Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 300/3429/22 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи щодо захисту політичних (крім виборчих) та громадянських прав, зокрема щодо; реалізації владних управлінських функцій у сфері громадянства.
Надіслано судом: 07.11.2022. Зареєстровано: 08.11.2022. Забезпечено надання загального доступу: 09.11.2022.
Дата набрання законної сили: 08.05.2023
Результат оскарження 08.05.2023 Восьмий апеляційний адміністративний суд: залишено судове рішення без змін
Номер судового провадження: П/300/4807/22

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		"07" листопада 2022 р. справа № 300/3429/22
		м. Івано-Франківськ 
		Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі судді Главача І.А., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Державної міграційної служби України в Сумській області про зобов`язання до вчинення дій,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		ОСОБА_1 (надалі, також  позивач, ОСОБА_1 ), в інтересах якої діє ОСОБА_2 , 29.08.2022 звернулася до суду з позовною заявою до Управління Державної міграційної служби України в Сумській області (надалі, також  відповідач, УДМС в Сумській області) в якій просить визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у прийнятті декларації від 05.08.2022 про відмову від громадянства російської федерації від ОСОБА_1 та зобов`язати прийняти таку декларацію.
		В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідачем неправомірно відмовлено їй у прийнятті декларації про відмову від громадянства російської федерації, а тому на переконання позивача дії відповідача є протиправними.
		Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 05.08.2022 року відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в порядку, визначеному статтею 262 КАС України.
		Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду 29.09.2022, згідно змісту якого, представник відповідача щодо можливості задоволення заявлених позовних вимог заперечує. Просить відмовити у задоволенні позову з підстав, що заявником не подано доказів відповідності визначеним критеріям у відповідності пункту 2 розділу ІІ прикінцевих та перехідних положень закону України "Про внесення змін до Закону України "Про громадянство України" щодо спрощеного набуття громадянства України окремими категоріями осіб". Додатково зазначив, що вартість витрат пов`язаних з наданням правничої допомоги у розмірі 6 000 грн є завищеною та такою, що не підлягає відшкодуванню (а.с.66-72).
		10.10.2022 представником позивача скеровано суду відповідь на відзив, з викладом заперечень з підстав викладених відповідачем у відзиві, спростовує доводи Управління державної міграційної служби в Сумській області. Також, вважає, що заперечення з приводу розміру витрат на професійну правничу допомогу не є слушними (а.с.93-97).
		Суд, розглянувши у відповідності до вимог статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними матеріалами справи, дослідивши письмові докази, зазначає наступне.
		ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , як громадянка російської федерації документована Тимчасовою посвідкою на постійне проживання серії НОМЕР_1 від 21.07.2004 (а.с.20) та посвідкою на постійне проживання № НОМЕР_2 від 20.12.2018 (а.с.21).
		З 27.10.2020, відповідно до рішення Управління державної міграційної служби України в Сумській області, позивач набула громадянства України, що підтверджується тимчасовим посвідченням від 05.11.2020 серії НОМЕР_3 (а.с.32).
		Згідно довідки від 05.11.2020 №5901.3.2-7819/59.1-20 УДМС в Сумській області ОСОБА_1 подала зобов`язання протягом двох років з моменту набуття громадянства України припинити громадянство російської федерації та подати до органу, що прийняв рішення про набуття нею громадянства України, документ про припинення громадянства російської федерації стосовно неї, виданий уповноваженим на те органом цієї держави (а.с. 33).
		12.07.2022 позивач звернувся до Державної міграційної служби України (надалі, також  ДМС України) з заявою про надання роз`яснень щодо алгоритму подальших дій, отримання документів, що підтверджують громадянство України (а.с.38)
		Таку заяву позивач мотивувала карантинними обмеженнями, пов`язаними з пандемією коронавірусом в Україні та жорстким і бюрократичним законодавством російської федерації, а також тим, що з 24.02.2022 Україна розірвала дипломатичні відносини з російською федерацією та на даний час відсутня процедура відмови від громадянства російської федерації.
