Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 902/466/22 : Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із земельних відносин; про припинення права користування земельною ділянкою; щодо припинення права оренди.
Надіслано для оприлюднення: 31.10.2022. Зареєстровано: 01.11.2022. Забезпечено надання загального доступу: 02.11.2022.
Дата набрання законної сили: 06.02.2023
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
		вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018,  тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua 
		___________________________________________________________________________
		 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		"20" жовтня 2022 р.          Cправа № 902/466/22  
		 
		Господарський суд Вінницької області у складі судді Шамшуріної Марії Вікторівни, 
		за участю  секретаря судового засідання Шейгець І.В.,   
		розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні матеріали справи 
		за позовом керівника Жмеринської окружної прокуратури (23100, Вінницька обл.,                 м. Жмеринка, вул. Національна, 6а, ідентифікаційний код юридичної особи 02909909)
		в інтересах держави в особі:
		позивача: Северинівської сільської ради (23126, Вінницька обл., Жмеринський р-н,               с. Северинівка, вул. Грушевського, буд. 29, ідентифікаційний код юридичної особи 04330421) 
		до відповідача-1: Жмеринської районної державної адміністрації (23100, Вінницька обл.,   м. Жмеринка, вул. Б. Хмельницького, буд. 14, ідентифікаційний код юридичної особи 03084227)
		до відповідача-2: Приватного підприємства "Рибоводна спеціалізована фірма "Дельфін" (21050, Вінницька обл., м. Вінниця, вул. Соборна, 52, ідентифікаційний код юридичної особи 31910020)
		про визнання незаконним та скасування розпорядження, визнання недійсним договору оренди, зобов`язання повернути водний об`єкт загальнодержавного значення із земельною ділянкою водного фонду
		за участю учасників справи:
		прокурор Кавун О.І., згідно посвідчення
		позивач - не з`явився
		відповідач 1 - Гуменюк В.М., згідно доручення  
		відповідач 2 - адвокат Зільберт О.Є., згідно ордеру  
		 
		     
		В С Т А Н О В И В: 
		До Господарського суду Вінницької області 17.06.2022 року надійшла позовна заява керівника Жмеринської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Северинівської сільської ради Жмеринського району Вінницької області до Жмеринської районної державної адміністрації та Приватного підприємства "Рибоводна спеціалізована фірма "Дельфін" у якій прокурор просить: 
		- визнати незаконним та скасувати розпорядження Жмеринської районної державної адміністрації Вінницької області № 45 від 08.02.2005 "Про надання в оренду водного об`єкту загальнодержавного значення із земельною ділянкою ПП "Рибоводна спеціалізована фірма "Дельфін" м. Вінниця; 
		- визнати недійсним договір оренди водного об`єкту загальнодержавного значення із земельною ділянкою водного фонду, укладений 10.02.2005 між Жмеринською районною державною адміністрацією Вінницької області та Приватним підприємством "Рибоводна спеціалізована фірма "Дельфін", який зареєстровано у Вінницькій регіональній філії Центру ДЗК, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 10.04.2008 за № 040880200001;
		- зобов`язати Приватне підприємство "Рибоводна спеціалізована фірма "Дельфін" повернути державі в особі Северинівської сільської ради Жмеринського району Вінницької області водний об`єкт загальнодержавного значення із земельною ділянкою водного фонду з кадастровим номером 0521080200:06:002:0043 площею 34,9688 га, який розташований за межами населеного пункту на території с. Олександрівка Северинівської об`єднаної територіальної громади Жмеринського району Вінницької області.
		Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.06.2022 року справу розподілено судді Шамшуріній М.В.
		Ухвалою суду від 22.06.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 902/466/22 за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 19 липня 2022 року о 10:00 год.
		15.07.2022 до суду від Жмеринської районної військової адміністрації надійшов відзив б/н від 12.07.2022  у електронному вигляді з електронним підписом (вх.№ 01-34/5756/22 від 15.07.2022) та 18.07.2022 відзив б/н від 12.07.2022 ідентичного змісту у паперовому вигляді (вх. № 01-34/5810/22 від 18.07.2022). У зазначеному відзиві Жмеринська РВА проти позову заперечує з підстав зазначених у ньому, у задоволенні позову просить відмовити. 
		18.07.2022 та 19.07.2022 до суду від Северинівської сільської ради надійшла заява              № 499 від 15.07.2022 у електронному вигляді не підписана електронним підписом.
		У вказаній заяві зазначено про підтримання Северинівською сільською радою заявлених прокурором позовних вимог та міститься клопотання про розгляд справи у судовому засіданні 19.07.2022 за відсутності представника сільської ради. З огляду на відсутність електронного підпису вказана заява залишена судом без розгляду.
		18.07.2022 до суду від керівника Жмеринської окружної прокуратури надійшли пояснення № 52-2357ВИХ-22 від 18.07.2022, у яких останній просить продовжити встановлений судом строк для вчинення процесуальних дій, прийняти вказані пояснення у справі 902/466/22 та вважати вірним найменування позивача у справі 902/466/22 Северинівська сільська рада (23126, Вінницька обл., Жмеринський р-н, с. Северинівка,              вул. Грушевського, буд. 29, ідентифікаційний код юридичної особи 04330421). 
		У судовому засіданні 19.07.2022 прокурор та представник відповідача 2 клопотали про відкладення підготовчого засідання. Представник відповідача 1 проти відкладення підготовчого засідання не заперечив. Представником  Асоціації рибоводів "Союз" подана заява про залучення її до участі у справі в якості третьої особи на стороні відповідача.
		За наслідком судового засідання 19.07.2022 року суд постановив ухвалу про відкладення  розгляду клопотання  про залучення Асоціації рибоводів "Союз" до участі у справі в якості третьої особи на стороні відповідача, відкладення  підготовчого засідання у справі № 902/466/22 на 03.08.2022 року о 10:00, яку занесено до протоколу судового засідання.
		26.07.2022 до суду від прокурора надійшла відповідь на відзив відповідача - 1                      №52-2403ВИХ-22 від 22.07.2022 (вх. № 01-34/6050/22 від 26.07.2022).
		29.07.2022 до суду від представника відповідача - 2 надійшов відзив № б/н від 25.07.2022 (вх. № 01-34/6202/22 від 29.07.2022) у якому останній проти позову заперечує з підстав зазначених у відзиві, просить поновити пропущений строк для подання відзиву, долучити його до матеріалів справи, у задоволенні позову відмовити та стягнути з позивача витрати на правову допомогу.
		01.08.2022 на електронну адресу суду від відповідача - 1 надійшли заперечення на відповідь на відзив № б/н від 28.07.2022 (вх. № 01-34/6229/22 від 01.08.2022). Також зазначені заперечення надійшли до суду у паперовому вигляді 01.08.2022 за вхідним номером 01-34/6250/22. 
		03.08.2022 на електронну адресу суду від прокурора надійшли заперечення                            №52-2510ВИХ-22 від 02.08.2022 (вх. № 01-34/6340/22 від 03.08.2022) на клопотання Асоціації рибоводів "Союз" щодо залучення її до участі у справі в якості третьої особи на стороні відповідача. 
		У судовому засіданні 03.08.2022 року суд постановив ухвалу про відмову у задоволенні  клопотання  про залучення Асоціації рибоводів "Союз" до участі у справі в якості третьої особи на стороні відповідача, яку занесено до протоколу судового засідання. 
		Також у судовому засіданні суд залучив до матеріалів справи  пояснення керівника Жмеринської окружної прокуратури № 52-2357ВИХ-22 від 18.07.2022 щодо вірного найменування позивача у справі 902/466/22 Северинівської сільської ради (23126, Вінницька обл., Жмеринський р-н, с. Северинівка, вул. Грушевського, буд. 29, ідентифікаційний код юридичної особи 04330421) та ухвалив подальший розгляд справи здійснювати з урахуванням вірного найменування позивача по справі. 
		Представник відповідача 2 клопотав про оголошення перерви у підготовчому засіданні у зв`язку з необхідністю подання заперечень щодо відповіді на відзив. Прокурор та представник відповідача 1 проти оголошення перерви у підготовчому засіданні не заперечили.
		У судовому засіданні 03.08.2022 року суд постановив ухвалу про оголошення перерви у  підготовчому засіданні у справі № 902/466/22 на 19.08.2022 року о 12:00, яку занесено до протоколу судового засідання.
		05.08.2022 до суду від прокурора надійшла відповідь на відзив відповідача 2 -Приватного підприємства "Рибоводна спеціалізована фірма "Дельфін" № 52-2500ВИХ-22 від 01.08.2022 (вх. № 01-34/6423/22 від 05.08.2022) у якій останній заперечує проти наведених відповідачем 2 доводів, просить позовні вимоги задовольнити.
		05.08.2022 до суду від прокурора надійшли пояснення № 52-2558ВИХ-22 від 05.08.2022 (вх. № 01-34/6442/22 від 05.08.2022).
		12.08.2022 до суду від відповідача 1 надійшла заява № б/н від 12.08.2022 (вх. № 01-34/6649/22 від 12.08.2022) про визнання явки позивача обов`язковою.
		16.08.2022 до суду від позивача надійшла заява № 598 від 26.07.2022 (вх. № 01-34/6784/22 від 16.08.2022) про підтримання позовних вимог. У вказаній заяві позивач просить позовні вимоги задовольнити та розглянути справу у судовому засіданні 19.08.2022 року за відсутності представника позивача.  
		17.08.2022 до суду від представника відповідача 2 надійшла заява № б/н від 17.08.2022 (вх. № 01-34/6810/22 від 17.08.2022) про долучення до матеріалів справи копії листа Вінницької ОДА.
		У судовому засіданні 19.08.2022 заслухавши пояснення учасників судового засідання суд постановив ухвалу про задоволення клопотання представника відповідача 2 про продовження процесуального строку для надання доказів направлення учасникам справи заяви № б/н від 17.08.2022  про долучення до матеріалів справи копії листа Вінницької ОДА,  продовжив процесуальний строк для надання цих доказів до 23.08.2022, а також ухвалив задовольнити заяву представника відповідача 1 про визнання явки позивача у судове засідання обов`язковою.
		Ухвалою суду від 19.08.2022 закрито підготовче провадження у справі № 902/466/22, призначено справу № 902/466/22 до судового розгляду по суті у судовому засіданні 09.09.2022.
