Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 495/980/22 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів (крім категорій 301000000-303000000), з них; страхування, з них; позики, кредиту, банківського вкладу, з них; споживчого кредиту.
Надіслано для оприлюднення: 03.11.2022. Зареєстровано: 03.11.2022. Забезпечено надання загального доступу: 04.11.2022.
Дата набрання законної сили: 17.10.2022
Номер судового провадження: 2/495/1344/2022

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		р і ш е н н я
		ІМЕНЕМ УКрАЇНи
		Справа № 495/980/22
		№ провадження 2/495/1344/2022
		 
		 
		14 вересня 2022 рокум. Білгород-Дністровський
		 
		 
		Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області у складі:
		головуючого судді: Мишко В.В.
		при секретарісудового засідання: Красовській А.О.
		за участю представників сторін: 
		від позивачки: не з`явилася
		від відповідача: не з`явився
		від третіхосіб: не з`явилася 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Білгород-Дністровському 
		цивільну справу № 495/980/22
		за позовом  ОСОБА_1  
		до Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Дебт Коллекшн»
		за участютретіх осіб,які незаявляють самостійнихвимог щодопредмету спору: приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Дорошкевич Віри Леонідівни та приватного нотаріуса Києво-Святошинського районного нотаріального округу Грисюк Олени Василівни 
		про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню та скасування виконавчого напису нотаріуса,
		 
