Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 750/2698/22 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із трудових правовідносин, з них.
Надіслано судом: 31.10.2022. Зареєстровано: 31.10.2022. Забезпечено надання загального доступу: 01.11.2022.
Дата набрання законної сили: 26.10.2022
Номер судового провадження: 22-ц/4823/1027/22

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
		 
		П О С Т А Н О В А
		іменем України
		 
		26 жовтня 2022 року м. Чернігів
		 
		Унікальний номер справи № 750/2698/22
		Головуючий у першій інстанції  Требух Н. В.
		Апеляційне провадження № 22-ц/4823/1027/22
		 
		ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
		головуючого-судді: Мамонової О.Є.,
		суддів: Онищенко О.І., Шитченко Н.В.,
		із секретарем: Зіньковець О.О.,
		 
		учасники справи:
		позивач: ОСОБА_1 ,
		відповідач: військова частина НОМЕР_1 ,
		 
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні з повідомленням учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 19 серпня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та зобов`язання внести зміни до трудової книжки,
		 
		 У С Т А Н О В И В:
		 
		У червні 2022 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 , в якому просила;
		- скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_2 №57 від 14.03.2022 в частині звільнення її з посади лікаря-кадріолога кардіологічного кабінету терапевтичного відділення за прогул без поважних причин, поновивши її на роботі з 14.03.2022; 
		- стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 14.03.2022 по 06.06.2022 в сумі 63928,00 грн;
		- зобов`язати відповідача відповідно до п. 2.10 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої спільним Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України № 58 від 29.07.1993, внести зміни до трудової книжки серії НОМЕР_2 , а саме в розділі «Відомості про роботу» зазначити: «Запис за № 7 є недійсним».
		Позов обґрунтовувала тим, що будучи працівником Збройних Сил України працювала на посаді лікаря-кардіолога кардіологічного кабінету терапевтичного відділення у Чернігівському військовому госпіталі.
		У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України в країні був введений воєнний стан і починаючи з 24.02.2022 в Чернігівській області та поблизу міста Чернігова почалися масовані обстріли.
		Зазначала, що 24.02.2022 вона виконувала свої службові обов`язки в Чернігівському військовому госпіталі. З 25.02.2022 по 27.02.2022 вона з двома малолітніми дітьми через системні обстріли 3 доби провели в підвальному приміщенні і саме у зв`язку з цим не мала можливості прибути на робоче місце. 27.02.2022 позивачкою було прийнято рішення про евакуацію за межі міста, про що було проінформовано Чернігівський військовий госпіталь.
		У подальшому упродовж березня місяця 2022 року місто перебувало під постійними обстрілами, всі в`їзди та виїзди до міста були заміновані, що виключало можливість прибуття до міста і на роботу відповідно.
		09.03.2022 на електронну адресу юриста відповідача позивачкою був направлений лист про видання наказу про простій, який залишився без розгляду, їй не пропонувалось взяти відпустку без збереження заробітної плати.
		14.03.2022 ОСОБА_1 без жодних пояснень на підставі п. 4 ст. 40 КЗпП України звільнено з роботи за прогул без поважних причин. 
		Указувала на те, що вона є цивільною особою і не неї не поширюється правовий статус військовослужбовця з усіма визначеними обов`язками та обмеженнями.
		Уважала, що звільнення за прогул у воєнний час в таких умовах є недопустимим. Відповідач, на думку позивачки, порушив ст. 43 Конституції України, ст. 2, 40, 149 КЗпП України, позбавивши її права на працю.
		 
		Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 19 серпня 2022 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
		 
		В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким задовольнити її позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
		Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що причини її неявки на роботу є вочевидь поважними та незалежними від її волі.
		Заявниця зазначає, що судом не з`ясовано причини неможливості отримання відповідачем від неї письмових пояснень до дня звільнення, обставини наявності або відсутності складу дисциплінарного проступку, її вини в скоєнні проступку, процедури надання згоди на її звільнення профспілковим комітетом Чернігівського військового госпіталю.
		Указує, що рішення суду першої інстанції не відповідає нормам процесуального закону, зокрема, у рішенні відсутня норма права, яка підлягала застосуванню до спірних правовідносин, відсутнє посилання на правові висновки Верховного Суду; не викладена позиція, аргументи позивача, не наведено мотивів відхилення доказів, наданих позивачем.
		Наголошує, що суд застосував до спірних правовідносин ст. 5 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15.02.2022, який набрав чинності 24.03.2022, який не підлягав застосуванню, оскільки юридичний факт звільнення її з роботи мав місце ще 14.03.2022.
		 
