Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 240/14027/22 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації публічної політики у сферах праці, зайнятості населення та соціального захисту громадян та публічної житлової політики, зокрема зі спорів щодо; соціального захисту (крім соціального страхування), з них; внутрішньо переміщених осіб.
Надіслано для оприлюднення: 26.10.2022. Зареєстровано: 26.10.2022. Забезпечено надання загального доступу: 27.10.2022.

Номер судового провадження: 240/14027/22/14081/22

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		 
		Р І Ш Е Н Н Я 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 
		 
		25 жовтня 2022 року м. Житомир справа № 240/14027/22
		категорія 112030600
		 
		Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Лавренчук О.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Бердичівської міської ради Житомирської області Управління сім`ї та соціального захисту населення про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, 
		 
		встановив:
		 
		ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Управління сім`ї та соціального захисту населення Бердичівської міської ради Житомирської області у якому просить:
		- визнати протиправною та скасувати рішення №812 від 13.05.2022 Управління сім`ї та соціального захисту населення Бердичівської міської ради Житомирської області у оформлені та видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи ОСОБА_1 ;
		- зобов`язати Управління сім`ї та соціального захисту населення Бердичівської міської ради Житомирської області розглянути повторно заяву ОСОБА_1 від 21.04.2022 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.
		В обґрунтування позовних вимог вказує, що з Луганської області міста Рубіжного, де проживала по АДРЕСА_1 , переїхала як внутрішньо переміщена особа до АДРЕСА_2 разом із своїм чоловіком - ОСОБА_2 , який отримав довідку від 09.04.2022 року №1824-5000881517 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи. На заяву позивачки про видачу довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи було надано відмову від 13.05.2022 року за №812 Управлінням сім`ї та соціального захисту населення із аргументацією про відсутність відомостей про попереднє зареєстроване місце проживання. Вважає таку відмову незаконною. Просить позов задовольнити.
		Ухвалою суду від 22.07.2022 відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи. Зобов`язано Бердичівську міську раду Житомирської області Управління сім`ї та соціального захисту населення надати до суду у термін, протягом п`ятнадцяти днів, з дня отримання даної ухвали, належним чином завірені копії матеріалів, на підставі яких відповідач дійшов висновку про відсутність підстав для взяття ОСОБА_1 на облік, як внутрішньо переміщену особу.
		Відзив на позовну заяву надійшов до суду 31.08.2022. Заперечуючи позовні вимоги позивач вказує, що управління сім`ї та соціального захисту населення керуючись Інструкцією користувача структурного підрозділу соціального захисту населення районного рівня щодо формування сегменту „Облік ВПО тільки вносить інформацію до Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб, яка формує довідку про взяття на облік внутрішньо переміщених осіб в автоматичному режимі і якщо, всі поля не заповненні (в даному випадку місце реєстрації) програма не сформує довідку і відмовить в реєстрації особи. Звертає також увагу, що відповідно до пункту 2 Порядку № 509 на отримання довідки ВПО мають право особи, задеклароване/зареєстроване місце проживання яких розташоване поза межами території адміністративно-територіальної одиниці, на якій проводяться бойові дії, але такі особи, зокрема перебувають на обліку як платники єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на території адміністративно-територіальної одиниці, на якій проводяться бойові дії. Так як у гр. ОСОБА_1 взагалі відсутня реєстрація місця проживання, внести дані в розділ "Адреса зареєстрованого місця проживання" не є можливим. До заяви про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи ОСОБА_1 надала копії таких документів: паспорта громадянина України (ID-картка); довідки про внесення відомостей до ЄДДР, в якій чітко вказано, що місце реєстрації відсутнє; свідоцтва про шлюб; першої сторінки медичної картки, без штампів, без номера, без дат, без назви закладу; декларації про вибір лікаря, який надає первинну медичну допомогу від 11.12.2020. Інших документів ОСОБА_1 не надала. Всі перераховані документи надані позивачем до позовної заяви. Просить відмовити у задоволенні позову. 
		До суду 31.08.2022 надійшла заява відповідача про розгляд справи у судовому засіданні з викликом сторін.
