Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 640/10893/22 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу регулюванню містобудівної діяльності та землекористування, зокрема у сфері; містобудування; архітектурної діяльності.
Надіслано для оприлюднення: 26.10.2022. Зареєстровано: 27.10.2022. Забезпечено надання загального доступу: 28.10.2022.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		   ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД  міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я
		І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И
		25 жовтня 2022 року                               місто Київ                                          №640/10893/22
		Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Іщука І.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу
		за позовом           Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвест-Проект Будівництво"
		до                    Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської
		                    міської ради (Київської міської державної адміністрації),
		                    Державної інспекції архітектури та містобудування України,
		                    Державного підприємства "Дія"
		треті особи          Національна академія наук України,
		                    Інститут електрозварювання ім. Є.О. Патона Національної академії наук                                         України
		про                    визнання протиправними та скасування окремих положень містобудівних                                         умов та обмежень, зобов`язання вчинити дії,
		ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
		          Товариство з обмеженою відповідальністю "Інвест-Проект Будівництво" звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Державної інспекції архітектури та містобудування України, Державного підприємства "Дія", треті особи Національна академія наук України, Інститут електрозварювання ім. Є.О. Патона Національної академії наук України, в якій просить суд:
		          - визнати протиправним та скасувати окремі частини Містобудівних умов та обмежень, затверджених наказом Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) №212 від 14.02.2022 року, Містобудівних умов та обмежень, затверджених наказом Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) №215 від 14.02.2022 року та Містобудівних умов та обмежень, затверджених наказом Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) №211 від 14.02.2022 року зокрема:
		          Розділ "Назва об`єкта будівництва", щодо Містобудівних умов та обмежень, затверджених наказом Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) №212 від 14.02.2022 та Містобудівних умов та обмежень, затверджених містобудування та архітектури виконавчого органу Київсью міська державна адміністрація) №215 від 14.02.2022 року;
		          Розділ "Гранично допустима висотність будинків, будівель та споруд у метрах";
		          Розділ "Максимально допустимий відсоток забудови земельної ділянки";
		          Розділ "Планувальні обмеження (охоронні зони пам`яток культурної спадщини, межі історичних ареалів, зони регулювання забудови, зони охоронюваного ландшафту, зони охорони археологічного культурного шару, в межах яких діє спеціальний режим їх використання, охоронні зони об`єктів природно-заповідного фонду, прибережні захисні смуги, зони санітарної охорони)";
		          - викласти окремі частини Містобудівних умов та обмежень, затверджених наказом Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) №212 від 14.02.2022 року, Містобудівних умов та обмежень, затверджених наказом Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) №215 від 14.02.2022 року та Містобудівних умов та обмежень, затверджених наказом Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) №211 від 14.02.2022 року, зокрема:
		                    викласти Розділ "Назва об`єкта будівництва" Містобудівних умов та обмежень, затверджених наказом Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) №212 від 14.02.2022 року "Будівництво адміністративно-побутових та наукових будівель на вул. Антоновича, 58 у Голосіївському районі м. Києва" в новій редакції: "Будівництво багатофункціонального комплексу на вул. Антоновича, 58 у Голосіївському районі м. Києва";
		                    викласти Розділ "Назва об`єкта будівництва" Містобудівних умов та обмежень, затверджених наказом Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) №215 від 14.02.2022 року "Будівництво адміністративно-побутових та наукових будівель на вул. Антоновича, 66 у Голосіївському районі м. Києва" в новій багатофункціонального комплексу на вул. Антоновича, 66 у Києва";
		          Розділ "Гранично допустима висотність будинків, будівель та  споруд у метрах" в наступній редакції: "Гранично допустима висота об`єкта проектування більше 100 м, відповідно до містобудівної документації. Остаточну висоту визначити проектною документацією, розробленою згідно із вимогами будівельних норм ДБН В.2.2-12:2019 "Планування та забудова територій", ДСТУ Б В.2.2-29:2011 "Будівлі підприємств. Параметри", ДБН В.2.2-28:2010 "Будинки адміністративного та побутового призначення", ДБН В.2.2.-9-2018 "Будинки і споруди. Громадські будинки та споруди. Основні положення". ДБН В.2.2-41:2019 "Висотні будівлі. Основні положення". Рекомендована поверховість житлової забудови від 25 до 31 поверхів та адміністративно-побутової частини від 9 до 31 поверхів включно за умов визначення остаточних показників поверховості багатофункціонального комплексу відповідно до погоджень отриманих забудовником до розробки проектної документації стадії "П", ДБН В.2.2-15:2019 "Будинки і споруди. Житлові будинки. Основні положення" та ДБН В.1.1.7 -2016 "Пожежна безпека об`єктів будівництва";
		          Розділ "Максимально допустимий відсоток забудови земельної ділянки" викласти в наступній редакції: "При проектуванні об`єкта будівництва передбачити ефективне використання земельної ділянки та території з урахування узгоджених проектних рішень та рішень проекту Генерального плану міста Києва";
		          Виключити з Розділу "Планувальні обмеження (охоронні зони пам`яток культурної спадщини, межі історичних ареалів, зони регулювання забудови, зони охоронюваного ландшафту, зони охорони археологічного культурного шару, в межах яких діє спеціальний режим їх використання, охоронні зони об`єктів природно-заповідного фонду, прибережні захисні смуги, зони санітарної охорони) Містобудівних умов та обмежень, затверджених наказом Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) №212 від 14.02.2022 року текст наступного змісту:
		          межі історичних ареалів - Земельна ділянка знаходиться в межах центральної планувальної зони, центрального історичного ареалу (згідно з Генеральним планом міста Києва та проектом планування його приміської зони на період до 2020 року, затвердженим рішенням Київської міської ради від 28.03.2002 №370/1804, наказом Міністерства культури та інформаційної політики України від 02.08.2021 №599 "Про затвердження меж та режимів використання історичних ареалів
		          зони регулювання забудови - Земельна ділянка знаходиться в зоні регулювання забудови другої категорії (згідно з розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 17.05.2002 №979) - інше - Проектну документацію розробляти з урахуванням положень Законів України "Про охорону культурної спадщини, постанови Кабінету Міністрів України від 13.03.2002 №318 "Про затвердження Порядку визначення меж та режимів використання історичних ареалів населених місць, обмеження господарської діяльності на території історичних ареалів населених місць" та розпорядження Київської міської державної адміністрації від 17.05.2002 №979 "Про внесення змін та доповнень до рішення виконкому Київської міської Ради народних депутатів від 16.07.1979 №920 "Про уточнення меж історико- культурних заповідників та зон охорони пам`яток історії та культури в м. Києві", наказом Міністерства культури та інформаційної політики України від 02.08.2021 №599 "Про затвердження меж та режимів використання території історичних ареалів Києва". У разі необхідності, отримати дозвіл на виконання будівельних робіт згідно з законодавством. Погодити в органах охорони культурної спадщини проект архітектурних перетворень згідно з пунктом 9 частини 1 статті 6 Закону України "Про охорону культурної спадщини" (за необхідності). Врахувати вимоги розділу 13 ДБН Б.2.2-12:2019 "Планування та забудова територій"
		          Виключити з Розділу "Планувальні обмеження (охоронні зони пам`яток культурної спадщини, межі історичних ареалів, зони регулювання забудови, зони охоронюваного ландшафту, зони охорони археологічного культурного шару, в межах яких діє спеціальний режим їх використання, охоронні зони об`єктів природно-заповідного фонду, прибережні захисні смуги, зони санітарної охорони) Містобудівних умов та обмежень, затверджених наказом Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) №215 від 14.02.2022 року текст наступного змісту: 
		          - "межі історичних ареалів - Земельна ділянка знаходиться в межах центральної планувальної зони, центрального історичного ареалу (згідно з Генеральним планом міста Києва та проектом планування його приміської зони на період до 2020 року, затвердженим рішенням Київської міської ради від 28.03.2002 №370/1804, наказом Міністерства культури та інформаційної політики України від 02.08.202 і №599 "Про затвердження меж та режимів використання історичних ареалів Києва") - зони регулювання забудови - Земельна ділянка знаходиться в зоні регулювання забудови третьої категорії (згідно з розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 17.05.2002 №979) - інше - Проектну документацію розробляти з урахуванням положень Законів України "Про охорону культурної спадщини, постанови Кабінету Міністрів України від 13.03.2002 №318 "Про затвердження Порядку визначення меж та режимів використання історичних ареалів населених місць, обмеження господарської діяльності на території історичних ареалів населених місць" та розпорядження Київської міської державної адміністрації від 17.05.2002 №979 "Про внесення змін та доповнень до рішення виконкому Київської міської Ради народних депутатів від 16.07.1979 №920 "Про уточнення меж історико-культурних заповідників та зон охорони пам`яток історії та культури в м. Києві", наказом Міністерства культури та інформаційної політики України від 02.08.2021 №599 "Про затвердження меж та режимів використання території історичних ареалів Києва". У разі необхідності, отримати дозвіл на виконання будівельних робіт згідно з законодавством. Погодити в органах охорони культурної спадщини проект архітектур них перетворень згідно з пунктом 9 частини 1 статті 6 Закону України "Про охорону культурної спадщини" (за необхідності). Врахувати вимоги розділу 13 ДБН Б.2.2- 12:2019 "Планування та забудова територій".
		          - виключити з Розділу "Планувальні обмеження (охоронні зони пам`яток культурної спадщини, межі історичних ареалів, зони регулювання забудови, зони охоронюваного ландшафту, зони охорони археологічного культурного шару, в межах яких діє спеціальний режим їх використання, охоронні зони об`єктів природно-заповідного фонду, прибережні захисні смуги, зони санітарної охорони) Містобудівних умов та обмежень, затверджених наказом Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) №211 від 14.02.2022 року текст наступного змісту:
		          "охоронні зони пам`яток культурної спадщини - Земельна ділянка знаходиться в межах центральної планувальної зони, центрального історичного ареалу (згідно з Генеральним планом міста Києва та проектом планування його приміської зони на період до 2020 року, затвердженим рішенням Київської міської ради від 28.03.2002 №370/1804, наказом Міністерства культури та інформаційної політики України від 02.08.2021 №599 "Про затвердження меж та режимів використання історичних ареалів Києва") - зони регулювання забудови - Земельна ділянка знаходиться в зоні регулювання забудови другої категорії (згідно з розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 17.05.2002 №979) - інше - На ділянці проектування розташований меморіальний будинок, в якому протягом 1929-1953 pp. працював ОСОБА_1 , який є пам`яткою історії місцевого значення відповідно до рішення виконавчого комітету Київської міськрад народних депутатів від 27.01.1970 №159. Забезпечити збереження предмету охорони пам`ятки, її частин та елементів, як під час виконання будівельних робіт, так і при подальшій експлуатації -  інше - Проектну документацію розробляти з урахуванням положень Законів України "Про охорону культурної спадщини, постанови Кабінету Міністрів України від 13.03.2002 №318 "Про затвердження Порядку визначення меж та режимів використання історичних ареалів населених місць, обмеження господарської діяльності на території історичних ареалів населених місць" та розпорядження Київської міської державної адміністрації від 17.05.2002 №979 "Про внесення змін та доповнень до рішення виконкому Київської міської Ради народних депутатів від 16.07.1979 №920 "Про уточнення меж історико- культурних заповідників та зон охорони пам`яток історії та культури в м. Києві", наказом Міністерства культури та інформаційної політики України від 02.08.2021 №599 "Про затвердження меж та режимів використання території історичних ареалів Києва". У разі необхідності, отримати дозвіл на виконання будівельних робіт згідно з законодавством. Погодити в органах охорони культурної спадщини проект архітектурних перетворень згідно з пунктом 9 частини 1 статті 6 Закону України "Про охорону культурної спадщини" (за необхідності). Врахувати вимоги розділу 13 ДБН Б.2.2-12:2019 "Планування та забудова територій";
		          Розділи "Планувальні обмеження (охоронні зони пам`яток культурної спадщини, межі історичних ареалів, зони регулювання забудови, зони охоронюваного ландшафту, зони охорони археологічного культурного шару, в межах яких діє спеціальний режим їх використання, охоронні зони об`єктів природно-заповідного фонду, прибережні захисні смуги, зони санітарної охорони) у Містобудівних умовах та обмеженнях, затверджених наказом Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) №212 від 14.02.2022 року, Містобудівних умовах та обмеженнях, затверджених наказом Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) №215 від 14.02.2022 року та Містобудівних умовах та обмеженнях, затверджених наказом Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) №211 від 14.02.2022 року доповнити текстом наступного змісту: "Вимог ДБН В.2.2- 15:2019 "Будинки і споруди. Житлові будинки. Основні положення", вимог та умов до багатофункціональної житлової та адміністративної забудови".
		          - визнати право позивача на проектування, будівництво та експлуатацію об`єктів житлового, адміністративного та побутового призначення на земельних ділянках з кадастровими номерами: 8000000000:79:019:0001 по вулиці Антоновича, 58 в Голосіївському районі міста Києва, 8000000000:79:023:0001 по вулиці Антоновича. 66 в Голосіївському районі міста Києва та 8000000000:79:021:0001 по АДРЕСА_1 ;
		          - зобов`язати Департамент містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація), внести та зареєструвати в установленому законодавством порядку зміни до окремих частин та розділів Містобудівних умов та обмежень, затверджених наказом Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) №212 від 14.02.2022 року, Містобудівних умов та обмежень, затверджених наказом Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) №215 від 14.02.2022 року та Містобудівних умов та обмежень, затверджених наказом Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) №211 від 14.02.2022 року одночасно розмістивши такі зміни в Реєстрі будівельної діяльності електронної системи за посиланням https://e-construction.gov.ua;
		          - зобов`язати Державну інспекцію архітектури та містобудування України, внести та зареєструвати в установленому законодавством порядку зміни до окремих частин та розділів Містобудівних умов та обмежень, затверджених наказом Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) №212 від 14.02.2022 року, Містобудівних умов та обмежень, затверджених наказом Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) №215 від 14.02.2022 року та Містобудівних умов та обмежень, затверджених наказом Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) №211 від 14.02.2022 року одночасно розмістивши такі зміни в Реєстрі будівельної діяльності електронної системи за посиланням https://e-construction.gov.ua;
		          - зобов`язати Державне підприємство "ДІЯ" внести Містобудівних умов та обмежень, затверджених наказом Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) №212 від 14.02.2022 року. Містобудівних умов та обмежень, затверджених наказом Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) №215 від 14.02.2022 року та Містобудівних умов та обмежень, затверджених наказом Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) №211 від 14.02.2022 року одночасно розмістивши такі зміни на офіційному Веб-сайті у мережі Інтернет за посиланням https://e-construction.gov.ua.
		          В обгрунтування позових вимог позивач зазначив про те, що оскаржувані окремі положення Містобудівних умов та обмежень, затверджених наказом Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська: державна адміністрація) від 14.02.2022 №212, Містобудівних умов та обмежень, затверджених наказом Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) від 14.02.2022 №215 та Містобудівних умов та обмежень, затверджених наказом Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київська міськаі державна адміністрація) від 14.02.2022 №211 не відповідають чинному законодавству України, будівельним нормам, стандартам і правилам, діючому містобудівному законодавству, обмежують права позивача та третіх осіб та встановлюють дискримінаційні вимоги. 
		          На думку позивача, під час дослідження пакету документів Департамент містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (відповідач-1) не врахував наявність на проектуємих об`єктах території з функціональним призначенням "громадські будівлі та споруди", чим здійснив дискримінаційний та непослідовних підхід у встановленні однакових вимог до різних замовників, а ділянки проектування, на які відповідачем-1 видано різні за обтяженнями і умовами Містобудівні умови та обмеження, є суміжними та знаходяться в межах одного кадастрового кварталу.
		          Як зазначив позивач, при видачі оскаржуваних Містобудівним умов та обмежень відповідач-1 незаконного та безпідставно обмежив його в праві на реалазацію намірів забудови, внаслідок чого буде завдано шкоди та значних збитків проекту будівництва та пов`язаним із ним особам, у тому числі Державі Україна. Відповідачем-1 безпідставно визначено в оскаржуваних Містобудівних умовах та обмеженнях верхню межу граничнодопустимої висоти забудови 27м. і, як наслідок, безпіставно обмежено граничнодопустиму висоту об`єкту будівництва, що свідчить про протиправність вказаної вимоги Містобудівних умов та обмежень.
		          Крім того, позивач не погоджується з визначенням максимально допустимого відсотку забудови земельної ділянки, оскільки Розділ "Максимально допустимий відсоток забудови земельної ділянки" не узгоджується з положеннями законів України "Про архітектурну діяльність", "Про регулювання містобудівної діяльності" та "Про основи містобудування" та створює умови неефективного використання земельних ділянок та території, щодо яких затверджено оскаржувані положення Містобудівних умов.     
		          Позивач не погоджується з висновками та обмеженнями, встановленими відповідачем-1 у розділі "Планувальні обмеження (охоронні зони пам`яток культурної спадщини, межі історичних ареалів, зони регулювання забудови, зони охоронюваного ландшафту, зони охорони археологічного культурного шару, в межах яких діє спеціальний режим їх використання, охоронні зони об`єктів природно-заповідного фонду, прибережні захисні смуги, зони санітарної охорони)" Містобудівних умов та обмежень, затверджених наказами Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 14.02.2022 №211, №212 та №215, оскільки вони не відповідають положенням Закону України "Про охорону культурної спадщини" та Постанови Кабінету Міністрів України від 13.03.2002 №318 "Про затвердження Порядку визначення меж та режимів використання історичних ареалів населених місць, обмеження господарської діяльності на території історичних ареалів населених місць".
