Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 461/5065/22 : Справи про адмінправопорушення (з 01.01.2019); Адміністративні правопорушення на транспорті, в галузі шляхового господарства і зв’язку; Порушення правил дорожнього руху пішоходами, велосипедистами та особами, які керують гужовим транспортом, і погоничами тварин.
Надіслано для оприлюднення: 03.11.2022. Зареєстровано: 03.11.2022. Забезпечено надання загального доступу: 04.11.2022.
Дата набрання законної сили: 14.11.2022
Номер судового провадження: 3/461/2790/22

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Справа №461/5065/22
		Провадження №3/461/2790/22
		 
		П О С Т А Н О В А
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		02 листопада 2022 року суддя Галицького районного суду м. Львова Стрельбицький В.В., за участі особи, відносно якої складено протокол ОСОБА_1 , потерпілого ОСОБА_2 , розглянувши матеріали справи про притягнення до адміністративної відповідальності
		ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 ,
		за ч. 4 ст. 127 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
		встановив:
		23.08.2022 року о 13 годині 50 хвилин у місті Львові вул. Куліша, 47, пішохід ОСОБА_1 здійснила раптовий вихід на проїзну частину (велодоріжку) не переконавшись у відсутності небезпеки, чим створила аварійну обстановку для електросамокату «Bolt» під керуванням ОСОБА_2 , який рухався по велодоріжці, що змусило його змінити швидкість та напрямок руху. Однак, зіткнення уникнути не вдалось.
		ОСОБА_1 подала до суду письмові заперечення, які підтримала у судовому засіданні, в яких просила закрити провадження у справі, у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення. Обґрунтовуючи свою позицію зазначила, що протокол про адміністративне правопорушення складено із порушеннями, а саме не дотримано строків його складання. Також, вказує на те, що працівник патрульної поліції помилково дійшов висновку та зазначив у протоколі, що велодоріжка належить до проїжджої частини, що мало наслідком неправомірне складання протоколу. Оскільки електоросамокат, який слід вважати транспортним засобом, не може здійснювати рух велодоріжкою, а тому вважає, що саме водій самоката порушив ПДР України, що мало наслідком скоєння наїзду на неї та спричинення їй легких тілесних ушкоджень.
		Вищенаведені письмові пояснення ОСОБА_1 підтримала в судовому засіданні.
		Потерпілий ОСОБА_2 в судовому засіданні вказав, що підтримує надані ним письмові пояснення. Також, вказав, що під час руху подавав звуковий сигнал пішоходу, але остання на нього не відреагувала.
		Статтею 245 КУпАПпередбачено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
		За змістомст. 251 КУпАП,доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновків експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозаписуючих записів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
		Дослідивши матеріали справи в їх сукупності, вважаю, що в діях ОСОБА_1 є склад вказаного вище адміністративного правопорушення, що підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД №147895 від 20.09.2022 року, який засвідчує факт допущених порушень ПДР, висновком №002064 від 23.08.2022, випискою із медичної картки №49838, письмовими поясненнями ОСОБА_2 , рапортами працівника поліції, протоколом огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 23.08.2022 та схемою до даного протоколу, фототаблицею, письмовими поясненнями ОСОБА_3 .
		Оцінюючи доводи ОСОБА_1 про відсутність в її діях складу правопорушення, суд зазначає наступне.
		Проїзна частина - елемент дороги, призначений для руху нерейкових транспортних засобів. Дорога може мати декілька проїзних частин, межами яких є розділювальні смуги (п. 1.10 ПДР України).
		Відповідно до п. 1.10 ПДР України, велосипедна доріжка - доріжка з покриттям поза межами проїзної частини вулиці та/або дороги, розташована окремо чи суміжно з тротуаром або пішохідною доріжкою, що призначена для руху на велосипедах, і позначена дорожнім знаком 4.14 та горизонтальною розміткою 1.36.
		З урахуванням вищевказаного, можна дійти висновку, що велосипедна доріжка не призначена для руху по ній пішоходів та фактично є проїзною частиною для певних видів транспортних засобів.
