Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 520/6857/22 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо; звільнення з публічної служби, з них.
Надіслано для оприлюднення: 07.11.2022. Зареєстровано: 08.11.2022. Забезпечено надання загального доступу: 09.11.2022.
Дата набрання законної сили: 31.05.2023
Номер судового провадження: П/520/7935/22

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
		Р І Ш Е Н Н Я
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		м. Харків 
		07 листопада 2022 року Справа № 520/6857/22 
		Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Супрун Ю.О. розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) у приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Департаменту патрульної поліції (вул. Федора Ернста, буд. 3, м. Київ, 03048, код ЄДРПОУ 40108646) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -
		В С Т А Н О В И В:
		Бабаскін Кирило Сергійович, діючи в інтересах ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Департаменту патрульної поліції, в якому просить суд:
		- визнати протиправною бездіяльність Департаменту патрульної поліції щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 додаткової доплати за службу в особливих умовах (період карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-I9, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2) відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №375 від 29.04.2020 за період з 01.12.2020 по 01.03.2022;
		- зобов`язати Департамент патрульної поліції здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 додаткової доплати за службу в особливих умовах (період карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2) відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №375 від 29.04.2020 за період з 01.12.2020 по 01.03.2022;
		- визнати протиправною бездіяльність Департаменту патрульної поліції щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 доплати за несення служби у нічний час за період з 07.11.2015 по 28.02.2018;
		- зобов`язати Департамент патрульної поліції здійснити відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 № 988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» нарахування та виплату ОСОБА_1 доплату за несення служби у нічний час за період з 07.11.2015 по 28.02.2018 відповідно до відпрацьованого нічного часу;
		- визнати протиправною бездіяльність Департаменту патрульної поліції щодо не нарахування га невиплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період 07.11.2015 по 31.10.2017;
		- зобов`язати Департамент патрульної поліції здійснити відповідно до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» нарахування та виплату ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 07.11.2015 по 31.10.2017;
		- зобов`язати Департамент патрульної поліції здійснити відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянами втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строку їх виплати», нарахування та виплату компенсації втрати частини доходу ОСОБА_1 у зв`язку із несвоєчасною виплатою доплати у відповідності до положень постанови Кабінету Міністрів України від 29.04.2020 №375 за період з 01.12.2020 по 01.03.2022, доплати за несення служби в нічний час за період з 07.11.2015 по 28.02.2018, індексації грошового забезпечення за період з 07.11.2015 по 31.10.2017 за періоди їх невиплат.
		Крім того, позивач просить суд стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000 (п`ять тисяч) грн.
		В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що вона проходила службу в Управлінні патрульної поліції Харківської області Департаменту патрульної поліції та отримувала грошове забезпечення відповідно до ЗУ «Про Національну поліцію». З 07.11.2015 по 28.02.2018 відповідачем не нараховувалась і не виплачувалась доплата за несення служби у нічний час, з 07.11.2015 по 01.11.2017 не нараховувалась і не виплачувалася індексація грошового забезпечення, з 01.12.2020 по 01.03.2022 не нараховувалась і не виплачувалася додаткова доплата за службу в особливих умовах (період карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2) відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 375 від 29.04.2020. У зв`язку із викладеним вважає, що відповідач також має нарахувати та виплатити компенсацію громадянами втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строку їх виплати.
		Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 05.09.2022 року відкрито спрощене провадження у вказаний адміністративній справі. У вказаній ухвалі зазначено, що відповідно до положень п.1 та п.10 ч.6 ст.12, ч.1 ст.257 КАС України, справа належить до справ незначної складності, у зв`язку з чим підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства за правилами спрощеного позовного провадження.
