Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 569/6207/22 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах про недоговірні зобов’язання, з них; про відшкодування шкоди, з них; завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду.
Надіслано для оприлюднення: 31.10.2022. Зареєстровано: 31.10.2022. Забезпечено надання загального доступу: 01.11.2022.
Дата набрання законної сили: 18.11.2022
Номер судового провадження: 2/569/2127/22

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 569/6207/22
		 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		17 жовтня 2022 року 
		 
		Рівненський міський суд Рівненської області в складі:
		головуючого судді  Тимощука О.Я.,
		при секретарі  Ковальчука О.Б.,
		за участю представника позивача  адвоката Бевз Т.С.,
		представника відповідача  2 - Державної казначейської служби України  Панасюк А.В.,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Рівне цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Рівненській області, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового слідства та суду, -
		ВСТАНОВИВ:
		ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управлінняНаціональної поліціїв Рівненськійобласті,Державної казначейськоїслужби України, в якому просить суд стягнути з відповідача на його користь 2000000,00 грн. відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового слідства і суду та понесені судові витрати.
		В обґрунтування позовних вимог зазначає, що в березні 2005 року начальником відділення «ОЗ» СВ УМВС України в Рівненській області майором міліції Негреєм О.М. було порушено кримінальну справу № 80/08-05 за фактом розтрати коштів службовими особами Рівненського обласного спеціалізованого диспансеру радіаційного захисту населення ( далі по тексту - РОСДРЗН) за ч.2 ст. 191 КК України. Вказує, що 04.05.2005 року його було допитано як свідка і того ж дня 04.05.2005 року в порядку ст. 115 КПК України його було затримано, що підтверджується відповідним протоколом та проведено обшук і очну ставку. 05.05.2005 року він був звільнений під підписку про невиїзд. 
		Постановою Рівненського міського суду від 10 травня 2005 року його затримання було визнано незаконним. 05.08.2005 року до вказаної кримінальної справи його було притягнутого як обвинуваченого, допитано як обвинуваченого та обрано запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд. 
		05.08.2005 року СВ УМВС України в Рівненській області його дії були перекваліфіковані з ч. 5 ст. 191 КК України на ч. 4 ст. 191 КК України та порушено відносно нього кримінальну справу за ознаками злочину, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України. 
		13 вересня 2005 року відносно нього також було порушено кримінальну справу за фактом службового підроблення, що спричинило тяжкі наслідки за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 366 КК України. 
		11 квітня 2006 року йому було пред`явлено обвинувачення в злочинах, передбачених ч. 4 ст. 191, ч. 2 ст. 366 КК України. 
		17 липня 2006 року його було притягнуто як обвинуваченого і пред`явлено обвинувачення у злочинах, передбачених ч. 4 ст. 191, ч. 2 ст. 366 КК України.
		Ухвалою апеляційного суду Рівненської області від 16.09.2015 року постанову Рівненського міського суду від 08.04.2015 року залишено без змін, а кримінальна справа № 1- 247/11 про обвинувачення ОСОБА_1 та інших лікарів РОСДРЗН була направлена для організації проведення додаткового розслідування прокурору Рівненської області, запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд щодо нього скасовано.
		Постановою слідчого СУ ГУНП в Рівненській області Самолюк Г.В. від 24.11.2016 року кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 12015180000000153 від 20.05.2015 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 366, ч. 2 ст. 366, ч. 3 ст. 191, ч. 4 ст. 191, ч. 5 ст. 191 КК України, закриті в зв`язку з відсутністю в діях лікарів РОСДРЗН, в тому числі ОСОБА_1 ознак складу злочинів, передбачених ч. 4 ст. 191, ч. 2 ст. 366 КК України.
		В результаті незаконного затримання, безпідставного притягнення до кримінальної відповідальності, тривалого терміну досудового слідства та судового розгляду кримінальної справи щодо позивача (з 04 травня 2005 року по 24 листопада 2016 року, тобто 138 повних місяців) він зазнав моральних страждань, які він оцінює в 2 000 000,00 гривень. Зазначив, що за час кримінального переслідування погіршився стан його здоров`я, він пережив емоційні стреси, які супроводжувались почуттями розгубленості, образи, обурення, приниженої гідності, тривоги, страху за своє здоров`я, життя та майбутнє, порушенням сну. Просить стягнути на його користь 2000000,00 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового слідства та суду, а також понесені судові витрати.
