Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 369/13131/18 : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти власності.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 26.10.2022. Забезпечено надання загального доступу: 27.10.2022.
Дата набрання законної сили: 06.10.2022
Номер судового провадження: 13-35кс22
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12017110020006774

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		УХВАЛА
		6 жовтня 2022 року
		м. Київ
		справа № 369/13131/18
		провадження № 13-35кс22
		Велика Палата Верховного Суду у складі:
		судді-доповідачаОСОБА_6, 
		суддів ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22,
		перевіривши наявність підстав для передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду (далі - Велика Палата) кримінального провадження за  касаційними скаргами засудженої ОСОБА_1 та її захисника ОСОБА_23 на вирок Святошинського районного суду м. Києва від 15 березня 2021 року й ухвалу Київського апеляційного суду від 23 вересня 2021 року щодо
		ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Макіївки Донецької області, жительки АДРЕСА_1 ),
		УСТАНОВИЛА:
		За вироком Святошинського районного суду м. Києва від 15 березня 2021 року, залишеним без змін 23 вересня 2021 року Київським апеляційним судом, ОСОБА_1 було засуджено до покарання у виді позбавлення волі: за ч. 2 ст. 146 Кримінального кодексу України (далі - КК) - на строк 4 роки; за ч. 3 ст. 185 КК - на строк 5 років; за ч. 2 ст. 189 КК - на строк 6 років; за ч. 1 ст. 199 КК - на строк 3 роки; за ч. 3 ст. 289 КК - на строк 7 років із конфіскацією майна; а на підставі ст. 70 цього Кодексу за сукупністю кримінальних правопорушень їй призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років із конфіскацією майна.
		Вирішено цивільні позови потерпілих ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , окрім того, питання щодо речових доказів і процесуальних витрат у кримінальному провадженні.
		Цим вироком також було засуджено за ч. 2 ст. 146, ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 189, ч. 3 ст. 289 ККОСОБА_4 , щодо якого судові рішення не оскаржено в порядку касаційної процедури.
		Суд визнав ОСОБА_1 винуватою: у незаконному за попередньою змовою групою осіб, із корисливих мотивів позбавленні волі й викраденні людини способом, небезпечним для життя та здоров?я потерпілого, що супроводжувалось заподіянням останньому фізичних страждань і здійснювалося протягом тривалого часу; у крадіжці чужого майна за попередньою змовою групою осіб, із проникненням у житло; у повторному, за попередньою змовою групою осіб вимаганні з погрозою вбивства, насильства над потерпілим, обмеженням його прав, свобод та законних інтересів; у повторному, за попередньою змовою групою осіб, із проникненням у сховище незаконному заволодінні транспортним засобом, що було поєднано з насильством, небезпечним для життя та здоров?я потерпілого; у придбанні та зберіганні з метою збуту підробленої іноземної валюти.
		Кримінальні правопорушення було вчинено за обставин, детально викладених у  вироку. Згідно з цим рішенням улітку 2016 року ОСОБА_1 домовилась із   ОСОБА_4 та не встановленою досудовим розслідуванням особою про  вчинення спільних узгоджених дій, спрямованих на протиправне заволодіння чужим майном і пов`язаних із викраденням людини, незаконним позбавленням її волі. Із цією метою співучасники злочинів розробили план, придбали необхідні знаряддя, зібрали детальну інформацію щодо діяльності та  способу життя ОСОБА_2 . Діючи відповідно до плану з розподілом ролей, ОСОБА_1 та ОСОБА_4 1 листопада 2017 року приблизно о 8:00 проникли на територію домоволодіння на АДРЕСА_2 й  звідти викрали ОСОБА_2 із застосуванням до неї фізичного насильства. Заподіявши потерпілій легких тілесних ушкоджень, засуджені зв?язали останню, заклеїли рота стрічкою та непритомну помістили у салон належного їй автомобіля «Toyota Rav4» (д.н.з.  