		У відзиві на апеляційну скаргу військова частина НОМЕР_1 просить залишити рішення суду першої інстанції без змін, посилаючись на те, що керівництво не надавало згоди чи дозволу ОСОБА_1 на залишення свого робочого місця, а отже, вона була відсутня на роботі без поважних причин, фактично самоусунулась від виконання своїх посадових обов`язків, чим порушила порядок військового обліку військовозобов`язаних осіб.
		Зазначає, що позивачка є військовозобов`язаною і підлягає обов`язковій мобілізації в першу чергу для укомплектування медичних частин та госпіталів. 
		Звертає увагу на те, що для військового госпіталю робота в умовах бойових дій не є форм-мажорною обставиною. Усі працівники отримують у мирний час надбавку за бойову готовність саме з метою, щоб у разі введення військового стану, усі вони залишилися на робочих місцях та виконували свої трудові обов`язки.
		Наголошує, що не дивлячись на те, що медичні заклади та лікувальні установи зобов`язані забезпечувати обороноздатність держави шляхом надання допомоги медичним персоналом пораненим та хворим військовослужбовцям, а також, цивільному населенню, позивачка в період з 25.02.2022 по 14.03.2022 до місця дислокації підрозділу не прибула, що нею не заперечувалось, на зв`язок з керівництвом не виходила.
		 
		Вислухавши суддю  доповідача, заслухавши пояснення представника ОСОБА_1  адвоката Коленченка О.О., який просив задовольнити апеляційну скаргу, пояснення командира військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_3 та представника військової частини  адвоката Кашуби М.О., які просили залишити рішення суду першої інстанції без змін, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги та доводи, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, виходячи з наступного.
		Відповідно до ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. 
		Згідно з ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		 
		Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що Чернігівський військовий госпіталь, до безпосереднього обов`язку працівників якого входить надання медичної допомоги під час воєнного стану та військових дій, з 24.02.2022 працював в цілодобовому режимі, позивачка 24.02.2022 перебувала на робочому місці, а з 25.02.2022 вже була відсутня, про свої наміри евакуюватись нікого не повідомляла. Ведення бойових дій не є підставою для припинення роботи госпіталю та невиконання лікарями своїх обов`язків по наданню медичної допомоги пораненим бійцям та, відповідно, не є поважною причиною для невиходу на роботу єдиного лікаря  кардіолога військового госпіталю, яким є позивачка. 
		З такими висновками суду першої інстанції погоджується апеляційний суд, оскільки вважає, що суд в повному обсязі дослідив обставини справи, надав їм належну правову оцінку.
		 
