не може виконати (прострочує виконання) роботу (надання послуги) згідно  з договором, за кожний день (кожну годину, якщо тривалість виконання визначено у годинах) прострочення споживачеві сплачується пеня у розмірі трьох відсотків вартості роботи (послуги), якщо інше не передбачено законодавством. У разі коли вартість роботи (послуги) не визначено, виконавець сплачує споживачеві неустойку в розмірі трьох відсотків загальної вартості замовлення.
		Згідно із частиною третьою статті 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.
		Пеня є особливим видом відповідальності за неналежне виконання зобов`язання, яка має на меті окрім відшкодування збитків після вчиненого порушення щодо виконання зобов`язання, додаткову стимулюючу функцію для добросовісного виконання зобов`язання.
		Відмова банку виконати розпорядження клієнта з видачі належних йому за договором банківського рахунку сум свідчить про невиконання банком своїх зобов`язань та має наслідком настання відповідальності, передбаченої законом у вигляді сплати пені в розмірі 3 % від суми утримуваних банком коштів за кожен день з моменту звернення клієнта з вимогою про видачу коштів до дня фактичної видачі.
		У Постановах від 11 травня 2016 р. у справі N 6-37цс16, від 7 грудня 2016 р. у справі N 6-362цс16, від 13 вересня 2017 р. у справі N 6-1881цс16 Верховний Суд України дійшов висновку, що вкладник за договором депозиту є споживачем фінансових послуг, а банк їх виконавцем та несе відповідальність за неналежне надання цих послуг, передбачену частиною п`ятою статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів», а саме сплату пені у розмірі 3 % вартості послуги за кожний день прострочення.
		У Постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 р., у справі № 761/26293/16-ц, зазначено, що: «Відмова банку виконати розпорядження клієнта з видачі належних йому за договором банківського рахунку сум свідчить про невиконання банком своїх зобов`язань та має наслідком настання відповідальності, передбаченої законом у вигляді сплати пені в розмірі  3 % від суми утримуваних банком коштів за кожен день з моменту звернення клієнта з вимогою про видачу коштів до дня фактичної видачі.».
		У Постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 р., у справі № 761/26293/16-ц, Велика Палата зазначила, що пеня, передбачена частиною п`ятою статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів», за несвоєчасне виконання зобов`язання з повернення депозиту стягується з банка за увесь час порушення зобов`язання.
		У Постанові Великої Палати Верховного Суду від 09 листопада 2021 р., у справі № 320/5115/17, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що не вбачає підстав для відступу від даних висновків.
		Таким чином суд вважає, що вимога Позивача про стягнення пені за період до дня фактичного виконання зобов`язання є повністю законною та обґрунтованою.
		Пеня має превентивну функцію. Загроза її неухильного накладення має призводити до втрати економічного інтересу в порушенні зобов`язання. Застосування пені (її нарахування та вимога стягнення) до встановленого факту порушення зобов`язання (у нашому випадку до дня, в який банк мав виконати своє зобов`язання перед вкладником з повернення вкладу та відсотків, але цього не зробив, є неможливим), оскільки встановлення факту порушення зобов`язання має бути втілено певними діями кредитора/вкладника, у нашому випадку зверненням вкладника до банку із вимогою про повернення вкладу/заявою про розірвання договору та видачу вкладу. Лише після звернення вкладника до банку із заявою про розірвання депозитного договору або видачу вкладу та невиконанням банком даної заяви протягом 2-х днів після її отримання, з`являється конкретна дата, відносно якої можна із 100-відсотковою впевненістю стверджувати, що з`явився момент порушення виконання зобов`язання.
		Пеня є змінною величиною й залежить тільки від часу, на який боржник прострочив виконання, тому відмова споживача від договору банківського вкладу або його розірвання на підставі рішення суду не зумовлює такий правовий наслідок для вкладника (споживача), як відсутність підстав для застосування частини п`ятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів».
