Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 686/10785/16-к : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 31.10.2022. Забезпечено надання загального доступу: 01.11.2022.
Дата набрання законної сили: 26.10.2022
Номер судового провадження: 51-1321км22
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12014240010001968

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 
		26 жовтня 2022 року
		м. Київ
		справа № 686/10785/16-к
		провадження № 51-1321км22
		Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати 
		Касаційного кримінального суду у складі:
		головуючого                                                          ОСОБА_6.,
		суддів                                                                       ОСОБА_7, ОСОБА_8,
		за участю:
		секретаря судового засідання                           ОСОБА_9.,
		прокурора                                                               ОСОБА_10,
		розглянув у відкритому судовому засіданні спільну касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 і його захисника ОСОБА_11 на вирок Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 22 жовтня 2021 року та ухвалу Хмельницького апеляційного суду від 04 квітня 2021 року, постановлені в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12014240010001968, за обвинуваченням
		ОСОБА_1 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Іванківці Старосинявського району Хмельницької області, жителя    АДРЕСА_1 ),раніше не судимого,
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 Кримінального кодексу України (далі - КК).
		Рух справи, зміст судових рішень і встановлені судами
		першої та апеляційної інстанцій обставини
		За вироком Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 15 січня 2015 року (справа 686/13581/14-к) ОСОБА_1 засудженого за ч. 2 ст. 286 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки без позбавлення права керувати транспортними засобами і на підставі ст. 75 КК його звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 2 роки та покладено обов`язки, передбачені ст. 76 цього Кодексу.
		Апеляційний суд Хмельницької області ухвалою від 21 липня 2015 року скасував вирок місцевого суду і призначив новий розгляд у суді першої інстанції. Скасовуючи згадане судове рішення, суд апеляційної інстанції звернув увагу місцевого суду на те, що обвинувальний акт у цьому кримінальному провадженні не відповідає вимогам п. 5 ч. 2 ст. 291 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), оскільки в ньому відсутнє формулювання обвинувачення, яке є обов`язковим. 
		Під час нового розгляду Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області ухвалою від 12 серпня 2015 року повернув обвинувальний акт щодо ОСОБА_1 прокурору.
		Постановою прокурора від 28 жовтня 2015 року строк досудового розслідування продовжено до 3 місяців, тобто до 02 грудня 2015 року. 
		03 грудня 2015 року до суду надійшов новий обвинувальний акт щодо ОСОБА_1 
		Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області ухвалою від 12 січня 2016 року повернув обвинувальний акт прокурору, вказавши на те, що він не відповідає вимогам ст. 291 КПК, оскільки викладені в ньому фактичні обставини кримінального правопорушення, які прокурор вважав встановленими, а також сформульоване обвинувачення є не конкретним.
		26 лютого 2016 року прокурор продовжив строк досудового розслідування у цьому кримінальному провадженні до 4 місяців. 
		30 березня 2016 року до суду надійшов новий обвинувальний акт щодо ОСОБА_1 . 
		Місцевий суд ухвалою від 22 квітня 2016 року в черговий раз повернув обвинувальний акт прокурору, оскільки, всупереч ч. 4 ст. 291 КПК до нього не додано цивільних позовів, розписки чи інші документи, які підтверджували отримання цивільних позовів стороною захисту, а також не надані суду відомості про місце знаходження цивільного відповідача ПрАТ «Страхова група ТАС».
		19 травня 2016 року прокурор повторно подав до суду обвинувальний акт щодо ОСОБА_1 , який був призначений судом до судового розгляду (справа 686/10785/16-к).
		За результатом судового розгляду Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області 22 жовтня 2021 року постановив вирок, за яким визнав ОСОБА_1 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК і призначив йому покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки без позбавлення права керувати транспортними засобами. На підставі ст. 75 КК звільнив ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 2 роки та поклав на нього обов`язки, передбачені ст. 76 цього Кодексу.
		Згідно з вироком ОСОБА_1 визнано винуватим в тому, що він за встановлених та детально наведених судом першої інстанції у вироку обставин, 29 квітня 2014 року приблизно о 16:20, керуючи автомобілем «HYUNDAІ Н 200», (державний номерний знак НОМЕР_1 ), починаючи виконувати маневр лівого повороту з вул. Вайсера на вул. Кам`янецьку для подальшого руху до вул. Подільської в м. Хмельницькому на зелений сигнал світлофора, виїхав на перехрестя та зупинився для надання переваги пішоходам, які переходили проїзну частину вул. Кам`янецької. Відновивши рух, ОСОБА_1 закінчив маневр лівого повороту на вул. Кам`янецьку на жовтий миготливий сигнал світлофора, і рухаючись по вказаній вулиці порушив вимоги пункту 12.3 Правил дорожнього руху (далі - ПДР), не вжив заходів для зменшення швидкості аж до зупинки керованого ним автомобіля та здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_2 , яка перетинала проїзну частину вул. Кам`янецької справа наліво відносно напрямку руху автомобіля у невстановленому для цього місці поза межами пішохідного переходу.
