Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 904/2718/21 : Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на нерухоме майно (крім землі); про державну власність; щодо оренди.
Надіслано для оприлюднення: 09.11.2022. Зареєстровано: 10.11.2022. Забезпечено надання загального доступу: 11.11.2022.
Дата набрання законної сили: 31.10.2022
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ 
		ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		31.10.2022 року м.Дніпро Справа № 904/2718/21
		Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
		головуючого судді Березкіної О.В. (доповідач),
		суддів Антоніка С.Г., Іванова О.Г.
		при секретарі судового засідання Ковзикові В.Ю. 
		Учасники процесу не з`явилися, про час та місце судового засідання повідомлені належним чином
		розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 
		на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 02.11.2021 року у справі №904/2718/21
		за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях
		до  ОСОБА_1 
		про стягнення 33 959,75 грн. заборгованості з орендної плати, 141 265,34 грн. неустойки та виселення з орендованого приміщення.
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Позивач - Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях звернувся до ОСОБА_1 з позовом про:
		1) стягнення з ОСОБА_1 заборгованості на загальну суму 159 306,54 грн., з яких:
		- 30 788,27 грн. заборгованість з орендної плати за користування орендованим майном в позадоговірний період з квітня 2018 по листопад 2020 року;
		- 128 518,27 грн. неустойка у розмірі подвійної орендної плати за період з березня 2018 року по листопад 2020 року;
		2) виселення ОСОБА_1 з орендованого приміщення за адресою: АДРЕСА_1 .
		13.04.2021 позивачем подана заява про збільшення позовних вимог у зв`язку з тим, що борг відповідачем не погашено до цього часу, сума боргу зросла. Таким чином, позивач просив суд:
		1) стягнення з ОСОБА_1 заборгованості на загальну суму 175 225,09 грн., з яких:
		- 33 959,75 грн. заборгованість з орендної плати за користування орендованим майном в позадоговірний період з квітня 2018 по березень 2021 року;
		- 141 265,34 грн. неустойка у розмірі подвійної орендної плати за період з березня 2018 року по березень 2021 року;
		2) виселення ОСОБА_1 з орендованого приміщення за адресою: АДРЕСА_1 .
		Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 02.11.2022 року у справі №904/2718/21 позов задоволено частково.
		Суд стягнув з ОСОБА_1 на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях 9 773, 88 грн. заборгованості з орендної плати, 141 265, 34 грн. неустойки та виселення з орендованого приміщення, судовий збір у сумі 4 535, 59 грн. та судові витрати з пересилання поштової кореспонденції відповідачу в сумі 22, 11 грн.
		Суд виселив ОСОБА_1 з орендованого нежитлового вбудованого приміщення (реєстровий номер 01132330.6.КАТГНП107) площею 38,0 кв.м. (31,7 кв.м. - корисна площа, 6,3 кв.м. - загального використання, розміщене за адресою: АДРЕСА_1 . В решті позовних вимог відмовлено.
		Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулась ОСОБА_1 , в якій просила рішення господарського суду Дніпропетровської області по справі №904/2718/21 від 02.11.2021року скасувати та постановити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості з орендної плати та неустойки.
		В обгрунтування своєї скарги апелянт посилається на те, що судом першої інстанції допущено неповне встановлення обставин, які мають значення для розгляду справи, внаслідок неправильного дослідження та оцінки доказів, а також порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
		Апелянт звертає увагу суду, що Відповідач повернув орендоване майно і припинив ним користуватись після закінчення строку договору, але безпосередньо Позивач не підписав наданий акт приймання Відповідачем і не повідомив своєчасно про існування невідповідності направленого Акту.
		Зробивши висновок про стягнення з відповідача на користь позивача 9 773,88 грн. заборгованості з орендної плати за користування орендованим майном в позадоговірний період до березня 2018 року, суд не навів обгрунтування стягнутої суми, з чого вона складається та за який період нарахована.
		Апелянт вважає, що договір оренди був автоматично продовженим на такий самий строк, оскільки сторони протягом місяця після закінчення строку його чинності не повідомили про припинення договору, а відтак відсутні підстави для застосування частини 2 ст. 785 ЦК України.
		Крім того, суд першої інстанції не врахував сталу судову практику з аналогічних справ.