		Скориставшись правом на відзив, Державна казначейська служба України (далі - відповідач  2) зазначив, що шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт. Вказав, що у додатках до позовної заяви, відсутнє рішення, яке підтверджує незаконність дій чи бездіяльності працівників поліції, а тому твердження позивача про встановлення факту незаконності дій є необґрунтованими та безпідставними. Разом з тим, усі дії під час досудового розслідування здійснювалися відповідно до вимог чинного законодавства на момент проведення слідчих (розшукових) дій, на підставі рішень компетентних та уповноважених органів та осіб, ухвал суду. Звернув увагу суду, що у матеріалах справи відсутні будь які належні, допустимі та достатні докази, які підтверджували б викладені у позовній заяві обставини, а тому такі твердження є лише суб`єктивною думкою позивача. Також зазначив, що розрахунок моральної шкоди позивачем явно безпідставно завищений. Просить суд у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
		Представник позивача - адвокат Бевз Т.С. в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просить їх задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.
		Представник відповідача - 1 - Головного управління Національної поліції в Рівненській області Раєвська В.А. в судове засідання не з`явилася, повідомлялася про час та дату розгляду справи належним чином, причину неявки суду не повідомила. Заяв чи клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило.
		Представник відповідача - 2 - Державної казначейської служби України  Панасюк А.В. в судовому засіданні позовні вимоги не визнала, просить в їх задоволенні відмовити повністю.
		Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши письмові матеріали справи, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову, виходячи з наступного.
		Судом встановлено, що 17.03.2005 року начальником відділення «ОЗ» СВ УМВС України в Рівненській області майором міліції Негреєм О.М. було порушено кримінальну справу № 80/08-05 за фактом розтрати коштів службовими особами РОСДРЗН за ч. 2 ст. 191 КК України.
		04.05.2005 року в порядку ст. 115 КПК України ОСОБА_1 було затримано, на підставі чого першим заступником начальника СВ УМВС України в Рівненській області Негреєм О.М було складено відповідний протокол.
		ОСОБА_1 утримувався в ізоляторі тимчасового тримання MB УМВС в Рівненській області і 05.05.2005 р. був звільнений під підписку про невиїзд.
		Постановою Рівненського міського суду від 10.05.2005 року, яка була залишена без змін ухвалою Апеляційного суду Рівненської області від 01.06.2005 року, була задоволена скарга адвоката Луцюка П.С. та визнано незаконним затримання ОСОБА_1 04.05.2005 року першим заступником начальника СВ УМВС України в Рівненській області Негреєм О.М.
		27.07.2005 року СВ УМВС України в Рівненській області відносно ОСОБА_1 та інших осіб - лікарів РОСДРЗ було порушено кримінальну справу за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.
		05.08.2005 року СВ УМВС України в Рівненській області дії ОСОБА_1 були перекваліфіковані з ч. 5 ст. 191 КК України на ч. 4 ст. 191 КК України та порушено відносно нього кримінальну справу за ознаками злочину, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України.
		Постановою слідчого в ОВС відділення «ОЗ» СВ УМВС України в Рівненській області Подунаєм О.М. від 06.08.2005 року накладено арешт на все майно позивача, де б воно не знаходилось.
		На підставі даної постанови 11.08.2005 року був внесений запис в Державний реєстр обтяжень нерухомого майна.
		19.08.2005 року кримінальну справу № 80/08-15 прийнято до провадження ГСУ МВС України та присвоєно реєстраційний номер 24-243.
		13.09.2005 року старшим слідчим в ОВС ГСУ МВС України відносно ОСОБА_1 порушено кримінальну справу за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 366 КК України, кримінальну справу прийнято до провадження ГСУ МВС та об`єднано з кримінальною справою № 24-243.
		На підставі постанови заступника генпрокурора України від 21.09.2005 року ОСОБА_1 було відсторонено від займаної посади заступника головного лікаря з експертизи обласної спеціалізованої лікарсько-консультативної комісії Рівненського обласного спеціалізованого диспансеру радіаційного захисту населення на час проведення досудового слідства.
		27.09.2005 року був проведений обшук помешкання ОСОБА_1 та накладено арешт на рухоме майно, яке передано на відповідальне зберігання.
		05 квітня 2007 року заступником Генерального прокурора України державним радником юстиції 1 класу Пшонкою В.П. було затверджено обвинувальний акт у кримінальній справі № 24-243 та направлено справу на розгляд до Рівненського міського суду.
