Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 757/20430/21-ц : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Інші справи позовного провадження.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 07.11.2022. Забезпечено надання загального доступу: 08.11.2022.
Дата набрання законної сили: 02.11.2022
Номер судового провадження: 61-15850ск21

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Постанова
		Іменем  України             
		 
		02 листопада 2022 року
		м. Київ
		 
		справа № 757/20430/21-ц
		 
		провадження № 61-15850 св 21
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
		 
		головуючого - Луспеника Д. Д.,
		 
		суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В.,    Черняк Ю. В.,
		 
		учасники справи:
		позивач - первинна профспілкова організація Каскаду Київських ГЕС і ГАЕС,
		відповідачі: приватне акціонерне товариство «Укргідроенерго», Кабінет Міністрів України,
		 
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу первинної профспілкової організації Каскаду Київських ГЕС і ГАЕС на ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 28 січня 2022 року у складі судді Батрин О. В. та постанову Київського апеляційного суду від 21 червня              2022 року у складі колегії суддів: Рубан С. М., Заришняк Г. М., Кулікової С. В.,
		ВСТАНОВИВ:
		1.                 Описова частина 
		Короткий зміст позовних вимог
		У квітні 2021 року первинна профспілкова організація Каскаду Київських                  ГЕС і ГАЕСзвернулася до суду з позовом до приватного акціонерного товариства «Укргідроенерго» (далі - ПрАТ «Укргідроенерго»), Кабінету Міністрів України, в якому просила визнати недійсними положення              підпункту 25-29 пункту 73, абзацу 2 пункту 75, підпункту 1 пункту 111,  підпункту 7 пункту 115, підпунктів 116, 118, 119, 121, 122, підпункту 1            пункту 130 Статуту ПрАТ «Укргідроенерго», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2021 року № 235.
		Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції 
		Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 19 квітня 2021 року відкрито провадження у вказаній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
		Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 28 січня 2022 року провадження у цивільній справі за позовом первинної профспілкової організації Каскаду Київських ГЕС і ГАЕС до ПрАТ «Укргідроенерго», Кабінету Міністрів України про визнання недійсними положення пунктів Статуту закрито. 
		Судове рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позов первинної профспілкової організації Каскаду Київських ГЕС і ГАЕС подано в інтересах генерального директора ПрАТ «Укргідроенерго» ОСОБА_1 до                                 ПрАТ «Укргідроенерго», Кабінету Міністрів України про визнання недійсними положення пунктів Статуту товариства «Укргідроенерго», а отже, цей позов повинен розглядатися за правилами господарського судочинства, оскільки такі правовідносини є корпоративними, виникають між товариством та особами, яким довірено повноваження з управління ним. Ураховуючи викладене, справа підлягає розгляду у порядку господарського судочинства. 
		Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
		Постановою Київського апеляційного суду від 21 червня 2022 року апеляційну скаргу первинної профспілкової організації Каскаду Київських ГЕС і ГАЕС залишено без задоволення. Ухвалу Печерського районного суду м. Києва               від 28 січня 2022 року залишено без змін. 
		Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що вимогами процесуального законодавства передбачено юрисдикцію господарського суду щодо розгляду справ, які виникають з корпоративних відносин у спорах                  не лише господарського товариства з його учасниками (засновниками, акціонерами, членами), але й інших юридичних осіб з їхніми учасниками (засновниками, акціонерами, членами), якщо такий спір пов`язаний, зокрема            з діяльністю відповідної юридичної особи й управлінням нею. Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що цей спір підлягає розгляду у порядку господарського судочинства, оскільки позов пред`явлений первинною профспілковою організацією Каскаду Київських ГЕС і ГАЕС                       в інтересах генерального директора ПрАТ «Укргідроенерго» ОСОБА_1 до ПрАТ «Укргідроенерго», Кабінету Міністрів України про визнання недійсними положення пунктів Статуту ПрАТ «Укргідроенерго».
		Суд послався на відповідні правові висновки Великої Палати Верховного Суду. 
		Короткий зміст вимог касаційної скарги 
		У касаційній скарзі первинна профспілкова організація Каскаду Київських ГЕС і ГАЕСпросить ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 28 січня              2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 21 червня                  2022 року скасувати й направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм процесуального права.
		Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції 
		Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 серпня 2022 року відкрито                      касаційне провадження в указаній справі і витребувано цивільну справу                  № 757/20430/21-ц з Печерського районного суду м. Києва.
		У жовтні 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.
		Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 жовтня 2022 року справу за зазначеним позовом призначено до розгляду.
		Аргументи учасників справи
		Доводи особи, яка подала касаційну скаргу 
		Касаційна скарга мотивована тим, що у порядку господарського судочинства розглядаються трудові спори щодо керівника юридичної особи лише у тому разі, якщо такий спір стосується його звільнення на підставі пункту 5         частини першої статті 41 КЗпП України. В усіх інших випадах трудові спори,           а також позови, направлені на захист порушених трудових прав та законних інтересів, підлягають розгляду за правилами цивільного судочинства. Предметом цього позову є визнання недійсними положень Статуту                 ПрАТ «Укргідроенерго», які безпосередньо стосуються трудових прав та інтересів члена профспілки. Отже, профспілка пред`явила цей позов до роботодавця в інтересах генерального директора ПрАТ «Укргідроенерго», який є її членом, з метою захисту його прав.  
		Позивачем у справі є профспілка, в якої відсутні будь-які корпоративні права            у ПрАТ «Укргідроенерго».
		Суди безпідставно посилалися на відповідні правові висновки Верховного Суду, оскільки у цій справі наявні інші фактичні обставини, а релевантні висновки Верховного Суду щодо спірних правовідносин не застосовані. 
		Доводи осіб, які подали відзиви на касаційну скаргу
		У вересні 2022 року Кабінет Міністрів України подав відзив на касаційну скаргу, посилаючись на те, що оскаржувані судові рішення є законними і обґрунтованими, доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, на їх законність не впливають. Суди дійшли вірного висновку про закриття провадження у справі, оскільки сторонами у ній є юридичні особи, предметом спору є визнання недійсним пунктів Статуту ПрАТ «Укргідроенерго», тобто між сторонами виник корпоративний спір, а отже, справа підлягає розгляду                  у порядку господарського судочинства. 
		У вересні 2022 року ПрАТ «Укргідроенерго» подало відзив, в якому фактично підтримало доводи касаційної скарги, посилаючись на те, що первинна профспілкова організація Каскаду Київських ГЕС і ГАЕС не має корпоративних прав у ПрАТ «Укргідроенерго», а предметом позову є визнання недійсними пунктів Статуту товариства, які стосуються генерального директора                ПрАТ «Укргідроенерго», як члена профспілки. Отже, позов спрямований на захист трудових прав генерального директора товариства, як члена профспілки. 
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		З 18 березня 2010 року ОСОБА_1 є членом первинної профспілкової організації Каскаду Київських ГЕС і ГАЕС.
		23 липня 2019 року між наглядовою радою ПрАТ «Укргідроенерго»                                та ОСОБА_1 за посадою генерального директора ПрАТ «Укргідроенерго» укладено контракт, реєстраційний № 1 (а.с. 38-44, т. 1).
		Відповідно до пункту 2 контракту виникають трудові відносини між                 ОСОБА_1 та ПрАТ «Укргідроенерго» (а.с.38, т. 1).
		Згідно з пунктом 29 контракту керівник може бути звільнений із займаної посади генерального директора товариства, а цей Контракт розірваний з ініціативи Наглядової ради, до закінчення строку його дії (а.с. 42, т. 1).
		Відповідно до пункту 32 контракт діє з 23 липня 2019 року до 23 липня             2024 року включно (а.с.43, т. 1).
		24 лютого 2021 року постановою Кабінету Міністрів України № 235 затверджено Статут ПрАТ «Укргідроенерго» (а.с. 20, т. 1).
		За змістом підпунктів 25-29 пункту 73, абзацу 2 пункту 75, підпункту 1                 пункту 111, підпункту 7 пункту 115, пунктів 116, 118, 119, 121,122, підпункту 1 пункту 130 Статуту ПрАТ «Укргідроенерго» повноваженнями щодо призначення, припинення повноважень Генерального директора                        ПрАТ «Укргідроенерго», його відсторонення та визначення розміру його винагороди, а також припинення повноважень незалежних членів наглядової ради (незалежних директорів) ПрАТ «Укргідроенерго» наділено загальні збори                          ПрАТ «Укргідроенерго» та акціонера ПрАТ «Укргідроенерго», які також можуть передаватися Міністерству економіки України (а.с. 20-37, т. 1).
		2. Мотивувальна частина 
		Позиція Верховного Суду
		08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року 
		№ 460-IХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».
		Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. 
		Касаційна скарга первинної профспілкової організації Каскаду Київських            ГЕС і ГАЕС підлягає задоволенню.
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права 
		Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
		Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
		Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
		Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		Зазначеним вимогам закону судовірішення не відповідають. 
		Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних і юридичних осіб, державних та суспільних інтересів.
		Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.
		Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
		У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод                                  закріплено принцип доступу до правосуддя.
		Доступом до правосуддя згідно зі стандартами Європейського суду з прав людини є здатність особи безперешкодно отримати судовий захист до незалежного і безстороннього вирішення спорів за встановленою процедурою на засадах верховенства права.
		У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
		Частиною першою статті 125 Конституції України визначено, що судоустрій               в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.
		З метою якісної та чіткої роботи судової системи міжнародним і національним законодавством передбачено принцип спеціалізації судів.
		Частиною першою статті 19 ЦПК України визначено, що суди розглядають                 у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають     у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна                    та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними             від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.
		Вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суд повинен виходити із того, що у порядку цивільного судочинства суди розглядають справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ за КАС України або ГПК України віднесено до компетенції адміністративних чи господарських судів. Законом може бути передбачено розгляд інших справ за правилами цивільного судочинства.
		Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне, а по-друге, суб`єктний склад такого спору (однією зі сторін у спорі є, як правило, фізична особа), по-третє, пряма вказівка закону про вирішення спору в порядку певного судочинства.
		Відповідно до частин першої, другої статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.
		Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
		Справи, що відносяться до юрисдикції господарських судів, визначено  статтею 20 ГПК України.
		Відповідно до пункту 3 частини першої статті 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи                    у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів.
		Отже, до юрисдикції господарського суду належать спори, в яких повноваження позивача, як керівника юридичної особи (її виконавчого органу), припинені на підставі частини третьої статті 99 ЦК України, пункту 5           частини першої статті 41 КЗпП України, і він оскаржує законність дій органу управління юридичної особи (загальних зборів, наглядової ради) з такого припинення повноважень (звільнення).
		Водночас за правилами цивільного судочинства розглядаються спори, в яких позивач оскаржує законність розірвання з ним трудового договору з підстав, передбачених положеннями КЗпП України, крім розірвання трудового договору на підставі частини третьої статті 99 ЦК України, пункту 5          частини першої статті 41 КЗпП України, у зв`язку з припиненням повноважень посадових осіб. 
		Ураховуючи викладене, у порядку господарського судочинства розглядаються трудові спори щодо керівника юридичної особи лише у разі, якщо такий спір стосується його звільнення на підставі пункту 5 частини першої статті 41 КЗпП України.В інших випадках трудові спори, у тому числі, спори, що виникають з трудових правовідносин, а також позови, спрямовані на захист порушених трудових прав і законних інтересів, повинні розглядатися за правилами цивільного судочинства.
		Спірні правовідносини у цій справі виникли між первинною профспілковою                 організацією Каскаду Київських ГЕС і ГАЕС, яка захищає права члена профспілки - ОСОБА_1 , та ПрАТ «Укргідроенерго», як роботодавцем, тому суди дійшли помилкового висновку про застосування до спірних правовідносин положень статті 167 ГК України, згідно з частиною першою якої корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.
		У первинної профспілкової організації Каскаду Київських ГЕС і ГАЕС відсутні будь-які корпоративні права у ПрАТ «Укргідроенерго», профспілка не бере участі в управлінні цим товариством. Таким чином, між сторонами у справі виникли цивільно-правові відносини щодо захисту трудових прав члена профспілки. 
