Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 904/8455/21 : Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на нерухоме майно (крім землі); про державну власність; щодо оренди.
Надіслано для оприлюднення: 27.10.2022. Зареєстровано: 28.10.2022. Забезпечено надання загального доступу: 31.10.2022.
Дата набрання законної сили: 17.11.2022
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД 
		ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
		вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
		E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
		 
		 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		26.10.2022м. ДніпроСправа № 904/8455/21
		Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Фещенко Ю.В., 
		за участю секретаря судового засідання Стойчан В.В.
		 
		та представників:
		від позивача: Іванченко І. ; 
		від відповідача: Чернець І.А.;
		Благодєтлєва Є.Я.,
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження справу
		 
		за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях (м. Дніпро) 
		до Приватного акціонерного товариства "Київстар" (м. Київ) 
		про стягнення неустойки, пені та втрат від інфляції за договором оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 12/02-5213-ОД від 21.03.2013 у загальному розмірі 317 915 грн. 30 коп. та виселення з орендованого приміщення, 
		 
		ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
		 
		Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, в якій просить суд: 
		- стягнути з Приватного акціонерного товариства "Київстар" (далі - відповідач) неустойку в сумі 317 322 грн. 72 коп., пеню в сумі 389 грн. 38 коп. та втрати від інфляції в сумі 203 грн. 20 коп. за договором оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 12/02-5213-ОД від 21.03.2013, що разом складає суму у розмірі 317 915 грн. 30 коп.;
		- виселити Приватне акціонерне товариство "Київстар" з орендованого приміщення за адресою: м. Кривий Ріг, проспект Гагаріна, будинок 57.
		Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов`язань за договором оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 12/02-5213-ОД від 21.03.2013 в частині своєчасного повернення об`єкта оренди за відповідним актом після закінчення строку дії договору оренди, у зв`язку з чим на підставі частини 2 статті 785 Цивільного кодексу України позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача неустойку за період з 21.02.2020 по 30.06.2021 в сумі 317 322 грн. 72 коп., а також виселити відповідача з орендованого приміщення. Також позивач посилається на наявність прострочення відповідачем внесення орендної плати в період дії договору, у зв`язку з чим позивачем була нарахована та заявлена до стягнення з відповідача пеня за загальний період прострочення з 16.05.2017 по 16.02.2020 в сумі 389 грн. 38 коп. У зв`язку з допущенням прострочення внесення орендної плати в період дії договору, позивачем також були розраховані та заявлені до стягнення з відповідача інфляційні втрати в сумі 203 грн. 20 коп. на підставі статті 625 Цивільного кодексу України. 
		Також позивач просить суд стягнути з відповідача судові витрати. 
		Позовну заяву було подано без додержання вимог, встановлених статтями 164, 172 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку з чим ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 18.10.2021 позовну заяву було залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків протягом 7-ми днів з дня отримання ухвали про залишення позовної заяви без руху.
		Від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви (вх. суду №50974/21 від 23.10.2021). 
		Враховуючи вказане, ухвалою суду від 25.10.2021 позовну заяву було прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами.
		Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. суду № 56090/21 від 23.11.2021), в якому він просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на таке: 
		- додатковою угодою про внесення змін до договору оренди нерухомого майна від 21.03.2013 № 12/02-5213-ОД від 26.09.2017 внесені зміни до договору оренди, в тому числі до пункту 10.1., який було викладено в наступній редакції: "Цей договір є пролонгованим з 21.07.2017 по 19.02.2020 (включно)". Позивач у позовній заяві зазначив, що договір припинив свою дію з 20.02.2020 на підставі пункту 10.1. договору. Відповідач не погоджується з тим, що договір оренди № 12/02-5213-ОД від 21.03.2013 припинив свою дію 20.02.2020;
		- сторони в розділі 10 договору виклали умови щодо строку чинності, умови зміни та припинення договору;
		-позивач у позовній заяві посилається на те, що відповідачем не було дотримано умови пункту 5.20. договору, у той же час, як вбачається із матеріалів справи та наявних додаткових угод до договору оренди № 12/02-5213-ОД від 21.03.2013, сторони у своїх відносинах по договору застосовували "автоматичне" продовження терміну дії спірного договору. Наприклад, на періоди з 21.02.2017 по 09.04.2017, з 21.05.2017 по 19.06.2017 між сторонами не було укладено додаткових угод на майбутні періоди про продовження терміну дії договору та позивача це влаштовувало. Позивач фактично погоджувався на "мовчазне" продовження терміну дії договору без укладення додаткової угоди, оскільки у подальшому продовжував укладати ще нові додаткові угоди та не звертався до відповідача із листом про припинення дії договору;
		- згідно з пунктом 5.20. договору, у разі наміру продовжити строк дії договору оренди, орендар зобов`язується не пізніше ніж за місяць до закінчення терміну дії договору оренди подати орендодавцю про це заяву з документами щодо виконання умов договору оренди (дозвіл пожежників, копія договору страхування державного майна, платіжні доручення про сплату страхового платежу та інше);
		- відповідач наголошує, що виконав свій обов`язок щодо страхування орендованого державного майна за договором від пошкодження, втрати та загибелі, про що свідчать: Сертифікат № 4 від 01.01.2020 до договору добровільного страхування загальної цивільно-правової відповідальності та відповідальності товаровиробника (продавця) №001416/3301/3200003 від ПАТ "Уніка", Сертифікат № 7 від 01.01.2021 до договору добровільного страхування загальної цивільно-правової відповідальності від ПрАТ "Страхова компанія "ЄВРОІНС Україна", Сертифікат № 304 від 18.03.2020 до Генерального договору добровільного страхування майна №016.1553107.911/383393 від 29.01.2020 ПрАТ "Страхова компанія "Альфа Страхування", Сертифікат № 126 від 26.03.2021 до договору добровільного страхування майна № 711012-1111-0000006/413841 ПрАТ "Євроінс Україна", Сертифікат № 1605 від 20.03.2019 до договору добровільного страхування майна № 3951799-10-10-00/329661 від 29.12.2017 ПрАТ "Страхова компанія "ВУСО";
		- листом від 29.11.2019 № 26505/07 відповідач звернувся до балансоутримувача нерухомого майна - ДВНЗ "Криворізький національний університет" із проханням розглянути питання про продовження на наступний строк договору оренди № 12/02-5213-ОД від 21.03.2013. На даний лист відповідач отримав відповідь від 16.12.2019 № 07-711/2 (набагато раніше ніж термін закінчення строку дії договору) про те, що балансоутримувач не заперечує щодо продовження терміну дії договору оренди нерухомого майна;
		- з урахуванням того, що відповідачу не надходило заперечення щодо продовження договору від Міністерства освіти і науки України станом на 20.02.2020, як від органу уповноваженого управляти державним майном, відповідач вважає, що в силу вимог частини 3 статті 9 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" станом на 20.02.2020 мало місце мовчазне погодження Міністерством освіти і науки України Договору оренди № 12/02-5213-ОД;
		- позивач не виконав свого обов`язку щодо попередження про намір припинення договору, який він повинен був вчинити згідно з пунктом 7.4. договору. Так, від позивача була відсутня заява про припинення вказаного договору;
		- відсутність доказів надіслання відповідачу листа про припинення договору свідчить, що в силу норм статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" № 2269-ХІІ від 10.04.1992, частини 4 статті 284 Господарського кодексу України та статті 764 Цивільного кодексу України, строк договору був автоматично продовжений;
		- відповідач наголошує на тому, що належними доказами відправлення листів про припинення дії договору оренди є оригінал опису вкладення та документу, що підтверджує надання поштових послуг (касовий чек, розрахункова квитанція тощо). В описі вкладення повинен бути зазначений поіменний перелік документів, що надсилається адресату та відповідний номер поштового відправлення;
		- відповідач протягом усього строку користування об`єктом оренди своєчасно сплачував оренду плату, відповідно до вимог договору оренди № 12/02-5213-ОД позивачу - Дніпровському державному технічному університету, як балансоутримувачу за договором. За період користування орендованим майном за договором № 12/02-5213-ОД відповідач сплатив позивачу та балансоутримувачу орендну плату в розмірі 185 200 грн. 73 коп. з ПДВ;
		- договір оренди № 12/02-5213-ОД від 21.03.2013 був автоматично продовжений в силу статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", частини 4 статті 284 Господарського кодексу України та статті 764 Цивільного кодексу України, тому неустойка, передбачена частиною 2 статті 785 Цивільного кодексу України, не підлягає застосуванню, оскільки відповідач користувався і продовжує користуватися орендованим майном у період з 20.02.2020 по сьогоднішній день (18.11.2021) на підставі діючого договору оренди, тому і обов`язку щодо повернення майна в нього не виникало;
		- позивач невірно нарахував неустойку, передбачену частиною 2 статті 785 Цивільного кодексу України, оскільки в період з 15.03.2020 по 15.07.2021 (період зазначений у розрахунку неустойки позивача) відповідач користувався орендованим майном та сплачував орендну плату;
		- позивач і Державний вищий навчальний заклад "Криворізький національний університет", як балансоутримувач за договором, за період з лютого 2020 року по жовтень 2021 року включно отримали від відповідача орендну плату відповідно до умов договору, зараховували її на свій рахунок і не повертали її відповідачу, але позивач не врахував ці кошти при обрахуванні заявленої до стягнення суми неустойки;
		- відповідач, як орендар, що мав намір скористатися своїм правом на продовження договору, повідомив про це позивача до спливу строку договору оренди. Таким чином, відповідач користується орендованим майном у період з 20.02.2020 по сьогоднішній день (18.11.2021) на підставі діючого договору оренди, тому і обов`язку щодо повернення майна в нього не виникає.