		          Щодо знаходження земельних ділянок по вулиці Антоновича, 58, 66 та 69 в місті Києві в межах центрального історичного ареалу позивач зазначив про те, що за весь період існування земельних ділянок як об`єктів цивільних прав та обов`язків (з дати присвоєння кадастрового номеру) до відомостей Державного земельного кадастру не внесено жодних обтяжень та обмежень, а також будь-яких відомостей щодо перебування вказаних територій в історичному ареалі, що підтверджується витягами з ДЗК від 14.06.2021  №НВ-8001329902021, №НВ-8001329882021 та №НВ-8001329602021. Станом на момент видання відповідачем-1 спірних Містобудівних умов та обмежень, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони культурної спадщини або уповноваженими ним органами охорони культурної спадщини не затверджено науково- проектної документації щодо меж та режимів використання історичних ареалів м. Києва. Також відсутні відомості щодо подання історико-містобудівного опорного плану, який входить до складу Генерального плану міста Києва та проекту планування його приміської зони на період до 2020 року, затвердженого рішенням Київської міської ради від 28.03.2002 № 370/1804, на розгляд до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони культурної спадщини та його затвердження останнім. Посилання відповідача-1 на наказ Міністерства культури та інформаційної політики України від 02.08.2021 №599 є необгрунтованим, оскільки вказаний наказ всупереч нормам діючого законодавства не пройшов державну реєстрацію в Міністерстві юстиції України, а тому він вважається таким, що не набрав чинності і не підлягає застосуванню. 
		          На думку позивача, враховуючи те, що межі та режими використання історичних ареалів міста Києва не затверджено у встановленому законом порядку, відсутні правові підстави вважати, що земельні ділянки, які розташовані за адресами: м. Київ, вул. Антоновича, 58, 66, 69, на яких планується будівництво багатофункціональних комплексів, знаходяться в межах історичного ареалу, як це зазначено відповідачем-1 в абзаці першому «Межі історичних ареалів» в розділі «Планувальні обмеження (охоронні зони пам`яток культурної спадщини, межі історичних ареалів, зони регулювання забудови, зони охоронюваного ландшафту, зони охорони археологічного культурного шару, в межах яких діє спеціальний режим їх використання, охоронні зони об`єктів природно-заповідного фонду, прибережні захисні смуги, зони санітарної охорони)» Містобудівних умов і обмежень.
		          Щодо положення Містобудівних умов та обмежень стосовно знаходження ділянок проектування в межах центральної планувальної зони позивач зазначив про те, що станом на момент видання Містобудівних умов та обмежень, так і станом на момент звернення до суду з даним позовом, План зонувальної території (зонінг) центральної планувальної зони міста Києва не затверджений Київською міською радою, як то передбачено положеннями частини другої статті 16 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності". За таких обставин, відсутні правові підстави важати, що земельні ділянки, які розташовані за адресами: м. Київ, вул. Антоновича, 58, 66 та 69 та на яких планується будівництво багатофункціональних комплексів, знаходяться в межах центральної планувальної зони, як це зазначено відповідачем-1 в абзаці першому "Межі історичних ареалів" в розділі "Планувальні обмеження (охоронні зони пам`яток культурної спадщини, межі історичних ареалів, зони регулювання забудови, зони охоронюваного ландшафту, зони охорони археологічного культурного шару, в межах яких діє спеціальний режим їх використання, охоронні зони об`єктів природно-заповідного фонду, прибережні захисні смуги, зони санітарної охорони".
		          Щодо зони регулювання забудови позивач зазначив про те, що встановлені в Розпорядженні від 17.05.2002 №979 межі та режими використання "Зон регулювання забудови" на території м. Києва затверджені неуповноваженим органом, а тому у ТОВ "Інвест-Проект Будівництво" відсутній обов`язок розробляти проектну документацію з урахуванням положень Розпорядження Київської міської державної адміністрації від 17.05.2002 №979.
		          Щодо охорони зон пам`яток культурної спадщини відносно МУО відносно земельної ділянки, розташованої за адресою АДРЕСА_1 позивач зазначив про відсутність порядку, яким було б визначено та затверджено межі і режими використання зон охорони пам`яток. Відсутність передбаченого законом порядку визначення та затвердження меж і режимів використання зон охорони пам`яток робить незаконним будь-яке затвердження таких зон охорони пам`яток та режимів їх використання, а планувальні обмеження встановлюються в Містобудівних умовах та обмеженнях лише на підставі містобудівної документації. 
		          Також, на думку позивача, відповідачем-1 всупереч законодавству України у МУО відносно земельної ділянки, розташованої за адресою АДРЕСА_1 , визначено, що на ділянкці проектування розташований меморіальний будинок, в якому працював ОСОБА_1 , який є пам`яткою історії місцевого значення, оскільки об`єкт культурної спадщини визначений як такий до набрання чинності Законом України "Про охорону культурної спадщини" (дата набрання чинності 12.07.2000) або після, набуває статусу пам`ятки місцевого значення за умови його включення до Державного реєстру нерухомих пам`яток України, що розміщений на офіційному сайті Міністерства культури та інформаційної політики України. В реєстрі пам`яток місцевого значення станом на дату звернення до суду розміщена інформація про 929 пам`яток по місту Києву, серед яких відсутня пам`ятка  історії місцевого значення - меморіальний будинок, в якому протягом 1929-1953 рр. працював ОСОБА_1 , розташований по АДРЕСА_1 . 
		          Щодо отримання дозволу на виконання будівельних робіт позивач вказав на те, що відповідачем-1 безпідставно в Містобудівних умовах та обмеженнях в розділі "Планувальні обмеження" зазначено про необхідність отримання дозволу на виконання будівельних робіт в органах охорони культурної спадщини, оскільки в силу закону до компетенції останніх не належить видача таких дозволів. 
		          З приводу погодження архітектурних перетворень позивач зазначив про те, що проектна документація на будівництво об`єктів не потребує погодження з іншими органами, оскільки до повноважень Міністерства культури України належить саме погодження програм та проектів містобудівних, архітектурних та ландшафтних перетворень, тобто містобудівної документації, а не проектної документації на будівництво об`єктів.
		          Враховуючи вищевикладені висновки в їх сукупності, позивач вважає безпідставними положення спірних Містобудівних умов та обмежень, в частині вимог щодо обов`язку позивача, який виконує функції замовника будівництва, реалізувати проекти будівництва з урахуванням положень Закону України «Про охорону культурної спадщини», Постанови Кабінету Міністрів України від 13 березня 2002 р. № 318 «Про затвердження Порядку визначення меж та режимів використання історичних ареалів населених місць, обмеження господарської діяльності на території історичних ареалів населених місць» та розпорядження КМДА № 979 від 17.05.2002 р. «Про внесення змін та доповнень до рішення Виконкому Київської міської Ради народних депутатів від 16.07.79 № 920 «Про уточнення меж історико-культурних заповідників і зон охорони пам`яток історії та культури в м. Києві», наказу Міністерства культури та інформаційної політики України від 02.08.2021 №599 «Про затвердження меж та режимів використання території історичних ареалів Києва».  
		          Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.07.2022 прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі №640/10893/22 без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі.
		          Через канцелярію Окружного адміністративного суду міста Києва 23.08.2022 від відповідача-1 надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого останній з позовними вимогами не погоджується, а позовну заяву вважає необгрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню. Як зазначив відповідач-1, оскільки детальний план території, на якій розміщено спірні ділянки, на даний час не затверджено, як і план зонування території, то при визначенні відповідності намірів забудови містобудівній документації на місцевому рівні, Департамент зобов`язаний керуватись даними Генерального плану міста Києва. Позивачем не оспорюється факт наявності в чинному Генплані меж історичного ареалу та історичного центру м. Києві і відповідних охоронних зон, проте, на думку відповідача-1, позивач хибно вважає, що вони не є чинними. Питання щодо чинності Наказу Міністерства культури та інформаційної політики України від 02.08.2021 №599 "Про затвердження меж та режимів використання території історичних ареалів м. Києва" не відіграє особливого значення в контексті вирішення даного спору, оскільки межі історичних ареалів м. Києва були затверджені у складі чинного Генерального плану.
		          Щодо незнаходження спірних ділянок в межах Центральної планувальної зони міста Києва відповідач-1 зазначив про те, що відповідно до Розділу «Функціонально-планувальна організація» Генерального плану міста Києва та проекту планування його приміської зони на період до 2020 року, затвердженого рішенням Київської міської ради від 28 березня 2002 року №370/1804, функціонально-планувальна організація столиці в проектних межах передбачає формування компактних сельбищних і житлових районів, збалансованих за розселенням, місцями праці, обслуговуванням і рекреацією. Оскільки детальний план та план зонування території, на якій розміщено спірні ділянки, на даний час не затверджено, то при вирішенні питання щодо знаходження спірних ділянок в межах Центральної планувальної зони м. Києва необхідно керуватись даними Генерального плану міста Києва. З урахуванням чинних планувальних обмежень, визначених Генеральним планом м. Києва, затвердженим рішенням Київради від 28 березня 2002 року №370/1804, Департаментом у оскаржуваних Містобудівних умовах та обмеженнях зазначена граничнодопустима висотність 27 м, а вимога позивача в частині збільшення висотності є безпідставною, оскільки зміст зазначених умов не визначається Департаментом, а встановлюється законом і містобудівною документацією, в даному випадку - Генеральним планом міста Києва, яким встановлені відповідні планувальні обмеження, що є обов`язковими.
		          На думку відповідача-1, оскільки він діяв у межах наданих повноважень та з урахуванням вимог чинного законодавства, права позивача жодним чином не порушені. 
		          Від Інституту електрозварювання ім. Є.О. Патона Національної академії наук України (третя особа-2) 23.08.2022 надійшли письмові пояснення,в  яких представник третьої особи-2 підтримав позовн вимоги, заявлені Товариством з обмеженою відповідальністю "Інвест-Проект Будівництво".
		          У своїх письмових поясненнях, які надійшли до суду 23.08.2022, представник Національної академії наук України (третя особа-1) також підтримав позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвест-Проект Будівництво" та просив їх задовольнити.
		          Через канцелярію Окружного адміністративного суду міста Києва 23.08.2022 від Державного підприємства "Дія" (відповідач-3) надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого представник відповідача-3 вважає позовні вимоги ТОВ "Інвест-Проект Будівництво" безпідставними, необгрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню та зазначив про те, що в порушення частини першої статті 5, пункту 4 частини п`ятої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України позивачем не сформульовано прохальну частину позовної заяви, що містить обраний ним спосіб захисту своїх прав, свобод та інтересів. Також представник відповідача-3 зауважив, що Державне підприємство "Дія" не є уповноваженим законодавством органом, на якого покладено функції щодо внесення змін до Містобудівних умов та обмежень або внесення відомостей/здійснення дій у Реєстрі будівельної діяльності Електронної системи.
		          Від Державної інспекції архітектури та містобудування України (відповідач-2) 26.08.2022 через систему "Електронний суд" надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача-2 повідомив про те, що ДІАМ не є органом, який уповноважений чинним законодавством на вчинення будь-яких дій щодо внесення змін до оскаржуваних вихідних даних на проектування. Зі змісту позовної заяви вбачається відсутність спірних правовідносин щодо дій та рішень посадових осіб ДІАМ. За посиланням представника відповідача-2, позивач аргументує свої вимоги до ДІАМ, посилаючись на пункт 1 Порядку №681, зміст якого взагалі не відноситься до предмету розгляду даної справи та не стосується видачі або внесення змін до Містобудівних умов та обмежень.
		          Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.10.2022 витребувано від Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвест-Проект Будівництво"  належним чином завірені копї наступних документів:
		          - Постанови Бюро Президії Національної академії наук України від 27.10.2017 №280 "Про будівництво (реконструкцію) житла та інших об`єктів нерухомості в НААН України";
		          - Містобудівних умов та обмежень, затверджених наказом Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська: державна адміністрація) №212 від 14.02.2022 року, Містобудівних умов та обмежень, затверджених наказом Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) №215 від 14.02.2022 року та Містобудівних умов та обмежень, затверджених наказом Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) №211 від 14.02.2022;
		          - Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:79:023:0001, розташованої за адресою м. Київ, р-н Голосіївський, вул. Горького (Антоновича), 66;
		          - кадастрового плану земельної ділянки за номером 8000000000:79:023:0001;
		          - Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:79:021:0001, розташованої за адресою м. Київ, р-н Голосіївський, вул. Горького (Антоновича), 69;
		          - кадастрового плану земельної ділянки за номером 8000000000:79:021:0001;
		          - Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:79:019:0001, розташованої за адресою м. Київ, р-н Голосіївський, вул. Горького (Антоновича), 58;
		          - кадастрового плану земельної ділянки за номером 8000000000:79:019:0001;
		          - протоколу №10 позачергового засідання Науково-методичної ради з питань охорони культурної спадщини Міністерства культури та інформаціїйної політики України від 14.07.2021;
		          - Порядку денного позачергового засідання Науково-методичної ради з питань охорони культурної спадщини Міністерства культури та інформаційної політики України від 14.07.2021 (додаток №1 до протоколу НМР від 14.07.2021 №10).
		          Від позивача на виконання вимог ухвали суду від 05.10.2022 надійшли до суду витребувані докази.
		          До суду 21.10.2022 позивачем подано відповідь на відзив, в якій останній зазначив про те, що між позивачем та Інститутом електрозварювання ім. Є.О.Патона НАН Україна 22.04.2022 укладено відповідний договір, умовами якого передбачено будівництво на вищевказаних земельних ділянках - житлових та/або нежитлових будинків будівель, споруд, допоміжних приміщень, інженерних споруд та/або мереж, вхідні в`їзні групи. Під дослідження пакету документів позивача відповідач-1 не врахував наявність на проєктуємих об`єктах території з функціональним призначенням "громадські будівлі та споруди".
		          Щодо аргументів відповідача відносно визначення висотності в містобудівних умовах та обмеженнях позивач зазначив про те, що відповідач робить посилання на норми статті 24 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" від 20.11.2012 №5496-VI, що набрав чинності 05.01.2013. Відповідач-1 при видачі оскаржуваних Містобудівних умов та обмежень незаконно та безпідставно обмежив позивача в праві на реалізацію намірів забудови, внаслідок чого буде завдано шкоди та значних збитків проекту будівництва та пов`язаним із ним особам, у тому числі Державі Україна.
		          Позивач зазначив про те, що станом на момент видання оскаржуваних Містобудівних умов та обмежень, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони культурної спадщини або уповноваженими ним органом охорони культурної спадщини не затверджено науково-проектну документацію щодо меж та режимів використання історичних ареалів міста Києва. Також, відсутні відомості щодо подання історико-містобудівного опорного плану, який входить до складу Генеральнго плану міста Києва та проекту планування його приміської зони на період до 2020 року, затвердженого рішенням Київської міської ради від 28.03.2002 №370/18-4, на розгляд до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони культурної спадщини та його затвердження останнім. Не затверджена у встановленому порядку містобудівна документація не спричиняє виникнення будь-яких прав чи обов`язків для суб`єктів містобудування. Позивач звернув увагу на те, що Київська міська державна адміністрація не є уповноваженим органом охорони культурної спадщини, а тому у Київської міської державної адміністрації, на момент прийняття Розпорядження від 17.05.2002 №979, були відсутні повноваження затверджувати межі та режими використання "Зони регелювання забудови" на території м. Києва.
		          Справу розглянуто після отримання судом інформації щодо повідомлення належним чином сторін про відкриття спрощеного позовного провадження у справі.
		          Відповідно до частини першої статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.
		          Частиною п`ятою статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України                                                                                                визначено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.
		          Розглянувши подані позивачем документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,-
		                                                         ВСТАНОВИВ:
		          Постановою Бюро Президії Національної академії наук України від 27.10.2017 №280 "Про будівництво (реконструкцію) житла та інших об`єктів нерухомості в НАН України" з метою реалізації Концепції розвитку НАН України на 2014-2023 роки, рекомендовано установам НАН України вирішувати питання забезпечення житлом своїх працівників та покращення матеріально-технічної бази шляхом будівництва (реконструкції) житла та інших об`єктів на можливих для забудови земельних ділянках, що знаходяться у їх постійному користуванні, із залученням суб`єктів господарювання приватного сектору економіки на підставі договорів, укладених відповідно до законодавства України.
		          Національна академія наук України, як суб`єкт управління державним майном відповідно до Закону України "Про особливості правового режиму діяльності Національної академії наук України, національних галузевих академій наук та статусу їх майнового комплексу", з метою забезпечення житлом працівників погодила забудову земельних ділянок з кадастровими номерами 8000000000:79:019:0001 по вулиці Антоновича, 58 в місті Києві, 8000000000:79:023:0001 по вулиці Антоновича, 66 в місті Києві та 8000000000:79:021:0001 по АДРЕСА_1 , що належать на праві постійного користування третій особі-2 - Інституту електрозварювання ім. Є.О. Патона НАН України із залученням для такого будівництва інвестора - Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвест-Проект Будівництво". 
		          Між ТОВ "Інвест-Проект Будівництво" та Інститутом електрозварювання ім. Є.О. Патона НАН України 22.04.2020 укладено договір, умовами якого передбачено будівництво на вищевказаних земельних ділянках - житлових та/або нежитлових будинків, будівель, споруд, допоміжних приміщень, інженерних споруд та/або мереж, вхідні/в`їзні групи.