		У судовому засіданні 09.09.2022 року суд постановив ухвалу про оголошення перерви у судовому засіданні з розгляду справи № 902/466/22 по суті до 23.09.2022 року о 12:00 год., яку занесено до протоколу судового засідання.
		У судовому засіданні 23.09.2022 року суд постановив ухвалу про оголошення перерви у судовому засіданні з розгляду справи № 902/466/22 по суті до 20.10.2022 року о 14:30 год., яку занесено до протоколу судового засідання.
		На визначену судом дату у судове засідання з`явились прокурор та представники відповідачів. Представник позивача у судове засідання не з`явився, про дату, місце та час розгляду справи повідомлявся у судовому засіданні 23.09.2022. 
		Від позивача 19.10.2022 до суду надійшла заява про підтримання позовних вимог та розгляд справи без участі представника позивача.
		Згідно пункту 1 частини 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
		Приймаючи до уваги, що відповідно до вимог статті 242 ГПК України позивача було належним чином повідомлено про судове засідання у справі та на засадах відкритості і гласності судового процесу учасникам справи створено всі необхідні умови для захисту їх прав та охоронюваних законом інтересів, а відповідач не скористався наданим йому правом участі у розгляді справи і його неявка у судове засідання не є перешкодою для розгляду справи по суті, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника позивача. Окрім того, судом враховано заяву позивача про розгляд справи за відсутності представника позивача.
		У судовому засіданні прокурор підтримав заявлені вимоги у повному обсязі, просив позов задовольнити. Представники відповідачів проти позову заперечили, у задоволенні позовних вимог просили відмовити.
		За наслідками розгляду справи, у судовому засіданні 20.10.2022 року, відповідно до частини 1 статті 240 ГПК України, після виходу з нарадчої кімнати, судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
		 
		Суть спору:          
		Керівник Жмеринської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Северинівської сільської ради звернувся до Господарського суду Вінницької області з позовом до Жмеринської районної державної адміністрації та Приватного підприємства "Рибоводна спеціалізована фірма "Дельфін" у якому прокурор просить:
		- визнати незаконним та скасувати розпорядження Жмеринської районної державної адміністрації Вінницької області № 45 від 08.02.2005 "Про надання в оренду водного об`єкту загальнодержавного значення із земельною ділянкою   ПП "Рибоводна спеціалізована фірма "Дельфін" м. Вінниця;
		- визнати недійсним договір оренди водного об`єкту загальнодержавного значення із земельною ділянкою водного фонду, укладений 10.02.2005 між Жмеринською районною державною адміністрацією Вінницької області та Приватним підприємством "Рибоводна спеціалізована фірма "Дельфін", який зареєстровано у Вінницькій регіональній філії Центру ДЗК, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 10.04.2008 за         № 040880200001;
		- зобов`язати Приватне підприємство "Рибоводна спеціалізована фірма "Дельфін" повернути державі в особі Северинівської сільської ради Жмеринського району Вінницької області водний об`єкт загальнодержавного значення із земельною ділянкою водного фонду з кадастровим номером 0521080200:06:002:0043 площею 34,9688 га, який розташований за межами населеного пункту на території с. Олександрівка Северинівської об`єднаної територіальної громади Жмеринського району Вінницької області.
		В обґрунтування фактичних та правових      підстав позову прокурор посилається на те, що під час вивчення Жмеринською окружною прокуратурою стану додержання вимог земельного та водного законодавства на території Жмеринського району Вінницької області було виявлено факт порушення вимог законодавства при надані у користування Приватного підприємства «Рибоводна спеціалізована фірма «Дельфін» (далі - ПП «РСФ «Дельфін») водного об`єкту загальнодержавного значення із земельною ділянкою водного фонду на території Северинівської сільської об`єднаної територіальної громади Жмеринського району Вінницької області.
		Прокуратурою було встановлено, що на підставі пункту  1 розпорядження Жмеринської районної державної адміністрації Вінницької області № 45 від 08.02.2005      ПП «РСФ «Дельфін» надано в оренду на території Олександрівської сільської ради Жмеринського району терміном на 20 років водний об`єкт загальнодержавного значення із земельною ділянкою водного фонду площею 34,9688 га, місткістю 554932 м3 для риборозведення та рибальства.
		На підставі зазначеного розпорядження між Жмеринською районною державною адміністрацією Вінницької області та ПП «РСФ «Дельфін» 10.02.2005 укладено договір оренди водного об`єкту загальнодержавного значення із земельною ділянкою водного фонду.
		Згідно пункту 1 договору орендодавець надає, а орендар приймає в користування на умовах оренди водний об`єкт загальнодержавного значення з земельною ділянкою (надалі «водний об`єкт»), який знаходиться за межами населеного пункту на території Олександрійської сільської ради Жмеринського району Вінницької області, відповідно до розпорядження голови Жмеринської районної державної адміністрації № 45 від 08.02.2005.
		В оренду передається водний об`єкт загальною площею 34,9688 га та місткістю 554932,0 куб. метрів води (п. 1.1 Договору).
		Водний об`єкт передається в оренду в цілях риборозведення, рибальства та відпочинку (п. 2.1 Договору).
		Строк договору: Договір укладається строком на 20 років (п. 2.2 Договору).
		Прокурор вважає, що розпорядження Жмеринської районної державної адміністрації Вінницької області № 45 від 08.02.2005 є незаконними та  підлягає скасуванню, а  договір оренди водного об`єкту загальнодержавного значення із земельною ділянкою водного фонду від 10.02.2005 визнанню недійсним, з огляду на те, що під час прийняття спірного розпорядження та укладення договору оренди були порушені вимоги чинного на час виникнення спірних правовідносин земельного і водного законодавства. 
		На обгунтування порушень чинного законодавства прокурор посилається на те що, Жмеринська районна державна адміністрація не мала права на розпорядження земельною ділянкою із земель державної власності, розташованої за межами населеного пункту, для таких потреб як риборозведення та рибальство, оскільки відповідно до ч. 3 ст. 122 Земельного кодексу України (в редакції станом на 08.02.2005) районні державні адміністрації на їх території передають земельні ділянки із земель державної власності у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для: а) сільськогосподарського використання; б) ведення лісового і водного господарства, крім випадків, передбачених частиною сьомою цієї статті; в) будівництва об`єктів, пов`язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо).
		Жмеринська районна державна адміністрація на момент видачі розпорядження перебрала на себе повноваження обласної державної адміністрації, тим самим ототожнивши два різних поняття «водне господарство» та «рибне господарство», визначення яких закріплені діючим законодавством та всупереч вимогам закону, із перевищенням наданих законом повноважень, розпорядилась водним об`єктом загальнодержавного значення із земельною ділянкою водного фонду, що знаходиться за межами населеного пункту, а тому розпорядження № 45 від 08.02.2005 є протиправним та підлягає скасуванню.
		Щодо порушень допущених під час укладання договору оренди, прокурор зазначає, що Жмеринська районна державна адміністрація не мала повноважень щодо передачі земельної ділянки для рибогосподарських потреб за межами населеного пункту на території Олександрійської сільської ради Жмеринського району Вінницької області в оренду ПП  «РСФ «Дельфін», оскільки обсяг необхідної цивільної дієздатності для вчинення даного правочину у неї був відсутній, а тому вказаний правочин підлягає визнанню недійсним.
		Обгрунтовуючи підстави для визнання договору оренди недійсним прокурор посилається також на те, що спірний договір укладено з порушенням приписів ст. 13 Закону України «Про оцінку земель», ст. ст. 15, 21 Закону України «Про оренду землі»,       ст. 2 Закону України «Про плату за землю», а саме, без проведення нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що є обов`язковим у разі визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності. Оскільки, орендну плату встановлено без проведення нормативної грошової оцінки, то договір оренди земельної ділянки підлягає визнанню недійсним.
		Окрім того, статтею 51 Водного кодексу України (в редакції станом на 08.02.2005) передбачалось, що умови, строки і збір за оренду водних об`єктів (їх частин) визначаються в договорі оренди за згодою сторін.
		Стаття 51 Водного кодексу України в чинній редакції регламентує, що водні об`єкти надаються у користування за договором оренди земель водного фонду на земельних торгах у комплексі із земельною ділянкою. Умови використання водних об`єктів, розмір орендної плати та строк дії договору оренди водних об`єктів визначаються у договорі оренди. Сплата орендної плати за водний об`єкт не звільняє від сплати орендної плати за земельну ділянку під цим об`єктом. Водночас, спірний договір оренди взагалі не передбачає обов`язку ПП «РСФ «Дельфін» сплачувати орендні платежі за використання водного об`єкта (водного дзеркала).
		Прокурор також зазначає про те, що за інформацією Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області від 09.02.2022 № 0-2-0.61-844/2-22, Головним управлінням згідно наказу від 03.11.2020 № 2009-ДК здійснено захід державного нагляду (контролю) за дотриманням вимог земельного законодавства при використанні земельної ділянки водного фонду з кадастровим номером 0521080200:06:002:0043 площею 34,9688 га, яка розташована на території с. Олександрівка Северинівської ОТГ Жмеринського району.
		В акті перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об`єктом - земельної ділянки від 30.11.2020 № 2009-ДК/1505/АП/09/01/-20 та акті обстеження земельних ділянок від 30.11.2020 № 2009-ДК/675/АО/Ю/01/-20 зазначено, що в результаті перевірки за документами та за допомогою інструментів дистанційного зондування земель, встановлено, що нормативно-грошова оцінка земельної ділянки не проведена, орендна плата встановлена невідомо на якій підставі, за інформацією посадових осіб Олександрівської сільської ради земельна ділянка тривалий час не використовується, договір оренди на гідротехнічну споруду відсутній. За період використання водойми (земельної ділянки водного фонду) органами місцевого самоврядування та контролюючими органами виявлено порушення: 28.01.2012 - незаконний спуск води водного об`єкту; 14.05.2013 - незаконне використання водного об`єкта, без дозвільних документів щодо розведення та вилову риби, 04.11.2013 - незаконний спуск води з водойми.