		В Постанові від 9 листопада 2021 р. Велика Палата ВС дійшла висновку, що пеня на підставі частини п`ятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» застосовується в разі порушення виконання договірного зобов`язання на користь споживача.
		В Постанові від 9 листопада 2021 р. чітко зазначено, що договори, укладені між Позивачами та банком, є розірваними після набрання законної сили рішенням суду про їх розірвання («Разом з тим після ухвалення судового рішення Мелітопольським міськрайонним судом Запорізької області від 04 грудня 2014 року (справа № 320/9186/14-ц), яке набрало законної сили 25 березня 2015 року, розірвано договори банківського вкладу, тому між сторонами, кожним із вкладників та банком, припинилися договірні правовідносини з договорів банківського вкладу.
		Тобто з моменту набрання рішенням законної сили на вказані правовідносини не поширюється дія Закону № 1023-ХІІ, а відтак пеня відповідно до частини п`ятої статті 10 Закону № 1023-ХІІ не нараховується.».
		Зі змісту Постанови від 9 листопада 2021 р. вбачається, що навіть за наявності факту звернення вкладника до банку з заявою про розірвання депозитних договорів, такі договори вважаються розірваними лише з моменту набрання законної сили рішенням суду про їх розірвання.
		Якщо вважати, що споживчі правовідносини між банком та вкладником припиняються після отримання банком заяви вкладника про розірвання депозитного договору, а договір є розірваним за ініціативою вкладника, в результаті чого  дія Закону України «Про захист прав споживачів» на взаємовідносини між банком та вкладником припиняється, тоді взагалі є неможливим застосування до банку пені на підставі частини п`ятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів».
		У постанові від 20 березня 2019 р. Велика Палата Верховного Суду зазначила, що: «До моменту вчинення порушення пеня відіграє забезпечувальну функцію і, навпаки, з моменту порушення є мірою відповідальності.».
		З цього вбачається, що пеня, як міра відповідальності, починає свій перебіг після встановлення факту порушення. Тобто встановлення факту порушення виконання зобов`язання є обов`язковою передумовою для розпочатку терміну нарахування пені.
		У постанові від 25 січня 2022 р. (справа № 761/16124/15) Велика Палата Верховного Суду дійшли до висновку, що: «Пеня підлягає обрахуванню від суми, що складає грошовий вимір відплатності відповідного договору, тобто від суми процентів на суму вкладу».
		У п. № 66 Постанови Великої Палати Верховного Суду від 25 січня 2022 р. (справа № 761/16124/15-ц) (далі «Постанова»), відповідаючи на питання: «Чи можна вважати, що у разі присудження відсотків за договором банківського вкладу за рішенням суду таке зобов`язання виникає не з договору, а з рішення суду про задоволення вимог вкладника, та чи підлягає застосуванню до спірних правовідносин частина п`ята статті 10 Закону  про захист прав споживачів у разі невиконання банком рішення суду на час звернення вкладника до суду?», Велика Палата зазначила, що до спірних правовідносин споживача фінансових послуг та банку в разі невиконання банком рішення суду про стягнення відсотків за договором банківського вкладу на час звернення вкладника до суду підлягає застосуванню частина п`ята статті 10 Закону про захист прав споживачів.
		У п. № 67 Постанови Велика Палата зазначила, що базою нарахування пені слід вважати розмір процентів на суму вкладу.
		Щодо можливості припинення зобов`язання за рішенням суду про присудження стягнення за договором банківського вкладу, Велика Палата вказала на те, що: Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином  (п. 72 Постанови); Рішення про стягнення грошового боргу (у тому числі й присудження відсотків за договором банківського вкладу) є типовим рішенням про присудження й лише надає праву вимоги кредитора ознак безпосередньої примусовості у реалізації, нічого не змінюючи у змісті самого спірного правовідношення (п. 74 Постанови);
		Проаналізувавши Постанову від 25 січня 2022 р., стає очевидним, що звернення вкладника до банку із заявою про розірвання депозитного договору  або про видачу коштів не припиняє споживчих правовідносин між ним та банком та не позбавляє вкладника права вимагати пеню у розмірі 3 % за кожен день прострочення на підставі частини п`ятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів»,  після звернення до банку із заявою про розірвання депозитного договору або про видачу коштів.
