Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 922/916/22 : Господарські справи (до 01.01.2019); Майнові спори; Відшкодування шкоди; Інший спір про відшкодування шкоди.
Надіслано судом: 25.10.2022. Зареєстровано: 26.10.2022. Забезпечено надання загального доступу: 27.10.2022.
Дата набрання законної сили: 15.11.2022
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ 
		Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022, 
		тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41 
		_______________________________________________________________________
		 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		18.10.2022м. ХарківСправа № 922/916/22
		Господарський суд Харківської області у складі:
		судді Погорелової О.В 
		при секретарі судового засідання Федоровій К.О.
		 
		розглянувши в порядку загального позовного провадження справу 
		за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Новаагро Україна", м. Харків до держава російська федерація про стягнення 977419,06 грн. за участю представників учасників справи:
		 
		позивача - Крайз О.І., Челомбитько Ю.О.
		відповідача - не з`явився, 
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		 
		Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Новаагро Україна", звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - держави російська федерація, в якому просить суд стягнути з відповідача на свою користь 977419,06 грн. збитків на відшкодування майнової шкоди.
		В обґрунтування позову позивач вказує на те, що він володіє на праві приватної власності нежитловою будівлею літ. "А-4", що розташована за адресою: Україна, місто Харків, вулиця Чернишевська, будинок 66. Зазначена нежитлова будівля, яка розташована на перехресті вулиць Ярослава Мудрого та Чернишевська, є пам`ятником архітектури та містобудування місцевого значення (архітектор Покровський В.М.), якій присвоєно охоронний номер 115, представляє собою чотирьохповерхову цегляну будівлю з цокольним та мансардним поверхами. 06 березня 2022 року, ОСОБА_1 , який є співробітником ТОВ "Новаагро Україна" повідомив, що унаслідок ворожого бомбардування зі сторони російських військ будівлі Почесного консульства Азербайджану, розташованої за адресою: м. Харків, вул. Ярослава Мудрого, 7, нежитловій будівлі належній позивачу було завдано суттєвої майнової шкоди.
		 
		Ухвалою суду від 05.07.2022 позовна заява була прийнята до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено про розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.
		Визначаючи, чи поширюється на Російську Федерацію судовий імунітет у справі, яка розглядається, судом враховано наступне: предметом позову є відшкодування шкоди, завданої збройною агресією РФ проти України; місцем завдання шкоди є територія суверенної держави Україна; передбачається, що шкода завдана агентами РФ, які порушили принципи та цілі, закріплені у Статуті ООН, щодо заборони військової агресії, вчиненої стосовно іншої держави - України; вчинення актів збройної агресії іноземною державою не є реалізацією її суверенних прав, а свідчить про порушення зобов`язання поважати суверенітет та територіальну цілісність іншої держави - України, що закріплено у Статуті ООН; національне законодавство України виходить із того, що за загальним правилом шкода, завдана в Україні фізичній особі в результаті протиправних дій будь-якої іншої особи (суб`єкта), може бути відшкодована за рішенням суду України (за принципом генерального делікту). У зв`язку з повномасштабним вторгненням Російської Федерації на територію України 24 лютого 2022 року Україна розірвала дипломатичні відносини з Росією, що у свою чергу з цієї дати унеможливлює направлення різних запитів та листів до посольства Російської Федерації в Україні у зв`язку із припиненням його роботи на території України. До таких висновків щодо розірвання дипломатичних відносин між Україною і Російською Федерацією, на основі аналізу наведених вище норм права та фактичних обставин, дійшов Верховний Суд у постанові від 14 квітня 2022 року у справі №308/9708/19 (провадження №61-18782св21), від 25 січня 2019 року №796/165/18, від 18 травня 2022 року №760/17232/20-ц, а також Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 травня 2022 року у справі №635/6172/17, провадження № 14-167 цс 20, (пункт 58). 
		Відповідно до ч.ч. 5, 6 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
		Отже, російська федерація, вчинивши неспровокований та повномасштабний акт збройної агресії проти Української держави, численні акти геноциду Українського народу, не вправі надалі посилатися на свій судовий імунітет, заперечуючи тим самим юрисдикцію судів України на розгляд та вирішення справ про відшкодування шкоди, завданої такими актами агресії.
		Рух справи висвітлено у відповідних ухвалах суду. 
		Відомості про судовий розгляд справи та зазначені процесуальні рішення своєчасно оприлюднено в Єдиному державному реєстрі судових рішень, відомості якого є загальнодоступними, та у мережі Інтернет на офіційному сайті Судова влада України.
		У судовому засіданні 18.10.2022 представники позивача підтримали позов у повному обсязі та просили суд його задовольнити.
		 