		Постановою Рівненського міського суду від 08.04.2015 року, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду Рівненської області від 16.09.2015 року, кримінальна справа № 1- 247/11 про обвинувачення ОСОБА_1 та інших лікарів РОСДРЗН була направлена для організації проведення додаткового розслідування прокурору Рівненської області, запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд щодо нього скасовано.
		Слідчим управлінням УМВС України в Рівненській області 05.10.2015 року внесено відомості до ЄРДР за № 12015180000000330 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 366 КК України, за № 12015180000000331 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 366 КК України, за № 12015180000000332 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.191 КК України, за № 12015180000000333 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого за ч. 1 ст. 366 КК України, за № 12015180000000334 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України, за № 12015180000000335 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.366 КК України, за № 12015180000000336 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.366 КК України, за № 12015180000000337 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 191 КК України, за № 12015180000000338 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 191 КК України, за № 12015180000000339 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 191 КК України, за № 12015180000000340 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 191 КК України, за № 12015180000000341 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України.
		Процесуальним керівником 29.10.2015 року вказані кримінальні провадження об`єднані в одне провадження, якому присвоєно № 1201518000000153.
		Постановою слідчого СУ ГУНП в Рівненській області Самолюк Г.В. від 24.11.2016 року кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 12015180000000153 від 20.05.2015 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 366, ч. 2 ст. 366, ч. 3 ст. 191, ч. 4 ст. 191, ч. 5 ст. 191 КК України, закрите в зв`язку з відсутністю в діях лікарів РОСДРЗН, зокрема ознак складу злочинів, передбачених ч. 4 ст. 191, ч. 2 ст. 366 КК України.
		Перелік основних способів захисту цивільних прав та інтересів визначається ч. 2 ст. 16 ЦК України, до яких, зокрема, належить відшкодування моральної шкоди.
		Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
		Статтею 56 Конституції України визначено право кожного на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
		Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені нормами ст. 1167 ЦК України, відповідно до якої шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.
		Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені ст. 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.
		Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється ч. 1 ст. 1176 ЦК України, а саме - у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.
		Шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян, підлягає відшкодуванню на підставі Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду».
		Відповідно до положень статті 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок, зокрема, незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян.
		У випадках, зазначених у частині першій цієї статті, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду.
		Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадку закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати.
		Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків, коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).
		У постанові Верховного Суду України від 02 грудня 2015 року в справі № 6-2203цс15 вказано, що відповідно до частини 3 статті 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом проводиться, виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом. Отже, межі відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом визначаються судом у розмірі співмірному з мінімальним розміром заробітної плати, визначеної законодавством за кожен місяць перебування під слідством чи судом, виходячи з мінімальної заробітної плати, встановленої законодавством на момент відшкодування.
		Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
		У постанові Великої Палати Верховного суду від 20 вересня 2018 року у справі № 686/23731/15-ц (провадження № 14-298цс18) зроблено висновок, що «моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливості реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру. У випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи.