НОМЕР_1 ). Потім ОСОБА_1 з ОСОБА_4 проникли до будинку ОСОБА_2 і викрали її майно на загальну суму 29 272,10 грн. Також вони заволоділи автомобілем ОСОБА_2 , на якому вивезли її до лісосмуги біля перехрестя Великої Кільцевої дороги та вул. Газопровідної в м. Києві. Надалі ОСОБА_4 перегнав згаданий транспортний засіб на просп. Правди у м. Києві. У цей період часу ОСОБА_1 , утримуючи в лісосмузі зв`язану ОСОБА_2 , зажадала від неї 100 000 дол. США (що за курсом Національного банку України становило 2 686 201,9 грн) за визволення. Після повернення ОСОБА_4 на  іншому автомобілі - «KIA Sportage» (д.н.з. НОМЕР_2 ), засуджені перемістили до нього потерпілу і в багажному відділенні перевезли її до  заздалегідь обладнаного гаражного боксу №  НОМЕР_3 на   АДРЕСА_3 . У цьому боксі вони утримували ОСОБА_2 зв?язаною та скутою ланцюгами, з обмеженням у прийомі їжі, води та справленні природних потреб до звільнення 8 листопада 2017 року працівниками поліції. Крім того, впродовж 1-7 листопада 2017 року засуджені телефонували ОСОБА_3 та ОСОБА_5 , у  котрих під погрозою вбивства їхньої родички ОСОБА_2 вимагали за її визволення сплатити 100 000 дол. США. 
		Також ОСОБА_1 за невстановлених обставин придбала і зберігала з метою збуту за  місцем свого проживання в АДРЕСА_1 підроблену іноземну валюту - банкноти номінальною вартістю: 100 дол. США серії СВ № 17162815 I та 100 євро серії V № 10968881197, які не відповідають зразкам грошових знаків Федерального резервного банку США та  Європейського центрального банку, що заходяться в офіційному обігу. Ці банкноти було виявлено та вилучено 20 листопада 2017 року працівниками правоохоронних органів у ході обшуку вказаного житла.
		Засуджена ОСОБА_1 та її захисник ОСОБА_23, не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, оскаржили їх у касаційному порядку. У поданих скаргах сторона захисту, посилаючись на істотні порушення норм процесуального права, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просять скасувати вирок Святошинського районного суду м. Києва від 15 березня 2021 року й ухвалу Київського апеляційного суду від 23 вересня 2021 року щодо ОСОБА_1 , а кримінальне провадження - закрити на  підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) через недостатність доказів для підтвердження вини і вичерпання можливостей їх отримання. Мотивуючи заявлену вимогу, скаржники наводять доводи, суть яких полягає в тому, що обвинувальний вирок ґрунтується на  недопустимих доказах, отриманих із порушенням правил підслідності, визначених ст. 36 КПК. На думку захисника, при здійсненні цього провадження також не було додержано положень ч. 1 ст. 32 вказаного Кодексу щодо територіальної підсудності. Як наголошують автори скарг, постанова прокурора про доручення здійснення досудового розслідування іншому органу від 7 травня 2018 року є невмотивованою, що призвело до проведення процесуальних дій неуповноваженими особами. Крім того, вважають, що заступник начальника управління Служби безпеки України не має у розумінні ч. 1 ст. 3 КПК статусу керівника органу досудового розслідування, звідси, - і незаконність постанови про створення слідчої групи від 4 червня 2018 року. Скаржники ставлять під сумнів результати окремих негласних розшукових слідчих дій (зняття інформації з  транспортних телекомунікаційних мереж), указують серед іншого й на те, що  суд фактично не розглянув їхнього клопотання про визнання недопустимими всіх зібраних фактичних даних і вони не отримали належної оцінки в аспекті статей 86, 87 КПК. Водночас, за твердженням захисника, кваліфікація дій ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 146 КК є неправильною, інкриміноване містить ознаки злочину, передбаченого ст. 147 цього Кодексу (захоплення заручників), й  оскільки такого обвинувачення не висувалось, то засудження за незаконне позбавлення волі є необґрунтованим. Зазначають, що апеляційний суд не  перевірив усіх доводів сторони захисту, всупереч ч. 3 ст. 404 КПК попри клопотання про дослідження доказів не зробив цього, не усунув допущених порушень і постановив ухвалу, яка не відповідає ст. 419 вказаного Кодексу. 