		З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками справи докази, заслухавши пояснення представників позивача, суд встановив наступне.
		 
		Згідно Інформаційної довідки №303492996 від 24.06.2022 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності не нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, Товариству з обмеженою відповідальністю "Новаагро "Україна" (далі  позивач) на праві приватної власності належить нежитлова будівля літ. А-4, що розташована за адресою: Україна, місто Харків, вулиця Чернишевська, будинок 66 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 22078163101). 
		У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, 24 лютого 2022 року Президентом України було видано Указ № 64/2022 Про введення воєнного стану в Україні, відповідно до якого з 05 год 30 хв 24 лютого 2022 року в Україні запроваджено воєнний стан.
		Відповідно до Наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 25 квітня 2022 року № 75 Про затвердження переліку територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні) станом на 30 квітня 2022 року Харківську міську територіальну громаду віднесено до територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій.
		Як вказує позивач, 06 березня 2022 року, ОСОБА_1 , який є співробітником ТОВ Новаагро Україна повідомив, що унаслідок ворожого бомбардування зі сторони російських військ будівлі Почесного консульства Азербайджану, розташованої за адресою: м. Харків, вул. Ярослава Мудрого, 7 нежитловій будівлі належній позивачу було завдано суттєвої майнової шкоди. 
		Так, нежитловій будівлі, яка є історичною пам`яткою, нанесено наступну шкоду: 
		- цокольний поверх зі сторони вулиці Чернишевської (фасад будівлі) пошкоджено: одне металопластикове вікно (пошкоджено поворотно-відкидний механізм); зі сторони вулиці Ярослава Мудрого пошкоджено три металопластикових вікна (на двох вікнах пошкоджено поворотно-відкидні механізми, а одне вікно вибито разом з рамою);
		- перший поверх зі сторони вулиці Чернишевської (фасад будівлі) пошкоджено вхідні дерев`яні двері (вибито скло); п`ять металопластикових вікон (шість склопакетів вибито, на двох вікнах пошкоджені поворотно-відкидні механізми); зі сторони вулиці Ярослава Мудрого пошкоджено двостулкові металопластикові двері для виходу на балкон (пошкоджено механізм відкриття, кріплення рами, стулок дверей); чотири металопластикових вікна (п`ять склопакетів вибито, на одному пошкоджено поворотно-відкидний механізм); з тильної сторони будівлі (вигляд з двору) пошкоджено одне металопластикове вікно (вибито один склопакет);
		- другий поверх зі сторони вулиці Чернишевської (фасад будівлі) пошкоджено дві двері одностулкових металопластикових виходу на балкони (вибиті склопакети, пошкоджені поворотно-відкидні механізми, механізми кріплення дверей); зі сторони вулиці Ярослава Мудрого пошкоджено два металопластикових вікна (пошкоджені поворотно-відкидні механізми, механізми кріплення вікон); одностулкові металопластикові двері для виходу на балкон (пошкоджено механізм відкриття дверей, кріплення); з тильної сторони будівлі (вигляд з двору) пошкоджено одне металопластикове вікно (один склопакет вибито);
		- третій поверх зі сторони вулиці Чернишевської (фасад будівлі) пошкоджено одне металопластикове вікно (один склопакет вибито); зі сторони вулиці Ярослава Мудрого пошкоджено одне металопластикове вікно (один склопакет вибито); одна панорамна металопластикова рама з дверима для виходу на балкон (чотири склопакети вибиті, пошкоджено механізм відкриття дверей, кріплення); з тильної сторони будівлі (вигляд з двору) пошкоджено одне металопластикове вікно (один склопакет вибито);
		- четвертий поверх зі сторони вулиці Чернишевської (фасад будівлі) пошкоджено п`ять металопластикових вікон (три склопакети вибиті, на трьох вікнах пошкоджені конструкції); одна панорамна металопластикова рама з дверима для виходу на балкон (два склопакети вибиті, пошкоджено механізм відкриття дверей, кріплення); зі сторони вулиці Ярослава Мудрого пошкоджено одна панорамна металопластикова рама з дверима для виходу на балкон (склопакети вибито, пошкоджено механізм відкриття дверей, кріплення); два металопластикових вікна (в одному пошкоджено склопакет, в другому сама конструкція);
		- п`ятий поверх зі сторони вулиці Ярослава Мудрого пошкоджені двостулкові балконні двері (склопакет). 
		Крім того, внаслідок порушення температурного режиму у нежитловій будівлі з вищезазначених причин та низької температури на вулиці у першій-другій декадах березня 2022 року була виведена зі строю система опалення будівлі, в результаті чого залило водою підлогу із ламінату з 4-го по 1-ий поверхи. Внаслідок чого ламінат став непридатним. 
