Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 464/4929/19 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення у сфері використання електронно-обчислювальних машин (комп'ютерів), систем та комп'ютерних мереж і мереж електрозв'язку; Несанкціоноване втручання в роботу інформаційних (автоматизованих), електронних комунікаційних, інформаційно-комунікаційних систем, електронних комунікаційних мереж.
Надіслано для оприлюднення: 31.10.2022. Зареєстровано: 01.11.2022. Забезпечено надання загального доступу: 24.01.2023.
Дата набрання законної сили: 25.10.2022
Номер судового провадження: 11-кп/811/564/22
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12019140050001362

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 464/4929/19             Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1  
		Провадження № 11-кп/811/564/22      Доповідач:  ОСОБА_2  
		 
		У Х В А Л А
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		25 жовтня 2022 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Львівського апеляційного суду у складі:
		 
		головуючого судді      ОСОБА_2 ,
		суддів:      ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , 
		секретаря              ОСОБА_5 ,
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Львова, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_2 , на вирок Сихівського районного суду м. Львова від 23 травня 2022 року про обвинувачення останнього у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 361, ч. 2 ст. 361, ч. 1 ст. 163 КК України,
		 
		за участю прокурора ОСОБА_8 ,
		обвинуваченого ОСОБА_7 , 
		захисника ОСОБА_6 ,
		 
		в с т а н о в и л а:
		 
		вищенаведеним вироком ОСОБА_7 визнано винуватим за ч. 1 ст. 361, ч. 2 ст. 361, ч. 1 ст. 163 КК України та призначено йому покарання: за ч. 1 ст. 361 КК України  штраф у розмірі 2 (дві) тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 34 000 (тридцять чотири тисячі) грн; за ч. 2 ст. 361 КК України  штраф у розмірі 4 (чотири) тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 68 000 (шістдесят вісім тисяч) грн.; за ч. 1 ст. 163 КК України  штраф у розмірі 100 (сто) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 1 700 (одна тисяча сімсот) грн.
		На підставі п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України ОСОБА_7 (з урахуванням ухвали Сихівського районного суду м. Львова від 15 червня 2022 року про виправлення описки) звільнено від призначеного покарання за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 163 КК України, у зв`язку з закінченням строків давності.
		На підставі ч. 1 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно ОСОБА_7 визначено покарання у виді штрафу у розмірі 4 (чотири) тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 68 000 (шістдесят вісім тисяч) грн.
		Згідно з вироком, обвинувачений ОСОБА_7 06.03.2019 о 19:10:31, перебуваючи за адресою свого проживання по АДРЕСА_2 , використовуючи електронно - обчислювальну машину, якій надано ІР-адрес: НОМЕР_1 , діючи умисно, на ґрунті особистих неприязних відносин, з метою отримання доступу до конфіденційної інформації, листування та кореспонденції своєї колишньої дружини - ОСОБА_9 , всупереч вимог Конституції України, Цивільного кодексу України, Законів України «Про інформацію», «Про захист інформації в автоматизованих системах», «Про телекомунікації», «Про захист інформації в інформаційно  телекомунікаційних системах», використовуючи авторизаційні дані, а саме логін та пароль доступу до поштової скриньки « ІНФОРМАЦІЯ_2 », що належить потерпілій, здійснив несанкціоноване втручання в роботу облікового запису ОСОБА_9 у комп`ютерній мережі сервісу «Ukr.net», отримав доступ до інформації з обмеженим доступом, яка створена та захищена законом та в подальшому заблокував потерпілій доступ до даного облікового запису шляхом зміни паролю та встановлення нового номера мобільного телефона до контактів відновлення.
		Крім того, ОСОБА_7 09.03.2019 в період з 13:27:09 по 13:34:37, перебуваючи за адресою свого проживання по АДРЕСА_2 , повторно, використовуючи електронно - обчислювальну машину, якій надано ІР-адрес: НОМЕР_1 , діючи умисно, на ґрунті особистих неприязних відносин, з метою отримання доступу до конфіденційної інформації, листування та кореспонденції своєї колишньої дружини - ОСОБА_9 , всупереч вимог Конституції України, Цивільного кодексу України, Законів України «Про інформацію», «Про захист інформації в автоматизованих системах», «Про телекомунікації», «Про захист інформації в інформаційно - телекомунікаційних системах», шляхом використання функції відновлення паролю, відновив доступ до облікового запису у соціальній комп`ютерній мережі Facebook «Марія Консевич», що належить потерпілій та є інформацією з обмеженим доступом, яка створена та захищена законом та в подальшому заблокував ОСОБА_9 доступ до даного облікового запису шляхом зміни паролю.
