Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 761/877/20 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів (крім категорій 301000000-303000000), з них.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 02.11.2022. Оприлюднено: 02.11.2022.
Дата набрання законної сили: 26.10.2022
Номер судового провадження: 61-11706ск21

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова
		Іменем України 
		 
		26 жовтня 2022 року
		м. Київ
		 
		справа № 761/877/20
		провадження № 61-11706св21
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
		 
		головуючого - Луспеника Д. Д.,
		суддів: Воробйової І. А., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А., Черняк Ю. В. (суддя-доповідач),
		 
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_1 ,
		відповідач - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб,
		 
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 15 березня 2021 року у складі судді Притули Н. Г. та постанову Київського апеляційного суду від 06 липня 2021 року у складі колегії суддів: Заришняк Г. М., Кулікової С. В., Рубан С. М.,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		1.     Описова частина
		 
		Короткий зміст позовних вимог
		 
		У січні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про стягнення упущеної вигоди, трьох процентів річних, інфляційних втрат та відшкодування моральної шкоди.
		 
		Позовну заяву мотивовано тим, що постановою Київського апеляційного суду від 31 липня 2019 року у справі № 761/24881/16-ц з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на його користь стягнуто 484,46 грн та 1 000 грн на відшкодування моральної шкоди. На виконання вказаного рішення суду було видано виконавчий лист, який пред`явлено до примусового виконання. 
		 
		Указане рішення суду було виконано лише 24 грудня 2019 року.
		 
		ОСОБА_1 вважав, що оскільки Фонд гарантування вкладів фізичних осіб тривалий час не виконував рішення суду, то наявні підстави для стягнення на його користь упущеної вигоди та моральної шкоди.
		 
		З урахуванням вказаного, на підставі статті 22, частини другої статті 625 Цивільного Кодексу України (далі - ЦК України), ОСОБА_1 просив суд стягнути з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на його користь 77,19 грн упущеної вигоди; 40,17 грн - 3 % річних з урахуванням інфляції, та 2 000 000,00 грн - на відшкодування моральної шкоди.
		 
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції
		 
		Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 15 березня 2021 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 06 липня 2021 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
		 
		Суди виходили з того, що оскільки рішення суду у справі № 761/24881/16-ц, яке виконувалось виконавчою службою, скасовано, провадження у справі закрито, то відсутні передбачені законом підстави для нарахування упущеної вигоди, 3 % річних та інфляційних втрат на суму, яку стягнуто постановою Київського апеляційного суду від 31 липня 2019 року у справі № 761/24881/16-ц.
		Підставою для відмови у задоволенні позовної вимоги про відшкодування моральної шкоди зазначено те, що ця вимога знаходиться у причинно-наслідковому зв`язку від вирішення позовних вимог про 3 % річних та інфляційних втрат, передбачених статтею 625 ЦК України, у задоволенні яких відмовлено. 
		 
		Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів
		 
		У касаційній скарзі, поданій у липні 2021 року до Верховного Суду, ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 15  березня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 06 липня 2021 року, ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.
		 
		Касаційну скаргу мотивовано тим, що позивача не було належним чином повідомлено про дату, час і місце судового засідання, у зв`язку з чим Київський апеляційний суд 06 липня 2021 року прийняв постанову за відсутності позивача. Зазначене, на думку заявника, є обов`язковою підставою для скасування цієї постанови суду згідно з пунктом 5 частини першої статті 411 ЦПК України. 
		Також зазначив, що апеляційний суд не врахував наданий позивачем лист Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 04 вересня 2019 року 
		№ 27-036-15405/19, який містить офіційну відмову відповідача виконати рішення суду.
		Скасування Верховним Судом постанови Київського апеляційного суду від 31 липня 2019 року у справі №761/24881/16 із закриттям провадження у справі та віднесенням її до суду адміністративної юрисдикції не може слугувати підставою для відмови у позові. З 31 липня 2019 року рішення суду у вказаній справі набрало законної сили, а відтак його невиконання із наслідками заподіяння майнової та моральної шкоди позивачу становить склад цивільного правопорушення.
		На порушення вимог частини четвертої статті 360 ЦПК України відповідач не надіслав позивачу копію відзиву на апеляційну скаргу. Однак суд апеляційної інстанції прийняв цей відзив та викладені в ньому доводи відповідача.
		 
