Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 458/735/22 : Справи про адмінправопорушення (з 01.01.2019); Адміністративні правопорушення, що посягають на громадський порядок і громадську безпеку; Невиконання батьками або особами, що їх замінюють, обов'язків щодо виховання дітей.
Надіслано для оприлюднення: 02.11.2022. Зареєстровано: 02.11.2022. Забезпечено надання загального доступу: 03.11.2022.
Дата набрання законної сили: 15.11.2022
Номер судового провадження: 3/458/485/2022

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа № 458/735/22
		3/458/485/2022
		ПОСТАНОВА 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		02.11.2022                                 м. Турка
		Суддя Турківського районного суду Львівської області Ференц Р.І., розглянувши матеріали, які надійшли з відділення поліції№2Самбірського районноговідділу поліціїГоловного управлінняНаціональної поліціїу Львівськійобласті про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженка с.Велика Тур`я Долинського раойну Івано-Франківської області, зареєстрована та проживає по АДРЕСА_1 , громадянка України, працездатна не працює, має на утриманні п`ять неповнолітніх дітей, яка до адміністративної відповідальності раніше не притягалася, за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.184 КУпАП,-
		В С Т А Н О В И В:
		Обставини справи
		Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.10.2022 року у провадження судді Турківського районного суду Львівської області Ференц Р.І. передана справа №458/3735/22 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 184 КУпАП.
		Відповідно до вимог ст.221 КУпАП судді районних судів розглядають справи про адміністративне правопорушення, що посягає на громадський порядок і громадську безпеку, передбачені ст. 184  КУпАП. 
		Під час підготовки до розгляду справи вирішується питання, чи належить до компетенції судді розгляд справи. Суддя, в дотримання вимог ст.278 КУпАП про те, що справа про адміністративне правопорушення, що посягає на громадський порядок і громадську безпеку, підвідомча Турківському районному суду Львівської області, у зв`язку з чим приходить до висновку, що до компетенції судді відноситься розгляд справи цієї категорії.
		Опис обставин, установлених судом під час розгляду справи.
		З протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАБ №791865 від 18.10.2022 року, який складений інспектором сектору ювенальної поліції Самбірського районного відділу поліції у Львівській області Головного управління національної поліції старшим лейтенантом поліції Федько М.В., вбачається, що в період з 30.09.2022 року по 03.10.2022 року громадянка  ОСОБА_1 хилялася від виконання своїх батьківських обов`язків передбачених ст.150 СК України, а саме залишила своїх п`ятеро дітей без нагляду, зловживала спиртними напоями, чим вчинила правопорушення, передбачене ч.1 ст.184 КУпАП.
		Поліцейський, складаючи відносно згаданої особи протокол про адміністративне правопорушення в сфері громадського порядку і громадської безпеки, вбачав в діях такої особи порушення. 
		Під час складання протоколу про адміністративне правопорушення  ОСОБА_1 свою вину у вчиненому визнала, про що свідчить відповідний запис. 
		Згідно супровідного листа відділення поліції №2 Самбірського РВП ГУНП у Львівській області за вихідним №3088/01/60-7022 від 21.10.2022 року на адресу Турківського районного суду Львівської області було скеровано матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.184 КУпАП, які надійшли в Турківський районний суд Львівської області 24.10.2022 року за вхідним №3170/22.
		Враховуючи обмежені законом строки розгляду справ про адміністративне правопорушення, передбачені ст.184 КУпАП, на час поступлення адміністративних матеріалів в суд, особа, яка складала адміністративні матеріали забезпечила присутність особи, яку виріщено притягнети до відповідальності. 
		Присутність порушниці не було забезпечено в судовому засіданні.
		З матеріалів адміністративної справи вбачається, що з метою вжиття заходів щодо повідомлення особи про судове засідання  ОСОБА_1 сповіщено про час, дату і місце розгляду справи в передбачений і дозволений спосіб, про що підтверджує телефонограми від 31.10.2022 року.
		Судові засідання по справі призначалися 27.10.2022 року, 31.10.2022 року, 02.11.2022 року.
