Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 592/3744/22 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із трудових правовідносин, з них; про поновлення на роботі, з них.
Надіслано для оприлюднення: 04.11.2022. Зареєстровано: 07.11.2022. Забезпечено надання загального доступу: 08.11.2022.
Дата набрання законної сили: 03.11.2022
Номер судового провадження: 22-ц/816/912/22

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  
		 
		03 листопада 2022 року м.Суми
		Справа №592/3744/22 
		Номер провадження 22-ц/816/912/22
		 
		Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: 
		головуючого - Ткачук С. С. (суддя-доповідач),
		суддів - Кононенко О. Ю. , Собини О. І. 
		за участю секретаря судового засідання - Назарової О.М., 
		учасники справи: 
		позивач  ОСОБА_1 ,
		відповідач: Комунальна установа Сумська загальноосвітня школа І  ІІІ ступенів № 20, м. Суми, Сумської області,
		розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 22 липня 2022 року, в складі судді Князєва В.Б., ухвалене у м. Суми,
		 
		 в с т а н о в и в:
		 
		Звернувшись до суду в червні 2022 року, позивач просив суд зобов`язати комунальну установу Сумська загальноосвітня школа І  ІІІ ступенів № 20 поновити його на роботі.
		Свої вимоги мотивував тим, що з 31.09.2021 року він працював на посаді вчителя англійської мови в Комунальній установі Сумська загальноосвітня школа І  ІІІ ступенів № 20 м. Суми, Сумської області.
		Вказує, що 17.05.2022 року він звернувся до директора даної школи із заявою про надання йому оплачуваної щорічної відпустки з 01.06.2022 року. На свою заяву ним було отримано відповідь про відмову в наданні оплачуваної щорічної відпустки з 01.06.2022 року, а 06.06.2022 року йому було видано наказ про звільнення. Вказує, що він не згоден із припиненням трудового договору в зв`язку із закінченням строку його дії.
		Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 22 липня 2022 року в задоволенні позову відмовлено.
		Ухвалюючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходив з того, що припинення трудового договору після закінчення строку не вимагає заяви або якогось волевиявлення працівника. Свою волю на укладання строкового трудового договору він уже заявив, коли писав заяву про прийняття на роботу за строковим трудовим договором. У цей же час він виразив волю і на припинення такого трудового договору після закінчення строку на який він був укладений.
		Не погоджуючись із вказаним рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким задовольнити його позовні вимоги в повному обсязі.
		Доводи апеляційної скарги мотивує тим, що директор школи повинна була звільнити його після закінчення оплачуваної щорічної відпустки, а тому його звільнення є незаконним. Вказує, що у разі незаконного звільнення працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. Зазначає, що він також має право на допомогу на оздоровлення, яку йому виплачено не було, чим порушено його права. 
		Від відповідача до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому остання не погоджується з доводами викладеними в апеляційній скарзі та зазначає, що позивачем 05.05.2022 року було подано заяву про надання щорічної оплачуваної відпустки пропорційно відпрацьованому ним часу з 01.06.2022 року. 17.05.2022 року. Позивач подав заяву про поділ вказаної відпустки на 2 частини, одну з яких просив надати до закінчення воєнного стану, а іншу після. У відповідь йому було запропоновано продовжити трудовий договір до 07.06.2022 року та надати щорічну відпустку в період літніх канікул тривалістю 24 календарних дні з виплатою допомоги на оздоровлення з 08.06.2022 по 01.07.2022. Вказує, що з позивачем було продовжено трудовий договір до 07.06.2022 року, проте позивач відмовився ознайомлюватися із вказаним наказом. В зв`язку з відмовою позивача продовжувати строковий трудовий договір, було видано наказ від 27.05.2022 року № 110  К «Про внесення змін до наказу № 105-К від 17.05.2022 року «Про продовження строкового трудового договору» та був анульований п. 3 наказу № 105  К від 17.05.2022 року щодо продовження договору з ОСОБА_1 до 07.06.2022 року. Зазначає, що через відмову позивача продовжувати строковий трудовий договір до закінчення навчального 2021  2022 року до 07.06.2022 року та в зв`язку з неможливістю надання щорічної відпустки педагогічним працівникам протягом навчального року, він був звільнений 31.05.2022 року згідно з п. 2 ст. 36 КЗпП України з виплатою грошової компенсації за невикористану відпустку. 01.06.2022 року позивачу було надіслано повідомлення про отримання трудової книжки, а 06.06.2022 року останній підписав наказ про звільнення.
		Позивач в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити.
		Представник комунального закладу освіти в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечувала, просив в її задоволенні відмовити.
		Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.