		У результаті дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП) ОСОБА_3 отримала тяжкі тілесні ушкодження, за критерієм небезпечності для життя в момент заподіяння.
		Хмельницький апеляційний суд ухвалою від 04 квітня 2022 року залишив вирок місцевого суду щодо ОСОБА_1 без змін. 
		Вимоги касаційної скарги і доводи особи, яка її подала та заперечення інших учасників провадження 
		У спільній касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 і його захисник ОСОБА_11, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просять скасувати постановлені у кримінальному провадженні судові рішення і закрити кримінальне провадження.
		Суть доводів сторони захисту зводиться до вказівок на те, що після повернення обвинувального акта прокурору останній не мав повноважень продовжувати строк досудового розслідування у кримінальному провадженні, а орган досудового розслідування - проводити розслідування і збирати докази у справі, оскільки чинним КПК не передбачено проведення додаткового розслідування.
		Тому захист вважає, що всі дії прокурора після скасування апеляційний судом вироку суду першої інстанції від 15 січня 2015 року, є незаконними, оскільки проведені поза межами положень КПК.  
		Зважаючи на викладене, на думку сторони захисту, прокурор не мав правових підстав повторно або вчетверте направляти обвинувальні акти до суду після проведення додаткового розслідування, яке чинним процесуальним законом не передбачено, і повинен був звернутися до суду з клопотанням про закриття кримінального провадження відповідно до вимог ст. 283 КПК. 
		Висновки судів попередніх інстанцій про те, що в разі повернення обвинувального акта прокурору фактично відбувається поновлення стадії досудового розслідування і жодних заборон для проведення на цій стадії слідчих дій закон не містить, не ґрунтується ні на правових нормах, ні на правових позиціях Верховного Суду. 
		Також сторона захисту вказує, що апеляційний суд не звернув уваги на її доводи щодо надмірно тривалого розгляду судом справи, тобто протягом такого строку, який не можна вважати «розумним».  
		Заперечень на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходило. 
		Позиції учасників судового провадження у судовому засіданні
		Прокурор, посилаючись на безпідставність викладених у касаційній скарзі сторони захисту доводів, заперечила проти її задоволення, просила постановлені у кримінальному провадженні судові рішення щодо ОСОБА_1 залишити без зміни.
		До початку судового розгляду засуджений і захисник подали до Суду клопотання, в якому просили касаційний розгляд проводити за їх відсутності.
		Іншим учасникам судового провадження було належним чином повідомлено про дату, час та місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з`явилися. Клопотань про особисту участь у касаційному розгляді або повідомлень про поважність причин їх неприбуття до Суду від них не надходило. 
		Мотиви Суду
		Згідно зі ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
		За ч. 2 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. 
		Відповідно до ч. 1 ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
		Виходячи з положень ч. 1 ст. 412 КПК, істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
		За приписами ст. 370 цього Кодексу судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
		Верховний Суд зазначає, що ухвала апеляційного суду - це рішення суду вищого рівня стосовно законності, обґрунтованості та вмотивованості рішення суду першої інстанції, що перевіряється в апеляційному порядку, тому, безумовно, повинна відповідати вимогам ст. 370 КПК.
		У ст. 419 КПК наведено чітку вимогу про те, що в ухвалі апеляційного суду, крім іншого, мають бути зазначені мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, а також положення закону, яким він керувався. При залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі суду апеляційної інстанції мають бути зазначені підстави, на яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.
		Тобто суд апеляційної інстанції повинен перевірити і проаналізувати всі доводи, наведені в апеляційній скарзі, зіставити їх з наявними у справі матеріалами та дати на кожен доречний і важливий аргумент сторони вичерпну відповідь у своєму рішенні.
		Перевіривши матеріали кримінального провадження в межах доводів касаційної скарги Верховний Суд дійшов висновку, що суд апеляційної інстанції не дотримався наведених положень процесуального закону. 
		З матеріалів справи слідує, що після повернення обвинувального акта прокурору за ухвалами місцевого суду від 12 серпня 2015 року і 12 січня 2016 року, сторона обвинувачення постановами від 28 жовтня 2015 року та 26 лютого 2016 року продовжувала строк досудового розслідування і проводила досудове розслідування, під час якого збирала докази. 
		Зокрема, після повернення обвинувальних актів орган досудового розслідування провів слідчі дії, за результатами яких склав протоколи огляду місця події від 09 листопада 2015 року, слідчих експерименів з ОСОБА_4 та потерпілою ОСОБА_5 від 09 та 10 листопада 2015 року відповідно, а також призначив експертизи і отримав висновки автотехнічних експертиз від 19 листопада 2015 року № 3980/15-26 та від 21 березня 2016 року № 99А. 
		Вищевказані докази були покладені місцевим судом на підтвердження винуватості ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК. 