		Крім того, ОСОБА_7 , 10.03.2019 приблизно о 01.03 год., перебуваючи за адресою свого проживання по АДРЕСА_2 , повторно, використовуючи електронно - обчислювальну машину, якій надано ІР-адрес: НОМЕР_2 , діючи умисно, на ґрунті особистих неприязних відносин, з метою отримання доступу до конфіденційної інформації, листування та кореспонденції своєї колишньої дружини - ОСОБА_9 , всупереч вимог Конституції України, Цивільного кодексу України, Законів України «Про інформацію», «Про захист інформації в автоматизованих системах», «Про телекомунікації», «Про захист інформації в інформаційно - телекомунікаційних системах», використовуючи авторизаційні дані, а саме логін та пароль доступу до поштової скриньки ІНФОРМАЦІЯ_3 », що належить ОСОБА_9 , здійснив несанкціоноване втручання в роботу облікового запису потерпілої у комп`ютерну мережу сервісу «Google» та в подальшому заблокував ОСОБА_9 доступ до даного облікового запису шляхом зміни паролю.
		Крім того, ОСОБА_7 у період часу з 06.03.2019 по 10.03.2019, перебуваючи за адресою свого проживання по АДРЕСА_2 , використовуючи електронно - обчислювальні машини, діючи умисно, на ґрунті особистих неприязних відносин, з метою отримання доступу до конфіденційної інформації, листування та кореспонденції своєї колишньої дружини - ОСОБА_9 , всупереч вимог Конституції України, Цивільного кодексу України, Законів України «Про інформацію», «Про захист інформації в автоматизованих системах», «Про телекомунікації», «Про захист інформації в інформаційно - телекомунікаційних системах», отримавши доступ до поштових скриньок « ІНФОРМАЦІЯ_2 » та « ІНФОРМАЦІЯ_3 », облікового запису « ОСОБА_10 », що належать ОСОБА_9 отримав незаконний доступ до електронного листування та кореспонденції потерпілої, яка там містилась, чим порушив таємницю листування та кореспонденції ОСОБА_9 , яка передавалась засобами зв`язку та через комп`ютер.
		Не погоджуючись з вироком Сихівського районного суду м. Львова від 23 травня 2022 року, адвокат ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 звернувся з апеляційною скаргою, у якій просить оскаржуваний вирок скасувати та ухвалити новий вирок, яким виправдати ОСОБА_7 .
		В обґрунтування апеляційних вимог адвокат покликається на те, що вина ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 361, ч. 2 ст. 361, ч. 1 ст. 163 КК України, не доведена, а докази, надані стороною обвинувачення, є недопустимими.
		Зокрема, звертає увагу на те, що ОСОБА_7 30 серпня 2019 року було вручено обвинувальний акт, у якому, окрім іншого, зазначено таку обтяжуючу обставину як вчинення злочину повторно. В подальшому прокурор змінив обвинувальний акт, в якому вказав обтяжуючу ознаку рецидив замість повторності. На переконання захисника, обвинувальний акт може бути змінений, якщо встановлені нові фактичні обставини кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа. Однак обставини, які змінив прокурор в обвинувальному акті, не були нововстановленими, а існували на момент пред`явлення обвинувального акту. 
		Як зазначає адвокат, сторона обвинувачення покликається на ряд доказів, зокрема, протокол обшуку від 24 травня 2019 року, однак такий не може бути взятий до уваги, оскільки відеозапис обшуку, який є невід`ємною частиною протоколу, у суді не оглядався, відтак порушено принцип безпосередності дослідження доказів. 