		В письмових поясненнях свідок ОСОБА_3 вказала, що бачила як хлопець їхав по велодоріжці. В цей момент дівчина різко вийшла із зупинки і ступила на велодоріжку, де зіткнулась головою з хлопцем, який їхав на самокаті.
		Вищевказані пояснення свідка узгоджуються з письмовими та усними поясненнями ОСОБА_2 , відповідно до яких, він рухався на електросамокаті по велодоріжці та хотів об`їхати пішохода, який стояв посеред велодоріжки. Коли пішохід змістився ліворуч, вони зіткнулись.
		З долучених до протоколу та досліджених в судовому засіданні матеріалів вбачається наступне:
		-з висновку щодо результатів медичного огляду ОСОБА_2 вбачається, що останній не перебував у стані сп`яніння;
		-з виписки із медичної карти ОСОБА_1 встановлено характер травми останньої, отриманої в результаті наведеної у протоколі події;
		-з рапорту начальника ВРЗСТ СВ Львівського РУП №1 від 24.08.2022 року, протоколу огляду місця дорожньо-транспортної пригоди, схеми до протоколу огляду та фототаблиці вбачається, що такі відображають характер події, фіксують її обставини, а також відображають дорожнє покриття та відповідні знаки на ділянці де відбулось зіткнення. 
		Відповідно до диспозиції частини 4 статті 127 КУпАП, адміністративним правопорушенням є порушення, передбачені частиною першою або другою цієї статті, що спричинили створення аварійної обстановки, а саме непокора пішоходів сигналам регулювання дорожнього руху, перехід ними проїзної частини у невстановлених місцях або безпосередньо перед транспортними засобами, що наближаються, невиконання інших правил дорожнього руху, порушення правил дорожнього руху особами, які керують велосипедами, гужовим транспортом, і погоничами тварин.
		Згідно до п. 4.14 «а» Правил дорожнього руху, пішоходам забороняється виходити на проїзну частину, не впевнившись у відсутності небезпеки для себе та інших учасників руху.
		Враховуючи зміст вищенаведених письмових пояснень свідка ОСОБА_3 та потерпілого ОСОБА_2 , а також пояснення останнього в судовому засіданні, інші вищенаведені докази, суд вважає доведеним, що ОСОБА_1 , в порушення п. 4.14 «а» Правил дорожнього руху, не впевнившись у відсутності небезпеки для себе та інших учасників руху, вийшла на проїзну частину дороги (велосипедну доріжку), що спричинили створення аварійної обстановки.
		При цьому слід зазначити, що суд в межах даної справи надає оцінку діям ОСОБА_1 щодо наявності у її діях інкримінованого правопорушення та не уповноважений вирішувати питання притягнення до відповідальності водія електросамокату, тобто розглядає протокол в межах інкримінованого адміністративного правопорушення. Водночас, суд відзначає, що суд оцінює обставини справи, виходячи зі змісту усіх наявних у ній доказів, а також надає оцінку встановленим обставинам справи, з точки зору кваліфікації дій особи щодо якої складено проткол. В цьому контексті слід також відзначити, що навіть порушення Правил дорожнього руху водієм електросамокату не звільняє пішохода ОСОБА_1 від обов`язку дотримуватись цих Правил. Навіть у разі створення небезпеки учасником дорожнього руху, в тому числі водієм електросамокату, не звільняє пішохода від обов`язку вжити заходів, необхідних для уникнення або зменшення такої небезпеки. 
		Варто також відзначити, що відповідно до п.п. 1.3-1.5 Правил дорожнього руху:
		- учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими; 
		- кожний учасник дорожнього руху має право розраховувати на те, що й інші учасники виконують ці Правила та; 
		- дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків;
		- особа, яка створила такі умови, зобов`язана негайно вжити заходів до забезпечення безпеки дорожнього руху на цій ділянці дороги та вжити всіх можливих заходів до усунення перешкод, а якщо це неможливо, попередити про них інших учасників дорожнього руху, повідомити уповноважений підрозділ Національної поліції, власника дороги або уповноважений ним орган.