		В С Т А Н О В И В :
		14.02.2022року ОСОБА_1  (даліпо тексту позивачка)звернулася доБілгород-Дністровськогоміськрайонного судуОдеської областіз позовноюзаявою доТовариства зобмеженою відповідальністю«ФК ДебтКоллекшн» (даліпо тексту відповідач)за участютретіх осіб,які незаявляють самостійнихвимог щодопредмету спору: приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Дорошкевич Віри Леонідівни (далі по тексту  третя особа-1) та приватного нотаріуса Києво-Святошинського районного нотаріального округу Грисюк Олени Василівни (далі по тексту  третя особа-2) про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню та скасування виконавчого напису нотаріуса.
		Так, позивачка просить суд:
		- визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис № 65186, вчинений 11.06.2021 року приватним нотаріусомКиєво-Святошинськогорайонного нотаріальногоокругу ГрисюкО.В.про стягненняз ОСОБА_1  заборгованості у сумі 7389,30 грн.;
		- скасувати виконавчий напис № 65186, вчинений 11.06.2021 року приватним нотаріусомКиєво-Святошинськогорайонного нотаріальногоокругу ГрисюкО.В.про стягненняз ОСОБА_1  заборгованості у сумі 7389,30 грн.
		Ухвалою Білгород-Дністровськогоміськрайонного судуОдеської областівід 17.02.2022року відкритозагальне позовнепровадження уцивільній справі№ 495/980/22за позовом ОСОБА_1  до ТОВ «ФКДебт Коллекшн» за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Дорошкевич В.Л. та приватного нотаріуса Києво-Святошинського районного нотаріального округу Грисюк О.В. про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню та скасування виконавчого напису нотаріуса. По справі призначено підготовче судове засідання (а.с.20-21).
		Позивачка  ОСОБА_1 , в судове засідання не з`явилася, але подала до суду заяву, згідно із якою заявлені позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить їх задовольнити та розглянути справу за її відсутністю. Зазначила, що не заперечує проти заочного розгляду справи (а.с.72).
		Представник відповідача  ТОВ «ФК Дебт Коллекшн», відзив або заперечення на позов ОСОБА_1 до суду не надавав та в судові засідання не з`явився без поважних причин, про причини неявки суд не повідомив, будь-яких клопотань не заявляв, про час та місце судового розгляду повідомлявся належним чином.
		Треті особи - приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Дорошкевич В.Л. та приватного нотаріуса Києво-Святошинського районного нотаріального округу Грисюк О.В. в судове засідання не з`явилися, про день, час і місце розгляду справи повідомлялися належним чином.
		Згідно із ч.3 ст.131 Цивільного процесуального кодексу України, учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин.
		Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею (ч.1 ст.223 ЦПК України).
		Частиною 4 статті 223 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
		Відповідно до ч.1 ст.280 Цивільного процесуальногокодексу України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов:
		1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання;
		2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин;
		3) відповідач не подав відзив;
		4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
		Про заочнийрозгляд справисуд постановляєухвалу. Розгляд справи і ухвалення рішення проводяться за правилами загального чи спрощеного позовного провадження з особливостями, встановленими цією главою (ст.281 ЦПК України).
		Як встановленоматеріалами справита буловище зазначено,представник відповідача ТОВ«ФК ДебтКоллекшн» був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, він жодного разу не з`явився в судові засідання без поважних причин та без повідомлення причин, не подавав відзив, а позивачка  ОСОБА_1 , не заперечує проти ухвалення заочного рішення.
		Ухвалою Білгород-Дністровськогоміськрайонного судуОдеської областівід 14.09.2022 рокупостановлено розглядсправи №495/980/22за позовом ОСОБА_1  до ТОВ «ФКДебт Коллекшн» за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Дорошкевич В.Л. та приватного нотаріуса Києво-Святошинського районного нотаріального округу Грисюк О.В. про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню та скасування виконавчого напису нотаріуса провести у заочному порядку.
		У відповідності до ч.2 ст.247 Цивільного процесуального кодексу України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
		Розглянувши позовну заяву, вивчивши матеріали справи, дослідивши надані докази, суд дійшов до наступних висновків.
		Відповідно до ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
		Згідно із ч.1 ст.4 Цивільного процесуального кодексу України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. 
		Як вбачається з матеріалів справи та встановлено в судовому засіданні, 11.01.2022 року приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Дорошкевич В.Л. було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 68089330, на підставі виконавчого напису №65186, вчиненого 11.06.2021 року приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Грисюк О.В. про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК Дебт Коллекшн» заборгованості у розмірі 7389,9 грн. (а.с.9-11).
		За твердженням позивачки, про існування даного виконавчого напису вона дізналася лише після того, як було накладено арешт на усі її рахунки, через додаток «Дія». Ніякого напису нотаріуса та постанови про відкриття виконавчого провадження не отримувала, завжди була прописана та проживає у місті білгород-Дністровському, хоча в постановах приватного виконавця зазначена її адреса у місті Києві. 
		Крім цього, позивачка зазначила, що вона ніколи не користувалась послугами мікро-фінансових організацій, а у 2020 році було зламано її карту «Київстар» та хтось скористався її персональними даними, які були приєднанні до карти, про що вона зверталась до правоохоронних органів. Потім її почали поступати дзвінки з погрозами з колекторської компанії. Зауважила, що не визнає сам кредит, так як не отримувала його взагалі, а у нотаріуса не було належних правових підстав для вчинення виконавчого напису, оскільки відсутня безспірність зазначеної заборгованості. 
		Дані обставиниі сталипідставою длязвернення ОСОБА_1  до суду з відповідною позовною заявою про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
		Відповідно до ст.18 Цивільного кодексу України, нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку встановлених законом.
		Згідно із частиною першою статті 1Закону Українивід 2вересня 1993року №3425-XII«Про нотаріат» (далі - Закон «Про нотаріат») нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов`язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.
		Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом «Пронотаріат» та іншими актами законодавства України (ч. 1 ст. 39 Закону «Про нотаріат»). Цим актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерстваюстиції України22лютого 2012року №296/5 та зареєстрований у Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за № 282/20595 (далі - Порядок вчинення нотаріальних дій, Порядок).
		Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (п. 19 ст. 34 Закону «Про нотаріат»). Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена Глава 14Закону «Пронотаріат» та Глава 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій.
		Так, згідно зі ст.87Закону України«Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
		Статтею 88Закону України«Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
		Порядок вчинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку).
		Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.
		У разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (підпункт 2.2 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку). Вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов`язання та (або) умов договору застави здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка іпотекодавця на письмовому повідомленні про його отримання або відмітка поштового відділення зв`язку про відправлення повідомлення на вказану в іпотечному договорі адресу (підпункт 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку).
		Крім того, підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку передбачено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою КабінетуМіністрів Українивід 29червня 1999року №1172 (далі - Перелік документів). При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. При цьому цей Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі «Пронотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій.
		При цьому, ст.50Закону «Пронотаріат» передбачає, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.
		Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.
		Одже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.
		Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.
		Захист прав боржника в процесі вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається в спосіб, передбачений підпунктом 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку, - шляхом надіслання іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Натомість нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною, стягувачем, і не зобов`язаний запитувати та одержувати пояснення боржника з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності.
		Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.
		Однак, приватний нотаріус Києво-Святошинського районного нотаріального округу Грисюк О.В. не перевірила безспірність вимог ТОВ «ФК ДЕБТ Коллекшн», чим порушив ч.1 ст.88 Закону України «Про нотаріат», оскільки повідомлення про вручення вимоги про усунення порушень, направленого відповідачем на ім`я позивачки підтверджено не було, що виключає безспірність вимог. Крім того відсутня безспірність вчинення виконавчого напису, як того вимагає відповідний перелік документів, за яким стягнення заборгованості здійснюється у безспірному порядку.
		З огляду на вище зазначене та з урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88Закону «Пронотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотнього. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.
		Тому суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень ст.ст. 87, 88Закону «Пронотаріат» у такому спорі, суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.
		Разом з тим, законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.
		Крім того, відповідно до ст.87 Закону України «Про нотаріат», для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
		Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року за №1172.
		Разом з тим, відповідно до правової позиції Верховного Суду України стосовно питання виконавчого напису нотаріуса про встановлення заборгованості, сам по собі факт подання стягувачем відповідних документів нотаріусу не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого та нотаріуси повинні вчиняти виконавчі написи про встановлення заборгованості на підставі переліку документів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 року № 1172.
		Крім того, Верховний Суд України наголошує на тому, що для правильного застосування положень ст.ст.87, 88 закону «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент учинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість узагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було не вирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час учинення нотаріусом виконавчого напису.
		Аналогічного висновку щодо застосування вказаних норм матеріального права в аналогічних правовідносинах дійшла Велика палата ВС у постанові від 29.03.2019 у цивільній справі №137/1666/16-ц.
		Таким чином, аналізуючи норми діючого законодавства судом встановлено, що відповідачем не надано жодного належного доказу безспірності заборгованості позивача за вказаним боргом за виконавчим написом № 41128 від 08.09.2020 року.
		Згідно вимог статті 81 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
		Згідно із ст.2 Цивільного процесуального кодексу України, завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
		Відповідно до ст.ст. 12, 13 Цивільного процесуального кодексу України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках
		Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ст.ст. 76-77 ЦПК України).
		Відповідно до ч.ч. 1, 5, 6 статті 81 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
		Згідно із ст.263 Цивільного процесуального кодексу України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		Враховуючи вищевикладеніобставини танорми чинногозаконодавства,розглянувши справув межахзаявлених вимогта наданихсторонами доказів,які оціненісудом вїх сукупності,суд,за своїмвнутрішнім переконанням,дійшов довисновку прозаконність,обґрунтованість таправомірність позовнихвимог ОСОБА_1  до ТОВ «ФКДебт Коллекшн» за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Дорошкевич В.Л. та приватного нотаріуса Києво-Святошинського районного нотаріального округу Грисюк О.В. про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню та скасування виконавчого напису нотаріуса, у зв`язку з чим такий позов підлягає задоволенню.
		 
