Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 761/16558/22 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Провадження за поданням правоохоронних органів, за клопотанням слідчого, прокурора та інших осіб про; скасування арешту майна.
Надіслано для оприлюднення: 05.11.2022. Зареєстровано: 07.11.2022. Забезпечено надання загального доступу: 08.11.2022.
Дата набрання законної сили: 01.11.2022
Номер судового провадження: 1-кс/761/9177/2022
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12021105100003147

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа № 761/16558/22
		Провадження № 1-кс/761/9177/2022
		У Х В А Л А
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		01 листопада 2022 року                                                        місто Київ
		 
		Слідчий суддя Шевченківського районного суду міста Києва ОСОБА_4, при секретарі ОСОБА_5, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду матеріали клопотання адвоката ОСОБА_6, який діє в інтересах ОСОБА_1 , про скасування арешту майна в кримінальному провадженні № 12021105100003147, який накладений ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 12 липня 2022 року 
		У С Т А Н О В И В:
		Шевченківським УП ГУ НП у місті Києві здійснюється досудове розслідування кримінального провадження № 12021105100003147 від 07 вересня 2021 року, за ознаками вчинення кримінального проступку, передбаченого ст. 356 КК України.
		Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 12 липня 2022 року накладено арешт на земельну ділянку 8000000000:91:188:0005, розміром 0, 612 га., за адресою: АДРЕСА_1 та об`єкт нерухомого майна, реєстраційний номер 757239980000, за адресою: АДРЕСА_1 (житловий будинок літ. «А», сарай літ. «Б», льох літ. «під. Б», гараж літ. «В») на праві приватної спільної власності належить ОСОБА_2 (розмір частки 19/50) та ОСОБА_1 (розмір частки 149/300, 37/300) із забороною вчиняти будь-які дії відносно вказаного майна, зокрема із забороною проводити будівельні роботи та здійснювати реконструкцію вказаного нерухомого майна.
		18 серпня 2022 року до слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва звернувся із клопотанням адвокат ОСОБА_6, який діє в інтересах ОСОБА_1 , про скасування арешту майна в кримінальному провадженні № 12021105100003147, який накладений ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 12 липня 2022 року.
		Заявник просив проводити розгляд клопотання без його участі.
		Прокурор, проти задоволення клопотання заперечив.
		Фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів не відбувалось на підставі ч. 4 ст. 107 КПК України.
		Дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя зазначає наступне.
		Відповідно до ч. 2 ст. 132 КПК України, клопотання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження на підставі ухвали слідчого судді подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування.
		Отже, клопотання подано до належного суду.
		З клопотання та долучених до нього документів вбачається, що арешт на земельну ділянку та об`єкт нерухомого майна було накладено з метою збереження речових доказів.
		Відповідно до ч. 2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього спеціальної конфіскації (у разі арешту майна з підстав, передбачених пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (у разі арешту майна з підстав, передбачених пунктами 2, 3 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою; 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
		Згідно із ч. 1 ст. 174 КПК України арешт майна може бути скасовано повністю або частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
		Накладення арешту на майно можливе лише за умови наявності підстав вважати, що воно є доказом злочину, що повинно бути встановлено в судовому порядку на підставі достатніх й допустимих доказів, наданих слідчим.
		Як визначено у ст. ст. 7, 16 КПК Украі?ни, загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здіи?снюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.
		Згідно практики Європеи?ського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння маи?ном повинно бути законним (рішення у справі «Іатрідіс проти Греціі?» [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенціі? вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (рішення у справі «Антріш проти Франціі?», від 22.09.1994, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгаріі?», заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10.05.2007). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння маи?ном повинно забезпечити «справедливии? баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретноі? особи. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальнии? та надмірнии? тягар (рішення від 23.09.1982 у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеціі?», пп. 69 і 73, Series A N 52). Має існувати обґрунтоване пропорціи?не співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеи?мс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).
		Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчудження об`єктів нерухомого майна - об`єкт нерухомого майна, реєстраційний номер 757239980000, за адресою: АДРЕСА_1 (сарай літ. «Б», льох літ. «під. Б», гараж літ. «В») на праві приватної спільної власності належить ОСОБА_3 (розмір частки 19/50) та ОСОБА_1 (розмір частки 149/300, 37/300).
		Отже, власником частки приватної спільної власності у розмірі 149/300, 37/300 за адресою: АДРЕСА_1 є ОСОБА_1 .