		Вказує, що допитаний у судовому засіданні як свідок спеціаліст ОСОБА_11 зазначив, що хоча у матеріалах справи фігурує ІР-адреса, зареєстрована на ОСОБА_7 , встановити, хто безпосередньо здійснював вхід і з якого пристрою сказати неможливо. Також неможливо встановити, які саме дії вчинялись під час входу, свідок сказав, що у цей момент передавався якийсь пакет даних. У цьому випадку сторона обвинувачення хоче довести, що саме ОСОБА_7 здійснив вказані дії, хоча в судовому засіданні було встановлено, що під даною ІР-адресою вхід міг здійснити будь-хто, хто мав доступ WI-FI до мережі ОСОБА_7 .
		Апелянт звертає увагу на те, що під час відкриття матеріалів стороні захисту в матеріалах провадження був відсутній оригінал постанови про призначення групи прокурорів у вказаному кримінальному провадженні. В матеріалах справи наявна незрозуміла копія такої постанови, у якій вказано прокурорів ОСОБА_12 та ОСОБА_13 . 
		Зазначає, що у матеріалах справи немає жодного доказу того, що безпосередньо ОСОБА_7 вчинив інкриміновані йому злочини. 
		У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_7 та його захисник ОСОБА_6 подану апеляційну скаргу підтримали та просили таку задовольнити.
		Прокурор ОСОБА_8 заперечив проти задоволення апеляційних вимог, зазначивши, що такі не ґрунтуються на вимогах закону.
		Потерпіла ОСОБА_9 , будучи належним чином повідомленою про час та місце апеляційного розгляду, у судове засідання не з`явилась, клопотань про відкладення розгляду справи не подала.
		За таких обставин, з огляду на вимоги ч. 4 ст. 405 КПК України та з метою дотримання розумних строків розгляду справи, колегія суддів вважає за можливе провести апеляційний розгляд у відсутності потерпілої.
		Заслухавши доповідача, позицію сторін кримінального провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з огляду на таке.
		Частиною 1ст. 404 КПК Українивстановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
		Згідно зі ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і мотивованим. Законним є рішення, постановлене компетентним судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням вимог кримінального провадження, передбаченого цим Кодексом.
		Обґрунтованим є рішення ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оцінені судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
		За приписами ст. 94 КПК України, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
		Перевіркою матеріалів кримінального провадження встановлено, що судом першої інстанції під час розгляду даного кримінального провадження дотримано наведені вище вимоги кримінального процесуального закону, спрямовані на встановлення об`єктивної істини у справі, а його висновки про доведеність вини ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 361, ч. 2 ст. 361, ч. 1 ст. 163 КК України, за які його засуджено, відповідають фактичним обставинам справи і підтверджуються наявними в матеріалах справи та викладеними у вироку доказами, які судом всебічно і повно досліджені та правильно і об`єктивно оцінені в їх сукупності та взаємозв`язку.
		Зокрема, свої висновки про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 361, ч. 2 ст. 361, ч. 1 ст. 163 КК України, місцевий суд обґрунтував, покликаючись, зокрема, на: показання потерпілої ОСОБА_9 , спеціалістів ОСОБА_11 та ОСОБА_14 , а також письмові докази: протокол прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення або таке що готується від 20 березня 2019 року; відповідь директора ПП «КОМ І ТЕХ» від 27 березня 2019 року №59/27.03.2019; протокол тимчасового доступу до речей та документів від 7 травня 2019 року з додатками (ТзОВ «Укрнет»); протокол обшуку від 24 червня 2019 року; протокол огляду від 24 липня 2019 року; протокол тимчасового доступу до речей і документів (даних операторів мобільного зв`язку: ТОВ «Лайфселл», ПрАТ «Київстар», ПрАТ «ВФ Україна») від 15 серпня 2019 року з додатками; протокол огляду від 19 серпня 2019 року.
		Дослідивши відповідно до ст. 94 КПК України вищевказані докази і визнавши їх належними та допустимими, оцінивши їх у сукупності з іншими фактичними даними, місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень та правильно кваліфікував його дії за ч. 1 ст. 361, ч. 2 ст. 361, ч. 1 ст. 163 КК України, як несанкціоноване втручання в роботу комп`ютерних мереж, що призвело до блокування інформації; несанкціоноване втрачання в роботу комп`ютерних мереж, що призвело до блокування інформації, вчинене повторно; порушення таємниці листування та кореспонденції, що передаються засобами зв`язку або через комп`ютер.