		Мотиви передачі кримінального провадження на розгляд Великої Палати
		Колегія суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду (далі - Касаційний кримінальний суд, суд касаційної інстанції, Суд, колегія суддів), керуючись статтями 4341, 4342 КПК, ухвалою від 7 вересня 2022 року передав кримінальне провадження щодо ОСОБА_1 на розгляд Великої Палати. На переконання колегії суддів,справа містить виключну правову проблему і рішення цієї палати матиме значення для розвитку права та  формування єдиної правозастосовчої практики.
		Касаційний кримінальний суд убачає ознаки виключної правової проблеми у  правовій невизначеності щодо критеріїв оцінки допустимості доказів, отриманих органом досудового розслідування з порушенням або можливим порушенням підслідності, а також у суперечності підходів до цього питання, застосованих Великою Палатою та об?єднаною палатою Касаційного кримінального суду Верховного Суду (далі - об`єднана палата).
		Аналізуючи в ухвалі законодавчі норми з питань допустимості доказів, колегія суддів фактично не погоджується з викладеним у постанові об`єднаної палати від 24 травня 2021 року (справа № 640/5023/19) висновком щодо застосування положень ч. 5 ст. 36, п. 2 ч. 3 ст. 87, ст. 216 КПК у контексті правової процедури реалізації прокурором повноважень, передбачених ч. 5 ст. 36 цього Кодексу, та  наслідків її недодержання при здійсненні кримінального провадження.
		Згідно з позицією колегії суддів категоричне тлумачення зазначених норм об?єднаною палатою не повною мірою узгоджується з точним змістом закону, а положення п. 2 ч. 3 ст. 87 КПК не охоплюють ситуації, коли докази отримано шляхом реалізації органами досудового розслідування чи прокурором своїх повноважень, наданих їм законодавцем, але з порушенням правил підслідності, визначених цим Кодексом.
		За міркуваннями Суду, в ситуації, коли кримінальне провадження було передано прокурором до іншого органу досудового розслідування у порядку, передбаченому ч. 5 ст. 36 КПК, однак у матеріалах справи відсутня відповідна постанова прокурора або вона є недостатньо вмотивованою, має застосовуватися підхід, сформований Великою Палатою у справі № 756/10060/17. 
		На думку колегії суддів, Велика Палата повинна виснувати, що порушення правил підслідності не є безумовною підставою для визнання доказів недопустимими, а оцінювати фактичні дані з погляду їх допустимості у таких випадках належить у кожному конкретному кримінальному провадженні відповідно до його обставин; при цьому докази вважаються недопустимими лише у разі, якщо буде встановлено, що порушення підслідності поєднано з  істотним порушенням прав та свобод людини, як зазначено в ч. 1 ст. 87 КПК, явним та грубим зловживанням з боку органу досудового розслідування.
		Позиція Великої Палати
		Згідно з ч. 6 ст. 4342 КПК Велика Палата має перевірити підстави для передачі кримінального провадження на її розгляд.
		Перевіривши наведені в ухвалі Касаційного кримінального суду аргументи щодо наявності виключної правової проблеми, Велика Палата дійшла висновку про відсутність підстав для передачі кримінального провадження щодо  ОСОБА_1 на  її розгляд з огляду на таке.
		За змістом положень ч. 5 ст. 4341 КПК, Суд наділений правом передати кримінальне провадження на розгляд Великої Палати, якщо дійде обґрунтованого висновку про те, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.
		Відповідно до ч. 4 ст. 4342 КПК ухвала про передачу кримінального провадження на розгляд Великої Палати повинна містити аргументи, які переконливо доводять наявність правової проблеми, котру неможливо вирішити Касаційним кримінальним судом у порядку загальної процедури перегляду оспорюваних рішень.
		При передачі кримінального провадження стосовно ОСОБА_1 на розгляд Великої Палати зазначеного не було враховано. 
