Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 670/67/21 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, пов’язаних із застосуванням Закону України «Про захист прав споживачів».
Надіслано для оприлюднення: 26.10.2022. Зареєстровано: 27.10.2022. Забезпечено надання загального доступу: 28.10.2022.
Дата набрання законної сили: 26.11.2022
Номер судового провадження: 2/670/13/22

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Віньковецький районний суд Хмельницької області
		 
		Справа № 670/67/21
		Провадження № 2/670/13/22
		 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		21 жовтня 2022 року смт. Віньківці
		Віньковецький районний суд Хмельницької області в складі:
		головуючого - судді Волкової О.М.
		з участю секретаря Сікорської В.О.
		представника відповідача Мельник В.М.
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Віньківці в режимі відеоконференції цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» про захист прав споживачів,
		ВСТАНОВИВ:
		У лютому 2021 року до суду в інтересах позивача ОСОБА_1 звернувся його представник Бабчинський В.К. з позовом до АТКБ «Приватбанк» про захист прав споживачів, у якій просив: відновити порушені права споживача, та визнати кредитний договір б/н від 29.11.2010 року недійсним; застосувати ч. 1 ст. 216 ЦК України щодо наслідків недійсності правочину, та зобов`язати сторони повернути один одному кошти, отримані внаслідок недійсного правочину; зобов`язати відповідача повернути позивачеві різницю коштів, яку кредитодавець (відповідач) отримав від позивача в межах недійсного кредитного договору у розмірі 41763 грн; стягнути з відповідача на користь позивача моральну шкоду 50000 грн та понесені судові витрати.
		В обґрунтування вимог зазначено, що в провадженні Віньковецького районного суду знаходиться цивільна справа № 670/310/20 за позовом АТКБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. 
		29.11.2010 року ОСОБА_1 підписав Анкету-заяву б/н про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку між Акціонерним товариством Комерційний банк «Приватбанк», за умовами якої він отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку. Так званий, укладений між сторонами договір складається із заяви, Умов та правил надання банківських послуг, Правил користування платіжною карткою та тарифами банку. Однак позивач не погоджується з тим, що підписуючи заяву-анкету, він тим самим бере на себе певні договірні зобов`язання у формі карткового кредиту, та жодного доказу в розумінні законодавства, який би підтверджував виникнення кредитного зобов`язання, не існує. Анкета - заява, яку банк вважає невід`ємною частиною договору, була підписана позичальником 29.11.2010 року, тобто до свого повноліття, оскільки ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , та 18 років він досяг ІНФОРМАЦІЯ_2 . Кредитний договір із АТ КБ «Приватбанк» ОСОБА_1 уклав у 17 років без згоди батьків та органу опіки й піклування, маючи при цьому неповну цивільну дієздатність і не маючи прав на укладення такого договору самостійно. Крім того кредитний ліміт постійно змінювався і максимально становив 20000 грн, та ОСОБА_1 за весь період користування кредитом сплатив банку 61763 грн, тобто він переплатив 41763 грн. Тому вказаний кредитний договір не відповідає вимогам частини другої статті 203 ЦК України, а отже має бути визнаний недійсним, а внаслідок недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину. Прохаючи стягнути моральну шкоду у сумі 50000 гривень, представник зазначив, що представники кредитодавця постійно здійснювали психологічний тиск на позичальника, примушуючи повернути кошти згідно нікчемного недійсного правочину. Позичальник постійно переживав і вимушений був докладати додаткових зусиль для нормалізації особистого життя.
		20.05.2021 року представник відповідача АТКБ «Приватбанк» -- Москалюк С.А. подала відзив на позов, у якому заперечувала проти позовних вимог у повному обсязі, вважаючи їх необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
		В обґрунтування своєї позиції вказувала, що 29.11.2010 року позивач підписав заяву, якою погодився з тим, що ця заява разом з пам`яткою клієнта, Умовами та правилами надання банківських послуг, а також тарифами становить між позивачем та Банком договір про надання банківських послуг. Підписавши Анкету-заяву про приєднання до умов та правил банківських послуг, сторони в письмовому вигляді дійшли згоди про істотні умови договору про надання банківських послуг, частиною якого є кредитування рахунку (ст. 1069 ЦК України).