		Вищезазначені факти нанесення майнової шкоди зафіксовано в акті про пошкодження майна, складеного 05 травня 2022 року в приміщенні нежитлової будівлі працівниками, які у ній працюють, а також підтверджується фотознімками зробленими, зокрема, за допомогою мобільного застосунку eyeWitness to Atrocities.
		З метою приведення адміністративної будівлі позивача літ. А-4 до стану, що існував до завдання майнової шкоди, позивачем було укладено із ФОП Солдатовим Євгеном Валерійовичем ряд договорів підряду, а саме: 
		- договір підряду №01/010622 від 01 червня 2022 року щодо влаштування внутрішніх віконних відкосів у приміщеннях будівлі за адресою АДРЕСА_1 . Вартість робіт за договором становить 800000,00 грн. Роботи за цим договором були повністю виконані і оплачені позивачем, що підтверджується платіжними дорученнями №4205 від 27 червня 2022 року на суму 24000,00 грн., №4123 від 01 червня 2022 року на суму 56000,00 грн.; 
		- договір підряду №02/24062022 від 01 червня 2022 року щодо влаштування внутрішніх віконних відкосів у приміщеннях будівлі за адресою м. Харків, вул. Чернишевська, 66. Вартість робіт за договором становить 56000,00 грн., що підтверджується кошторисом, який є невід`ємною частиною договору. Роботи за цим договором були повністю виконані і оплачені позивачем, що підтверджується платіжними дорученнями №4276 від 12 липня 2022 року на суму 21000,00 грн., № 4207 від 28 червня 2022 року на суму 35000,00 грн. Після виконання робіт, між сторонами за договором було підписано акт приймання-передачі робіт від 24 червня 2022 року; 
		- договір підряду №03/24062022 від 01 червня 2022 року щодо встановлення віконних блоків в приміщеннях будівлі за адресою м. Харків, вул. Чернишевська, 66. Вартість робіт за договором становить 18900,00 грн., що підтверджується кошторисом, який є невід`ємною частиною договору. Роботи за цим договором були повністю виконані і оплачені позивачем, що підтверджується платіжними дорученнями №4206 від 28 червня 2022 року на суму 6615,00 грн., №4277 від 12 липня 2022 року на суму 12285,00 грн. Після виконання робіт, між сторонами за договором було підписано акт приймання-передачі робіт від 24 червня 2022 року;
		- договір підряду №4/28062022 від 01 червня 2022 року щодо ремонту приміщення першого поверху будівлі за адресою м. Харків, вул. Чернишевська, 66. Вартість робіт за договором становить 91673,00 грн., що підтверджується кошторисом, який є невід`ємною частиною договору. Роботи за договором були повністю виконані і оплачені позивачем, підтвердженням чого є підписаний акт приймання-передачі робіт від 24 червня 2022 року до договору; 
		- договір підряду №8/01062022 від 01 червня 2022 року щодо ремонту балконів у будинку за адресою м. Харків, вул. Чернишевська, 66. Вартість робіт за договором становить 125000,00 грн., що підтверджується кошторисом, який є невід`ємною частиною договору. Роботи за договором підряду були виконані та оплачені позивачем, що підтверджується платіжними дорученнями №4315 від 01 серпня 2022 року на суму 87500,00 грн. та №4519 від 13 вересня 2022 року на суму 37500,00 грн.; 
		- договір підряду №9/01062022 від 01 червня 2022 року щодо здійснення сантехнічних та електромонтажних робіт по відновленню працездатності систем у будинку за адресою м. Харків, вул. Чернишевська, 66. Вартість робіт за договором становить 206744,64 грн., що підтверджується кошторисом, який є невід`ємною частиною договору. 
		Також, для заміни пошкоджених склопакетів позивачем було укладено із ТОВ "Екіпаж" договір поставки №160522/1-П від 16 травня 2022 року, за яким позивачу поставлено склопакети та металопластикові конструкції із профілю EKIPAZH ULTRA. Позивач оплатив за поставлений за договором товар, що підтверджується платіжними дорученнями № 4080 від 24 травня 2022 року на суму 9800,99 грн., №4071 від 17 травня 2022 року на суму 259000,03 грн., №4165 від 15 червня 2022 року на суму 19199,83 грн., №4161 від 14 червня 2022 року на суму 1633,50 грн., №4160 від 13 червня 2022 року на суму 43166,67 грн., №4131 від 07 травня 2022 року на суму 50000,00 грн. 
		Окрім цього, позивачем у ТОВ "Епіцентр К" було придбано лампи LED у кількості 100 штук, що підтверджується платіжним дорученням №4122 від 01 червня 2022 року на суму 5600,40 грн.
		Крім того, позивачем були понесені збитки на придбання плит OSB-3, а також комплектуючих матеріалів, що підтверджується копіями платіжних доручень №4055 від 06 травня 2022 року на суму 5350,00 грн., № 3994 від 15 квітня 2022 року на суму 5350,00 грн., а також копіями видаткових накладних ТОВ "Атлант Буд Схід" №МОА-145863 від 18.04.2022 на суму 5350,00 грн., № МОА-146559 від 14.06.2022 на суму 5350,00 грн.
		У загальному розмірі збитки, понесені позивачем, становлять 977419,06 грн.
		Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з цим позовом.
		 
		Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.
		 
		Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України (далі  ЦК України), цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти. Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов`язків може бути настання або ненастання певної події.
		Згідно статті 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
		Згідно статті 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках. Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п`ятої статті 13 цього Кодексу.
		Відповідно до статті 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв`язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право. На вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована і в інший спосіб, зокрема, шкода, завдана майну, може відшкодовуватися в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо), якщо інше не встановлено законом.
		Відповідно до статті 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Шкода, завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок непереборної сили, відшкодовується у випадках, встановлених законом. Шкода, завдана правомірними діями, відшкодовується у випадках, встановлених цим Кодексом та іншим законом.
		Суд зазначає, що при вирішенні спорів про відшкодування шкоди за статтею 1166 ЦК України, доказуванню підлягає: факт спричинення шкоди, протиправність дій заподіювача шкоди і його вина, причинний зв`язок між протиправною дією та негативними наслідками. Відсутність хоча б одного з таких елементів виключає відповідальність за заподіяння шкоди. Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за наявності вини заподіювача шкоди.
		Відповідно до Резолюції Генеральної Асамблеї ООН ES-11/1 від 02 березня 2022 року військова агресія Російської Федерації була засуджена як така, що порушує статтю 2 (4) Статуту ООН, а також суверенітет, незалежність та територіальну цілісність України. Крім того, Російську Федерацію було зобов`язано припинити застосування сили проти України та вивести свої збройні сили за межі міжнародновизнаних кордонів України.
		Аналогічних висновків дійшов і Міжнародний суд ООН, який у своєму наказі про забезпечувальні заходи від 16 березня 2022 року у справі щодо звинувачень в геноциді за конвенцією про попередження та покарання злочину геноциду (Україна проти Російської Федерації) зобов`язав Російську Федерацію припинити військову агресію проти України.
		Також Генеральна Асамблея ООН прийняла Резолюцію ES-12/1 від 24 березня 2022 року, якою додатково засуджує військову агресію Росії проти України, вимагає від Російської Федерації припинення військових дій, в тому числі проти атак проти цивільних осіб та цивільних об`єктів, а також засуджує всі порушення міжнародного гуманітарного права та порушення прав людини та вимагає безумовного дотримання міжнародного гуманітарного права, включно із Женевськими Конвенціями 1949 року та Додаткового протоколу І 1977 року до них.
		Відповідно до Постанови Верховної Ради України від 14 квітня 2022 року про заяву Верховної Ради України Про вчинення Російською Федерацією геноциду в Україні визнано геноцидом Українського народу дії Збройних сил, політичного і військового керівництва Росії під час збройної агресії проти України, яка розпочалася 24 лютого 2022 року, а також доручено Голові Верховної Ради України спрямувати цю заяву до Організації Об`єднаних Націй, Європейського Парламенту, Парламентської Асамблеї Ради Європи, Парламентської Асамблеї ОБСЄ, Парламентської Асамблеї НАТО, урядів та парламентів іноземних держав. Голові Верховної Ради України надано повноваження звернутися до Генеральної прокуратури, Міністерства закордонних справ України та Міністерства юстиції України щодо невідкладного вжиття заходів для належного документування фактів вчинення Збройними силами Російської Федерації та її політичним і військовим керівництвом геноциду Українського народу, злочинів проти людяності, воєнних злочинів, інших тяжких злочинів на території України та ініціювання притягнення до відповідальності всіх винних осіб.
		У постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 210/4458/15-ц, від 30 січня 2020 року у справі 287/167/18-ц, ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 16 серпня 2017 року у справі № 761/9437/15-ц висловлено правову позицію про те, що факт збройної агресії російської федерації проти України встановленню в судовому порядку не потребує. 