		Згідно з положеннями ч.4 ст.229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
		Відповідно до положень ст.258 КАС України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
		Згідно з положеннями ч.2,3,4,5 ст.262 КАС України, розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі. Підготовче засідання при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - протягом п`ятнадцяти днів з дня відкриття провадження у справі. Перше судове засідання у справі проводиться не пізніше тридцяти днів із дня відкриття провадження у справі. За клопотанням сторони суд може відкласти розгляд справи з метою надання додаткового часу для подання відповіді на відзив та (або) заперечення, якщо вони не подані до першого судового засідання з поважних причин. Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
		Відповідач не погодився з доводами позовної заяви по подав відзив на позовом, в якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування відзиву представник відповідача вказав, що поліцейським, які виконують службові обов`язки в нічний час, виплачується доплата за службу в нічний час у розмірі 35 відсотків посадового окладу з розрахунку за кожну годину служби в нічний час, проте така доплата виплачується за весь період, протягом якого поліцейський мав на неї право, але не більше ніж за три роки, що передували зверненню за одержанням грошового забезпечення. Представник відповідача зауважив, що безпосередньо до відповідача з вимогою здійснити виплату доплати за службу в нічний час за спірний період позивач не звертався. Крім того, облік фактичного часу служби в нічний час для нарахування доплати здійснюється шляхом оформлення довідки обліку несення поліцейськими служби в нічний час за формою, визначеною у додатку 1 до Порядку. Підставою для нарахування таких доплат позивачу є отримані від управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції довідки обліку несення поліцейським служби у нічний час. В період з 07.11.2015 по 28.02.2018, довідки несення поліцейським служби у нічний час в Управлінні патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції, не формувались, до Департаменту патрульної поліції не надходили. За відсутності довідок обліку несення позивачем служби в нічний час за період з 07.11.2015 по 28.02.2018, нарахування та здійснення виплати за службу у нічний час, не можливе, у зв`язку з порушенням у такому разі, вимог абзацу 6 пункту 11 розділу II наказу МВС України Порядку № 260. Таким чином, з боку Департаменту патрульної поліції не були порушені вимоги законодавства, у частині нарахування та доплати за службу у нічний час позивачу. Крім того, на підставі постанови КМУ від 18.10.2017 № 782, після внесених змін до п.2 Порядку проведення індексації грошових доходів населення затвердженого постановою КМУ від 17.07.2003 № 1078, якими 5 абзац було доповнено словом «поліцейський», у зв`язку з набранням чинності вказаною постановою 24.10.2017 виплата індексації грошового забезпечення позивачу здійснюється з листопада 2017р. Представник відповідача також зазначив, що ДПП поліції вчинив всі залежні від нього дії, щодо сплати додаткової доплати позивачу у зв`язку із забезпеченням життєдіяльності населення, в межах виділених коштів та вказав, що позивачу здійснювалася додаткова доплата у зв`язку із забезпеченням життєдіяльності населення на період дії карантину за в межах виділених асигнувань на зазначені цілі, що підтверджуються копією розрахункових листів. Окрім цього, наразі відсутні підстави вважати, що після та за результатом нарахування та виплати належних позивачу сум відповідачем не буде нараховано та виплачено компенсацію втрати частини доходу. Отже, позовні вимоги у вказаній частині звернені на майбутнє, в даній частині позовних вимог права позивача не є порушеними, а тому позов в цій частині задоволенню не підлягає. З огляду на викладене представник відповідача просив суд відмовити у задоволенні позовних вимогу у повному обсязі.
		Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.
		Судом встановлено, що позивач проходила службу в Управлінні патрульної поліції Харківської області Департаменту патрульної поліції з 07.11.2015 по 07.03.2022, в тому числі з 07.11.2015 по 08.09.2017 на посаді інспектора роти № 5 батальйону № 3 Управління патрульної поліції у місті Харкові Департаменту патрульної поліції та з 08.09.2017 по 07.03.2022 на посаді інспектора сектору прес-служби управління патрульної поліції у місті Харкові Департаменту патрульної поліції.
		В адміністративному позові позивачем зазначено, що з 07.11.2015 по 28.02.2018 відповідачем не нараховувалась і не виплачувалась доплата за несення служби у нічний час, з 07.11.2015 по 01.11.2017 не нараховувалась і не виплачувалась індексація грошового забезпечення, а з 01.12.2020 по 01.03.2022 не нараховувалась і не виплачувалась доплата, передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 29.04.2020 №375 за період.
		Не погоджуючись із вказаними обставинами, позивач звернувся до суду за захистом свої прав до суду з вказаним позовом.
		Надаючи правову оцінку обґрунтованості заявлених позовних вимог та доводам відповідача, суд виходить з таких норм діючого законодавства, що регулюють спірні правовідносини.
		Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 94 Закону України "Про Національну поліцію" поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання.
		Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України.
		Згідно пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції" № 988 від 11 листопада 2015 року (далі Постанова), грошове забезпечення поліцейських складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
		Підпунктом 3 пункту 5 Постанови встановлено виплачувати доплату за службу в нічний час - у розмірі 35 відсотків посадового окладу з розрахунку за кожну годину служби в нічний час.
		Критерії виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, визначаються Порядком та умовами виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затвердженим наказом Міністерства внутрішніх справ України 06 квітня 2016 року №260, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 29 квітня 2016 року за № 669/28799 (далі - Порядок).
		Відповідно до пункту 11 Розділу II Порядку поліцейським, які виконують службові обов`язки в нічний час, виплачується доплата за службу в нічний час у розмірі 35 відсотків посадового окладу з розрахунку за кожну годину служби в нічний час. Годинна ставка обчислюється шляхом ділення місячного посадового окладу на кількість годин фактичного часу служби з урахуванням норми тривалості службового часу за відповідний місяць при 40-годинному робочому тижні.
		Підставами для виконання службових обов`язків у нічний час є графіки нарядів та чергувань, затверджені наказами керівників підрозділів органів поліції.
		Облік фактичного часу служби в нічний час для нарахування доплати здійснюється шляхом оформлення довідки обліку несення поліцейськими служби в нічний час за формою, визначеною у додатку 1 до цих Порядку та умов.
		Поліцейським, що залучалися до служби в нічний час, виплата доплати за службу в нічний час за минулий місяць здійснюється одночасно з виплатою грошового забезпечення за поточний місяць.