		Відповідно до ст. 32 ЦК України неповнолітня особа (у віці від 14 до 18 років) має право самостійно укладати договір банківського вкладу (рахунку) та розпоряджатися вкладом, внесеним нею на своє ім`я (грошовими коштами на рахунку).
		04.01.2011 року позивачем було підписано довідку про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна 55 днів пільгового періоду, у якій сторони погодили розмір відсоткової ставки - 2,5 % на місяць, розмір щомісячних платежів - 7 % від суми заборгованості, строк внесення платежів - до 25 числа місяця, що слідує за звітним, та інші умови.
		Оскільки укладений договір про надання банківських послуг є комплексним договором, відповідно до якого клієнт може отримувати різні банківські послуги, зокрема послугу з відкриття та обслуговування рахунку, кредитування рахунку, то на момент укладення оспорюваного договору, банк надав можливість позивачеві користуватись лише тими послугами, що відповідали його дієздатності, а саме послугою з відкриття обслуговування банківського рахунку.
		Тому на момент укладення договору про надання банківських послуг від 29.11.2010 року, позивач володів необхідним обсягом дієздатності для укладення такого договору, то і відсутні підстави для задоволення позову про визнання договору від 29.11.2010 року недійсним, та у задоволенні позовних вимог належить відмовити.
		В той же час представник відповідача просила застосувати позовну давність до позовних вимог ОСОБА_1 за позовом до Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» про захист прав споживачів,оскільки позивач досяг повноліття ІНФОРМАЦІЯ_2 , відповідно, з 24.09.2011 року розпочався перебіг строку позовної давності, а позов ним підписано 05.02.2021 року, тобто до суду позивач звернувся з пропуском трьохрічного строку позовної давності.
		Крім того представник відповідача АТКБ «Приватбанк» Рой В.Л. у письмовій заяві, яка надійшла до суду 27.08.2021 року просив суд застосувати строк позовної давності до вимог про застосування наслідків недійсного правочину та зобов`язання відповідача повернути різницю коштів, отриманих відповідачем на підставі правочину, та відмовити у задоволенні позовних вимог.
		Також представник відповідача АТКБ «Приватбанк» Мельник В.М. у письмовому поясненні, направленому до суду 22.11.2021 року просила суд застосувати строки позовної давності у справі, зменшити розмір витрат на правничу допомогу та відмовити у задоволенні позовних вимог.
		Ухвалою від 19.04.2021 року у справі відкрито провадження та справу призначено до розгляду у порядку загального позовного провадження.
		Ухвалою суду від 31.05.2021 року закрито підготовче провадження в цивільній справі та призначено до розгляду по суті.
		У судовому засіданні 14.09.2022 року представник позивача ОСОБА_1 -- адвокат Бабчинський В.К. позовні вимоги підтримав повністю з підстав, зазначених у позовній заяві, та просив задовольнити.
		У судове засідання 21.10.2022 року позивач ОСОБА_1 та його представник Бабчинський В.К. , будучи належним чином повідомленим про місце, дату та час розгляду справи, повторно не з`явились, натомість представник Бабчинський В.К. подав до суду заяву про відкладення судового засідання на іншу дату через незадовільний стан його здоров`я.
		Однак суд, враховуючи думку представника відповідача Мельник В.М. , яка вказувала, що судове засідання неодноразово відкладалося за клопотанням представника відповідача, і наполягала на проведенні даного судового засідання за відсутності позивача та його представника, з огляду на положення п. 2 ч. 3 ст. 223 ЦПК України вирішив проводити розгляд справи за відсутності сторони позивача.
		Представник відповідача Мельник В.М. у судовому засіданні заявлені вимоги не визнала і просила відмовити повністю.