		На переконання колегії суддів, твердження сторони захисту про відсутність у діях ОСОБА_7 складів кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 361, ч. 2 ст. 361, ч. 1 ст. 163 КК України, є безпідставними.
		Так, виходячи з положеньст. 361 КК України, кримінальна відповідальність цією статтею передбачена за несанкціоноване втручання в роботу електронно-обчислювальних машин (комп`ютерів), автоматизованих систем, комп`ютерних мереж чи мереж електрозв`язку, що призвело до витоку, втрати, підробки, блокування інформації, спотворення процесу обробки інформації або до порушення встановленого порядку її маршрутизації.
		Таким чином, об`єктивна сторона кримінального правопорушення, передбаченого ст.361 КК України, охоплює не будь-які дії, що призвели витоку, втрати, підробки, блокування інформації, спотворення процесу обробки інформації або до порушення встановленого порядку її маршрутизації, натомість кримінальна відповідальність за цією статтею настає виключно, якщо такі наслідки настали в результаті несанкціонованого втручання в роботу електронно-обчислювальних машин (комп`ютерів), автоматизованих систем, комп`ютерних мереж чи мереж електрозв`язку.
		При цьому одним із способів несанкціонованого втручання у роботу комп`ютерних мереж є втручання у роботу облікових записів таких мереж. Згідно з загальнодоступною інформацією, наявною у міжнародній комп`ютерній мережі Інтернет (за відсутності законодавчого визначення), обліковий запис (акаунт)  це запис, що містить набір відомостей, які користувач передає будь-якої комп`ютерній системі; для того, щоб завести акаунт, користувачеві пропонують пройти процедуру реєстрації. Для однозначної ідентифікації користувача використовується логін і пароль. 
		Водночас, під несанкціонованим втручанням в роботу комп`ютерних мереж слід розуміти проникнення до цих мереж і вчинення дій, які змінюють режим роботи комп`ютерної мережі, або ж повністю чи частково припиняють її роботу, без дозволу (згоди) відповідного власника або уповноважених ним осіб.
		Наявними у матеріалах справи доказами підтверджується, що дії ОСОБА_7 , які полягали у несанкціонованому втручанні в роботу комп`ютерних мереж, призвели до суспільно-небезпечних наслідків, а саме: блокування інформації (унеможливлення доступу до інформації в системі), зокрема  облікових записів ОСОБА_9 у комп`ютерних мережах сервісів «Ukr.net» та «Google», соціальній комп`ютерній мережі «Facebook». 
		Зокрема, всупереч тверджень сторони захисту, з листа ПП «Ком І Тех» від 27 березня 2019 року №59/27.03.19 (т. 1, а.с. 106) слідує, що за адресою: АДРЕСА_2 , послуги надаються абоненту ОСОБА_7 , серед інших, зокрема, зазначено ІР адреси: НОМЕР_1 (станом на 06.03.2019) та НОМЕР_2 (станом на 09.03.2019) (MAC адреса: 50465D9CB2F8).
		Згідно з протоколом доступу до речей і документів від 7 травня 2019 року (т. 1, а.с. 107-110), логін та пароль до належної потерпілій ОСОБА_9 поштової скриньки « ІНФОРМАЦІЯ_2 » було поетапно змінено з налаштувань веб-інтерфейсу, зокрема: зміна пароля із налаштувань веб-інтерфейсу, доданий мобільний телефон НОМЕР_3 в контакти відновлення, доданий е-мейл «ІНФОРМАЦІЯ_4 » в контакти відновлення, видалений е-мейл «ІНФОРМАЦІЯ_2 » із контактів відновлення, доданий мобільний телефон НОМЕР_4 в контакти відновлення, видалений мобільний телефон НОМЕР_3 із контактів відновлення, зміна пароля із налаштувань веб-інтерфейсу. Перша операція  зміна пароля до поштової скриньки відбулась з ІР-адреси НОМЕР_5 06.03.19, 19:10:31, що співпадає з ідентифікатором мережевого рівня, який використовується для адресації комп`ютерів у мережах та зазначений у листі ПП «Ком І Тех» від 27 березня 2019 року №59/27.03.19; кінцева операція відбулась 10.03.2019, 21:34:27. Крім цього, вказана ІР-адреса виявлена та зафіксована у квартирі за адресою: АДРЕСА_2 , де проживає ОСОБА_7 ; на ноутбуці марки «НР» в історії браузера виявлено електронну адресу, що належить потерпілій ОСОБА_9 - «ІНФОРМАЦІЯ_2 », що стверджується протоколом обшуку від 24 червня 2019 року (т. 1, а.с. 116-119). Водночас, протоколом огляду від 24 липня 2019 року (т. 1, а.с. 121-125) підтверджено вказані вище дані та встановлено, що 09.03.2019 року о 13:27:09 та 13:27:47 із ІР-адреси НОМЕР_1 (належної абоненту, зареєстрованому на ім`я ОСОБА_7 ) за адресою: АДРЕСА_2 , було здійснено вхід до служби безпеки керування облікового запису соціальної мережі «Facebook», до якого була прив`язана поштова скринька «ІНФОРМАЦІЯ_2 », що належить ОСОБА_9 , після якого вхід до даного запису був заблокований; 09.03.2019 року о 14:59:43 із ІР-адреси НОМЕР_2 (належної абоненту, зареєстрованому на ім`я ОСОБА_7 ) за адресою: АДРЕСА_2 , надіслано пакети на ресурс Gmail, після якого вхід до даного облікового запису був заблокований.