		Ухвалою суду від 06 вересня 2022 року постановлено: "Відмовити у задоволенні клопотання Управління сім`ї та соціального захисту населення Бердичівської міської ради Житомирської області про розгляд адміністративної справи №240/14027/22 у судовому засіданні з викликом сторін".
		Розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи (у письмовому провадженні), з особливостями, визначеними статтями 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, позовну заяву та відзив, повно і всебічно з`ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, перевіривши їх наявними в матеріалах справи і дослідженими доказами, суд дійшов наступних висновків.
		Згідно з ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
		Встановлено, що 21.04.2022 ОСОБА_1 звернулась до Бердичівської міської ради Житомирської області Управління сім`ї та соціального захисту населення із заявою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи. 
		До заяви додала: паспорт громадянина України (ID-картка); довідку про внесення відомостей до ЄДДР; свідоцтва про шлюб; першої сторінки медичної картки; декларацію про вибір лікаря, який надає первинну медичну допомогу від 11.12.2020.
		Листом №815 від 13.05.2022 Управління сім`ї та соціального захисту населення Бердичівської міської ради Житомирської області повідомило ОСОБА_1 про наступне: "відповідно до п. 3 Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2014 року №509 «Про облік внутрішньо переміщених осіб», заява про взяття на облік повинна містити відомості про зареєстроване місце проживання. Згідно з довідкою про внесення відомостей до єдиного державного демографічного реєстру у Вас місце реєстрації відсутнє. У разі відсутності в документі, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України, або документі, що посвідчує особу та підтверджує її спеціальний статус, відмітки про реєстрацію місця проживання на території адміністративно-територіальної одиниці, з якої здійснюється внутрішнє переміщення у зв`язку з обставинами, зазначеними у статті 1 Закону, заявник надає докази, що підтверджують факт проживання на території адміністративно-територіальної одиниці, з якої здійснюється внутрішнє переміщення, на день виникнення обставин, що спричинили внутрішнє переміщення (військовий квиток з відомостями щодо проходження військової служби; трудова книжка із записами про трудову діяльність, документ, що підтверджує право власності на рухоме або нерухоме майно, свідоцтво про базову загальну середню освіту; атестат про повну загальну середню освіту; документ про професійно-технічну освіту; документ про вищу освіту (науковий ступінь); довідка з місця навчання; рішення районної, районної у мм. Києві чи Севастополі держадміністрації, виконавчого органу міської чи районної у місті ради про влаштування дитини до дитячого закладу, у прийомну сім`ю, дитячий будинок сімейного типу, встановлення опіки чи піклування; медичні документи; фотографії; відеозаписи тощо). Докази, що підтверджують факт проживання на території адміністративно-територіальної одиниці, з якої здійснювалося внутрішнє переміщення, на день виникнення обставин, у Вас також відсутні. Враховуючи вищевказане, видати Вам довідку) про взяття на облік внутрішньо переміщеної немає підстав"
		Вважаючи таку відмову необґрунтованою та протиправною, а свої права та охоронювані законом інтереси порушеними, позивач звернувся з позовом до суду.
		Згідно статті 8 Конституції України саме Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції країни і повинні відповідати їй. Конституція України є нормами прямої дії.
		Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Згідно статті 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права та свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
		Згідно статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат для догляду, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
		Гарантії дотримання прав, свобод та законних інтересів внутрішньо переміщених осіб встановлюються Законом України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» (далі - Закону №1706-VII).
		У відповідності до статті 1 Закону №1706-VII внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, який постійно проживає в Україні, якого змусили або який самостійно покинув своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, масових порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.
		Частиною другою статті 1 Закону №1706-VII встановлено, що адресою покинутого місця проживання внутрішньо переміщеної особи в розумінні цього Закону визнається адреса місця проживання особи на момент виникнення обставин, зазначених у частині першій цієї статті.
		Підставою для взяття на облік внутрішньо переміщеної особи є проживання на території, де виникли обставини, зазначені в статті 1 цього Закону, на момент їх виникнення (ч. 2ст. 4 Закону №1706-VII).