		Крім того, представником відповідача АТКБ «Приватбанк» -- Мельник В.М. 07.02.2022 року до суду подано письмове пояснення, у якому представник просила відмовити у задоволенні позовних вимог, у тому числі із підстав пропуску строку позовної давності.
		Заслухавши представників сторін, дослідивши письмові матеріали справи, суд доходить такого.
		Судом встановлено, що 29.11.2010 року ОСОБА_1 підписав з АТКБ «Приватбанк» Анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку, у якій зазначена наступна інформація: персональні дані, адреса проживання, та інша додаткова інформація. Зі змісту Анкети-заяви вбачається, що ОСОБА_1 висловив свою згоду на укладання договору про надання банківських послуг та особистим підписом засвідчив, що він згоден з тим, що його заява, разом з Умовами і Правилами надання банківських послуг, тарифами, а також правилами користування, основними умовами обслуговування та кредитування, розташованими в рекламному буклеті, становить між ним та банком договір про надання банківських послуг.
		Також позивач в анкеті-заяві погодився, що умови кредитування йому роз`яснені та зрозумілі.
		Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
		Згідно ч. 2. ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовились укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
		Відповідно до ч. 1 ст. 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
		Укладання договору здійснюється за принципом укладання між банком і клієнтом договору приєднання (ст. 634 ЦК України). Підписавши Анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку, ОСОБА_1 приєднався до запропонованих банком Умов та Тарифів.
		Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
		За умовами вказаного договору позичальник 02.12.2010 року отримав кредитну картку номер НОМЕР_1 з терміном дії до 12/14 року, 01.08.2013 року -- номер НОМЕР_2 з терміном дії 08/15, 08.02.2012 року -- номер НОМЕР_3 з терміном дії 12/15, 26.09.2012 року -- номер НОМЕР_4 з терміном дії 03/16, 20.08.2012 року -- номер НОМЕР_5 з терміном дії 05/16, 08.02.2013 року -- номер НОМЕР_6 з терміном дії 11/16, 01.08.2013 року -- номер НОМЕР_7 з терміном дії 05/17, 06.08.2015 року -- номер НОМЕР_8 з терміном дії 07/17, 27.11.2017 року -- номер НОМЕР_9 з терміном дії 11/21.
		Згідно із наданим позивачем розрахунком заборгованості за договором б/н від 29.11.2010 року, укладеного між Акціонерним товариством Комерційний банк «Приватбанк» та ОСОБА_1 , останній за станом на 28.04.2020 року має заборгованість по кредиту у розмірі 13570,26 грн, яка складається із: заборгованість за тілом кредиту -- 9093,74 грн в т. ч. поточним тілом кредиту -- 0,00 грн, простроченим тілом кредиту -- 9093,74 грн; заборгованість за нарахованими відсотками -- 0,00 грн, заборгованість за простроченими відсотками -- 3316,13 грн, заборгованість за відсотками, нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 -- 0,00 грн; нарахована пеня -- 38,00 грн; нараховано комісії -- 0,00 грн, а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: штраф (фіксована частина) -- 500,00 грн, штраф (процентна складова) -- 622,39 грн.
		Крім того, за даними довідки про зміну умов кредитування кредитної картки, оформленої на ім`я ОСОБА_1 картковий рахунок № НОМЕР_7 відкритий 01.08.2013 року, кредитний ліміт встановлений 01.08.2013 року у розмірі 18700,00 грн. В подальшому кредитний ліміт зменшувався та збільшувався, зокрема, 06.08.2013 року кредитний ліміт збільшено до 20000,00 грн, 12.02.2014 року - зменшено до 19310,00 грн, 18.04.2014 року - зменшено до 16720,00 грн, 23.05.2014 року - збільшено до 19000,00 грн, 14.07.2015 року - зменшено до 17670,00 грн, 04.09.2015 року - зменшено до 17050,00 грн, 22.10.2015 року - зменшено до 16310,00 грн, 28.12.2015 року - зменшено до 15680,00 грн, 25.02.2016 року - зменшено до 14890,00 грн, 24.04.2016 року - зменшено до 14120,00 грн, 24.06.2016 року - зменшено до 13550,00 грн, 25.08.2016 року - зменшено до 0,00 грн, 31.01.2017 року - збільшено до 8600,00 грн, 03.03.2017 року - зменшено до 7374,67 грн, 29.03.2017 року - зменшено до 6980,00 грн, та 02.08.2018 року кредитний ліміт зменшено до 0,00 грн.