		Короткий зміст позиції інших учасників справи
		 
		У відзиві на касаційну скаргу Фонд гарантування вкладів фізичних осіб просив відмовити ОСОБА_1 у задоволенні касаційної скарги, а рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 15 березня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 06 липня 2021 року просив залишити без змін.
		 
		Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 27 липня 2021 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 15 березня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 06 липня 2021 року і витребувано із Шевченківського районного суду міста Києва цивільну справу № 761/877/20.
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 18 жовтня 2022 року справу призначено до судового розгляду.
		 
		Фактичні обставини справи
		 
		Постановою Київського апеляційного суду від 31 липня 2019 року у справі № 761/24881/16-ц задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про стягнення інфляційних втрат, 3 % річних та відшкодування моральної шкоди та стягнуто з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на користь заявника інфляційні втрати та 3 % річних у розмірі 484,46 грн та 1 000,00 грн в якості відшкодування за спричинену моральну шкоду.
		 
		На виконання вказаного рішення суду 13 серпня 2019 року ОСОБА_1 було видано виконавчий лист (а. с. 98).
		 
		07 серпня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб із вимогою про самостійне добровільне виконання рішення суду у справі № 761/24881/16-ц, у вимозі просив перерахувати кошти на його рахунок, відкритий в АТ «Альфа-Банк».
		 
		14 серпня 2019 року ОСОБА_1 звернувся із заявою до Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві про примусове виконання рішення суду у справі № 761/24881/16-ц (а. с. 99).
		 
		Постановою старшого державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Шеремет О. В. від 19 серпня 2019 року відкрито виконавче провадження № 59825975 щодо примусового виконання рішення суду у справі № 761/24881/16-ц (а. с. 100).
		 
		Листом від 04 вересня 2019 року Фонд гарантування вкладів фізичних осіб повідомив ОСОБА_1 про те, що наразі у Фонду відсутні правові підстави для виконання судового рішення (а. с. 101).
		 
		З виписки за рахунком ОСОБА_1 , відкритого в АТ «Альфа Банк», вбачається, що сума 1 484,46 грн зарахована на його рахунок 24 грудня 2019 року (ВП № 59825975). Таким чином, постанову Київського апеляційного суду від  31 липня 2019 року (справа №761/24881/16-ц) виконано в повному обсязі 24 грудня 2019 року.
		 
		Постановою Верховного Суду від 11 листопада 2020 року у справі № 761/24881/16-ц рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 07 травня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 31 липня 2019 року скасовано та закрито провадження у справі відповідно до пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України, оскільки справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
		 
		Ухвалою Верховного суду від 09 грудня 2020 року справу № 761/24881/16-ц за вищевказаним позовом передано для продовження розгляду до Окружного адміністративного суду міста Києва.
		 
		Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 лютого 2021  року у справі № 761/24881/16-ц, яке було залишене без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 08 червня 2021 року, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про стягнення інфляційних витрат, трьох процентів річних та відшкодування моральної шкоди відмовлено.
		 
		Ухвалою від 01 липня 2021 року Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 лютого 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 08 червня 2021 року у справі № 761/24881/16-ц (№ провадження К/9901/22449/21).
		 
		2.     Мотивувальна частина
		 
		Позиція Верховного Суду
		 
		08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».
		 
		Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України (тут і далі у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. 
		 
		Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України. 
		 
		Підставою касаційного оскарження вищевказаних судових рішень заявник вказує на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права в деліктних правовідносинах, які виникли у зв`язку з невиконанням або відмовою у виконанні судового рішення, яке було згодом скасовано із закриттям провадження у справі та передачею справи на розгляд суду іншої юрисдикції (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України). 
		 
		Також заявник вказує на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, оскільки справу розглянуто за його відсутності, при цьому він не був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України та пункт 5 частини першої статті 411 ЦПК України).
		 
		Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		 
		Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
		 
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, і норми застосованого права 
		 
		Відповідно до частин першої, другої, четвертої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
		Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
		При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в  постановах Верховного Суду.
		Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і  заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		 
		Дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права в межах доводів і вимог касаційної скарги, колегія суддів вважає, що рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 15  березня 2021  року та постанова Київського апеляційного суду від 06 липня 2021 року повною мірою відповідають зазначеним вище вимогам цивільного процесуального законодавства України.
		 
		Щодо доводів заявника про наявність обов`язкових підстав для скасування постанови апеляційного суду (пункт 5 частини першої статті 411 ЦПК України)
		 
		У касаційній скарзі на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 15 березня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від  06  липня 2021 року  ОСОБА_1 посилається, зокрема, на те, що його не було належним чином повідомлено про дату, час і місце судового засідання під час розгляду його апеляційної скарги.
		 
		Частиною третьою статті 368 ЦПК України передбачено, що розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу.
		 
		Відповідно до статті 372 ЦПК України апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
		 
		Суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Судові повідомлення здійснюються судовими повістками-повідомленнями. Судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно (частини друга, четверта та п`ята статті 128 ЦПК України).
		 
		Відповідно до частини шостої статті 128 ЦПК України судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур`єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи. Стороні чи її представникові за їхньою згодою можуть бути видані судові повістки для вручення відповідним учасникам судового процесу. Судова повістка може бути вручена безпосередньо в суді, а у разі відкладення розгляду справи про дату, час і місце наступного засідання може бути повідомлено під розписку.
		 
		Днем вручення судової повістки є: 1) день вручення судової повістки під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси (частина восьма статті 128 ЦПК України).
		 
		Згідно з частиною першою статті 130 ЦПК України у випадку відсутності в адресата офіційної електронної адреси судові повістки, адресовані фізичним особам, вручаються їм під розписку, а юридичним особам - відповідній службовій особі, яка розписується про одержання повістки.
		 
		За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
		 
		Згідно з практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) щодо застосування статті 6 Конвенції, якою передбачено право на справедливий суд, там, де існують апеляційні або касаційні суди, гарантії, що містяться у вказаній статті, повинні відповідати також і забезпеченню ефективного доступу до цих судів (рішення від 17 січня 1970 року у справі «Delcourt v. Belgium» («Делькур проти Бельгії»), заява № 2689/65, пункт 25 та рішення від 11 жовтня 2001 року у справі «Hoffmann v. Germany» («Гофман проти Німеччини»), заява № 34045/96, пункт 65).
		 
		ЄСПЛ вказав, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом (рішення від 08 квітня 2010 року у справі «GUREPKA v. UKRAINE (№ 2)» («Гурепка проти України (№ 2)»), заява № 38789/04, § 23).
		 
		Також ЄСПЛ зауважив, що право на публічний розгляд, передбачене пунктом 1 статті 6 Конвенції, має на увазі право на «усне слухання». Право на публічний судовий розгляд становить фундаментальний принцип. Право на публічний розгляд було б позбавлене смислу, якщо сторона в справі не була повідомлена про слухання таким чином, щоб мати можливість приймати участь в ньому, якщо вона вирішила здійснити своє право на явку до суду, встановлене національним законом. В інтересах здійснення правосуддя сторона спору повинна бути викликана в суд таким чином, щоб знати не тільки про дату і місце проведення засідання, але й мати достатньо часу, щоб встигнути підготуватися до справи (рішення від 13 грудня 2011 року у справі «TRUDOV v. RUSSIA», заява № 43330/09, § 25, 27).
		 
		Із матеріалів справи, яка є переглядається у касаційному порядку, убачається, що ухвалою Київського апеляційного суду від 25 травня 2021 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 15 березня 2021 року (а. с. 143).
		 
		Ухвалою Київського апеляційного суду від 25 травня 2021 року призначено справу до розгляду в судовому засіданні на 10 червня 2021 року (а. с. 144).
		 
		Згідно з довідкою Київського апеляційного суду від 10 червня 2021 року, у зв`язку з перебуванням судді у відпустці, розгляд справи відкладено на 01 липня 2021 року, а в подальшому - на 06 липня 2021 року (а. с. 149, 159).
		 
		Учасникам справи, зокрема, ОСОБА_1 на електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_1 були надіслані електронні листи з повідомленнями про розгляд справи за вищевказаним позовом - на 10 червня 2021 року, на 01 липня 2021 року та на 06 липня 2021 року (а. с. 145, 147, 161).
		 