		Преамбулою Закону України Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України встановлено, що Україна згідно з Конституцією України є суверенною і незалежною державою. Суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною. Перебування на території України підрозділів збройних сил інших держав з порушенням процедури, визначеної Конституцією та законами України, Гаазькими конвенціями 1907 року, IV Женевською конвенцією 1949 року, а також всупереч Меморандуму про гарантії безпеки у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї 1994 року, Договору про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Російською Федерацією 1997 року та іншим міжнародно-правовим актам є окупацією частини території суверенної держави Україна та міжнародним протиправним діянням з усіма наслідками, передбаченими міжнародним правом.
		Відповідно до частини третьої статті 85 ГПК України обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування. 
		Отже, протиправність діяння відповідача, як складового елементу факту збройної агресії росії проти України в розумінні частини третьої статті 85 ГПК України є загальновідомим фактом, який закріплено державою на законодавчому рівні. 
		Обов`язковою умовою покладення відповідальності має бути безпосередній причинний зв`язок між вчиненими порушеннями і завданими збитками. Підставою для відшкодування понесених збитків є спричинення їх внаслідок вчиненого порушення, тобто наявності прямого причинного-наслідкового зв`язку між діями однієї сторони та зменшення майнових прав іншої. 
		Саме внаслідок бомбардування зі сторони російських військ у місті Харкові будівлі Почесного консульства Азербайджану, що розташована за адресою: м. Харків, вул. Ярослава Мудрого 7 (перехрестя вулиць Ярослава Мудрого та Чернишевська) була пошкоджена нежитлова будівля, розташована за адресою: м. Харків, вул. Чернишевська, 66, яка належить позивачу. 
		Вказане підтверджується відповіддю Служби Безпеки України від 19.08.2022 на адвокатський запит від 17.08.2022,відповідно до якої 06 березня 2022 року будівля Почесного консульства Азербайджанської Республіки в місті Харкові, за адресою: м. Харків, вул. Ярослава Мудрого, 7, була пошкоджена під час російського ракетного обстрілу. Також, унаслідок влучення ракетних снарядів пошкоджень зазнали прилеглі будівлі, зокрема, будівля літ. "А-4" на вул. Чернишевській, 66.
		Крім того, згідно відповіді Почесного консула Азербайджанської Республіки в м. Харків №513 від 22.08.2022 на адвокатський запит від 17.08.2022, Почесне консульство Азербайджанської Республіки в м. Харків підтверджує інформацію щодо бомбардування 06.03.2022 зі сторони російських військ будівлі, розташованої за адресою: м. Харків, вул. Ярослава Мудрого, 7, на першому поверсі якої знаходиться Почесне консульство Азербайджанської Республіки в м. Харків.
		Щодо вини, як складового елемента цивільного правопорушення, законодавством України не покладається на позивача обов`язок доказування вини відповідача у заподіянні шкоди; діє презумпція вини, тобто відсутність вини у завданні шкоди повинен доводити сам завдавач шкоди. Якщо під час розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди. В контексті зазначеного, саме відповідач повинен доводити відсутність своєї вини у спірних правовідносинах. Зазначений висновок підтверджується Верховним Судом, зокрема, у постанові від 21 квітня 2021 року у справі № 648/2035/17, постанові від 14 лютого 2018 року у справі № 686/10520/15-ц.
		Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачем у справі на підставі належних та допустимих доказів доведено повний склад цивільного правопорушення, що є умовою та підставою для застосування до відповідача такого заходу відповідальності як відшкодування збитків.
		Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, суду належить зважати на його ефективність з точки зору ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
		У п. 145 рішення від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, Суд вказав на те, що за деяких обставин вимоги ст. 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.
		Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за ст. 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява N 38722/02)).
		З урахуванням наведеного, ефективний засіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування. Права особи в суді повинні бути захищені таким способом, який реально відновить її порушені інтереси.
		Враховуючи наведене, суд зазначає, що вимога позивача про стягнення з відповідача суми завданих збитків є ефективним способом захисту порушеного права в розумінні Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та фактично призведе до відновлення його порушених прав.
		Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. За змістом ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України). Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
		 