		Законодавець визначив мінімальний розмір моральної шкоди, виходячи з установленого законодавством розміру заробітної плати на момент розгляду справи судом, за кожен місяць перебування під слідством та судом. Тобто цей розмір у будь-якому випадку не може бути зменшено, оскільки він є гарантованим мінімумом. Але визначення розміру відшкодування залежить від таких чинників, як характер і обсяг страждань (фізичного болю, душевних і психічних страждань тощо), яких зазнав позивач, можливості відновлення немайнових втрат, їх тривалість, тяжкість вимушених змін у його життєвих і суспільних стосунках, ступінь зниження престижу, репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, і сама можливість такого відновлення у необхідному чи повному обсязі. Тобто суд повинен з`ясувати усі доводи позивача щодо обґрунтування ним як обставин спричинення, так і розміру моральної шкоди, дослідити надані докази, оцінити їх та визначити конкретний розмір моральної шкоди, зважаючи на засади верховенства права, вимоги розумності, виваженості і справедливості».
		Згідно з частинами другою, третьою статті 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» розмір відшкодування моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством. Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.
		Тобто законом передбачено, що розмір відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом повинен визначатися судом з урахуванням мінімального розміру заробітної плати.
		Викладене дає підстави для висновку, що у випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні до мінімального розміру заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, суд при вирішенні питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподаткованого мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи.
		При цьому визначений законом розмір є мінімальним, що гарантований державою, а суд, враховуючи обставини конкретної справи, може застосувати й більший розмір відшкодування.
		З урахуванням засад виваженості, розумності та справедливості суд може збільшити розмір відшкодування, а обмеження максимального розміру моральної шкоди Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» не передбачено.
		Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 05 серпня 2020 року у справі № 644/9923/18, від 24 лютого 2020 року у справі № 405/6920/16, від 20 грудня 2019 року у справі № 465/5299/15-ц, від 11 жовтня 2019 року у справі 757/53996/17.
		Відповідно до статті 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» на час розгляду справи, установлено з 01 жовтня 2022 року мінімальну заробітну плату встановлено на рівні 6 700,00 грн., а тому суд приходить до висновку, про те, що гарантований мінімум відшкодування моральної шкоди становить 924 600,00 грн. (6 700,00 грн. х 138 місяців = 924 600,00 грн.).
		Врахувавши характер і обсяг страждань, яких зазнав позивач, тяжкість вимушених змін у його життєвих і суспільних стосунках, час та зусилля, що були потрібні для відновлення попереднього стану, тривалий термін досудового слідства та судового розгляду кримінальної справи щодо позивача (138 місяців), та зважаючи на засади верховенства права, вимоги розумності, виваженості та справедливості, а тому сама ця довготривала життєва ситуація об`єктивно свідчить про глибокі душевні страждання позивача, суд приходить до висновку про те, що внаслідок завдання позивачу моральної шкоди у зв`язку з безпідставним перебуванням під слідством та судом на його користь підлягає стягненню відшкодування у розмірі 1000000,00 грн. Саме такий розмір моральної шкоди є виправданим у цій ситуації, тому позов підлягає до часткового задоволення.
		На підставі викладеного, керуючись ст. 56 Конституції України, ст.ст. 1167, 1176 ЦК України, ст.ст. 12, 76-82, 91, 259, 263, 265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд,-
		ВИРІШИВ:
		Позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Рівненській області, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового слідства та суду  задоволити частково. 
		Стягнути з Держави України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України на користь ОСОБА_1 1000 000 (один мільйон) гривень 00 копійок в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового слідства та суду.
		Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Рівненського апеляційного суду через Рівненський міський суд шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня проголошення рішення.
		Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		 
		Позивач - ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер  НОМЕР_1 , проживаючий за адресою: АДРЕСА_1 ).
		 
		Відповідач  1 - Головне управління Національної поліції в Рівненській області (код ЄДРПОУ  40108761, місцезнаходження: 33000, м. Рівне, вул. Хвильового, 2).
		 
		Відповідач  2 - Державна казначейська служба України (код ЄДРПОУ  37567646, місце знаходження: 01601, м. Київ, вул. Бастіонна, 6).
		 
		Повний текст рішення виготовлений 17 жовтня 2022 року.
		 
		Суддя Рівненського
		міського суду О.Я. Тимощук

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...