		У судове засідання, призначене на 06 липня 2021 року,  ОСОБА_1 не з`явився, і суд розглянув справу за його відсутності.
		 
		Матеріали справи містять роздруківки з електронної пошти суду про направлення ОСОБА_1 електронного листа за електронною адресою  ІНФОРМАЦІЯ_1 (а. с. 146, 148, 162).
		 
		У постанові Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 761/14537/15-ц (провадження № 61-3069св21) у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Луспеника Д. Д., Воробйової І. А., Гулька Б. І., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А., вже вирішувалось питання щодо статусу електронної адреси ОСОБА_1 , а також питання належного повідомлення заявника шляхом надіслання судової повістки на вказану електронну адресу.
		 
		У вказаній справі Верховний Суд констатував:
		 
		«З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 зазначив свою офіційну електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_1, і користувався нею протягом всього часу розгляду справи, зокрема, надсилав з даної електронної адреси процесуальні заяви до Київського апеляційного суду.
		Київський апеляційний суд направляв ОСОБА_1 на вказану ним електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_1 судову повістку про виклик до суду на 07 квітня 2021 року.
		Таким чином, апеляційний суд виконав обов`язок щодо повідомлення ОСОБА_1 про дату, час та місце розгляду справи.
		Крім того, посилаючись на те, що суд апеляційної інстанції не повідомив його про дату судового засідання, тим не менш, ОСОБА_1 просить у касаційній скарзі не направити справу на новий судовий розгляд до суду апеляційної інстанції, а просить залишити в силі ухвалу суду першої інстанції».
		 
		Аналогічною щодо обставин направлення ОСОБА_1 на вказану ним електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_1 судової повістки про виклик до суду є ситуація і в справі, яка переглядається у касаційному порядку.
		 
		Крім того, на підтвердження зазначеного вище колегія суддів вважає за необхідне зазначити про таке.
		 
		Відповідно до частини першої статті 14 ЦПК України у судах функціонує Єдина судова інформаційно-комунікаційна система.
		 
		Пунктом 3 Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого Рішенням Вищої ради правосуддя 17 серпня 2021 року № 1845/0/15-21, встановлено, що Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система (ЄСІТС) - сукупність інформаційних та телекомунікаційних підсистем (модулів), які забезпечують автоматизацію визначених законодавством та цим Положенням процесів діяльності судів, органів та установ в системі правосуддя, включаючи документообіг, автоматизований розподіл справ, обмін документами між судом та учасниками судового процесу, фіксування судового процесу та участь учасників судового процесу у судовому засіданні в режимі відеоконференції, складання оперативної та аналітичної звітності, надання інформаційної допомоги суддям, а також автоматизацію процесів, які забезпечують фінансові, майнові, організаційні, кадрові, інформаційно-телекомунікаційні та інші потреби користувачів ЄСІТС.
		 
		Згідно з підпунктами 5.3), 5.4), 5.6), 5.8) пункту 5 зазначеного Положення електронне повідомлення (повідомлення) - автоматично створена та передана в електронній формі інформація, в тому числі про доставку, отримання, реєстрацію чи відмову в реєстрації електронного документа адресатом;
		електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, який містить обов`язкові реквізити документа, правовий статус якого засвідчено кваліфікованим електронним підписом автора;
		користувач ЄСІТС (користувач) - особа, що пройшла процедуру реєстрації в підсистемі «Електронний кабінет» (Електронний кабінет ЄСІТС), пройшла автентифікацію та якій надано доступ до підсистем ЄСІТС відповідно до її повноважень.
		офіційна електронна адреса - сервіс Електронного кабінету ЄСІТС, адреса електронної пошти, вказана користувачем в Електронному кабінеті ЄСІТС, або адреса електронної пошти, вказана в одному з державних реєстрів. Адреса електронної пошти, що використовується при реєстрації Електронного кабінету, не може бути зареєстрована на доменних іменах, використання яких заборонено законодавством України;
		 
		Відповідно до пункту 8 зазначеного Положення підсистема «Електронний кабінет» (Електронний кабінет ЄСІТС, Електронний кабінет) - підсистема ЄСІТС, захищений вебсервіс, що має офіційну адресу в інтернеті (https://cabinet.court.gov.ua), який забезпечує процедуру реєстрації користувачів в ЄСІТС, а також подальшу автентифікацію таких осіб з метою їх доступу до підсистем (модулів) ЄСІТС у межах наданих прав.
		 