		Наявними у матеріалах справи доказами підтверджується також і те, що для зміни паролів облікових записів, належних ОСОБА_9 , використовувався мобільний телефон НОМЕР_6 . Водночас, сім-карта мобільного оператора за номером мобільного телефону НОМЕР_6 (як встановлено в ході судового розгляду  така належала синові подружжя) та сім-карта мобільного оператора за номером мобільного телефону НОМЕР_7 (належить обвинуваченому ОСОБА_7 ) працювали в одному мобільному терміналі з ІМЕІ 1: НОМЕР_8 та ІМЕІ 2: НОМЕР_9 , у період з 08.03.2019 по 10.03.2019 (протокол тимчасового доступу до речей і документів (даних операторів мобільного зв`язку: ТОВ «Лайфселл», ПрАТ «Київстар», ПрАТ «ВФ Україна») від 15 серпня 2019 року з додатками; т. 1, а.с. 161-209). Крім цього, з протоколу огляду від 19 серпня 2019 року (т. 1, а.с. 210-219) слідує, що номер мобільного телефону НОМЕР_10 , яким користується ОСОБА_7 , у період часу з 08.03.2019 по 10.03.2019 знаходився в мобільному терміналі ІМЕІ НОМЕР_8 . Номер мобільного телефону НОМЕР_3 , який використовувався 09.03.2019 з метою несанкціонованого втручання в роботу сервісу « ІНФОРМАЦІЯ_2 », який належить ОСОБА_9 , у період часу з 09.03.2019 по 10.03.2019 знаходився в мобільному терміналі ІМЕІ НОМЕР_8 . Встановлено, що вказаний ІМЕІ НОМЕР_8 належить одному пристрою, а саме SAMSUNG GALAXY.
		Таким чином, з урахуванням показань потерпілої ОСОБА_9 про те, що альтернативна електронна адреса до її поштової скриньки «ІНФОРМАЦІЯ_4 » належить обвинуваченому ОСОБА_7 , враховуючи, що саме ОСОБА_7 є абонентом з отримання послуг доступу до Інтернету за адресою: АДРЕСА_2 , у квартирі, де проживає обвинувачений, на ноутбуці марки «НР» в історії браузера виявлена електронна адреса, що належить потерпілій, а номер мобільного телефону, яким користувався ОСОБА_7 , та номер мобільного телефону, який використовувався з метою несанкціонованого втручання в роботу облікового запису потерпілої на час вчинення злочину знаходився в одному мобільному телефоні марки «SAMSUNG GALAXY» (ІМЕІ: НОМЕР_8 , НОМЕР_8 ), що фактично перебував у володінні ОСОБА_7 , вчинення дій, які полягають у несанкціонованому втручанні в роботу комп`ютерних мереж, потребує спеціальних знань, в той час як обвинувачений має спеціальні знання в галузі інформаційних технологій, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що вина ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. ч. 1, 2 ст. 361 КК України, є доведеною поза розумним сумнівом. 