		28.07.2022 листом ДМС України за №С-5494-22/6.4/3153-22 позивача повідомлено, про те, що саме на особу покладається обов`язок пртпинити іноземене громадянство та подати документ про припинення іноземного громадянства, виданий уповноваженим органом відповідної держави, до уповноваженого органу України протягом двох років з моменту набуття ним громадянства України. Паспорт громадянина України позивач зможе отримати лише в разі надання до УДМС в Сумській області документа про припинення іноземного громадянства. Водночас, відповідно до пункту 3 Правил оформлення і видачі тимчасового посвідчення громадянина України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1111, тимчасове посвідчення громадянина України видається на строк до 2 років з метою виконання зобов`язання про припинення іноземного громадянства. Продовження терміну дії тимчасового посвідчення громадянина України законодавством не передбачено (а.с.41).
		05.08.2022 ОСОБА_1 звернулась до УДМС в Сумській області з заявою, в якій просила прийняти декларацію про відмову від іноземного громадянства та видати відповідну довідку (а.с.45-46, 44).
		12.08.2022 листом УДМС в Сумській області у прийнятті такої декларації відмовлено через відсутність правових підстав на її подання. Відповідно до статті 64 Конституції України, статей 12-1, 20 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», Указу Президента України від 24.02.2022 № 64 «Про введення воєнного стану в Україні», постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 165 «Деякі питання реалізації прав, свобод і законних інтересів фізичних та юридичних осіб», на час воєнного стану в Україні зупинено строки надання адміністративних послуг суб`єктами їх надання та строки видачі документів дозвільного характеру дозвільними органами. Відповідно, тимчасове посвідчення громадянина України ОСОБА_1 буде дійсним до закінчення строку воєнного стану, введеного на території України. Одночасно зазначав, що пунктом 2 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про громадянство України» щодо спрощеного набуття громадянства України окремими категоріями осіб» №1941-ІХ від 14.12.2021 (набрав чинності 19.12.2021), передбачено право подати декларацію про відмову від іноземного громадянства окремими категоріями осіб, зазначеними в Указі Президента України від 13.08.2019 №594, та які прийняті до громадянства України (на підставі статті 9 Закону України «Про громадянство України») у період з 01.01.2018 до набрання чинності цим Законом, у разі неможливості виконати зобов`язання про припинення іноземного громадянства (а.с.39-40).
		Не погодившись з вищевказаним рішенням, позивач звернулася до суду з даним позовом.
		Правові та організаційні засади отримання громадянства в Україні визначені Законом України «Про громадянство України» № 2235-III від 18.01.2001 року (надалі, також  Закон № 2235-III).
		Так, відповідно до статті 8 Закону № 2235-III, особа (іноземець або особа без громадянства), яка сама чи хоча б один із її батьків або її дід чи баба, прадід чи прабаба, або її рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра, син чи дочка, онук чи онука народилися або постійно проживали до 24 серпня 1991 року на території, яка стала територією України відповідно до Закону України "Про правонаступництво України", або яка сама чи хоча б один із її батьків або її дід чи баба, прадід чи прабаба, або її рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра народилися або постійно проживали на інших територіях, що входили на момент їх народження або під час їх постійного проживання до складу Української Народної Республіки, Західноукраїнської Народної Республіки, Української Держави, Української Соціалістичної Радянської Республіки, Закарпатської України, Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР), а також її неповнолітні діти мають право на набуття громадянства України за територіальним походженням.
		Для оформлення набуття громадянства України в установленому порядку разом із заявою (клопотанням) про набуття громадянства України подається:
		особою без громадянства - декларація про відсутність іноземного громадянства;
		іноземцем - зобов`язання припинити іноземне громадянство.
		Іноземці, які перебувають у громадянстві (підданстві) кількох держав, подають зобов`язання припинити громадянство (підданство) усіх цих держав.
		Подання зобов`язання припинити іноземне громадянство (підданство) не вимагається від іноземців, які є громадянами (підданими) держав, законодавство яких передбачає автоматичне припинення особами громадянства (підданства) цих держав одночасно з набуттям громадянства іншої держави.
		Іноземці, які подали зобов`язання припинити іноземне громадянство (підданство), повинні подати документ про це, виданий уповноваженим органом відповідної держави, до уповноваженого органу України протягом двох років з моменту реєстрації їх громадянами України. Іноземці, які мають усі передбачені законодавством цієї держави підстави для отримання документа про припинення громадянства (підданства), але з незалежних від них причин не можуть отримати його, подають декларацію про відмову від іноземного громадянства.