		Дозволу на спеціальне водокористування відповідно до ст. 1 та ст. 48 Водного кодексу України не надано. Комісійно представниками місцевого самоврядування та контролюючих органів виявлялися факти порушень при використанні водного об`єкту, зокрема зазначалося, що земельна ділянка перебуває у занедбаному стані, заросла рослинністю і чагарниками, прибережна захисна смуга не включена до договору оренди та не обслуговується. За інформацією Сектору у Вінницькій області Державного агентства водних ресурсів України від 17.05.2022 № 204/ВН/21-22 від 1111 «РСФ «Дельфін» паспорт водного об`єкту, матеріали на отримання дозволу на спеціальне водокористування не надходили, режим роботи водного об`єкту із правом скиду води не встановлювався.
		На обґрунтування підстав представництва держави в особі Северинівської сільської ради, прокурором зазначено, що  з 27.05.2021 року законодавчо визначеним розпорядником спірної земельної ділянки є Северинівська сільська об`єднана територіальна громада Жмеринського району в особі Северинівської сільської ради Жмеринського району.
		Северинівська сільська рада Жмеринського району має право звертатися до суду з метою усунення порушень законодавства та здійснювати інші функції і повноваження у спосіб, передбачений Конституцією та законами України, однак, зазначеним органом місцевого самоврядування не здійснено захист порушених прав територіальної громади.
		З метою захисту інтересів держави та територіальної громади, прокурор спонукав позивача до здійснення захисту цих інтересів самостійно. Прокуратурою проводилось листування з Северинівською сільською радою починаючи з січня 2022 року з питань законності використання спірного водного об`єкту (листи від 31.01.2022 № 52- ЗЮвих-22, від 24.05.2022 № 52-1586вих-22, від 02.06.2021 № 52-1722вих-22).
		Зокрема, окружною прокуратурою сільську раду проінформовано про викладені у позові порушення у листі від 02.06.2022 № 52-1722вих-22.
		Листом від 14.06.2022 № 423 Северинівська сільська рада Жмеринського району проінформувала окружну прокуратуру про те, що останньою не використовувався та не використовується процесуальний порядок щодо припинення використання (повернення) спірного водного об`єкту загальнодержавного значення із земельною ділянкою водного фонду, у зв`язку із обмеженими фінансовими ресурсами сільського бюджету, а тому просить окружну прокуратуру вжити заходи представницького характеру для захисту прав та інтересів територіальної громади.
		За таких підстав прокурором вказано уповноваженому на захист інтересів держави органу про наявні порушення та необхідність судового захисту інтересів держави, натомість позивачем повідомлено про відсутність наміру самостійно звернутись за захистом порушених інтересів держави до суду.
		На обґрунтування позовної вимоги щодо зобов`язання Приватного підприємства "Рибоводна спеціалізована фірма "Дельфін" повернути державі в особі Северинівської сільської ради Жмеринського району Вінницької області водний об`єкт загальнодержавного значення із земельною ділянкою водного фонду з кадастровим номером 0521080200:06:002:0043 площею 34,9688 га, який розташований за межами населеного пункту на території с. Олександрівка Северинівської об`єднаної територіальної громади Жмеринського району Вінницької області, прокурор зазначає, що зайняття спірної земельної ділянки з порушенням положень Земельного та Водного кодексів України треба розглядати як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади. У такому разі позовні вимоги про визнання незаконним та скасування розпорядження, визнання недійсним договору оренди землі та зобов`язання повернути земельну ділянку слід розглядати як негаторний позов, який можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки. Власник земельної ділянки водного фонду може вимагати усунення порушення його права власності на цю ділянку, зокрема, оспорюючи відповідні рішення органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, договори або інші правочини, та вимагаючи повернути таку ділянку.
		Позивач у поданих до суду заявах № 598 від 26.07.2022 (вх. № 01-34/6784/22 від 16.08.2022) та № 747/1 від 17.10.2022 (вх. № 01-34/8784/22 від 19.10.2022) позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити.
		Згідно поданого до суду відзиву на позов, відповідач-1 Жмеринська районна державна (військова) адміністрація проти позову заперечила, зазначивши, що станом на лютий місяць 2005 року Жмеринська районна державна адміністрація керувалась правом розпорядження землями водного фонду згідно статті 17 Земельного кодексу України              (в редакції станом на 30.12.2004 року), якою встановлено, що до повноважень місцевих державних адміністрацій у галузі земельних відносин належить, зокрема, розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.
		Частиною 1 статті 124 Земельного кодексу України, станом на 2005 рік визначено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.
		Законодавець в частині 4 статті122 Земельного кодексу України (в редакції станом на 30.12.2004 року) визначив право обласних державних адміністрацій надавати земельні ділянки на їх території із земель державної власності у постійне користування юридичним особам у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів для всіх потреб, крім випадків, визначених частинами третьою, сьомою цієї статті.
		В даному випадку, в межах повноважень визначених ст. 17 Земельного кодексу України Жмеринська районна державна адміністрація, правомірно без перевищення повноважень, розпоряджалась об`єктом водного фонду та передала в оренду відповідно до ст. 124 Земельного кодексу України (в редакції станом на 30.12.2004 року).  
		Відповідач-1 зазначає, що відповідно до вимог  Земельного кодексу України, Водного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) Жмеринська районна державна адміністрація в межах повноважень станом на 2005 рік винесла розпорядження № 45 від 08.02.2005 року «Про надання в оренду водного об`єкту загальнодержавного значення з земельною ділянкою ПП «Рибоводна спеціалізована фірма «Дельфін»  м. Вінниця» та уклала договір оренди. 
		Згідно поданого до суду відзиву на позов, відповідач-2 Приватне підприємство "Рибоводна спеціалізована фірма "Дельфін" позов не визнає, вважає його  необгрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню. 
		На обґрунтування заперечень проти позову відповідачем-2 зазначено, що  прокурор не має належних повноважень для представництва інтересів держави в особі Северинівської сільської ради, зважаючи на те, що  лист позивача від 14.06.2022 року не є реакцією на стверджуване прокуратурою порушення інтересів держави, оскільки стосується порушення виконання договору, а не законодавства при його укладанні. 
		Окрім того, станом на момент укладання договору спірна земельна ділянка належала до державної власності, якою відповідно до Земельного кодексу України розпоряджались місцеві державні адміністрації. Порушення чинного законодавства при укладанні договору жодним чином не стосується інтересів Олександрівської чи Северинівської територіальних громад, в особі Олександрівської чи Северинівської сільських рад, відтак у  прокуратури відсутні підстави для представництва інтересів держави в особі Северинівської сільської ради Жмеринського району Вінницької області відповідно до статті 23 Закону України «Про прокуратуру».
		Щодо тверджень прокурора про перевищення повноважень Жмеринською районною державною адміністрацією, відповідачем-2 зазначено, що класифікація видів цільового призначення земель, на яку посилається прокуратура була затверджена наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 23.07.2010 р. № 548. Отже на момент виникнення спірних правовідносин такої класифікації не існувало. Натомість, був чинним Український класифікатор цільового використання землі від 24.04.1998 року, згідно п. 6.1. якого існували землі водогосподарського призначення, які надавались для потреб водогосподарських підприємств. Таким чином, на момент виникнення спірних правовідносин, водогосподарські ти рибогосподарські потреби ототожнювались та відповідно Жмеринська районна державна адміністрація при прийнятті розпорядження Жмеринської районної державної адміністрації №45 від 08.02.2005 року та укладення спірного договору не перевищувала своїх повноважень.
		Щодо не проведення нормативно-грошової оцінки спірної земельної при укладенні договору оренди відповідачем-2 зазначено, що  частиною 1  статті 13 Закону України «Про оцінку земель», в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, встановлено обов`язок передавати в оренду землі державної та комунальної власності за умови проведення оцінки землі. При чому не конкретизовано, що оцінена має бути саме конкретна земельна ділянка.  
		Згідно ст. 11 Закону України «Про плату за землю» плата за землю водного фонду за межами населених пунктів справляється у розмірі 0,3 відсотка від грошової оцінки одиниці площі ріллі по області. Таким чином, на момент виникнення спірних правовідносин, при встановленні орендної плати за користування земельної ділянкою державною та комунальною власністю, нормативно-грошова оцінка якої не проведена проводилась згідно Закону України «Про плату за землю», відповідно до нормативно-грошової оцінки ріллі по області. Отже, визначення орендної плати до нормативно-грошової оцінки ріллі по області не момент виникнення спірних правовідносин не було порушенням Закону України «Про оцінку земель».
		Відповідачем-2  зазначено, що інші порушення, про які стверджує прокурор у позові стосуються виконання договору та вказані порушення не можуть бути підставою для визнання договору оренди недійсним. 
		Відповідач-2 також зазначає, що прокурором пропущений загальний строк позовної давності, що становить 3 роки, з огляду на те, що даний позов не є негаторним, оскільки його предмет не стосується продовжуваної протиправної поведінки. Позов заявлено про визнання недійсним договору та скасування розпорядження органу державної влади, які були вчинені та мали місце в певний момент часу. Обставини та події, які відбулись після укладення спірного договору знаходяться за межами предмету позову.
		У відповіді на відзив відповідача-1 прокурором зазначено, що Жмеринська районна державна адміністрація не мала права на розпорядження земельною ділянкою із земель державної власності, розташованої за межами населеного пункту, для таких потреб як риборозведення та рибальство, оскільки відповідно до ч. 3 ст. 122 Земельного кодексу України (в редакції станом на 08.02.2005) районні державні адміністрації на їх території передають земельні ділянки із земель державної власності у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для: а) сільськогосподарського використання; б) ведення лісового і водного господарства, крім випадків, передбачених частиною сьомою цієї статті; в) будівництва об`єктів, пов`язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо).
		Отже, Жмеринська районна державна адміністрація на момент видачі розпорядження перебрала на себе повноваження обласної державної адміністрації, тим самим ототожнивши два різних поняття «водне господарство» та «рибне господарство», визначення яких закріплені діючим законодавством.
		Потребу у веденні водного господарства не можна ототожнювати з потребами та цілями, для яких надаються у користування на умовах оренди водні об`єкти згідно зі ст. 51 Водного кодексу України, зокрема, для риборозведення, виробництва сільськогосподарської і промислової продукції, а також у лікувальних і оздоровчих цілях.
		Розпорядженням голови Жмеринської районної державної адміністрації № 45 від 08.02.2005 передана в оренду земельна ділянка водного фонду саме для риборозведення та рибальства.