		Від позивача надійшла відповідь на відзив на позовну заяву (вх. суду № 59396/21 від 09.12.2021), в якій він просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, посилаючись на таке:
		- з урахуванням того, що орендар листом № 3643/07 від 14.02.2020 повідомив про свій намір продовжити договір оренди за 5 днів до закінчення строку дії договору, а не за місяць, як це узгоджено договором, та не надав жодного документу на виконання пункту 5.20. договору, Регіональним відділенням не проводилась робота щодо пролонгації договору. Отже, твердження відповідача про належне виконання покладених на нього зобов`язань не відповідає обставинам справи;
		- договір оренди не передбачає автоматичної пролонгації договору, а передбачає укладення додаткової угоди в письмовій формі. Після закінчення строку договору оренди жодної додаткової угоди після 19.02.2020 Регіональним відділенням з ПрАТ "Київстар" не було укладено, кінцевою датою договору є 19.02.2020;
		- відповідачем до відзиву на позовну заяву додано платіжні доручення, однак, частина платіжних доручень, кошти за якими сплачувались балансоутримувачу, а не до державного бюджету, не стосуються предмету спору та не мають відношення до даної справи, а тому не мають бути враховані судом. Кошти, які сплачувались орендарем до державного бюджету враховані позивачем в позовній заяві.
		Від відповідача за допомогою системи "Електронний суд" надійшли заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву (вх. суду № 61622/21 від 21.12.2021), в яких він просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на таке:
		- відповідач вважає, що термін дії договору оренди нерухомого майна № 12/02-5213-ОД від 21.03.2013 був автоматично продовжений та з метою поновлення порушеного права ПрАТ "Київстар" на продовження орендних правовідносин, 16.12.2021 ПрАТ "Київстар" було подано до Господарського суду Дніпропетровської області позов про визнання договору оренди нерухомого майна № 12/02-5213-ОД від 21.03.2013 продовженим, шляхом оформлення додаткового договору про внесення змін до договору оренди державного нерухомого майна (справа № 904/9547/21);
		- повідомлення орендарем орендодавця про намір скористатися правом на продовження договору оренди з підстав, передбачених частиною 2 статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" від 10.04.1992, не вимагається. Суть продовження договору оренди згідно з цією частиною статті саме і полягає у тому, що орендар продовжує користуватися об`єктом оренди після закінчення строку оренди, а орендодавець, відповідно, не заперечує у поновленні договору, зокрема у зв`язку з належним виконанням договору оренди. Відсутність такого заперечення, як уже зазначалося, може мати прояв у "мовчазній згоді";
		- надані фіскальні чеки не можуть свідчити про надіслання саме заяв про припинення договору, адже, на відміну від, наприклад, від опису вкладення, вони не дають жодної можливості встановити, які документи були вкладені до поштового відправлення та надіслані адресату. Більше того, з наданих фіскальних чеків достеменно не випливає, що рекомендовані листи надсилалися відповідачеві на його адресу, як і те, що відправником листа був саме позивач. Таким чином, вказані документи за відсутності інших доказів не можуть підтвердити направлення орендодавцем орендареві заяви про припинення договору у строк, встановлений договором і законом.
		- прийняте позивачем рішення про відмову у продовженні договору оренди державного майна № 12/02-5213-ОД є незаконним, оскільки суперечить умовам договору, порядку передачі в оренду державного та комунального майна, Закону України "Про оренду державного та комунального майна", статті 19 Конституції України, статті 2 Закону України "Про Фонд державного майна України", в свою чергу відповідач продовжував виконувати зобов`язання за договором, а позивач їх приймав, тому відповідач вважає, що дії позивача свідчать про прийняття виконання умов договору та про продовження терміну дії договору за статтею 284 Господарського кодексу України та статтею 764 Цивільного кодексу України.
		Проаналізувавши фактичні обставини справи, приймаючи до уваги характер спірних правовідносин та предмет доказування, а також надані сторонами пояснення та докази, з метою надання можливості сторонам скористатися процесуальними правами, визначеними статтями 42 та 46 Господарського процесуального кодексу України (зокрема, брати участь у судових засіданнях, брати участь у дослідженні доказів, ставити питання іншим учасникам справи, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб), та з метою дотримання принципів господарського судочинства, а саме: рівності усіх учасників перед законом і судом та змагальності, ухвалою суду від 24.12.2021 було здійснено перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження, розгляд справи розпочато зі стадії відкриття провадження у справі, справу призначено до розгляду у підготовчому засіданні на 19.01.2022.
		У підготовче засідання 19.01.2022 з`явилися представники позивача та відповідача.
		У вказаному засіданні представником відповідача було заявлено усне клопотання про надання часу для долучення до матеріалів справи додаткових доказів. Вказане клопотання було задоволено судом.
		Враховуючи вказане, у підготовчому засіданні 19.01.2022 протокольно було оголошено перерву до 16.02.2022.
		У підготовче засідання 16.02.2022 з`явилися представники позивача та відповідача.
		У вказаному підготовчому засіданні виникла необхідність оголошення перерви у судовому засіданні; представники позивача та відповідача не заперечували проти оголошення перерви у судовому засіданні в межах розумного строку. 
		Враховуючи вказане, у підготовчому засіданні 16.02.2022 протокольно було оголошено перерву в межах розумного строку до 16.03.2022.
		У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.
		За вказаних обставин рішенням Ради суддів України № 9 від 24.02.2022 було рекомендовано зборам суддів, головам судів, суддям судів України у випадку загрози життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів суду, суддів оперативно приймати рішення про тимчасове зупинення здійснення судочинства певним судом до усунення обставин, які зумовили припинення розгляду справ.
		Так, відповідно до рішення зборів суддів Господарського суду Дніпропетровської області № 2 від 24.02.2022 та розпорядження голови суду № 30 від 24.02.2022 "Про роботу суду в умовах воєнного стану" розгляд справ у відкритих судових засіданнях, призначених Господарським судом Дніпропетровської області з 24.02.2022 не відбувався до усунення обставин, які зумовлюють загрозу життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів суду в умовах воєнної агресії проти України. 
		Щодо вказаних обставин на сайті Господарського суду Дніпропетровської області 24.02.2022, 28.02.2022, 04.03.2022, 10.03.2022 та 15.03.2022 були розміщені відповідні оголошення. 
		Враховуючи вказане, а також те, що станом на 24.02.2022, як і протягом певного подальшого періоду, передбачити обсяг військової агресії, спосіб ведення воєнних дій, їх інтенсивність та територіальність було неможливим, судові засідання, призначені в період з 24.02.2022 до 25.03.2022, не відбулися. 
		В той же час, відповідно до частини 1 статті 12-1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України.
		Згідно з частиною 2 статті 12-1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.
		Відтак, органи судової влади здійснюють правосуддя, навіть в умовах воєнного стану.
		Відповідно до пункту 10 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України основними засадами господарського судочинства є розумність строків розгляду справи.
		Слід відзначити, що згідно з оперативною інформацією Голови Дніпропетровської обласної військової адміністрації станом на 04.07.2022 ситуація в області є контрольованою Збройними Силами України, крім того, Господарським судом Дніпропетровської області не приймалось рішення щодо тимчасового зупинення здійснення правосуддя при загрозі життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів суду.
		Враховуючи вказане, а також проаналізувавши воєнну ситуацію та стан безпеки у Дніпропетровській області в період з 24.02.2022 до 04.07.2022, з метою забезпечення розумного балансу між нормами статті 3 Конституції України, згідно з якою людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю, а також положеннями статті 2 Господарського процесуального кодексу України, які визначають завдання господарського судочинства, з урахуванням норм Закону України "Про правовий режим воєнного стану", приймаючи до уваги обставини даної справи та достатність часу, наданого всім учасникам справи для висловлення своєї правової позиції по даній справі, суд вважав за доцільне продовжити розгляд даної справи та призначити наступне підготовче засідання в межах розумного строку, створивши учасникам справи умови належного балансу безпеки та можливості ефективної реалізації їх процесуальних прав, шляхом визнання явки у вказане засідання необов`язковою та роз`яснення можливості подання заяв по суті справи, додаткових пояснень, заяв чи клопотань будь-якими засобами зв`язку, зокрема, електронними. 
		Разом з тим, суд відзначив, що на даний час, враховуючи існування воєнного стану, у Господарському суді Дніпропетровської області існують проблеми з фінансуванням витрат на відправку поштової кореспонденції суду, а також на території України існує велика кількість внутрішньо переміщених осіб, що ускладнює передачу процесуальних документів до представників, їх належне повідомлення про день, час та місце судових засідань, а також надання часу для висловлення правової позиції по справі. 
		Враховуючи вказані обставини, з метою надання можливості сторонам скористатися процесуальними правами, визначеними статтями 42 та 46 Господарського процесуального кодексу України, та з метою дотримання принципів господарського судочинства, а саме: рівності усіх учасників перед законом і судом та змагальності, суд вважав за доцільне призначити наступне судове засідання в межах розумного строку. 
		Враховуючи все вищевикладене, ухвалою суду від 04.07.2022 підготовче засідання було призначено на 21.07.2022; явку у вказане засідання було визнано необов`язковою. 
		Від відповідача за допомогою засобів електронного зв`язку надійшло клопотання (вх. суду №22383/22 від 15.07.2022), в якому він просив суд відкласти підготовче засідання, посилаючись на неможливість забезпечення явки свого представника через запровадження в країні воєнного стану та евакуацією представників відповідача за межі Дніпропетровської області. Також у вказаному клопотанні відповідач просив суд долучити до матеріалів справи додаткові докази. 
		У підготовче засідання 21.07.2022 з`явився представник позивача; представник відповідача у вказане засідання не з`явився, про день, час та місце вказаного засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується телефонограмою, яку було отримано представником відповідача Благодєтєлєвою Є.Я. 06.07.2022, отже завчасно (а.с.202).
		Щодо клопотання відповідача про відкладення розгляду справи судом було зазначено таке.
		В обґрунтування клопотання відповідач посилається на небезпечну ситуацію в місті Дніпрі, при цьому, суд наголошує на тому, що у м. Дніпрі, як і по всій Дніпропетровській області, з початку військової агресії не велися активні бойові дії, ситуація протягом всього часу воєнного стану є контрольованою Збройними Силами України. 
		Згідно з частиною 2 статті 12-1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.
		Відтак, органи судової влади здійснюють правосуддя, навіть в умовах воєнного стану.
		Відповідно до пункту 10 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України основними засадами господарського судочинства є розумність строків розгляду справи.
		Так, провадження у даній справі відкрито 25.10.2021, ухвалою суду від 24.12.2021 здійснено перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження. 
