Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 522/3201/22 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу регулюванню містобудівної діяльності та землекористування, зокрема у сфері; містобудування; архітектурної діяльності.
Надіслано для оприлюднення: 07.11.2022. Зареєстровано: 08.11.2022. Забезпечено надання загального доступу: 09.11.2022.
Дата набрання законної сили: 07.11.2022
Номер судового провадження: 854/5802/22

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		 
		 
		 
		___________________________________________________________________________________
		 
		П О С Т А Н О В А
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		07 листопада 2022 р.м.ОдесаСправа № 522/3201/22
		Головуючий в І інстанції: Єфіменко К.С.
		Дата та місце ухвалення рішення: 23.03.2022 р. м. Одеса
		 
		П`ятий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
		 
		судді-доповідача  Шеметенко Л.П.
		 судді  Стас Л.В.
		 судді  Турецької І.О.
		 
		розглянувши в порядку письмового провадження в м. Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 23 березня 2022 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Одеської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення, -
		 
		В С Т А Н О В И В:
		 
		У лютому 2022 року до Приморського районного суду м. Одеси надійшов позов ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Одеської міської ради, в якому позивач просить визнати протиправним та скасувати рішення Виконавчого комітету Одеської міської ради № 321 від 28.10.2021 року «Про затвердження Схеми зонування режимів експлуатації електросамокатів та інших індивідуальних електричних засобів пересування на об`єктах благоустрою міста Одеси із допустимою швидкістю руху у кожній зоні».
		Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 14 лютого 2022 року справу передано за підсудністю до Одеського окружного адміністративного суду. 
		Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 23 березня 2022 року відмовлено у відкритті провадження у даній справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 170 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у зв`язку з відсутністю у позивача прав та інтересів з виданням оскаржуваного рішення та права на звернення з даним позовом до суду.
		Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, позивач подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 23 березня 2022 року та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду, наголошуючи на неповному з`ясуванні судом першої інстанції всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, та порушенні норм процесуального права.
		Представником відповідача поданий відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін.
		Вислухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків. 
		Так, за обставин даної справи, на підставі пп. 1, 7 п. «а» ч. 1 ст. 30, ст. 52 Закону України «Про місцеве самоврядування», абз. 6 ст. 9 Закону України «Про дорожній рух», а також Закону України «Про благоустрій», Виконавчим комітетом Одеської міської ради прийнято рішення № 321 від 28.10.2021 року про затвердження Схеми зонування режимів експлуатації електросамокатів та інших індивідуальних електричних засобів пересування на об`єктах благоустрою міста Одеси із допустимою швидкістю руху у кожній зоні.
		Згідно п. 1 вказаного рішення відповідачем затверджено Схему зонування режимів експлуатації електросамокатів та інших індивідуальних електричних засобів пересування на об`єктах благоустрою міста Одеси із допустимою швидкістю руху у кожній зоні, якою визначається такі режими: рух заборонено - Траса здоров`я; швидкість руху 12 км/год. - Аркадійська алея, дендропарк Перемоги, центральний парк культури та відпочинку ім. Т.Г. Шевченка, парк культури та відпочинку ім. Горького, парк Космонавтів, сквер Старобазарний, парк «Юність», сквер ім. Мечникова, сквер Старосiнний, парк культури та відпочинку «Преображенський», парк «Грецький», парк «Стамбульський», Соборна площа, Приморський бульвар, бульвар Михайла Жванецького, Міський сад (незалежно від часу дії Пішохідної зони вихідного дня), Пішохідна зона вихідного дня (у часи її дії); Швидкість руху - 20 км/год. - iнша територія міста Одеси.
		Пунктом 2 цього рішення встановлено, що дотримання визначених цим рішенням режимів експлуатації електросамокатів та інших індивідуальних електричних засобів пересування на об`єктах благоустрою м. Одеси є обов`язковим для користувачів, як власних, так і прокатних засобів.
		В свою чергу, у відповідності до вимог пп. 1, 7 п. «а» ч. 1 ст. 30 Закону України «Про місцеве самоврядування», на які посилається відповідач, як на підставу для прийняття оскаржуваного рішення, до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать:
		а) власні (самоврядні) повноваження:
		1) управління об`єктами житлово-комунального господарства, побутового, торговельного обслуговування, транспорту і зв`язку, що перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, забезпечення їх належного утримання та ефективної експлуатації, необхідного рівня та якості послуг населенню;
		7) організація благоустрою населених пунктів, залучення на договірних засадах з цією метою коштів, трудових і матеріально-технічних ресурсів підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності, а також населення; здійснення контролю за станом благоустрою населених пунктів, організації озеленення, охорони зелених насаджень і водойм, створення місць відпочинку громадян.
		При цьому, згідно п. 1 ч. 1 ст. 1, ч. 4 ст. 20 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» (на цей Закон відповідач також посилається як на підставу для прийняття оскаржуваного рішення), благоустрій населених пунктів - комплекс робіт з інженерного захисту, розчищення, осушення та озеленення території, а також соціально-економічних, організаційно-правових та екологічних заходів з покращання мікроклімату, санітарного очищення, зниження рівня шуму та інше, що здійснюються на території населеного пункту з метою її раціонального використання, належного утримання та охорони, створення умов щодо захисту і відновлення сприятливого для життєдіяльності людини довкілля. 
		Рішення місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо благоустрою території певного населеного пункту є обов`язковим для виконання розміщеними на цій території підприємствами, установами, організаціями та громадянами, які на ній проживають.
		Крім того, в якості підстав для прийняття оскаржуваного рішення відповідач послався на положення абз. 6 ст. 9 Закону України «Про дорожній рух», згідно якого до компетенції власників автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів або уповноважених ними органів у сфері дорожнього руху належить забезпечення безпечних, економічних та комфортних умов дорожнього руху.
		Також, колегія суддів зазначає, що згідно ч.ч. 1-2, 5-6, 9-12 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування» рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.
		Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос.
		Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування нормативно-правового характеру набирають чинності з дня їх офіційного оприлюднення, якщо органом чи посадовою особою не встановлено пізніший строк введення цих актів у дію.
		Виконавчий комітет сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради в межах своїх повноважень приймає рішення. Рішення виконавчого комітету приймаються на його засіданні більшістю голосів від загального складу виконавчого комітету і підписуються сільським, селищним, міським головою, головою районної у місті ради.
		Рішення виконавчого комітету ради з питань, віднесених до власної компетенції виконавчих органів ради, можуть бути скасовані відповідною радою.
		Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.
		Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування підлягають обов`язковому оприлюдненню та наданню за запитом відповідно до Закону України «Про доступ до публічної інформації». Проекти актів органів місцевого самоврядування оприлюднюються в порядку, передбаченому Законом України «Про доступ до публічної інформації», крім випадків виникнення надзвичайних ситуацій та інших невідкладних випадків, передбачених законом, коли такі проекти актів оприлюднюються негайно після їх підготовки.
		В актах та проектах актів органів та посадових осіб місцевого самоврядування не може бути обмежено доступ до інформації про витрати чи інше розпорядження бюджетними коштами, володіння, користування чи розпорядження державним чи комунальним майном, у тому числі про умови отримання цих коштів чи майна, прізвища, імена, по батькові фізичних осіб та найменування юридичних осіб, які отримують ці кошти або майно, а також до іншої інформації, обмеження доступу до якої заборонено законом.
		Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування, які відповідно до закону є регуляторними актами, розробляються, розглядаються, приймаються та оприлюднюються у порядку, встановленому Законом України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності».
		Згідно п.п. 18, 19 ст. 4 КАС України, нормативно-правовий акт - акт управління (рішення) суб`єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування; індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.
		Частиною 1 статті 5 КАС України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема: визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
		На підставі наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуване рішення Виконавчого комітету Одеської міської ради має ознаки нормативно-правового акту, а відтак розгляд справи щодо його оскарження повинен відбуватися за правилами статті 264 КАС України.