		В той же час, рибне господарство це зовсім інша галузь економіки, зокрема це галузь народного господарства, завданням якої є вивчення, охорона, використання і відтворення на науковій основі водних живих ресурсів з метою одержання різноманітних видів харчової, кормової, технічної та медичної продукції (п. 1 Тимчасового порядку ведення рибного господарства і здійснення рибальства, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.09.1996 № 1192, яким врегульовані відносини у галузі охорони, використання і відтворення водних живих ресурсів, ведення рибного господарства та здійснення рибальства).
		Крім того, ст. 25 Закону України «Про тваринний світ» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) закріплено, що добування риби та водних безхребетних вважається рибальством, а не водним господарством.
		Місцева державна адміністрація є місцевим органом виконавчої влади і входить до системи органів виконавчої влади.
		Згідно статті 4 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) місцеві державні адміністрації знаходяться відповідно в обласних і районних центрах, містах Києві та Севастополі.
		Отже, помилковим є ототожнення відповідачем поняття «місцеві державні адміністрації» із статусом та повноваженнями лише районної державної адміністрації.
		Виходячи з наведеного, надання у користування водного об`єкту загальнодержавного значення із земельною ділянкою водного фонду для риборозведення та рибальства на момент видачі розпорядження віднесено до виключної компетенції обласної державної адміністрації.
		У відповіді на відзив відповідача-2 прокурором зазначено, що розпорядженням Кабінету Міністрів України від 12.06.2020 № 707-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Вінницької області» визначено, що Олександрівська сільська рада Жмеринського району входить до складу Северинівської сільської об`єднаної територіальної громади з адміністративним центром в с. Северинівка.
		Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин» від 28 квітня 2021 року № 1423-ІХ, який набрав чинності 27 травня 2021 року, внесено зміни до повноважень місцевих рад у частині розпорядження землями у межах території громади.
		Так, пунктом 24 розділу X «Перехідні положення» ЗК України, встановлено, що землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім земель визначених у підпунктах  «а-е» цього пункту.
		Земельні ділянки, що вважаються комунальною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст відповідно до цього пункту і право державної власності на які зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, переходять у комунальну власність з моменту державної реєстрації права комунальної власності на такі земельні ділянки.
		Таким чином, з 27.05.2021 законодавчо визначеним розпорядником спірної земельної ділянки є Северинівська сільська об`єднана територіальна громада Жмеринського району в особі Северинівської сільської ради.
		Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15.10.2019 у справі № 903/129/18 зазначила, що сам факт незвернення до суду з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захистити інтереси жителів територіальної громади, свідчить про те, що указаний орган місцевого самоврядування неналежно виконує свої повноваження, у зв`язку з цим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для звернення до суду з таким позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці європейського суду з прав людини.
		Прокуратурою проводилось листування з Северинівською сільською радою починаючи з січня 2022 року з питань законності використання спірного водного об`єкту (листи від 31.01.2022 № 52-310вих-22, від 24.05.2022 № 52- 1586вих-22, від 02.06.2021 № 52-1722вих-22).
		Зокрема, окружною прокуратурою сільську раду остаточно проінформовано про викладені у позові порушення у листі від 02.06.2022 № 52- 1722вих-22.
		Листом від 14.06.2022 № 423 Северинівська сільська рада Жмеринського району проінформувала окружну прокуратуру про те, що останньою не використовувався та не використовується процесуальний порядок щодо припинення використання (повернення) спірного водного об`єкту загальнодержавного значення із земельною ділянкою водного фонду, у зв`язку із обмеженими фінансовими ресурсами сільського бюджету, а тому просить окружну прокуратуру вжити заходи представницького характеру для захисту прав та інтересів територіальної громади.
		Прокурором вказано уповноваженому на захист інтересів держави орган про наявні порушення та необхідність судового захисту інтересів держави, натомість позивачем чітко повідомлено про відсутність наміру самостійно звернутись за захистом порушених інтересів держави до суду, що свідчить про наявність підстав для представництва органами прокуратури інтересів держави в суді, передбачених ст. 131-1 Конституції України, ст. 53 Господарського процесуального кодексу України, ст. 23 Закону України «Про прокуратуру».
		Щодо тверджень відповідача-2 про наявність у районної державної адміністрації повноважень з передачі спірної земельної ділянки, прокурором зазначено, що згідно з Концепцією розвитку водного господарства України, схваленої постановою Верховної Ради України від 14.01.2000 № 1390-ХІУ, водне господарство - галузь, завданням якої є забезпечення потреб населення і народного господарства у водних ресурсах, збереження, охорона та відтворення водного фонду, попередження шкідливої дії вод і ліквідація її наслідків.
		За вимогами ст. 1 Закону України «Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів» рибогосподарська діяльність - діяльність юридичних осіб і фізичних осіб - підприємців, пов`язана з вивченням водних біоресурсів, їх охороною, відтворенням, спеціальним використанням, переробкою, реалізацією тощо.
		Отже, твердження відповідача -2, що водогосподарські та рибогосподарські потреби це тотожні поняття, прокурор вважає хибними. 
		Щодо тверджень відповідача-2 про сплив строку позовної давності, прокурор зазначає, що порушення ПП «РСФ «Дельфін» речових прав позивача на спірну земельну ділянку, є таким, що триває у часі, та має розглядатися як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави. У такому разі позовні вимоги про визнання незаконним та скасування розпорядження, визнання недійсним договору оренди та зобов`язання повернути водний об`єкт загальнодержавного значення із земельною ділянкою водного фонду слід розглядати як негаторний позов, який можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки водного фонду. Власник земельної ділянки водного фонду може вимагати усунення порушення його права власності на цю ділянку, зокрема, вимагаючи повернути таку ділянку, враховуючи, що спірна земельна ділянка вибула із володіння держави поза волею належного розпорядника землі, таким чином, положення чинного законодавства щодо строків позовної давності у спірних правовідносинах не підлягають застосуванню.
		Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
		08.02.2005 року Жмеринською районною державною адміністрацією  прийнято розпорядження № 45 "Про надання в оренду водного об`єкту загальнодержавного значення  із земельною ділянкою ПП "Рибоводна спеціалізована фірма "Дельфін"  м. Вінниця» (далі - розпорядження).
		Відповідно до пункту 1 вказаного  розпорядження вирішено  надати ПП "Рибоводна спеціалізована фірма "Дельфін" м. Вінниця, в оренду водний об`єкт загальнодержавного значення з земельною ділянкою площею 34,9688 га, місткістю 554932 м3, розташований на території Олександрівської сільської ради терміном на 20 років для риборозведення та рибальства.
		Згідно пункту 2 розпорядження рекомендовано ПП "Рибоводна спеціалізована фірма "Дельфін" м. Вінниця у місячний термін укласти договір оренди на користування водним об`єктом та приступити до використання водного об`єкту після встановлення меж в натурі (на місцевості), укладення договору оренди та його реєстрації. 
		На підставі зазначеного розпорядження між Жмеринською районною державною адміністрацією та ПП "Рибоводна спеціалізована фірма "Дельфін" 10.02.2005 укладено договір оренди водного об`єкту загальнодержавного значення із земельною ділянкою водного фонду (далі - договір).
		Згідно пункту 1 договору орендодавець надає, а орендар приймає в користування на умовах оренди водний об`єкт загальнодержавного значення з земельною ділянкою (надалі «водний об`єкт»), який знаходиться за межами населеного пункту на території Олександрівської сільської ради Жмеринського району Вінницької області, відповідно до розпорядження голови Жмеринської районної державної адміністрації № 45 від 08.02.2005.
		В оренду передається водний об`єкт загальною площею 34,9688 га та місткістю 554932,0 куб. метрів води (п. 1.1 договору).
		Згідно пункту 2.1. договору водний об`єкт передається в оренду в цілях риборозведення, рибальства та відпочинку.
		Пунктом 2.2. договору сторони погодили, що договір укладається строком на 20 років.
		Відповідно до пункту 2.3. договору орендна плата вноситься на рахунок до 15 листопада поточного року та становить: 1049,00 гривень (одна тисяча сорок дев`ять гривень) на рік за всю площу. Орендна плата вноситься з врахуванням індексу інфляції.
		Договір оренди зареєстровано у Вінницькій регіональній філії Центру ДЗК, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 10.04.2008 за №040880200001.
		На замовлення ПП «РСФ «Дельфін» розроблено технічну документацію з інвентаризації земельної ділянки водного фонду (става) МВПВ «Інж-Агро», відповідно до якої земельній ділянці присвоєно кадастровий номер 0521080200:06:002:0043, площа водної поверхні становить - 33,4406 га; площа під гідротехнічними спорудами - 0,7830 га; площа під пасовищем - 0,7452 га.
		У листі Басейнового управління водних ресурсів річки Південний Буг № 135/03 від 03.02.2022 зазначено, що водний об`єкт, який розташований на земельній ділянці з кадастровим номером 0521080200:06:002:0043, відноситься до категорії «ставок». З урахуванням положень та вимог ст. 4 Водного кодексу України та ст. 58 Земельного кодексу України землі зайняті цими ставком, їх гідротехнічні споруди та прибережні захисні смуги, канали належать до земель водного фонду.
		На запит Жмеринської окружної прокуратури листом від 04.05.2022 року вих. № 22 Сектор у Вінницькій області Державного агентства водних ресурсів України  повідомив, що паспорт водного об`єкту площею 33,4406 га та договір оренди землі в комплексі з розташованим на ній водним об`єктом для ПП "Рибоводна спеціалізована фірма "Дельфін" на розгляд до Сектору  у Вінницькій області Держводагентства не надходили та не погоджувалися, матеріали на отримання дозволу на спеціальне водокористування не надходили, режим роботи водного об`єкту із правом скиду води не встановлювався.
		Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 12.06.2020                        № 707-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Вінницької області» Олександрівська сільська рада входить до складу Северинівської територіальної громади з адміністративним центром в с. Северинівка у Жмеринському районі. 
		Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин»        від 28 квітня 2021 року № 1423-IX, який набрав чинності  27 травня 2021 року, внесено зміни до повноважень місцевих рад у частині розпорядження землями у межах території громади.
		Положеннями пункту 24 розділу Х «Перехідні положення» ЗК України, встановлено, що землями комунальної власності територіальних громад вважаються        всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад.
		Земельні ділянки, що вважаються комунальною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст відповідно до цього пункту і право державної власності на які зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, переходять у комунальну власність з моменту державної реєстрації права комунальної власності на такі земельні ділянки.
