Єдиний державний реєстр судових рішень

В зв’язку з набранням чинності 25.04.2025 Закону України від 26.02.2025 № 4273-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо зміни найменувань місцевих загальних судів" (далі – Закон), частину найменувань судів найближчим часом буде змінено відповідно до переліку наведеному у Законі

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 560/9011/22 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо; проходження служби, з них.
Надіслано судом: 02.11.2022. Зареєстровано: 03.11.2022. Забезпечено надання загального доступу: 04.11.2022.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа № 560/9011/22
		РІШЕННЯ
		іменем України
		 
		02 листопада 2022 рокум. Хмельницький
		Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Шевчука О.П. розглянувши адміністративну справу за позовом  ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Позивач звернувся до суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 , в якому просить визнати дії військової частини НОМЕР_1 щодо повернення подання на доопрацювання у зв`язку з відсутністю документів що підтверджують факт здійснення мною догляду за особою з інвалідністю І групи та відповідно наявність підстав для звільнення з військової служби - неправомірними, а підстави надуманими. Зобов`язати військову частину звільнити мене з військової служби за сімейними обставинами на підставі абзацу шостого (у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю I групи) підпункту "г" пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25 березня 1992 року №2232-ХІІ.
		В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що позивач є військовослужбовцем та призваний по мобілізації 09.03.2022 року, проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_2 на посаді заступника командира 1-го механізованого батальйону з морально-психологічного забезпечення. 08.07.2022 позивач подав рапорт на звільнення з військової служби за сімейними обставинами на підставі абзацу шостого (у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю I групи) підпункту "г" пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25 березня 1992 року №2232-ХІІ.
		23.07.2022командир корпусу резерву Сухопутних військ Збройних сил України повернув зазначене подання на доопрацювання у зв`язку з відсутністю документів, що підтверджують факт здійснення ОСОБА_1 догляду за особою з інвалідністю I групи та, відповідно, наявність підстав для звільнення з військової служби (лист №3431дск від 23.07.2022 року).
		Позивач вважає неправомірним рішення командира корпусу резерву Сухопутних військ ЗСУ лист №3431дск від 23.07.2022 року. - щодо повернення подання на доопрацювання у зв`язку з відсутністю документів що підтверджують факт здійснення ним догляду за особою з інвалідністю І групи та відповідно наявність підстав для звільнення з військової служби.
		Ухвалою суду відкрито провадження в адміністративній справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.
		Від відповідача на адресу суду надійшов відзив, в якому останній зазначає, що за результатами розгляду поданих позивачем документів командиром військової частини НОМЕР_3 прийнято рішення про відсутність підстав для звільнення позивача з військової служби, залишення подання командира військової частини НОМЕР_2 від 17.07.2022 №4338 та рапорту позивача без задоволення. З документів, що додавались до рапорту позивача від 08.07.2022, а також додатками до позовної заяви, можна зробити висновок, що ОСОБА_2 є особою з інвалідністю І групи, яка досягла 80 річного віку та не перебуває на обліку Управління соціального захисту населення Хмельницької районної державної адміністрації як одержувача допомог.
		Відомостей про надання позивачем соціальних послуг ОСОБА_2 (тристоронній договір про надання соціальних послуг, відомості з Реєстру про надавачів соціальних послуг - фізичних осіб, які надають соціальні послуги з догляду відповідно до Закону без здійснення підприємницької діяльності тощо) а також про існування такої необхідності саме у Позивача не надано.
		Крім того, відповідно до довідки, виданої виконавчим комітетом Гвардійської сільської ради Хмельницького району Хмельницької області від 05.07.2022 за №1284, до складу сім`ї ОСОБА_2 входять ОСОБА_3 , 1958 р.н. (невістка), ОСОБА_4 , 1998 р.н. (онучка). Сама наявність у ОСОБА_5 картки побиту Республіки Польща та відмітки про виїзд за кордон в паспорті ОСОБА_3 не виключають фізичну можливість у здійсненні догляду за ОСОБА_2 у вказаних громадянок. 
