Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 753/6486/21 : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 26.10.2022. Забезпечено надання загального доступу: 26.10.2022.
Дата набрання законної сили: 18.10.2022
Номер судового провадження: 51-5845км21
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12019100020009384

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		18 жовтня 2022 року  
		м. Київ
		справа № 753/6486/21
		провадження № 51-5845км21
		Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду (далі - Суд) у складі:
		головуючогоОСОБА_5,суддівОСОБА_6, ОСОБА_7, за участю: секретаря судового засідання  ОСОБА_8,прокурораОСОБА_9,розглянув у судовому засіданні касаційні скарги захисника ОСОБА_10 та прокурора, який брав участь у провадженні в суді апеляційної інстанції, на вирок Дарницького районного суду м. Києва від 01 червня 2021 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 02 листопада 2021 року щодо 
		ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя м. Києва. 
		Обставини справи
		 
		1.  Оскарженим вироком ОСОБА_1 визнано винуватим та засуджено за частиною 2 статті 286 Кримінального кодексу України (далі - КК) до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2 роки. Цивільні позови потерпілих ОСОБА_2 та ОСОБА_3 залишено без розгляду.
		2.  Суд визнав доведеним, що 24 грудня 2019 року о 22:29  засуджений, рухаючись за кермом автомобіля «Mercedes-Benz» по вул. Бориспільській в м. Києві зі швидкістю 104,06 - 112,72 км/год, зіткнувся з автомобілем «ВАЗ 2101» під керуванням ОСОБА_3 , який виїхав на перехрестя з вул. Горбунова. Внаслідок зіткнення пасажирам автомобіля «ВАЗ 2101» ОСОБА_4 та ОСОБА_2 було заподіяно середнього ступеню тяжкості тілесних ушкоджень, а водію ОСОБА_3 - також і тяжких тілесних ушкоджень. Ці наслідки знаходяться у причинному зв`язку з порушенням засудженим вимог пунктів 12.3, 12.4 Правил дорожнього руху України.
		3.  Київський апеляційний суд оскарженою ухвалою змінив вирок в частині призначеного покарання і на підставі статті 75 КК звільнив засудженого від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки.
		Вимоги і доводи касаційних скарг 
		 
		4.  Прокурор, посилаючись на частину 1 статті 438 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), просить скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
		5.  Він вважає безпідставним звільнення засудженого від відбування основного покарання з випробуванням, оскільки той вчинив злочин через грубу необережність, проявив неуважність до дорожньої обстановки, в результаті чого трьом особам було заподіяно тілесних ушкоджень. 
		6.  Захисник просить скасувати оскаржені рішення і призначити новий розгляд у суді першої інстанції, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону і неправильне вирішення цивільного позову.
		7.  Сторона захисту вважає, що обвинувальний акт від 18 березня 2021 року був складений після закінчення досудового розслідування 30 листопада 2020 року, коли обвинувальний акт був переданий до суду. Після повернення судом обвинувального акта прокурору, новий обвинувальний акт не міг бути складений і затверджений без відновлення досудового розслідування, а отже постанова суду першої інстанції від 12 квітня 2021 року про призначення судового розгляду незаконна, тому подальші дії та рішення суду у провадженні проведені та ухвалені всупереч положенням КПК. 
		8.  Також захист вважає, що суд першої інстанції мав прийняти рішення про закриття провадження в частині цивільного позову потерпілого ОСОБА_2 , адже останній подав заяву про відмову від позову, а не про залишення його позову без розгляду. 
		9.  Захист стверджує, що апеляційне провадження було здійснено формально, оскільки цей суд безпідставно не розглянув заперечень сторони захисту проти ухвали від 12 квітня 2021 року, а також доводів апеляційної скарги в частині вирішення цивільного позову.Ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам статей 370, 419 КПК.
		10.  Захисник також надав заперечення, у якому просив залишити касаційну скаргу прокурора без задоволення та повідомив про можливість здійснення касаційного розгляду без участі сторони захисту в порядку письмового провадження.
		Позиції  учасників судового провадження
		11.  У судовому засіданні прокурор заперечив проти задоволення касаційної скарги захисника та не підтримав доводів сторони обвинувачення, вважаючи судові рішення законними і обґрунтованими.
		12.  Іншим учасникам кримінального провадження було належним чином повідомлено про дату, час та місце касаційного розгляду, клопотань про його відкладення до суду касаційної інстанції не надходило. 
		Оцінка Суду
		 