		З матеріалів справи вбачається, що наказом комунальної установи Сумська загальноосвітня школа І  ІІІ ступенів № 20, м. Суми, Сумської області від 31.08.2021 року ОСОБА_1 було прийнято на роботу до комунальної установи Сумська загальноосвітня школа І  ІІІ ступенів № 20, м. Суми, Сумської області на посаду учителя англійської мови за строковим трудовим договором на період з 01.09.2021 року по 31.05.2022 року (а.с. 4).
		17.05.2022 року комунальною установою Сумська загальноосвітня школа І  ІІІ ступенів № 20, м. Суми, Сумської області видано наказ від 17.05.2022 року про продовження строкового договору, відповідно до п. 3 якого, продовжено термін дії строкового трудового договору № 132-К від 31.08.2021 року з ОСОБА_1 , учителем англійської мови по 07.06.2022 року (а.с.23).
		17.05.2022 року позивач надав відповідачу заяву про надання йому основної щорічної оплачуваної відпустки з 01.06.2022 року та виплати йому матеріальної допомоги на оздоровлення (а.с.6).
		Листом комунальної установи Сумська загальноосвітня школа І  ІІІ ступенів № 20, м. Суми, Сумської області від 18.05.2022 року позивача повідомлено про те, що в зв`язку із закінченням навчального року 2021-2022 07.06.2022 року, із ним продовжено строковий трудовий договір по 07.06.2022 року, відповідно до наказу комунальної установи Сумська загальноосвітня школа І  ІІІ ступенів № 20, м. Суми, Сумської області від 17.05.2022 року №105-К. При умові продовження воєнного стану йому буде надано щорічну відпустку тривалістю 24 календарних дні з 08.06.2022 року по 01.07.2022 року (а.с.24).
		25.05.2022 року комунальною установою Сумська загальноосвітня школа І  ІІІ ступенів № 20, м. Суми, Сумської області складено акт № 1 про відмову ОСОБА_1 від проставлення підпису про ознайомлення з наказом та від проставлення підпису на відповіді на заяву (а.с.25).
		Наказом комунальної установи Сумська загальноосвітня школа І  ІІІ ступенів № 20, м. Суми, Сумської області від 27.05.2022 року № 110-К «Про внесення змін до наказу № 105-К від 17.05.2022 року «Про продовження строку трудового договору» анульовано п. 3 наказу комунальної установи Сумська загальноосвітня школа І  ІІІ ступенів № 20, м. Суми, Сумської області № 105-К від 17.05.2055 року «Про продовження строку трудового договору» (а.с.26).
		Листом від 31.05.2022 року № 147 відповідач повідомив позивача про те, що відпустки повної тривалості педагогічним працівникам у перший та наступні робочі роки надаються у період літніх канікул незалежно від часу прийняття їх на роботу. Навчальний рік 2021-2022 закінчується 07.06.2022 року, а тому йому було запропоновано продовжити трудовий договір до 07.06.2022 року проте він відмовився з невідомих причин. В зв`язку з неможливістю надання щорічної відпустки протягом навчального року, його буде звільнено 31.05.2022 року згідно п. 2 ст. 36 КЗпП України з виплатою грошової компенсації за невикористані дні щорічної відпустки (а.с.3).
		Наказом комунальної установи Сумська загальноосвітня школа І  ІІІ ступенів № 20, м. Суми, Сумської області від 31.05.2022 року ОСОБА_1 було звільнено з посади учителя англійської мови на підставі п. 2 ст. 36 КЗпП України за закінченням строку трудового договору (а.с.5). 06.06.2022 року відповідач ознайомився із вказаним наказом.
		31.05.2022 року комунальною установою Сумська загальноосвітня школа І  ІІІ ступенів № 20, м. Суми, Сумської області складено акт № 2 про відмову ОСОБА_1 від проставлення підпису про ознайомлення з наказом, відповідно до якого останній відмовився від ознайомлення з наказом про припинення трудового договору та від отримання трудової книжки (а.с.29).
		01.06.2022 року позивачу направлено повідомлення про необхідність отримання трудової книжки.
		Положеннями ст. 2 КЗпП України визначено, право громадян України на працю, тобто на одержання роботи з оплатою праці не нижче встановленого державою мінімального розміру, включаючи право на вільний вибір професії, роду занять і роботи, забезпечується державою. Працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою.
		Відповідно до ч. 1 ст. 21 КЗпП України трудовим договором є угода між працівником і роботодавцем (роботодавцем - фізичною особою), за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а роботодавець (роботодавець - фізична особа) зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
		Частиною 3 ст. 21 КЗпП України визначено, що особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов`язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення та організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.
		Згідно з ст. 23 КЗпП України трудовий договір може бути: 1) безстроковим, що укладається на невизначений строк; 2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; 3) таким, що укладається на час виконання певної роботи.
		Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.
		Роботодавець зобов`язаний інформувати працівників, які працюють за строковим трудовим договором, про вакансії, що відповідають їх кваліфікації та передбачають можливість укладення безстрокового трудового договору, а також забезпечити рівні можливості таких працівників для його укладення.