		          З метою реалізації умов зазначеного договору, як частину вихідних даних для проектування об`єкту будівництва, Департаментом містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) видано оскаржувані Містобудівні умови та обмеження, які в частині оскаржуваних положень, на думку позивача, не відповідають законодавству України, будівельним нормам, стандартам і правилам та діючому містобудівному законодавству.
		          Не погоджуючись із оскаржуваними положеннями Містобудівних умов та обмежень, затверджених наказами Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 14.02.2022 №211, №212 та №215, вважаючи їх протиправним та такими, що підлягають скасуванню, у зв`язку з тим, що такі положення не відповідають законодавству України, будівельним нормам, стандартам і правилам а також суперечать містобудівній документації, позивач звернувся з позовом до суду.
		          Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.
		          Нормативно-правовим актом, який встановленює правові та організаційні основи містобудівної діяльності і спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів, є Закон України "Про регулювання містобудівної діяльності".
		          Згідно з пунктом 8 частини статті 1 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки (далі - містобудівні умови та обмеження) - документ, що містить комплекс планувальних та архітектурних вимог до проектування і будівництва щодо поверховості та щільності забудови земельної ділянки, відступів будинків і споруд від червоних ліній, меж земельної ділянки, її благоустрою та озеленення, інші вимоги до об`єктів будівництва, встановлені законодавством та містобудівною документацією.
		          Відповідно до статті 6 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" управління у сфері містобудівної діяльності здійснюється Верховною Радою України, Кабінетом Міністрів України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері містобудування, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, органами державного архітектурно-будівельного контролю, іншими уповноваженими органами містобудування та архітектури, місцевими державними адміністраціями, органами місцевого самоврядування.
		          Статтею 13 Закону України "Про архітектурну діяльність" передбачено, що до уповноважених органів містобудування та архітектури належать:
		          - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері архітектури;
		          - центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері архітектури;
		          - орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань архітектури;
		          - структурні підрозділи обласних, районних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій з питань архітектури;
		          - виконавчі органи сільських, селищних, міських рад з питань архітектури.
		          Статтею 22 Закону України "Про архітектурну діяльність" встановлено, що архітектор під час проектування і будівництва об`єктів архітектури має право зокрема:
		          - без попереднього дозволу розробляти проектні пропозиції щодо забудови будь-якої земельної ділянки для визначення можливості і умов здійснення на ній будівництва об`єкта архітектури;
		          - вільно обирати засоби і способи реалізації архітектурного рішення.
		          Частиною першою статті 1 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" встановлено, що:
		          - генеральний план населеного пункту - одночасно містобудівна документація на місцевому рівні та землевпорядна документація, що визначає принципові вирішення розвитку, планування, забудови та іншого використання території населеного пункту;
		          - містобудівна документація - затверджені текстові та графічні матеріали з питань регулювання планування, забудови та іншого використання територій;
		          - містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки (далі - містобудівні умови та обмеження) - документ, що містить комплекс планувальних та архітектурних вимог до проектування і будівництва щодо поверховості та щільності забудови земельної ділянки, відступів будинків і споруд від червоних ліній, меж земельної ділянки, її благоустрою та озеленення, інші вимоги до об`єктів будівництва, встановлені законодавством та містобудівною документацією.
		          Частиною першою статті 5 Закону України "Про основи містобудування" передбачено, що при здійсненні містобудівної діяльності повинні бути забезпечені:
		          - розробка містобудівної документації, проектів конкретних об`єктів згідно з вихідними даними на проектування, з дотриманням норм і правил;
		          - розміщення і будівництво об`єктів відповідно до затверджених у встановленому порядку містобудівної документації та проектів цих об`єктів;
		          - раціональне використання земель та територій для містобудівних потреб, підвищення ефективності забудови та іншого використання земельних ділянок
		          - урахування державних та громадських інтересів при плануванні та забудові територій;
		          - урахування законних інтересів та вимог власників або користувачів земельних ділянок та будівель, що оточують місце будівництва.
		          Статтею 19 Закону України "Про основи містобудування" встановлено, що при розробці та реалізації містобудівної документації суб`єкти містобудівної діяльності зобов`язані дотримуватись основних завдань та заходів щодо забезпечення сталого розвитку населених пунктів та екологічної безпеки територій.
		          Сталий розвиток населених пунктів передбачає соціально, економічно і екологічно збалансований їх розвиток, спрямований на створення економічного потенціалу, повноцінного життєвого середовища для сучасного та наступних поколінь на основі раціонального використання ресурсів, технологічного переоснащення і реструктуризації підприємств, удосконалення соціальної, виробничої, транспортної, комунікаційно-інформаційної, інженерної інфраструктури.
		          Екологічна безпека територій передбачає дотримання встановлених природоохоронним законодавством вимог щодо охорони навколишнього природного середовища, збереження та раціонального використання природних ресурсів, санітарно-гігієнічних вимог щодо охорони здоров`я людини, здійснення заходів для нейтралізації, утилізації, знищення або переробки всіх шкідливих речовин і відходів.
		          Частинами другою та третьою статті 8 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" встановлено, що планування та забудова земельних ділянок здійснюється їх власниками чи користувачами в установленому законодавством порядку. Рішення з питань планування та забудови територій приймаються сільськими, селищними, міськими радами та їх виконавчими органами, районними, обласними радами, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями в межах визначених законом повноважень з урахуванням вимог містобудівної документації.
		          Згідно з положеннями статті 26 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" забудова територій здійснюється шляхом розміщення об`єктів будівництва. Суб`єкти містобудування зобов`язані додержуватися містобудівних умов та обмежень під час проектування і будівництва об`єктів. Виконавчий орган сільської, селищної, міської ради вживає заходів щодо організації комплексної забудови територій відповідно до вимог цього Закону. Право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації.
		          У частині п`ятій цієї статті визначено, що проектування та будівництво об`єктів здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок у такому порядку: отримання замовником або проектувальником вихідних даних; розроблення проектної документації та проведення у випадках, передбачених статтею 31 цього Закону, її експертизи; затвердження проектної документації; виконання підготовчих та будівельних робіт; прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів; реєстрація права власності на об`єкт містобудування.
		          Відповідно до частини першої статті 29 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" основними складовими вихідних даних є: містобудівні умови та обмеження; технічні умови; завдання на проектування.
		          Статтею 3 Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності" встановлено основні принципи державної політики з питань дозвільної системи у сфері господарської діяльності, зокрема, основними принципами державної політики з питань дозвільної системи у сфері господарської діяльності є:
		          - захист прав, законних інтересів суспільства, територіальних громад та громадян, життя громадян, охорона навколишнього природного середовища та забезпечення безпеки держави;
		          - розвиток конкуренції;
		          - прозорість процедури видачі документів дозвільного характеру;
		          - додержання рівності прав суб`єктів господарювання під час видачі документів дозвільного характеру;
		          - відповідальність посадових осіб дозвільних органів, адміністраторів та суб`єктів господарювання за порушення вимог законодавства з питань видачі документів дозвільного характеру;
		          - зменшення рівня державного регулювання господарської діяльності;
		          - установлення єдиних вимог до порядку видачі документів дозвільного характеру.
		          Системний аналіз наведених правових норм дає підстави дійти до висновку про те, що містобудівні умови та обмеження є складовою вихідних даних, отримання яких є необхідною умовою для набуття власниками земельних ділянок або землекористувачами права на забудову земельної ділянки. Містобудівні умови та обмеження є видом містобудівної документації та визначають комплекс планувальних та архітектурних вимог до проектування і будівництва, дотримання яких є обов`язковим для всіх суб`єктів містобудівної діяльності, а також є частиною містобудівної документації, зокрема її графічної та текстової складової частини і повинні містити однакові для усіх отримувачів адміністративної послуги умови і вимоги.
		          Частинами другою та третьою статті 29 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" передбачено, що фізична або юридична особа, яка має намір щодо забудови земельної ділянки, що перебуває у власності або користуванні такої особи, повинна одержати містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва.
		          Містобудівні умови та обмеження надаються відповідними уповноваженими органами містобудування та архітектури на підставі містобудівної документації на місцевому рівні на безоплатній основі за заявою замовника (із зазначенням кадастрового номера земельної ділянки).
		          Частиною п`ятою статті 29 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" передбачено, що Містобудівні умови та обмеження містять: 1) назву об`єкта будівництва, що повинна відображати вид будівництва та місце розташування об`єкта; 1-1) ідентифікатор об`єкта будівництва або закінченого будівництвом об`єкта (для об`єктів нового будівництва та закінчених будівництвом об`єктів, яким присвоєно ідентифікатор об`єкта будівництва до видачі містобудівних умов та обмежень); 2) інформацію про замовника; 3) відповідність на дату надання містобудівних умов та обмежень цільового та функціонального призначення земельної ділянки містобудівній документації на місцевому рівні; 4) гранично допустиму висотність будинків, будівель та споруд у метрах (з урахуванням обмежень використання приаеродромних територій, встановлених відповідно до Повітряного кодексу України); 5) максимально допустимий відсоток забудови земельної ділянки; 6) максимально допустиму щільність населення в межах житлової забудови відповідної житлової одиниці (кварталу, мікрорайону); 7) мінімально допустимі відстані від об`єкта, що проектується, до червоних ліній, ліній регулювання забудови, існуючих будинків та споруд; 8) планувальні обмеження (охоронні зони пам`яток культурної спадщини, межі історичних ареалів, зони регулювання забудови, зони охоронюваного ландшафту, зони охорони археологічного культурного шару, в межах яких діє спеціальний режим їх використання, охоронні зони об`єктів природно-заповідного фонду, прибережні захисні смуги, зони санітарної охорони, планувальні обмеження використання приаеродромних територій, встановлені відповідно до Повітряного кодексу України); 9) охоронні зони об`єктів транспорту, зв`язку, інженерних комунікацій, відстані від об`єкта, що проектується, до існуючих інженерних мереж. Перелік зазначених умов є вичерпним.
		          Містобудівні умови та обмеження є чинними до завершення будівництва об`єкта незалежно від зміни замовника.
		          Внесення змін до містобудівних умов та обмежень може здійснювати орган, що їх надав, за заявою замовника або за рішенням суду.
		          Зі змісту наведеної правової норми вбачається, що внесення змін до містобудівних умов та обмежень за наявності для цього правових підстав, включаючи невідповідність окремих положень містобудівних умов та обмежень вимогам містобудівної документації, законодавству України, може здійснюватися, у тому числі на виконання рішення суду.
		          Відповідно до статті 22-1 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" єдина державна електронна система у сфері будівництва (далі - електронна система) - єдина інформаційно-телекомунікаційна система у складі містобудівного кадастру, що забезпечує створення, перегляд, відправлення, прийняття, збирання, внесення, накопичення, обробку, використання, розгляд, зберігання, захист, облік та надання інформації у сфері будівництва, а також електронну взаємодію між фізичними та юридичними особами, державними органами, органами місцевого самоврядування, центрами надання адміністративних послуг, з метою отримання визначених цим Законом послуг у сфері будівництва.
		          Електронна система складається з:
		           1) Реєстру будівельної діяльності;
		           2) електронного кабінету користувача електронної системи (далі - електронний кабінет);
		           3) порталу електронної системи.
		          Невід`ємною архівною складовою частиною Реєстру будівельної діяльності є єдиний реєстр документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт, засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів.
		          Держателем електронної системи є центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері будівництва, архітектури, містобудування, який вживає організаційних заходів, пов`язаних із забезпеченням функціонування електронної системи.
		          Технічним адміністратором електронної системи (далі - технічний адміністратор) є визначене Кабінетом Міністрів України в Порядку ведення електронної системи державне унітарне підприємство, яке належить до сфери управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері інформатизації, електронного урядування, формування і використання національних електронних інформаційних ресурсів, розвитку інформаційного суспільства.
		          Технічний адміністратор здійснює заходи із створення та супроводження програмного забезпечення електронної системи, відповідає за технічне і технологічне забезпечення електронної системи, збереження та захист інформації (даних), що містяться в електронній системі, забезпечує надання та анулювання доступу до електронної системи, проводить навчання роботі з електронною системою.
		          Якщо інформація та документи, що підлягають внесенню до електронної системи, внесені до неї, такі інформація та документи вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.
		          Відповідно до частини першої статті 22-2 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" реєстр будівельної діяльності є компонентом електронної системи, який забезпечує створення, збирання, накопичення, обробку, захист, облік такої інформації, зокрема, містобудівних умов та обмежень.
		          Відповідно до частини другої статті 22-2 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" з використанням Реєстру будівельної діяльності створюються такі електронні документи (крім документів, які містять відомості, що становлять державну таємницю) та здійснюються такі дії, зокрема, містобудівні умови та обмеження, зміни до них, відмова у їх наданні, скасування містобудівних умов та обмежень.
		          Оригіналом документів, визначених цією частиною, є їх примірник в електронній формі, виготовлений за допомогою Реєстру будівельної діяльності.
		          Створення документів та проведення дій, визначених цією частиною, з використанням Реєстру будівельної діяльності здійснюються особами, до повноважень яких віднесено прийняття рішень про видачу відповідних документів та вчинення відповідних дій.
		          Відповідно до пункту 59 Порядку ведення Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.06.2021 №681 (далі - Порядок № 681) Реєстр будівельної діяльності електронної системи є компонентом електронної системи, який забезпечує створення, збирання, накопичення, обробку, захист, облік, зокрема, містобудівних умов та обмежень.
		          Пунктом 60 Порядку №681 визначено, що виключно з використанням Реєстру будівельної, діяльності електронної системи створюються такі електронні документи (крім документів, які містять відомості, що становлять державну таємницю), зокрема, містобудівні умови та обмеження, зміни до них та відмова в їх наданні, скасування містобудівних умов та обмежень.
		          За приписами пункту 158 Порядку №681, через електронний кабінет посадової особи уповноваженого органу містобудування та архітектури здійснюється, зокрема, видача та реєстрація містобудівних умов та обмежень, зміни до них, відмова в їх наданні, видача листів про те, що містобудівні умови не надаються, облік відомостей про їх зміну, скасування або зупинення.
		          З огляду на викладене, Департамент містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) є уповноваженим законодавством органом, на якого покладено функції щодо внесення змін до містобудівних умов та обмежень, у тому числі, на виконання рішення суду.
		          В оскаржуваних Містобудівних умовах та обмеженнях від 14.02.2022 №212 та №215 по вул. Антоновича, 58 та по вул. Антоновича, 66 в місті Києві, в розділі "Назва об`єкта будівництва" зазначено - "Будівництво адміністративно-побутових та наукових будівель", що, на думку позивача, не відповідає намірам забудови передбаченими проектною документацією та умовам укладеного договору".
		          Разом з тим, відповідно до затвердженої та чинної містобудівної документації в межах кварталу існуючої забудови розташовані житлові будинки, громадські будівлі та споруди, об`єкти промислового призначення.
		          Згідно п. 3.3 ДБН В.2.2.-9.2018 Громадські будинки та споруди. - Багатофункціональні будинки і комплекси - це будинки і комплекси, які формуються з приміщень, їх груп, будинків та споруд різного громадського і житлового призначення.
		          Як встановлено пунктом 1 Постанови Бюро Президії Національної академії наук України від 27.10.2017 №280 "Про будівництво (реконструкцію) житла та інших об`єктів нерухомості в НАН України", установам, організаціям і підприємствам НАН України рекомендовано вирішувати питання забезпечення житлом своїх працівників та покращення матеріально-технічної бази шляхом будівництва (реконструкції) житла та інших об`єктів на можливих для забудови земельних ділянках, що знаходяться у їх постійному користуванні, із залученням суб`єктів господарювання приватного сектору економіки на підставі договорів, укладених відповідно до законодавства України.
		          Згідно з пунктом 3 розділу "Визначення термінів" Договору від 22.04.2020 "об`єктом" є житлові та/або нежитлові будинки, будівлі, споруди, допоміжні приміщення, інженерні споруди та/або мережі, вхідні/в`їздні групи тощо, що розташовані на земельних ділянках. Характеристики та параметри об`єкта визначається Проектною документацією. Остаточна площа Об`єкта та його складових визначається з даними технічної інвентаризації після введення Об`єкту в експлуатацію.
		          Як вже було зазначено, Містобудівні умови та обмеження надаються відповідними уповноваженими органами містобудування та архітектури на підставі містобудівної документації на місцевому рівні на безоплатній основі за заявою замовника (із зазначенням кадастрового номера земельної ділянки).
		          Суд зазначає, матеріали справи не містять заяви позивача як замовника об`єктів будівництва, щодо яких відповідачем-1 видано оскаржувані Містобудівні умови та обмеження, та яка б містила назву розділу оскржуваних Містобудівних умов "Назва об`єкта будівництва", однак, на переконання суду, положення Постанови Бюро Президії Національної академії наук України від 27.10.2017 №280 "Про будівництво (реконструкцію) житла та інших об`єктів нерухомості в НАН України" та Договору від 22.04.2020 свідчать про помилковість висновків відповідача-1 щодо правильності викладення розділу "Назва об`єкта будівництва", в тій редакції, яка відображена в Містобудівних умовах та обмеженнях, затверджених наказами Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) №212 та №215 від 14.02.2022, оскільки з наявних матеріалів справи вбачається, що проектування об`єктів будівництва за адресами м. Київ, вул. Антоновича 58 та 66 спрямоване не виключно на будівництво адміністративно-побутових та наукових будівель, а і на будівництво інших об`єктів, зокрема, приміщень, їх груп, будинків та споруд різного громадського і житлового призначення, поєднання яких обумовлене експлуатаційними потребами, економічною доцільністю і містобудівними вимогами, що і стало метою для запровадження такого будівництва. 