		Правове становище професійних спілок, їх статус та повноваження регулюються зокрема КЗпП України та Законом України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності».
		Працівники мають право, зокрема, на об`єднання в професійні спілки та на вирішення колективних трудових конфліктів (спорів) у встановленому законом порядку (частина друга статті 2 КЗпП України).
		Згідно з частинами першою, другою статті 246 КЗпП України та              частиною першою статті 37 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» первинні профспілкові організації на підприємствах, в установах, організаціях та їх структурних підрозділах представляють інтереси своїх членів і захищають їх трудові, соціально-економічні права та інтереси. Первинні профспілкові організації здійснюють свої повноваження через утворені відповідно до статуту (положення) виборні органи, а в організаціях, де виборні органи не утворюються, - через профспілкового представника, уповноваженого згідно зі статутом на представництво інтересів членів професійної спілки, який діє в межах прав, наданих цим Законом та статутом професійної спілки.
		Статтею 244 КЗпП України передбачено, що права професійних спілок, їх об`єднань визначаються Конституцією України, Законом України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами.
		Професійна спілка (профспілка) - це добровільна неприбуткова громадська організація, що об`єднує громадян, пов`язаних спільними інтересами за родом їх професійної (трудової) діяльності (навчання); первинна організація профспілки - це добровільне об`єднання членів профспілки, які, як правило, працюють на одному підприємстві, в установі, організації незалежно від форми власності і виду господарювання або у фізичної особи, яка використовує найману працю, або забезпечують себе роботою самостійно, або навчаються в одному навчальному закладі (частина перша статті 1 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності»).
		Відповідно до частини першої статті 2 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» професійні спілки створюються з метою здійснення представництва та захисту трудових, соціально-економічних прав та інтересів членів профспілки.
		Згідно з частиною другою статті 13 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» держава визнає профспілки повноважними представниками працівників і захисниками їх трудових, соціально-економічних прав та інтересів, співпрацює з профспілками в їх реалізації, сприяє профспілкам у встановленні ділових партнерських взаємовідносин з роботодавцями та їх об`єднаннями.
		Аналогічні положення містяться у частині другій статті 243 КЗпП України. 
		Профспілки, їх об`єднання здійснюють представництво і захист трудових, соціально-економічних прав та інтересів членів профспілок в державних органах та органах місцевого самоврядування, у відносинах з роботодавцями, а також з іншими об`єднаннями громадян (частина перша статті 19 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності»).
		Відповідно до частини першої статті 25 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» профспілки представляють права та інтереси працівників у відносинах з роботодавцем в управлінні підприємствами, установами, організаціями, а також у ході приватизації об`єктів державної та комунальної власності, беруть участь у роботі комісій з приватизації представляють інтереси працівників підприємства-боржника в комітеті кредиторів у ході процедури банкрутства.
		Згідно зі статтею 2 Закону України «Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)» колективний трудовий спір (конфлікт) - це розбіжності, що виникли між сторонами соціально-трудових відносин, щодо: встановлення нових або зміни існуючих соціально-економічних умов праці та виробничого побуту; укладення чи зміни колективного договору, угоди; виконання колективного договору, угоди або окремих їх положень; невиконання вимог законодавства про працю.
		Судовий порядок розгляду колективних трудових спорів (конфліктів) процесуальним законодавством та Законом України «Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)» передбачений у таких випадках: розгляд заяви власника або уповноваженого ним органу про визнання страйку незаконним (стаття 23 Закону України «Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)»); розгляд заяви Національної служби посередництва і примирення про вирішення колективного трудового спору (конфлікту) у випадках, передбачених статтею 24 цього Закону, і коли сторонами не враховано рекомендації Національної служби посередництва і примирення щодо вирішення колективного трудового спору (конфлікту) (стаття 25 указаного Закону); оскарження профспілками неправомірних дій або бездіяльності посадових осіб, винних у порушенні умов колективного договору чи угоди (частина п`ята статті 20 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності»); невиконання роботодавцем обов`язку щодо створення умов діяльності профспілок, регламентованих колективним договором (частини друга, четверта статті 42 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності»).