		Як раніше вже наголошувала Велика Палата у своїх рішеннях, виключну правову проблему належить оцінювати з урахуванням кількісного та якісного критеріїв. Зокрема, має бути підтверджено той факт, що проблема наразі існує або може виникнути через юридичну невизначеність питання. З погляду якісного критерію виключна правова проблема може полягати в недостатньому законодавчому врегулюванні правовідносин, у відсутності сталої судової практики та тривалому існуванні колізій у застосуванні норм права й неусуненні розбіжностей. За своєю правовою природою така проблема має зачіпати фундаментальні права та  свободи особи.
		Отже, передаючи справу на розгляд Великої Палати, суд касаційної інстанції повинен обґрунтовувати, у чому в контексті порушеного питання полягає неефективність правового регулювання охоронюваних прав, свобод та інтересів особи.
		Проте, ставлячи під сумнів висновок об`єднаної палати у справі № 640/5023/19 і  звертаючись до Великої Палати, колегія суддів у своїй ухвалі не обґрунтувала неефективності правового регулювання охоронюваних прав, свобод й інтересів учасників кримінального провадження, наявності прогалин в унормуванні законодавцем у главі 4 КПК правил оцінки досліджених доказів, питання про визнання яких допустимими / недопустимими вирішується у конкретному провадженні, виходячи з установлених судом фактичних обставин. Також зі змісту ухвали не вбачається окреслення саме виключної правової проблеми і  того, що передача кримінального провадження на розгляд Великої Палати необхідна для забезпечення розвитку права.
		Натомість колегія суддів, поділяючи підхід, застосований Великою Палатою в  справі № 756/10060/17, по суті запропонувала його повторити (продублювати) у  кримінальному провадженні щодо ОСОБА_1 .
		Між тим така позиція суду касаційної інстанції, як і незгода з рішенням об`єднаної палати, відповідно до положень ст. 4341 КПК не може слугувати безумовною підставою для відкриття провадження Великою Палатою. Оскільки колегія суддів не вважає за необхідне відступити від висновку щодо тлумачення норм права, викладеного в раніше ухваленій постанові Великої Палати, а  навпаки, поділяє її підхід, немає перешкод для його застосування і при перегляді цієї справи Касаційним кримінальним судом, який формує судову практику з метою її єдності та сталості.
		Крім того, як розтлумачила Велика Палата положення ст. 4341 КПК у справі № 629/847/15-к, у разі незгоди із застосуванням норми права об?єднаною палатою в подібних правовідносинах Касаційний кримінальний суд не  позбавлений можливості звернутися до об?єднаної палати цього суду з  питанням відступу від висновку вказаної палати, викладеного в раніше ухваленому рішенні.
		З урахуванням наведеного згідно з ч. 6 ст. 4342 КПК кримінальне провадження щодо ОСОБА_1 підлягає поверненню колегії суддів для подальшого розгляду в межах її повноважень відповідно до вимог кримінального процесуального закону.
		Керуючись статтями 4341, 4342 КПК, Велика Палата Верховного Суду
		ПОСТАНОВИЛА:
		Кримінальне провадження за касаційними скаргами засудженої ОСОБА_1 та її захисника ОСОБА_23 на вирок Святошинського районного суду м. Києва від 15 березня 2021 року та ухвалу Київського апеляційного суду від  23  вересня 2021 року повернути колегії суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду для подальшого розгляду.
		Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не  підлягає.
		Суддя-доповідач                                                                                     ОСОБА_6
		Судді: 
		ОСОБА_7                                                      ОСОБА_15     
		 
		ОСОБА_8                                                          ОСОБА_16    
		 
		ОСОБА_9                                                              ОСОБА_17 
		 
		ОСОБА_10                                                           ОСОБА_18
		 
		ОСОБА_11                                                        ОСОБА_19
		 
		ОСОБА_12                                                       ОСОБА_20
		 
		ОСОБА_13                                                    ОСОБА_21 
		 
		ОСОБА_14                                                                ОСОБА_22

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...