		Керуючись Законом України «Про нотаріат» № 296/5 від 22.02.2012 року, правовими позиціями Веховного Суду України, ст.ст. 3, 4, 5, 6, п.12 ст.28, 2, 12-13, 76-81, 247, 258-259, 263-265, 268, 279, 280-282, 289 Цивільного процесуального кодексу України, суд-
		У Х В А Л И В :
		Позовну заяву ОСОБА_1  до Товариства зобмеженою відповідальністю«ФК ДебтКоллекшн» заучастю третіхосіб,які незаявляють самостійнихвимог щодопредмету спору: приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Дорошкевич Віри Леонідівни та приватного нотаріуса Києво-Святошинського районного нотаріального округу Грисюк Олени Василівни про визнання виконавчогонапису нотаріусатаким,що непідлягає виконаннюта скасуваннявиконавчого написунотаріуса  задовольнити.
		Визнати таким, що не підлягає виконанню та скасувати - виконавчий напис № 65186, вчинений 11.06.2021 року приватним нотаріусомКиєво-Святошинськогорайонного нотаріальногоокругу ГрисюкО.В.про стягненняз ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заборгованості у сумі 7389,30 грн.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
		Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
		Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заява про перегляд заочного рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
		Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
		 
		Суддя                                    В.В. Мишко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...