		У Постанові від 14 січня 2022 р. (справа № 712/7740/18, провадження № 61-14865св19), Верховний Суд, посилаючись на позицію Великої Палати Верховного Суду у постанові від 20 березня 2019 р. (справа № 761/26293/16-ц (провадження № 14-64цс19) зазначив, що: «Відмова банку виконати розпорядження клієнта з видачі належних йому за договором банківського рахунку сум свідчить про невиконання банком своїх зобов`язань та має наслідком настання відповідальності, передбаченої законом у вигляді сплати пені в розмірі 3 % від суми утримуваних банком коштів за кожен день з моменту звернення клієнта з вимогою про видачу коштів до дня фактичної видачі».
		При цьому, у Постанові від 14 січня 2022 р. (справа № 712/7740/18, провадження № 61-14865св19), Верховний Суд зазначив, що від зазначених висновків Велика Палата Верховного Суду не відступила у постанові від 09 листопада 2021 р. (у справі № 320/5115/17 (провадження № 14-133цс20).
		У справі № 712/7740/18 (провадження № 61-14865св19) Верховний Суд залишив у силі рішення судів попередніх інстанцій, якими було присуджено пеню на підставі частини 5 статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів», за період після звернення вкладника до банку із заявою про розірвання депозитного договору та у межах строку до дня фактичного виконання зобов`язання.
		У справі № 757/20428/19 (провадження № 61-17325св20, Постанова Верховного Суду від 22 лютого 2022 р.), Верховний Суд залишив у силі рішення судів попередніх інстанцій, якими було присуджено пеню на підставі частини 5 статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів», за період після звернення вкладника до банку із заявою про розірвання депозитного договору та у межах строку до дня фактичного виконання зобов`язання.
		У Постанові від 22 лютого 2022 р. (справа № 757/63364/19, провадження № 61-13698св20), Верховний Суд залишив у силі рішення судів попередніх інстанцій, якими було присуджено пеню на підставі частини 5 статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів», за період після звернення вкладника до банку із заявою про розірвання депозитного договору та у межах строку до дня фактичного виконання зобов`язання.
		У Постанові від 26 квітня 2022 р. (справа № 539/4098/18, провадження № 61-19032св20), Верховний Суд залишив у силі рішення судів попередніх інстанцій, якими було присуджено пеню на підставі частини 5 статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів», за період після звернення вкладника до банку із заявою про розірвання депозитного договору та у межах строку до дня фактичного виконання зобов`язання.
		У Постанові від 08 червня 2022 р. (справа № 757/61769/19-ц, провадження № 61-16569св20), Верховний Суд залишив у силі рішення судів попередніх інстанцій, якими було присуджено пеню на підставі частини 5 статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів», за період після звернення вкладника до банку із заявою про розірвання депозитного договору та у межах строку до дня фактичного виконання зобов`язання.
		У Постанові від 22 червня 2022 р. (справа № 219/6058/18, провадження № 61-1012св20), Верховний Суд залишив у силі постанову суду апеляційної інстанцій, яким було присуджено пеню на підставі частини 5 статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів», за період після звернення вкладника до банку із заявою про повернення вкладу та у межах строку до дня фактичного виконання зобов`язання.
		При цьому Верховний Суд послався на Постанову Великої Палати Верховного Суду від 25 січня 2022 р. (у справі № 761/16124/15-ц (провадження № 14-184цс20),  в якій зроблено висновок про те, що дійсний зміст приписів частини п`ятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» слід трактувати так, що пеня має бути виплачена виконавцем та має рахуватися від суми, що складає грошовий вимір відплатності відповідного договору. У такому разі згідно із частиною п`ятою статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» базою нарахування пені слід вважати розмір процентів на суму вкладу.