		Відповідно до частини першої статті 4 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону.
		Відповідно до частини першої статті 5 Закону № 1706-VII, довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи засвідчує місце проживання внутрішньо переміщеної особи на період наявності підстав, зазначених у статті 1 цього Закону.
		Частинами першою, другою статті 4 Закону №1706-VII встановлено, що факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону. Підставою для взяття на облік внутрішньо переміщеної особи є проживання на території, де виникли обставини, зазначені в статті 1 цього Закону, на момент їх виникнення.
		За приписами пунктів другого, третього статті 7 Закону №1706-VII, Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв`язання проблем, пов`язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам. Громадянин пенсійного віку, особа з інвалідністю, дитина-інвалід та інша особа, яка перебуває у складних життєвих обставинах, яких зареєстровано внутрішньо переміщеними особами, мають право на отримання соціальних послуг відповідно до законодавства України за місцем реєстрації фактичного місця проживання такої внутрішньо переміщеної особи.
		З аналізу зазначеної норми вбачається, що статус внутрішньо переміщеної особи підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.
		Механізм видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи врегульований Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 №509.
		Згідно з пунктом 1 Порядку №509 довідка є документом, який підтверджує факт внутрішнього переміщення і взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.
		Підстави для відмови у видачі довідки наведені в пункті 8 Порядку №509, відповідно до якого заявнику може бути відмовлено у видачі довідки у разі, коли: відсутні обставини, що спричинили внутрішнє переміщення, зазначені у статті 1 Закону; у державних органів наявні відомості про подання завідомо неправдивих відомостей для отримання довідки; заявник втратив документи, що посвідчують особу (до їх відновлення); у документі заявника, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України, або документі, що посвідчує особу та підтверджує її спеціальний статус, немає відмітки про реєстрацію місця проживання на території адміністративно-територіальної одиниці, з якої здійснюється внутрішнє переміщення, та відсутні докази, що підтверджують факт проживання на території адміністративно-територіальної одиниці, з якої здійснюється внутрішнє переміщення, визначені абзацом другим пункту 4 цього Порядку; докази, надані заявником для підтвердження факту проживання на території адміністративно-територіальної одиниці, з якої здійснюється внутрішнє переміщення у зв`язку з обставинами, зазначеними у статті 1 Закону, не підтверджують такого факту.
		Рішення про відмову у видачі довідки з обов`язковим зазначенням підстав для відмови, підписане керівником уповноваженого органу, видається заявнику в день подання заяви про взяття на облік, а у випадку, передбаченому абзацом другим пункту 4 цього Порядку, - не пізніше ніж через 15 робочих днів після її подання.
		Суд, зазначає, що вищенаведеною нормою встановлений вичерпний перелік підстав для відмови у взятті на облік внутрішньо переміщеної особи.
		Так, на час звернення позивача до відповідача із заявою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, відсутня реєстрація місця проживання на території адміністративно-територіальної одиниці, з якої здійснюється внутрішнє переміщення у зв`язку з обставинами, визначеними у статті 1 Закону №1706-VII, що стало підставою для відмови у видачі довідки внутрішньо переміщеної особи.
		Разом з цим, абзацом третім частини першої статті 4 Закону №1706-УІІ визначено, що у разі відсутності в документі, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України, або документи, що посвідчує особу та підтверджує її спеціальний статус, відмітки про реєстрацію місця проживання на території адміністративно територіальної одиниці, з якої здійснюється внутрішнє переміщення у зв`язку з обставинами, визначеними у ст.1 цього Закону, заявник має право надати докази, що підтверджують факт проживання на території адміністративно-територіальної одиниці, з якої здійснюється внутрішнє переміщення, на день виникнення обставин, що спричинили внутрішнє переміщення, визначених ст.1 цього Закону (військовий квиток з відомостями про проходження військової служби, трудова книжка із записами про здійснення трудової діяльності, документ, що підтверджує право власності на рухоме або нерухоме майно, свідоцтво про базову загальну середню освіту, документи про професійно-технічну освіту, документ про вищу освіту (науковий ступінь), довідку з місця навчання, рішення районної, районної у місті Києві чи Севастополі державної адміністрації, виконавчого органу міської чи районної у місті ради про влаштування дитини до дитячого закладу, у прийомну сім`ю, дитячий будинок сімейного типу, встановлення опіки чи піклування, медичні документи, фотографії, відеозаписи тощо.