		Також було відзначено, що після 19.01.2022 жодних додаткових заяв по суті справи, пояснень чи додаткових доказів ні від позивача ні від відповідача до суду не надходило, що свідчить про те, що сторони у повному обсязі виклали свої правові позиції по даній справі у вже наявних у матеріалах справи документах та надали всі наявні у них докази.
		Також було наголошено на тому, що ухвалою суду від 04.07.2022 явка у судове засідання 21.07.2022 була визнана необов`язковою та роз`яснено учасникам справи можливість подання, зокрема, пояснень будь-яким засобом зв`язку із судом, однак жодних додаткових пояснень від скаржника не надходило. 
		Крім того, судом також було відзначено, що клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, яке надійшло до суду засобами електронного зв`язку, не містить жодної інформації щодо неможливості прийняти участь у судовому засіданні 21.07.2022 в режимі відеоконференції. 
		Більше того, протягом більше ніж двох тижнів у відповідача була можливість надати повноваження іншому представнику, навіть, якщо представник, про якого вказано у клопотанні, на даний час не має можливості забезпечити явку у судове засідання.
		Як вбачається з поданого відповідачем клопотання про відкладення розгляду справи, відповідач обізнаний про день, час та місце підготовчого засідання 21.07.2022.
		Відповідно до частини 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: 1) неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; 2) повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.
		У свою чергу суд зауважував, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (стаття 202 Господарського процесуального кодексу України).
		Аналогічну правову позицію викладено, зокрема в постановах Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 922/1200/18, від 04.06.2020 у справі № 914/6968/16.
		Також було зауважено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України). 
		Враховуючи все вищевикладене у своїй сукупності, суд вважав за необхідне відмовити у задоволенні клопотання відповідача про відкладення підготовчого засідання.
		Судом було враховано, що всіма учасниками судового процесу висловлена своя правова позиція у даній справі; матеріали справи на даний час містять всі заяви по суті справи.
		У даному випадку підстави для відкладення розгляду справи чи оголошення перерви у судовому засіданні 21.07.2022, визначені статтями 202, 216 та 252 Господарського процесуального кодексу України, були відсутні. 
		У підготовчому засіданні 21.07.2022 судом, відповідно до вимог статті 182 Господарського процесуального кодексу України, були здійснені всі дії, необхідні для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті.
		Враховуючи вказане, ухвалою суду від 21.07.2022 було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті у судовому засіданні на 11.08.2022.
		Від відповідача за допомогою системи "Електронний суд" надійшла заява (вх. суду №25915/22 від 08.08.2022) про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, в якій він просить суд надати можливість представнику відповідача прийняти участь у судовому засіданні 11.08.2022 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів системі відеоконференцзв`язку "EasyCon". 
		Згідно з інформацією, наданою відділом інформаційно-технічного забезпечення Господарського суду Дніпропетровської області, 11.08.2022 о 12:00 год. була відсутня технічна можливість провести судове засідання в режимі відеоконференції поза межами приміщення за допомогою системи EasyCon, у зв`язку з наявністю справ, призначених до розгляду у залах Господарського суду Дніпропетровської області на 11.08.2022 о 12:00 год. (зайнятістю залів судових засідань обладнаних відповідними технічними засобами).
		Враховуючи вказане, ухвалою суду від 08.08.2022 Приватному акціонерному товариству "Київстар" у задоволенні заяви про участь у судовому засіданні 11.08.2022 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду було відмовлено.
		Листом суду від 09.082022 здійснено запит інформації щодо результату розгляду справи №904/9574/21 за позовом Приватного акціонерного товариства "Київстар" до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях про визнання договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 12/02-5213-ОД від 21.03.2013 року, продовженим, та надання відповідних процесуальних документів. 
		Листом Господарського суду Дніпропетровської області від 09.08.2022 було повідомлено, що за результатами розгляду справи № 904/9574/21 прийнято рішення від 22.06.2022 про відмову у задоволенні позовних вимог, яке не було оскаржене сторонами та набрало законної сили 26.07.2022.
		Від відповідача за допомогою системи "Електронний суд" надійшло клопотання (вх. суду №26067/22 від 10.08.2022), в якому він просить суд зупинити провадження у справі до розгляду справи № 904/9574/21 за позовом Приватного акціонерного товариства "Київстар" до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях про визнання договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 12/02-5213-ОД від 21.03.2013 року, продовженим. Вказане клопотання обґрунтоване наступним:
		- 22.06.2022 суддею Господарського суду Дніпропетровської області Бєлік В.Г. було винесено рішення по справі № 904/9574/21 за позовом Приватного акціонерного товариства "Київстар" до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях з вимогами визнати укладений між ними договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 12/02-5213-ОД від 21.03.2013, укладений між Приватним акціонерним товариством "Київстар" та Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях, продовженим на тих самих умовах і на той же строк, а саме на 1 рік, тобто з 20.02.2020 по 19.02.2021, шляхом оформлення додаткового договору про внесення змін до договору оренди державного нерухомого майна від 21.03.2013 №12/02-5213-ОД, яким відмовлено у задоволенні позовних вимог;
		- 27.07.2022, не погодившись із рішенням по справі № 904/9574/21, Приватне акціонерне товариство "Київстар" звернулося до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою;
		- 08.08.2022 згідно з протоколом Центрального апеляційного господарського суду автоматизованого розподілу справи № 904/9574/21 між суддями призначено склад суду;
		- враховуючи те, що предметом спору у справі, що розглядається, є стягнення неустойки за користування майном після припинення договору оренди № 12/02-5213-ОД від 21.03.2013, а у справі № 904/9574/21 предметом спору є визнання договору оренди № 12/02-5213-ОД продовженим, тобто факт припинення договору є оспорюваним, відповідач просить суд зупинити провадження по справі до вирішення спору по справі № 904/9574/21 в Центральному апеляційному господарському суді.
		Від відповідача за допомогою системи "Електронний суд" надійшло клопотання (вх. суду №26068/22 від 10.08.2022), в якому він просить суд відкласти розгляд справи з метою надання розумного (достатнього) строку для вчинення певних процесуальних дій, а саме: з метою надання ПрАТ "Київстар" часу для надання копії ухвали Центрального апеляційного господарського суду про відкриття провадження у справі № 904/9574/21 та подання заяви про зупинення провадження в порядку статті 227 Господарського процесуального кодексу України. 
		Від відповідача за допомогою системи "Електронний суд" надійшло клопотання (вх. суду №26072/22 від 11.08.2022), в якому він просить суд відкласти розгляд справи, посилаючись на те, що представник відповідача 05.08.2022, звертаючись з клопотанням про призначення відеоконференції зазначив про неможливість безпечного пересування по території України для того, щоб прибути у судове засідання безпосередньо до м. Дніпро, тобто повідомив суд про причину неявки представника відповідача в судове засідання 11.08.2022 з поважних причин, при цьому представник відповідача заяву про розгляд справи за його відсутності суду не подавав, а навпаки, подавши клопотанням про проведення зазначеного судового засідання з її участю у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, повідомив про свою зацікавленість у прийнятті участі в розгляді справи.
		У судове засідання 11.08.2022 з`явився представник позивача, представник відповідача у вказане засідання не з`явився, при цьому, судом було враховано наявність клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, яке було задоволено судом.
		Враховуючи вказане, ухвалою суду від 11.08.2022 у судовому засіданні 11.08.2022 було оголошено перерву до 06.09.2022.
		Від відповідача за допомогою системи "Електронній суд" надійшла заява (вх. суду №26694/22 від 16.08.2022), в якій він просить суд забезпечити проведення наступного судового засідання в режимі відеоконференції поза приміщенням суду з використанням власних технічних засобів за допомогою системи відеоконференцзв`язку EasyCon.
		За відомостями Відділу інформаційно-технічного забезпечення суду у Господарському суді Дніпропетровської області була наявна технічна можливість для проведення судового засідання 06.09.2022 в режимі відеоконференції з використанням системи "EаsyCon".
		Враховуючи вказане, ухвалою суду від 16.08.2022 заява відповідача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів була задоволена судом.
		У судове засідання 06.09.2022 з`явився представник позивача; представник відповідача внаслідок власних технічних проблем зі звуком не зміг прийняти участь у вказаному судовому засіданні в режимі відеоконференції з використанням системи "EаsyCon".
		З огляду на вказані обставини, з метою надання можливості сторонам, зокрема відповідачу, скористатися процесуальними правами, визначеними статтями 42 та 46 Господарського процесуального кодексу України, та з метою дотримання принципів господарського судочинства, а саме: рівності усіх учасників перед законом і судом та змагальності, суд вважав за доцільне оголосити перерву у судовому засіданні в межах розумного строку.
		Враховуючи вказані обставини, ухвалою суду від 06.09.2022 у судовому засіданні 06.09.2022 було оголошено перерву в межах розумного строку до 04.10.2022.
		Від відповідача за допомогою системи "Електронній суд" надійшла заява (вх. суду №29778/22 від 09.09.2022), в якій він просив суд забезпечити проведення наступного судового засідання в режимі відеоконференції поза приміщенням суду з використанням власних технічних засобів за допомогою системи відеоконференцзв`язку EasyCon.
		За відомостями Відділу інформаційно-технічного забезпечення суду у Господарському суді Дніпропетровської області була наявна технічна можливість для проведення судового засідання 04.10.2022 в режимі відеоконференції з використанням системи "EаsyCon".
		Враховуючи вказане, ухвалою суду від 09.09.2022 заява відповідача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів була задоволено судом.
		У судове засідання 04.10.2022 з`явилися представники позивача та відповідача.
		У вказаному засіданні були заслухані правові позиції учасників справи з приводу поданого відповідачем клопотання про зупинення провадження у справі.