		Відповідно до даних паспорта громадянина України серії НОМЕР_10 від 14.11.2009 року позивач ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 . Тобто на час укладення з Акціонерним товариства Комерційний банк «Приватбанк» кредитного договору 29.11.2010 року позивачу виповнилося повних 17 років.
		Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України договір є однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків.
		Цивільною дієздатністю фізичної особи є її здатність своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов`язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання (ч. 1 ст. 30 ЦК України).
		В силу ч. 1 ст. 34 ЦК України повну цивільну дієздатність має фізична особа, яка досягла вісімнадцяти років (повноліття).
		За змістом ч. 1 ст. 31 ЦК України фізична особа, яка не досягла чотирнадцяти років (малолітня особа), має право самостійно вчиняти дрібні побутові правочини, тобто такий правочин, який задовольняє побутові потреби особи, відповідає її фізичному, духовному чи соціальному розвитку та стосується предмета, який має невисоку вартість.
		Згідно з ч. 1, ч. 2, ч. 4 ст. 32 ЦК України крім правочинів, передбачених статтею 31 цього Кодексу, фізична особа у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років (неповнолітня особа) має право: самостійно розпоряджатися своїм заробітком, стипендією або іншими доходами; самостійно здійснювати права на результати інтелектуальної, творчої діяльності, що охороняються законом; бути учасником (засновником) юридичних осіб, якщо це не заборонено законом або установчими документами юридичної особи; самостійно укладати договір банківського вкладу (рахунку) та розпоряджатися вкладом, внесеним нею на своє ім`я (грошовими коштами на рахунку).
		Неповнолітня особа вчиняє інші правочини за згодою батьків (усиновлювачів) або піклувальників. На вчинення неповнолітньою особою правочину щодо транспортних засобів або нерухомого майна повинна бути письмова нотаріально посвідчена згода батьків (усиновлювачів) або піклувальника і дозвіл органу опіки та піклування.
		Згода на вчинення неповнолітньою особою правочину має бути одержана від батьків (усиновлювачів) або піклувальника та органу опіки та піклування.
		Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
		Із положень ч. 2 ст. 203 ЦК України слідує, що особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.
		В силу ч.ч. 1, 3 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частиною першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
		Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
		Як передбачено ч. 2 ст. 222 ЦК України правочин, вчинений неповнолітньою особою за межами її цивільної дієздатності без згоди батьків (усиновлювачів), піклувальників, може бути визнаний судом недійсним за позовом заінтересованої особи.
		Безпідставними є посилання банку на положення пункту 4 частини першої ст. 32 ЦК України, яким передбачено укладання неповнолітньою особою договору банківського вкладу та розпорядження коштами, які знаходяться на вкладному рахунку, оскільки нормами цієї статті визначено неповну цивільну дієздатність осіб від 14 до 18 років, обсяг якої дає право цим особам розпоряджатися своїм заробітком, відкривати вкладні рахунки, накопичувати кошти, тобто вчиняти дії, які позитивно впливатимуть на розвиток фізичної особи та її самостійності, а не право на укладання кредитних договорів.