		З наявних матеріалів справи судом встановлено, що за період з 07.11.2015 по 08.09.2017 позивач працювала на посаді інспектора роти № 5 батальйону № 3 Управління патрульної поліції у місті Харкові Департаменту патрульної поліції і, відповідно, залучалася до проходження служби у нічний час, а відповідач зобов`язаний був здійснювати доплату за службу у нічний час, водночас, станом на час звернення до суду вказаних виплат проведено не було. 
		При цьому, судом з посадової інструкції позивача - інспектора сектору прес-служби управління патрульної поліції у місті Харкові Департаменту патрульної поліції не встановлено можливість залучення інспекторів цього підрозділу до проходження служби у нічний час.
		Також, в матеріалах справи наявна інформація, що за наслідками перевірки в Управлінні фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку Департаменту патрульної поліції спеціалістами Департаменту фінансового забезпечення та бухгалтерського та Управління внутрішнього аудиту Національної поліції України, підтверджені факти невиплати поліцейським Управління патрульної поліції в Харківській області доплати за службу в нічний час у період з 07.11.2015 по 28.02.2018, внаслідок відсутності в Управлінні фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку Департаменту патрульної поліції довідок обліку несення поліцейськими служби у нічний час, та несвоєчасного відшкодування витрат на відрядження.
		При цьому, відповідачем не надано жодного доказу щодо здійснення вказаних виплат на користь позивача, наявні в матеріалах справи розрахункові листи також не містять відповідних нарахувань оплати за службу у нічний час.
		Отже, враховуючи встановлений факт залучення позивача у період 07.11.2015 по 08.09.2017 до служби у нічній час та з огляду на відсутність оплати за вказану службу у нічний час, що суперечить п.п. 3 п. 5 Постанови та п. 11 Розділу II Порядку, суд приходить до висновку, що Департаментом патрульної поліції Національної поліції України допущена протиправна бездіяльність щодо виплати на користь позивача грошового забезпечення у вигляді доплати за службу в нічний час за період з 07.11.2015 по 28.02.2018, та як наслідок наявність підстав для зобов`язання Департаменту патрульної поліції Національної поліції України нарахувати та виплатити на користь позивача невиплачене грошове забезпечення у вигляді доплати за службу в нічний час за період з 07.11.2015 по 08.09.2017. Проте, з урахуванням того, що позивач з 09.09.2017 проходила службу на посаді інспектора сектору прес-служби, то вимоги щодо нарахування та виплати доплати за несення служби у нічний час за період з 09.09.2017 по 28.02.2018 є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.
		При цьому, твердження представника у відзиві на той факт довідки несення поліцейським служби у нічний час в Управлінні патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції, не формувались, до Департаменту патрульної поліції не надходили, на думку суду не свідчать про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, а свідчать про неналежний контроль з боку відповідача за підлеглими.
		Також, щодо посилань представника відповідача на положення пункту 11 розділу І Порядку №260, яким визначено, що грошове забезпечення, виплачене поліцейському несвоєчасно або в меншому розмірі, ніж належало, виплачується за весь період, протягом якого поліцейський мав на нього право, але не більше ніж за три роки, що передували зверненню за одержанням грошового забезпечення, суд зазначає наступне. Положення вказаної норми не розповсюджуються на право звернення до суду в порядку статті 233 КЗпП, якою передбачено, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
		Щодо нарахування та виплати індексації суд зазначає наступне.
		Грошове забезпечення поліцейських індексується відповідно до ч. 5 ст. 94 Закону України "Про національну поліцію".
		За приписами статті 1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» (далі - Закон №1282) індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг; поріг індексації - це величина індексу споживчих цін, яка надає підстави для проведення індексації грошових доходів населення.
		Відповідно до ст. 2 Закону №1282, індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
		Індексація грошових доходів населення згідно ст. 4 Закону №1282 проводиться в разі коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка (до 01 січня 2016 року - 101 відсоток).
		Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.
		Підвищення грошових доходів населення у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.
		Згідно зі статтею 5 Закону №1282 підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів.
		Підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України.
		За змістом частини 2 статті 6 Закону №1282 порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.
		Постановою від 17 липня 2003 року №1078 КМУ затвердив Порядок проведення індексації грошових доходів населення (далі - Порядок №1078).
		Порядок №1078 обумовлює правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення і поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників.
		Індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру: пенсії; стипендії; оплата праці найманих працівників підприємств, установ, організацій у грошовому виразі, яка включає оплату праці за виконану роботу згідно з тарифними ставками (окладами) і відрядними розцінками, доплати, надбавки, премії, гарантійні та компенсаційні виплати, передбачені законодавством, а також інші компенсаційні виплати, що мають постійний характер; грошове забезпечення військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби; розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі; допомога по безробіттю, що надається відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття; суми відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а також суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника, крім щомісячних страхових виплат потерпілим на виробництві (з урахуванням виплат на необхідний догляд за потерпілим) та членам їх сімей (п. 2 Порядку).
		У разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян проводиться їх компенсація відповідно до абз.8 п. 4 Порядку №1078.
		Приписами п. 6 Порядку №1078 визначено, що виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню, а саме: підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.