		Інформація про право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 0521080200:06:002:0043 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відсутня.
		Таким чином, з 27.05.2021 законодавчо визначеним розпорядником спірної земельної ділянки є Северинівська сільська об`єднана територіальна громада Жмеринського району в особі Северинівської сільської ради.
		Причиною виникнення спору у цій справі стало питання щодо наявності або відсутності правових підстав для визнання недійсним розпорядження Жмеринської районної державної адміністрації Вінницької області № 45 від 08.02.2005 "Про надання в оренду водного об`єкту загальнодержавного значення із земельною ділянкою                        ПП "Рибоводна спеціалізована фірма "Дельфін" м. Вінниця» та укладеного на його підставі договору оренди водного об`єкту загальнодержавного значення із земельною ділянкою водного фонду від 10.02.2005, укладеного між Жмеринською районною державною адміністрацією Вінницької області та Приватним підприємством "Рибоводна спеціалізована фірма "Дельфін" та повернення земельної ділянки її власнику. 
		Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора, представників учасників справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на наступне.
		Згідно зі  статтею 131-1 Конституції України  в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
		Відповідно до частини 3  статті 23 Закону України «Про прокуратуру»  прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною  4 цієї статті.
		Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави.
		Аналіз наведених законодавчих положень дає підстави для висновку, що виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї конституційної норми є поняття "інтерес держави". Враховуючи, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. Таким чином, "інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом.
		В контексті спірних правовідносин, порушення інтересів держави полягає у незаконній передачі водного об`єкта та земель водного фонду в оренду всупереч встановленому законом порядку.
		Відповідно до статті 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.
		Частиною четвертою статті 53 ГПК України передбачено, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує: 1) в чому полягає порушення інтересів держави, 2) необхідність їх захисту, 3) визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає 4) орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
		Згідно з висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 року по справі №912/2385/18, відповідно до статті 23 Закону України «Про прокуратуру» представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом (частина перша). Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (далі - компетентний орган), а також у разі відсутності такого органу (частина третя). Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень (абзаци перший - третій частини четвертої).
		Підставою для представництва прокурором інтересів держави в суді є належне обґрунтування, підтверджене достатніми доказами, зокрема (але не виключно): повідомленням прокурора на адресу відповідного компетентного органу про звернення до суду від його імені, відповідними запитами, а також копіями документів, отриманих від такого органу, що свідчать про наявність підстав для такого представництва.
		Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
		Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому       статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором,                вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
		Аналіз частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру"      дає підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках:
		1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження;
		2) у разі відсутності такого органу.
		Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно різняться.
		У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює його неналежно.
		"Нездійснення захисту" має прояв в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.
		Здійснення захисту «неналежним чином» має прояв в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, яка проте є неналежною.
		"Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, серед іншого, охоплює досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.
		Таким чином, пред`явлення даної позовної заяви, як зазначає прокуратура, спрямоване на задоволення суспільного інтересу у сфері землекористування, відновлення законності при вирішенні суспільно значимого питання передачі в оренду земельної ділянки, враховуючи, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави (ст. 14 Конституції України); передання земельної ділянки з порушенням вимог законодавства порушує інтереси держави у сфері контролю за використанням та охороною земель, ефективного використання земельних ресурсів; дотримання у цій сфері суспільних відносин законодавства становить суспільний інтерес, тому захист такого інтересу відповідає функціям прокуратури.
		Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.
		Положеннями частини 4 статті 23 Закону України «Про прокуратуру»                передбачено,  що наявність підстав для представництва може бути оскаржена суб`єктом владних повноважень. Таке оскарження означає право на спростування учасниками процесу обставин, на які посилається прокурор у позовній заяві, поданій в інтересах держави в особі компетентного органу, для обґрунтування підстав для представництва.
		Таким чином, в контексті зазначених вище обставин повідомлення прокуратури про те, що Северинівською сільською радою за наявності відповідних підстав (наявності порушень земельного законодавства під час  передачі спірної земельної ділянки у користування відповідачу-2 самостійно не звернулась до суду з позовом в інтересах держави - є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав представництва прокурором інтересів держави у цій справі.
		Зважаючи на докази, подані прокурором щодо підстав звернення з позовом в інтересах держави в особі визначеного прокурором позивача, суд вважає обґрунтованими підстави представництва прокурором інтересів держави в особі Северинівскої сільської ради у цій справі. 
		З урахуванням викладеного, твердження представника відповідача-2 щодо відсутності у прокурора належних повноважень для здійснення представництва інтересів держави у цій справі відхиляються судом як безпідставні.
		Щодо правового регулювання спірних правовідносин та розгляду спору по суті судом враховано таке.
		Правовідносини у цій справі стосуються водного об`єкта (става) та земельної ділянки водного фонду, яка на думку прокурора незаконно передана відповідачу-2  у користування на умовах оренди, у зв`язку з чим прокурором заявлені вимоги про визнання незаконним і скасування розпорядження, визнання недійсним договору оренди, зобов`язання  відповідача-2 повернути  власнику земельну ділянку.
		Відповідно до приписів частини першої статті 13 та частини першої статті 14 Конституції України земля, її надра, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування. Земля є основним національним багатством, що знаходиться під особливою охорони держави. 
		Згідно положень частини 1-3 статті 2 Земельного кодексу України (тут і далі - ЗК України у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин)  земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб`єктами земельних відносин є громадяни,        юридичні особи, органи місцевого самоврядування        та органи державної влади. Об`єктами земельних відносин є землі в межах        території України,        земельні ділянки        та права на них, у тому числі на земельні частки (паї).
		Положеннями статті 3  ЗК України визначено, що земельні відносини        регулюються        Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами. Земельні відносини, що виникають при використанні        надр,        лісів,        вод, а також        рослинного        і        тваринного світу,        атмосферного повітря, регулюються цим Кодексом, нормативно-правовими актами про надра, ліси, води, рослинний і тваринний світ, атмосферне повітря, якщо вони не суперечать цьому Кодексу.
		Частиною 1 статті 58 ЗК України визначено, що  до земель водного фонду належать землі, зайняті:
		а) морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об`єктами, болотами, а також островами;
		б) прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм;
		в) гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них;
		г)        береговими смугами водних шляхів.
		Відповідно до вимог частин 1, 4, 5 статті 59 ЗК України  землі водного фонду        можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності. 
		Громадянам та        юридичним особам        органами виконавчої влади або        органами місцевого самоврядування        із        земель водного фонду        можуть передаватися на умовах        оренди        земельні ділянки        прибережних захисних смуг,        смуг відведення        і        берегових смуг водних шляхів, а також озера,        водосховища, інші        водойми,        болота        та        острови        для сінокосіння, рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт тощо. Використання        земельних ділянок водного фонду        для        рибальства        здійснюється за згодою їх власників або за погодженням із землекористувачами.
		Відповідно до статті 1 Водного кодексу України (тут і далі - ВК України, у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) у цьому Кодексі вживаються такі терміни: 
		водний об`єкт - природний або створений штучно елемент довкілля, в якому зосереджуються        води        (море,        річка,        озеро,        водосховище,        ставок, канал,        водоносний горизонт;
		використання води - процес вилучення води для використання у виробництві з метою отримання продукції та для господарсько-питних потреб населення, а також без її вилучення для потреб гідроенергетики,        рибництва,        водного,        повітряного транспорту        та інших потреб;        
		водокористування - використання        вод        (водних        об`єктів) для задоволення потреб населення, промисловості,        сільського господарства, транспорту та інших галузей господарства, включаючи право на        забір води, скидання        стічних вод        та інші види використання вод (водних        об`єктів);
		рибництво - штучне розведення і        відтворення риби та інших        водних        живих ресурсів;
		рибогосподарський        водний        об`єкт        -        водний        об`єкт (його частина), що використовується для рибогосподарських цілей;
		ставок - штучно створена        водойма        місткістю не більше 1 млн. кубічних метрів;
		За змістом частин першої, другої статті 3 ВК України усі води (водні об`єкти) на території України становлять її водний фонд. 
		До водного фонду України належать: 1) поверхневі води: природні водойми (озера); водотоки (річки, струмки); штучні водойми (водосховища, ставки) і канали; інші водні об`єкти; 2) підземні води та джерела; 3) внутрішні морські води та територіальне море.
		Згідно статті 4 ВК України до земель водного фонду належать землі, зайняті: морями,        річками, озерами, водосховищами, іншими        водоймами,        болотами, а також        островами; прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм; гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також        землі, виділені під        смуги відведення        для них; береговими смугами        водних        шляхів. 
		Положеннями статті 6 ВК України передбачено, що води (водні об`єкти) є виключно власністю народу України і надаються тільки у користування.        
		Народ України здійснює право власності на води (водні об`єкти) через Верховну Раду України, Верховну Раду Автономної Республіки Крим і        місцеві Ради. 
		Окремі повноваження щодо розпорядження водами (водними об`єктами) можуть надаватися відповідним органам державної виконавчої влади. 
		Відповідно до приписів статті 51 ВК України у користування на умовах оренди        водні об`єкти (їх частини) місцевого значення та ставки, що знаходяться в басейнах річок        загальнодержавного значення, можуть надаватися водокористувачам лише для риборозведення, виробництва        сільськогосподарської        і промислової продукції, а також у лікувальних і оздоровчих цілях. Передача орендарем права на оренду        водного        об`єкта (чи його частини) іншим суб`єктам господарювання забороняється.        
		Орендодавцями водних об`єктів (їх частин) місцевого значення є Верховна Рада Автономної Республіки Крим і обласні Ради.        
		Окремі повноваження щодо надання водних об`єктів (їх частин) місцевого значення в користування Верховна Рада Автономної Республіки Крим та обласні Ради можуть передавати відповідним органам виконавчої влади на місцях чи іншим державним органам.
		Орендодавцями водних об`єктів загальнодержавного значення є Кабінет Міністрів України та        місцеві державні адміністрації.
		Розподіл повноважень щодо передачі водних об`єктів загальнодержавного значення визначається Кабінетом Міністрів України відповідно до цього Кодексу та інших законів України.
		Право водокористування на умовах оренди оформляється договором, погодженим з державними органами охорони навколишнього природного середовища та водного        господарства.