		Від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій останній просить задовольнити позовні вимоги.
		Дослідивши позовну заяву, відзив на позовну заяву, відповідь на відзив, оцінивши наявні в матеріалах справи належні та допустимі докази у їх взаємозв`язку та сукупності, суд дійшов наступних висновків.
		Суд встановив, що позивач є військовослужбовцем призваним по мобілізації 09.03.2022, та проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_2 на посаді заступника командира 1-го механізованого батальйону з морально-психологічного забезпечення.
		Позивач 08.07.2022 подав рапорт про звільнення з військової служби за сімейними обставинами на підставі абзацу шостого (у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю I групи) підпункту "г" пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25 березня 1992 року №2232-ХІІ.
		До рапорту позивач додав підтверджуючі документи в необхідності здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю, а саме: копію паспорта громадянина України НОМЕР_4 , що посвідчує особу ОСОБА_2 , заяву звернення у необхідності здійснення постійного догляду ОСОБА_1 за ОСОБА_2 що є інвалідом І групи та потребує постійного догляду, копію довідки медико-соціальної експертної комісії №141388 виданої ОСОБА_2 І-групи інвалідності, довідку сільської ради №1284 від 05.07.2022 року виданої гр. ОСОБА_2 про склад сім`ї, що він фактично сам проживає, довідку про неотримання допомоги №299 від 04.07.2022 року виданої управлінням соціального захисту населення Хмельницької районної державної адміністрації гр. ОСОБА_2 , що він не перебуває на обліку в управлінні соціального захисту населення райдержадміністрації, як одержувач допомог, копію свідоцтва про народження, що встановлюють родинні зв`язки між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , копію карти побуту РП гр. ОСОБА_5 (онуки) ОСОБА_2 , що проживає за кордоном, копію закордонного паспорту з відміткою про вибуття за кордон ОСОБА_6 (невістки) ОСОБА_2 .
		Командиром військової частини НОМЕР_2 рапорт позивача був задоволений та направлено матеріали за вих.№4338 від 17.07.2022 року щодо звільнення позивача з військової служби до управління Корпусу резерву Сухопутних військ Збройних Сил України військова частина НОМЕР_1 .
		Командиром корпусу резерву Сухопутних військ Збройних сил України повернуто зазначене подання на доопрацювання у зв`язку з відсутністю документів, що підтверджують факт здійснення ОСОБА_1 догляду за особою з інвалідністю I групи та, відповідно, наявність підстав для звільнення з військової служби (лист №3431дск від 23.07.2022 року).
		Не погоджуючись з такими діями відповідача, позивач звернувся до суду з цим позовом.
		Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд враховує наступне.
		Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби регулює Закон України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 № 2232-XII (далі - Закон №2232).
		Згідно ч.1 ст.1 Закону №2232, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
		Відповідно до ч.3 ст.1 Закону №2232, військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
		Згідно ч.1 ст.2 Закону №2232, військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
		Стаття 3 Закону №2232 визначає, що правовою основою військового обов`язку і військової служби є Конституція України, цей Закон, Закон України "Про оборону України", "Про Збройні Сили України", "Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію", інші закони України, а також прийняті відповідно до них укази Президента України та інші нормативно-правові акти щодо забезпечення обороноздатності держави, виконання військового обов`язку, проходження військової служби, служби у військовому резерві та статусу військовослужбовців, а також міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
		Відповідно до підпункту "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону №2232 військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби під час воєнного стану у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю І групи.
		Отже, вказана норма визначає, що військовослужбовець підлягає звільненню з військової служби у разі наявності у нього необхідності здійснювати догляд за особою з інвалідністю І групи. 
		При цьому, законодавець не визначив потребу особи з інвалідністю І групи у постійному сторонньому догляді як підставу для звільнення з військової служби, а пов`язав її з наявністю у військовослужбовця необхідності, тобто встановленого обов`язку, здійснювати такий догляд.