		У справі встановлено, що 27.01.2015 ОСОБА_1 прийнята на роботу на посаду лікаря  кардіолога кардіологічного кабінету терапевтичного відділення військової частини НОМЕР_1 (далі - Чернігівський військовий госпіталь, в/ч НОМЕР_1 ) за переведенням з військової частини НОМЕР_3 (а. с. 114-117).
		Позивачка перебуває на військовому обліку, категорія обліку ІІ, військова облікова спеціальність 901000, склад медичний, військове звання - молодший лейтенант медичної служби запасу (а.с. 161-162).
		Згідно довідки в/ч НОМЕР_1 № 106 від 17.08.2022 заробітна плата лікаря  кардіолога кардіологічного кабінету терапевтичного відділення працівника ЗСУ ОСОБА_1 складалась із:
		- посадового окладу;
		- надбавки за вислугу років  20% посадового окладу;
		- надбавки за складність, напруженість у роботі  до 267% посадового окладу;
		- доплати за підтримку постійної бойової готовності військ (сил) - 50% посадового окладу;
		- премії до 105% посадового окладу (а. с. 197).
		ОСОБА_1 має двох неповнолітніх дітей - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Одружена  чоловік ОСОБА_6 (а.с. 118-121, 123, 124).
		24.02.2022 розпочалася військова агресія Російської Федерації проти України. Указом Президента України від 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан із 05.30 год 24 лютого 2022 року. Активні бойові дії на території Чернігівської області розпочалися 24 лютого 2022 року (а.с. 29-96). 
		24.02.2022 ОСОБА_1 знаходилась на робочому місці, проте, з 25.02.2022 його залишила, не попередивши керівництво в/ч НОМЕР_1 про свої наміри (а.с. 199).
		09.03.2022 ОСОБА_1 на електронну адресу юрисконсульта Чернігівського військового госпіталю ОСОБА_7 , що підтверджується останнім, була направлена заява, датована нею 25.02.2022, в якій позивачка зазначала, що у зв`язку із перебуванням за межами міста, систематичними обстрілами, неможливістю прибути на робоче місце, вона не в змозі виконувати обов`язки за посадою. Просила видати наказ про простій починаючи з 25.02.2022 працівника ОСОБА_1 , лікаря  кардіолога кардіологічного кабінету терапевтичного відділення Чернігівського військового госпіталю та передбачити їй виплату заробітної плати з розрахунку не нижче від 2/3 тарифної ставки встановленого працівникові (а. с. 104-106).
		Факт відсутності ОСОБА_1 на роботі з 25.02.2022 по 14.03.2022 підтверджується актом від 14.03.2022, що складений комісією військової частини НОМЕР_1 , копією табелю робочого часу за лютий 2022 року (а. с. 166-167, 199). Даний факт не заперечується самою ОСОБА_1 .
		Згідно протоколу № 35 засідання профспілкового комітету первинної профспілкової організації військової частини НОМЕР_1 від 14.03.2022 за результатом розгляду звернення командування військової частини НОМЕР_1 надано згоду на звільнення з роботи за прогул без поважних причин, відповідно до п. 4 ст. 40 КЗпП України члена профспілкової організації військової частини НОМЕР_1 працівника Збройних Сил України ОСОБА_1 (а. с. 183).
		Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 14.03.2022 позивачку звільнено з роботи за прогул без поважних причин на підставі п. 4 ст. 40 КЗпП України (а. с. 98, 115).
		Відповідач, указував, що позивачка на зв`язок не виходила, на телефонні дзвінки відповідав її чоловік, а направити їй письмову пропозицію для надання пояснень не було можливості, оскільки, велись активні бойові дії і поштові відділення не працювали. 
		09.04.2022 ОСОБА_1 та її діти взяті на облік як внутрішньо переміщені особи у місті Черкаси, що підтверджується копіями відповідних довідок (а. с. 25-27).
		 
		Частиною 1 статті 2 ЦПК України визначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
		Відповідно до частини 1 статті 4 ЦПК України, частини 1 статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання в порядку, встановленому ЦПК України.
		Суд при розгляді справи керується принципом верховенства права (частина 1 статті 10 ЦПК України).
		Справедливість  одна з основних засад права, вона є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права (Рішення КСУ від 2 листопада 2004 року № 15-рп/2004).
		 
		Суд повинен з`ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.
		 
		За положеннями ст. 5-1 КЗпП України держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України, зокрема, правовий захист від незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.
		Відповідно до ст. 21 КЗпП України трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. 
		Працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержувати трудової і технологічної дисципліни (ст. 139 КЗпП України).
		За порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана; звільнення (частина перша статті 147 КЗпП України).
		Порушенням трудової дисципліни є невиконання чи неналежне виконання з вини працівника покладених на нього трудових обов`язків.
		Власник або уповноважений ним орган має право розірвати трудовий договір у випадку здійснення працівником прогулу без поважних причин (пункт 4 частини першої статті 40 КЗпП України).
		Відповідно до п. 22, 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» № 9 від 6 листопада 1992 року роз`яснено, що у справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судом необхідно з`ясувати в чому конкретно проявилось порушення трудового договору за пунктами 3, 4, 7, 8 ст. 40 і п. 1 ст. 41 КЗпП України чи додержані власником або уповноваженими ним органом передбачені статями 147-1, 148, 149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи не застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника.
		Прогул - це відсутність працівника на роботі без поважних причин більше трьох годин (безперервно чи загалом). Для звільнення працівника на такій підставі власник або уповноважений ним орган повинен мати докази, що підтверджують відсутність працівника на робочому місці більше трьох годин упродовж робочого дня.
		При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
		У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 листопада 2021 року у справі № 235/5659/20 (провадження № 61-10432св21) зазначено, що: «прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин (наприклад, самовільне використання без погодження з власником або уповноваженим ним органом днів відгулів, чергової відпустки, залишення роботи до закінчення строку трудового договору чи строку, який працівник зобов`язаний пропрацювати за призначенням після закінчення вищого чи середнього спеціального учбового закладу). Отже, визначальним для вирішення питання законності звільнення з роботи за прогул є не тільки встановлення самого факту відсутності працівника на роботі більше трьох годин протягом робочого дня, а й встановлення поважності причин відсутності».
		Вичерпного переліку поважних причин відсутності на роботі у трудовому законодавстві України не визначено, тому в кожному окремому випадку оцінка поважності причин відсутності на роботі дається, виходячи з конкретних обставин. 
		У трудових відносинах як працівник, так і роботодавець мають діяти добросовісно, не допускаючи дій, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.
		Принцип добросовісності у трудовому праві характеризується прагненням суб`єктів належним чином, сумлінно здійснювати трудові права й виконувати обов`язки, передбачені трудовим законодавством та трудовим договором.
		 