		Указом Президента України від 27.03.2001 №215 затверджено Порядок провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень (далі - Порядок №215), яким визначено перелік документів, які подаються для встановлення, оформлення та перевірки належності до громадянства України, прийняття до громадянства України, оформлення набуття громадянства України, припинення громадянства України, скасування рішень про оформлення набуття громадянства України, а також процедуру подання цих документів та провадження за ними, виконання прийнятих рішень з питань громадянства України.
		Так, порядком провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень №215 від 27.03.2001 року визначено організацію виконання Закону № 2235-III (надалі, також  Порядок). Так, пунктом 24 Порядку визначено, що для оформлення набуття громадянства України за територіальним походженням особа, яка народилася до 24 серпня 1991 року на території, що стала територією України відповідно до Закону України «Про правонаступництво України», або на інших територіях, що входили на момент народження особи до складу Української Народної Республіки, Західноукраїнської Народної Республіки, Української Держави, Української Соціалістичної Радянської Республіки, Закарпатської України, Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР) (частина перша статті 8 Закону № 2235-III), подає:
		а) заяву про набуття громадянства України за територіальним походженням;
		б) дві фотокартки (розміром 35 x 45 мм);
		в) один із таких документів:
		- декларацію про відсутність іноземного громадянства - для осіб без громадянства;
		- зобов`язання припинити іноземне громадянство - для іноземців. Іноземці, які є громадянами (підданими) кількох держав, подають зобов`язання припинити громадянство всіх цих держав. Подання зобов`язання припинити іноземне громадянство не вимагається від іноземців, які є громадянами (підданими) держав, законодавство яких передбачає автоматичне припинення особами громадянства (підданства) цих держав одночасно з набуттям громадянства іншої держави, або якщо міжнародні договори України з іншими державами, громадянами яких є іноземці, передбачають припинення особами громадянства цих держав одночасно з набуттям громадянства України;
		- декларацію про відмову особи, якій надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні, від іноземного громадянства разом із документом, що підтверджує надання особі статусу біженця чи притулку в Україні, - для іноземців, яким надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні;
		- декларацію про відмову особи, яка є громадянином російської федерації і зазнала переслідувань через політичні переконання у країні своєї громадянської належності, від іноземного громадянства разом із документом, що підтверджує переслідування через політичні переконання (довідка Міністерства закордонних справ України, дипломатичного представництва чи консульської установи України, видана в установленому Кабінетом Міністрів України порядку), - для іноземців, які є громадянами російської федерації та зазнали переслідувань через політичні переконання у країні своєї громадянської належності;
		- заяву про зміну громадянства - для іноземців, які є громадянами держав, міжнародні договори України з якими передбачають припинення особами громадянства цих держав одночасно з набуттям громадянства України;
		г) копію свідоцтва про народження або інший документ, що підтверджує факт народження особи на територіях, зазначених у абзаці першому цього пункту.
		Відповідно до пункту 25 Порядку, для оформлення набуття громадянства України за територіальним походженням особа, яка постійно проживала до 24 серпня 1991 року на території, що стала територією України відповідно до Закону України «Про правонаступництво України», або на інших територіях, що входили під час постійного проживання особи до складу Української Народної Республіки, Західноукраїнської Народної Республіки, Української Держави, Української Соціалістичної Радянської Республіки, Закарпатської України, Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР) (частина перша статті 8 Закону № 2235-III, подає документи, передбачені підпунктами "а" - "в" пункту 24 цього Порядку, а також документ, що підтверджує факт постійного проживання особи на зазначених територіях.
		Суд встановив, що позивач 05.11.2020 взяла на себе зобов`язання припинити іноземне громадянство російської федерації протягом двох років з моменту набуття нею громадянства України.
		Відповідно до абзацу 12 статті 1 Закону №2235, зобов`язання припинити іноземне громадянство - письмово оформлена заява іноземця про те, що в разі набуття громадянства України він припинить громадянство (підданство) іншої держави або громадянства (підданства) інших держав і протягом двох років з моменту набуття ним громадянства України подасть документ про припинення громадянства (підданства) іншої держави або громадянств (підданств) інших держав до органу, що видав йому тимчасове посвідчення громадянина України.