		Всі ці обставини, на думку апелянта, є підставами для скасування рішення господарського суду Дніпропетровської області по справі №904/2718/21 від 02.11.2021 року та відмови у задоволенні позовних вимог Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості з орендної плати та неустойки.
		Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 10.08.2022р. для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді  Березкіна О.В. (доповідач), судді  Іванов О.Г., Антонік С.Г.
		Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 15.08.2022р. витребувано у Господарського суду Дніпропетровської області матеріали справи/копії матеріалів справи №904/2718/21. Розгляд питання про залишення апеляційної скарги без руху, про повернення апеляційної скарги, відмову у відкритті апеляційного провадження або про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 02.11.2021 року у справі №904/2718/21 відкладено до надходження матеріалів оскарження до суду апеляційної інстанції.
		17.07.2022р. матеріали справи №904/2718/21 надійшли до Центрального апеляційного господарсчького суду. 
		Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 19.08.2022року відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору до ухвалення рішення у справі. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 02.11.2021 року у справі №904/2718/21 залишено без руху.
		29.08.2022року на адресу Центрального апеляційного господарського суду надійшло платіжне доручення про сплату судового збору у сумі 7752грн.
		31.08.2022року у зв`язку з відпусткою судді Іванова О.Г. для відкриття апеляційного провадження, тощо, призначено повторний перерозподіл судової справи, відповідно до якого визначена колегія суддів у складі: головуючого судді  Березкіна О.В. (доповідач), судді  Антонік С.Г., Кощеєв І.М.
		Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 01.09.2022 року (у складі колегії суддів: головуючий суддя  Березкіна О.В. (доповідач), судді  Антонік С.Г., Кощеєв І.М.) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 02.11.2021 року у справі №904/2718/21. Розгляд справи № 904/2718/21 призначено у судовому засіданні на 19.10.2022 року на 09:00 год. в приміщенні Центрального апеляційного господарського суду за адресою: м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, 65, зал судових засідань №207.
		Відповідно до пункту 2.4.6 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Центральному апеляційному господарському суді, затверджених рішенням, оформленим протоколом зборів суддів Центрального апеляційного господарського суду №2 від 08.10.18р. зі змінами, призначено повторну автоматичну зміну складу колегії суддів у судовій справі № 904/2718/21 у зв`язку з виходом з відпустки судді: Іванова О.Г.
		Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.10.2022, справу №904/2718/21 передано колегії суддів у складі: Березкіна О.В. (головуючий, доповідач), судді: Іванов О.Г., Антонік С.Г.
		Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 19.10.2022року прийнято апеляційну скаргу  ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 02.11.2021 року у справі №904/2718/21 прийнято до провадження колегією суддів у складі: Березкіна О.В. (головуючий, доповідач), судді: Іванов О.Г., Антонік С.Г., призначено до розгляду на 19.10.2022рік о 9 годині.
		19.10.2022року у судовому засіданні оголошено перерву до 31.10.2022 на 10:00 годин.
		Позивачем  Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях надано відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено, що судом першої інстанції в повному обсязі досліджено матеріали справи, прийнято вірне рішення у відповідності до норм чинного законодавства, доводи відповідача, в свою чергу, які зазначені в апеляційній скарзі, є безпідставними та необґрунтованими. Просив залишити оскаржуване рішення  без змін, а апеляційну скаргу  без задоволення.
		Представники сторін в судове засідання не з`явилися, про час та місце судового засідання повідомлені належним чином. 
		Зважаючи на те, що в ході апеляційного розгляду справи судом апеляційної інстанції було створено сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, надано достатньо часу та створено відповідні можливості для реалізації кожним учасником своїх процесуальних прав, передбачених ст. 42 ГПК України, колегія суддів вважає за можливе закінчити розгляд апеляційної скарги без участі представників сторін.
		31.10.2022 року в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови. 
		Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши відповідність оскаржуваного рішення нормам діючого законодавства, Центральний апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
		З матеріалів справи вбачається, що між Регіональним відділенням Фонду державного майна України у Дніпропетровській області, правонаступником якого є Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях, (далі - орендодавець, позивач) та Фізичною особою - підприємцем Данько Ульяною Олександрівною, яка за власним рішенням припинила підприємницьку діяльність 28.10.2020, (далі - орендар, відповідач) 28.02.2017 укладено договір №12/02-6267-ОД оренди майна, що належить до державної власності (далі - договір оренди).