		          Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині:
		          - визнати протиправними та скасувати окремі частини Містобудівних умов та обмежень, затверджених наказом Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська: державна адміністрація) №212 від 14.02.2022 року, Містобудівних умов та обмежень, затверджених наказом Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) №215 від 14.02.2022 року, зокрема:
		          Розділ "Назва об`єкта будівництва", щодо Містобудівних умов та обмежень, затверджених наказом Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) №212 від 14.02.2022 та Містобудівних умов та обмежень, затверджених містобудування та архітектури виконавчого органу Київсью міська державна адміністрація) №215 від 14.02.2022 року;
		          - зобов`язати Департамент містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) викласти окремі частини Містобудівних умов та обмежень, затверджених наказом Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) №212 від 14.02.2022 року, Містобудівних умов та обмежень, затверджених наказом Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) №215 від 14.02.2022 року, зокрема:
		                    викласти Розділ "Назва об`єкта будівництва" Містобудівних умов та обмежень, затверджених наказом Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) №212 від 14.02.2022 року "Будівництво адміністративно-побутових та наукових будівель на вул. Антоновича, 58 у Голосіївському районі м. Києва" в новій редакції: "Будівництво багатофункціонального комплексу на вул. Антоновича, 58 у Голосіївському районі м. Києва";
		          викласти Розділ "Назва об`єкта будівництва" Містобудівних умов та обмежень, затверджених наказом Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) №215 від 14.02.2022 року "Будівництво адміністративно-побутових та наукових будівель на вул. Антоновича, 66 у Голосіївському районі м. Києва" в новій редакції: "Будівництво багатофункціонального комплексу на вул. Антоновича, 66 у Голосіївському районі м. Києва".
		          Щодо внесення змін до розділу "Назва об`єкту будівництва" Містобудівних умов та обмежень, затверджених наказом Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) №211 від 14.02.2022 суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог в цій частині з огляду на їх необгрунтованість, оскільки станом на момент розгляду справи вказаний розділ викладений саме в тій редакції, в якій просить позивач у прохальній частині даного позову. 
		          В оскаржуваних Містобудівних умовах та обмеженнях в розділі "Гранично допустима висотність будинків", будівель та споруд у метрах" зазначено - " 27 м. (Відповідно до затвердженої містобудівної документації. Остаточну висоту визначити проектною документацією, розробленою відповідно до вимог ДБН Б.2.2-12:2019 "Планування та забудова територій", ДБН В.2.2.-9:2018 "Будинки і споруди. Громадські будинки та споруди. Основні положення", ДБН В.1.1.-7:2016 "Пожежна безпека об`єктів будівництва. Загальні вимоги", з урахуванням вимог містобудівної документації та пам`яткоохоронного законодавства, із дотриманням нормативно-побутових і протипожежних розривів, забезпеченням нормативної інсоляції та освітленості приміщень об`єкта та суміжної забудови)".
		          Як вже зазначалося судом, відповідно до пункту 8 частини першої статті 1 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки (далі - містобудівні умови та обмеження) - документ, що містить комплекс планувальних та архітектурних вимог до проектування і будівництва щодо поверховості та щільності забудови земельної ділянки, відступів будинків і споруд від червоних ліній, меж земельної ділянки, її благоустрою та озеленення, інші вимоги до об`єктів будівництва, встановлені законодавством та містобудівною документацією.
		          Згідно з частинами другою, четвертою статті 26 та частиною восьмою статті 29 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" суб`єкти містобудування зобов`язані додержуватися містобудівних умов та обмежень під час проектування і будівництва об`єктів.
		          Право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації. 
		          Містобудівні умови та обмеження є чинними до завершення будівництва об`єкта незалежно від зміни замовника.
		          В силу наведених нормативних приписів, реалізовуючи своє право на забудову названої земельної ділянки, позивач зобов`язаний додержуватись усіх вимог, визначених у Містобудівних умовах та обмеженнях від 14.02.2022 №211, №212 та №215, оскільки недотримання таких вимог є підставою для притягнення останнього до відповідальності, як забудовника.
		          Як вже зазначалось вище, містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки, які є одними із основних вихідних даних для проектування, мають містити конкретні вимоги (обмеження) зокрема, щодо граничнодопустимої висоти будівлі.
		          Відповідно до розділу "Гранично допустима висотність будинків, будівель та споруд у метрах" Містобудівних умов та обмежень від 14.02.2022 №211, №212 та №215 зазначено висоту - 27 м. згідно ДБН Б.2.2-12:2019 "Планування та забудова територій", ДБН В.2.2-9:2018 "Будинки і споруди. Громадські будинки та споруди. Основні положення", ДБН В. 1.1-7:2016 "Пожежна безпека об`єктів будівництва. Загальні вимоги".
		          Однак, у ДБН В.2.2-41:2019 "Висотні будівлі. Основні положення", що діють з 01.01.2020 зазначено, що ці будівельні норми застосовують для проектування та будівництва висотних житлових будинків і громадських будівель з умовною висотою понад 73,5 м відповідно до ДБН В1.1-7, в тому числі житлових будинків до 100 м включно та громадських будівель висотою до 150 м включно.
		          За виданими Містобудівними умовами та обмеженнями від 14.02.2022 №211, №212, №215 та з урахуванням висновків суду, викладених вище, за адресами м. Київ, вул. Антоновича, 58, 66 та 69, у Голосіївському районі міста Києва передбачено будівництво багатофункціонального комплексу.
		          Державними будівельними нормами, на які посилається відповідач-1 під час видачі оскаржуваних Містобудівних умов та обмежень передбачено наступне:
		          - Пунктом 3.7. ДБН Б.2.2-12:2019 "Планування та забудова територій" визначено, що багатофункціональні споруди - це будинки і комплекси, які формуються з приміщень, їх груп, різного громадського, житлового та іншого призначення, поєднання яких обумовлене економічною доцільністю і містобудівними вимогами;
		          - Пунктом 3.3 ДБН В.2.2.9:2018 "Будинки і споруди. Громадські будинки та споруди. Основні положення", багатофункціональні будинки і комплекси формуються з приміщень, їх груп, будинків та споруд різного громадського і житлового призначення.
		          Зважаючи на те, що Містобудівні умови та обмеження від 14.02.2022 №211, №212, №215 видані для проектування багатофункціонального комплексу, до складу якого входитимуть об`єкти житлового та громадського призначення, гранично допустима висотність відповідно до ДБН Б.2.2-12:19 "Планування та забудова територій", ДБН В.2.2-9:2018 "Будинки і споруди. Громадські будинки та споруди. Основні положення" та ДБН В.2.2-41:2019 "Висотні будівлі. Основні положення" має бути більше 100 м.
		          Оскільки проектування висотних будинків необхідно виконувати згідно з вимогами чинних будівельних норм та з урахуванням додаткових вимог щодо особливостей висотного будівництва, визначених у ДБН В.2.2-41:2019 "Висотні будівлі. Основні положення", відповідачем-1 безпідставно визначено у Містобудівних умовах та обмеженнях від 14.02.2022 №211, №212, №215 верхню межу гранично допустимої висоти забудови 27 м., як наслідок, безпідставно обмежено гранично допустиму висоту об`єкту будівництва, що свідчить про протиправність вказаної вимоги містобудівних умов.
		          Суд також погоджується з доводами позивача з приводу того, що відповідачем в одному кадастровому кварталі із об`єктом позивача та при подібній містобудівній ситуації була встановлена поверховість - 24 поверхи, що є значно вище, ніж 27 м. Наведене підтверджується Містобудівними умовами та обмеженнями від 24.02.2015 №102/15/12-3/009-15.
		          Інший об`єкт, який також знаходиться в одному кадастровому кварталі із об`єктом позивача та при однаковій містобудівній ситуації, є житловий комплекс "Нью-Йорк" по вул. Антоновича, 74 в місті Києві, поверховість якого зведено до 22 поверхів, що підтверджується Містобудівними умовами та обмеженнями від 12.08.2015 №553/15/12-3/009-15.
		          Таким чином, Департамент містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) при видачі оскаржуваних Містобудівних умовах та обмеженнях від 14.02.2022 №211, №212, №215 протиправно обмежив позивача в праві на реалізацію намірів забудови.
		З урахуванням вищевикладеного суд дійшов висновку про обгрунтованість позовних вимог в частині визнання протиправними та скасування оскаржуваних Містобудівних умовах та обмеженнях від 14.02.2022 №211, №212, №215 в частині їх Розділу "Гранично допустима висотність будинків, будівель та споруд у метрах".
		Таким чином, позовні вимоги в частині визнання протиправними та скасування Містобудівних умовах та обмеженнях від 14.02.2022 №211, №212, №215 в частині їх Розділу "Гранично допустима висотність будинків, будівель та споруд у метрах" є обгрунтованими, а тому підлягають задоволенню.
		          Також, враховуючи наведене, суд вважає за необхідне визнати правомірною необхідність внесення змін до Містобудівних умов та обмежень від 14.02.2022 №211, №212, №215 шляхом доповнення їх Розділом "Гранично допустима висотність будинків, будівель та споруд у метрах" в наступній редакції: "Гранично допустима висота об`єкта проектування більше 100 м, відповідно до містобудівної документації. Остаточну висоту визначити проектною документацією, розробленою згідно із вимогами будівельних норм ДБН В.2.2-12:2019 "Планування та забудова територій", ДСТУ Б В.2.2-29:2011 "Будівлі підприємств. Параметри", ДБН В.2.2-28:2010 "Будинки адміністративного та побутового призначення", ДБН В.2.2.-9-2018 "Будинки і споруди. Громадські будинки та споруди. Основні положення". ДБН В.2.2-41:2019 "Висотні будівлі. Основні положення". Рекомендована поверховість житлової забудови від 25 до 31 поверхів та адміністративно-гюбутової частини від 9 до 31 поверхів включно за умов визначення остаточних показників поверховості багатофункціонального комплексу відповідно до погоджень, отриманих забудовником до розробки проектної документації стадії "П", ДБН В.2.2-15:2019 "Будинки і споруди. Житлові будинки. Основні положення" та ДБН В.1.1.7-2016 "Пожежна безпека об`єктів будівництва".
		          Разом з тим, в оскаржуваних Містобудівних умовах та обмеженнях в розділі "Максимально допустимий відсоток забудови земельної ділянки" зазначено - "Визначити відповідно до ДБН Б.2.2-12:2019 "Планування та забудова територій", ДБН В.2.29:2018 "Будинки і споруди. Громадські будинки та споруди. Основні положення", ДБН В. 1.1-7:2016 "Пожежна безпека об`єктів будівництва. Загальні вимоги", із дотриманням нормативних-побутових і протипожежних розривів, забезпеченням нормативної інсоляції та освітленості приміщень об`єкта та суміжної забудови. При розрахунку відсотку забудови земельної ділянки врахувати розміщення автостоянок (згідно з розрахунком необхідної кількості машиномісць) в межах відведеної земельної ділянки".
		          Статтею 22 Закону України "Про архітектурну діяльність" встановлено, що архітектор під час проектування і будівництва об`єктів архітектури має право:
		          - без попереднього дозволу розробляти проектні пропозиції щодо забудови будь-якої земельної ділянки для визначення можливості і умов здійснення на ній будівництва об`єкта архітектури;
		          - за дорученням замовника одержувати в установленому порядку містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки і технічні умови щодо інженерного забезпечення об`єкта архітектури;
		          - вільно обирати засоби і способи реалізації архітектурного рішення.
		          Частиною першою статті 1 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" встановлено, що:
		          - генеральний план населеного пункту - одночасно містобудівна документація на місцевому рівні та землевпорядна документація, що визначає принципові вирішення розвитку, планування, забудови та іншого використання території населеного пункту;
		          - містобудівна документація - затверджені текстові та графічні матеріали з питань регулювання планування, забудови та іншого використання територій;
		          - містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки (далі - містобудівні умови та обмеження) - документ, що містить комплекс планувальних та архітектурних вимог до проектування і будівництва щодо поверховості та щільності забудови земельної ділянки, відступів будинків і споруд від червоних ліній, меж земельної ділянки, її благоустрою та озеленення, інші вимоги до об`єктів будівництва, встановлені законодавством та містобудівною документацією.
		          Частиною першою статті 5 Закону України "Про основи містобудування" передбачено, що при здійсненні містобудівної діяльності повинні бути забезпечені:
		          - розробка містобудівної документації, проектів конкретних об`єктів згідно з вихідними даними на проектування, з дотриманням норм і правил;
		          - розміщення і будівництво об`єктів відповідно до затверджених у встановленому порядку містобудівної документації та проектів цих об`єктів;
		          - раціональне використання земель та територій для містобудівних потреб, підвищення ефективності забудови та іншого використання земельних ділянок;
		          - урахування державних та громадських інтересів при плануванні та забудові територій;
		          - урахування законних інтересів та вимог власників або користувачів земельних ділянок та будівель, що оточують місце будівництва.
		          Статтею 19 Закону України "Про основи містобудування" встановлено, що при розробці та реалізації містобудівної документації суб`єкти містобудівної діяльності зобов`язані дотримуватись основних завдань та заходів щодо забезпечення сталого розвитку населених пунктів та екологічної безпеки територій.
		          Сталий розвиток населених пунктів передбачає соціально, економічно і екологічно збалансований їх розвиток, спрямований на створення економічного потенціалу, повноцінного життєвого середовища для сучасного та наступних поколінь на основі раціонального використання ресурсів, технологічного переоснащення і реструктуризації підприємств, удосконалення соціальної, виробничої, транспортної, комунікаційно-інформаційної, інженерної інфраструктури.
		          Екологічна безпека територій передбачає дотримання встановлених природоохоронним законодавством вимог щодо охорони навколишнього природного середовища, збереження та раціонального використання природних ресурсів, санітарно-гігієнічних вимог щодо охорони здоров`я людини, здійснення заходів для нейтралізації, утилізації, знищення або переробки всіх шкідливих речовин і відходів.
		          З аналізу викладеного вбачається, що метою встановлення максимально допустимого відсотку забудови земельної ділянки є ефективне використання земельної ділянки та територій з урахуванням узгоджених проектних рішень та рішень проекту Генерального плану міста Києва, що відповідає вимогам позивача у цій частині.           
		          На підставі вищевикладеного, вбачаються обґрунтованими позовні вимоги в частині визнання протиправними та скасування оскаржуваних Містобудівних умов та обмежень, затверджених наказами Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська: державна адміністрація) від 14.02.2022 №211, №212 та №215 в частині їх Розділу "Максимально допустимий відсоток забудови земельної ділянки".
		          Враховуючи вищенаведене та враховуючи, що відповідачем не заперечувались вимоги в частині внесення зазначених змін, суд дійшов висновку, що розділ "Максимально допустимий відсоток забудови земельної ділянки" Містобудівних умов та обмежень, затверджених наказами Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська: державна адміністрація) від 14.02.2022 №211, №212 та №215 необхідно викласти в наступній реакції: "При проектуванні об`єкта будівництва передбачити ефективне використання земельної ділянки та території з урахування угоджених проектних рішень та рішень проекту Генерального плану міста Києва".
		          В оскаржуваних Містобудівних умовах та обмеженнях від 14.02.2022 №212 та №215 в розділі "Планувальні обмеження" зазначено наступне:
		          межі історичних ареалів - Земельна ділянка знаходиться в межах центральної планувальної зони, центрального історичного ареалу (згідно з Генеральним планом міста Києва та проектом планування його приміської зони на період до 2020 року, затвердженим рішенням Київської міської ради від 28.03.2002 №370/1804, наказом Міністерства культури та інформаційної політики України від 02.08.2021 №599 "Про затвердження меж та режимів використання історичних ареалів Києва") -
		          - зони регулювання забудови - Земельна ділянка знаходиться в зоні регулювання забудови другої категорії (згідно з розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 17.05.2002 №979) -
		          - інше - Проектну документацію розробляти з урахуванням положень Законів України "Про охорону культурної спадщини, постанови Кабінету Міністрів України від 13.03.2002 №318 "Про затвердження Порядку визначення меж та режимів використання історичних ареалів населених місць, обмеження господарської діяльності на території історичних ареалів населених місць" та розпорядження Київської міської державної адміністрації від 17.05.2002 №979 "Про внесення змін та доповнень до рішення виконкому Київської міської Ради народних депутатів від 16.07.1979 №920 "Про уточнення меж історико-культурних заповідників та зон охорони пам`яток історії та культури в м. Києві", наказом Міністерства культури та інформаційної політики України від 02.08.2021 №599 "Про затвердження меж та режимів використання території історичних ареалів Києва". У разі необхідності, отримати дозвіл на виконання будівельних робіт згідно з законодавством. Погодити в органах охорони культурної спадщини проект архітектурних перетворень згідно з пунктом 9 частини першої статті 6 Закону України "Про охорону культурної спадщини" (за необхідності). Врахувати вимоги розділу 13 ДБН Б.2.2-12:2019 "Планування та забудова територій".