		Суд звертає увагу, що підпункт "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону визначають вичерпний перелік сімейних обставин або інших поважних причин, які є підставою для звільнення під час воєнного стану військовослужбовців, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації.
		Окремі підстави для звільнення з військової служби законодавець пов`язав з обставинами, що склались незалежно від дій та рішень військовослужбовця. Таким підставами, зокрема, є виховання дитини з інвалідністю віком до 18 років, виховання дитини, хворої на тяжкі перинатальні ураження нервової системи, наявність дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю та/або одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю І чи II групи.
		Наявність у військовослужбовця обов`язків, необхідність виконання яких визначена законодавцем як підстава для звільнення з військової служби, має бути підтверджена відповідними документами.
		Суд звертає увагу позивача, що документи, подані позивачем разом із рапортом про звільнення з військової служби, підтверджують виключно наявність у особи з інвалідністю І групи потреби у постійному сторонньому догляді, але не дають підстав стверджувати про наявність у позивача обов`язку здійснювати такий догляд.
		Суд також зазначає, що позивач додає до позовної заяви довідку Гвардійської сільської ради №1284 від 05.07.2022 року, виданої гр. ОСОБА_2 про склад сім`ї, згідно якої встановлено до складу його сім`ї входять ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , але фактично він проживає сам згідно свідчень сусідів.
		Однак, подані позивачем докази не дають підстав встановити судом наявність у ОСОБА_2 інших членів сім`ї, які можуть здійснювати нагляд за ОСОБА_2 .
		Крім того, свідчення сусідів, як це вказано у довідці №1284 від 05.07.2022 не є належним доказом самостійного проживання ОСОБА_2 .
		Наявність у ОСОБА_3 картки побиту Республіки Польща та відмітки про виїзд за кордон в паспорті ОСОБА_3 не виключають фізичну можливість у здійсненні догляду за ОСОБА_2 у вказаних громадянок.
		Суд також зазначає, що з документів, що додавались до рапорту позивача від 08.07.2022 а також додатками до позовної заяви, встановлено, що ОСОБА_2 є особою з інвалідністю І групи, яка досягла 80 річного віку та не перебуває на обліку Управління соціального захисту населення Хмельницької районної державної адміністрації як одержувача допомог.
		Враховуючи наведені вище обставини справи, суд вважає, що відповідач дів в межах наданих йому повноважень, зокрема щодо повернення рапорту із доданими документами на доопрацювання.
		Згідно положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
		Суд враховує положення пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, відповідно до якого обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.
		Пунктом 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі RuizTorija v. Spain від 09.12.1994, встановлено, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод не можна розуміти як такий, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін.
		Згідно з нормами частин першої, другої статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
		Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх рішень та доказів, надані сторонами, суд доходить висновку, що встановлені у справі обставини не підтверджують позицію позивача, покладену в основу позовних вимог, а відтак, адміністративний позов необхідно залишити без задоволення.
		Враховуючи те, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, а тому судові витрати не підлягають розподіленню.
		Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
		 
		ВИРІШИВ:
		 
		В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнати дій щодо повернення подання на доопрацювання у зв`язку з відсутністю документів що підтверджують факт здійснення догляду за особою з інвалідністю І групи та відповідно наявність підстав для звільнення з військової служби - неправомірними, а підстави надуманими, зобов`язання військової частини звільнити з військової служби за сімейними обставинами на підставі абзацу шостого (у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю I групи) підпункту "г" пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25 березня 1992 року №2232-ХІІ - відмовити.
		Підстави для розподілу судових витрат відсутні. 
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
		 
		 
		 
		Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_5 ) Відповідач:Військова частина НОМЕР_1 , код ЄДРПОУ - НОМЕР_6 )  
		Головуючий суддя О.П. Шевчук

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...