		Відтак, вбачаючи про відсутність порушення прав особи, стосовно якої розглядається справа про адміністративне правопорушення, оскільки згідно зі ст.268 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, а за відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані щодо своєчасного повідомлення особи про місце і час розгляду справи та якщо не надійшло клопотання про відкладення цього розгляду. 
		У разі неприбуття особи, яку викликає суд, суд має право вирішити матеріали за наявними доказами і неявка у судове засідання такої особи за умови, що таку особу належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.
		З метою недопущення затягування і відкладення судового розгляду на строк, який перевищує строк розгляду справи встановлений законом, враховуючи практику Європейського суду з прав людини стосовно критеріїв розумних строків є правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; характер процесу та його значення для заявника (рішення у справах «Федіна проти України» від 02.09.2010 року, «Смірнова проти України» від 08.11.2005 року, «Матіка проти Румунії» від 02.11.2006 року, «Літоселітіс проти Греції» від 05.02.2004 року тощо), а також приймаючи до уваги рішення Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 року у справі «Пономарьов проти України» яким наголошено, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження, враховуючи принцип судочинства, зазначений в практиці Європейського Суду з прав людини, яким визнано пріоритет публічного інтересу над приватним, суд прийшов до висновку про розгляд справи на підставі наявних у ній даних чи доказів.
		Окрім цього, як зазначив ЄСПЛ у справі "Каракуця проти України" (заява N 18986/06; п.57) Суд неодноразово визначав, що це є обов`язок зацікавленої сторони виявляти особливу уважність, дбаючи про свої інтереси, та вживати необхідних заходів для отримання інформації про рух своєї справи (Teuschler v. Germany, N 47636/99; Sukhorubchenko v. Russia, N 69315/01, § 48; Gurzhyy v. Ukraine, N 326/03.)
		Обґрунтовуючи висновки про обов`язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у п.35 рішення ЄСПЛ у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" визначено, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов`язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. Подібна позиція цього суду викладена, також у рішеннях у справах "Олександр Шевченко проти України" (заява N 8371/02, п.27, та "Трух проти України" заява N 50966/99), де суд наголосив, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
		Судом при розгляді даної справи враховано позицію Верховного Суду відображену в п.34 постанови від 12.03.2019 року по справі №910/9836/18 де зазначено, що вжиття заходів для прискорення процедури розгляду є обов`язком не тільки для держави, а й в осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 року у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
		Дослідивши матеріали адміністративної справи стосовно особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, всебічно, повно і об`єктивно дослідивши всі обставини справи у їх сукупності, суд встановив наступне.
		Судом встановлено, що відсутні обставини, що виключають розгляд справи, оскільки складений протокол адміністративні правопорушення, що посягає на громадський порядок і громадську безпеку, складений уповноваженою державою особою, оскільки від імені органів Національної поліції оформляти справи про адміністративні правопорушення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень, протокол про адміністративне правопорушення та інші матеріали свідчать про подію та склад адміністративного правопорушення, про осудність особи, яка вчинила протиправну дію, про вчинення дій собою не в стані крайньої необхідності, на момент розгляду справи не закінчилися строки, передбачені ст.38 КУпАП.
		Розгляд справи про адміністративне правопорушення відбувається в межах протоколу про адміністративне правопорушення відносно конкретної особи, суд не має права у будь-який спосіб конкретизувати пред`явлене посадовою особою адміністративне обвинувачення та його змінювати, оскільки це суперечить загальним засадам судочинства, які передбачені ст.129 Конституції України.
		Відповідно до вимог ст.280 КУпАП, суд, при розгляді справи про адміністративне правопорушення, крім іншого, зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. 
		У відповідності до ст.1 КУпАП завданням є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.
		Згідно п.4 ч.3 ст.129 Конституції України однією із засад судочинства є змагальність сторін і закон не покладає на суд обов`язок збирати докази винуватості чи невинуватості особи.
		Притягнення до адміністративної відповідальності має відбуватись у відповідності до встановленого законодавством порядку. Як зазначено у ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше, як на підставах і в порядку, встановлених законом.
		Стаття 278 КУпАП передбачає, що орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує питання чи правильно складений протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення.