		Розглянувши у вказаному засіданні клопотання відповідача про зупинення провадження у справі, суд вважав, що вказане клопотання не підлягає задоволенню, з огляду на таке:
		- відповідач просив суд зупинити провадження у справі у на підставі пункту 5 частини 1 статті 227 Господарського процесуального кодексу України, яка передбачає обов`язок суду зупинити провадження у справі у випадку об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду;
		- відповідно до частини 3 статті 195 Господарського процесуального кодексу України провадження у справі на стадії її розгляду по суті зупиняється тільки з підстав, встановлених пунктами 1-3 частини першої статті 227 та пунктом 1 частини першої статті 228 цього Кодексу;
		- крім того, суд відзначає, що відповідач просить суд зупинити провадження по справі до вирішення спору по справі № 904/9574/21 в Центральному апеляційному господарському суді, у той же час, 29.09.2022 Центральним апеляційним господарським судом ухвалено постанову у справі № 904/9574/21, відповідно до якої апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Київстар" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 22.06.2022 у справі №904/9574/21 залишено без задоволення, рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 22.06.2022 у справі №904/9574/21 залишено без змін;
		- враховуючи вказане, в силу прямої норми закону, а також, те, що обставини, на які посилається відповідач у своєму клопотанні, відпали, керуючись частиною 3 статті 195 Господарського процесуального кодексу України, суд вважав, що клопотання відповідача про зупинення провадження у справі не підлягає задоволенню, оскільки провадження у справі перебуває на стадії її розгляду по суті та підстави для зупинення провадження у справі відсутні. 
		Враховуючи вказане, ухвалою суду від 04.10.2022 у задоволенні клопотання Приватного акціонерного товариства "Київстар" про зупинення провадження у справі №904/8455/21 було відмовлено.
		У судовому засіданні 04.10.2022 судом протокольно було оголошено перерву до 18.10.2022.
		Від позивача надійшли додаткові пояснення щодо періодів нарахування заборгованості з неустойки (вх. суду № 34902/22 від 18.10.2022), в яких він зазначає про те, що з урахуванням сплати орендної плати у розмірі 371 298 грн. 64 коп., заборгованість до державного бюджету станом на 09.08.2021 складає 231 401 грн. 59 коп. 
		Від відповідача за допомогою системи "Електронній суд" надійшли письмові пояснення у справі (вх. суду № 34756/22 від 18.10.2022), в яких він вказує, що квитанція без рекомендованого повідомлення про вручення із штриховим кодовим ідентифікатором, або копії конверта, в якому направлявся лист № 11-02-01106 від 20.02.2020 про припинення договору № 12/02-5213-ОД від 21.03.2013, не може бути підтвердженням надіслання його засобами поштового зв`язку та отримання його відповідачем.
		Від відповідача за допомогою системи "Електронній суд" надійшло клопотання (вх. суду №34781/22 від 18.10.2022), в якому він просить суд визнати причини пропуску строку на подання доказів поважними та поновити строк для подання доказів, а саме: долучити до матеріалів справи копію договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 12/7547-50017 від 29.07.2022 та Акт до нього. Також, у вказаному клопотанні відповідач зазначає, що вимога позивача про виселення є безпідставною, оскільки станом на 17.10.2022 відповідач в орендованому приміщенні знаходиться на підставі чинного договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 12/7547-50017 від 29.07.2022 про оренду частини даху лабораторного корпусу, площею 80 кв. м, що знаходиться за адресою: м. Кривий Ріг, проспект Гагаріна, 57, яка знаходиться на балансі Криворізького національного університету. 
		У судове засідання 18.10.2022 з`явилися представники позивача та відповідача.
		Враховуючи те, що відповідачем були подані нові докази по справі, які мають істотний вплив на результат її розгляду, для ознайомлення та перевірки останніх, суд вбачав за необхідне оголосити перерву в судовому засіданні. 
		Так, у судовому засіданні 18.10.2022 судом протокольно було оголошено перерву до 26.10.2022.
		Від позивача надійшло клопотання про долучення додаткових доказів (вх. суду № 35205/22 від 20.10.2022), в якому він просив суд поновити строк та долучити до матеріалів справи копію листа від 25.07.2022 балансоутримувача орендованого майна орендодавцем, орендарем та балансоутримувачем майна. 
		Від відповідача надійшли письмові пояснення (вх. суду №35959/22 від 26.10.2022), в яких він зазначив, що дія договору № 12/02-5213-ОД від 21.03.2013 припинилася лише 28.07.2022 за згодою сторін, про що зазначили орендар та балансоутримувач в Акті про повернення майна з оренди від 28.07.2022, при цьому, внесення виправлень до вказаного Акту здійснено позивачем неправомірно (без згоди інших підписантів Акту) та в неналежний спосіб 
		У судове засідання 26.10.2022 з`явилися представники позивача та відповідача.
		У судовому засідання 26.10.2022 представник позивача просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві та всіх заявах по суті справи та додаткових поясненнях позивача.
		У судовому засідання 26.10.2022 представники відповідача проти задоволення позовних вимог заперечували у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у поданих відповідачем заявах по суті справи та додаткових поясненнях. Також представники відповідача просили су застосувати строк позовної давності до вимог позивача пр стягнення пені та інфляційних втрат. 
		Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки до судового засідання та подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.
		У даному випадку справа розглянута в межах розумного строку, з урахуванням обставин того, що з 24.02.2022 було запроваджено воєнний стан, у зв`язку з чим судове засідання, що було призначено на 16.03.2022 не відбулося, що зумовило збільшення строку розгляду справи; крім того, в процесі розгляду справи сторонами було підписано Акт повернення майна з оренди, про існування якого сторони не повідомляли суд декілька місяців, у зв`язку з чим господарським судом був наданий додатковий час для надання можливості сторонам, зокрема позивачу, реалізувати свої права під час розгляду даної справи судом та висловлення своєї правової позиції щодо позовних вимог позивача про виселення та підтвердження факту повернення майна з оренди. У даному випадку додатково наданий час господарський суд вважає достатнім та розумним строком для вчинення необхідних процесуальних дій за існуючих обставин воєнного стану та ситуації у Дніпропетровській області (місцезнаходження відповідача та суду). Слід також наголосити, що відповідних змін до законів України щодо автоматичного продовження чи зупинення процесуального строку на вчинення тих чи інших дій не внесено. 
		З приводу долучення до матеріалів додаткових доказів з порушенням строку суд зазначає таке.
		В даному випадку, суд керується завданням господарського судочинства, яким є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
		При цьому, під час розгляду справи суд зобов`язаний забезпечити повне, всебічне та об`єктивне з`ясування обставин справи, оскільки обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
		Відповідно до частини 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
		Таким чином, під час прийняття рішення у даній справі судом було враховано та надано оцінку всім наявним в матеріалах справи на час прийняття рішення у справі доказам та поясненням.
		Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.
		У судовому засіданні 26.10.2022 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
		Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Предметом доказування у даній справі є обставини, пов`язані з наявністю підстав для стягнення неустойки на підставі частини 2 статті 785 Цивільного кодексу України за період з 21.02.2020 по 30.06.2021, пені та втрат від інфляції за договором оренди нерухомого майна, що належить до державної власності та виселення з орендованого приміщення. При цьому щодо стягнення неустойки в порядку частини 2 статті 785 Цивільного кодексу України, як подвійної плати за користування орендованим майном після спливу строку дії договору оренди, предметом доказування є, зокрема, обставини невжиття орендарем належних заходів щодо повернення орендодавцю об`єкта оренди за наслідком припинення орендних правовідносин за відсутності умов, які б перешкоджали орендарю вчасно повернути майно орендодавцю у визначений договором оренди строк (умисне ухилення орендаря від обов`язку щодо повернення орендодавцю об`єкта оренди; утримання орендованого майна у володінні орендаря та перешкоджання орендарем у доступі орендодавця до належного йому об`єкта оренди; відсутності з боку орендодавця бездіяльності та не вчинення ним дій, спрямованих на ухилення від обов`язку прийняти орендоване майно від орендаря та оформити повернення наймачем орендованого майна тощо).
		Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.
		Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
		Так, 21.03.2013 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Дніпропетровській області, правонаступником якого є Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях (далі, орендодавець, позивач), та Приватним акціонерним товариством "Київстар" (далі - орендар, відповідач) було укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 12/02-5213-ОД (далі - договір, а.с.13-16), відповідно до умов пункту 1.1. якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування окреме нерухоме майно - частину даху будівлі лабораторного корпусу, площею 50 м.кв., розміщене за адресою: 50086, м. Кривий Ріг, пр. Гагаріна, 57 на даху 3-х поверхового будинку, що перебуває на балансі ДВНЗ "Криворізький національний університет" (далі - балансоутримувач), вартість якого визначена згідно зі звітом про оцінку на 20.12.2012 і становить за незалежною оцінкою 117 864 грн.
		Згідно з пунктом 1.2. договору майно передається в оренду з метою розміщення оператора телекомунікацій, який надає послуги з рухомого (мобільного) зв`язку.
		За умовами пунктів 2.1., 2.2. договору орендар набуває права строкового платного користування державним майном у термін, указаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами договору (у разі оренди нерухомого майна на строк не менше ніж три роки - не раніше дати державної реєстрації договору) та акта приймання-передачі майна. Передача майна в оренду не тягне за собою виникнення в орендаря права власності на це майно. Власником орендованого майна залишається держава, а орендар користується ним протягом строку оренди.
		Так, об`єкт оренди було передано від орендодавця орендарю за Актом приймання-передачі від 21.03.2013 (а.с.18 у томі 1).
		Відповідно до умов пункту 3.1. договору орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 № 786 (зі змінами) (далі - Методика розрахунку) або за результатами конкурсу на право оренди державного майна і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку лютий 2013 року  3 940 грн. 59 коп. Орендна плата за перший місяць оренди - березень 2013 року визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за березень 2013 року.
		За змістом пункту 3.3. договору орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.
		Згідно з пунктом 3.6. договору орендна плата перераховується до державного бюджету та балансоутримувачу щомісяця, не пізніше 15 числа місяця, наступного за завітним у співвідношенні:
		50% - до державного бюджету за місцем реєстрації орендаря у податковій інспекції на рахунки, відкриті відділенням казначейства, у розмірі 1 970 грн. 30 коп.;
		50% - балансоутримувачу у розмірі 1 970 грн. 29 коп.