		Конституційний Суд України в рішенні від 15 жовтня 2013 року у справі №9-рп/2013 за конституційним зверненням громадянина щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України зазначив, що індексація заробітної плати, як складова належної працівникові заробітної плати, спрямована на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.
		На підставі системного аналізу наведених положень законодавства Конституційний Суд України дійшов висновку, що працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення сум індексації заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати як складових належної працівнику заробітної плати без обмеження будь-яким строком незалежно від того, чи були такі суми нараховані роботодавцем. Це право працівника відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим конституційного принципу верховенства права та не порушує балансу прав і законних інтересів працівників і роботодавців.
		Отже, індексація грошового забезпечення, як складова грошового забезпечення поліцейських, є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, а тому підлягає обов`язковому нарахуванню і виплаті. Звільнення особи зі служби в поліції жодним чином не позбавляє її права на отримання виплат, на які вона має право, проте не отримувала їх під час проходження служби за незалежних від неї обставин.
		При цьому обмежене фінансування державного органу чи установи, де особа проходила службу, жодним чином не впливає на право особи отримати індексацію грошового забезпечення.
		Суд не бере до уваги посилання відповідача, що індексація грошового забезпечення позивача повинна здійснюватися лише з 01 листопада 2017 року - після набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 18 жовтня 2017 року № 782 «Про внесення зміни до пункту 2 Порядку проведення індексації грошових доходів населення», якою абз.5 п. 2 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078, після слова «військовослужбовців» доповнено словом «поліцейських», є неприйнятними, оскільки така індексація прямо передбачена положеннями Закону України «Про Національну поліцію» та Закону України «Про індексацію грошових доходів населення».
		Юридична сила закону як основного джерела права, його місце в системі нормативно-правових актів закріплені в Конституції України.
		Однією з ознак, яка відрізняє закон від інших нормативно-правових актів, є прийняття його вищим представницьким органом державної влади. Пунктом 3 частини першої статті 85 Конституції України закріплено, що прийняття законів належить до повноважень Верховної Ради України.
		Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 17 жовтня 2002 року №17-рп (щодо повноважності Верховної Ради України) визначення Верховної Ради України єдиним органом законодавчої влади означає, що жоден інший орган державної влади не уповноважений приймати закони.
		Ще однією ознакою, яка відрізняє закон від інших нормативно-правових актів, є критерій регулювання найбільш важливих суспільних відносин. Статтею 92 Конституції України визначено коло питань (суспільних відносин), які можуть бути врегульовані виключно законами України.
		Вища юридична сила закону полягає також у тому, що всі підзаконні нормативно-правові акти приймаються на основі законів та за своїм змістом не повинні суперечити їм. Підпорядкованість таких актів законам закріплена у положеннях Конституції України.
		Згідно частини 3 статті 113 Конституції України Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, а також указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України.
		Отже, у випадку суперечності норм підзаконного акта нормам закону слід застосовувати норми закону, оскільки він має вищу юридичну силу.
		Оскільки право на індексацію грошового забезпечення позивача, передбаченого Законами України «Про індексацію грошових доходів населення» і «Про Національну поліцію» та порушено, воно підлягає відновленню в судовому порядку.
		Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 21.01.2021 по справі №160/35/20.
		Згідно ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
		При цьому суд зазначає наступне, індексація грошових доходів громадян проводиться в разі, коли величина ІСЦ, обчисленого наростаючим підсумком, перевищить поріг індексації, який становить 103 % (п. 11 Порядку № 1078). Для проведення подальшої індексації обчислення індексу споживчих цін здійснюється за місяцем, у якому відбувається перевищення порога індексації. Підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією проводиться з місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін і на підставі якого відбувається перевищення порога індексації.
		Отже, можливість проведення індексації грошових доходів залежить від порогу індексації - величини індексу споживчих цін, яка надає підстави для проведення індексації грошових доходів населення. В свою чергу, якщо величина індексу споживчих цін не перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка, індексація грошових доходів в такому місяці не проводиться.
		Індекс споживчих цін (надалі - ІСЦ) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які придбаває населення для невиробничого споживання. Цей показник розраховується на основі споживчого набору товарів продовольчого та непродовольчого призначення і послуг. Зазначений набір товарів (послуг) є єдиним для всіх регіонів країни та ґрунтується на структурі споживчих грошових витрат домогосподарств міських поселень.
		Індекс споживчих цін обчислюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях (зокрема, у газеті "Урядовий кур`єр").
		Відповідно до п. 10.2 Порядку № 1078 для працівників, яких переведено на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі або організації, а також переведено на роботу на інше підприємство, в установу або організацію або в іншу місцевість та у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці у разі продовження такими працівниками роботи, для новоприйнятих працівників, а також для працівників, які використали відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустку без збереження заробітної плати, передбачені законодавством про відпустки, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (окладу), за посадою, яку займає працівник.
		У місяці, в якому відбувається підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюється відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соцстрахування, значення ІСЦ приймається за 1 або 100 % (п. 5 Порядку № 1078).