		Таким чином, саме на позивача покладається обов`язок припинити іноземне громадянство та подати документ про припинення іноземного громадянства, виданий уповноваженим органом відповідної держави, до уповноваженого органу України протягом двох років з моменту набуття громадянства.
		Відповідно до абзацу 16 статті 1 Закону №2235, декларація про відмову від іноземного громадянства - документ, у якому іноземець, який узяв зобов`язання припинити іноземне громадянство і в якого існують незалежні від нього причини неотримання документа про припинення іноземного громадянства (підданства) або іноземних громадянств (підданств), засвідчує свою відмову від громадянства (підданства) іншої держави або громадянств (підданств) інших держав.
		Отже, особа, яка набула громадянство України, має подати декларацію про відмову від іноземного громадянства. У разі подачі такої декларації документ про вихід із іноземного громадянства не вимагається, а на особу покладається обов`язок повернути національний паспортний документ до уповноваженого органу іноземної держави та не користуватися правами громадянина вказаної держави і не викопувати обов`язків, передбачених її законодавством для громадян цієї держави.
		Суд зазначає, що з матеріалів справи встановлено, що позивач набула громадянство України за територіальним походженням відповідно до частини 1 статті 8 Закону України "Про громадянство України".
		Особа, яка набула громадянство України і подала декларацію про відмову від іноземного громадянства, зобов`язується повернути паспорт іноземної держави до уповноважених органів цієї держави. Вимога про взяття зобов`язання повернути паспорт іноземної держави не поширюється на осіб, яким надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні.
		Отже, вказані чинні норми законодавства України покладають на особу обов`язок подати документ, виданий уповноваженим органом відповідної держави про зобов`язання припинити іноземне громадянство, протягом двох років з моменту реєстрації її громадянином України, а у разі неможливості отримання такого документа - подати декларацію про відмову від іноземного громадянства.
		Згідно з підпунктом 54 пункту 4 Положення про Міністерство закордонних справ України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.03.2016 № 281, Міністерство закордонних справ України відповідно до покладених на нього завдань, дипломатичними представництвами, консульськими установами іноземних держав, представництвами міжнародних організацій в Україні, а також дипломатичним корпусом, акредитованим в Україні. За інформацією посольства російської федерації в Україні, розмір консульського збору за припинення громадянства російської федерації на момент набуття заявником громадянства України становив 1820 грн, що не перевищувало половину мінімальної заробітної плати на момент набуття громадянства України.
		Незалежною від особи причиною неотримання документа про припинення іноземного громадянства (підданства), в розумінні пункту 1 статті 1 Закону № 2235-III, є невидача особі, в якої уповноважені органи держави її громадянства (підданства) прийняли клопотання про припинення іноземного громадянства (підданства), уповноваженим органом такої держави документа про припинення громадянства (підданства) особи у встановлений законодавством іноземної держави строк (крім випадків, коли особі було відмовлено у припиненні громадянства (підданства) чи протягом двох років з дня подання клопотання, якщо строк не встановлено, або відсутність у законодавстві іноземної держави процедури припинення її громадянства (підданства) за ініціативою особи чи нездійснення такої процедури.
		Відтак, обов`язковою передумовою для визнання причини неотримання документа про припинення іноземного громадянства незалежною від особи, є факт звернення/прийняття клопотання такої особи уповноваженим органом держави її громадянства, в даному випадку російської федерації.
		Особам, які набули громадянство України та взяли зобов`язання припинити іноземне громадянство, видаються тимчасові посвідчення громадянина України. Після подання цими особами в установленому Законом № 2235-III порядку документа про припинення іноземного громадянства або декларації про відмову від іноземного громадянства (якщо така не була подана раніше) їм замість тимчасових посвідчень громадянина України, залежно від місця проживання, видаються паспорти громадянина України або паспорти громадянина України для виїзду за кордон (пункти 117-119 Порядку).
		Тобто позивач зобов`язана подати документ про припинення російського громадянства.