		Положеннями статті 85 ВК України визначено, що порядок надання        земель        водного        фонду        в користування та припинення права користування ними встановлюється        земельним законодавством. У постійне користування землі        водного        фонду надаються водогосподарським спеціалізованим організаціям, іншим        підприємствам,        установам і організаціям, в яких створено спеціалізовані служби по догляду  за        водними        об`єктами,        прибережними захисними смугами,        смугами відведення,        береговими смугами        водних        шляхів,        гідротехнічними спорудами        та підтриманню їх у належному стані. 
		У тимчасове користування за погодженням з постійними користувачами земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення та берегових смуг        водних        шляхів можуть надаватися підприємствам, установам, організаціям, об`єднанням громадян,        релігійним організаціям,        громадянам України, іноземним юридичним та фізичним особам для сінокосіння, рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, а також для проведення науково-дослідних робіт.
		Користування цими ділянками у зазначених цілях здійснюється з урахуванням вимог щодо охорони        річок        і        водойм        від забруднення,        засмічення        та замулення, а також з додержанням правил архітектури планування приміських зон та санітарних вимог у        порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.
		Відповідно до частини першої статті 84 ЗК України у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності.
		Положеннями статті 116 ЗК України передбачено, що громадяни та        юридичні особи        набувають        права власності        та        права користування земельними ділянками        із        земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
		Пунктом 12 Перехідних положень ЗК України визначено, що до        розмежування земель державної і комунальної власності        повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.
		Згідно статті 7 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин)  правовий статус місцевих державних адміністрацій встановлюється Конституцією України, цим Законом та іншими законами України. Місцеві державні адміністрації у своїй діяльності керуються Конституцією України, цим та іншими законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, органів виконавчої влади вищого рівня, а районні державні адміністрації в Автономній Республіці Крим - також рішеннями та постановами Верховної Ради Автономної Республіки Крим, рішеннями Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їх повноважень.
		Частиною 2 статті 21 цього Закону визначено, що місцева державна адміністрація . розпоряджається землями державної власності відповідно до закону.
		Водночас, згідно пункту «а» статті 17 ЗК України до повноважень місцевих державних адміністрацій у галузі земельних відносин належить розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.
		Відповідно до частини третьої статті 122 ЗК України районні державні адміністрації на їх території надають земельні ділянки із земель державної власності у постійне користування юридичним особам у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для:
		а) сільськогосподарського використання; 
		б) ведення лісового і водного господарства, крім випадків, передбачених частиною сьомою цієї статті;
		в) будівництва об`єктів, пов`язаних з обслуговуванням жителів        територіальної громади        району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо).
		Згідно частини четвертої        статті 122 ЗК України       обласні державні адміністрації надають        земельні ділянки        на їх території із        земель державної власності        у        постійне користування      юридичним особам у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів для всіх потреб, крім випадків, визначених частинами третьою, сьомою цієї статті.
		З аналізу наведеної норми частини третьої       статті 122 ЗК України        вбачається,  що розмежування повноважень органів виконавчої влади (райдержадміністрацій та облдержадміністрацій) щодо земельних ділянок, які знаходяться за межами населених пунктів залежить від цільового призначення земельних ділянок, що слідує із вжитих у правовій нормі слів "... для всіх потреб... для: а) «для ведення водного господарства".
		Відповідно до частини 3 статті 122 ЗК України повноваження районної державної адміністрації щодо розпорядження землями водного фонду обмежені передачею у користування земельної ділянки водного фонду виключно для «ведення водного господарства». 
		Таким чином, повноваження районної державної адміністрації визначаються та обмежуються саме видами дозволеного використання в межах відповідної категорії за цільовим призначенням. Районній державній адміністрації надані повноваження для розпорядження землями, зокрема для "ведення водного господарства", що не охоплює інший вид цільового призначення - "рибогосподарські потреби" (риборозведення).
		Згідно вимог частини 1 статті 123 ЗК України надання земельних ділянок        юридичним особам у постійне користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування за проектами відведення цих ділянок. 
		Відповідно до частин 1, 5, 6 статті 93 ЗК України         право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.         Орендодавцями        земельних ділянок є їх власники або уповноважені ними особи. Відносини, пов`язані з        орендою землі, регулюються        законом. 
		Передача в        оренду        земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або        органу місцевого самоврядування        шляхом укладення        договору оренди земельної ділянки  (стаття 124 ЗК  України). 
		У свою чергу, частиною 4  статті 4 Закону України «Про оренду землі» (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у державній власності, є районні, обласні, Київська і Севастопольська міські державні адміністрації, Рада міністрів Автономної Республіки Крим та Кабінет Міністрів України в межах повноважень, визначених законом.
		Відповідно до наведених норм підставою для надання в оренду земельної ділянки державної власності та передумовою укладення відповідного договору оренди є рішення особи, яка здійснює розпорядження нею від імені власника, прийняте в межах її повноважень. 
		Згідно частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Поняття «водне господарство» визначене у Концепції розвитку водного господарства України, яка затверджена        постановою Верховної Ради України від 14 січня 2000 року № 1390-ХІV        (у редакції, яка була чинною на час виникнення правовідносин), а саме: це - галузь, завданням якої є забезпечення потреб населення і народного господарства у водних ресурсах, збереження, охорона та відтворення водного фонду, попередження шкідливої дії вод і ліквідація її наслідків. 
		Отже, водне господарство передбачає використання земельної ділянки водного фонду для: 1) забезпечення потреб населення і народного господарства у водних ресурсах; 2) збереження, охорона та відтворення водного фонду; 3) попередження шкідливої дії вод і ліквідація її наслідків.
		Таким чином, водне господарство по суті передбачає забезпечення населення і народного господарства водою; збереження, охорону і відтворення водних об`єктів, і відповідно  попередження шкідливої дії вод і ліквідація її наслідків. 
		Потреба у веденні водного господарства не ототожнюється з потребами та цілями, для яких надаються у користування на умовах оренди водні об`єкти згідно із        статтею 51 ВК України, зокрема, для риборозведення, виробництва сільськогосподарської і промислової продукції, а також у лікувальних і оздоровчих цілях.
		Загальнодержавною програмою розвитку рибного господарства України на період до 2010 року, затвердженої Законом України «Про Загальнодержавну програму розвитку рибного господарства України на період до 2010 року» від 19 лютого 2004 року N 1516-IV, визначені наступні поняття:
		рибальство (підгалузь рибного господарства) - промисел риби та інших водних живих ресурсів у рибогосподарських водних об`єктах;
		рибництво (підгалузь рибного господарства) - розведення та вирощування риби та інших водних живих ресурсів у спеціально створених штучних умовах або визначених для цього рибогосподарських водних об`єктах;
		рибогосподарські водні об`єкти - озера, річки, моря з лиманами та естуаріями, водосховища, ставки, а також окремі технологічні водойми, які використовуються або можуть використовуватися для розведення, вирощування, відтворення та (або) вилову риби та інших водних живих ресурсів, де господарська діяльність усіх учасників водогосподарського комплексу обмежується в інтересах рибного господарства;
		рибогосподарське підприємство (рибницьке, рибальське, рибопереробне) - суб`єкт підприємницької діяльності, основними видами діяльності якого є вилов (збирання), відтворення, вирощування, переробка риби та інших водних живих ресурсів і продукції з них, а сума, одержана від її реалізації або її окремого виду, перевищує 50 відсотків загальної суми валового доходу підприємства; 
		рибне господарство - галузь економіки, завданнями якої є вивчення, охорона, відтворення, вирощування, використання риби та інших водних живих ресурсів, їх вилучення (вилов, добування, збирання) та переробка з метою одержання харчової, технічної, кормової, медичної та іншої продукції для задоволення потреб населення.
		Відповідно до статті 1 ВК України 
		використання води - процес вилучення води для використання у виробництві з метою отримання продукції та для господарсько-питних потреб населення, а також без її вилучення для потреб гідроенергетики,        рибництва,        водного,        повітряного транспорту        та інших потреб;        
		водокористування - використання        вод        (водних        об`єктів) для задоволення потреб населення, промисловості, сільського господарства, транспорту та інших галузей господарства, включаючи право на        забір води, скидання        стічних вод        та інші види використання вод (водних        об`єктів);
		рибництво - штучне розведення і відтворення риби та інших водних живих ресурсів;
		рибогосподарський водний об`єкт - водний об`єкт (його частина), що використовується для рибогосподарських цілей.
		Згідно положень статті 17 Закону України «Про тваринний світ» (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) рибальством вважається промислове добування риби, водних безхребетних і морських ссавців, а також любительське і спортивне рибальство та добування водних безхребетних у рибогосподарських водоймах. 
		Правила й об`єкти рибальства, порядок надання у користування рибогосподарських водойм, а також вимоги щодо ведення рибного господарства визначаються в порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України. 
		Поняття виду цільового використання земель водного фонду «рибне господарство» визначене у пункті 1 Тимчасового порядку ведення рибного господарства і здійснення рибальства, затвердженого        Постановою Кабінету Міністрів України від 28 вересня 1996 № 1192        (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), відповідно до якого рибне господарство - це галузь народного господарства, завданням якої є вивчення, охорона, використання і відтворення на науковій основі водних живих ресурсів з метою одержання різноманітних видів харчової, кормової, технічної та медичної продукції.
		Положеннями пунктів 36, 37 цього Порядку передбачено, що з метою здійснення промислового рибальства, а також організації культурних рибних господарств, любительського і спортивного рибальства рибогосподарські водойми (їх ділянки), за винятком морських вод і лиманів, можуть надаватись у користування на термін, визначений законодавством. Надання земель водного фонду у користування здійснюється в порядку, передбаченому Земельним кодексом України. 
		Природні рибогосподарські водойми або їх ділянки для цілей рибництва надаються у користування відповідно до законодавства.
		Отже, рибне господарство передбачає відносини у галузі охорони, використання і відтворення водних живих ресурсів, ведення рибного господарства та здійснення рибальства.
		Із аналізу наведеної законодавчої термінології вбачається, що поняття «водне господарство» не є тотожним поняттю «рибне господарство» та не охоплює рибне господарство та рибальство як галузь господарської діяльності. 
		Таким чином, районні державні адміністрації мають обмежені повноваження щодо розпорядження земельними ділянками, при цьому такі обмеження встановлені виходячи з місця розташування земельної ділянки та цільового призначення їх використання. 