		У даній справі прокурор, обґрунтовуючи підстави і мету накладення арешту на земельну ділянку та будівлю, послався на необхідність збереження їх як речових доказів, визнаних такими постановою дізнавача у кримінальному провадженні № 12021105100003147 та унеможливлення подальшого псування, пошкодження, знищення майна.
		У свою чергу, слідчий суддя дійшов висновку, що земельна ділянка та будівля відповідають ознакам, визначеним у ст. 98 КПК України та є об`єктами кримінального правопорушення.
		Разом з тим, ні матеріалами кримінального провадження, ні в ухвалі слідчого судді належним чином не доведено відповідність арештованого майна критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України, і, зокрема, не зазначено, які саме ознаки свідчать про те, що земельна ділянка та будівля були чи є об`єктами кримінального правопорушення - предмету кримінального провадження № 12021105100003147, особливо враховуючи склад цього кримінального правовопорушення (стаття 356 КК України) та його криміналістичну характеристику, а також коли, ким і яким чином встановлено та якими доказами доведено наявність таких ознак.
		За приписами ч. 1 ст. 170 КПК України завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
		Згідно із ч. 11 ст. 170 КПК України заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.
		У той же час ні на момент вирішення клопотання прокурора про застосування арешту майна, ні на теперішній час матеріали кримінального провадження не містять жодних конкретних даних, які б вказували на існування зазначених ризиків, а також не доведено існування обставин, якими підтверджується, що незастосування арешту щодо земельної ділянки та будівлі призведе до їх приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі.
		Крім того, з наявних у слідчого судді матеріалів кримінального провадження вбачається, що в ході досудового розслідування не встановлено ознак того, що земельна ділянка та будівля були чи є об`єктами кримінального правопорушення, передбаченого ст. 356 КК України, що означає, що вони не можуть мати значення в даному кримінальному провадженні та, відповідно, виключається законність визнання їх речовими доказами у кримінальному провадженні № 12021105100003147; не наведено жодних даних, які б свідчили про існування обставин, дій чи бездіяльності будь-яких осіб, наслідком яких була, є чи стало б у майбутньому приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення арештованого майна земельної ділянки та будівлі, і таким чином виключає необхідність та доцільність їх арешту з метою забезпечення їх збереження.
		Тобто слідчим не доведено, що майно, на яке накладено арешт, є знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегло на собі його сліди або містить інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, як це визначено ст. 98 КПК України. Не підтверджено також, що майно набуто протиправним шляхом.
		Вирішуючи питання про скасування арешту майна слідчий суддя враховує загальні засади застосування заходів забезпечення кримінального провадження у відповідності до Розділу ІІ КПК України, якими передбачено обґрунтування необхідності такого ступеню втручання у права і свободи особи потребами досудового розслідування, принцип співмірності.
		Проте, зі змісту наявних у справі матеріалів не вбачається даних, які б свідчили, що вказані заходи забезпечення кримінального провадження є співмірними та пропорційними.
		При вирішенні даного клопотання слідчий суддя враховує, що відповідно до усталеноі? практики Європеи?ського суду з прав людини, продовження заходів забезпечення кримінального провадження, як упродовж досудового розслідування так і судового розгляду, ґрунтується на презумпціі?, що з перебігом ефективного розслідування справи та і?і? судового розгляду зменшуються ризики, які стали підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження, відповідно зі спливом певного часу орган досудового розслідування має навести додаткові доводи в обґрунтування наявних ризиків, що залишаються та і?х аналіз, як підстави для подальшого втручання у права особи в тому числі щодо позбавлення або обмеження права власності.
		Крім того, слідчий суддя зауважує, що в ході розгляду клопотання про скасування арешту майна судом встановлено, що кримінальне провадження № 12021105100003147 закрите.
		Таким чином, слідчий суддя доходить висновку, що арешт на майно накладено необґрунтовано, а тому клопотання підлягає задоволенню.
		Керуючись ст. ст. 174, 376, 532 КПК України, слідчий суддя, -
		У Х В А Л И В :
		Скасувати арешт, накладений у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12021105100003147 від 07.09.2021, за ознаками кримінального проступку, передбаченого ст. 356 КК України, на земельну ділянку 8000000000:91:188:0005, розміром 0, 612 га., за адресою: АДРЕСА_1 та об`єкт нерухомого майна, реєстраційний номер 757239980000, за адресою: АДРЕСА_1 (житловий будинок літ. «А», сарай літ. «Б», льох літ. «під. Б», гараж літ. «В») на праві приватної спільної власності належить ОСОБА_2 (розмір частки 19/50) та ОСОБА_1 (розмір частки 149/300, 37/300) із забороною вчиняти будь-які дії відносно вказаного майна, зокрема із забороною проводити будівельні роботи та здійснювати реконструкцію вказаного нерухомого майна.
		Ухвала оскарженню не підлягає.
		 
		Слідчий суддя                                                                 ОСОБА_4

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...