		Відповідно до пункту 3.11. договору у разі припинення (розірвання) договору оренди орендар сплачує орендну плату до дня повернення майна за актом приймання-передавання включно. Закінчення строку дії договору оренди не звільняє орендаря від обов`язку сплатити заборгованість за орендною платою, якщо така виникла, у повному обсязі, враховуючи санкції, до державного бюджету та балансоутримувачу.
		За умовами п. 5.5. договору, у разі припинення або розірвання договору орендар зобов`язаний повернути балансоутримувачу орендоване майно за актом приймання-передачі в належному стані, не гіршому ніж на момент передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу та відшкодувати орендодавцеві збитки у разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) орендованого майна з вини орендаря. Майно вважається поверненим балансоутримувачу з моменту підписання сторонами акта приймання-передачі, один примірник якого надається орендарем орендодавцю у триденний термін з дати його підписання. Обов`язок щодо складання акта приймання-передавання покладається на орендаря.
		У пункті 5.19. договору визначили, що орендар зобов`язаний письмово повідомити орендодавця, не пізніше ніж за 30 діб, про свій намір щодо закінчення, припинення або розірвання договору.
		Відповідно до умов пункту 5.20. договору у разі наміру продовжити строк дії договору оренди орендар зобов`язаний не пізніше ніж за місяць до закінчення терміну дії договору оренди подати орендодавцю про це заяву з документами щодо виконання умов договору оренди (дозвіл пожежників, копію договору страхування державного майна, платіжні доручення про сплату страхового платежу та ін.).
		Пунктом 10.1. договору визначено, що договір укладено строком на один рік, що діє з 21.03.2013 по 20.03.2014 включно. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом місяця після закінчення терміну дії договору, повній оплаті за договором і при наданні інформації щодо виконання умов цього договору, а саме: наявності договору страхування, дозволу або декларації, наданої органами державного пожежного нагляду, договір за заявою орендаря щодо продовження терміну дії, поданою відповідно до пункту 5.20, може бути продовжений на тих самих умовах, які передбачені у договорі.
		У пункті 10.2. договору сторони погодили, що умови договору зберігають силу протягом усього терміну договору, в тому числі у випадках, коли після його укладення законодавством встановлено правила, що погіршують становище орендаря, а в частині зобов`язань орендаря щодо орендної плати - до виконання зобов`язань.
		Згідно з пунктом 10.3. договору зміни і доповнення або розірвання договору допускаються за взаємної згоди сторін і оформлюються додатковими угодами. Зміни та доповнення, що пропонується внести, розглядаються протягом одного місяця з дати їх подання до розгляду іншою стороною.
		Відповідно до змісту пункту 10.9. договору чинність договору припиняється, серед іншого, внаслідок закінчення строку, на який його було укладено та в інших випадках, прямо передбачених чинним законодавством України.
		Відповідно до пункту 10.11. договору у разі припинення або розірвання договору орендар зобов`язаний негайно повернути балансоутримувачу майно у стані, в якому воно було одержано, з урахуванням нормального зносу або у стані, який було обумовлено договором.
		У пункті 10.12. договору сторони передбачили, що взаємовідносини сторін, не врегульовані цим договором, регулюються чинним законодавством України.
		У подальшому дія договору неодноразово продовжувалась шляхом підписання сторонами додаткових угод.
		Відповідно до Додаткової угоди від 19.06.2014 про внесення змін до договору оренди нерухомого майна від 21.03.2013 № 12/02-5213-ОД було внесені зміни до Договору оренди, у тому числі до пункту 10.1., 2 абзац якого викладено в наступній редакції: "Цей договір є пролонгованим з 21.03.2014 по 20.02.2017 (включно)" (а.с.141-142 у томі 1).
		Додатковою угодою від 10.04.2017 про внесення змін до договору оренди нерухомого майна від 21.03.2013 № 12/02-5213-ОД внесені зміни до Договору оренди, в тому числі до пункту 10.1., який було викладено в наступній редакції: "Термін дії Договору оренди продовжено по 20.05.2017." (а.с.19 у томі 1).
		Також, Додатковою угодою від 20.06.2017 про внесення змін до договору оренди нерухомого майна від 21.03.2013 № 12/02-5213-ОД були внесені зміни до Договору оренди, в тому числі до пункту 10.1., який було викладено в наступній редакції: "Термін дії Договору оренди продовжено по 20.07.2017." (а.с.20 у томі 1).
		Додатковою угодою від 26.09.2017 про внесення змін до договору оренди нерухомого майна від 21.03.2013 № 12/02-5213-ОД внесені зміни до Договору оренди, в тому числі до пункту 10.1., який було викладено в наступній редакції: "Цей договір є пролонгованим з 21.07.2017 по 19.02.2020 (включно)." (а.с.21 у томі 1).
		Об`єкт оренди був застрахований позивачем на користь балансоутримувача, на підтвердження чого до матеріалів справи надані сертифікати № 1605 від 20.03.2019, № 4 від 01.01.2020, № 126 від 26.03.2021 (а.с. 123-140 у томі 1).
		Листом № 26505/07 від 29.11.2019 відповідач (орендар) звернувся до балансоутримувача з пропозицією продовжити договір оренди нерухомого державного майна на наступний строк (а.с. 122 у томі 1).
		В свою чергу Балансоутримувач звернувся до Регіонального відділення Фонду державного майна по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях з повідомленням № 07-711/2 від 16.02.2019 про відсутність заперечень щодо продовження строку дії Договору оренди № 12/02-5213-ОД від 21.03.2013 (а.с. 121 у томі 1).
		Листом № 3643/07 від 14.02.2020 відповідач (орендар) звернувся до позивача (орендодавця) з пропозицією продовжити термін дії договору оренди на новий строк (а.с. 23 у томі 1).
		Листом № 11-02-01103 від 20.02.2020 позивач (орендодавець) повідомив відповідача (орендаря) про припинення договору оренди нерухомого майна у зв`язку із закінченням строку, на який його було укладено (а.с. 24 у томі 1). 
		Так, позовні вимоги у даній справи обґрунтовані порушенням відповідачем (орендарем) зобов`язань за договором оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №12/02-5213-ОД від 21.03.2013 в частині своєчасного повернення об`єкта оренди за відповідним актом після закінчення строку дії договору оренди, у зв`язку з чим на підставі частини 2 статті 785 Цивільного кодексу України позивач (орендар) нарахував та просить суд стягнути з відповідача неустойку за період з 21.02.2020 по 30.06.2021 в сумі 317 322 грн. 72 коп., а також виселити відповідача з орендованого приміщення. Також позивач посилається на наявність прострочення відповідачем внесення орендної плати в період дії договору, у зв`язку з чим позивачем була нарахована та заявлена до стягнення з відповідача пеня за загальний період прострочення з 16.05.2017 по 16.02.2020 в сумі 389 грн. 38 коп. У зв`язку з допущенням прострочення внесення орендної плати в період дії договору, позивачем також були розраховані та заявлені до стягнення з відповідача інфляційні втрати в сумі 203 грн. 20 коп. на підставі статті 625 Цивільного кодексу України. 
		В свою чергу відповідач факт закінчення строку дії договору заперечує, посилається на те, що дія Договору оренди нерухомого майна, яке належить до державної власності №12/02-5213-ОД від 21.03.2013 була автоматично продовжена на тих самих умовах і на той же строк, отже вважає неправомірними вимоги позивача щодо стягнення неустойки на підставі частини 2 статті 785 Цивільного кодексу України, а підстави для повернення орендованого майна балансоутримувачу  відсутніми. Вказане і є причиною виникнення спору.
		Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
		Відповідно до частини 1 статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
		Згідно з частиною 1 статті 795 Цивільного кодексу України передання наймачеві будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту починається обчислення строку договору найму, якщо інше не встановлено договором.
		Згідно з частиною 1 статті 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.
		Якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором (стаття 764 Цивільного кодексу України).
		Статтею 785 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
		Якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.
		Згідно з частиною 2 статті 795 Цивільного кодексу України повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.
		Отже, виходячи із змісту частини 1 статті 759 та частини 1 статті 785 Цивільного кодексу України, договір найму (оренди) зумовлює право наймача (орендаря) користуватися орендованим майном упродовж строку дії договору зі сплатою наймодавцю (орендодавцю) орендної плати, погодженої умовами договору оренди; припинення договору найму зумовлює обов`язок наймача негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
		Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 24.10.2019 у справі № 904/3315/18, у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.12.2019 у справі № 910/20370/17.
		Так, 03.10.2019 було прийнято Закон України "Про оренду державного та комунального майна" № 157-ІХ. У розділі "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону передбачено, що він набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, та вводиться в дію з 01.02.2020 (за виключенням окремих зазначених норм).
		При цьому пунктом 5 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України №157-IX визнано таким, що втратив чинність, Закон України "Про оренду державного та комунального майна" (Відомості Верховної Ради України, 1992 р., № 30, ст. 416 із наступними змінами) з дня введення в дію цього Закону.
		Ураховуючи опублікування тексту Закону України № 157-ІХ в офіційному друкованому виданні "Голос України" 26.12.2019, останній набрав чинності 27.12.2019 і введений в дію з 01.02.2020, отже, з цієї дати підлягають застосуванню його норми (за винятком норм, наведених у розділі "Прикінцеві та перехідні положення").
		Відповідно до пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України № 157-IX договори оренди державного або комунального майна, укладені до набрання чинності цим Законом, продовжуються в порядку, передбаченому законодавством, яке діяло до дати набрання чинності цим Законом, до дати, яка наступить раніше: набрання чинності рішенням Кабінету Міністрів України чи рішенням представницького органу місцевого самоврядування (щодо договорів оренди комунального майна, розташованого в межах відповідної територіальної громади), передбаченим абзацом 5 частини 2 статті 18 цього Закону, або 01.07.2020. Після настання однієї з дат, яка відповідно до цього пункту наступить раніше, але у будь-якому випадку не раніше дня введення в дію цього Закону, договори оренди продовжуються в порядку, визначеному цим Законом. Договори оренди державного та комунального майна, укладені до набрання чинності цим Законом, зберігають свою чинність та продовжують діяти до моменту закінчення строку, на який вони були укладені.
		Таким чином, законодавець передбачив умови та порядок продовження дії договорів оренди державного та комунального майна, укладених відповідно до положень Закону №2269-XII.