		Також колегія суддів апеляційного суду не знаходить підстав вважати незаконними і висновки суду першої інстанції щодо наявності в діянні ОСОБА_7 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 163 КК України.
		Кримінальна відповідальність за ст. 163 КК України передбачена за порушення таємниці листування, телефонних розмов, телеграфної чи іншої кореспонденції, що передаються засобами зв`язку або через комп`ютер. Порушення вказаної таємниці полягає у вчиненні будь-яких дій, що полягають у незаконному ознайомленні з відомостями та повідомленнями приватних осіб, що передаються засобами зв`язку або через комп`ютер, без згоди особи або з недотриманням встановленого законом порядку ознайомлення з такими відомостями чи повідомленнями, або їх неправомірному розголошенні. 
		Як слідує з пред`явленого обвинувачення, ОСОБА_7 ставиться у вину порушення таємниці листування та кореспонденції, що передаються засобами зв`язку або через комп`ютер. Так, листуванням є приватна кореспонденція, яка передається, зокрема, електронною поштою (через комп`ютер). Дане кримінальне правопорушення вважається закінченим з моменту фактичного ознайомлення зі змістом приватної кореспонденції, що передається засобами зв`язку або через комп`ютер. 
		З огляду на те, що ОСОБА_7 , без згоди ОСОБА_9 , отримавши доступ до її поштових скриньок «ІНФОРМАЦІЯ_2 » та « ІНФОРМАЦІЯ_3 », її облікового запису « ОСОБА_10 » у мережі «Facebook», отримав доступ до електронного листування та кореспонденції потерпілої, яка була наявна у зазначених облікових записах, колегія суддів вважає, що обвинуваченим здійснено порушення таємниці листування та кореспонденції, належної ОСОБА_9 .
		Водночас, на переконання колегії суддів, викладені в апеляційній скарзі сторони захисту доводи свого підтвердження не знайшли. 
		Так, безпідставним є покликання на допущені в обвинувальному акті розбіжності в ІР-адресі ІНФОРМАЦІЯ_5 , оскільки, як зазначалося вище, несанкціоноване втручання у роботу комп`ютерних мереж (зокрема, мережі «Ukr.net») обвинуваченим здійснювалось поетапно, в обвинувальному акті вказано ІР-адресу НОМЕР_1 , що відповідає ІР-адресі ІНФОРМАЦІЯ_5 , з якої здійснювалось перше несанкціоноване втручання у роботу мережі « ІНФОРМАЦІЯ_2 », а також проміжні втручання у роботу цієї мережі, що у кінцевому результаті мало наслідком зміну пароля поштової скриньки «ІНФОРМАЦІЯ_2 », належної потерпілій.
		Не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного перегляду і твердження про невідповідність ІР-адреси, з якої був надісланий пакет даних на ресурс Gmail, оскільки з листа « ІНФОРМАЦІЯ_6 » слідує, що за ІР-адресою НОМЕР_2 у проміжку 09.03.2019, 16:11:33  10.03.2019, 09:28:22 послуги надавались користувачу за адресою: АДРЕСА_2 . При цьому відповідь, надана ТОВ «Укрнет», стосується поштової скриньки «ІНФОРМАЦІЯ_2 », розміщеній на зазначеній пошті, та не може містити відомостей про поштову скриньку, розміщену на іншому ресурсі.
		Стосовно покликання апелянта на недослідження місцевим судом додатку до протоколу обшуку колегія суддів зазначає таке.
		Стаття 349КПК Українирегламентує визначенняобсягу доказів,що підлягаютьдослідженню,та порядкуїх дослідження. Згідно з ч. 2 цієї статті обсяг доказів, які будуть досліджуватися, та порядок їх дослідження визначаються ухвалою суду і в разі необхідності можуть бути змінені.
		У своїй апеляційній скарзі захисник вказує на те, що додаток до протоколу обшуку від 24 травня 2019 року  відеозапис, не досліджувався судом, а тому такий не може братися до уваги.
		Як слідує з матеріалів справи, 21 лютого 2020 року прокурор ОСОБА_13 звернувся з клопотанням про визначення обсягу та порядку дослідження доказів ту ході судового розгляду кримінального провадження (т. 1, а.с. 60-61), зазначений порядок був поставлений на обговорення судом, за результатами якого винесено ухвалу про такий порядок дослідження доказів: дослідження письмових доказів, допит спеціалістів, допит потерпілої, допит обвинуваченого. Жодних клопотань про дослідження відеозапису до протоколу обшуку сторона захисту в суді першої інстанції не заявляла. Не заявлено такого клопотання і під час апеляційного розгляду.