		13.  Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження, обговоривши наведені в скаргах доводи, Суд дійшов висновку, що подані скарги не підлягають задоволенню з огляду на таке.
		14.  Згідно із частиною 2 статті 438 КПК при вирішенні питань про наявність підстав для зміни або скасування судового рішення суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього ж Кодексу. 
		15.  Частиною 2 статті 433 КПК передбачено, що суд касаційної інстанції переглядає рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
		Щодо затвердження нового обвинувального акта 
		 
		16.  Сторона захисту вважає, що оскільки строк досудового розслідування у цій справі закінчився в момент передачі обвинувального акта до суду, то після повернення судом обвинувального акту для виконання вимог статті 291 КПК слідчий і прокурор не мали повноважень складати і затверджувати новий обвинувальний акт без відновлення досудового розслідування. Тому він вважає, що новий обвинувальний акт був складений і затверджений неуповноваженими особами після закінчення строку досудового розслідування.
		17.  Суд зазначає, що повернення обвинувального акту не передбачає поновлення завершеного досудового розслідування. Діючий КПК чітко відмовився від інституту додаткового розслідування, який існував за КПК 1960 року. Відсутність можливості проведення додаткового розслідування після звернення до суду з обвинувальним актом очевидна з тексту Кодексу. Крім того, в Пояснювальній записці до проекту Кодексу зазначалося, що «одним з основних напрямів реформування … стала ліквідація можливості відправлення справи на додаткове розслідування», «підвищенню гарантій прав підозрюваних та обвинувачених сприятиме також …скасування інституту повернення справи на додаткове розслідування».[1] 
		18.  З цього випливає, що повернення обвинувального акту не може використовуватися стороною обвинувачення для проведення будь-яких процесуальних дій, крім приведення його у відповідність до вимог статті 291 КПК.
		19.  З іншого боку, КПК, передбачаючи можливість повернення обвинувального акта прокурору, передбачає, що він має відповідні повноваження для усунення його недоліків на виконання вказівок суду. 
		20.  Суд зазначає, що КПК не передбачає не лише обов`язку, але й можливості відновлення досудового розслідування у випадку повернення обвинувального акту прокурора, оскільки відповідно до статті 282 КПК ця обставина не є підставою для такого відновлення.
		21.  Також повернення обвинувального акта прокурору не є підставою для продовження строку досудового розслідування, оскільки відповідно до статті 295 КПК строк розслідування може бути продовжений, якщо додатковий строк необхідний для отримання доказів, які можуть бути використані під час судового розгляду, або для проведення чи завершення проведення експертизи, за умови що ці дії не могли бути здійснені чи завершені раніше з об`єктивних причин. Однак, як вже Суд зазначив вище, повернення обвинувального акта прокурору не дає стороні обвинувачення повноважень проводити такі дії. 
		22.  Суд відзначає, що КПК не містить положення, яке б визначало строк, протягом якого після повернення судом обвинувального акта прокурору сторона обвинувачення має виправити недоліки обвинувального акту і звернутися до суду з виправленим обвинувальним актом. У той же час відповідно до частини 2 статті 113 КПК будь-яка процесуальна дія мають бути виконані без невиправданої затримки.
		23.  У цьому провадженні 30 листопада 2020 року обвинувальний акт було направлено до суду. Більш ніж через два з половиною місяці, 19 лютого 2021 року, судом було постановлено ухвалу про повернення обвинувального акта прокурору, яка вступила в законну силу 26 лютого 2021 року. 30 березня 2021 року новий обвинувальний акт був переданий до суду. За таких обставин Суд не вважає, що вимоги частини 2 статті 113 КПК були істотно порушені стороною обвинувачення.
		24.  В ухвалі від 12 квітня 2021 року про призначення до судового розгляду даного кримінального провадження суд першої інстанції навів переконливі мотиви залишення без задоволення клопотання захисника про повернення обвинувального акту прокурору. Відсутність в ухвалі апеляційного суду конкретної відповіді на заперечення сторони захисту на цю ухвалу не є достатньою підставою для скасування правильного по суті судового рішення. Тому Суд відхиляє цей довід касаційної скарги.
		Щодо цивільного позову
		 