		В контексті розгляду цієї справи позивача прийнято на службу та встановлено посадовий оклад в розмірі 2400 грн. Оскільки Національна поліція України є новоствореним органом, для всіх її працівників вперше визначено посадові оклади з листопада 2015 року. Отже, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем встановлення посадових окладів - грудень 2015 року.
		В свою чергу, що за даними Держстату України, індекс споживчих цін (%), на підставі яких здійснюється розрахунок індексів для проведення індексації за грудень 2015 року становив 100,7 %. Цей індекс опубліковано в січні 2016 року. Оскільки він не перевищує порога індексації (103 %), право на індексацію в місяці, що настає за місяцем, у якому опубліковано цей індекс, тобто в лютому 2016 року, не настає. В подальшому за січень 2016 року ІСЦ становив 100,9 %. Цей індекс опубліковано в лютому 2016 року. Оскільки наростаючим підсумком за грудень - січень (1,007х1,09 х100) він не перевищує порога індексації (103 %), право на індексацію в місяці, що настає за місяцем, у якому опубліковано цей індекс, тобто в березні 2016 року, не настає. ІСЦ у лютому 2016 року становить 99,6 % (право на індексацію квітні не настає), в березні 2016 року 101,0 % (право на індексацію в травні не настає), в квітні 2016 року - 103,5 %, а тому за грудень 2015 року квітень 2016 року наростаючим підсумком дорівнюватиме 105,79 % (1,007х1,009 х 0,996 х 1,01х1,035х100), то право на індексацію виникне у червні 2016 року (наступний місяць за місяцем публікації індексу за квітень 2016 року) на величину приросту ІСЦ 5,79 % (105,79 100).
		Отже, в квітні місяці 2016 року індекс споживчих цін перевищив поріг індексації понад 103 % та склав 105,79%, а тому у позивача виникло право на індексацію в місяці, що настає за місяцем, у якому опубліковано цей індекс - в червні 2016 року. За таких обставин, починаючи з червня 2016 року у відповідача виник кореспондуючий обов`язок провести нарахування індексації грошового забезпечення позивача в межах прожиткового мінімуму для працездатних осіб за відповідний період.
		Вказаний висновок узгоджується з правовою позицією Другого апеляційного адміністративного суду, викладеною у постанові від 12.02.2020 по справі №520/9580/19.
		Окрім цього, судом встановлено, що з листопада 2017 року позивач здійснювалось нарахування та виплата індексації грошового забезпечення.
		Таким чином, позивачу протиправно не нараховано та не виплачено індексацію грошового забезпечення з 01.06.2016 по 31.10.2017.
		З огляду на викладене, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог щодо нарахування та виплати позивачу індексації грошового забезпечення шляхом визнання протиправною бездіяльності Департаменту патрульної поліції щодо не нарахування та невиплати на користь позивача індексації грошового забезпечення за період з 01.06.2016 по 31.10.2017 та зобов`язання Департаменту патрульної поліції здійснити відповідно до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» нарахування та виплату на користь позивача індексації його грошового забезпечення за період з 01.06.2016 по 31.10.2017.
		Щодо позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності Департаменту патрульної поліції щодо не нарахування та не виплати позивачеві додаткової доплати за службу в особливих умовах (період карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2) відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №375 від 29.04.2020 за період з 01.12.2020 по 01.03.2022 та зобов`язати Департамент патрульної поліції здійснити нарахування та виплату позивачеві додаткової доплати за службу в особливих умовах (період карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2) відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №375 від 29.04.2020 за період з 01.12.2020 по 01.03.2022, суд зазначає наступне.
		Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 94 Закону України "Про Національну поліцію" (далі Закон) поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання.
		Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України.
		Згідно пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції" № 988 від 11 листопада 2015 року (далі - Постанова №988), грошове забезпечення поліцейських складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
		Відповідно до ст. 28 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», у складі Державного бюджету України створено фонд боротьби з гострою респіраторною хворобою СОVID-19, спричиненою коронавірусом SARS-СоV-2, та її наслідками на період дії карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України зазначеної хвороби, та протягом 30 днів з дня відміни цього карантину. Кошти зазначеного фонду спрямовуються на: додаткові доплати до заробітної плати медичним та іншим працівникам, які безпосередньо зайняті на роботах з ліквідації гострої респіраторної хвороби СОVID-19 спричиненої коронавірусом SARS-СоV-2, а також доплати до заробітної плати окремим категоріям працівників, які забезпечують життєдіяльність населення, на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-СоV-2, визначений у рішенні Кабінету Міністрів України про встановлення карантину, до завершення здійснення зазначених заходів.
		Постановою Кабінету Міністрів України від 29.04.2020 №375 (Далі - Постанова № 375) врегульовані деякі питання оплати праці (грошового забезпечення) окремих категорій працівників, військовослужбовців Національної гвардії та Державної прикордонної служби, осіб рядового та начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту, поліцейських які забезпечують життєдіяльність населення, на період дії карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СOVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-СоV-2, та протягом 30 днів з дня його відміни.