		Відповідно до ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративне правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що спричиняють вчиненню адміністративний правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян в дусі додержання законів, зміцнення законності.
		Згідно з ч. 1 ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також іншими документами.
		Обов`язок щодо збирання доказів, в силу вимог ч. 2 ст. 251 КУпАП, покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 КУпАП.
		Обов`язок щодо належного складання протоколу про адміністративне правопорушення, який в порядку ст. 251 КУпАП є одним з доказів в справі про адміністративне правопорушення, та надання доказів на підтвердження викладених в протоколі відомостей, покладається на особу, яка має право складати відповідний протокол, та не може бути перекладено на суд. Європейський суд з прав людини поширює стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, на провадження у справах про адміністративні правопорушення. Наприклад, у справах «Лучанінова проти України» (рішення від 09.06.2011 року, заява № 16347/02, «Малофєєва проти Росії» (заява № 36673/04), «Карелін проти Росії» (заява № 926/08, рішення від 20.09.2016 року). При цьому Європейський суд робить висновок, що суд не має права самостійно редагувати фабулу правопорушення, відображену в протоколі, або відшукувати докази на користь обвинувачення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді; суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У рішенні ЄСПЛ у справі «Малофєєва проти Росії» (рішення від 30.05.2013 р., заява № 36673/04), суд встановив, серед іншого, порушення ч.3 ст. 6 Конвенції у зв`язку з тим, що в протоколі фабула була сформульована лише в загальних рисах без конкретизації обставин вчинення правопорушення. 
		Провина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 184 КУпАП доводиться в повному обсязі і підтверджується наступними доказами.
		З наявних документів вбачається, що ОСОБА_1 є суб`єктом порушення, оскільки є осудною особою, яка досягла 16-річного віку. Окрім цього є матір`ю п`яти неповнолітніх дітей. Батьківських прав не позбавлена.
		Поясненням, наданим ОСОБА_1 18.10.2022 року, з якого вбачається, що вона залишила своїх неповнолітніх дітей на ОСОБА_2 , не цікавилася дітьми, декілька днів не була вдома по місцю своєї реєстрації та проживання дітей.
		Письмовими поясненнями наданими ОСОБА_2 від 02.10.2022 року, стверджується факт відсутності ОСОБА_1 по місцю проживання декілька днів.
		Протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАБ №791865 від 18.10.2022 року, який складений інспектором сектору ювенальної поліції Самбірського районного відділу поліції у Львівській області Головного управління національної поліції старшим лейтенантом поліції Федько М.В., вбачається, що в період з 30.09.2022 року по 03.10.2022 року громадянка  ОСОБА_1 хилялася від виконання своїх батьківських обов`язків передбачених ст.150 СК України, а саме залишила своїх п`ятеро дітей без нагляду, зловживала спиртними напоями, чим вчинила правопорушення, передбачене ч.1 ст.184 КУпАП.
		Протокол про адміністративне правопорушення складений уповноваженою державою особою і дії такої посадової особи, що його складала в порядку, передбаченому чинним законодавством, не оскаржувалися. Протокол не містить жодних зауважень з боку правопорушника, а до матеріалів справи не надала пояснення. Відтак, з урахуванням викладеного, суд приймає протокол про адміністративне правопорушення серії ВАБ №791865 від 18.10.2022 року як належний і допустимий доказ.
		Суд вважає, що виявлені факти відображають об`єкт суспільних відносин в сфері громадського порядку і громадської безпеки, оскільки об`єктивна сторона такого правопорушення полягає у ухиленні батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей (ч. 1) (формальний склад); вчиненні неповнолітніми віком від чотирнадцяти до шістнадцяти років правопорушення, відповідальність за яке передбачено цим Кодексом (ч. 2) (матеріальний склад);вчиненні неповнолітніми діянь, що містять ознаки злочину, відповідальність за які передбачена Кримінальним кодексом України, якщо вони не досягли віку, з якого настає кримінальна відповідальність (ч. 3) (матеріальний склад).
		Відповідно до положень ст.7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
		Згідно з вимогами ч. 1 ст. 8 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення ведеться на підставі закону, що діє під час і за місцем розгляду справи про правопорушення.