		Правові, організаційні та економічні засади функціонування та розвитку системи загальної середньої освіти врегульовано Законом України «Про повну загальну середню освіту».
		Згідно з ч. 2 ст. 3 Закону України «Про повну загальну середню освіту» основними завданнями законодавства України про загальну середню освіту, серед іншого, є визначення прав та обов`язків учасників освітнього процесу.
		Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України «Про повну загальну середню освіту» учасниками освітнього процесу в закладах освіти є учні, педагогічні працівники, інші працівники закладу освіти, батьки учнів, асистенти дітей.
		Частиною 1 ст. 22 Закону України «Про повну загальну середню освіту» (в редакції на день укладання позивачем контракту) на посади педагогічних працівників приймаються особи, які мають педагогічну освіту, вищу освіту та/або професійну кваліфікацію, вільно володіють державною мовою (для громадян України) або володіють державною мовою в обсязі, достатньому для спілкування (для іноземців та осіб без громадянства), моральні якості та фізичний і психічний стан здоров`я яких дозволяють виконувати професійні обов`язки.
		При цьому частиною 2 ст. 22 вказаного закону встановлено, що педагогічні працівники мають права, визначені Законом України «Про освіту», цим Законом, законодавством, колективним договором, трудовим договором та/або установчими документами закладу освіти. Педагогічні працівники закладів освіти приймаються на роботу за трудовими договорами відповідно до вимог цього Закону та законодавства про працю.
		Педагогічні працівники державних і комунальних закладів загальної середньої освіти, які досягли пенсійного віку та яким виплачується пенсія за віком, працюють на основі трудових договорів, що укладаються строком від одного до трьох років. Засновники приватних та корпоративних закладів освіти самостійно визначають порядок укладання трудових договорів, у тому числі строкових, з особами, які приймаються на посади працівників відповідних закладів освіти відповідно до вимог цього Закону та законодавства про працю.
		З аналізу вказаної правової норми вбачається, що відповідно до вказаного закону строкові трудові договори укладаються лише з педагогічними працівниками державних і комунальних закладів загальної середньої освіти за наявності одночасно двох умов: останні 1) досягли пенсійного віку та 2) отримують пенсію за віком.
		Разом з тим, матеріали справи не містять доказів того, що відповідач є пенсіонером та отримує пенсію за віком, а тому колегія суддів приходить до висновку, що з ним не може бути укладений строковий трудовий договір, оскільки укладання такого договору з педагогічними працівниками державних і комунальних закладів загальної середньої освіти, що не досягли пенсійного віку та не отримують пенсію за віком вказаним законом не передбачено.
		При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що підстави припинення трудового договору встановлено ст. 36 КЗпП України. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 36 КЗпП України, підставою припинення трудового договору є закінчення строку (пункт 2 і 3 статті 23), крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна із сторін не поставила вимогу про їх припинення.
		В абзаці 3 п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» надано наступні роз`яснення: оскільки згідно з ч. 2 ст. 23 КЗпП трудовий договір на визначений строк укладається лише у разі, коли трудові відносини на невизначений строк не може бути встановлено з урахуванням характеру роботи або умов її виконання, або інтересів працівника (наприклад його бажання), або в інших випадках, передбачених законодавчими актами, укладання трудового договору на визначений строк при відсутності зазначених умов є підставою для визнання його недійсним в частині визначення строку. 
		Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		Частинами 5,6 ст. 81 ЦПК встановлено, що докази подаються сторонами та іншими учасниками справи, при цьому доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
		Разом з тим, відповідачем всупереч вказаних вимог процесуального закону не було надано до суду доказів того, що характер роботи позивача чи умови її виконання, або інтереси самого позивача надавали йому передбачені законом підстави для укладання з позивачем саме строкового трудового договору. 
		Як підтвердила керівник комунального закладу освіти, позивача було прийнято на вакантну посаду, згідно штатного розкладу.
		Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що статтею 22 Закону України «Про повну загальну середню освіту» визначено мінімальний строк укладення контракту з педагогічними працівниками державних і комунальних закладів загальної середньої освіти, який становить не менше 1 року. Разом з тим з позивачем було укладено строковий трудовий договір на строк менше 1 го року, а саме: строком на 9 місяців, що також суперечить вказаним нормам матеріального права.