		Пунктом 1 Постанови № 375 установлено, що на період дії карантину, встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СOVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-СоV-2, та протягом 30 днів з дня його відміни окремим категоріям працівників, військовослужбовців Національної гвардії та Державної прикордонної служби, осіб рядового та начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту, поліцейських, які забезпечують життєдіяльність населення (забезпечення продовольчими та непродовольчими товарами, послугами зв`язку, транспорту, адміністративним, соціальними послугами, а також захист прав дітей та забезпечення правопорядку і безпеки громадян) (далі - працівники) та внаслідок виконання своїх обов`язків мають безпосередній контакт з населенням, встановлюється додаткова доплата до заробітної плати (грошового забезпечення) пропорційно відпрацьованому часу в зазначених умовах.
		Встановлення доплати, визначеної пунктом 1 цієї постанови, працівникам підприємств, установ та організацій, органів державної влади, які фінансуються з державного та місцевих бюджетів, здійснюється у граничному розмірі до 50 відсотків заробітної плати (грошового забезпечення).
		Пунктом 5 Постанови № 375 передбачено, що доплати, визначені пунктами 2 і 3 цієї постанови, здійснюються за рахунок та в межах видатків державного та місцевих бюджетів, передбачених за відповідними бюджетними програмами головних розпорядників бюджетних коштів.
		Одночасно суд враховує, що відповідно до своєї посадової інструкції позивач займає посаду, на якій забезпечує під час несення служби правопорядок і безпеку громадян та внаслідок виконання своїх обов`язків має безпосередній контакт з населенням.
		При цьому відповідачем на виконання вимог ч. 2 ст. 77 КАС України доказів протилежного не надано.
		Додатковим аргументом є також той факт, що така доплата виплачувалась позивачу з березня 2020 по лютий 2021, що підтверджується розрахунковими листами, відповідно до яких у липні 2020 року позивачеві виплачено спірну доплату за період з березня 2020 року по червень 2020 року, у серпні 2020 року - за липень 2020 року, у грудні 2020 року  за період з серпня 2020 року по грудень 2020 року, у липні 2021 року за січень-лютий 2021 року. В інші місяці її виплата була припинена, хоча вона перебувала на тій же самій посаді і продовжувала виконувати ті ж самі службові обов`язки.
		У листі відповіді від 07.06.2021 № 12623/41/5/05-2021 на запит голови первинної профспілкової організації Департаменту патрульної поліції вказано на відсутність коштів на здійснення відповідних виплат.
		З вказаного приводу суд зазначає, що відсутність коштів на рахунку відповідача для виплати доплати на період дії карантину не може бути підставою для відмови у задоволенні позовних вимог, з огляду на таке.
		Європейський суд з прав людини у рішенні від 08 листопада 2005 року у справі "Кечко проти України" (заява №63134/00) зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм працівникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни до законодавства. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними (пункт 23 рішення). Також Суд не прийняв аргумент Уряду України щодо відсутності бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань.
		Отже, реалізація особою права, що пов`язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних, чинних на час виникнення спірних правовідносин, нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.
		Вказана правова позиція викладена в рішеннях Верховного Суду від 18.12.2018 по справі № 820/4619/16 та від 14.03.2019 по справі № 820/660/17.
		Керуючись принципом верховенства права, гарантованим ст.8 Конституції України та ст.6 КАС України, суд на підставі ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовує практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
		Право на виплати зі сфери соціального забезпечення було включено до змісту статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод вперше у рішенні від 16.12.1974 у справі "Міллер проти Австрії", де Суд встановив принцип, згідно з яким обов`язок сплачувати внески у фонди соціального забезпечення може створити право власності на частку активів, які формуються відповідним чином. Позиція Суду була підтверджена і в рішенні "Гайгузус проти Австрії" від 16.09.1996, в якому зазначено, що якщо особа робила внески у певні фонди, в тому числі пенсійні, то такі внески є часткою спільних коштів фонду, яка може бути визначена у будь-який момент, що, у свою чергу, може свідчити про виникнення у відповідної особи права власності.
		Європейський Суд з прав людини в своєму рішенні "Великода проти України" від 03.06.2014 зазначив, що законодавчі норми можуть змінюватися, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.
		При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.
		Суд вважає, що належним способом відновлення порушеного права позивача є зобов`язання відповідача здійснити, відповідно до положень постанови Кабінету Міністрів України від 29.04.2020 №375, нарахування та виплату позивачеві додаткової доплати до грошового забезпечення за період з 01.03.2021 по 01.03.2022.
		При цьому суд відмовляє у задоволенні позовних вимог за період з 01.12.2020 по 28.02.2021, оскільки у вказані місяці позивачу виплачувалася відповідна доплата.
		Щодо позовних вимог в частині зобов`язання Департаменту патрульної поліції здійснити, відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянами втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строку їх виплати», нарахування та виплату компенсації втрати частини доходу позивачу у зв`язку із несвоєчасною виплатою доплати у відповідності до положень постанови Кабінету Міністрів України від 29.04.2020 №375, доплати за несення служби в нічний час, індексації грошового забезпечення за періоди їх невиплат, суд зазначає наступне.