		Відповідно до приписів частини 3 статті 122 ЗК України районні державні адміністрації мали право розпоряджатись земельними ділянками водного фонду лише для ведення водного господарства.
		Подібний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 19.09.2019 у справі № 615/1267/16.
		З урахуванням викладеного, твердження відповідачів, що Жмеринська районна державна адміністрація розпорядилася земельною ділянкою у межах своїх повноважень є необгрунтованими та відхиляються судом. 
		Зважаючи на викладене, суд вважає обгрунтованими доводи прокурора, що   Жмеринська районна державна адміністрація прийнявши спірне розпорядження від 08.02.2005 року № 45 "Про надання в оренду водного об`єкту загальнодержавного значення  із земельною ділянкою ПП "Рибоводна спеціалізована фірма "Дельфін" для риборозведення та рибальства не мала передбачених законом повноважень щодо розпорядження землями державної власності для потреб риборозведення та рибальства, позаяк такі повноваження належали Вінницькій обласній державній адміністрації.  
		Приймаючи до уваги, що право на розпорядження спірною земельною ділянкою не належало        Жмеринській районній державній адміністрації, у свою чергу уповноваженим державою органом жодних дій щодо розпорядження зазначеною земельною ділянкою не вчинялось,  набуття ПП "Рибоводна спеціалізована фірма "Дельфін" права оренди на спірну земельну ділянку здійснено з порушенням чинного на час прийняття розпорядження законодавства та доводи відповідачів з цього питання висновків суду не спростовують.
		Відповідно до частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. 
		Згідно частини 1 статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого        особистого немайнового        або майнового права та інтересу.
		Способами захисту цивільних прав та інтересів є, зокрема, визнання правочину        недійсним, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або        органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
		Статтею 21 Цивільного кодексу України передбачено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
		Відповідно до статті 393 Цивільного кодексу України, правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується. Власник майна, права якого порушені внаслідок видання правового акта органом державної влади має право вимагати відновлення того становища, яке існувало до видання цього акта.
		Судом встановлено, що розпорядження Жмеринської районної державної адміністрації від 08.02.2005 року № 45 "Про надання в оренду водного об`єкту загальнодержавного значення  із земельною ділянкою ПП "Рибоводна спеціалізована фірма "Дельфін" є незаконним, оскільки  прийняте з порушенням визначеної законом компетенції, у зв`язку з чим позовні вимоги прокурора про визнання незаконним та скасування розпорядження Жмеринської районної державної адміністрації Вінницької області № 45 від 08.02.2005 "Про надання в оренду водного об`єкту загальнодержавного значення із земельною ділянкою ПП "Рибоводна спеціалізована фірма "Дельфін"                     м. Вінниця є обгрунтованими та підлягають задоволенню.
		Прокурором також заявлено вимогу про визнання недійсним договору оренди  водного об`єкту загальнодержавного значення із земельною ділянкою водного фонду, укладеного 10.02.2005 між Жмеринською районною державною адміністрацією Вінницької області та Приватним підприємством "Рибоводна спеціалізована фірма "Дельфін", який зареєстровано у Вінницькій регіональній філії Центру ДЗК, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 10.04.2008 за         № 040880200001 з тих підстав, що орендодавець - Жмеринська районна державна адміністрація не мала відповідних законодавчих повноважень на передачу спірної земельної ділянки в оренду та з підстав відсутності нормативно-грошової оцінки земельної ділянки. 
		Господарське зобов`язання, що не відповідає вимогам закону, може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині (частина 1 статті 207 ГК України).
		Згідно зі статтею 152 Земельного кодексу України способами захисту прав на земельні ділянки є: визнання угоди недійсною, визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.
		Відповідно до статті 210 Земельного кодексу України, угоди з приводу земельних ділянок, укладені з порушенням встановленого законом порядку, визнаються недійсними за рішенням суду.
		Відповідно до статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків; правочин може вчинятися усно або в письмовій формі.
		Частинами 1-3, 5, 6 статті 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
		Статтею 215 ЦК України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою       статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
		Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.
		Отже, вирішуючи спір про визнання договору недійсним, необхідним є встановлення наявності тих обставин, з якими закон пов`язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону, додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони тощо.
		Судом встановлено, що договір оренди укладено на підставі розпорядження  Жмеринської районної державної адміністрації від 08.02.2005 року № 45, при прийнятті якого Жмеринська районна державна адміністрація вийшла за межі своїх повноважень та не могла виступати орендодавцем у спірних правовідносинах, що є підставою для визнання договору недійсним. 
		Відповідно до частини 1 статті 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, визначених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.
		Згідно положень статті 15 Закону України «Про оренду землі» (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин)  істотними умовами договору оренди землі є:об`єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об`єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об`єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін.
		Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4 - 6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.
		Відповідно до статті 21 Закону України "Про оренду землі" орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.
		Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди.
		Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.
		Річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, надходить до відповідних бюджетів, розподіляється і використовується відповідно до закону і не може перевищувати 10 відсотків їх нормативної грошової оцінки. У разі визначення орендаря на конкурентних засадах може бути встановлений більший розмір орендної плати.
		У разі визнання у судовому порядку договору оренди землі недійсним отримана орендодавцем орендна плата за фактичний строк оренди землі не повертається.
		Відповідно до частини 1 статті  13 Закону України "Про оцінку земель"        (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) обов`язкова нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться, зокрема, у разі визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності. 
		Зі змісту вищенаведених положень вбачається, що обов`язок зі сплати орендної плати є нормативно регульованим і не може визначатися чи змінюватися та припинятися сторонами договору за власним волевиявленням з порушенням умов та порядку, передбачених чинним законодавством. Дотримання порядку визначення орендної плати відповідно до проведеної нормативної грошової оцінки є чинником економічного регулювання земельних відносин шляхом визначення економічно обґрунтованих надходжень до місцевих бюджетів та можливості подальшої індексації відповідних надходжень. 
		Відповідно до статті 20 Закону України "Про оцінку земель" дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. 
		Із матеріалів справи вбачається, що станом на момент укладення спірного договору оренди землі нормативна грошова оцінка земельної ділянки не здійснювалася та розмір орендної плати, зазначений в договорі було визначено без проведення такої оцінки, що  підтверджується інформацією Відділу у Жмеринському районі Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області від 03.06.2021 № 0-2-0.22-65/106-21.
		Відповідно до вимог статті 2 Закону України "Про плату за землю" (тут і далі у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин)  використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. Розміри податку за земельні ділянки, грошову оцінку яких не встановлено, визначаються до її встановлення в порядку, визначеному цим Законом.
		          Згідно статті  19 Закону України "Про плату за землю" розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за угодою сторін у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.
		          Положеннями статті 24  Закону України "Про плату за землю" визначено, що грошова оцінка землі застосовується для економічного регулювання земельних відносин при укладанні цивільно-правових угод, передбачених законодавством України.
		Згідно статті 11 цього Закону,  податок за земельні ділянки, надані на землях водного фонду, за винятком земельних ділянок, зазначених у частині другій статті 6 цього Закону, справляється у розмірі 0,3 відсотка від грошової оцінки одиниці площі ріллі по області.
		Судом враховано, що вказаною нормою закону врегульовано нарахування саме податку за земельні ділянки водного фонду, а не орендної плати, яка згідно статті 2 закону  визначається залежно від грошової оцінки земель. 
		Таким чином, за умов визначення орендної плати у договорі оренди земельної ділянки без проведення нормативної грошової оцінки, даний договір підлягає визнанню недійсним.
		Суд вважає, що не проведення нормативної грошової оцінки у порядку, встановленому законодавством та визначення орендної плати у договорі не на підставі нормативної грошової оцінки є окремою підставою для визнання оспорюваного договору недійсним. 
		Наведене узгоджується з правовими висновками, які викладені у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.04.2018 у справі                  № 923/1394/16.
		Доводи відповідача-2 про те, що розмір орендної плати було визначено на підставі грошової оцінки одиниці площі ріллі по області не обгрунтовані належними доказами  та не спростовують визначеної законом необхідності проведення нормативної грошової оцінки земельної ділянки для цілей визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної власності. 
		Разом з тим, суд вважає за необхідне зазначити, що посилання прокурора на виявлені під час перевірок порушення використання відповідачем-2 земельної ділянки не можуть бути підставою для визнання договору недійсним, а тому доводи прокурора в контексті спірних правовідносин з урахуванням предмету та підстав позову  в цій частині є безпідставними.  
		З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що позовна вимога прокурора про визнання недійсним договору оренди водного об`єкту загальнодержавного значення із земельною ділянкою водного фонду, що укладений 10.02.2005 року між Жмеринською районною державною адміністрацією Вінницької області та Приватним підприємством "Рибоводна спеціалізована фірма "Дельфін", який зареєстровано у Вінницькій регіональній філії Центру ДЗК, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 10.04.2008 за            № 040880200001 є обгрунтованою та підлягає задоволенню. 
		Щодо вимоги прокурора про зобов`язання Приватного підприємства "Рибоводна спеціалізована фірма "Дельфін" повернути державі в особі Северинівської сільської ради Жмеринського району Вінницької області водний об`єкт загальнодержавного значення із земельною ділянкою водного фонду з кадастровим номером 0521080200:06:002:0043 площею 34,9688 га, який розташований за межами населеного пункту на території с. Олександрівка Северинівської об`єднаної територіальної громади Жмеринського району Вінницької області суд враховує таке. 
		Відповідно до частини 2 статті 152 ЗК України власник земельної ділянки може вимагати, зокрема, усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою.
		Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (стаття 391 ЦК України). 
		Усунення власником перешкод в користуванні належним йому майном здійснюється шляхом подання негаторного позову. 
		Негаторний позов - це позов власника, який є фактичним володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном. Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди чи зобов`язати відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод. Означений спосіб захисту спрямований на усунення порушень прав власника, які не пов`язані з позбавленням його володіння майном.
		Згідно правових висновків Великої Палати Верховного Суду заволодіння        громадянами та юридичними особами землями водного фонду всупереч вимогам ЗК України (перехід до них права володіння цими землями) є неможливим. Розташування земель водного фонду вказує на неможливість виникнення приватного власника, а отже, і нового володільця, крім випадків, передбачених у статті 59 цього кодексу (див. також        висновки        Великої Палати Верховного Суду, сформульовані у постанові від 22 травня 2018 року у справі № 469/1203/15-ц, у пункті 70 постанови від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13-ц).