		При вирішенні питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду господарських і цивільних справ у кожній конкретній справі не достатньо застосування виключно формального критерію - визначення суб`єктного складу спірних правовідносин (участь у них юридичних осіб - суб`єктів господарювання). Визначальною ознакою для правильного вирішення такого питання є характер правовідносин, з яких виник спір.
		Враховуючи, що сторонами цього спору є первинна профспілкова організація та роботодавець, а спір виник у зв`язку з захистом трудових прав члена профспілки, які порушені, на думку позивача, унаслідок затвердження незаконних положень оскаржуваних пунктів Статуту ПрАТ «Укргідроенерго»,           а отже, фактично цей спір є трудовим та віднесений до цивільного судочинства.
		Суди не звернули уваги на те, що спори, які виникають із порушення трудових прав працівників, підлягають розгляду судами цивільної юрисдикції, тому захист профспілкою трудових прав члена профспілкової організації не може розглядатися у порядку господарського судочинства. 
		Ураховуючи викладене, суди у порушення вищезазначених положень закону не звернули уваги на те, що позивачем у справі є профспілкова організація Каскаду Київських ГЕС і ГАЕС, в якої відсутні будь-які корпоративні права            у ПрАТ «Укргідроенерго», а предметом позову є визнання недійсними положень Статуту ПрАТ «Укргідроенерго», які стосуються трудових прав та інтересів члена профспілки. Таким чином, профспілка пред`явила цей позов до роботодавця в інтересах генерального директора ПрАТ «Укргідроенерго», який є її членом, з метою захисту його трудових прав, унаслідок чого цей спір підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства.  
		Отже, зважаючи на характер спірних правовідносин, суд першої інстанції помилково відмовив у відкритті провадження у справі на тій підставі, що спір підлягає розгляду у порядку господарського судочинства, а апеляційний суд при апеляційному перегляді справи не виправив допущену судом першої інстанції помилку.
		Аналогічні за змістом правові висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду: від 17 травня 2018 року у справі № 910/11188/17 (провадження № 12-92 гс 18), від 26 червня 2019 року у справі № 174/580/16-ц (провадження № 14-127 цс 19) та від 17 вересня 2019 року у справі                    № 904/4107/18 (провадження № 12-68 гс 19).
		Згідно з частиною четвертою статті 264 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
		Відповідно до частини четвертої статті 406 ЦПК України у випадках скасування судом касаційної інстанції ухвал суду першої або апеляційної інстанцій, які перешкоджають провадженню у справі, справа передається на розгляд відповідного суду першої або апеляційної інстанції.
		Згідно з частиною шостою статті 411 ЦПК України підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.
		З огляду на викладене наявні правові підстави для задоволення касаційної скарги і скасування ухвали Печерського районного суду м. Києва від 28 січня 2022 року та постанови Київського апеляційного суду від 21 червня              2022 року з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
		Керуючись статтями 400, 406, 409, 411, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд             у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційну скаргу первинної профспілкової організації Каскаду                            Київських ГЕС і ГАЕС задовольнити.
		Ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 28 січня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 21 червня 2022 року скасувати, справу передати для продовження розгляду до суду першої інстанції.
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий                                                                                    Д. Д. Луспеник
		 
		Судді:                                                                                               І. А. Воробйова
		 
		                                                                                                            Б. І. Гулько
		 
		                                                                                                            Г. В. Коломієць
		 
		                                                                                                            Ю. В. Черняк

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...