		Крім цього, колегія суддів бере до уваги, що відеозапис процесуальної дії (у даному випадку  обшуку), хоча і є невід`ємним додатком до протоколу, однак, в силу специфіки досліджуваного матеріалу, не є самостійним джерелом доказів, а лише носієм інформації, на якому за допомогою технічних засобів зафіксовано процесуальну дію. Відтак, з огляду на безпосереднє дослідження судом протоколу обшуку від 24 червня 2019 року, у якому відображено всі обставини, що мають значення для справи, апеляційний суд жодних порушень, які мали б наслідком визнання даного доказу недопустимим, не вбачає.
		Доводи, викладені в апеляційній скарзі захисника, про порушення порядку зміни прокурором обвинувачення в суді не ґрунтуються на нормах кримінального процесуального закону.
		Відповідно до частин 1, 2 ст. 338 КПК з метою зміни правової кваліфікації та/або обсягу обвинувачення прокурор має право змінити обвинувачення. Дійшовши до переконання, що обвинувачення потрібно змінити, прокурор з дотриманням вимог ст. 341 цього Кодексу складає обвинувальний акт, в якому формулює змінене обвинувачення та викладає обґрунтування прийнятого рішення. Копії обвинувального акта надаються обвинуваченому, його захиснику, потерпілому, його представнику та законним представникам, а також представнику юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження. Обвинувальний акт долучається до матеріалів кримінального провадження.
		Як убачається з матеріалів кримінального провадження, приписи кримінального процесуального закону було дотримано.
		Зокрема, з журналу судового засідання від 21 лютого 2022 року слідує, що прокурор заявляв клопотання про зміну обвинувачення, оголосив обвинувальний акт зі зміненим обвинуваченням та вручив його учасникам. Захисник обвинуваченого ОСОБА_15 зазначив, що підстав змінювати обвинувальний акт немає, про відкладення судового засідання через зміну обвинувачення сторона захисту не клопотала.
		З обвинувального акта зі зміненим обвинуваченням від 28 січня 2020 року вбачається, що у ньому сформульовано обвинувачення з правовою кваліфікацією кримінальних правопорушень за ч. 1 ст. 163, ч. ч. 1, 2 ст. 361 КК України за фактичних обставин, які прокурор вважає встановленими та зазначено, що під час судового розгляду кримінального провадження виявлено підстави для зміни обвинувачення - у зв`язку з тим, що в обвинувальному акті некоректно вказано обставини, які згідно зі ст. 67 КК України обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_7 , зокрема, не зазначено, що такими обставинами є рецидив злочинів та вчинення злочину щодо колишнього подружжя. 
		З огляду на те, що чинне законодавство не встановлює обмежень щодо можливої зміни пред`явленого обвинувачення з тією вимогою, що така зміна має бути належно аргументованою, враховуючи, що прокурор, змінюючи обвинувачення, обґрунтував свої дії, колегія суддів не вбачає порушень кримінального процесуального закону в цій частині
		Стосовно доводів захисника про відсутність у матеріалах справи оригіналу постанови про призначення групи прокурорів, то такі не беруться до уваги колегією суддів.
		Так, відповідно до правового висновку, висловленого Об`єднаною палатою Касаційного кримінального суду Верховного суду від 22 лютого 2021 року у справі №754/7061/15, за змістом статей36,37,110 КПК Українирішення про призначення (визначення) прокурора, який здійснюватиме повноваження прокурора у конкретному кримінальному провадженні, та у разі необхідності групи прокурорів, обов`язково повинно прийматися у формі постанови, яка має міститися у матеріалах досудового розслідування для підтвердження факту наявності повноважень. Така постанова має відповідати передбаченимКПК Українивимогам до процесуального рішення в формі постанови, у тому числі, бути підписаною службовою особою, яка її прийняла. Відсутність зазначеної постанови в матеріалах досудового розслідування або її непідписання керівником відповідного органу прокуратури обумовлює недопустимість доказів, зібраних під час досудового розслідування, як таких, що зібрані під наглядом і процесуальним керівництвом прокурора (прокурорів), який не мав на те законних повноважень.