		Отже, зайняття земельної ділянки водного фонду з порушенням ЗК України та ВК України треба розглядати як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади. У такому разі позовну вимогу        зобов`язати повернути земельну ділянку        слід розглядати як негаторний позов,        який        можна заявити упродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки водного фонду        (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13-ц (пункт 71); від 4 липня 2018 року у справі  № 653/1096/16-ц (пункт 96); від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц (пункт 81); від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (пункт 97); від 7 квітня 2020 року у справі № 372/1684/14-ц (пункт 46)). 
		Власник земельної ділянки водного фонду може вимагати усунення порушення його права власності на цю ділянку, зокрема, оспорюючи відповідні рішення органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, договори або інші правочини, та вимагаючи повернути таку ділянку (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц (абзац п`ятий пункту 143), від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (пункт 99), від 7 квітня 2020 року у справі № 372/1684/14-ц (пункт 46)).
		Частиною шостою статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 №1402-VIII передбачено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
		Відповідно до частини 4 статті 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
		Отже, правові висновки, викладені у вищевказаних постановах Великої Палати Верховного Суду, підлягають обов`язковому врахуванню судом у спірних правовідносинах.
		Приймаючи до уваги, що передача та зайняття спірної земельної ділянки водного фонду не грунтується на законі, користування земельною ділянкою Приватним підприємством "Рибоводна спеціалізована фірма "Дельфін" поза межами правових підстав продовжується на підставі спірних розпорядження та договору та є триваючим порушенням, позов прокурора в інтересах держави про усунення такого порушення шляхом визнання незаконним та скасування розпорядження, визнання недійсним договору оренди землі та повернення власнику земельної ділянки  є негаторним, тому такі вимоги можуть бути заявлені в будь-який час протягом якого триває порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки водного фонду та до таких вимог строк позовної давності не застосовуються. 
		Зважаючи на викладене, доводи відповідача-2 щодо спливу строку позовної давності по вимогам заявленим прокурором відхиляються судом. 
		На підставі вищевикладеного та приймаючи до уваги, що  розпорядником спірної земельної ділянки є Северинівська сільська об`єднана територіальна громада Жмеринського району в особі Северинівської сільської рад, суд дійшов  висновку, що вимога прокурора про забов`язання повернути земельну ділянку державі в особі Северинівської сільської ради є обгрунтованою та підлягає задоволенню.
		Відповідно до статті 27 Закону України "Про оренду землі" орендареві забезпечується захист його права на орендовану земельну ділянку нарівні із захистом права власності на земельну ділянку відповідно до закону.
		У практиці Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Спорронґ і Льоннрот проти Швеції" від 23.09.1982, "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства" від 21.02.1986, "Щокін проти України" від 14.10.2010, "Серков проти України" від 07.07.2011, "Колишній король Греції та інші проти Греції" від 23.11.2000, "Булвес" АД проти Болгарії" від 22.01.2009, "Трегубенко проти України" від 02.11.2004, "East/West Alliance Limited" проти України" від 23.01.2014) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно "суспільний", "публічний" інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям. ЄСПЛ констатує порушення статті 1 Першого протоколу, якщо хоча б одного критерію не буде додержано.
		Критерій законності означає, що втручання держави у право власності особи повинно здійснюватися на підставі закону - нормативно-правового акту, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм. Сам лише факт, що правова норма передбачає більш як одне тлумачення, не означає, що закон непередбачуваний. Сумніви щодо тлумачення закону, що залишаються, враховуючи зміни в повсякденній практиці, усувають суди в процесі здійснення правосуддя.
		Втручання держави в право власності особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення "суспільного", "публічного" інтересу, при визначенні якого ЄСПЛ надає державам право користуватися "значною свободою (полем) розсуду". Втручання держави в право на мирне володіння майном може бути виправдане за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.
		Принцип "пропорційності" передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. "Справедлива рівновага" передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа несе "індивідуальний і надмірний тягар".
		З огляду на характер спірних правовідносин, установлені cудом обставини та застосовані правові норми, не вбачається невідповідності заходу втручання держави в право користування відповідача-2 відповідною земельною ділянкою критеріям правомірного втручання в право особи на мирне володіння майном, сформованим у сталій практиці ЄСПЛ.
		Відповідно до частин третьої-четвертої статті 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
		Частиною 1 статті 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
		Відповідно до вимог статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
		Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (стаття 77 ГПК України).
		Згідно статті 78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. 
		Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
		Верховний Суд, в ході касаційного перегляду судових рішень, неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. 
		Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17. 
		Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. (частини 1-2 статті 86 ГПК України).
		Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зазначив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
		Дослідивши фактичні обставини справи, що входять до предмету доказування у цій справі та стосуються кваліфікації спірних відносин, суд дійшов висновку, що відповідачами не спростовано позовних вимог, а судом не виявлено на підставі наявних доказів у справі інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, а відтак позовні вимоги  керівника Жмеринської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Северинівської сільської ради підлягають задоволенню у повному обсязі.
		Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд виходить з наступного. 
		Відповідно до пункту 12 частини третьої статті 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема є: відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
		Згідно вимог статті 123 ГПК України  судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
		При зверненні до суду Вінницькою обласною прокуратурою згідно платіжного доручення № 861 від 02.06.2022 сплачено судовий збір у сумі 7 433,00 гривень.
		Відповідно до вимог пункту 2 частини 1 статті 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
		Суд враховує, що відшкодування витрат по сплаті судового збору здійснюється на користь особи, яка понесла такі витрати.
		Приймаючи до уваги, що позовні вимоги задоволені у повному об`ємі, витрати по сплаті судового збору у сумі 7 433,00 гривень покладаються на відповідачів у рівних частинах та підлягають        стягненню на користь Вінницької обласної прокуратури.
		На підставі викладеного, керуючись статтями 13, 86, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
		 
		У Х В А Л И В:
		1. Позов задовольнити.
		2. Визнати незаконним та скасувати розпорядження Жмеринської районної державної адміністрації № 45 від 08.02.2005 «Про надання в оренду водного об`єкту загальнодержавного значення з земельною ділянкою ПП «Рибоводна спеціалізована фірма «Дельфін» м. Вінниця».
		3. Визнати недійсним договір оренди водного об`єкту загальнодержавного значення з земельною ділянкою водного фонду, укладений 10.02.2005 між Жмеринською районною державною адміністрацією та Приватним підприємством «Рибоводна спеціалізована фірма «Дельфін», який зареєстровано у Вінницькій регіональній філії Центру ДЗК, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 10.04.2008 за № 040880200001.
		4. Зобов`язати Приватне підприємство «Рибоводна спеціалізована фірма «Дельфін» (21050, Вінницька обл., місто Вінниця, вулиця Соборна, будинок 52, ідентифікаційний код юридичної особи 31910020) повернути державі в особі Северинівської сільської ради (23126, Вінницька обл., Жмеринський р-н, село Северинівка, вулиця Грушевського, будинок 29, ідентифікаційний код юридичної особи 04330421) водний об`єкт загальнодержавного значення із земельною ділянкою водного фонду з кадастровим номером 0521080200:06:002:0043 площею 34,9688 га, який розташований за межами населеного пункту на території с. Олександрівка Северинівської об`єднаної територіальної громади Жмеринського району Вінницької області.
		5. Стягнути з Жмеринської районної державної адміністрації (23100, Вінницька обл., місто Жмеринка, вулиця Б. Хмельницького, будинок 14, ідентифікаційний код юридичної особи 03084227) на користь Вінницької обласної прокуратури (21050, Вінницька обл., місто Вінниця, вулиця Монастирська, будинок 33, ідентифікаційний код юридичної особи 02909909, отримувач коштів: Вінницька обласна прокуратура, код ЄДРПОУ 02909909, банк отримувача: ДКСУ м. Київ, МФО 820172, рахунок: UA568201720343110002000003988) 3721,50 гривень (три тисячі сімсот двадцять одну гривню 50 копійок) витрат на сплату судового збору.
		6. Стягнути з Приватного підприємства "Рибоводна спеціалізована фірма "Дельфін" (21050, Вінницька обл., місто Вінниця, вулиця Соборна, будинок 52, ідентифікаційний код юридичної особи 31910020) на користь Вінницької обласної прокуратури (21050, Вінницька обл., місто Вінниця, вулиця Монастирська, будинок 33, ідентифікаційний код юридичної особи 02909909, отримувач коштів: Вінницька обласна прокуратура, код ЄДРПОУ 02909909, банк отримувача: ДКСУ м. Київ, МФО 820172, рахунок: UA568201720343110002000003988) 3721,50 гривень (три тисячі сімсот двадцять одну гривню 50 копійок) витрат на сплату судового збору.
		7. Видати накази після набрання рішенням законної сили.
		8. Згідно з приписами  статті 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		9. Відповідно до положень частини 1 статті 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
		10. Копію судового рішення направити учасникам справи рекомендованим листом та засобами електронного зв`язку на відомі суду електронні адреси: прокурора -zmeriskaprok02@gmail.com; sekretariat@vin.gp.gov.ua; позивача - severynivca@gmail.com; відповідача 1 - rda_gmer@vin.gov.ua.
		Повний текст судового рішення складено та підписано 31 жовтня 2022 р.
		 
		Суддя                                                                                                       Шамшуріна М.В.    
		 
		                          
		 
		віддрук. прим.:
		1 - до справи;
		2 - Жмеринська окружна прокуратура, 23100, Вінницька обл., м. Жмеринка,                         вул. Національна, 6а; zmeriskaprok02@gmail.com; Вінницька обласна прокуратура (sekretariat@vin.gp.gov.ua; vinnoblprok02@gmail.com); 
		3 - Северинівська сільська рада, 23126, Вінницька обл., Жмеринський р-н, с. Северинівка, вул. Грушевського, буд. 29; severynivca@gmail.com;
		4 - Жмеринська районна державна адміністрація, 23100, Вінницька обл., м. Жмеринка,       вул. Б. Хмельницького, буд. 14; rda_gmer@vin.gov.ua;
		5 - Приватне підприємство "Рибоводна спеціалізована фірма "Дельфін", 21050, Вінницька обл., м. Вінниця, вул. Соборна, 52.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...