		Відповідно до пункту 1.1 договору оренди орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування державне нерухоме майно частину нежитлового вбудованого приміщення (реєстровий номер 01132330.6.КАТГНП107) (далі - майно) площею 38,0 кв.м. (31,7 кв.м. - корисна площа, 6,3 кв.м. - загального використання, розміщене за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Туполєва, 1, на першому поверсі 4-х поверхової будівлі, що перебуває на балансі Криворізького коледжу Національного авіаційного університету (далі - балансоутримувач), вартість якого визначена згідно з висновком про вартість на 27 жовтня 2016 року і становить за незалежною оцінкою 217 700,00 грн. 
		Відповідно до пункту 1.2 договору оренди майно передається в оренду з метою розміщення торгівельного об`єкту з продажу продовольчих товарів, крім товарів підакцизної групи. Використання орендованого державного майна не за призначенням забороняється. 
		Орендар вступає у строкове платне користування державним майном у термін, указаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору (у разі оренди нерухомого майна на строк не менше ніж три роки - не раніше дати державної реєстрації договору) та акта приймання-передачі майна (пункт 2.1 договору оренди).
		На виконання умов договору оренди позивачем було передано, а відповідачем  прийнято в оренду нерухоме майно  частину нежитлового вбудованого приміщення площею 38,0 кв.м. вартістю 217 700,00 грн., про що свідчить Акт від 28.02.2017 приймання-передачі в оренду нерухомого майна, що знаходиться на балансі Криворізького коледжу Національного авіаційного університету за адресою м. Кривий Ріг, вул. Туполєва, 1. 
		Відповідно до пункту 3.1 договору оренди орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорцій її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 №786 (зі змінами) (далі - Методика розрахунку), або за результатами конкурсу на право оренди державного майна і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку грудень 2016 року 1 532,50 грн.
		Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється в порядку, визначеному законодавством (пункт 3.2 договору оренди).
		Згідно з пунктом 3.6 договору оренди орендна плата перераховується до державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж: - 50% до державного бюджету по місцю реєстрації орендаря у податковій інспекції на рахунки, відкриті відділенням казначейства у розмірі 766,25 грн.; - 50% балансоутримувачу у розмірі 766,25 грн. щомісяця не пізніше 15-го числа місяця наступного за звітним незалежно від наслідків господарської діяльності орендаря протягом дії договору.
		У разі припинення (розірвання) договору оренди орендар сплачує орендну плату до дня повернення майна за актом приймання-передавання включно. Закінчення строку дії договору оренди не звільняє орендаря від обов`язку сплатити заборгованість за орендною платою, якщо така виникла, у повному обсязі, враховуючи санкції, до державного бюджету та балансоутримувачу (п.3.12 договору оренди). 
		Орендар зобов`язаний у разі припинення або розірвання договору повернути за актом приймання-передачі балансоутримувачу орендоване майно у належному стані, не гіршому ніж на момент передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу та відшкодувати відповідно до вимог чинного законодавства збитки у разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) орендованого майна з вини орендаря (пункт 5.10 договору оренди).
		Договір укладено строком на один рік, що діє з 28.02.2017 по 27.02.2018 включно (пункт 10.1 договору оренди). 
		За змістом пункту 10.4 договору оренди у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення цього договору або зміну його умов після закінчення строку його чинності протягом одного місяця договір вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором. Зазначені дії оформляються додатковим договором, який є невід`ємною частиною договору при обов`язковій наявності дозволу органу, уповноваженого управляти об`єктом оренди.
		Чинність договору припиняється, серед іншого, внаслідок закінчення строку, на який його було укладено та дострокового за взаємною згодою сторін або за рішенням суду (пункт 10.6 договору оренди).
		Відповідно до пункту 10.9 договору оренди у разі припинення або розірвання договору майно протягом трьох робочих днів повертається орендарем балансоутримувачу.
		Майно вважається поверненим балансоутримувачу з моменту підписання акта приймання-передавання між орендарем та балансоутримувачем, один примірник якого надається орендарем орендодавцю у двотижневий термін з моменту його підписання. Обов`язок щодо складання акта приймання-передавання про повернення майна покладається на орендаря (пункт 10.10 договору оренди).