		Зокрема, згідно ч.ч. 2, 3 ст. 264 КАС України право оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи, які є суб`єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт.
		Нормативно-правові акти можуть бути оскаржені до адміністративного суду протягом всього строку їх чинності.
		Відмовляючи у відкритті провадження у справі щодо оскарження рішення Виконавчого комітету Одеської міської ради № 321 від 28.10.2021 року «Про затвердження Схеми зонування режимів експлуатації електросамокатів та інших індивідуальних електричних засобів пересування на об`єктах благоустрою міста Одеси із допустимою швидкістю руху у кожній зоні», суд першої інстанції виходив з того, що цим рішенням введено обмеження на рух електросамокатів та інших індивідуальних електричних засобів пересування на об`єктах благоустрою міста Одеси та встановлено обмеження швидкості для такого транспорту.
		Суд першої інстанції дійшов висновку, що вказане рішення стосується лише власників вказаних видів індивідуального транспорту.
		Водночас, суд першої інстанції вказав на те, що позивачем не надано доказів того, що вона є власником зазначеного в оспореному рішенні виду транспорту або положення оскарженого рішення були до неї застосовані.
		Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку, що відсутність у позивача прав та інтересів у зв`язку з виданням оскарженого рішення не породжує права на судовий захист, тобто, права на звернення з цим позовом до суду, що є підставою для відмови у відкриття провадження за заявленим позовом згідно п. 1 ч. 1 ст. 170 КАС України.
		Разом з цим, доходячи висновку, що оскаржуване рішення стосується лише власників видів індивідуального транспорту, які зазначені у цьому рішення, судом першої інстанції не враховані положення п. 2 цього рішення, яким встановлено, що дотримання визначених цим рішенням режимів експлуатації електросамокатів та інших індивідуальних електричних засобів пересування на об`єктах благоустрою м. Одеси є обов`язковим для користувачів, як власних, так і прокатних засобів. 
		Тобто, оскаржуване у даній справі рішення Виконавчого комітету Одеської міської ради обов`язкове до виконання, як користувачів власних, так і прокатних індивідуальних електричних засобів, а не лише для власників електричних засобів, як визначено судом першої інстанції.
		Крім того, колегія суддів вважає, що апелянтом вірно зазначено про те, що згідно п. 10 ч. 5 ст. 160 КАС України в позовній заяві зазначаються: у справах щодо оскарження нормативно-правових актів - відомості про застосування оскаржуваного нормативно-правового акта до позивача або належність позивача до суб`єктів правовідносин, у яких застосовується або буде застосовано цей акт.
		На виконання наведених вимог КАС України позивач в позовній заяві зазначила, що  ОСОБА_1 використовує для пересування вулицями міста Одеси індивідуальні засоби мікромобільності, в тому числі, електросамокат, моноколесо, сігвей, гіроборд.
		Позивач зазначає, що усі вище зазначені засоби пересування, а також інші, які обладнані еклектичним двигуном потужності, що не підпадає під категорію мопеду не підлягають державній реєстрації та можуть використовуватись учасниками дорожнього руху на рівні із іншими транспортними засобами, такими, як велосипеди.
		Позивач вказує, що чинне законодавство не встановлює будь-яких заборон використання вказаних засобів мікромобільності на всій території України та ОСОБА_1 розраховувала на можливість реалізувати свої права на використання таких засобів до моменту іншого законодавчого регулювання. 
		Позивач вважає, що до встановлення Кабінетом Міністрів України чи Верховною Радою України відповідних обмежень використання засобів мікромобільності та визначення додаткових обов`язків до користувачів таких засобів, будь-які обмеження для використання, зокрема, електросамокату, моноколеса, сігвея, гіроборда з боку органу місцевого самоврядування порушує права громадян. 
		З огляду на викладене, позивач звернулась до суду з даним позовом щодо скасування рішення Виконавчого комітету Одеської міської ради № 321 від 28.10.2021 року «Про затвердження Схеми зонування режимів експлуатації електросамокатів та інших індивідуальних електричних засобів пересування на об`єктах благоустрою міста Одеси із допустимою швидкістю руху у кожній зоні». 
		Однак, судом першої інстанції взагалі не надано оцінки доводам позивача, які останньою наведені в обґрунтування обставин щодо належності позивача до суб`єктів правовідносин, у яких застосовується або буде застосовано оскаржуваний акт, а висновок суду першої інстанції про те, що оскаржуване рішення стосується лише власників індивідуальних електричних засобів не відповідає змісту прийнятого відповідачем рішення, яке обов`язкове до виконання, як користувачів власних, так і прокатних індивідуальних електричних засобів.