		Підсумовуючи викладене, враховуючи фактичні обставини справи та наведені норми законодавства, суд доходить висновку про задоволення позову у повному обсязі, як обґрунтованого та підтвердженого наданими до матеріалів справи доказами.
		 
		Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18 липня 2006 року у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) від 09 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, пункт 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland), № 37801/97, пункт 36, від 01 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі Гірвісаарі проти Фінляндії (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, пункт 30, від 27 вересня 2001 року). 
		З огляду на вищевикладене, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
		Відповідно до статті 129 ГПК України, судовий збір у цій справі підлягає стягненню з відповідача до Державного бюджету України.
		На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 15, 16, 22, 1166 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 73, 74, 76-79, 91, 129, 232, 233, 236 - 241 Господарського процесуального кодексу України, суд - 
		 
		 
		ВИРІШИВ:
		 
		 
		Позов задовольнити.
		 
		Стягнути з держави  російська федерація на користь Товариства з обмееною відповідальністю "Новаагро Україна" (61002, м. Харків, вул. Чернишевська, будинок 66, код ЄДРПОУ 34631027)  977419,06 грн. збитків.
		 
		Стягнути з держави  російська федерація на користь Державного бюджету України (отримувач коштів - ГУК Харків обл/мХар Шевченк/22030101,код отримувача (код за ЄДРПОУ)  37874947,банк отримувача - Казначейство України (ел. адм. подат.), код банку отримувача (МФО)  899998, рахунок отримувача - UA768999980313121206083020653,код класифікації доходів бюджету  22030101)  14661,28 грн. судового збору.
		Видати накази після набрання рішенням законної сили.
		 
		Відповідно до ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. 
		Згідно ст.ст. 256, 257 ГПК України, рішення може бути оскаржене до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення.
		 
		Позивач  Товариство з обмеженою відповідальністю "Новаагро Україна" (61002, м. Харків, вул. Чернишевська, будинок 66, код ЄДРПОУ 34631027).
		Відповідач  держава російська федерація.
		 
		Повне рішення підписано 25 жовтня 2022 року.
		 
		 
		 
		СуддяО.В. Погорелова

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...