		Питання, пов`язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" № 2050-ІІІ (далі - Закон № 2050-ІІІ) та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 159 (далі - Порядок № 159).
		Відповідно до ст.1 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати", підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
		Статтею 2 вказаного Закону зазначено, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
		Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.
		Згідно зі ст. 3 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
		Статтею 4 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" визначено, що виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
		Пунктом 2 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159 (надалі - Порядок №159) передбачено, що компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 року.
		Згідно з п. 3 Порядку №159, компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру: - пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат); - соціальні виплати (допомога сім`ям з дітьми, державна соціальна допомога інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам, допомога по безробіттю, матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного, матеріальна допомога по безробіттю, допомога по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною), допомога по вагітності та пологах, щомісячна грошова сума в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, допомога дитині, яка народилася інвалідом внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання її матері під час вагітності, тощо); - стипендії; - заробітна плата (грошове забезпечення).
		Відповідно до п. 4 Порядку №159 сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.
		Наведене нормативне регулювання не встановлює першості нарахування і виплати доходу, який своєчасно не був виплачений, та не ставить у залежність компенсацію втрати частини грошових доходів від попереднього, окремого нарахування доходів. За цим регулюванням правове значення має те, чи з порушенням строків був виплачений нарахований дохід, чи виплачений і коли цей платіж, чи не нараховувався і не виплачувався грошовий дохід, право на який визнано судовим рішенням. Саме ці події є тими юридичними фактами, з якими пов`язується виплата компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати.
		При цьому слід зазначити, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер. Вони спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.
		Використане у статті 3 Закону №2050-ІІІ та пункті 4 Порядку формулювання, що компенсація обчислюється як добуток «нарахованого, але не виплаченого грошового доходу» за відповідний місяць, означає, що має існувати обов`язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.
		З урахуванням тієї обставини, що індексація грошового забезпечення, доплата за несення позивачем служби у нічний час та доплати у відповідності до положень постанови Кабінету Міністрів України від 29.04.2020 №375, у відповідному розмірі за спірний період позивачу не нараховувались та не виплачувались, вимога позивача про зобов`язання відповідача здійснити нарахування і виплату суми компенсації втраченої частини доходів є передчасною.
		Аналогічна правова позиція висловлена в постановах Верховного Суду від 16.05.2019 у справі № 134/89/16-а, від 10.02.2020 у справі № 134/87/16-а, від 05.03.2020 у справі №140/1547/19, від 16.04.2020 по справі № 200/11292/19-а, від 17.09.2020 у справі №300/544/19.
		Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
		За приписами ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України.
		В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
		Зважаючи на встановлені у справі обставини та з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про часткове задоволення заявлених позовних вимог.
		При розв`язанні спору, суд зважає на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом - Конвенція; рішення від 21.01.1999 у справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22.02.2007 у справі "Красуля проти Росії", від 05.05.2011 у справі "Ільяді проти Росії", від 28.10.2010 у справі "Трофимчук проти України", від 09.12.1994. у справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 01.07.2003 у справі "Суомінен проти Фінляндії", від 07.06.2008 у справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії") і тому надав оцінку усім обставинам справи, котрі мають юридичне значення для правильного вирішення спору, та дослухався до усіх аргументів сторін, які ясно і чітко сформульовані та здатні вплинути на результат вирішення спору.
		Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України.
		Вирішуючи клопотання позивача про стягнення з Департаменту патрульної поліції на користь ОСОБА_1 понесених нею судових витрат у вигляді правничої допомоги у розмірі - 5000,00 грн., (п`ять тисяч гривень), суд зазначає наступне.
		Відповідно до положень ч. 8 ст. 137 КАС України, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат, які підлягають розподілу між сторонами.
		Відповідно до ч.7 ст.139 КАС України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
		На підтвердження надання професійної правничої допомоги адвоката позивачем надано відповідний договір №13/08/2022, укладений з адвокатом Бабаскіним Кирилом Сергійовичем, у п. 3.2 визначено розмір винагороди у сумі 5000 грн., в тому числі у п.п. 3.3.1-3.3.3: первинна консультація  1 година  500 грн., аналіз судової практики  3 години  1500 грн., підготовка та подача позову  6 годи  3000 грн.
		Згідно Акту виконаних послуг від 02.12.2021 вбачається, що виконавцем в інтересах клієнта, згідно Договору, надані такі послуги: первинна консультація  1 година  500 грн, аналіз судової практики  3 години  1500 грн, підготовка та подача позову  6 годи  3000 грн. Сторони домовились, що вартість виконаних робіт згідно умов договору становить 5000 грн.
		Суд звертає увагу, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.
		За визначенням ч.1 ст.132 КАСУ, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
		В свою чергу, у відповідності до п.1 ч.3 ст.132 КАСУ до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
		Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (ч.1 ст.134 КАСУ).
		За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (ч.2 ст.134 КАСУ).
		Частинами 4, 5 статті 134 КАС України запроваджено принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
		Водночас, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо (частина 3 статті 141).