		Диспозиція ч.1 ст.184 КУпАП передбачає відповідальність за ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей.
		Об`єктом вказаного правопорушення є суспільні відносини у сфері охорони прав та інтересів неповнолітніх, які зокрема регламентуються законодавством, а суб`єктивна сторона характеризується наявністю вини як у формі умислу, так і у формі необережності. 
		При цьому ухилення може полягати у різних формах бездіяльності, пов`язаної з незабезпеченням належного виховання та навчання неповнолітніх дітей.
		Отже, диспозиція даної статті посилається на певне законодавство, яке передбачає виконання обов`язків. Тому, для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, повинно бути доведено, які саме обов`язки не були виконані ОСОБА_1 і яким законодавством передбачене їх виконання.
		Таким чином, ухиленням від виконання батьківських обов`язків не повинна вважатися будь-яка дія, а вважатиметься невиконання обов`язків, чітко передбачених законодавством і лише тих, які стосуються забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання дітей.
		Згідно Рішення Конституційного Суду України від 09.07.98 року у справі про тлумачення терміну "законодавство" визначено, що під законодавством слід розуміти (охоплюється) закони України, чинні міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також постанови Верховної Ради України, укази Президента України, декрети і постанови Кабінету Міністрів України, прийняті в межах їх повноважень та відповідно до Конституції Україниі законів України.
		Тобто, якщо вказані акти передбачають обов`язки батьків відносно дітей, які стосуються забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання останніх, то за порушення таких батьків мають притягувати до відповідальності згідно диспозицій норм ст. 184КУпАП.
		Згідно ст. 12Закону України «Про охорону дитинства», батьки або особи, які їх замінюють зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за порушення прав і обмеження законних інтересів дитини на охорону здоров`я, фізичний і духовний розвиток, навчання, невиконання та ухилення від виконання батьківських обов`язків відповідно до закону.
		Разом зтим,згідно ст.150СКУкраїни:  1. Батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. 2. Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. 3. Батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. 4. Батьки зобов`язані поважати дитину. 5. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов`язку батьківського піклування щодо неї. 6. Забороняються будь-які види експлуатації батьками своєї дитини. 7. Забороняються фізичні покарання дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини.
		Отже вчинення особою хоча би одного з вищевказаних діянь є грубим порушенням та тягне за собою передбачену законом адміністративну відповідальність.
		Крім того суд зазначає, що у Рішенні Конституційного Суду України від 25 грудня 1997 року №9-зп у справі за зверненням жителів міста Жовті Води встановлено, що суд не може відмовити у правосудді, якщо мають місце ущемлення прав і свобод громадян, інакше це було б порушенням прав на судовий захист, яке згідно зі статтею 64 Конституції України не може бути обмежено.
		Згідно з вимогами ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною 17.07.1997 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
		Відповідно до ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
		Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
		За таких обставин, беручи до уваги те, що за ч.1 ст.184 КУпАП передбачена відповідальність, тому всебічно, повно, об`єктивно дослідивши всі обставини справи, суд дійшов висновку про достовірність та достатність доказів для висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.184 КУпАП і вважає, що в її діях є склад цього правопорушення.
		У відповідності до ст. ст. 34, 35 КУпАП обставиною, що пом`якшує відповідальність за адміністративне правопорушення, визнається щире розкаяння винного, відсутність шкідливих наслідків правопорушення, обставин, що обтяжують відповідальність судом не встановлено.
		Відповідно до ст. 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
		Судом враховано характер вчиненого правопорушення, особу правопорушниці, яка до адміністративної відповідальності не притягувалася, ступеня її вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, майнової шкоди не заподіяно.
		Відтак суд приходить до висновку що дане порушення не потягло за собою будь яких наслідків, що негативно вплинули на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління, відсутні пом`якшуючі обставини, вважаю за можливе застосувати до неї адміністративне стягнення у вигляді накладення штрафу.
		Стосовно відшкодування шкоди.