		Отже, позивач має право надати будь-які підтверджуючі документи, що не спростовують факту її перебування на адміністративно-територіальної одиниці з якої вона вимушена була переїхати у зв`язку з обставинами зазначеними у статті 1 Закону №1706-VII.
		На підтвердження перебування позивача на адміністративно-територіальної одиниці з якої вона була вимушена переїхати у зв`язку з обставинами, зазначеними у статті 1 Закону України №1706-VII, позивачем надано свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_1 виданий Відділом державної реєстрації актів цивільного стану по містах Рубіжне та Хрустальний Головного територіального управління юстиції у Луганській області; копію декларації №0001-НАНР-Х0А0 про вибір лікаря, який надає первинну медичну допомогу у якій вказано адреса фактичного проживання або перебування пацієнта ОСОБА_1 : АДРЕСА_1 , лікар - ОСОБА_3 .
		Окрім того, позивачем до суду надано копію довідки від 09.04.2022 №"1824-5000881517 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи - ОСОБА_2 (чоловік позивача) у якому вказано зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .
		У міжнародному свідоцтві про вакцинацію, копію якого надано до суду, міститься інформація, що у серпні та вересні 2021 року позивач була вакцинована проти коронавірусної хвороби, а лікар, що здійснює контроль -  ОСОБА_3 .
		Таким чином, вказані документи підтверджують те, що позивач у спірний період часу проживала на у місті м. Рубіжне, Луганська область, яке відноситься до території, з якої здійснюється внутрішнє переміщення у зв`язку з обставинами, визначеними у статті 1 Закону №1706-VII
		При цьому, суд звертає увагу, що за змістом частини другої статті 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не може бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.
		Статтею 3 Конституції України визначено, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.
		Крім того, Конституція України передбачає, що не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками (стаття 24); кожному гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання (стаття 33); громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом (стаття 46).
		Слід зауважити на тому, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 №352«Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 р. №509» було внесено зміни до пункту 4 Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, а саме: У разі відсутності в документі, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України, або документі, що посвідчує особу та підтверджує її спеціальний статус, відмітки про реєстрацію місця проживання на території адміністративно-територіальної одиниці, з якої здійснюється внутрішнє переміщення у зв`язку з обставинами, зазначеними устатті 1 Закону, заявник надає докази, що підтверджують факт проживання на території адміністративно-територіальної одиниці, з якої здійснюється внутрішнє переміщення, на день виникнення обставин, що спричинили внутрішнє переміщення (військовий квиток з відомостями щодо проходження військової служби; трудова книжка із записами про трудову діяльність; документ, що підтверджує право власності на рухоме або нерухоме майно; свідоцтво про базову загальну середню освіту; атестат про повну загальну середню освіту; документ про професійно-технічну освіту; документ про вищу освіту (науковий ступінь); довідка з місця навчання; рішення районної, районної у мм. Києві чи Севастополі держадміністрації, виконавчого органу міської чи районної у місті ради про влаштування дитини до дитячого закладу, у прийомну сім`ю, дитячий будинок сімейного типу, встановлення опіки чи піклування; медичні документи; фотографії; відеозаписи тощо).
		Діюче законодавство визначає альтернативні способи підтвердження факту проживання на території окупованої адміністративно-територіальної одиниці - або відміткою про реєстрацію місця проживання у паспорті, або шляхом надання інших доказів.
		Отже, з вищевикладеного вбачається, що позивачем було надано всі наявні у неї докази, що підтверджують факт проживання на території Луганської області, з якої здійснюється внутрішнє переміщення, на день виникнення обставин, що спричинили внутрішнє переміщення.