		Як зазначалось вище, 24.02.2022 розпочалося військова агресія Російської Федерації проти України, в Україні введено воєнний стан з 05.30 год 24 лютого 2022 року та до теперішнього часу.
		На території Чернігівської області розпочалися бойові дії і вже з 24.02.2022 Чернігівський військовий госпіталь (військова частина НОМЕР_1 ), який є єдиним на території Чернігівської області, почав приймати та надавати медичну допомогу першим пораненим бійцям.
		Військовий госпіталь  це військово-медичний лікувальний заклад, який в мирних та військових умовах забезпечує діагностику та необхідне лікування військовослужбовців Збройних Сил України, Міністерства оборони України, Державної прикордонної служби України, Служби безпеки України, Міністерства внутрішніх справ України, органів надзвичайних ситуацій та інших воєнізованих органів держави.
		Таким чином, Чернігівський військовий госпіталь, до безпосереднього обов`язку працівників якого входить надання медичної допомоги під час воєнного стану та військових дій, починаючи з першого дня військових дій, працював в цілодобовому режимі, медичні працівники постійно приймали поранених бійців, що захищали територію України від російського агресора та надавали їм усю необхідну медичну допомогу.
		Беззаперечно, що під час воєнного стану, охорона здоров`я людини  це один з пріоритетних напрямків державної політики.
		Саме тому, одним з ключових завдань в діяльності органів державної та місцевої влади під час воєнного стану, з врахуванням того, що заклади охорони здоров`я належать до об`єктів критичної інфраструктури, є забезпечення сталого функціонування системи охорони здоров`я та задоволення медичних потреб населення. Це необхідна умова для збереження та покращення тривалості і якості життя населення країни, адже загальновідомо, що здорова нація і людський капітал є основою існування та розвитку будь-якої держави.
		Установлено, що ОСОБА_1 військовозобов`язана, категорія обліку ІІ, військова облікова спеціальність 901000 (лікувальна справа, загальна практика  сімейна медицина у сухопутних військах), склад медичний, військове звання - молодший лейтенант медичної служби запасу. За час роботи у військовому госпіталі постійно отримувала доплату за підтримку постійної бойової готовності військ (сил) в розмірі 50 % посадового окладу. Позивачка, як військовозобов`язана особа, перебуває на спеціальному обліку в ІНФОРМАЦІЯ_3 (військовому комісаріаті), та підлягає обов`язковій мобілізації в першу чергу для укомплектування медичних частин та госпіталів.
		Відповідно до п. 18 Порядку організації та ведення військового обліку призовників і військовозобов`язаних, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 07.12.2016 № 921, взяттю на військовий облік військовозобов`язаних державними органами, підприємствами, установами та організаціями підлягають: жінки, які мають фах, споріднений з відповідними військово-обліковими спеціальностями, перелік яких затверджується Кабінетом Міністрів України, за умови їх придатності до проходження військової служби за станом здоров`я, віком та сімейним станом.
		Згідно з Додатком 1 до вказаного Порядку «Про Правила військового обліку призовників і військовозобов`язаних» призовники і військовозобов`язані повинні:
		- перебувати на військовому обліку за місцем проживання у районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язані СБУ - у Центральному управлінні або регіональних органах СБУ), за місцем роботи (навчання) на підприємствах, в установах, організаціях, виконавчих органах сільських, селищних та міських рад, а також у разі тимчасового вибуття за межі України за місцем консульського обліку в дипломатичних установах України;
		- не змінювати місце фактичного проживання (перебування) з моменту оголошення мобілізації, а у воєнний час не виїжджати з місця проживання без дозволу керівника територіального центру комплектування та соціальної підтримки районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, відповідних керівників СБУ або Служби зовнішньої розвідки.
		Аналізуючи вищезазначене в сукупності, колегія суддів вважає, що оскільки, ОСОБА_1 є лікарем  кардіологом, її спеціальність споріднена з відповідними військово-обліковими спеціальностями, перебуває на обліку у військовому комісаріаті як військовозобов`язана особа, у обставинах, що склалися, зобов`язана була знаходитись за місцем своєї дислокації - на робочому місці та виконувати свої професійні обов`язки. Проте, не зважаючи на покладені не неї чинним законодавством України обов`язки, самовільно залишила своє місце роботи без відома керівництва госпіталю та будь  якого дозволу, фактично самоусунулась від виконання своїх безпосередніх обов`язків по наданню медичної допомоги під час воєнного стану пораненим бійцям та військовослужбовцям.