		Враховуючи, що судом першої інстанції не надано оцінки доводам позивача в обґрунтування обставин щодо належності позивача до суб`єктів правовідносин, у яких застосовується або буде застосовано оскаржуваний акт, та висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам даної справи, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувана ухвала про відмову у відкритті провадження у даній справі з підстав відсутності у позивача прав та інтересів з виданням рішення відповідача та як наслідок відсутність права на судовий захист, підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції та вирішення в установленому відповідними положеннями КАС України питання про відкриття провадження у справі.
		Поряд з цим, колегія суддів відхиляє доводи апеляційної інстанції, що у даній справі судом першої інстанції не враховано, що ця справа підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства та відмовляючи у відкритті провадження у справі в порушенні вимог ч. 6 ст. 170 КАС України судом першої інстанції не роз`яснено позивачу, до суду якої юрисдикції вона має звертатися з таким позовом, оскільки суд першої інстанції відмовив у відкритті провадження у справі не з підстав того, що цей спір не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, а з підстав відсутності у позивача прав та інтересів у зв`язку з виданням оскарженого рішення, що не породжує права на судовий захист, тобто, права на звернення з цим позовом до суду.
		Колегія суддів вважає, що з приводу наведених доводів позивача у відзиві на апеляційну скаргу представником відповідача вірно звернуто увагу на усталену практику Верховного Суду, згідно якої, поняття «спір, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства» необхідно тлумачити в ширшому значенні, тобто як поняття, що стосується спорів, які не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, а також спорів, які взагалі не підлягають судовому розгляду.
		Водночас, колегія суддів не приймає до уваги доводи відзиву на апеляційну скаргу представника відповідача щодо зловживання позивачем своїми процесуальними правами та подання апеляційної скарги з пропуском строку на апеляційне оскарження, оскільки питання дотримання позивачем строку звернення з апеляційної скаргою вирішено судом апеляційної інстанції при відкритті апеляційного провадження та колегія суддів дійшла висновку, що позивачем пропущено строк звернення з апеляційною скаргою з поважних причин з огляду на відсутність в матеріалах справи доказів щодо отримання позивачем копії оскаржуваної ухвали.
		Також, колегія суддів не приймає до уваги доводи відзиву на апеляційну скаргу представника відповідача щодо наявності підстав для залишення заявленого позову без розгляду у зв`язку з перебуванням в провадженні суду спору між тими самим сторонами та про той самий предмет, оскільки в матеріалах справи відсутні докази вказано доводу відповідача, а ухвала про залишення позовної заяви без руху у справі № 420/10654/22 не дає підстав для застосування положень ст. 238 КАС України, на які посилається відповідач. 
		Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що відповідачем не враховані повноваження суду апеляційної інстанції при перегляді ухвал, які перешкоджають подальшому провадженню у справі, як у даній справі. Так, згідно ст. 320 КАС України суд апеляційної інстанції, скасовуючи ухвали суду першої інстанції, які перешкоджають подальшому провадженню у справі, направляє справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
		На підставі наведеного, колегія суддів вважає, що подана апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а ухвала суду першої інстанції про відмову у відкритті провадження у справі скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції та вирішення в установленому відповідними положеннями КАС України питання про відкриття провадження у справі.
		Керуючись ст.ст. 241, 243, 250, 308, 312, 320, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, 
		 
		П О С Т А Н О В И В:
		 
		Апеляційну скаргу ОСОБА_1  задовольнити частково.
		Ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 23 березня 2022 року  скасувати. 
		Справу за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Одеської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення  направити до суду першої інстанції для продовження розгляду та вирішення в установленому відповідними положеннями КАС України питання про відкриття провадження у справі.
		Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
		 
		Судове рішення складено у повному обсязі 07.11.2022 р.
		 
		 
		Суддя-доповідач: Л.П. Шеметенко
		 
		 
		Суддя: Л.В. Стас 
		 
		 
		Суддя: І.О. Турецька

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...