		За умовами пункту 10.11 договору оренди якщо орендар не виконує обов`язку щодо повернення майна, орендодавець має право вимагати від орендаря сплати неустойки у розмірі подвійної орендної плати за користування майном за час прострочення. 
		Звертаючись до ОСОБА_1 із позовом про стягнення заборгованості на загальну суму 175 225,09 грн., з яких: 33 959,75 грн. заборгованість з орендної плати за користування орендованим майном в позадоговірний період з квітня 2018 по березень 2021 року; 141 265,34 грн. неустойки у розмірі подвійної орендної плати за період з березня 2018 року по березень 2021 року; виселення ОСОБА_1 з орендованого приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , позивач  Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізкій та Кировоградській областях посилався на те, що відповідачем приміщення, яке отримано останнім в оренду за договором оренди №12/02-6267-ОД від 28.02.2017, після закінчення терміну дії договору (27.02.2018), за актом приймання-передачі не повернуто. У зв`язку з несвоєчасним поверненням майна з оренди залишилась часткова заборгованість з орендної плати за користування орендованим майном в позадоговірний період та була нарахована неустойка за несвоєчасне повернення майна з оренди.
		Задовольняючи позовні вимоги частково, стягуючи на користь позивача 9 773,88 грн. заборгованості з орендної плати, 141 265,34 грн. неустойки та виселення з орендованого приміщення, господарський суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не повернув орендоване майно після закінчення строку дії договору, а тому повинен сплатити позивачу 9 773,88 грн. заборгованості з орендної плати за користування орендованим майном в позадоговірний період до березня 2018 року, неустойку та виселетись з орендованого приміщення.
		Проте, колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції в частині стягнення неустойки та заборгованості з орендної плати з огляду на наступне.
		Відповідно до частини першої статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
		Згідно з частиною першою статті 795 Цивільного кодексу України передання наймачеві будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту починається обчислення строку договору найму, якщо інше не встановлено договором.
		Згідно з частиною першою статті 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.
		Якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором (стаття 764 Цивільного кодексу України).
		Статтею 785 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
		Якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.
		Згідно з частиною другою статті 795 Цивільного кодексу України повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.
		Отже, виходячи із змісту частини першої статті 759 та частини першої статті 785 Цивільного кодексу України, договір найму (оренди) зумовлює право наймача (орендаря) користуватися орендованим майном упродовж строку дії договору зі сплатою наймодавцю (орендодавцю) орендної плати, погодженої умовами договору оренди; припинення договору найму зумовлює обов`язок наймача негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
		Такий висновок узгоджується з правовою позицією Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеною у постанові від 24.10.2019 у справі № 904/3315/18, у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.12.2019 у справі № 910/20370/17.
		Подібні за змістом правові приписи містяться і в Законі України № 2269-XII від 10.04.1992 "Про оренду державного та комунального майна" (далі  Закон № 2269-XII), чинного до 01.02.2020, де зазначено, що:
		договір оренди вважається укладеним з моменту досягнення домовленості з усіх істотних умов і підписання сторонами тексту договору (частина перша статті 12 Закону України "Про оренду державного та комунального майна");
		передача об`єкта оренди орендодавцем орендареві здійснюється у строки і на умовах, визначених у договорі оренди (частина перша статті 13 Закону № 2269-XII).
		Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 17 Закону № 2269-XII термін договору оренди визначається за погодженням сторін. Термін договору оренди не може бути меншим, ніж п`ять років, якщо орендар не пропонує менший термін.
		У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
		Після закінчення терміну договору оренди орендар, який належним чином виконував свої обов`язки за договором, має переважне право, за інших рівних умов, на укладення договору оренди на новий термін, крім випадків, якщо орендоване майно необхідне для потреб його власника. У разі якщо власник має намір використовувати зазначене майно для власних потреб, він повинен письмово попередити про це орендаря не пізніше ніж за три місяці до закінчення терміну договору.