		З огляду на встановлені обставини справи, суд вважає безпідставними доводи відповідача щодо укладення позивачем у неповнолітньому віці договору банківського рахунку, та отримання кредитних коштів безпосередньо після досягнення свого повноліття, як відповідної особливості початку перебігу лише із цього часу відповідальності позивача перед відповідачем, оскільки незалежно від часу надання банком кредитних коштів за даним договором, підставою відповідальності за ним є передусім умови письмового правочину, дійсність яких можлива лише від самого початку дії договору, а не внаслідок додержання певної умови, жодної із яких сторонами додатково не передбачено.
		Згідно з ч.ч. 1, 6 ст. 81 ЦК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
		З вищенаведеного вбачається, що кредитні правовідносини передбачають обов`язок позичальника регулярно в обов`язковому порядку вносити кошти на погашення кредиту, сплати відсотків та комісії, матеріальну відповідальність за порушення строків грошових платежів, незважаючи на порівняно незначний розмір кредиту не дає підстав віднести кредитний договір до дрібних побутових правочинів, а тому відповідно до вимог закону у разі, коли позичальником є неповнолітня фізична особа, кредитний договір з нею може бути укладений лише за згодою її батьків (усиновлювачів) або піклувальників.
		Представниками Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження згоди батьків відповідача на укладення кредитного договору від 29.11.2010 року відповідно до закону.
		Усе вказане вище в сукупності є підставою для визнання спірного кредитного договору № б/н від 29.11.2010 року недійсним.
		Вказана правова позиція узгоджується з Постановою Верховного Суду у справі № 289/1996/16-ц (провадження № 61-7091 св 18) від 12.04.2018 року.
		Водночас суд бере до уваги, що у судових засіданнях представниками відповідача неодноразово зверталася увага суду на пропущення строків позовної давності при зверненні позивачем до суду.
		Статтею 256 ЦК України визначено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
		Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).
		Відповідно до ч. 1, ч. 4 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
		У разі порушення цивільного права або інтересу неповнолітньої особи позовна давність починається від дня досягнення нею повноліття.
		Згідно з ч. 3, ч. 4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
		Аналіз положень статей 256, 261, 267 ЦК України дає підстави для висновку, що сплив позовної давності, тобто строку, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, є підставою для відмови в позові, якщо про це заявлено стороною у спорі до винесення судом рішення у справі.
		Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої особи права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.
		Отже перебіг позовної давності за вимогами про визнання правочину недійсним починається за загальними правилами, тобто від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про вчинення нею правочину. Разом із тим, якщо правочин вчинила неповнолітня особа, то позовна давність починається від дня досягнення нею повноліття.
		Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що «позовна давність - це право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав - учасників Конвенції, виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу» (пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року у справі «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії; пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»).
		З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 досяг повноліття ІНФОРМАЦІЯ_2 та був обізнаний про укладення сторонами договору, тому, враховуючи положення ст.ст. 253, 254 ЦК України, перебіг позовної давності за його вимогою про визнання кредитного договору недійсним почався 24.09.2011 року та закінчився 24.09.2014 року.
		ОСОБА_1 звернувся до суду з таким позовом лише 08.02.2021 року, тобто після спливу позовної давності, і після того, як на розгляд суду надійшов позов АТКБ «Приватбанк» про стягнення з нього заборгованості за спірним кредитним договором.
		З огляду на викладене суд доходить висновку, що позов ОСОБА_1 про захист прав споживачів не підлягає задоволенню у зв`язку зі спливом строку позовної давності.
		Керуючись ст.ст. 10-13, ст. 17, ст. 141, ст.ст. 258-259, ст.ст. 263-265, ст. 279, ст.ст. 280-283 ЦПК України, ст. 525, ст. 526, ст. 527, ст. 530, ст. 533, ст. 554, ст. 598, ст. 599, ст. 610, ст. 615, ст. 629, ст. 1054 ЦК України, суд,
		ВИРІШИВ:
		У задоволенні позову ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» про захист прав споживачів, відмовити.
		 
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
		У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
		Апеляційна скарга на рішення суду подається до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
		Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
		Повне рішення суду складено 26.10.2022 року.
		 
		Суддя О.М. Волкова

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...