		          При цьому в Містобудівних умовах та обмеженнях від 14.02.2022 №215 вказано, що земельна ділянка знаходиться в зоні регулювання забудови третьої категорії.
		          В Містобудівних умовах та обмеженнях від 14.02.2022 №211 в розділі "Планувальні обмеження (охоронні зони пам`яток культурної спадщини, межі історичних ареалів, зони регулювання забудови, зони охоронюваного ландшафту, зони охорони археологічного культурного шару, в межах яких діє спеціальний режим їх використання, охоронні зони об`єктів природно-заповідного фонду, прибережні захисні смуги, зони санітарної охорони)" зазначено:
		          "охоронні зони пам`яток культурної спадщини - Земельна ділянка знаходиться в межах центральної планувальної зони, центрального історичного ареалу (згідно з Генеральним планом міста Києва та проектом планування його приміської зони на період до 2020 року, затвердженим рішенням Київської міської ради від 28.03.2002 №370/1804, наказом Міністерства культури та інформаційної політики України від 02.08.2021 №599 "Про затвердження меж та режимів використання історичних ареалів Києва") -
		          зони регулювання забудови - Земельна ділянка знаходиться в зоні регулювання забудови другої категорії (згідно з розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 17.05.2002 №979) -
		          інше - На ділянці проектування розташований меморіальний будинок, в якому протягом 1929-1953 pp. працював ОСОБА_1 , який є пам`яткою історії місцевого значення відповідно до рішення виконавчого комітету Київської міськрад народних депутатів від 27.01.1970 №159. Забезпечити збереження предмету охорони пам`ятки, її частин та елементів, як під час виконання будівельних робіт, так і при подальшій експлуатації -
		          інше - Проектну документацію розробляти з урахуванням положень Законів України "Про охорону культурної спадщини, Постанови Кабінету Міністрів України від 13.03.2002 №318 "Про затвердження Порядку визначення меж та режимів використання історичних ареалів населених місць, обмеження господарської діяльності на території історичних ареалів населених місць" та Розпорядження Київської міської державної адміністрації від 17.05.2002 №979 "Про внесення змін та доповнень до рішення виконкому Київської міської Ради народних депутатів від 16.07.1979 №920 "Про уточнення меж історико-культурних заповідників та зон охорони пам`яток історії та культури в м. Києві", наказом Міністерства культури та інформаційної політики України від 02.08.2021 №599 "Про затвердження меж та режимів використання території історичних ареалів Києва". У разі необхідності, отримати дозвіл на виконання будівельних робіт згідно з законодавством. Погодити в органах охорони культурної спадщини проект архітектурних перетворень згідно з пунктом 9 частини першої статті 6 Закону України "Про охорону культурної спадщини" (за необхідності). Врахувати вимоги розділу 13 ДБН Б.2.2- 12:2019 "Планування та забудова територій".
		          Позивач не погоджується з вищевказаними висновками та обмеженнями, встановленими відповідачем-1 у виданих Містобудівних умовах та обмеженнях та наголошує на тому, що він виконує функції замовника будівництва та за рахунок якого здійснюється фінансування будівництва, зобов`язаний проектну документацію розробляти з урахуванням положень Закону України "Про охорону культурної спадщини" та Постанови Кабінету Міністрів України від 13 березня 2002 р. №318 "Про затвердження Порядку визначення меж та режимів використання історичних ареалів населених місць, обмеження господарської діяльності на території історичних ареалів населених місць".
		          Щодо знаходження земельних ділянок по вулиці Антоновича, 58,66 та 69 в місті Києві в межах, центрального історичного ареалу, суд зазначає наступне.
		          Нормативно-правовим актом, який регулює правові, організаційні, соціальні та економічні відносини у сфері охорони культурної спадщини з метою її збереження, використання об`єктів культурної спадщини у суспільному житті, захисту традиційного характеру середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь є Закон України "Про охорону культурної спадщини".
		          В статті 1 Закону України "Про охорону культурної спадщини", серед іншого, наведено визначення наступних термінів:
		          зони охорони пам`ятки - встановлювані навколо пам`ятки охоронна зона, зона регулювання забудови, зона охоронюваного ландшафту, зона охорони археологічного культурного шару, в межах яких діє спеціальний режим їх використання;
		          історичне населене місце - населене місце, яке зберегло повністю або частково історичний ареал і занесене до Списку історичних населених місць України;
		          історичний ареал населеного місця - частина населеного місця, що зберегла об`єкти культурної спадщини і пов`язані з ними розпланування та форму забудови, які походять з попередніх періодів розвитку, типові для певних культур або періодів розвитку.
		          Приписами пункту 7 частини другої статті 6 Закону України "Про охорону культурної спадщини" визначено, що до повноважень районних державних адміністрацій, виконавчого органу сільської, селищної, міської ради відповідно до їх компетенції у сфері охорони культурної спадщини, у тому числі, належить надання висновків щодо відповідних програм та проектів містобудівних, архітектурних і ландшафтних перетворень, меліоративних, шляхових, земляних робіт на пам`ятках місцевого значення, історико- культурних заповідних територіях та в зонах їх охорони, на охоронюваних археологічних територіях, в історичних ареалах населених місць, а також програм та проектів, реалізація яких може позначитися на стані об`єктів культурної спадщини.
		          При цьому, відповідно до частини першої статті 32 Закону України "Про охорону культурної спадщини", з метою захисту традиційного характеру середовища окремих пам`яток, їх комплексів (ансамблів), історико-культурних заповідників, історико-культурних заповідних територій навколо них мають встановлюватися зони охорони пам`яток: охоронні зони, зони регулювання забудови, зони охоронюваного ландшафту, зони охорони археологічного культурного шару.
		          Межі та режими використання історичних ареалів населених місць, обмеження господарської діяльності на територіях історичних ареалів населених місць визначаються у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, відповідною науково-проектною документацією, яка затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони культурної спадщини або уповноваженими ним органами охорони культурної спадщини.
		          Порядок визначення та затвердження меж і режимів використання зон охорони пам`яток та внесення змін до них встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони культурної спадщини.
		          Згідно з частиною третьою статті 32 Закону України "Про охорону культурної спадщини", з метою захисту традиційного характеру середовища населених місць вони заносяться до Списку історичних населених місць України.
		          Список історичних населених місць України за поданням центрального органу виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини затверджується Кабінетом Міністрів України.
		          Відповідно до частини четвертої статті 32 Закону України "Про охорону культурної спадщини" на охоронюваних археологічних територіях, у межах зон охорони пам`яток, історичних ареалів населених місць, занесених до Списку історичних населених місць України, забороняються містобудівні, архітектурні чи ландшафтні перетворення, будівельні, меліоративні, шляхові, земляні роботи без дозволу відповідного органу охорони культурної спадщини.
		          З аналізу викладених норм вбачається, що з метою захисту традиційного характеру середовища населених місць вони заносяться до Списку історичних населених місць України.
		          Місто Київ внесено до Списку історичних населених місць України (міста і селища міського типу), який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.2001 № 878.
		          На виконання вказаних положень Закону України "Про охорону культурної спадщини" постановою Кабінету Міністрів України від 13.03.2002 №318 затверджено Порядок визначення меж та режимів використання історичних ареалів населених місць, обмеження господарської діяльності на території історичних ареалів населених місць (надалі - Порядок № 318)
		          Відповідно до пункту 1 Порядку №318 історичні ареали визначаються тільки в населених місцях, що занесені до Списку історичних населених місць України, затвердженого Кабінетом Міністрів України.
		          Відповідно до пункту 4 Порядку №318 відповідальними за визначення меж та режимів використання історичних ареалів є Мінкультури та уповноважені ним органи охорони культурної спадщини.
		          Пунктом 5 Порядку № 318 передбачено, що межі історичних ареалів визначаються спеціальною науково-проектною документацією під час розроблення історико- архітектурних опорних планів цих населених місць.
		          Пунктом 10 Порядку №318 передбачено, що історичний ареал є спеціально виділеною у населеному місці територією історико-культурного значення із затвердженими межами, яка повинна фіксуватися в усіх землевпорядних і містобудівних документах та розглядатися як специфічний об`єкт містобудівного проектування.
		          За увесь період існування земельних ділянок (м. Київ, вул. Антоновича (Горького), 58, 66, 69), як об`єктів цивільних прав та обов`язків (з дати присвоєння кадастрового номеру) до відомостей Державного земельного кадастру не внесено жодних обтяжень та обмежень, а також будь-яких відомостей щодо перебування згаданих територій в історичному ареалі, що підтверджується витягами з ДЗК №НВ-8001329902021 від 14.06.2021; №НВ- 8001329882021 від 14.06.2021 та №НВ-8001329602021 від 14.06.2021. 
		          Відсутність нормативно-правових актів прийнятих в установленому законом порядку підтверджується відсутністю відповідних відомостей щодо обтяжень/обмежень у Державному земельному кадастрі. 
		          Відповідно до пункту 12 Порядку №318 визначені науково-проектною документацією межі історичних ареалів погоджуються відповідним органом місцевого самоврядування та затверджуються Мінкультури.
		          Отже, межі історичних ареалів міста Києва, як історичного населеного місця України, визначаються науково-проектною документацією, погодженою відповідним органом місцевого самоврядування та затвердженою Мінкультури.
		          Відповідно до частин першої, чотирнадцятої статті 17 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" генеральний план населеного пункту є основним видом містобудівної документації на місцевому рівні, призначеної для обгрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту.
		          Генеральні плани населених пунктів та зміни до них розглядаються і затверджуються відповідними сільськими, селищними, міськими радами протягом трьох місяців з дня їх подання.
		          З аналізу наведених норм вбачається, що Генеральний план міста Києва є основним видом містобудівної документації на місцевому рівні, яка затверджується Київською міською радою та не є науково-проектною документацією в розумінні положень статті 32 Закону України "Про охорону культурної спадщини" та Порядку визначення меж та режимів використання історичних ареалів населених місць, обмеження господарської діяльності на території історичних ареалів населених місць, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.03.2002 №318.
		          Межі та режими використання історичного ареалу міста Києва визначені діючим Генеральним планом міста Києва та проектом планування його приміської зони на період до 2020 року, затвердженим рішенням Київської міської ради від 28.03.2002 №370/1804. 
		          Однак, на момент видання Департаментом містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) оскаржуваних Містобудівних умов та обмежень, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони культурної спадщини або уповноваженими ним органами охорони культурної спадщини не затверджено науково- проектну документацію щодо меж та режимів використання історичних ареалів м. Києва.
		          Також відсутні відомості щодо подання історико-містобудівного опорного плану, який входить до складу Генерального плану міста Києва та проекту планування його приміської зони на період до 2020 року, затвердженого рішенням Київської міської ради від 28.03.2002 № 370/1804, на розгляд до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони культурної спадщини та його затвердження останнім.
		          Верховний Суд у постанові від 27.02.2019 по справі № 826/5755/17 дійшов висновку, що межі історичного ареалу міста Києва не затверджено Міністерством культури України у відповідності до вимог статті 32 Закону України "Про охорону культурної спадщини" та Порядку № 318.
		          Про відсутність затверджених меж історичного ареалу міста Києва, дійшов висновку також Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 03.04.2020 у справі № 640/21505/18 та від 14.08.2020 у справі №640/13331/19.
		          Аналогічна позиція у подібних правовідносинах викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справі №813/4993/15.
		          Суд зазначає, що вказані висновки Верховного Суду, у відповідності до частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України є обов`язковими для суду першої інстанції.
		          Окрім того, колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду в постанові від 22.09.2021 у справі № 640/3418/20 погодилася з вказаними висновками Верховного Суду, зазначивши, що відповідач (Департамент містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) не навів доказів на спростування цих висновків та фактично підтвердив відсутність діючого нормативного акту про затвердження меж історичного ареалу міста Києва Міністерством культури України, а також не зазначив підстав, які б спростовували висновок судів із цього приводу, а відтак, колегія суддів не вбачає підстав для відступу від правової позиції, сформованої у справі № 826/5755/17.
		          За відсутності доказів того, що науково-проектна документація щодо меж та режимів використання історичних ареалів населеного місяця затвержена центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини, відсутні підстави вважати, що відповідний об`єкт будівництва знаходиться в межах історичного ареалу.
		          Відповідач-1 в оскаржуваних Містобудівних умовах та обмеженнях посилається на Наказ Міністерства культури та інформаційної політики України від 02.08.2021 №599 "Про затвердження меж та режимів використання території історичних ареалів м. Києва", задля встановлення незаконних обмежень для замовника будівництва та віднесення земельних ділянок майбутньої забудови до території історичного ареалу. 
		          Судом встановлено, що на офіційному веб-сайті Міністерства культури та інформаційної політики України опубліковано інформацію, що станом на 16.08.2021 межі та режими використання історичного ареалу м. Києва затвердженні на підставі наказу Міністерства культури та інформаційної політики України від 02.08.2021 №599, у зв`язку з чим необхідно зазначити наступне.
		          Так, 02.08.2021 Міністерством культури та інформаційної політики України прийнято наказ №599 "Про затвердження меж та режимів використання території історичних ареалів м. Києва", пунктом 1 якого затверджено межі та режими використання території історичних ареалів міста Києва, визначені науково- проектною документацією "Збереження та охорона історико-культурної спадщини. Історико-архітектурний опорний план м. Києва" (том 8 Генерального плану м. Києва), розроблено КО "Інститут генерального плану м. Києва" на замовлення Департаменту містобудування та архітектури Київської міської державної адміністрації.
		          Однак, суд зазначає, що прийняття Міністерством культури та інформаційної політики України наказу від 02.08.2021 №599 "Про затвердження меж та режимів використання території історичних ареалів м. Києва" жодним чином не може свідчити про те, що на момент видання оскаржуваних Містобудівних умов та обмежень, межі та режими використання історичних ареалів міста Києва затверджені у встановленому законом порядку, з огляду на наступне.
		          Частиною третьою статті 117 Конституції України встановлено, що нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади підлягають реєстрації в порядку, встановленому законом.
		          Постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.1992 №731 затверджено Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади (далі - Положення №731).
		          У відповідності до пункту 1 Положення №731 державна реєстрація нормативно- правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, які є суб`єктами нормотворення, здійснюється відповідно до Указу Президента України від 03.10.1992 №493 "Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади", цього Положення та інших актів законодавства про державну реєстрацію нормативно-правових актів.
		          Відповідно до пункту 2 Положення №731 державній реєстрації підлягають нормативно-правові акти, які містять одну або більше норм, що зачіпають права, свободи, законні інтереси і стосуються обов`язків громадян та юридичних осіб, встановлюють новий або змінюють, доповнюють чи скасовують організаційно-правовий механізм їх реалізації, або мають міжвідомчий характер, тобто є обов`язковими для інших органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, а також юридичних осіб, що не належать до сфери управління суб`єкта нормотворення.          
		          Абзацами 1 та 2 пункту 6 Положення №731 визначено, що державну реєстрацію здійснюють відносно нормативно-правових актів міністерств, інших центральних органів виконавчої влади - Мін`юст.
		          Пунктом 12 Положення №731 передбачено, що у разі коли нормативно-правовий акт відповідає вимогам, зазначеним у цьому Положенні, орган державної реєстрації приймає рішення про його державну реєстрацію та заносить його до державного реєстру (додаток 1).
		          Відповідно до пункту 15 Положення №731 міністерства, інші центральні органи виконавчої влади направляють для виконання нормативно-правові акти лише після їх державної реєстрації та офіційного опублікування.
		          У разі порушення зазначених вимог нормативно-правові акти вважаються такими, що не набрали чинності, і не можуть бути застосовані.
		          При направленні на виконання та опублікуванні нормативно-правового акта посилання на дату і номер державної реєстрації акта є обов`язковим.
		          Отже, виключно Міністерство юстиції України, за наслідками правової експертизи нормативно-правового акта, робить висновок щодо наявності підстав для його державної реєстрації.
		          Аналогічний висновок наведено в постанові Верховного Суду від 27.03.2019 у справі №826/15456/17.
		          Наказ Міністерства культури та інформаційної політики України від 02.08.2021 №599 стосується неперсоніфікованих осіб, а саме: органів державної влада та місцевого самоврядування, забудовників, якими можуть виступати як фізичні, так і юридичні особи. Здатність правового акта поширювати свою чинність хоч і на певне коло, однак неперсоніфікованих осіб - є ознакою нормативності. Крім того, вказаний наказ має необмежений термін дії, зумовлює настання правових наслідків для необмеженого кола осіб. 
		          Суд встановив, що наказ Міністерства культури та інформаційної політики України від 02 серпня 2021 року №599 "Про затвердження меж та режимів використання території історичних ареалів м. Києва" не зареєстрований як нормативно-правовий акт та не опублікований у відповідному офіційному виданні.
		          За наведених вище обставин вбачається, що наказ Міністерства культури та інформаційної політики України від 02.08.2021 №599 "Про затвердження меж та режимів використання території історичних ареалів м. Києва" є нормативно-правовим актом, у зв`язку з чим, останній у відповідності до вищенаведених норм права в обов`язковому порядку підлягав державній реєстрації в Міністерстві юстиції України з одночасним його внесенням до Державного реєстру нормативно-правових актів міністерств та інших органів державної виконавчої влади. 