		Оскільки строк дії спірного договору оренди визначено його сторонами до 19.02.2020 (включно), тобто до 01.07.2020, то до спірних орендних правовідносин під час продовження (поновлення) терміну дії цього договору сторони повинні були керуватися положеннями Закону України № 2269-XII "Про оренду державного та комунального майна", зокрема, статтями 17, 26, 27 цього Закону.
		Відповідно до частини 2 статті 26 Закону України № 2269-XII "Про оренду державного та комунального майна" договір оренди припиняється в разі, зокрема, закінчення строку, на який його було укладено.
		За положеннями статті 17 Закону України № 2269-XII термін договору оренди визначається за погодженням сторін. Термін договору оренди не може бути меншим, ніж п`ять років, якщо орендар не пропонує менший термін.
		У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
		Водночас зазначена норма не встановлює форму заяви про припинення договору оренди. Така вимога може бути викладена однією із сторін у листі, телеграмі, факсограмі тощо. Істотне значення у цьому випадку має факт направлення зазначеного повідомлення в межах відповідного строку, а також зміст такої заяви, оскільки вимога обов`язково має бути спрямована на припинення або зміну умов договору оренди.
		Відтак, положення як Цивільного кодексу України, так і Законів України "Про оренду державного та комунального майна" передбачають можливість та умови продовження договору оренди на той самий термін і на тих самих умовах за відсутності заяви (повідомлення) однієї зі сторін про припинення чи зміну умов договору протягом місяця після закінчення терміну його дії.
		При цьому заява (повідомлення) орендодавця про припинення договору оренди за закінченням строку договору є одностороннім правочином, який відображає волевиявлення орендодавця у спірних правовідносинах, що не потребує узгодження з орендарем в силу прямої норми закону, і є підставою для припинення відповідних зобов`язальних правовідносин.
		Повідомлення орендодавцем орендаря про припинення договору є юридично значимою дією, яка засвідчує наявність такого волевиявлення та забезпечує своєчасну обізнаність з ним іншої сторони, є передумовою для настання обумовлених таким одностороннім правочином наслідків також для іншої особи за правилами абзацу третього частини третьої статті 202 Цивільного кодексу України, згідно з якою односторонній правочин може створювати обов`язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами.
		Згідно з частиною 1 статті 27 Закону України № 2269-XII у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендар зобов`язаний повернути орендодавцеві об`єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди. 
		Вище встановлено, що листом від 20.02.2020 № 11-02-01103 (направлено 28.02.2020), тобто протягом одного місяця після закінчення встановленого в договорі терміну оренди, позивач (орендодавець) повідомив відповідача (орендаря) про припинення договірних відносин у зв`язку із закінченням терміну дії спірного договору оренди та просив повернути орендоване майно. Надіслання вказаного листа підтверджується фіскальним чеком від 28.02.2020, адресатом у якому значиться відповідач (орендар) (а.с. 25 у томі 1).
		Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.05.2020 у справі № 910/719/19 дійшла висновку, що правове регулювання процедури припинення орендних правовідносин, наведене у статті 764 Цивільного кодексу України та частині 2 статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", спрямовано на досягнення справедливого балансу між правом орендодавця як власника майна володіти, користуватися та розпоряджатися майном на власний розсуд і правом орендаря очікувати на стабільність та незмінність його майнового становища.
		Наявність відповідної заяви орендодавця та належних доказів її надсилання орендарю за наданими орендарем реквізитами відповідно до встановлених судами обставин справи свідчить про добросовісність звернення позивача до відповідача, вчинення позивачем залежних від його волі необхідних дій у спірних правовідносинах на відміну від відповідача, а відтак і про припинення договірних відносин між сторонами відповідно до приписів чинного законодавства.
		При цьому зазначила, що негативні наслідки неодержання орендарем звернення до нього, якщо таке звернення здійснене добросовісно та розумно, покладаються на орендаря, а факт наявності відповідної заяви орендодавця та доказів її належного надсилання орендарю свідчить про добросовісне звернення орендодавця до орендаря, а відтак і про припинення договірних відносин між сторонами відповідно до приписів чинного законодавства.
		Під час розгляду справи судом встановлено, що позивач (орендодавець) належним чином виконав свій обов`язок щодо доведення інформації про припинення дії договору до орендаря (відповідача), надіславши йому повідомлення.
		Таким чином, враховуючи, що протягом місяця після закінчення строку договору мали місце заперечення орендодавця щодо поновлення договору на новий строк, суд приходить до висновку, що такий договір припинився 20.02.2020 (аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 09.04.2019 у справі № 904/3415/18, від 22.10.2019 у справі №910/3705/19, від 03.12.2019 у справі № 910/5868/18, від 25.02.2020 у справі №910/11837/17).
		З приводу закінчення строку дії договору суд зазначає таке. 
		З матеріалів справи вбачається, що в провадженні Господарського суду Дніпропетровської області перебувала справа № 904/9574/21 за позовом Приватного акціонерного товариства "Київстар" до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях про визнання продовженим договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №12/02-5213-ОД від 21.03.2013.
		За результатами розгляду даної справи, Господарським судом Дніпропетровської області прийнято рішення від 22.06.2022, яким у задоволенні позовних вимог було відмовлено у повному обсязі.
		Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 29.09.2022 рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 22.06.2022 у справі № 904/9574/21 залишено без змін.
		Під час прийняття судового рішення по справі № 904/9574/21 судами було встановлено, зокрема, що договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №12/02-5213-ОД від 21.03.2013 припинився 20.02.2020.
		При цьому, рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 22.06.2022 у справі № 904/9574/21 набрало законної сили 29.09.2022.
		Відповідно до частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом..
		Преюдиційність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиційно встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки вони вже встановлені у рішенні чи вироку і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. Правила про преюдицію спрямовані не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив в законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії (постанови Верховного Суду від 03.08.2021 у справі № 904/2425/20, від 27.07.2021 по справі № 910/6161/20, від 27.07.2021 по справі № 910/4436/19, від 29.06.2021 по справі № 910/11287/16, від 18.06.2021 по справі № 910/16898/19 та ін.).
		Суд враховує, що рішенням Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 у справі "Совтрансавто-Холдинг" проти України", яке є в силу статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" джерелом права, визначено, що "право на справедливий судовий розгляд, гарантований статтею 6 § 1 Конвенції, повинно тлумачитися в світлі преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права як елемент спільної спадщини держав-учасниць. Одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів ("Брумареску проти Румунії", § 61)".
		Таким чином, факт закінчення строку дії договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 12/02-5213-ОД від 21.03.2013 - 20.02.2020 вставлений рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 22.06.2022 у справі №904/9574/21, яке набрало законної сили 29.09.2022, та не підлягає доказуванню під час розгляду даної справи у відповідності до положень частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України.
		Враховуючи вказане, заперечення відповідача в частині автоматичного продовження строку дії договору відхиляються судом. Також судом розцінюються критично посилання відповідача на неналежність доказів, якими позивач підтверджує направлення відповідачу листа про припинення договору оренди від 20.02.2020, оскільки всім цим обставинам було надано оцінку під час розгляду справи № 904/9574/21 та встановлено судом факт належності таких доказів та, відповідно, факт припинення договору 20.02.2020. 
		З приводу позовних вимог про стягнення неустойки в сумі 317 322 грн. 72 коп. суд зазначає також таке. 
		Як встановлено судом вище, договір оренд нерухомого майна, що належить до державної власності № 12/02-5213-ОД від 21.03.2013 припинив свою дію 21.02.2020.
		Відтак, орендар (відповідач) згідно з умовами пункту 10.11. договору повинен був негайно повернути балансоутримувачу орендоване майно.
		Відповідач доказів прийняття ним заходів до повернення об`єкта оренди за закінченням строку договору, а саме: у спірний період з 21.02.2020 по 30.06.2021 чи вчинення позивачем перешкод у його поверненні суду не надав. 
		Отже, неповернення об`єкта оренди за договором у період після закінчення строку дії договору, а саме: у спірний період з 21.02.2020 по 30.06.2021 відбулося виключно з вини самого орендаря (відповідача), а тому існують усі правові підстави для застосування до відповідача відповідно до частини 2 статті 785 Цивільного кодексу України неустойки, розрахованої за безпідставне користування спірним об`єктом оренди після 20.02.2020 (після закінчення строку дії договору).
		Заявлена позивачем до стягнення в порядку частини 2 статті 785 Цивільного кодексу України неустойка становить 317 322 грн. 72 коп. та розрахована за період з 21.02.2020 по 30.06.2021, з урахуванням строків внесення орендної плати згідно з пунктом 3.6 договору  підлягає сплаті не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним.
		При цьому, судом враховано, що у позовній заяві позивач зазначає період з 15.03.2020 по 15.07.2020, оскільки сплаті неустойка підлягала 15 числа кожного наступного місяця, але, фактично, заявлена до стягнення неустойка нарахована за період користування орендованим майном з 21.02.2020 по 30.06.2021. 
		За даними позивача на початок періоду бездоговірного користування майном у відповідача перед позивачем існувала переплата з орендної плати в сумі 8 808 грн. 80 коп., що не оспорюється відповідачем. 