		В контексті наведених вище положень ПДР варто відзначити, що в ході розгляду справи не здобуто жодних доказів, які вказують на те, що ОСОБА_1 не мала можливості уникнути зіткнення.
		Щодо тверджень ОСОБА_1 про те, що працівниками поліції не дотримано строків складання протоколу про адміністративне правопорушення, суд зазначає наступне.
		Протокол про адміністративне правопорушення і відомості, які відображені в ньому є лише одним із доказів, на підставі яких суд, в ході розгляду справи, встановлює наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення. При цьому, джерела доказів, перелік яких вказаний у ст. 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення, дає можливість суду оцінити кожен з доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (ст. 252 КУпАП).
		Складання адміністративного протоколу  це процесуальна дія, яка спрямована на фіксацію адміністративного правопорушення та в силу приписів статей 251, 252 КУпАП, є предметом оцінки суду в якості доказу вчинення такого правопорушення при розгляді справи про притягнення особи до адміністративної відповідальності. Правильність складання протоколу перевіряється при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення (пункт 2 частини 1 статті 278 КУпАП). При цьому сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не є рішенням суб`єкта владних повноважень.
		Відповідні висновки містяться упостанові КАС ВС від 10 липня 2020 року у справі №420/647/19.
		З матеріалів справи вбачається, що за фактом дорожньо-транспортної пригоди в результаті, якої ОСОБА_1 отримала тілесні ушкодження, працівниками поліції проводились процесуальні дії з метою встановлення всіх обставин події, зокрема: проводився огляд місця дорожньо-транспортної пригоди, відбирались пояснення в учасників події та свідка. Лише після перевірки всіх можливих версій події, та встановлення наявності в діях ОСОБА_1 ознак вчинення адміністративного правопорушення, був складений протокол про адміністративне правопорушення.
		Наведене зокрема встановлено з письмових пояснень ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , які датовані 20.09.2022 та 14.09.2022, відповідно, тобто фактично протокол був складений після отримання додаткових пояснень від ОСОБА_1 20.09.2022.
		Отже, посилаючись на положення ст. 254 КУпАП, відповідно до яких, протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення, у двох примірниках, один із яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 помилково ототожнює поняття «виявлення особи, яка вчинила правопорушення» з встановленням осіб (їх анкетних даних) які мають відношення до події правопорушення.
		Враховуючи вищенаведене, суд не вбачає підстав для визнання протоколу про адміністративне правопорушення недопустимим доказом.
		Відповідно дост. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
		Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване правопорушення було вчинено і обвинувачена особа є винною у його вчиненні.
		Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння: як тих, що утворюють об`єктивну сторону діяння, так і тих, що визначають його суб`єктивну сторону. 
		Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих суду доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.
		Обов`язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення (в даному випадку суть правопорушення наведена у протоколах працівниками поліції) має пояснювати усі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення, тобто в даному випадку  версії працівників поліції. Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.
		Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення (у даному випадку уповноважених представників поліції) була лише більш вірогідною за версію захисту. Законодавець вимагає, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за інкримінованим обвинуваченням.
		Крім того, у п. 2 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зазначено, що кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено згідно закону. У розумінніКонвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року, притягнення особи до адміністративної відповідальності розцінюється як «кримінальне обвинувачення», оскільки адміністративні правопорушення та стягнення мають ознаки, притаманні «кримінальному обвинуваченню» у значенні ст. 6 Конвенції.    
		Зважаючи на суть правопорушення, його характер, санкцію, наведені положення можуть бути застосовані і у даній справі.
		Суд при оцінці доказів керується критерієм доведеності винуватості особи «поза будь-яким розумним сумнівом» і така доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.
		Оцінюючи вищеописані зібрані по справі, досліджені та перевірені в судовому засіданні докази, суд визнає їх такими, що знаходяться у об`єктивному взаємозв`язку з інкримінованим правопорушенням, не спростовані в ході судового розгляду, передбачені як джерела доказування чинним законодавством та зібрані у відповідності процесуальними нормами, відтак суд вважає повністю доведеним факт вчинення особою інкримінованого адміністративного правопорушення. 