		Суд звертає увагу, що позивачем долучена довідка посольства російської федерації на Україні від 20.11.2021 про те, що заява ОСОБА_1 про вихід з громадянства російської федерації прийнята на розгляд згідно законодавства російської федерації і зареєстрована під №269100484. Консульський збір у розмір 1820,00 грн  сплачено.
		Відтак, суд дійшов висновку, що позивачем вчинялися необхідні дії задля припинення громадянства російської федерації (звернення до відповідних органів рф та отримання відмови, не отримання відповіді), однак такі не призводять до певних правових результатів з незалежних від позивача причин (а.с.33-37).
		Отож, в такому випадку законодавство передбачає можливість подання декларації про вихід з громадянства російської федерації.
		Згідно частини 21 статті 9 Закону №2235 особа, яка набула громадянство України і подала декларацію про відмову від іноземного громадянства, зобов`язується повернути паспорт іноземної держави до уповноважених органів цієї держави. Вимога про взяття зобов`язання повернути паспорт іноземної держави не поширюється на осіб, яких визнано біженцями або яким надано притулок в Україні.
		Відповідно з частиною першою статті 1 Закону № 2235-III, декларацією про відмову від іноземного громадянства є документ, у якому іноземець, який узяв зобов`язання припинити іноземне громадянство і в якого існують незалежні від нього причини неотримання документа про припинення іноземного громадянства (підданства) або іноземних громадянств (підданств), засвідчує свою відмову від громадянства (підданства) іншої держави або громадянств (підданств) інших держав.
		Так, ОСОБА_1 у декларації від 05.08.2022 взяла на себе зобов`язання повернути паспорт громадянина російської федерації до уповноважених органів цієї держави, не користуватися правами громадянина російської федерації та не виконувати обов`язків, передбачених її законодавством для громадян цієї держави (а.с.44).
		Відтак, судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що позивачем здійснювалися неодноразові звернення до консульських установ російської федерації щодо припинення громадянства, підтверджено відсутність заборгованості зі сплати податків російської федерації, прийняття (реєстрацію) зави про вихід з громадянства російської федерації, сплату консульського збору та взяття зобов`язання повернути національний документ громадянства російської федерації. 
		Положеннями частини 2 статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
		Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (№ 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (№ 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
		При цьому, згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
		Згідно з частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
		Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
		Частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
		Беручи до уваги вищевикладене, суд дійшов висновку, що подання декларації про відмову від іноземного громадянства, у зв`язку з неможливістю отримати документ про припинення громадянства з незалежних від позивача причин є обґрунтованою, а відмова УДМС в Сумській області у прийнятті такої декларації неправомірною.
		Водночас, для належного захисту та відновлення порушених прав позивача суд вважає за необхідне зобов`язати відповідача повторно розглянути декларацію від 05.08.2022 про відмову ОСОБА_1 від громадянства російської федерації з урахуванням висновків суду у цій справі.
		За таких обставин, заявлені позивачем позовні вимоги є частково обґрунтованими, тому адміністративний позов підлягає задоволенню частково.
		Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
		Відповідно до частини 3 статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволення позовних вимог.
		Відтак, враховуючи, що заявлені позовні вимоги підлягають до задоволення частково, а позивач згідно з квитанцією за №9279-4720-5578-4004 від 26.08.2022, підтвердив сплату судового збору на суму 992,40 грн, за подання даного адміністративного позову, суд робить висновок про стягнення, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ в Івано-Франківській області сплачений судовий збір в розмірі 496,20 грн. 
		Щодо витрат на професійну правничу допомогу, суд звертає увагу, що відповідно до частин 1, 2 статті 134 КАС України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
		Згідно із частинами 3-5 статті 134 КАС України, для цілей розподілу судових витрат:
		1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
		Водночас, відповідно до частин 7, 9 статті 139 КАС України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
		Виходячи з аналізу вищевказаних правових норм, слід дійти висновку про те, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі.
		Сторона, яка хоче компенсувати судові витрати, повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника сторони за договором. При цьому такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.