		При цьому, вважаючи договір автоматично продовженим, у рахунок внесення орендної плати за період оренди з 21.02.2020 по 30.06.2021 відповідач сплатив, зокрема, до державного бюджету на рахунки ГУДКСУ у Дніпропетровській області грошові кошти в загальній сумі 78 704 грн. 29 коп., на підтвердження чого відповідач долучив до матеріалів справи наступні платіжні доручення:
		- платіжне доручення № 1046164 від 23.03.2020 на суму 4 591 грн. 56 коп. (з яких в рахунок сплати у бездоговірний період спрямовано 1 592 грн. 32 коп.) про сплату відповідачем на рахунок ГУДКСУ у Дніпропетровській області грошових коштів з призначенням платежу "50% оренди за 02.2020 без ПДВ" (а.с. 118 у томі 1);
		- платіжне доручення № 1064851 від 14.04.2020 на суму 4 605 грн. 38 коп. про сплату відповідачем на рахунок ГУДКСУ у Дніпропетровській області грошових коштів з призначенням платежу "50% оренди за 03.2020 без ПДВ" (а.с. 115 у томі 1);
		- платіжне доручення № 1093422 від 14.05.2020 на суму 4 665 грн. 32 коп. про сплату відповідачем на рахунок ГУДКСУ у Дніпропетровській області грошових коштів з призначенням платежу "50% оренди за 04.2020 без ПДВ" (а.с. 112 у томі 1);
		- платіжне доручення № 1122508 від 12.06.2020 на суму 4 679 грн. 31 коп. про сплату відповідачем на рахунок ГУДКСУ у Дніпропетровській області грошових коштів з призначенням платежу "50% оренди за 05.2020 без ПДВ" (а.с. 109 у томі 1);
		- платіжне доручення № 1150867 від 14.07.2020 на суму 4 688 грн. 67 коп. про сплату відповідачем на рахунок ГУДКСУ у Дніпропетровській області грошових коштів з призначенням платежу "50% оренди за 06.2020 без ПДВ" (а.с. 106 у томі 1);
		- платіжне доручення № 1187179 від 14.08.2020 на суму 4 660 грн. 54 коп. про сплату відповідачем на рахунок ГУДКСУ у Дніпропетровській області грошових коштів з призначенням платежу "50% оренди за 07.2020 без ПДВ" (а.с. 103 у томі 1);
		- платіжне доручення № 1214337 від 14.09.2020 на суму 4 651 грн. 22 коп. про сплату відповідачем на рахунок ГУДКСУ у Дніпропетровській області грошових коштів з призначенням платежу "50% оренди за 08.2020 без ПДВ" (а.с. 99 у томі 1);
		- платіжне доручення № 1245079 від 13.10.2020 на суму 4 674 грн. 48 коп. про сплату відповідачем на рахунок ГУДКСУ у Дніпропетровській області грошових коштів з призначенням платежу "50% оренди за 09.2020 без ПДВ" (а.с. 96 у томі 1);
		- платіжне доручення № 1280384 від 13.11.2020 на суму 4 721 грн. 22 коп. про сплату відповідачем на рахунок ГУДКСУ у Дніпропетровській області грошових коштів з призначенням платежу "50% оренди за 10.2020 без ПДВ" (а.с. 93 у томі 1);
		- платіжне доручення № 1307094 від 14.12.2020 на суму 4 782 грн. 60 коп. про сплату відповідачем на рахунок ГУДКСУ у Дніпропетровській області грошових коштів з призначенням платежу "50% оренди за 11.2020 без ПДВ" (а.с. 90 у томі 1);
		- платіжне доручення № 1364686 від 04.02.2021 на суму 4 825 грн. 64 коп. про сплату відповідачем на рахунок ГУДКСУ у Дніпропетровській області грошових коштів з призначенням платежу "50% оренди за 12.2020 без ПДВ" (а.с. 89 у томі 1);
		- платіжне доручення № 1370762 від 12.02.2021 на суму 4 825 грн. 64 коп. про сплату відповідачем на рахунок ГУДКСУ у Дніпропетровській області грошових коштів з призначенням платежу "50% оренди за 01.2021 без ПДВ" (а.с. 84 у томі 1);
		- платіжне доручення № 1375302 від 15.02.2021 на суму 62 грн. 74 коп. про сплату відповідачем на рахунок ГУДКСУ у Дніпропетровській області грошових коштів з призначенням платежу "50% оренди за 01.2021 без ПДВ" (а.с. 81 у томі 1);
		- платіжне доручення № 1401719 від 12.03.2021 на суму 4 937 грн. 26 коп. про сплату відповідачем на рахунок ГУДКСУ у Дніпропетровській області грошових коштів з призначенням платежу "50% оренди за 02.2021 без ПДВ" (а.с. 78 у томі 1);
		- платіжне доручення № 1431560 від 14.04.2021 на суму 5 021 грн. 20 коп. про сплату відповідачем на рахунок ГУДКСУ у Дніпропетровській області грошових коштів з призначенням платежу "50% оренди за 03.2021 без ПДВ" (а.с. 75 у томі 1);
		- платіжне доручення № 1467668 від 14.05.2021 на суму 5 056 грн. 35 коп. про сплату відповідачем на рахунок ГУДКСУ у Дніпропетровській області грошових коштів з призначенням платежу "50% оренди за 04.2021 без ПДВ" (а.с. 72 у томі 1);
		- платіжне доручення № 1493115 від 14.06.2021 на суму 5 122 грн. 08 коп. про сплату відповідачем на рахунок ГУДКСУ у Дніпропетровській області грошових коштів з призначенням платежу "50% оренди за 05.2021 без ПДВ" (а.с. 69 у томі 1);
		- платіжне доручення № 1522779 від 14.07.2021 на суму 5 132 грн. 32 коп. про сплату відповідачем на рахунок ГУДКСУ у Дніпропетровській області грошових коштів з призначенням платежу "50% оренди за 06.2021 без ПДВ" (а.с. 68 у томі 1).
		При цьому, судом не приймаються до уваги решта наданих відповідачем платіжних доручень, оскільки за ними відповідачем перераховувались грошові кошти (орендна плата) на користь балансоутримувача - ДВНЗ "Криворізький національний університет". 
		Враховуючи вказане, судом розцінюються критично доводи відповідача в частині необхідності зменшення заявленої до стягнення неустойки на загальну суму внесеної відповідачем в спірному періоді орендної плати (як в дохід державного бюджету так і на користь балансоутримавача), всього на суму 185 200 грн. 73 коп., оскільки:
		- по-перше, наявними в матеріалах справи платіжними дорученням підтверджується сплата в рахунок внесення орендної плати за період користування майном з 21.02.2020 по 30.06.2021 в дохід державного бюджету - 78 704 грн. 29 коп.;
		- решта платіжних доручень, що не перелічена судом вище, свідчить про сплату грошових коштів на користь балансоутримувача - ДВНЗ "Криворізький національний університет" та сплату орендної плати за період користування об`єктом оренди за період, що не є спірним (як-то платіжні доручення від 13.08.2021, 14.09.2021, 13.10.2021, а.с.57-65 у томі 1). Отже, вказані платіжні доручення не приймаються судом до уваги. 
		Вирішуючи питання правомірності позовних вимог про стягнення неустойки та оцінюючи докази сплати відповідачем коштів у сумі 78 704 грн. 29 коп. у рахунок орендної плати, судом береться до уваги таке. 
		За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму (частина 1 статті 762 Цивільного кодексу України).
		Частиною 1 статті 286 Господарського кодексу України передбачено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.
		Зі змісту наведених норм вбачається, що договір оренди є підставою виникнення права наймача (орендаря) користуватися орендованим майном упродовж строку його дії зі сплатою наймодавцю (орендодавцю) орендної плати, погодженої умовами договору; а припинення такого договору є підставою виникнення обов`язку наймача негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
		Користування майном за договором оренди є правомірним, якщо воно відповідає його умовам та положенням чинного законодавства, які регулюють такі правовідносини з урахуванням особливостей предмета найму та суб`єктів договірних правовідносин.
		Відносини найму (оренди) у разі неправомірного користування майном можуть регулюватися умовами договору, що визначають наслідки неправомірного користування майном, та нормами законодавства, які застосовуються до осіб, які порушили зобов`язання у сфері орендних відносин.
		Правова природа плати за користування річчю (орендної плати) безпосередньо пов`язана із правомірним користуванням річчю протягом певного строку, і обов`язок здійснення такого платежу є істотною ознакою орендних правовідносин, що випливає зі змісту регулятивних норм статей 759, 762, 763 Цивільного кодексу України, статей 283, 284, 286 Господарського кодексу України. Із припиненням договірних (зобов`язальних) відносин за договором у наймача (орендаря) виникає новий обов`язок - негайно повернути наймодавцеві річ.
		Після спливу строку дії договору оренди невиконання чи неналежне виконання обов`язку з негайного повернення речі свідчить про неправомірне користування майном, яке було передане в найм (оренду). Тому права та обов`язки наймодавця і наймача, що перебували у сфері регулятивних правовідносин, переходять у сферу охоронних правовідносин та охоплюються правовим регулюванням за частиною 2 статті 785 Цивільного кодексу України, яка регламентує наслідки невиконання майнового обов`язку щодо негайного повернення речі наймодавцеві.
		Відтак, користування майном після припинення договору оренди є таким, що здійснюється не відповідно до його умов - неправомірне користування майном, у зв`язку з чим вимога щодо орендної плати за користування майном за умовами договору, що припинився (у разі закінчення строку, на який його було укладено тощо), суперечить змісту правовідносин за договором найму (оренди) і регулятивним нормам Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України.
		Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма статті 762 Цивільного кодексу України ("Плата за користування майном") і охоронна норма частини другої статті 785 Цивільного кодексу України ("Обов`язки наймача у разі припинення договору найму") не можуть застосовуватися одночасно, адже орендар не може мати одночасно два обов`язки, які суперечать один одному: сплачувати орендну плату, що здійснюється за правомірне користування майном, і негайно повернути майно.
		Отже, положення пункту 3 частини 1 статті 3 та статті 627 Цивільного кодексу України про свободу договору не застосовуються до договорів оренди в тій їх частині, якою передбачені умови щодо здійснення орендної плати за період від моменту припинення дії договору до моменту повернення орендованого майна, оскільки сторони в такому випадку відступають від положень актів цивільного законодавства (стаття 6 Цивільного кодексу України).
		Неврахування таких висновків щодо застосування положень цивільного та господарського законодавства на практиці призводить до того, що з орендаря, який після припинення строку дії договору оренди не повернув майно орендодавцю на його вимогу, фактично стягується потрійний розмір орендної плати, а саме: безпосередньо орендна плата, а також неустойка у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення. Наведений підхід у регулюванні орендних правовідносин, вочевидь, не узгоджується з такими загальними засадами цивільного законодавства, як справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України).
		З викладеного вбачається, що обов`язок орендаря сплачувати орендну плату за користування орендованим майном зберігається до припинення договору оренди (до спливу строку його дії), оскільки орендна плата є платою орендаря за користування належним орендодавцю майном та відповідає суті орендних правовідносин, що полягають у строковому користуванні орендарем об`єктом оренди на платній основі.