		          Станом на момент видання оскаржуваних Містобудівних умов та обмежень до Державного реєстру нормативно-правових актів міністерств та інших оргнаів виконавчої влади, який розміщений за посиланням https://www.reestrnpa.gov.ua, не занесено інформацію про державну реєстрацію наказу Міністерства культури та інформаційної політики України від 02.08.2021 №599 "Про затвердження меж та режимів використання території історичних ареалів м. Києва".
		          Таким чином, наказ Міністерства культури та інформаційної політики України від 02.08.2021 №599 "Про затвердження меж та режимів використання території історичних ареалів м. Києва", всупереч нормам чинного законодавства, не пройшов державну реєстрацію в Міністерстві юстиції України, а тому він вважається таким, що не набрав чинності, у зв`язку з чим не підлягав застосуванню. 
		          У свою чергу відповідач не надав будь-яких доказів, які б підтверджували наявність станом на момент видання оскаржуваних Містобудівних умов та обмежень належним чином затверджених меж історичного ареалу міста Києва, як історичного населеного місця України, відповідно до положень статті 32 Закону України "Про охорону культурної спадщини" пунктів 1, 4, 5, 10, 12 Порядку №318, частин третьої і четвертої статті 17 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".
		          Враховуючи те, що межі та режими використання історичних ареалів міста Києва не затверджено у встановленому законом порядку, що підтверджується, серед іншого, висновками Верховного Суду, викладеними в постановах від 27.02.2019 у справі №826/5755/17, від 03.04.2020 у справі №640/21505/18, від 14.08.2020 у справі №640/13331/19 та від 22.09.2021 у справі №640/3418/20, відсутні правові підстави вважати, що земельні ділянки, які розташовані за адресами: м. Київ, вул. Антоновича, 58, вул. Антоновича, 66 та вул. Антоновича, 69 на яких планується будівництво багатофункціональних комплексів знаходяться в межах історичного ареалу, як це зазначено відповідачем-1 в абзаці першому "Межі історичних ареалів" в розділі "Планувальні обмеження (охоронні зони пам`яток культурної спадщини, межі історичних ареалів, зони регулювання забудови, зони охоронюваного ландшафту, зони охорони археологічного культурного шару, в межах яких діє спеціальний режим їх використання, охоронні зони об`єктів природно-заповідного фонду, прибережні захисні смуги, зони санітарної охорони)" оскаржуваних Містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта будівництва.
		          Щодо положення оскаржувних Містобудівних умов та обмежень стосовно знаходження ділянок проектування в межах центральної планувальної зони, суд зазначає наступне. 
		          У пункті 9 частини першої статті 1 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" наведено визначення терміну "план зонування території (зонінг)", відповідно до якого, план зонування території (зонінг) - документація, що є складовою комплексного плану просторового розвитку території територіальної громади або генерального плану населеного пункту і визначає умови та обмеження використання території у межах визначених функціональних зон.
		          Відповідно до частини першої статті 16 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" планування територій на місцевому рівні здійснюється шляхом розроблення та затвердження генеральних планів населених пунктів, планів зонування територій і детальних планів території, їх оновлення та внесення змін до них.
		          Частинами першою-четвертою статті 18 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" визначено, що план зонування території розробляється на основі генерального плану населеного пункту (у його складі або як окремий документ) з метою визначення умов та обмежень використання території для містобудівних потреб у межах визначених зон.
		          План зонування території розробляється з метою створення сприятливих умов для життєдіяльності людини, забезпечення захисту територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру, запобігання надмірній концентрації населення і об`єктів виробництва, зниження рівня забруднення навколишнього природного середовища, охорони та використання територій з особливим статусом, у тому числі ландшафтів, об`єктів історико-культурної спадщини, а також земель сільськогосподарського призначення і лісів та підлягає стратегічній екологічній оцінці. План зонування території встановлює функціональне призначення, вимоги до забудови окремих територій (функціональних зон) населеного пункту, їх ландшафтної організації.
		          Зонування території здійснюється з дотриманням таких вимог: 1) урахування попередніх рішень щодо планування і забудови території; 2) виділення зон обмеженої містобудівної діяльності; 3) відображення існуючої забудови територій, інженерно- транспортної інфраструктури, а також основних елементів планувальної структури територій; 4) урахування місцевих умов під час визначення функціональних зон; 5) установлення для кожної зони дозволених і допустимих видів використання територій для містобудівних потреб, умов та обмежень щодо їх забудови; 6) узгодження меж зон з межами територій природних комплексів, смугами санітарно-захисних, санітарних, охоронних та інших зон обмеженого використання земель, червоними лініями; 7) відображення меж прибережних захисних смуг і пляжних зон водних об`єктів.
		          Параметри використання території та будівель, запропонованих для розташування у межах декількох земельних ділянок або окремої земельної ділянки, зокрема, функціональне призначення, граничні поверховість та площа забудови, можливе розміщення на ділянці, є обов`язковими для врахування під час зонування відповідної території.
		          Відповідно до частини восьмої статті 18 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" план зонування території затверджується на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради протягом 30 днів з дня його подання.
		          В ході розгляду справи по суті судом встановлено (з інформації, яка міститься на офіційному веб-сайті Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) за посиланням: https://kga.gov.ua/index.php. що 20.09.2012 Київською міською радою прийнято рішення № 69/8353, яким вирішено розробити План зонування території центральної планувальної зони міста Києва та інших частин міста, проект розміщення першої черги будівництва та подати на затвердження до Київської міської ради в установленому порядку, забезпечивши узгодженість містобудівної документації з Генеральним планом м. Києва.
		           13 листопада 2013 року Київською міською радою прийнято рішення №518/10006 про затвердження Міської програми створення (оновлення) містобудівної документації у м.Києві.
		          З розділу 1 Міської програми створення (оновлення) містобудівної документації у місті Києві вбачається, що на момент прийняття Київською міською радою вказаного рішення, відсутні затверджені плани зонування територій та детальні плани територій.
		          Крім того, суд також враховує, що абзацом 3 розділу 1 Міської програми створення (оновлення) містобудівної документації у м. Києві, затвердженої рішенням Київської міської ради від 13.11.2013 №518/10006, визначено, що проекти детальних планів територій, розроблені у 2000-2010 рр., на сьогодні застаріли у зв`язку із зміною нормативно-правової бази, необхідністю урахування рішень про надання земельних ділянок для будівництва, змін власників та функціонального призначення об`єктів нерухомого майна на цих територіях, новітніх технологій проектування. 
		          На офіційному веб-сайті Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) за посиланням: https://kga.gov.ua/index.php розміщено проект Плану зонування території центральної планувальної зони міста Києва, розроблений КО "Київгенплан", на підставі рішення Київської міської ради № 69/8353 від 20.09.2012.
		          Однак, як встановлено судом, ні на момент видання оскаржуваних Містобудівних умов та обмежень від 14.02.2022 №211, №212 та №213, ні на момент розгляду судом даної справи, План зонування території центральної планувальної зони міста Києва не затверджений Київською міською радою, як передбачено положеннями частини восьмої статті 18 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".
		          За таких обставин, відсутні правові підстави вважати, що земельні ділянки, які розташовані за адресами: м. Київ, вул. Антоновича, 58, 66 та 69 та на яких планується будівництво багатофункціональних комплексів, знаходяться в межах центральної планувальної зони, яке зазначено відповідачем-1 в абзаці 1 "Межі історичних ареалів" в розділі "Планувальні обмеження (охоронні зони пам`яток культурної спадщини, межі історичних ареалів, зони регулювання забудови, зони охоронюваного ландшафту, зони охорони археологічного культурного шару, в межах яких діє спеціальний режим їх використання, охоронні зони об`єктів природно-заповідного фонду, прибережні захисні смуги, зони санітарної охорони" оскаржуваних Містобудівних умов та обмежень. 
		          Таким чином, враховуючи те, що межі та режими використання історичних ареалів міста Києва не затверджені у відповідності до статті 32 Закону України "Про охорону культурної спадщини" та Порядку №318, а також те, що План зонування території (зонінг) центральної планувальної зони міста Києва не затверджений Київською міською радою, як передбачено положеннями частини другої статті 16 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", суд погоджується з доводами позивача в цій частині та вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги в частині шляхом визнання протиправним та виключення розділу "Планувальні обмеження (охоронні зони пам`яток культурної спадщини, межі історичних ареалів, зони регулювання забудови, зони охоронюваного ландшафту, зони охорони археологічного культурного шару, в межах яких діє спеціальний режим їх використання, охоронні зони об`єктів природно-заповідного фонду, прибережні захисні смуги, зони санітарної охорони)" оскаржуваних Містобудівних умов та обмежень наступні положення: межі історичних ареалів - Земельна ділянка знаходиться в межах центральної планувальної зони, центрального історичного ареалу (згідно з Генеральним планом міста Києва та проектом планування його приміської зони на період до 2020 року, затвердженим рішенням Київської міської ради від 28.03.2002 №370/1804, наказом Міністерства культури та інформаційної політики України від 02.08.2021 №599 "Про затвердження меж та режимів використання історичних ареалів Києва").
		          З приводу зони регулювання забудови, суд зазначає наступне.
		          В оскажуваних Містобудівних умовах та обмеженнях від 14.02.2022 №212 та №211 відповідачем-1 зазначено про те, що земельні ділянки знаходяться в зоні регулювання забудови другої категорії (згідно з Розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 17.05.2002 №979), в Містобудівних умовах та обмеженнях від 14.02.2022 №215 - в зоні регулювання забудови третьої категорії.
		          Проте судом встановлено, що у Розпорядженні Київської міської державної адміністрації від 17.05.2002 №979 відсутнє посилання на вулицю Антоновича, з огляду на що остання не відноситься до зони регулювання забудови ні другої, ні третьої категорії.
		          У свою чергу відповідач не довів належними та допустимими доказами, що вулиця Антоновича (58, 66, 69) у Голосіївському районі входить до переліку ділянок зони регулювання забудови другої чи третьої категорії. 
		          Відповідно до статті 1 Закону України "Про охорону культурної спадщини" зони охорони пам`ятки, історико-культурного заповідника, історико-культурної заповідної території (далі - зони охорони) - встановлювані навколо території пам`ятки, історико-культурного заповідника, історико-культурної заповідної території охоронна зона, зона регулювання забудови, зона охоронюваного ландшафту, зона охорони археологічного культурного шару, в межах яких діє спеціальний режим їх використання.   
		          Згідно з частиною першою статті 32 Закону України "Про охорону культурної спадщини" з метою захисту традиційного характеру середовища окремих пам`яток, комплексів (ансамблів) навколо них повинні встановлюватися зони охорони пам`яток: охоронні зони, зони регулювання забудови, зони охоронюваного ландшафту, зони охорони археологічного культурного шару.
		          Межі та режими використання зон охорони визначаються науково-проектною документацією, що складається за результатами проведених досліджень.
		          Рішення про затвердження науково-проектної документації з визначення меж і режимів використання зони охорони приймається:
		          центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини, - щодо зон охорони пам`яток національного значення, історико-культурних заповідників державного значення, історико-культурних заповідних територій;
		          органом охорони культурної спадщини Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями - щодо пам`яток місцевого значення; історико-культурних заповідників місцевого значення.
		          Режим використання зон охорони встановлює обмеження діяльності у використанні відповідної території (земель).
		          Порядок визначення меж і режимів використання зон охорони, затвердження науково-проектної документації та внесення змін до неї встановлюється Кабінетом Міністрів України.
		          Пунктом 1.4 Порядку визначення меж зон охорони пам`яток, затвердженого наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 26.02.2001 №41 (в редакції чинній станом на 17.05.2002) передбачено, що відповідальними  за визначення  та   затвердження   зон охорони  пам`яток є Державний комітет будівництва, архітектури та житлової політики  України  та  вповноважені  ним  органи  охорони культурної спадщини - щодо пам`яток архітектури та містобудування, садово-паркового мистецтва, ландшафтних, монументального мистецтва (пов`язаних з архітектурними пам`ятками, комплексами, ансамблями); Міністерство  культури  і  мистецтв  України   -   щодо   пам`яток археології,  історії,  монументального  мистецтва (не пов`язаних з архітектурними пам`ятками, комплексами, ансамблями).
		          З аналізу наведених норм, в редакції, чинній на момент прийняття Київською міською державною адміністрацією Розпорядження від 17.05.2002 №979 "Про внесення змін та доповнень до рішення Виконкому Київської міської ради народних депутатів" від 16.07.1979 №920 "Про уточнення меж історико-культурних заповідників і зон охорони пам`яток історії та культури в м. Києві" вбачається, що межі та режими використання зон охорони пам`яток (зон регулювання забудови) визначалися відповідною науково-проектною документацією, яка затверджувалася центральним органом виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини або уповноваженими ними органами охорони культурної спадщини.    
		          Зі змісту наведено вбачається, що Київська міська державна адміністрація не є уповноваженим органом охорони культурної спадщини у розумінні Закону України "Про охорону культурної спадщини" для встановлення меж та режимів використання зон охорони культурної спадщини. 
		          При цьому, відповідно до пункту 14 частини другої статті 5 Закону України "Про охорону культурної спадщини" передбачено, що до повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини, належить зокрема погодження програм та проектів містобудівних, архітектурних та ландшафтних перетворень, меліоративних, шляхових, земляних робіт на пам`ятках національного значення, їх територіях, в історико-культурних заповідниках, на історико-культурних заповідних територіях, у зонах охорони, на охоронюваних археологічних територіях, в історичних ареалах населених місць, а також програм і проектів, реалізація яких може позначитися на об`єктах культурної спадщини.
		          Пункт 9 частини першої статті 6 Закону України "Про охорону культурної спадщини" встановлює, що до повноважень органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів охорони культурної спадщини обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій відповідно до їхньої компетенції зокрема належить погодження відповідних програм та проектів містобудівних, архітектурних і ландшафтних перетворень, меліоративних, шляхових, земляних робіт, реалізація яких може позначитися на стані пам`яток місцевого значення, їх територій і зон охорони.
		          Отже, до повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини, яким є Міністерство культури та інформаційної політики України, та до повноважень Департаменту охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) належить саме погодження програм та проектів містобудівних, архітектурних та ландшафтних перетворень, тобто містобудівної документації, але не проектної документації на будівництво об`єктів.
		          Щодо охоронних зон пам`яток культурної спадщини відносно Містобудівних умов та обмежень від 14.02.2022 №211, суд зазначає наступне. 
		          Відповідно до абзацу 3 частини першої статті 32 Закону України "Про охорону культурної спадщини" (в редакції, чинній на момент прийняття Міністерством культури і туризму України наказу № 58/0/16-10 від 03.02.2010 "Про затвердження науково-проектної документації щодо меж і режимів використання зон охорони пам`яток та історичних ареалів та занесення об`єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України") порядок визначення та затвердження меж і режимів використання зон охорони пам`яток та внесення змін до них встановлюється центральним органом виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини.
		          Відповідно до абзацу 3 частини першої статті 32 Закону України "Про охорону культурної спадщини" (в редакції, чинній на момент прийняття Департаментом охорони культурної спадщини наказу № 86 від 18.12.2019) порядок визначення та затвердження меж і режимів використання зон охорони пам`яток та внесення змін до них встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони культурної спадщини.
		          З аналізу наведеної норми, в редакції, чинній як станом на 03.02.2010, так і станом на 18.12.2019, чітко вбачається, що визначення та затвердження меж і режимів використання зон охорони пам`яток здійснюється згідно з Порядком, встановленим центральним органом виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини (центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони культурної спадщини).
		          Водночас, наказом Державного комітету України з будівництва та архітектури від 21.11.2002 №79 скасовано наказ Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 26.02.2001 №41 "Про затвердження Порядку визначення меж зон охорони пам`яток".
		          В подальшому, після 21.11.2002 центральним органом виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини не встановлювався (затверджувався) новий "Порядок визначення та затвердження меж і режимів використання зон охорони пам`яток та внесення змін до них".
		          Таким чином, як на момент прийняття Міністерством культури і туризму України наказу № 58/0/16-10 від 03.02.2010, так і на момент прийняття Департаментом охорони культурної спадщини наказу №86 від 18.12.2019, був відсутній "Порядок визначення та затвердження меж і режимів використання зон охорони пам`яток". 
		          Такий Порядок був відсутнім як  на момент видання Містобудівних умов та обмежень від 14.02.2022 №211, так і на дату звернення до суду з цим позовом.
		          За таких обставин, відсутність передбаченого законом порядку визначення та затвердження меж і режимів використання зон охорони пам`яток робить незаконним будь-яке затвердження таких зон охорони пам`яток та режимів їх використання.
		          При цьому, згідно з нормою статті 32 Закону України "Про охорону культурної спадщини", саме лише віднесення певної території до зони охорони пам`яток, без визначення меж та режимів використання цієї зони відповідною науково-проектною документацією та без їх затвердження відповідним органом охорони культурної спадщини, не наділяє тим обсягом правового захисту, що передбачений чинним законодавством для зон охорони пам`яток.
		          Верховний Суд у постанові від 26.02.2020 по справі №826/9175/18 дійшов аналогічного висновку, зазначивши про те, що віднесення певної території до зони охорони пам`яток без визначення меж та режимів використання цієї зони відповідною науково-проектною документацією та без їх затвердження відповідним органом охорони культурної спадщини, не наділяло її тим обсягом правового захисту, що передбачений чинним законодавством для зон охорони пам`яток.