		Відповідно до частин 2, 3 статті 30 Закону України від 05.07.2012 за №5076-VI Про адвокатуру та адвокатську діяльність, порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
		Для підтвердження понесених позивачем витрат на професійну допомогу адвоката представником позивача одночасно з позовною заявою 29.08.2022 надано такі документи: договір про надання правової допомоги №270 від 01.08.2022, додатки до договору від 01.08.2022: анкета (додаток 1) та тарифи на правову (правничу) допомогу (додаток 2), акт здачі-прийняття виконаних робіт (наданих послуг) від 25.08.2022 та квитанція №45216 від 25.08.2022 на суму 6 000,00 грн (а.с.53-56).
		Згідно акта здачі-прийняття виконаних робіт (наданих послуг), адвокатом надано наступну правову допомогу: складання проекту супровідної заяви від 05.08.2022 на адресу УДМС України в Сумській області щодо прийняття декларації про відмову від іноземного громадянства ОСОБА_1 (1 год.)  у розмірі 1 000,00 грн, складання проекту позовної заяви від 25.08.2022 про визнання дій протиправними та зобов`язання до вчинення дій (5 год.)  у розмірі 5 000,00 грн. Загальний розмір винагороди становить 6 000,00 грн (а.с.56).
		Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції дійшов висновків, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України". У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
		Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року №23-рп/2009, передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.
		Крім того, слід зазначити, що при визначенні суми відшкодування судових витрат, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені, договором на правову допомогу, актами приймання-передачі наданих послуг, платіжними документи про оплату таких послуг та розрахунком таких витрат.
		Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини" визначено, суди при розгляді справ, практику Європейського Суду з прав людини, застосовують як джерело права.
		Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, у справах "Баришевський проти України", "Двойних проти України", "Меріт проти України", заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
		Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia зазначено, що Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.
		Враховуючи вищевикладене, в тому числі, часткове задоволення позовних вимог, суд зазначає, що розмір витрат позивача на оплату послуг адвоката є неспівмірними із складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; значенням справи для сторони. 
		Викладені у відзиві на позовну заяву твердження відповідача про те, що позивачем не надано розрахунку правової допомоги наданої адвокатом Якубовським О.О., не відповідають дійсності та спростовуються наявними у матеріалах справи доказами.
		Як наслідок, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4 000,00 грн.
		На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд 
		 
		УХВАЛИВ:
		Позов задовольнити частково. 
		Визнати протиправними дії Управління Державної міграційної служби України в Сумській області щодо відмови у прийнятті декларації ОСОБА_1 від 05.08.2022 про відмову від громадянства російської федерації.
		Зобов`язати Управління Державної міграційної служби України в Сумській області (код ЄДРПОУ 37846270, вул. Герасима Кондратьєва, 27, м. Суми, 40000) повторно розглянути декларацію ОСОБА_1 (ідентифікаційний код  НОМЕР_4 , АДРЕСА_1 ) від 05.08.2022 про відмову від громадянства російської федерації, з урахуванням висновків суду.
		В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
		Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління Державної міграційної служби України в Сумській області декларацію (код ЄДРПОУ 37846270, вул. Герасима Кондратьєва, 27, м. Суми, 40000) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний код  НОМЕР_4 , АДРЕСА_1 ) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 496 (чотириста дев`яносто шість) гривень 20 копійок.
		Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління Державної міграційної служби України в Сумській області декларацію (код ЄДРПОУ 37846270, вул. Герасима Кондратьєва, 27, м. Суми, 40000) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний код  НОМЕР_4 , АДРЕСА_1 ) судові витрати на правову допомогу в розмірі 4 000 (чотири тисячі) гривень 00 копійок. 
		Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.
		Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.
		Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
		Управлінню державної міграційної служби України в Сумській області рішення надіслати через підсистему "Електронний суд".
		Перебіг процесуальних строків, початок яких пов`язується з моментом вручення процесуального документа учаснику судового процесу в електронній формі, починається з наступного дня після доставлення документів до Електронного кабінету в розділ "Мої справи".
		Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		 
		 
		Учасники справи:
		позивач  ОСОБА_1 (ідентифікаційний код  НОМЕР_4 , АДРЕСА_1 );
		відповідач - Управління Державної міграційної служби України в Сумській області (код ЄДРПОУ 37846270, вул. Герасима Кондратьєва, 27, м. Суми, 40000).
		 
		 
		Суддя Главач І.А.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...