		Згідно з пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України № 157-IX від 03.10.2019 "Про оренду державного та комунального майна" (далі  Закон № 157-IX), введеного в дію з 01.02.2020, договори оренди державного або комунального майна, укладені до набрання чинності цим Законом, продовжуються в порядку, передбаченому законодавством, яке діяло до дати набрання чинності цим Законом, до дати, яка наступить раніше: набрання чинності рішенням Кабінету Міністрів України чи рішенням представницького органу місцевого самоврядування (щодо договорів оренди комунального майна, розташованого в межах відповідної територіальної громади), передбаченим частини другої статті 18 цього Закону, або 1 липня 2020 року.
		Відтак, положення як Цивільного кодексу України, так і Законів України "Про оренду державного та комунального майна" передбачають можливість та умови продовження договору оренди на той самий термін і на тих самих умовах за відсутності заяви (повідомлення) однієї зі сторін про припинення чи зміну умов договору протягом місяця після закінчення терміну його дії.
		При цьому заява (повідомлення) орендодавця про припинення договору оренди за закінченням строку договору є одностороннім правочином, який відображає волевиявлення орендодавця у спірних правовідносинах, що не потребує узгодження з орендарем в силу прямої норми закону, і є підставою для припинення відповідних зобов`язальних правовідносин.
		Повідомлення орендодавцем орендаря про припинення договору є юридично значимою дією, яка засвідчує наявність такого волевиявлення та забезпечує своєчасну обізнаність з ним іншої сторони, є передумовою для настання обумовлених таким одностороннім правочином наслідків також для іншої особи за правилами абзацу третього частини третьої статті 202 Цивільного кодексу України, згідно з якою односторонній правочин може створювати обов`язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами.
		Правове регулювання процедури припинення орендних правовідносин, що наведене у статті 764 Цивільного кодексу України та у частині другій статті 17 Закону № 2269-XII, спрямовано на досягнення справедливого балансу між правом орендодавця як власника майна володіти, користуватися та розпоряджатися майном на власний розсуд і правом орендаря очікувати на стабільність та незмінність його майнового становища. У контексті наведених вище норм настання наслідків у вигляді припинення чи продовження договору є пов`язаним з дотриманням сторонами орендних правовідносин добросовісної та послідовної поведінки, обумовленої змістом укладеного договору, положеннями господарського законодавства, а також усталеними звичаями ділового обороту та документообігу.
		Подібна правова позиція сформована Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду, що викладена у постанові від 05.08.2020 у справі № 921/163/19 (п.п. 6.10, 6.17).
		Як вбачається з матеріалів справи, Договір укладено строком на один рік, що діє з 28.02.2017 по 27.02.2018 включно (пункт 10.1 договору оренди). 
		Листом №18-02-04468 від 16.07.2018 позивач звернувся до відповідача та балансоутримувача  Криворізького коледжу Національного авіаційного університету, в якому повідомив про припинення договору оренди з 28.02.2018 та просив терміново повернути орендоване майно за актом приймання-передачі балансоутримувачу (а.с. 16).
		На підтвердження доказів отримання відповідачем вказаного листа позивач надав рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення відповідно до якого відповідач отримав 06.08.2018 (а.с. 17).
		Позивач стверджує, що відповідач відповіді на лист №18-02-04468 від 16.07.2018 не надав, заборгованість з орендної плати не сплатив, а тому позивач просив стягнути заборгованість за договором оренди у розмірі 50% платежу, який належить до сплати до державного бюджету у відповідності до пропорцій, передбачених п. 3.6 договору оренди.
		За умовами п. 3.6 договору оренди орендна плата перераховується до державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж: - 50% до державного бюджету по місцю реєстрації орендаря у податковій інспекції на рахунки, відкриті відділенням казначейства у розмірі 766,25 грн.; - 50% балансоутримувачу у розмірі 766,25 грн. щомісяця не пізніше 15-го числа місяця наступного за звітним незалежно від наслідків господарської діяльності орендаря протягом дії договору.
		З розрахунку позивача вбачається, що заборгованість зі сплати орендної плати здійснена за період з березня 2017 року по березень 2019 року на суму 9773,88 грн., з чим погодився і суд першої інстанції.
		Разом з цим, як встановлено судом, договір оренди припинився з 28.02.2018 у зв`язку із закінченням терміну його дії.
		Припинення Договору є підставою виникнення обов`язку наймача негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в Договорі.