		Не погоджуючись з вироком місцевого суду захисник ОСОБА_11 подав апеляційну скаргу, в якій серед іншого вказував, що проведення додаткового розслідування після повернення обвинувального акта прокурору чинним КПК не передбачено, а тому зібрані у справі нові докази та інші фактичні дані, отримані під час такого розслідування захист вважав недопустимими.  
		Суд апеляційної інстанції, стверджуючи щодо неспроможності таких тверджень сторони захисту обмежився формальним дублюванням висновку суду першої інстанції в цій частині, а саме зазначив, що повернення обвинувального акта прокурору фактично поновлює стадію досудового розслідування і жодних заборон для проведення на цій стадії слідчих дій закон не містить, а тому слідчі дії, на які посилається захисник, проведені на стадії досудового розслідування, при цьому в межах строків досудового розслідування, які продовжувалися прокурором.  
		З огляду на викладене апеляційний суд вважав, що оспорювані докази отримані в порядку, встановленому КПК, а відтак є допустимими.
		Разом з тим Верховний Суд вважає такі висновки апеляційного суду непереконливими.
		Відповідно до вимог ч. 1 ст. 290 КПК досудове розслідування вважається завершеним після повідомлення стороні захисту про його завершення та відкриття матеріалів. Дії слідчого і прокурора, передбачені ч. 1 ст. 291 та ст. 293 КПК (складення обвинувального акта, його затвердження, вручення стороні захисту та направлення до суду), є формою завершення досудового розслідування у кримінальному провадженні.
		Вимоги, яким повинен відповідати обвинувальний акт, визначені у статті 291 КПК. 
		Згідно п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК у підготовчому судовому засіданні суд має право  повернути обвинувальний акт, якщо він не відповідає вимогам цього Кодексу. 
		У цій справі після повернення обвинувального акта, прокурор постановами від 28 жовтня 2015 року та 26 лютого 2016 року продовжив строк досудового розслідування, тим самим фактично відновив досудове розслідування у кримінальному провадженні, в ході якого органом досудового розслідування було зібрано низку доказів.   
		Разом з тим, Верховний Суд зазначає, що відновлення уже завершеного досудового розслідування КПК не передбачено.
		Діючий КПК чітко відмовився від інституту додаткового розслідування, який існував за КПК 1960 року. Відсутність можливості проведення додаткового розслідування після звернення до суду з обвинувальним актом очевидна з тексту Кодексу. Крім того, в Пояснювальній записці до проекту Кодексу зазначалося, що «одним з основних напрямів реформування … стала ліквідація можливості відправлення справи на додаткове розслідування», «підвищенню гарантій прав підозрюваних та обвинувачених сприятиме також … скасування інституту повернення справи на додаткове розслідування».  
		У разі повернення судом обвинувального акта, який не відповідає вимогам КПК, повноваження прокурора обмежені лише усуненням недоліків цього обвинувального акта.
		Така позиція колегії суддів узгоджується з висновками Верховного Суду висловленими в постановах від 04 жовтня 2018 року у справі № 752/4900/15-к (провадження № 51-3742км18) та від 18 жовтня 2022 року у справі № 753/6486/21 (провадження № 51-5845км21). 
		У контексті викладеного, висновок апеляційного суду про те, що повернення обвинувального акту прокурору фактично поновлює стадію досудового розслідування і жодних заборон для проведення на цій стадії слідчих дій закон не містить є помилковим.
		Окрім того, оскільки наведені вище висновки Верховного Суду вимагають оцінки доказів у справі не лише з точки зору допустимості, а і решти доказів з точки достатності для висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, що з огляду на положення ст. 433 КПК не відноситься до повноважень суду касаційної інстанції, тому ці обставини має перевірити саме суд апеляційної інстанції, який є судом факту.
		З огляду на викладене, Верховний Суд вважає, що ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам статей 370, 419 КПК, а тому вона підлягає скасуванню у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, та з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції. 
		Під час нового розгляду апеляційному суду слід урахувати наведене, ретельно перевірити всі доводи апеляційної скарги сторони захисту, дослідити докази покладені в основу обвинувального вироку місцевого суду на предмет допустимості та достатності, після чого ухвалити законне, обґрунтоване та вмотивоване судове рішення, яке відповідатиме приписам статей 370, 419 КПК.
		Ураховуючи наведене і керуючись статтями 433, 434, 436-438, 441, 442 КПК, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційну скаргу сторони захисту необхідно задовольнити частково, а ухвалу апеляційного суду - скасувати.
		На цих підставах Верховний Суд ухвалив:
		Спільну касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 і його захисника ОСОБА_11 задовольнити частково.
		Ухвалу Хмельницького апеляційного суду від 04 квітня 2022 року щодо ОСОБА_1 скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.
		Судді
		 
		ОСОБА_6                             ОСОБА_7                           ОСОБА_8

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...