		Водночас, як слідує з матеріалів кримінального провадження, у них наявна копія постанови про призначення групи прокурорів у кримінальному провадженні №12019140050001362, підписана заступником керівника Львівської місцевої прокуратури №1 ОСОБА_16 . Згідно з цією постановою, у кримінальному провадженні №12019140050001362 призначено групу прокурорів у складі прокурора Львівської місцевої прокуратури №1 Львівської області ОСОБА_12 та прокурора Львівської місцевої прокуратури №1 Львівської області ОСОБА_13 (т. 1, а.с. 26). Крім цього, у реєстрі матеріалів досудового розслідування внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12019140050001362 за підозрою ОСОБА_7 за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 163, ч. 1 ст. 361, ч. 2 ст. 361 КК України, зазначено, що 25 березня 2019 року заступником керівника Львівської місцевої прокуратури №1 ОСОБА_16 винесено постанову про призначення групи прокурорів. 
		В подальшому, 25 листопада 2019 року, керівником Львівської місцевої прокуратури №1 Львівської області ОСОБА_17 винесено постанову про зміну складу групи прокурорів у кримінальному провадженні №12019140050001362 від 25 березня 2019 року та призначено прокурорами у цьому провадженні прокурорів Львівської місцевої прокуратури №1 Львівської області ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_18 , що стверджується наявним у матеріалах справи оригіналом постанови, підписаної ОСОБА_17 (т. 1, а.с. 41).
		За таких обставин, у суду апеляційної інстанції відсутні підстави вважати, що процесуальні рішення у вказаному провадженні приймали не уповноважені на це прокурори, оскільки у матеріалах справи наявний оригінал постанови про зміну групи прокурорів, а копія постанови про призначення групи прокурорів відображена у реєстрі матеріалів досудового розслідування, долученому до первинного обвинувального акта.
		Доводи апеляційної скарги про те, що будь-хто, маючи доступ до мережі Wi-Fi ОСОБА_7 , міг вчинити інкриміновані йому дії, не заслуговують на увагу, оскільки, доступ до мережі Wi-Fi, належної конкретному користувачу, є обмеженим, зміна пароля облікового запису потребує знань, зокрема, про логін певної поштової скриньки, те, на якій електронній пошті ця скринька розміщена, дані про контакти відновлення тощо. Зазначена інформація була відома обвинуваченому як колишньому чоловіку потерпілої. Крім цього, несанкціоноване втручання в роботу комп`ютерних мереж потребує спеціальних знань, якими володіє ОСОБА_7 як спеціаліст в сфері інформаційних технологій. Водночас, колегія суддів бере до уваги, що стороною захисту не представлено жодних даних про те, що обвинувачений передавав у користування іншій особі ноутбук, що знаходиться за місцем його проживання, та належний йому мобільний телефон, який, зокрема, використовувався під час зміни паролів до облікових записів потерпілої ОСОБА_9 .
		Беручи до уваги викладене, переконливих доводів, які би ставили під сумнів законність і умотивованість наведених висновків суду першої інстанції, в апеляційній скарзі захисник не навів.
		Тому з урахуванням викладеного апеляційний суд дійшов висновку, що вирок місцевого суду є належно вмотивованими й обґрунтованим і за змістом відповідає вимогам статей 370, 419 КПК, у ньому наведено мотиви, з яких виходив суд першої інстанції, та положення закону, яким він керувався, постановляючи рішення.
		Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону або неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, які би були підставами для скасування судового рішення, під час розгляду кримінального провадження в суді апеляційної інстанції не встановлено.
		З огляду на викладене вище, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_19 необхідно залишити без задоволення, а вирок суду першої інстанції - без змін.
		Керуючись ст.ст. 404, 407, 419 КПК України, колегія суддів
		   
		п о с т а н о в и л а:
		 
		вирок Сихівського районного суду м. Львова від 23 травня 2022 року щодо ОСОБА_7  залишити без змін, апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_6 в його інтересах  без задоволення.
		Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення.
		 
		 
		Судді:
		 
		 
		 
		ОСОБА_2          ОСОБА_3 ОСОБА_4

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...