		Відповідно до пункту десятого статті 4 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» заявнику може бути відмовлено у видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, якщо: відсутні обставини, що спричинили внутрішнє переміщення, визначені у статті 1 цього Закону; у державних органів наявні відомості про подання завідомо неправдивих відомостей для отримання довідки; заявник втратив документи, що посвідчують його особу, до їх відновлення; у заявника немає відмітки про реєстрацію місця проживання на території адміністративно-територіальної одиниці, з якої здійснюється внутрішнє переміщення, та відсутні докази, що підтверджують факт проживання на території адміністративно - територіальної одиниці, з якої здійснюється внутрішнє переміщення, визначені частиною сьомою цієї статті; докази, надані заявником для підтвердження факту проживання на території адміністративно-територіальної одиниці, з якої здійснюється внутрішнє переміщення у зв`язку з обставинами, визначеними у статті 1 цього Закону, не доводять факту проживання заявника на території зазначеної адміністративно-територіальної одиниці.
		Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що відповідач протиправно не взяв до уваги подані до заяви письмові докази, що підтверджують факт проживання позивача на території Луганської області, а саме міста Рубіжне, яке є тимчасово окупованою територією і які є підставою для взяття його на облік внутрішньо переміщених осіб відповідно до закону.
		Разом з тим, суд відмічає, що лист відповідача №812 від 13.05.2022 не є рішенням суб`єкта владних повноважень в розумінні КАС України, а тому позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.
		Однак, суд вважає за можливе вийти за межі позовних вимог та визнати протиправною відмову відповідача у оформлені та видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи позивачу.
		Окрім того, суд вважає, що задоволенні позовних вимог у спосіб, визначений позивачем (зобов`язати відповідача розглянути повторно заяву позивача) не призведе до поновлення порушений прав позивача.
		Питання ефективності правового захисту аналізувалося у рішеннях національних судів. Зокрема, у рішенні від 16.09.2015 у справі № 21-1465а15 Верховний Суд України дійшов висновку, що рішення суду, у випадку задоволення позову, має бути таким, яке б гарантувало дотримання і захист прав, свобод, інтересів позивача від порушень з боку відповідача, забезпечувало його виконання та унеможливлювало необхідність наступних звернень до суду. Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
		Верховний Суд у своїй практиці неодноразово покликався на те, що "ефективний засіб правового захисту" у розумінні ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату. Винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації - не відповідає зазначеній нормі Конвенції. (Постанова Великої палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 705/552/15-а, постанови Верховного Суду від 18.04.2018 у справі №826/14016/16, від 11.02.2019 у справі № 2а-204/12).
		Враховуючи викладене та встановлені під час розгляду адміністративної справи обставини, суд дійшов висновку, що з метою відновлення порушеного права позивача суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та зобов`язати відповідача взяти на облік позивача, як внутрішньо переміщену особу, оформити та видати довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та внести відповідні відомості в Єдину інформаційну базу даних про внутрішньо переміщених осіб.
		Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
		Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
		У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
		Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
		Керуючись статтями 9, 72-77, 90, 242-246, 255, 258 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
		 
		вирішив:
		 
		Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) до Управління сім`ї та соціального захисту населення Бердичівської міської ради Житомирської області (вул. Європейська, 83,Бердичів,Житомирська область,13300, код ЄДРПОУ 03192810) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, - задовольнити.
		Визнати протиправною відмову Управління сім`ї та соціального захисту населення Бердичівської міської ради Житомирської області у оформлені та видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи ОСОБА_1 .
		Зобов`язати Управління сім`ї та соціального захисту населення Бердичівської міської ради Житомирської області взяти на облік ОСОБА_1 , як внутрішньо переміщену особу, оформити та видати довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та внести відповідні відомості в Єдину інформаційну базу даних про внутрішньо переміщених осіб.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
		Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
		У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		 
		 
		Суддя О.В. Лавренчук

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...