		Процедура реєстрації в ЄСІТС (реєстрація Електронного кабінету, реєстрація офіційної електронної адреси) передбачає проходження запропонованої засобами Електронного кабінету процедури реєстрації з використанням кваліфікованого електронного підпису, та внесенням контактних даних особи, зокрема адреси електронної пошти, номера телефону (в тому числі мобільного), зазначенням інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику.
		Користувачі зобов`язані вносити повну та актуальну інформацію в Електронний кабінет в обсязі, визначеному функціональними можливостями ЄСІТС, невідкладно після створення, отримання або зміни такої інформації (пункт 9 зазначеного Положення).
		 
		mail.gov.ua - це сервіс електронної пошти, а також перепустка до послуг Електронного суду та Кабінету електронних сервісів.
		 
		У постановах Верховного Суду від 27 жовтня 2021 року у справі № 279/5407/20 (провадження № 61-8744св21) та від 10 лютого 2022 року у справі № 359/5063/21 (провадження № 61-21505св21) зазначено: «електронна адреса - це адреса електронної пошти, що складається з ідентифікатора, позначки «@» та доменного імені. При цьому ідентифікатором для юридичних осіб є ідентифікаційний код юридичної особи, для фізичних осіб та фізичних осіб-підприємців - ідентифікаційний номер платника податків - фізичної особи (у разі відсутності ідентифікаційного номера - серія та номер паспорта громадянина). Доменним іменем є ім`я у домені «mail.gov.ua». За таких обставин суд першої інстанції був зобов`язаний надіслати судові рішення у паперовій формі рекомендованим листом або електронним листом на офіційну електронну адресу, зареєстровану в системі, чого зроблено не було. Докази вручення оскаржуваного рішення ОСОБА_1 в матеріалах справи відсутні. Таким чином апеляційний суд дійшов необґрунтованого висновку, що доставка судового рішення електронним листом на особисту електронну пошту ОСОБА_1 є врученням такого рішення, тому дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження».
		 
		Суд направляє судові рішення, судові повістки, судові повістки - повідомлення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу на їхні офіційні електронні адреси, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів) (частина п`ята статті 14 ЦПК України).
		 
		Адвокати, нотаріуси, приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, державні органи, органи місцевого самоврядування та суб`єкти господарювання державного та комунального секторів економіки реєструють офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі в обов`язковому порядку. 
		Інші особи реєструють офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі в добровільному порядку (частина шоста статті 14 ЦПК України).
		 
		Зміст вказаної процесуальної норми свідчить про те, що для цілей ЦПК України офіційною електронною адресою є електронна адреса, зареєстрована в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі.
		 
		Результат аналізу частини шостої статті 128, частини першої статті 130 ЦПК України дає підстави для висновку, що судова повістка надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи лише у разі наявності  у нього офіційної електронної адреси.
		 
		Вказаний висновок також узгоджується з правовою позицією щодо належного виклику учасника справи засобами електронної пошти, викладеною Верховним Судом у постанові від 01 червня 2022 року у справі № 761/42977/19 (провадження № 61-1933св22).
		 
		Електронна адреса ІНФОРМАЦІЯ_1, яку позивач вказав в апеляційній скарзі та на яку суд апеляційної інстанції направив позивачу судову повістку-повідомлення про призначення розгляду справи, містить доменне ім`я @mail.gov.ua, тобто сервісу електронної пошти Електронного суду, а тому є офіційною.
		 
		Таким чином, ОСОБА_1 був належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи в суді апеляційної інстанції, що відповідає статті 128, частині третій статті 368 ЦПК України.
		 
		Щодо суті позовних вимог
		 
		Звертаючись до суду з указаним позовом, ОСОБА_1 обґрунтовував необхідність стягнення упущеної вигоди, 3 % річних, інфляційних втрат та відшкодування моральної шкоди неналежним виконанням відповідачем судового рішення про стягнення грошових коштів.
		 
		Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
		 
		Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
		 
		 
		 
		Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язанням є  правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплати гроші тощо) або утриматися від певної дії, а  кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
		 
		Згідно з частиною другою статті 509 ЦК України зобов`язання виникають з  підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
		 
		Відповідно до частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є не лише договори й інші правочини, а інші юридичні факти.
		 
		Отже, рішення суду про стягнення грошових коштів породжує грошове зобов`язання між боржником та стягувачем.
		 
		За змістом статей 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора.
		 
		Відповідно до статті 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
		 
		Стаття 625 ЦК України розміщена у розділі І «Загальні положення про зобов`язання» книги 5 ЦК України та визначає загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання. Тобто, дія цієї статті поширюється на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, що регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.
		 
		Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
		 
		Правовий аналіз положень статей 526, 599, 611, 625 ЦК України дає підстави для висновку, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за договором позики, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносини сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених статтею 625 ЦК України цього Кодексу, за увесь час прострочення. 
		 
		Зазначена позиція підтверджена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 листопада 2019 року у справі № 127/15672/16-ц (провадження 
		№ 14-254цс19).
		 
		У справі, яка є предметом касаційного перегляду, встановлено, що відповідач мав грошове зобов`язання перед позивачем відповідно до постанови Київського апеляційного суду від 31 липня 2019 року у справі № 761/24881/16-ц, якою стягнуто з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на користь заявника інфляційні втрати та 3 % річних у розмірі 484,46 грн та 1 000,00 грн в якості відшкодування за спричинену моральну шкоду.
		 
		Разом з цим, у подальшому указана постанова апеляційного суду була скасована постановою Верховного Суду від 11 листопада 2020 року із закриттям провадження у справі відповідно до пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України, та ухвалою Верховного суду від 09 грудня 2020 року справу № 761/24881/16-ц було передано для продовження розгляду до Окружного адміністративного суду міста Києва.
		 
		Таким чином, підстава у вигляді грошового зобов`язання, з яким ОСОБА_1 пов`язував необхідність стягнення упущеної вигоди, 3 % процентів річних, інфляційних втрат та відшкодування моральної шкоди, відпала, тому суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованих висновків про відмову у задоволенні цього позову.
		 
		За загальним правилом судове рішення забезпечує примусове виконання зобов`язання, яке виникло з підстав, що існували до винесення судового рішення, але не породжує такого зобов`язання, крім випадків, коли положення норм чинного законодавства пов`язують виникнення зобов`язання саме з набранням законної сили рішенням суду (постанова Верховного Суду України від 18 жовтня 2017 року у справі № 910/8318/16).
		 
		Отже, у випадку ухвалення адміністративним судом рішення у справі № 761/24881/16-ц, позивач не позбавлений права порушити питання про стягнення упущеної вигоди, 3 % процентів річних, інфляційних втрат та відшкодування моральної шкоди тощо.
		 
		Таким чином, суди попередніх інстанцій, встановивши відсутність обставин прострочення грошового зобов`язання у зв`язку із скасуванням рішення суду, яким таке зобов`язання було встановлено, дійшли правильного висновку про відсутність підстав для застосування до відповідача правових наслідків прострочення грошового зобов`язання, встановлених законом (частина друга статті 625 ЦК України), у цьому випадку 3 % річних та інфляційних втрат, а також стягнення упущеної вигоди і відшкодування моральної шкоди.
		 
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		 
		Доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують та не дають підстав вважати, що судами попередніх інстанцій при ухваленні оскаржуваних судових рішень неправильно застосовано норми матеріального права чи порушено норми процесуального права.
		 
		Згідно із статтею 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
		 
		Керуючись статтями 400, 409, 410, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
		 
		Рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 15 березня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 06 липня 2021 року залишити без змін.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		 
		Головуючий                                                                                           Д. Д. Луспеник
		 
		Судді:                                                                                                      І. А. Воробйова
		 
		                                                                                                                  Г. В. Коломієць
		 
		                                                                                                                  Р. А. Лідовець
		 
		                                                                                                                  Ю. В. Черняк

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...