		Відповідно до статті 785 ЦК України, якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за найм речі за час прострочення.
		Неустойка, стягнення якої передбачено частиною другою статті 785 ЦК України, є самостійною формою майнової відповідальності у сфері орендних правовідносин, яка застосовується у разі (після) припинення Договору - якщо наймач не виконує обов`язку щодо негайного повернення речі, і є належним способом захисту прав та інтересів орендодавця після припинення Договору, коли користування майном стає неправомірним. 
		Користування майном за Договором є правомірним, якщо воно відповідає умовам укладеного Договору та положенням чинного законодавства, які регулюють такі правовідносини з урахуванням особливостей предмета найму та суб`єктів договірних правовідносин.
		Відносини найму (оренди) у разі неправомірного користування майном можуть регулюватися умовами Договору, що визначають наслідки неправомірного користування майном, та нормами законодавства, які застосовуються до осіб, які порушили зобов`язання у сфері орендних відносин.
		Правова природа плати за користування річчю (орендної плати) безпосередньо пов`язана із правомірним користуванням річчю протягом певного строку, і обов`язок здійснення такого платежу є істотною ознакою орендних правовідносин, що випливає зі змісту регулятивних норм статей 759, 762, 763 ЦК України, статей 283, 284, 286 ГК України. Із припиненням договірних (зобов`язальних) відносин за Договором у наймача (орендаря) виникає новий обов`язок - негайно повернути наймодавцеві річ.
		Після спливу строку дії Договору невиконання чи неналежне виконання обов`язку з негайного повернення речі свідчить про неправомірне користування майном, яке було передане в найм (оренду). Тому права та обов`язки наймодавця і наймача, що перебували у сфері регулятивних правовідносин, переходять у сферу охоронних правовідносин та охоплюються правовим регулюванням за частиною другою статті 785 ЦК України, яка регламентує наслідки невиконання майнового обов`язку щодо негайного повернення речі наймодавцеві.
		 З урахуванням викладеного, користування майном після припинення Договору є таким, що здійснюється не відповідно до його умов - неправомірне користування майном, у зв`язку з чим вимога щодо орендної плати за користування майном за умовами Договору, що припинився (у разі закінчення строку, на який його було укладено тощо), суперечить змісту правовідносин за Договором найму (оренди) та регулятивним нормам ЦК України та ГК України.
		 Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма статті 762 ЦК України ("Плата за користування майном") і охоронна норма частини другої статті 785 ЦК України ("Обов`язки наймача у разі припинення договору найму") не можуть застосовуватися одночасно, адже орендар не може мати одночасно два обов`язки, які суперечать один одному: сплачувати орендну плату, що здійснюється за правомірне користування майном, і негайно повернути майно.
		 Так, умовами договору, зокрема, п. 3.12 передбачено, що у разі припинення договору оренди, орендар сплачує орендну плату до дня повернення майна за актом приймання-передачі включно, що є відступом від положень актів цивільного законодавства, то в даному випадку положення пункту 3 частини першої статті 3 та статті 627 ЦК України про свободу договору не застосовуються до договорів оренди в цій частині.
		 Неврахування таких висновків щодо застосування положень цивільного та господарського законодавства на практиці призводить до того, що з орендаря, який після припинення строку дії Договору не повернув майно орендодавцю на його вимогу, фактично стягується потрійний розмір орендної плати, а саме: безпосередньо орендна плата, а також неустойка у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення. Такий підхід у регулюванні орендних правовідносин вочевидь не узгоджується з такими загальними засадами цивільного законодавства, як справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України).
		Така правова позиція висловлена у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у справі № 910/11131/19 від 21.04.2021 року.
		З огляду на зазначене, відсутні підстави для нарахування орендної плати після 28.02.2018 року.
		В той же час, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню шляхом стягнення з відповідача на користь позивача 9 773,88 грн. заборгованості з орендної плати за користування орендованим майном в позадоговірний період до березня 2018 року, а позивач здійснив нарахування орендної плати на цю ж суму за період до березня 2019 року, тобто, вже після припинення договору оренди.
		Разом з цим, як вбачається з розрахунку позивача, за період дії договору, відповідач повинен був сплатити до державного бюджету 50% розміру орендної плати, що з березня 2017 року по лютий 2018 року включно складає  10 134,87 грн.