		Водночас, неустойка, стягнення якої передбачено частиною 2 статті 785 Цивільного кодексу України, є самостійною формою майнової відповідальності у сфері орендних правовідносин, яка застосовується у разі (після) припинення договору оренди - якщо наймач не виконує обов`язку щодо негайного повернення речі, і є належним способом захисту прав та інтересів орендодавця після припинення вказаного договору, коли користування майном стає неправомірним. Для притягнення орендаря, що порушив зобов`язання, до зазначеної відповідальності необхідна наявність вини (умислу або необережності) відповідно до вимог статті 614 Цивільного кодексу України.
		Тому, яким би способом у договорі оренди не регламентувалися правовідносини між сторонами у разі невиконання (несвоєчасного виконання) наймачем (орендарем) обов`язку щодо повернення речі з найму (оренди) з її подальшим користуванням після припинення такого договору, проте ці правовідносини не можуть врегульовуватись іншим чином, ніж визначено частиною 2 статті 785 Цивільний кодекс України (зокрема, з установленням для наймача (орендаря) будь-якого іншого (додаткового) зобов`язання, окрім того, що передбачений вказаною нормою).
		Аналогічна правова позиція викладена в постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.04.2021 у справі № 910/11131/19.
		З огляду на наведене, з урахуванням наявної переплати з орендної плати та здійснених відповідачем в її рахунок платежів протягом спірного періоду, вимоги позивача про стягнення неустойки у розмірі подвійної орендної плати за несвоєчасне повернення майна є правомірними та такими, що відповідають правовому регулюванню частиною 2 статті 785 Цивільного кодексу України й підлягають задоволенню в сумі 229 809 грн. 63 коп. (317 322,72 - 8 808,80 - 78 704,29 = 229 809,63).
		Враховуючи вказане, вимоги позивача в частині стягнення неустойки підлягають частковому задоволенню в сумі 229 809 грн. 63 коп.
		З приводу вимог про стягнення пені в сумі 389 грн. 38 коп. та інфляційних втрат в сумі 203 грн. 20 коп. суд зазначає таке. 
		Так, звертаючись із вказаними вимогами, позивач посилається на наявність прострочення відповідачем внесення орендної плати в період дії договору, у зв`язку з чим позивачем була нарахована та заявлена до стягнення з відповідача пеня за загальний період прострочення з 16.05.2017 по 16.02.2020 в сумі 389 грн. 38 коп. 
		У зв`язку з допущенням прострочення внесення орендної плати в період дії договору, позивачем також були розраховані та заявлені до стягнення з відповідача інфляційні втрати в сумі 203 грн. 20 коп. на підставі статті 625 Цивільного кодексу України.
		В той же час єдиним доказом на підтвердження вказаних вимог, долученим позивачем до матеріалів справи, є розрахунок (а.с.27 у томі 1), який не містить ні суми простроченого платежу (несвоєчасно внесеної орендної плати), ні періоду прострочення щодо кожного простроченого платежу, відповідно, є необґрунтованим. 
		Більше того, в матеріалах справи відсутні будь-які докази наявності прострочення внесення орендної плати відповідачем в період дії договору, відсутні відомості щодо місяців, за які відбулось внесення орендної плати із прострочення, сума простроченого платежу, період допущеного прострочення тощо.
		Відповідно до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
		Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.
		Суд відзначає, що у розумінні закону суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи скористатися заходами правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
		Крім того, за змістом процесуального законодавства захисту в господарському суді підлягає не лише порушене суб`єктивне право, а й охоронюваний законом інтерес.
		Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004 поняття "охоронюваний законом інтерес" слід розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних та колективних потреб, які не суперечать Конституції та законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.
		Так, інтерес позивача має бути законним, не суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам і відповідати критеріям охоронюваного законом інтересу, офіційне тлумачення якого надано у резолютивній частині зазначеного Рішення Конституційного Суду України.
		При цьому позивач самостійно визначає та обґрунтовує в позовній заяві, у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи і залежно від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту.
		Відповідно до статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
		Згідно із частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
		Статтею 78 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
		Враховуючи вказане, вимоги позивача в частині стягнення пені в сумі 389 грн. 38 коп. та інфляційних втрат в сумі 203 грн. 20 коп. визнаються судом необґрунтованими, у зв`язку з чим суд відмовляє у задоволенні вказаних вимог. 
		Стосовно клопотання відповідача про застосування наслідків спливу строку позовної давності щодо вимог про стягнення пені та інфляційних втрат суд вважає за необхідне зазначити наступне.
		Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
		Згідно зі статтею 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.
		Частиною 5 статті 261 Цивільного кодексу України встановлено, що за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливу строку виконання.
		Початок перебігу позовної давності обчислюється за правилами статті 261 Цивільного кодексу України, частина перша якої пов`язує його з днем, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
		Згідно зі статтею 267 Цивільного кодексу України заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.
		Разом з тим, за змістом частини першої статті 261 Цивільного кодексу України, позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.
		Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.
		Висновок про застосування позовної давності відображається у мотивувальній частині рішення господарського суду (постанови Верховного Суду у складі колегії Касаційного господарського суду від 10.04.2019 у справі № 6/8-09, від 04.06.2018 у справі № 920/225/17, від 25.01.2018 у справі № 910/7394/17).
		Враховуючи те, що під час розгляду даної справи судом встановлена необґрунтованість вимог позивача в частині стягнення пені в сумі 389 грн. 38 коп. та інфляційних втрат в сумі 203 грн. 20 коп., заява відповідача про застосування наслідків спливу строку позовної давності щодо частини вимог позивача задоволенні не підлягає. 
		З приводу вимог позивача про виселення відповідача з орендованого приміщення за адресою: м. Кривий Ріг, проспект Гагаріна, будинок 57 суд зазначає таке.
		В процесі розгляду справи судом, позивачем було долучено до матеріалів справи Акт повернення з оренди нерухомого/іншого окремого індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності від 28.07.2022, підписаного орендодавцем, орендарем та балансоутримувачем, яким підтверджується, що орендоване майно - частина даху лабораторного корпусу "Б" (Б1-3), площею 50 м.кв., розміщене за адресою: 50086, м. Кривий Ріг, пр. Гагаріна, 57, було повернуто орендарем (відповідачем) та прийнято балансоутримувачем з відома орендодавця (позивача) (а.с.74 у томі 2). 
		Суд відзначає, що судом розцінюються критично посилання відповідача на те, що в момент підписання вказаного Акту позивачем, останнім були неправомірно внесені до його змісту відомості щодо дати припинення договору оренди (закреслено "28.07.2022" та зазначено - "20.02.2020"), а також щодо підстави припинення договору оренди (закреслено "згода сторін" та зазначено "рішення орендодавця"), оскільки, причиною спору у справі, що розглядається, є саме незгода відповідача з датою припинення договору, а також розбіжність у даті припинення договору між позивачем та відповідачем. Підписання вказаного Акта з такими розбіжностями лише свідчить про наявність спору між сторонами в цій частині і після повернення майна з оренди. 
		Таким чином, факт зазначення позивачем та відповідачем різних дат та причини припинення договору в Акті повернення з оренди нерухомого/іншого окремого індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності від 28.07.2022 не впливає на результат розгляду даної справи, оскільки обставини щодо дати припинення договору, а також підстави припинення договору встановлені судом під час розгляду даної справи за результатом аналізу всіх наявних у справі доказів.
		В той же час, зміст Акту повернення з оренди нерухомого/іншого окремого індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності від 28.07.2022 свідчить, що орендоване за договором майно станом на момент прийняття рішення у справі є повернутим орендарем. 
		Відповідно до пункту 2 статті 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
		Господарський суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема, в тому випадку коли спір врегульовано самими сторонами шляхом сплати суми боргу боржником (передачі майна чи усунення перешкод у користуванні ним) після звернення кредитора з позовом до суду за умови подання доказів такого врегулювання.
		Враховуючи вказані обставини, суд вважає за необхідне закрити провадження у справі в частині вимог про виселення відповідача з орендованого приміщення, у зв`язку з відсутністю предмета спору.
		Враховуючи все вищевикладене, позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.
		Щодо розподілу судових витрат суд вважає за необхідне зазначити наступне.
		Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір", сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом. 
		Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір", сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.
		У випадках, установлених пунктом 1 частини 1 цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми; в інших випадках, установлених частиною першою цієї статті, - повністю (частина 2 статті 7 Закону України "Про судовий збір").
		Враховуючи, що від позивача не надходило відповідне клопотання, вказане питання не вирішується судом під час прийняття рішення по справі.
		Крім того, у відповідності до вимог пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
		В іншій частині, відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог; стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 3 447 грн. 14 коп. частина витрат по сплаті судового збору.
		Керуючись статтями 2, 3, 20, 73 - 79, 86, 91, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
		 
		ВИРІШИВ:
		 
		Позовні вимоги Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях до Приватного акціонерного товариства "Київстар" про стягнення неустойки, пені та втрат від інфляції за договором оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 12/02-5213-ОД від 21.03.2013 у загальному розмірі 317 915 грн. 30 коп. та виселення з орендованого приміщення - задовольнити частково.
		 
		Закрити провадження у справі в частині вимог про виселення Приватного акціонерного товариства "Київстар" (03113, м. Київ, вулиця Дегтярівська, будинок 53; ідентифікаційний код 21673832) з орендованого приміщення за адресою: м. Кривий Ріг, проспект Гагаріна, будинок 57.
		 
		Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Київстар" (03113, м. Київ, вулиця Дегтярівська, будинок 53; ідентифікаційний код 21673832) на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях (49000, м. Дніпро, вулиця Центральна, будинок 6; ідентифікаційний код 42767945) 229 809 грн. 63 коп. - неустойки та 3 447 грн. 14 коп.  частину витрат по сплаті судового збору.
		 
		В задоволенні решти позовних вимог - відмовити. 
		 
		Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
		 
		Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення, шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.
		 
		Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		 
		Повний тест рішення складений та підписаний 27.10.2022. 
		 
		 
		Суддя Ю.В. Фещенко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...