		Аналізуючи докази по даній справі з точки зору їх допустимості, об`єктивності та достатності, за відсутності будь-яких істотних суперечностей, приходжу до висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 127 КУпАП, доведена поза розумним сумнівом.
		Статтею 23 КУпАП передбачено, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами. 
		Згідно ст. 22 КУпАП, при малозначності вчиненого адміністративного правопорушення орган (посадова особа), уповноважений розглядати справу, може звільнити порушника від адміністративної відповідальності і обмежитись усним зауваженням.
		Стаття 33КУпАП,встановлює загальніправила накладеннястягнення заадміністративне правопорушення. Так, стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України.
		При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, справ про адміністративні правопорушення, передбаченістаттею 132-2цього Кодексу, та за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису). Особливості накладення стягнення при розгляді справ без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті та за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюютьсястаттями 279-1-279-8цього Кодексу.
		Отже, аналіз наведених положень та тлумачення визначення адміністративного стягнення вказує на те, що це захід адекватної реакції держави на вчинення фізичною чи юридичною особою адміністративних деліктів із акцентом як на майнові (фінансові) обмеження прав, правомочностей, так й вплив на саму особу, її психіку та поведінку. Крім того, адміністративне стягнення  це засіб примусу, що застосовується від імені держави до суб`єктів адміністративного проступку, визнаних винними у вчиненні адміністративного проступку.
		Одним із принципів реалізації гуманістичних проявів у правовому регулюванні суспільних відносин в Україні є можливість звільнення правопорушника від юридичної відповідальності, на підставі визнання уповноваженими посадовими особами вчиненого ним протиправного діяння малозначним для суспільства.
		Втручання держави в право особи на мирне володіння своїм майном повинно здійснюватися з дотриманням принципу «пропорційності» (principle of proportionality) - «справедливої рівноваги (балансу)» (fair balance) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. «Справедлива рівновага» не означає обов`язкового досягнення соціальної справедливості в кожній конкретній справі, а передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа несе «індивідуальний і надмірний тягар».
		Дискреційні повноваження суду - це можливість діяти за власним розсудом, у межах закону, можливість застосовувати норми закону та вчиняти конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними).
		Як вбачається з матеріалів справи, внаслідок вчиненого ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, остання отримала тілесні ушкодження, тобто фактично теж постраждала внаслідок допущення порушень ПДР. В свою чергу, інших очевидних тяжких наслідків від події наведеної у протоколі не настало.
		При цьому суд також враховує те, що здійснюючи правосуддя, суд може в межах наданих йому дискреційних повноважень та вважає за доцільне не застосовувати до правопорушника адміністративне стягнення, що, серед іншого наведеного вище, відповідає принципам гуманізму.
		Ухвалюючи рішення у даній справі, суд вважає за необхідне звернути увагу особи відносно якої складено протокол на суворому дотриманні правил дорожнього руху та на недопустимості вчинення адміністративних правопорушень у майбутньому. 
		Відповідно до п. 3 ст. 284КУпАП,постанова про закриття справи виноситься при оголошенні усного зауваження.
		Беручи до уваги конкретні обставини справи за яких вчинено правопорушення, ступінь вини  ОСОБА_1 , дані проособу порушника, яка раніше до адміністративної відповідальності не притягувалася, суд вважає за можливе, на підставіст.22КУпАП,звільнити  ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 127 КУпАП, у зв`язку з малозначністю вчиненого нею адміністративного правопорушення, обмежившись уснимзауваженням.
		Керуючись ст.ст. 22, 127, 283, 284 КУпАП, -
		 
		постановив:
		 
		ОСОБА_1 звільнити від адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 127 Кодексу України про адміністративні правопорушення, обмежившись усним зауваженням.
		Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 127 Кодексу України про адміністративні правопорушення  закрити.
		Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення.
		 
		 
		 
		Суддя Стрельбицький В.В.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...