		Таким чином, колегія суддів звертає увагу, що на підставі п. 2 ч. 1 ст. 36 КЗпП України може бути припинений тільки строковий трудовий договір, укладений як строковий відповідно до закону. Якщо ж строковий трудовий договір укладено всупереч правилам статті 23 КЗпП України, то умова про строк є незаконною. Трудовий договір у такому разі вважається укладеним на невизначений строк, і він не може бути припинений у зв`язку із закінченням строку.
		З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку про незаконність дій відповідача щодо припинення трудового договору з позивачем на підставі п. 2 ч. 1 ст. 36 КЗпП України. 
		Щодо доводів позивача викладених в апеляційній скарзі стосовно того, що відповідач зобов`язаний був надати йому щорічну оплачувану відпустку саме з 01.06.2022 року, то колегія суддів звертає увагу на те, що відповідно до ч. 3, 4 ст.10 Закону України «Про повну загальну середню освіту» освітній процес у закладах загальної середньої освіти організовується в межах навчального року, що розпочинається у День знань - 1 вересня, триває не менше 175 навчальних днів і закінчується не пізніше 1 липня наступного року. Якщо 1 вересня припадає на вихідний день, навчальний рік розпочинається у перший за ним робочий день. Структура і тривалість навчального року, навчального тижня, навчального дня, занять, відпочинку між ними, форми організації освітнього процесу визначаються педагогічною радою закладу освіти у межах часу, передбаченого освітньою програмою, відповідно до обсягу навчального навантаження, встановленого відповідним навчальним планом, та з урахуванням вікових особливостей, фізичного, психічного та інтелектуального розвитку дітей, особливостей регіону тощо.
		З огляду на викладене, тривалість 2021-2022 навчального року визначається педагогічною радою закладу освіти, і не повинна бути довшою ніж 1 липня 2022 року. Як вказано самим відповідачем, термін закінчення навчального року 2021  2022 було встановлено по 07.06.2022 року, в той час, як строк дії трудового договору самого позивача закінчувався 31.05.2022 року.
		Разом з тим, відповідно до п. 14 ст. 10 ЗУ «Про відпустки», керівним, педагогічним, науковим, науково-педагогічним працівникам, спеціалістам навчальних закладів щорічні відпустки повної тривалості у перший та наступні робочі роки надаються у період літніх канікул незалежно від часу прийняття їх на роботу.
		Таким чином, колегія суддів погоджується з доводами викладеними в апеляційній скарзі відносно того, що під час укладання строкового трудового договору з позивачем строком на 9 місяців по 31.05.2022 року, відповідачу було відомо про те, що позивач фактично буде позбавлений права на щорічну оплачувану відпустку за відпрацьований період роботи, оскільки навчальний рік закінчується 07.06.2022 року, а трудовий договір позивача на 8 днів раніше  30.05.2022 року. 
		Відповідно до ч. 2 ст. 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
		Питання оплати вимушеного прогулу в суді першої інстанції не з`ясовувалися.
		Позивач підтвердив, що дійсно ним в суді першої інстанції не порушувалося питання оплати вимушеного прогулу та погодився, що це питання він може вирішити в позасудовому порядку. 
		Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
		Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення суду повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
		Таким чином, через неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню та ухваленню нового рішення про задоволення позовних вимог.
		Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України підлягає також зміні розподіл судових витрат. 
		Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» позивач звільнений від сплати судового збору. Разом з тим, оскільки апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги та позовних вимог позивача, то відповідно до п. 1 ч. 2ст. 141 ЦПК України судові витрати по сплаті судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції та за апеляційний перегляд справи підлягають стягненню з відповідача на користь держави.
		Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 381-382, 389 ЦПК України, суд
		 
		 п о с т а н о в и в:
		 
		Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
		Рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 22 липня 2022 року скасувати та ухвалити нове.
		Позов задовольнити.
		Поновити ОСОБА_1 на посаді учителя англійської мови комунальної установи Сумська загальноосвітня школа І  ІІІ ступенів № 20, м. Суми, Сумської області з 01 червня 2022 року.
		Стягнути з Комунальної установи Сумська загальноосвітня школа І  ІІІ ступенів № 20, м. Суми, Сумської області на користь держави понесені судові витрати по сплаті судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції в розмірі 992 грн. 40 коп. та за апеляційний перегляд справи в розмірі 1488 грн. 60 коп.
		Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і на неї може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
		 
		Повне судове рішення складено 03 листопада 2022 року.
		 
		 
		 
		Головуючий - С.С. Ткачук
		 
		Судді: О.Ю. Кононенко
		 
		 О.Ю.Собина

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...