		Таким чином, КАС України закладені критерії оцінки як співмірності витрат на оплату послуг адвоката (адекватності ціни за надані адвокатом послуги відносно складності та важливості справи, витраченого на ведення справи часу тощо), так і критерій пов`язаності цих витрат із веденням справи взагалі (пов`язаності конкретних послуг адвоката із веденням саме цієї судової справи, а не іншої справи).
		Витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".
		Відповідно до ст. 30 цього Закону, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
		Отже, розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Без сумніву, суд не має право його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.
		Водночас, для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача, має бути встановлено, що позов позивача підлягає задоволенню, а також має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір є розумний та виправданий, що передбачено у ст. 30 Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність". Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
		Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
		Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява №19336/04, п. 269).
		У постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 №7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" також роз`яснено, що оцінка тих чи інших витрат сторін як судових здійснюється господарським судом з урахуванням обставин конкретної справи, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.
		Окремо суд зазначає, що відповідно до вимог ч.9 ст.139 КАС України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, зокрема, поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо.
		На переконання суду, послуги з первинної консультації та аналізу судової практики є подібними діями представника позивача, під час яких здійснюється формування позиції позивача при підготовці адміністративного позову щодо спірних правовідносин, аналізу судової практики, надання пояснень, тощо, а тому відсутні підстави враховувати їх окремо.
		Окрім цього, дана справа є справою незначної складності та Верховним Судом висловлена стала позиція щодо спірних правовідносин.
		У зв`язку з цим, суд приходить до висновку, що сплачена позивачем сума на професійну правничу допомогу є неспівмірною із складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), а тому, вартість такої послуги, а саме, 5000,00 грн, в даному випадку є необґрунтованою та явно завищеною.
		При цьому, суд враховує, що з чотирьох вимог немайнового характеру кожна з перших трьох задоволена частково, а у задоволенні четвертої відмовлено повністю.
		Крім того, згідно із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
		Європейський суд з прав людини у справі "Іатрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece) від 19.10.2000, скарга № 31107/96, узагальнив свою минулу практику стосовно угод про виплату адвокату гонорару і сформулював основні положення стосовно таких угод.
		Так, ЄСПЛ зазначив, що згідно з його прецедентною практикою (§ 23 справи "Санді Таймс проти Об`єднаного Королівства (№ 2)" (Sunday Times v. UK (№2) від 6.11.1980, скарга № 6538/74) відшкодування судових витрат передбачає, що встановлена їх реальність, їх необхідність і, більше того, умова розумності їх розміру.
		На підставі викладеного, з урахуванням співмірності, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення клопотання про відшкодування судових витрат на правничу допомогу адвоката в сумі 1000,00 грн., понесених у зв`язку з розглядом справи, які підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції.
		Керуючись ст.ст.13, 14, 139, 241, 243, 246, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
		В И Р І Ш И В:
		Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Департаменту патрульної поліції (вул. Федора Ернста, буд. 3, м. Київ, 03048, код ЄДРПОУ 40108646) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
		Визнати протиправною бездіяльність Департаменту патрульної поліції щодо ненарахування та невиплати на користь ОСОБА_1 грошового забезпечення у вигляді доплати за службу в нічний час за період з 07.11.2015 по 08.09.2017.
		Зобов`язати Департамент патрульної поліції (вул. Федора Ернста, буд. 3, м. Київ, 03048, код ЄДРПОУ 40108646) нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) доплату за несення нею служби у нічний час за період з 07.11.2015 по 08.09.2017 відповідно до відпрацьованого нею нічного часу.
		Визнати протиправною бездіяльність Департаменту патрульної поліції щодо ненарахування та невиплати на користь ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення з 01.06.2016 по 31.10.2017.
		Зобов`язати Департамент патрульної поліції (вул. Федора Ернста, буд. 3, м. Київ, 03048, код ЄДРПОУ 40108646) нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) індексацію грошового забезпечення за період з 01.06.2016 до 31.10.2017.
		Визнати протиправною бездіяльність Департаменту патрульної поліції щодо не нарахування та не виплати на користь ОСОБА_1 додаткової доплати за службу в особливих умовах (період карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2) відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №375 від 29.04.2020 за період з 01.03.2021 по 01.03.2022.
		Зобов`язати Департамент патрульної поліції (вул. Федора Ернста, буд. 3, м. Київ, 03048, код ЄДРПОУ 40108646) здійснити нарахування та виплату на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) додаткової доплати за службу в особливих умовах (період карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2) відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №375 від 29.04.2020 за період з 01.03.2021 по 01.03.2022.
		В іншій частині позовних вимог - відмовити.
		Стягнути з Департаменту патрульної поліції (вул. Федора Ернста, буд. 3, м. Київ, 03048, код ЄДРПОУ 40108646) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) понесені нею судові витрати у вигляді правничої допомоги у розмірі 1000 (одна тисяча) гривень 00 копійок.
		Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Текст рішення складено та підписано 07.11.2022.
		 
		 
		 
		Суддя Супрун Ю.О.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...