Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 209/691/22 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із житлових відносин, з них.
Надіслано для оприлюднення: 08.11.2022. Зареєстровано: 08.11.2022. Забезпечено надання загального доступу: 09.11.2022.
Дата набрання законної сили: 08.12.2022
Номер судового провадження: 2/209/595/22

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 209/691/22
		Провадження № 2/209/595/22
		 
		РІШЕННЯ
		Іменем України
		07 листопада 2022 року м. Кам`янське
		   Дніпровський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області у складі:
		головуючого судді    Багбая Є.Д.
		за участі секретаря    Полухіної Г.О.,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення порядку користування житловим приміщенням, -
		 
		ВСТАНОВИВ: 
		 
		ОСОБА_1 звернулась досуду зпозовом до ОСОБА_2 , в якому просить суд встановити порядок користування квартирою АДРЕСА_1 , виділивши у користування ОСОБА_1 , кімнату площею 19,0 кв.м., з обладнаною до неї лоджиєю; виділивши у користування ОСОБА_2 кімнату площею 11,6 кв.м., з обладнаною до неї лоджиєю, кухню площею 7,9 кв.м., вбиральню площею 0,9 кв.м., ванну кімнату площею 2,6 кв.м., коридор площею 3,9 та 3,0 кв.м.- залишити в загальному користуванні сторін.
		На обґрунтування своїх позовних вимог зазначає, що вона є інвалідом 2-ї групи та власником 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 , іншим співвласником ОСОБА_2 . Відповідач не проживає в зазначеній квартирі, не несе ніяких витрат по утриманню її та приймає участь в оплаті за квартиру. Для зменшення тягаря по утриманню квартири, вона звернулась за розділенням особового рахунку, але їй було відмовлено, оскільки квартира знаходиться в спільній сумісній власності з відповідачем, тому вони повинні подати спільну заяву про розділення особового рахунку. Через напружені відносини з відповідачем, вона цього зробити не може тому звернулась до суду за захистом своїх прав як співвласника спірної квартири. 
		Ухвалою суду від 30.08.2022 року справу було прийнято до розгляду та відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження. 
		Позивач в судове засідання не з`явилась, надала суду заяву з клопотанням розглядати справу за її відсутності, позовні вимоги підтримала в повному обсязі, згідно заявлених позовних вимог /а.с. 25/.
		Відповідач в судове засідання не зявився, про час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується на розпискою з його особистим підписом /а.с.30/. Відповідачем надано відзив на позовну заяву /а.с. 32-33/, згідно якого останній позов не визнав повністю, заначивши що не проживає та не проживав в спірній квартирі з 1990 року, його речей в квартирі немає. Позивач сама користується всіма кімнатами, щодо прядку користування квартирою до нього з цим питанням ніколи не зверталася, таким чином між ними відсутній спір про право, тому вимоги позивача не доведені та не грунтуються на вимогах закону.
		У судовому засіданні встановлені судом обставини та визначені до них правовідносини.
		Позивач та відповідач є співвласниками квартири квартирою АДРЕСА_1 , що підтверджується копією свідоцтва про право власності на житло від 01.07.1994 року та довідкою КП «Кам`янське районне БТІ» Дніпропетровської обласної ради» № 1/112 від 01.12.2021 року /а.с.9, 13/.
		Згідно наданого технічного паспорту /а.с.10-12/, квартира №78 в будинку АДРЕСА_2 , має загальну площу 52,9 кв.м. та складається з двох кімнат, жилою площею 30,6 кв.м., в тому числі перша кімната  11,6 кв.м., друга  19,0 кв.м., кухні площею  7,9 кв.м., ванної кімнати  2,6 кв.м., вбиральні  0,9 кв.м., ванної кімнати  2,6 кв.м., коридор площею 3,9 та 3,0 кв.м. 
		Позивач зверталась із заявою до ТОВ «Абонент ХХІ» з приводу розділу особових рахунків /а.с.14/, але їй було повідомлено, що розділення особового рахунку проводиться за заявою всіх співвласників або за рішенням суду.
		Позивач є пенсіонеркою та є інвалідом ІІ групи /а.с.7, 8/, вона має право на державні пільги по оплаті житлово  комунальних послуг та бажає відкрити окремий особовий рахунок та сплачувати комунальні платежі за належну їй площу. 
		Вивчивши матеріали справи, з`ясувавши обставини справи та дослідивши їх доказами, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
		Відповідно до ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.
		Згідно з ч.ч. 1,2 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства.
		Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (ч. 1ст. 321 ЦК України).
		Згідно ч.1, 2 ст.355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності.
		Відповідно до ч. 1 ст. 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.
		Згідно з ч. 1, 3, 4 ст. 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у шлюбі спільної часткової власності. Якщо договір між співвласниками про порядок володіння та користування спільним майном відповідно до їхніх часток у праві спільної часткової власності посвідчений нотаріально, він є обов`язковим і для особи, яка придбає згодом частку в праві спільної часткової власності на це майно.
		Відповідно до п. 14 Постанови Пленуму Верховного Суду України N 20 від 22.12.95 р. «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» квартира, яка є спільною сумісною чи спільною частковою власністю, на вимогу учасника (учасників) цієї власності підлягає поділу в натурі, якщо можливо виділити сторонам ізольовані жилі та інші приміщення з самостійними виходами, які можуть використовуватися як окремі квартири або які можна переобладнати в такі квартири. У протилежному випадку може бути встановлено порядок користування приміщеннями квартири, якщо про це заявлено позов.
		Стаття 360 Цивільного кодексу України передбачає, що співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов`язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов`язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов`язаннями, пов`язаними із спільним майном.
		Ст. 179 ЖК України передбачено, що користування будинками державного і громадського житлового фонду, фонду житлово-будівельних кооперативів, а також приватного житлового фонду та їх утримання здійснюється з обов`язковим додержанням вимог Правил користування приміщеннями жилих будинків і прибудинковими територіями, які затверджуються КМУ. Пунктом 10 «Правил користування приміщеннями жилих будинків і прибудинкових територій», затверджених Постановою КМУ від 08.10.1992 року № 572, передбачений порядок поділу плати за житлово-комунальні послуги між співвласниками квартир в разі, якщо між ними відсутня згода щодо сплати. Відповідно до ст. 13 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» до житлово-комунальних послуг належать послуги з централізованого постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та енергопостачання, централізованого опалення, вивезення побутових відходів та послуги з утримання будівель та споруд та прибудинкових територій.
		 