		Якщо при вирішенні питання про накладення стягнення за адміністративне правопорушення органами (посадовими особами), переліченими у п.п.1-4 ст.213 КУпАП одночасно вирішується питання про відшкодування винним майнової шкоди, то в постанові по справі зазначаються розмір шкоди, що підлягає стягненню, порядок і строк її відшкодування. 
		В даній справі суд не вирішує питання про відшкодування винним майнової шкоди, що підлягає стягненню, порядок і строк її відшкодування, оскільки, на думку суду, така шкода не заподіяна по причині відсутності в матеріалах справи доказів заподіяння такої шкоди.
		Стосовно вирішення питання про вилучені речі і документи.
		Частиною 4 ст. 283 КУпАП передбачено, що постанова по справі повинна містити вирішення питання про вилучені речі і документи. 
		Оскільки речі і документи не вилучалися, суд даного питання не вирішує.
		Стосовно стягнення судового збору.
		Згідно із ст..40-1у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення, судовий збір сплачується особою, на яку накладено таке стягнення, а розмір і порядок сплати встановлюється Законом.
		Згідно з п.5 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» № 3674-VІ від 08.07.2011 року (зі змінами), особою, на яку накладено адміністративне стягнення, сплачується судовий збір в розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму на одну працездатну особу, який станом на 01.01.2022 року становить 2481,00 грн. З 01.01.2022 року цей розмір судового збору становить 496,20 грн (2481 х 0,2 = 496,20).
		Оскільки суд прийшов до висновку про визнання  ОСОБА_1 винною у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст.184 КУпАПіз застосування до нього адміністративного стягнення у виді штрафу, то з такої особи підлягає стягненню судовий збір у сумі 496,20 грн.
		Керуючись ст.ст. 22, 40-1, 221,280,283,284КУпАП,суддя -  
		П О С Т А Н О В И В:
		Визнати  ОСОБА_1  винною у вчиненні в період з 30.09.2022 року по 03.10.2022 року адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 184 КУпАП, та застосувати до неї адміністративне стягнення у виді накладення штрафу в розмірі 50 (п`ятдесяти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850,00 грн.
		Роз`яснити  ОСОБА_1 , що згідно зіст.307 КУпАП штраф нею має бути сплачений не пізніше ніж через п`ятнадцять днів з дня вручення їй постанови про накладення адміністративного стягнення, а в разі оскарження такої постанови не пізніше ніж через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
		У разі несплати штрафу в установлений законом строк постанова про накладення адміністративного стягнення буде надіслана для примусового виконання до органу Державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням майна.
		Штраф необхідно внести через установу банку України на розрахунковий рахунок: Отримувач: ГУК Львiв/Боринська тг/21081100, Код отримувача (код ЄДРПОУ): 38008294, Банк отримувача: Казначейство України(ел. адм. подат.), Код банку отримувача (МФО): 899998, Номер рахунку: UA108999980314060542000013917, Код класифікації доходів бюджету: 21081100.
		У разі сплати штрафу у строки, передбачені ст..307 КУпАП, копію платіжного документу необхідно подати до Турківського районного суду Львівської області.
		З урахуванням ч. 2ст.308 КУпАП Україниу разі несплати  ОСОБА_1 штрафу у строк, установлений ч.1 ст.307 КУпАП, при примусовому виконанні цієїпостановиорганами державної виконавчої служби з правопорушниці стягнути подвійний розмір штрафу.
		Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,уродженка с.ВеликаТур`я Долинськогораойну Івано-Франківськоїобласті,зареєстрована тапроживає по АДРЕСА_1  судовий збір за ухвалення суддею постанови про накладення адміністративного стягнення на користь держави в особі Державної судової адміністрації України (код отримувача 37993783, рахунок №UA908999980313111256000026001, назва отримувача: ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, код ЄДРПОУ суду 02886806, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП)) у сумі 496,20 грн.
		Постанова по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення до Львівського апеляційного суду через Турківський районний суд Львівської області прокурором у випадках, передбачених ч.5 ст.7 КУпАП, особою, щодо якої її винесено, а також потерпілим.
		Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
		Строк пред`явлення постанови до виконання три місяці.
		 
		Суддя                                Р.І.Ференц

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...