		          Крім того, згідно з частиною першою статті 25 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" режим забудови територій, визначених для містобудівних потреб, встановлюється у комплексних планах, генеральних планах населених пунктів, планах зонування та детальних планах територій.
		          Відповідно до частини другої статті 16 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" містобудівна документація на місцевому рівні може бути оновлена за рішенням місцевих рад.
		          Частиною третьою статті 16 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" передбачено, що внесення змін до містобудівної документації на місцевому рівні здійснюється у порядку, визначеному законодавством для її розроблення та затвердження.
		          Згідно з частиною чотирнадцятою статті 17 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" генеральні плани населених пунктів та зміни до них розглядаються і затверджуються відповідними сільськими, селищними, міськими радами протягом трьох місяців з дня їх подання.
		          Зі змісту наведених норм вбачається, що внесення змін до містобудівної документації на місцевому рівні відбувається лише на підставі рішення місцевої ради та у порядку, визначеному законодавством для її розроблення та затвердження.
		          Разом з тим, такий спосіб внесення змін до містобудівної документації на місцевому рівні, як встановлення наказом Міністерства культури і туризму України № 58/0/16-10 від 03.02.2010 та/або наказом Департаменту охорони культурної спадщини № 86 від 18.12.2019 вимог до планування, забудови та іншого використання певної території м. Києва (Голосіївського району), тобто встановлення режимів забудови такої території, законом не передбачено.
		          Водночас, судом встановлено, що вулиця Антоновича (58, 66, 69) у Голосіївському районі міста Києва не віднесена до перелік об`єктів культурної спадщини м. Києва, що заносяться до Державного реєстру нерухомих пам`яток України за категорією місцевого значення (Додаток 25 до Наказу Міністерства культури і туризму України від 03.02.2010 № 58/0/16-10).
		          Зазначені висновки узгоджуються з висновками Верховного Суду, викладеними в постановах від 22.09.2021 у справі № 640/3418/20 та від 27.02.2019 у справі № 809/721/18.
		          Наведене свідчить про те, що Київською міською радою не вносились зміни до містобудівної документації, а саме до Генерального плану міста Києва та проекту планування його приміської зони на період до 2020 року у зв`язку із прийняттям наказу Міністерства культури і туризму України № 58/0/16-10 від 03.02.2010 та наказу Департаменту охорони культурної спадщини № 86 від 18.12.2019.
		          Частиною третьою статті 29 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" визначено, що містобудівні умови та обмеження надаються відповідними уповноваженими органами містобудування та архітектури на підставі містобудівної документації на місцевому рівні на безоплатній основі за заявою замовника (із зазначенням кадастрового номера земельної ділянки).
		          Аналізуючи наведену норму, вбачається, що планувальні обмеження встановлюються в Містобудівних умовах та обмеженнях лише на підставі містобудівної документації.
		          Враховуючи той факт, що у Київської міської державної адміністрації, на момент прийняття розпорядження №979 від 17.05.2002, були відсутні повноваження затверджувати межі та режими використання "Зон регулювання забудови", на території м. Києва, а також, що Київською міською радою не вносились зміни до Генерального плану міста Києва та проекту планування його приміської зони на період до 2020 року у зв`язку із прийняттям наказу Міністерства культури і туризму України № 58/0/16-10 від 03.02.2010 та наказу Департаменту охорони культурної спадщини № 86 від 18.12.2019, а також те, що як станом на 03.02.2010, так і станом на 18.12.2019 був відсутній "Порядок визначення та затвердження меж і режимів використання зон охорони пам`яток", що робить незаконним будь-яке затвердження зон охорони пам`яток та режимів їх використання, необхідно зробити висновок про вдісутність праових підстав вважати, що земельна ділянка по вулиці Антоновича, 69 в місті Києві знаходиться в зоні регулювання забудови другої категорії та відноситься до охоронних зон пам`яток культурної спадщини, як це зазначено відповідачем в оскаржуваних Містобудівних умовах та обмеженнях.
		          Разом з тим, як вбачається з Містобудівних умов та обмежень від 14.02.2022 №211, на ділянці проектування розташований меморіальний будинок, в якому працював ОСОБА_1 , який є пам`яткою історії місцевого значення.
		          Так, відповідно до пункту 6 частини другої статті 5 Закону України "Про охорону культурної спадщини" до повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини, зокрема, належить занесення об`єктів культурної спадщини місцевого значення до Державного реєстру нерухомих пам`яток України та внесення змін до нього щодо пам`яток місцевого значення.
		          Частиною першою статті 13 Закону України "Про охорону культурної спадщини" визначено, що об`єкти культурної спадщини незалежно від форм власності відповідно до їхньої археологічної, естетичної, етнологічної, історичної, мистецької, наукової чи художньої цінності підлягають реєстрації шляхом занесення до Державного реєстру нерухомих пам`яток України за категоріями національного та місцевого значення пам`ятки. Порядок визначення категорій пам`яток встановлюється Кабінетом Міністрів України.
		          Частиною четвертою статті 13 Закону України "Про охорону культурної спадщини" визначено, що державний реєстр нерухомих пам`яток України включає геопросторові дані, метадані та сервіси, оприлюднення, інша діяльність з якими та доступ до яких здійснюються у мережі Інтернет згідно із Законом України "Про національну інфраструктуру геопросторових даних".
		          За приписами статті 14 Закону України "Про охорону культурної спадщини", занесення об`єкта культурної спадщини до Реєстру та внесення змін до нього (вилучення з Реєстру, зміна категорії пам`ятки) провадяться відповідно до категорії пам`ятки:
		          а) пам`ятки національного значення - постановою Кабінету Міністрів України: за поданням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони культурної спадщини, протягом одного року з дня одержаїння подання;
		          б) пам`ятки місцевого значення - рішенням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони культурної спадщини, за поданням відповідних органів охорони культурної спадщини або за поданням Українського товариства охорони пам`яток історії та культури, інших громадських організацій, до статутних завдань яких належать питання охорони культурної спадщини, протягом одного місяця з дня одержання подання.
		          Порядком обліку об`єктів культурної спадщини від 11.03.2013  №158 (далі - Порядок №158) визначено єдину систему обліку об`єктів культурної спадщини незалежно від їх видів та типів.
		          Відповідно до пункту 1 розділу 1 Порядку №158 Державний реєстр нерухомих пам`яток України - банк даних, сформованих за єдиними ознаками та принципами, що містить відомості про пам`ятки культурної спадщини (далі - Реєстр).
		          Об`єкт культурної спадщини, який взято на державний облік відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності Законом - об`єкт культурної спадщини, який набув статус пам`ятки відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності Законом, в тому числі відповідно до законодавства Союзу РСР і Української РСР.
		          Пунктом 3 розділу 1 Порядку №158 встановлено, що система обліку об`єктів культурної спадщини включає комплекс заходів із взяття на облік об`єкта культурної спадщини, оформлення облікової документації, занесення чи незанесення об`єкта культурної спадщини до Реєстру, ведення Реєстру, інвентаризації об`єктів культурної спадщини, включення до Реєстру об`єкта культурної спадщини, який взято на державний облік відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності Законом, формування облікових справ та внесення змін до Реєстру (зміна категорії пам`ятки та вилучення пам`ятки з Реєстру).
		          Відповідно до пункту 5 розділу 1 Порядку №158 суб`єктами прийняття рішення про занесення об`єкта культурної спадщини до Реєстру, внесення змін до відомостей Реєстру, передбачених абзацами другим-п`ятим пункту 1 розділу V цього Порядку, внесення змін до Реєстру відповідно до категорії пам`яток є: Кабінет Міністрів України - щодо пам`яток національного значення; Мінкультури - щодо пам`яток місцевого значення.
		          Пунктом 8 розділу 5 Порядку №158 визначено, що відомості Реєстру, є відкритими і загальнодоступними за винятком обмежень, визначених законодавством, та публікуються на офіційному веб-сайті Мінкультури з можливістю їх безоплатного пошуку, перегляду та скачування матеріалів.
		          Зокрема, Порядком №158 передбачено особливості включення до Реєстру об`єктів культурної спадщини, які взято на державний облік відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності Законом України "Про охорону культурної спадщини".
		          Відповідно до пункту 1 розділу 9 Порядку №3158 Мінкультури забезпечує включення до Реєстру об`єктів культурної спадщини, які взято на державний облік відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності Законом:
		          пам`яток всесоюзного, республіканського значення - за категорією національного значення шляхом підготовки проекту постанови Кабінету Міністрів України про занесення пам`ятки до Реєстру за категорією національного значення; інших пам`яток - за категорією місцевого значення шляхом прийняття рішення про занесення таких пам`яток до Реєстру за категорією місцевого значення.          
		          Аналізуючи вищевказані норми діючого законодавства України, вбачається, що об`єкт культурної спадщини визначений як такий до набрання чинності Законом України "Про охорону культурної спадщини" (дата набрання чинності 12.07.2000 р.) або після, набуває статусу пам`ятки місцевого значення, за умови його включення до Державного реєстру нерухомих пам`яток України, що розміщений на офіційному сайті Міністерства культури та інформаційної політики України.
		          На офіційному сайті Міністерства культури та інформаційної політики України за посиланням розміщені два реєстри пам`яток місцевого та національного значення.
		          Як зазначено позивачем та встановлено судом, в Реєстрі пам`яток місцевого значення (https://mkip.gov.ua/files/pdf/Miscevogoznachennia/%D0%BC.%20%D0%9A%D0%B8%D1%97%D0%B2.pdf) станом на момент звернення до суду та на момент розгляду справи, розміщена інформація про 929 пам`ятки по місту Києву, серед яких відсутня пам`ятка історії місцевого значення - меморіальний будинок в якому протягом 1929-1953 pp. працював ОСОБА_1 розташований по АДРЕСА_1 .
		          В Реєстрі пам`яток національного значення (https://mkip.gov.ua/Nacionalznachenia) відповідна інформація про пам`ятку історії, розташованої по вулиці Антоновича, 69 в місті Києві., також відсутня. 
		          За таких обставин, суд вважає, що відповідач-1 діяв всупереч вищевикладеним положенням, у зв`язку з чим обмежив позивача в правах щодо забудови земельної ділянки по АДРЕСА_1 , шляхом зазначення у оскаржуваних Містобудівних умовах та обмеженнях від 14.02.2022 №211 інформації про те, що на ділянці проектування розташований меморіальний будинок, який є пам`яткою історії місцевого значення.
		          Щодо отримання дозволу на виконання будівельних робіт.
		          В оскаржуваних Містобудівних умовах та обмеженнях серед іншого, визначено: "У разі необхідності отримати дозвіл на виконання будівельних робіт згідно з законодавством".
		          Згідно з статтею 5 Закону України "Про охорону культурної спадщини" до повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини, належить, зокрема, надання дозволів на проведення робіт на пам`ятках національного значення, об`єктах всесвітньої спадщини, їх територіях, в зонах охорони, буферних зонах, на охоронюваних археологічних територіях, в історичних ареалах населених місць.
		          Відповідно до пункту 1 Положення про Міністерство культури та інформаційної політики України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.10.2019 №885, Міністерство культури та інформаційної політики України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини.
		          Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		          Законом України "Про Перелік документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності" дозвіл на виконання будівельних робіт (позиція 32 Переліку) визначено як такий, що надається відповідно до положень Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".
		          Відповідно до частини другої статті 37 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", прийнятого пізніше за часом порівняно із Законом України "Про охорону культурної спадщини", - дозвіл на виконання будівельних робіт видається органами державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі протягом десяти робочих днів з дня реєстрації заяви.
		          За наявності дозволу на виконання будівельних робіт отримання замовником та генеральним підрядником чи підрядником (у разі якщо будівельні роботи виконуються без залучення субпідрядників) інших документів дозвільного характеру для виконання будівельних робіт та видалення зелених насаджень у межах будівельного майданчика не вимагається.
		          Частиною третьою статті 6 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" передбачено, що до органів державного архітектурно-будівельного контролю належать:
		           1) структурні підрозділи з питань державного архітектурно-будівельного контролю Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій;
		           2) виконавчі органи з питань державного архітектурно-будівельного контролю сільських, селищних, міських рад.
		          Органом державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду.
		          Згідно з пунктом 2 Розділу "Прикінцеві положення" Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" закони та інші нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, діють у частині, що не суперечить цьому Закону.
		          Зі змісту наведених норм права вбачається, що видача дозволів на виконання будівельних робіт належить до компетенції органів державного архітектурно-будівельного контролю. В свою чергу, органи охорони культурної спадщини не належать до органів державного архітектурно-будівельного контролю, а тому до їх компетенцій не відноситься видача дозволів на виконання будівельних робіт.
		          Відповідно до Постанови №885 до сфери компетенції Міністерства культури України як центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини, належить надання дозволів на проведення археологічних досліджень, пошукових робіт, ремонтно- реставраційних робіт на пам`ятках культурної спадщини національного значення та земляних робіт на територіях, визначених Законом України "Про охорону культурної спадщини".
		          Отже, видача дозволів на проведення будівельних робіт до компетенції Міністерства культури України не належить.
		          Таким чином, відповідачем безпідставно в Містобудівних умовах та обмеженнях в розділі "Планувальні обмеження" зазначено про необхідність отримання дозволу на виконання будівельних робіт в органах охорони культурної спадщини, оскільки в силу закону до компетенції останніх не належить видача таких дозволів.
		При цьому, в даному випадку мова йде про необхідність отримання дозволу на виконання будівельних робіт саме в органах охорони культурної спадщини, оскільки про необхідність отримання такого дозволу відповідачем зазначено в розділі "Планувальні обмеження (охоронні зони пам`яток культурної спадщини, межі історичних ареалів, зони регулювання забудови, зони охоронюваного ландшафту, зони охорони археологічного культурного шару, в межах яких діє спеціальний режим їх використання, охоронні зони об`єктів природно-заповідного фонду, прибережні захисні смуги, зони санітарної охорони)" Містобудівних умов та обмежень.
		          Щодо погодження архітектурних перетворень.
		          В оскаржуваних Містобудівних умовах та обмеженнях серед іншого, визначено: "Погодити в органах охорони культурної спадщини проект архітектурних перетворень згідно з пунктом 9 частини першої статті 6 Закону України "Про охорону культурної спадщини" (за необхідності). Врахувати вимоги розділу 13 ДБН Б.2.2-12:2019 "Планування та забудова територій".
		          Відповідно до частини першої статті 31 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" проектна документація на будівництво об`єктів розробляється у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування, з урахуванням вимог містобудівної документації та вихідних даних і дотриманням вимог законодавства, будівельних норм і правил та затверджується замовником.
		          Згідно з положеннями частини шостої статті 31 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" проектна документація на будівництво об`єктів не потребує погодження державними органами, органами місцевого самоврядування, їх посадовими особами, юридичними особами, утвореними такими органами.
		          Відповідно до частини третьої статті 7 Закону України "Про архітектурну діяльність" проектна документація на будівництво об`єктів, розроблена відповідно до містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, не підлягає погодженню з відповідними органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, органами охорони культурної спадщини, державної санітарно-епідеміологічної служби і природоохоронними органами.
		          Зі змісту наведених норм містобудівного законодавства чітко вбачається, що проектна документація на будівництво об`єктів не підлягає погодженню з державними органами, в т. ч. з органами охорони культурної спадщини.
		          Пунктом 9 частини першої статті 6 Закону України "Про охорону культурної спадщини" встановлено, що до повноважень органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів охорони культурної спадщини обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій відповідно до їхньої компетенції, зокрема, належить погодження відповідних програм та проектів містобудівних, архітектурних і ландшафтних перетворень, меліоративних, шляхових, земляних робіт, реалізація яких може позначитися на стані пам`яток місцевого значення, їх територій і зон охорони.
		          Згідно з підпунктом 5.18 пункту 5 Положення про Департамент охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), затвердженого Розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 07.03.2018 №381, завданнями Департаменту є погодження відповідних програм та проектів містобудівних, архітектурних і ландшафтних перетворень, меліоративних, шляхових, земляних робіт, реалізація або виконання яких може позначитися на стані пам`яток місцевого значення, їх територій і зон охорони у порядку, встановленому законодавством.
		Отже, до повноважень Департаменту охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) належить саме погодження програм та проектів містобудівних, архітектурних та ландшафтних перетворень, тобто містобудівної документації, але не проектної документації на будівництво об`єктів.
		          Зокрема, у висновках Верховного Суду, викладених в постанові від 22.09.2021 у справі № 640/3418/20, зазначено, що до повноважень Міністерства культури України належить саме погодження програм та проектів містобудівних, архітектурних та ландшафтних перетворень, тобто містобудівної документації, а не проектної документації на будівництво об`єктів.
		          Отже, проектна документація на будівництво об`єктів не потребує погодження іншими органами.
		          Зважаючи на викладене, вимога щодо зазначення в Містобудівних умовах та обмеженнях: "Погодити в органах охорони культурної спадщини проект архітектурних перетворень згідно з пунктом 9 частини першої статті 6 Закону України "Про охорону культурної спадщини" (за необхідності). Врахувати вимоги розділу 13 ДБН Б.2.2-12:2019 "Планування та забудова територій" є протиправною та підлягає скасуванню.