		 
		 
		Суд прийшов до висновку про повне задоволення позовних вимог, оскільки запропонований позивачем порядок користування квартирою відповідає розміру її та відповідача частки у праві власності на спільне майно. Технічні характеристики квартири дозволяють виділити співвласникам ізольовані кімнати без порушення прав добросусідства та погіршення житлових умов осіб. Задовольняючи позовні вимоги суд виходить із того, що сторони є співвласниками квартири, які не досягли згоди щодо порядку користування нею, тому із врахуванням належних їм часток у майні, визначає порядок користування, виділивши кожному конкретно визначені жилі кімнати та залишає у спільному користуванні приміщення загального користування, дане рішення є підставою розподілу особових рахунків на два окремих. 
		Суд не приймає посилання відповідача викладені у відзиві, що позивачем не було надано доказів підстав заявленого позову щодо наявності спору між сторнами з приводу порядку користування так як він не проживає в спірній квартирі, оскільки вони є безпідставними та не спростовують позиції позивача щодо неможливості спільного їх з відповідачем проживання у квартирі, узгодження питання її утримання, наслідком якого є визначення порядку користування житлом і розподілу особових рахунків по комунальним послугам. При цьому хто саме із співвласників не виконував свої зобов`язання по утриманню квартири не впливає на вирішення питання розподілу особових рахунків, а лише свідчить про необхідність вирішення даного питання, оскільки позивач як співвласник майна має право на користування належною йому часткою, тоді як відповідач заперечує таке його право неможливістю спільного проживання, а отже і розподілу особових рахунків. Крім того, як зазначив сам відповідач, між сторонами був наявний спір вирішений в судовому порядку про визнання втратившим право користування квартирою відповідача, в задоволенні якого судом було відмовлено. Тобто наявнсіть спору між сторонами доведена. Доводи відповідача не мають правового значення у даному спорі, не ґрунтуються на законі, висновки суду не спростовують і підлягають відхиленню. За таких умов суд вважає, що за даних обставин справи, вимоги позивача не суперечать вимогам діючого законодавства, є обґрунтованими, законними та підлягають задоволенню.
		Враховуючи, що позивач, на підставі п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», звільнена від сплати судового збору, тому, враховуючи положення ч. 6 ст. 141 ЦПК України, судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на відповідача на користь держави.
		На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 16, 319, 3, 55, 356, 358, 364 ЦК України, ст. ст. 2, 4, 5, 12, 19, 141, 259, 263-265, 274-279, 354 ЦПК України, суд,-
		 
		УХВАЛИВ:
		 
		Цивільний позов ОСОБА_1 (зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 ) до ОСОБА_2 (зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , проживає за адресою: АДРЕСА_4 ) про встановлення порядку користування житловим приміщенням задовольнити повністю.
		Визначити порядок користування квартирою АДРЕСА_1 та виділити у користування ОСОБА_1 , кімнату площею 19,0 кв.м., з обладнаною до неї лоджиєю; ОСОБА_2 виділити у користування кімнату площею 11,6 кв.м., з обладнаною до неї лоджиєю; кухню площею 7,9 кв.м., вбиральню площею 0,9 кв.м., ванну кімнату площею 2,6 кв.м., коридор площею 3,9 та 3,0 кв.м.- залишити в загальному користуванні сторін.
		Стягнути зі ОСОБА_2 накористь держави 992 (дев`ятсот дев`яносто дві) гривні 40 коп. судового збору.
		Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. 
		Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
		У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		 
		 
		 
		Суддя
		Дніпровського районного суду 
		м. Дніпродзержинська Є.Д. Багбая

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...