		За викладених обставин, ведення бойових дій не може бути підставою для самовільного залишення робочого місця у госпіталі та невиконанні лікарем своїх обов`язків щодо надання необхідної та невідкладної медичної допомоги пораненим, та, відповідно, не є поважною причиною для невиходу лікаря на роботу.
		Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції, що в даному випадку, наявний склад дисциплінарного проступку та наявна вина працівника, а отже, мав місце прогул, у зв`язку з чим, відповідачем прийняте законне та правильне рішення про звільнення позивачки з роботи на підставі п. 4 ст. 40 КЗпП України. 
		Відповідно до ст. 149 КЗпП України до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення.
		Пояснення порушника трудової дисципліни є однією з важливих форм гарантій, наданих порушнику для захисту своїх законних прав та інтересів, направлених проти безпідставного застосування стягнення. Разом з тим правова оцінка дисциплінарного проступку проводиться на підставі з`ясування усіх обставин його вчинення, в тому числі з урахуванням письмового пояснення працівника. Невиконання власником або уповноваженим ним органом обов`язку зажадати письмове пояснення від працівника та неодержання такого пояснення не є підставою для скасування дисциплінарного стягнення, якщо факт порушення трудової дисципліни підтверджений наданими суду доказами.
		Аналогічний висновок міститься у постановах Верховного Суду від 26.07.2021 у справі № 643/10816/17 та від 15.11.2021 у справі № 212/9516/19.
		Таким чином, посилання ОСОБА_1 на те, що жодних письмових пояснень щодо причин відсутності на роботі від неї ніхто не вимагав та не отримував, не є підставою для скасування накладеного на неї дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення, адже, факт порушення позивачкою трудової дисципліни встановлений обставинами даної справи та підтверджений належними доказами. 
		Доводи ОСОБА_1 стосовно залишення без розгляду відповідачем листа від 09.03.2022, в якому вона просила видати щодо неї наказ про простій, не можуть розцінюватись судом як порушення роботодавцем норм трудового законодавства, адже у Чернігівському військовому госпіталі простою не було, він з перших днів військової агресії приймав поранених та надавав їм необхідну медичну допомогу з метою порятунку життя, медичний персонал працював цілодобово. Робота військового госпіталю не призупинялась і не могла бути призупинена в силу нинішньої ситуації, яка склалася в Україні.
		Військовий госпіталь або інша медична установа - це заклади охорони здоров`я, які належать до об`єктів критичної інфраструктури, до обов`язків працівників яких, входить надання медичної допомоги у мирний час та під час воєнного стану та військових дій.
		Викладене повністю спростовує доводи ОСОБА_1 про те, що вона є цивільною особою і що вона мала право залишити місце роботи у зв`язку з бойовими діями у місті Чернігові.
		Посилання суду в рішенні на положення Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» № 2136-ІХ від 15.03.2022, який набув чинності 24.03.2022, не впливає на його законність і обґрунтованість та не може бути підставою для його скасування.
		Виходячи з зазначеного, апеляційний суд вважає, що доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 не спростовують правильності висновків суду та до уваги колегією суддів не беруться.
		Апеляційний суд вважає, що Деснянський районний суд м. Чернігова вірно встановив фактичні обставини справи, надав належну оцінку аргументам учасників справи щодо відсутності підстав для задоволення позову, тому, підстав для його скасування не має.
		Керуючись ст. 367, 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,
		 
		 П О С Т А Н О В И В:
		 
		Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
		Рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 19 серпня 2022 року  залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
		Повний текст постанови складений 31.10.2022.
		 
		Головуюча О.Є. Мамонова
		 
		Судді: О.І. Онищенко
		 
		 Н.В. Шитченко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...