		          Як наслідок та вираховуючи вищевикладені висновки, позиція відповідача-1 щодо розроблення позивачем проектної документації з урахуванням положень Законів України "Про охорону культурної спадщини, Постанови Кабінету Міністрів України від 13.03.2002 №318 "Про затвердження Порядку визначення меж та режимів використання історичних ареалів населених місць, обмеження господарської діяльності на території історичних ареалів населених місць" та Розпорядження Київської міської державної адміністрації від 17.05.2002 №979 "Про внесення змін та доповнень до рішення виконкому Київської міської Ради народних депутатів від 16.07.1979 №920 "Про уточнення меж історико-культурних заповідників та зон охорони пам`яток історії та культури в м. Києві", наказом Міністерства культури та інформаційної політики України від 02.08.2021 №599 "Про затвердження меж та режимів використання території історичних ареалів Києва" є необгрунтованою, а позовні вимоги в частині щодо виключення вказаного розділу з оскаржуваних Містобудівних умов та обмежень є обгрунтованими, а тому підлягають задоволенню.
		          Щодо визначеного позивачем способу задоволення його позовних вимог шляхом внесення змін до Містобудівних умов та обмежень від 14.02.2022 №211, №212 та №215 необхідно зазначити, що враховуючи наведені вище положення чинного законодавства України,  повноваженнями по внесенню змін до оскаржуваних Містобудівних умов та обмежень наділений виключно відповідач-1. Тобто вони належать до його виключної компетенції.
		          Водночас, оскільки внесення змін до Містобудівних умов та обмежень може здійснювати орган, що їх надав, у тому числі, за рішенням суду, вбачається обґрунтованим та таким, що забезпечить реальний захист порушених прав та інтересів позивача, задоволення позову шляхом зобов`язання відповідача-1 внести до Містобудівних умов та обмежень від 14.02.2022 №211, №212 та №215 зміни, визначені даним рішенням суду.
		          Щодо вимог позивача про визнання права позивача на проектування, будівництво та експлуатацію об`єктів житлового, адміністративного та побутового призначення на земельних ділянках з кадастровими номерами: 8000000000:79:019:0001 по вулиці Антоновича, 58 в Голосіївському районі міста Києва, 8000000000:79:023:0001 по вулиці Антоновича. 66 в Голосіївському районі міста Києва та 8000000000:79:021:0001 по АДРЕСА_1 , суд вважає їх безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства, адміністративний суд не уповноважений на вчинення таких дій.
		          За п. 114 Порядку ведення Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 23.06.2021 №681, внесення відомостей/здійснення дій у Реєстрі будівельної діяльності електронної системи на підставі судових рішень, які передбачають зміну відомостей в Реєстрі будівельної діяльності електронної системи, та рішення про заборону (скасування заборони) вчинення дій замовниками, уповноваженими органами містобудування та архітектури, органами державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду здійснюється відповідним органом державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду не пізніше наступного робочого дня з дня отримання такого судового рішення.
		          Так, Постановою Кабінету Міністрів України від 23.12.2020 №1340 утворено Державну інспекцію архітектури та містобудування України як центральний орган виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра розвитку громад та територій і який реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду.
		          Водночас, за приписами пункту 8 Порядку №681, технічним адміністратором є державне підприємство "Дія", що належить до сфери управління Мінцифри.
		          Разом з тим, оскільки діяльність щодо реєстрації змін до оскаржуваних Містобудівних умов та обмежень від 14.02.2022 №211, №212 та №215, до якої залучені відповідачі-2 та 3, можуть мати місце виключно після безпосереднього внесення таких змін відповідачем-1 на підставі рішення суду, вбачається, що задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвест-Проект Будівництво" в їх частині, що стосуються зобов`язання вчинити дії відповідачами-2 та 3, є передчасними.
		          Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
		          Згідно з частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
		          Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані докази, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги є частково обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню частково.
		          З приводу надання звіту про виконання рішення, суд зазначає наступне.
		          Згідно з частиною першою статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
		          Частиною другою статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.
		          З аналізу викладених норм вбачається, що зобов`язання суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є правом суду, а не його обов`язком.
		          Враховуючи, що встановлення судового контролю за виконанням судового рішення є правом, а не обов`язком суду, а також зважаючи на приписи статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України щодо обов`язковості судових рішень, суд не вбачає підстав для зобов`язання відповідача (-ів) подати до суду звіт про виконання рішення станом на момент винесення рішення у даній справі.
		          Щодо вирішення питання про стягнення судового збору, суд зазначає наступне. 
		          Відповідно до частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
		          Враховуючи часткове задоволення позовних вимог пред`явлених позивачем до відповідача-1, суд дійшов висновку стягнення з відповідача-1 на користь позивача понесених ним судових витрат по сплаті судового збору в розмірі 7368,57 грн.
		          Керуючись статтями 139, 241 - 246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
		                                                            ВИРІШИВ:
		          1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвест-Проект Будівництво" задовольнити частково.
		          2. Визнати протиправними та скасувати окремі частини Містобудівних умов та обмежень, затверджених наказом Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) №212 від 14.02.2022 року, Містобудівних умов та обмежень, затверджених наказом Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) №215 від 14.02.2022 року та Містобудівних умов та обмежень, затверджених наказом Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) №211 від 14.02.2022 зокрема:
		          Розділ "Назва об`єкта будівництва", щодо Містобудівних умов та обмежень, затверджених наказом Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) №212 від 14.02.2022 та Містобудівних умов та обмежень, затверджених наказом Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) №215 від 14.02.2022 року;
		          Розділ "Гранично допустима висотність будинків, будівель та споруд у метрах" щодо Містобудівних умов та обмежень, затверджених наказом Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) №212 від 14.02.2022, Містобудівних умов та обмежень, затверджених наказом Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) №215 від 14.02.2022 та Містобудівних умов та обмежень, затверджених наказом Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) №211 від 14.02.2022 ;
		          Розділ "Максимально допустимий відсоток забудови земельної ділянки" щодо Містобудівних умов та обмежень, затверджених наказом Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) №212 від 14.02.2022 року, Містобудівних умов та обмежень, затверджених наказом Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) №215 від 14.02.2022 року та Містобудівних умов та обмежень, затверджених наказом Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) №211 від 14.02.2022;
		          Розділ "Планувальні обмеження (охоронні зони пам`яток культурної спадщини, межі історичних ареалів, зони регулювання забудови, зони охоронюваного ландшафту, зони охорони археологічного культурного шару, в межах яких діє спеціальний режим їх використання, охоронні зони об`єктів природно-заповідного фонду, прибережні захисні смуги, зони санітарної охорони)" щодо Містобудівних умов та обмежень, затверджених наказом Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) №212 від 14.02.2022 року, Містобудівних умов та обмежень, затверджених наказом Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) №215 від 14.02.2022 року та Містобудівних умов та обмежень, затверджених наказом Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) №211 від 14.02.2022.
		          3. Зобов`язати Департамент містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) внести зміни до Містобудівних умов та обмежень, затверджених наказом Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) №212 від 14.02.2022 року та Містобудівних умов та обмежень, затверджених наказом Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) №215 від 14.02.2022 року та Містобудівних умов та обмежень, затверджених наказом Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) №211 від 14.02.2022 року, зокрема:
		          викласти Розділ "Назва об`єкта будівництва" Містобудівних умов та обмежень, затверджених наказом Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) №212 від 14.02.2022 року "Будівництво адміністративно-побутових та наукових будівель на вул. Антоновича, 58 у Голосіївському районі м. Києва" в новій редакції: "Будівництво багатофункціонального комплексу на вул. Антоновича, 58 у Голосіївському районі м. Києва";
		                    викласти Розділ "Назва об`єкта будівництва" Містобудівних умов та обмежень, затверджених наказом Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) №215 від 14.02.2022 року "Будівництво адміністративно-побутових та наукових будівель на вул. Антоновича, 66 у Голосіївському районі м. Києва" в новій редакції "Будівництво багатофункціонального комплексу на вул. Антоновича, 66 у Києва";
		          викласти Розділ "Гранично допустима висотність будинків, будівель та  споруд у метрах" в новій редакції: "Гранично допустима висота об`єкта проектування більше 100 м, відповідно до містобудівної документації. Остаточну висоту визначити проектною документацією, розробленою згідно із вимогами будівельних норм ДБН В.2.2-12:2019 "Планування та забудова територій", ДСТУ Б В.2.2-29:2011 "Будівлі підприємств. Параметри", ДБН В.2.2-28:2010 "Будинки адміністративного та побутового призначення", ДБН В.2.2.-9-2018 "Будинки і споруди. Громадські будинки та споруди. Основні положення". ДБН В.2.2-41:2019 "Висотні будівлі. Основні положення". Рекомендована поверховість житлової забудови від 25 до 31 поверхів та адміністративно-побутової частини від 9 до 31 поверхів включно за умов визначення остаточних показників поверховості багатофункціонального комплексу відповідно до погоджень, отриманих забудовником до розробки проектної документації стадії "П", ДБН В.2.2-15:2019 "Будинки і споруди. Житлові будинки. Основні положення" та ДБН В.1.1.7 -2016 "Пожежна безпека об`єктів будівництва";
		          викласти Розділ "Максимально допустимий відсоток забудови земельної ділянки" викласти в новій редакції: "При проектуванні об`єкта будівництва передбачити ефективне використання земельної ділянки та території з урахування угоджених проектних рішень та рішень проекту Генерального плану міста Києва";
		          Виключити з Розділу "Планувальні обмеження (охоронні зони пам`яток культурної спадщини, межі історичних ареалів, зони регулювання забудови, зони охоронюваного ландшафту, зони охорони археологічного культурного шару, в межах яких діє спеціальний режим їх використання, охоронні зони об`єктів природно-заповідного фонду, прибережні захисні смуги, зони санітарної охорони) Містобудівних умов та обмежень, затверджених наказом Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) №212 від 14.02.2022 року текст наступного змісту:
		          межі історичних ареалів - Земельна ділянка знаходиться в межах центральної планувальної зони, центрального історичного ареалу (згідно з Генеральним планом міста Києва та проектом планування його приміської зони на період до 2020 року, затвердженим рішенням Київської міської ради від 28.03.2002 №370/1804, наказом Міністерства культури та інформаційної політики України від 02.08.2021 №599 "Про затвердження меж та режимів використання історичних ареалів;
		          зони регулювання забудови - Земельна ділянка знаходиться в зоні регулювання забудови другої категорії (згідно з розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 17.05.2002 №979) - інше - Проектну документацію розробляти з урахуванням положень Законів України "Про охорону культурної спадщини, постанови Кабінету Міністрів України від 13.03.2002 №318 "Про затвердження Порядку визначення меж та режимів використання історичних ареалів населених місць, обмеження господарської діяльності на території історичних ареалів населених місць" та розпорядження Київської міської державної адміністрації від 17.05.2002 №979 "Про внесення змін та доповнень до рішення виконкому Київської міської Ради народних депутатів від 16.07.1979 №920 "Про уточнення меж історико- культурних заповідників та зон охорони пам`яток історії та культури в м. Києві", наказом Міністерства культури та інформаційної політики України від 02.08.2021 №599 "Про затвердження меж та режимів використання території історичних ареалів Києва". У разі необхідності, отримати дозвіл на виконання будівельних робіт згідно з законодавством. Погодити в органах охорони культурної спадщини проект архітектурних перетворень згідно з пунктом 9 частини 1 статті 6 Закону України "Про охорону культурної спадщини" (за необхідності). Врахувати вимоги розділу 13 ДБН Б.2.2-12:2019 "Планування та забудова територій";
		          Виключити з Розділу "Планувальні обмеження (охоронні зони пам`яток культурної спадщини, межі історичних ареалів, зони регулювання забудови, зони охоронюваного ландшафту, зони охорони археологічного культурного шару, в межах яких діє спеціальний режим їх використання, охоронні зони об`єктів природно-заповідного фонду, прибережні захисні смуги, зони санітарної охорони) Містобудівних умов та обмежень, затверджених наказом Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) №215 від 14.02.2022 року текст наступного змісту: 
		          - "межі історичних ареалів - Земельна ділянка знаходиться в межах центральної планувальної зони, центрального історичного ареалу (згідно з Генеральним планом міста Києва та проектом планування його приміської зони на період до 2020 року, затвердженим рішенням Київської міської ради від 28.03.2002 №370/1804, наказом Міністерства культури та інформаційної політики України від 02.08.202 і №599 "Про затвердження меж та режимів використання історичних ареалів Києва") - зони регулювання забудови - Земельна ділянка знаходиться в зоні регулювання забудови третьої категорії (згідно з розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 17.05.2002 №979) - інше - Проектну документацію розробляти з урахуванням положень Законів України "Про охорону культурної спадщини, постанови Кабінету Міністрів України від 13.03.2002 №318 "Про затвердження Порядку визначення меж та режимів використання історичних ареалів населених місць, обмеження господарської діяльності на території історичних ареалів населених місць" та розпорядження Київської міської державної адміністрації від 17.05.2002 №979 "Про внесення змін та доповнень до рішення виконкому Київської міської Ради народних депутатів від 16.07.1979 №920 "Про уточнення меж історико-культурних заповідників та зон охорони пам`яток історії та культури в м. Києві", наказом Міністерства культури та інформаційної політики України від 02.08.2021 №599 "Про затвердження меж та режимів використання території історичних ареалів Києва". У разі необхідності, отримати дозвіл на виконання будівельних робіт згідно з законодавством. Погодити в органах охорони культурної спадщини проект архітектур них перетворень згідно з пунктом 9 частини 1 статті 6 Закону України "Про охорону культурної спадщини" (за необхідності). Врахувати вимоги розділу 13 ДБН Б.2.2- 12:2019 "Планування та забудова територій".
		          - виключити з Розділу "Планувальні обмеження (охоронні зони пам`яток культурної спадщини, межі історичних ареалів, зони регулювання забудови, зони охоронюваного ландшафту, зони охорони археологічного культурного шару, в межах яких діє спеціальний режим їх використання, охоронні зони об`єктів природно-заповідного фонду, прибережні захисні смуги, зони санітарної охорони) Містобудівних умов та обмежень, затверджених наказом Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) №211 від 14.02.2022 року текст наступного змісту:
		          "охоронні зони пам`яток культурної спадщини - Земельна ділянка знаходиться в межах центральної планувальної зони, центрального історичного ареалу (згідно з Генеральним планом міста Києва та проектом планування його приміської зони на період до 2020 року, затвердженим рішенням Київської міської ради від 28.03.2002 №370/1804, наказом Міністерства культури та інформаційної політики України від 02.08.2021 №599 "Про затвердження меж та режимів використання історичних ареалів Києва") - зони регулювання забудови - Земельна ділянка знаходиться в зоні регулювання забудови другої категорії (згідно з розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 17.05.2002 №979) - інше - На ділянці проектування розташований меморіальний будинок, в якому протягом 1929-1953 pp. працював ОСОБА_1 , який є пам`яткою історії місцевого значення відповідно до рішення виконавчого комітету Київської міськрад народних депутатів від 27.01.1970 №159. Забезпечити збереження предмету охорони пам`ятки, її частин та елементів, як під час виконання будівельних робіт, так і при подальшій експлуатації -  інше - Проектну документацію розробляти з урахуванням положень Законів України "Про охорону культурної спадщини, постанови Кабінету Міністрів України від 13.03.2002 №318 "Про затвердження Порядку визначення меж та режимів використання історичних ареалів населених місць, обмеження господарської діяльності на території історичних ареалів населених місць" та розпорядження Київської міської державної адміністрації від 17.05.2002 №979 "Про внесення змін та доповнень до рішення виконкому Київської міської Ради народних депутатів від 16.07.1979 №920 "Про уточнення меж історико- культурних заповідників та зон охорони пам`яток історії та культури в м. Києві", наказом Міністерства культури та інформаційної політики України від 02.08.2021 №599 "Про затвердження меж та режимів використання території історичних ареалів Києва". У разі необхідності, отримати дозвіл на виконання будівельних робіт згідно з законодавством. Погодити в органах охорони культурної спадщини проект архітектурних перетворень згідно з пунктом 9 частини 1 статті 6 Закону України "Про охорону культурної спадщини" (за необхідності). Врахувати вимоги розділу 13 ДБН Б.2.2-12:2019 "Планування та забудова територій";
		          Розділи "Планувальні обмеження (охоронні зони пам`яток культурної спадщини, межі історичних ареалів, зони регулювання забудови, зони охоронюваного ландшафту, зони охорони археологічного культурного шару, в межах яких діє спеціальний режим їх використання, охоронні зони об`єктів природно-заповідного фонду, прибережні захисні смуги, зони санітарної охорони) у Містобудівних умовах та обмеженнях, затверджених наказом Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) №212 від 14.02.2022 року, Містобудівних умовах та обмеженнях, затверджених наказом Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) №215 від 14.02.2022 року та Містобудівних умовах та обмеженнях, затверджених наказом Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) №211 від 14.02.2022 року доповнити текстом наступного змісту: "Вимог ДБН В.2.2- 15:2019 "Будинки і споруди. Житлові будинки. Основні положення", вимог та умов до багатофункціональної житлової та адміністративної забудови".
		          4. В іншій частині позовних вимог відмовити.
		          5. Стягнути з Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (Київмістобудування) (01001, м. Київ, вул. Хрещатик, 32, код ЄДРПОУ 26345558) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвест-Проект Будівництво" (03179, м. Київ, просп. Перемоги, 131, оф. 3, код ЄДРПОУ 43590065) понесені ним судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 7368,57 грн. (сім тисяч триста шістдесят вісім гривень п`ятдесят сім копійок).
		          
		          Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статями 292-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
		          
		          Суддя                                                                                                                  Іщук І.О.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...