		Перевіривши наданий Позивачем розрахунок грошових сум, суд приходить до висновку про його правильність у частині нарахувань відсотків, 3 % річних та пені.
		При визначенні розміру  пені позивачем враховані вимоги частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України в частині ії зменшення.
		При цому судом враховано тривале та безпідставне невиконання Відповідачем законних вимог Позивача враховуючи недобросовісну поведінку банка, який продовжує використовувати на власну користь неповернуті активи Позивача.
		Своєчасне виконання Бануком своїх зобов`язань перед споживачем фінансових послуг приизвело б до дотримання сторонами договору основних засад цивільного законодавства, визначеного п.6 ч.1 ст.3 ЦК України.
		Про дотримання даних принципів учасниками цивільних відносин зазначено в правових висновках, які містяться в Постанові  Верховного Суду від 19.02.2020 року у справі № 915/411/19 в частині застосування основних засад цивільного законодавства, визначених п.6 ч.1 ст.3 ЦК України.
		Так, однією із основоположних засад цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність. Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
		Принцип справедливості, добросовісності і розумності є проявом категорій справедливості, добросовісності і розумності як суті права загалом. Принцип добросовісності є одним із засобів утримання сторін від зловживання своїми правами. Основне призначення цього принципу вбачається в наданні суддям більше можливостей з`ясовувати в повному обсязі фактичні обставини справи і, насамкінець, встановити об`єктивну істину. Загалом зміст цього принципу (справедливості, добросовісності і розумності) полягає в тому, що тексти законів, правочинів та їх застосування суб`єктами цивільних правовідносин мають бути належними і справедливими та відповідати загальновизнаним нормам обороту та нормам закону.
		Згідно зі ст.13 ЦК України, визначивши межі здійснення цивільних прав, закон встановлює, що особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд; при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині; не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.
		Цивільне законодавство ґрунтується на вільному здійсненні цивільних прав, а також добросовісності учасників цивільних правовідносин при здійсненні цивільних прав і виконання обов`язків. Таким чином, особа не може отримувати переваги від недобросовісної поведінки.
		З огляду на зазначене суд приходить до висновку про те, що дії відповідача по відмові у поверненні позивачу депозиту не відповідають стандарту поведінки та основним засадам цивільного законодавства, визначених п.6 ч.1 ст.3 ЦК України та призводить до істотних порушень прав споживача.
		Розмір визначення пені (неустойки) суд вважає пропорційним, розумним та справедливим, таким, що відповідає завданню цивільного судочинства і не порушує права Позивача на отримання передбаченого законом штрафу за прострочення виконання зобов`язань по своєчасному поверненню банківського вкладу.
		Керуючись ст. ст. 1-23, 76-81, 89, 95, 131, 258-259, 263-265, 352, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд,
		 
		ВИРІШИВ:
		Позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний Банк «Приватбанк», про захист прав споживачів, стягнення коштів, вкладу, процентів та штрафних санкцій задовольнити повністю.
		Стягнути з Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» (01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1-Д, код ЄДРПОУ 14360570) на користь ОСОБА_1 (Ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ):
		- 500 000, 49 гривень депозитних коштів, які обліковуються на депозитному рахунку (код валюти 980) Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" (01001 м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, ідентифікаційний код 14360570) 
		- проценти за користування депозитним вкладом за період з 09.01.2014 року по 01.11.2019 року в розмірі 219 029, 10 гривень;
		- 3 % річних за прострочення повернення депозиту в розмірі 39 986, 34 гривень
		- пеню на підставі ч. 5 ст.10 Закону України "Про захист прав споживачів" у розмірі 1 000 000, 00 гривень.
		Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду через Печерський районний суд міста Києва.
		 
		 
		Суддя                                                                                                                          С. В. Вовк

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...