		За цей же період, відповідачем сплачено до державного бюджету 11491,55 грн., що свідчить про відсутність заборгованості зі сплати орендної плати до державного бюджету, внаслідок чого висновки суду в цій частині не відповідають встановленим обставинам справи та ухвалені з неправильним застосуванням норм матеріального права.
		Позивачем нарахована неустойка за період з 15.04.2018 року до 15.03.2021 року у сумі 141 265,34 грн., а тому, у межах заявлених позивачем вимог, з урахуванням сплати орендної плати за період дії договору оренди у більшому розмірі на 1 356,68 грн., на який розмір нарахованої пені підлягає зменшенню, до стягненню на користь позивача підлягає лише неустойка у розмірі 139 908,66 грн.
		Враховуючи встановлені судом факти припинення договору внаслідок закінчення строку, на який його було укладено та неповернення відповідачем майна з оренди в порядку, передбаченому пунктом 10.10 договору, позовна вимога про виселення відповідача з орендованого приміщення є обґрунтованою.
		Доводи апелянта про те, що договір оренди був автоматично продовженим на такий самий строк, оскільки сторони протягом місяця після закінчення строку його чинності не повідомили про припинення договору, а відтак відсутні підстави для застосування частини 2 ст. 785 ЦК України, є безпідставними з огляду на наступне.
		Дійсно, з матеріалів справи вбачається, що лист Позивача про припинення договору оренди і повернення орендованого майна було направлено 16.07.2018 року, тобто після спливу одного місяця від строку договору, який закінчився 27.02.2018 року.
		Проте, відповідно до п. 5.16 договору, у разі наміру продовжити строк дії договору оренди, орендар зобов`язаний не пізніше ніж за місяць до закінчення терміну дії договору оренди подати орендодавцю про це заяву з документами щодо виконання умов договору оренди. 
		Відповідач не надав доказів звернення до позивача із відповідною заявою.
		Крім того, відсутність протягом місяця заяви однієї із сторін про припинення договору, не надає підстави для автоматичного продовження договору, оскільки п. 10.4 передбачено, що таке продовження оформлюється додатковим договором, який є невід`ємною частиною Договору при обов`язковій наявності дозволу органу, уповноваженого управляти об`єктом оренди.
		Відповідачем також не надано доказів укладання такого додаткового договору та наявності дозволу органу, уповноваженого управляти об`єктом оренди.
		Інші доводи апелянта є безпідставними і висновків суду першої інстанції вони не спростовують.
		Таким чином, оскільки господарський суд першої інстанції під час ухвалення рішення щодо стягнення орендної плати зробив висновки, які не відповідають встановленим обставинам справи та ухвалені з неправильним застосуванням норм матеріального права, апеляційна скарга підлягає частовому задоволенню, а рішення суду скасуванню в частині стягнення неустойки та заборгованості з орендної плати, з ухваленням в цій частині нового рішення про відмову у стягненні заборгованості з орендної плати та стягнення неустойки у розмірі 139 908грн.66 коп.
		 
		Керуючись статтями 275-287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд, - 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
		Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 02.11.2021 року у справі №904/2718/21 в частині стягнення неустойки та заборгованості з орендної плати - скасувати, ухваливши в цій частині нове рішення.
		Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях (49000, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Центральна, буд. 6, ідентифікаційний код 42767945) 139 908грн.66 коп. неустойки, 4538 грн. 41 коп. судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції
		Стягнути з Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях (49000, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Центральна, буд. 6, ідентифікаційний код 42767945) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 ) 944 грн.19 коп. судового збору за розгляд справи в апеляційній інстанції. 
		В решті частини зазначених вимог - відмовити.
		Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 02.11.2021 року у справі №904/2718/21 в частині виселення - залишити без змін.
		Видачу відповідних наказів, з урахуванням необхідних реквізитів, доручити Господарському суду Дніпропетровської області.
		Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення її повного тексту з підстав, встановлених пунктом 2 частини третьої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
		Повний текст постанови виготовлено та підписано 09.11.2022року.
		 
		 
		Головуючий суддя О.В.Березкіна 
		 
		Суддя С.Г.Антонік
		 
		Суддя О.Г.Іванов

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...