		25.  Суд не погоджується з доводом сторони захисту, що суди неправильно вирішили питання щодо цивільного позову потерпілого ОСОБА_2 , який подав заяву про відмову від раніше заявленого позову
		26.  Відповідно до частини 1 статті 129 КПК суд, ухвалюючи обвинувальний вирок,  задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому. Прийняття рішення про закриття провадження в частині цивільного позову КПК не передбачено. Разом із тим частина 3 згаданої статті у певних випадках надає суду право залишити позов без розгляду.
		27. У касаційній скарзі не наведено обґрунтування яким чином ухвалення судом рішення про залишення без розгляду цивільного позову ОСОБА_2 порушило права засудженого, адже стороною захисту не заперечується, що потерпілий не звертався з позовом в порядку цивільного судочинства. Виходячи з викладеного, Суд відхиляє цей довід сторони захисту.
		Щодо звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням  
		 
		28.  Доводи прокурора про порушення апеляційним судом загальних засад призначення покарання, на думку колегії суддів, є необґрунтованими.
		29.  Стаття 75 КК наділяє суд дискреційними повноваженнями при призначенні покарання у виді позбавлення волі на строк не більше п`яти років визначити, чи можливе виправлення засудженого без реального відбування покарання. 
		30.  У цій справі апеляційний суд зважив на  дані про особу засудженого, який працює і позитивно характеризується, раніше не судимий, не перебуває на спеціальних обліках у медичних закладах, частково відшкодував шкоду потерпілому. Також суд визнав пом`якшуючою обставиною щире каяття засудженого і не встановив обставин, що обтяжують покарання.
		31.  Зважаючи на ці обставини та характер дій винного, апеляційний суд дійшов висновку про можливість звільнення засудженого на підставі статті 75 КК від відбування призначеного покарання з випробуванням та покладенням на нього певних обов`язків, передбачених статтею 76 цього Кодексу. 
		32.  Суд не вбачає підстав ставити під сумнів висновок апеляційного суду про те, що ці обставини вказують на можливість виправлення засудженого та попередження вчинення ним нових злочинів без ізоляції від суспільства за умови контролю за його поведінкою під час звільнення від відбування покарання з випробуванням.
		33.  Під час розгляду в Суді прокурор, який відповідно до частини 4 статті 36 та частини 2 статті 37 КПК здійснює повноваження прокурора у цьому кримінальному провадженні, не підтримав касаційної скарги сторони обвинувачення, вважаючи викладені у ній доводи непереконливими.
		34.  Апеляційний суд провів розгляд відповідно до вимог кримінального процесуального закону. Зміст ухвали відповідає вимогам статті 419 КПК.
		35.  Отже, у ході розгляду кримінального провадження в суді касаційної інстанції не встановлено істотних порушень норм матеріального та процесуального права, які були би підставами для скасування або зміни оскаржуваних судових рішень, а тому Суд вважає, що касаційні скарги захисника та прокурора належить залишити без задоволення.
		Керуючись статтями 433, 436, 441, 442 КПК, Суд 
		ухвалив:
		Вирок Дарницького районного суду м. Києва від 01 червня 2021 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 02 листопада 2021 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а касаційні скарги прокурора та захисника - без задоволення.
		Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення й оскарженню не підлягає. 
		 
		Судді:
		 
		ОСОБА_5                                ОСОБА_6                            ОСОБА_7 
		 
		 
		[1] Пояснювальна записка до проекту Кримінального процесуального кодексу України, http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc34?id=&pf3511=42312&pf35401=211920

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...