Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 753/12578/19 : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів та інші злочини проти здоров'я населення.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 10.11.2022. Забезпечено надання загального доступу: 10.11.2022.
Дата набрання законної сили: 31.10.2022
Номер судового провадження: 51-206км22
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12018100040000576

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ       
		31 жовтня 2022 року
		м. Київ
		справа № 753/12578/19
		провадження № 51-206 кмо 22
		Об`єднана палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду у складі:
		головуючого судді                         ОСОБА_5,
		суддів                                                ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8
		ОСОБА_9 ОСОБА_10 ОСОБА_11
		за участю: 
		секретаря судового засідання     ОСОБА_12
		прокурора                                        ОСОБА_13
		захисників                                       ОСОБА_14 ОСОБА_15
		осіб, щодо яких закрито 
		кримінальне провадження            ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		розглянула у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судами першої та апеляційної інстанцій, на ухвалу Деснянського районного суду м. Києва від 28 вересня 2021 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 24 листопада 2021 року у кримінальному провадженні за  обвинуваченням 
		ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 ), раніше не судимого,
		у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 307 Кримінального кодексу України (далі - КК), 
		ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , жительки АДРЕСА_1 ), зареєстрованої в тому ж місті ( АДРЕСА_2 ), раніше судимої,
		у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 307 КК,
		ОСОБА_4 (прізвище змінено у зв`язку з отриманням нового паспорта на прізвище ОСОБА_3 ), ІНФОРМАЦІЯ_3 , жительки АДРЕСА_3 ), раніше судимої,
		у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 307 КК.
		Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
		За ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 28 вересня 2021 року, постановленою під час підготовчого судового засідання у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) за  № 12018100040000576 від 17 січня 2018 року, за обвинуваченням ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_4 ( ОСОБА_3 ) у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 307 КК, задоволено клопотання захисників ОСОБА_14 та  ОСОБА_15 та закрито вказане кримінальне провадження на підставі положень п.  10 ч. 1 ст. 284 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) у зв`язку із  закінченням строку досудового розслідування, визначеного ст. 219 КПК, після повідомлення особі про підозру. 
		Своє рішення суд першої інстанції мотивував тим, що строк досудового розслідування в  кримінальному провадженні було продовжено постановою першого заступника прокурора м. Києва, що не узгоджується з вимогами ст. 294 КПК, оскільки на момент повідомлення про підозру ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_4 ( ОСОБА_3 ) право на вирішення питання про продовження строку досудового розслідування на строк більше трьох місяців покладалось виключно на слідчих суддів. Разом із тим у матеріалах кримінального провадження відсутня ухвала слідчого судді про продовження строку досудового розслідування в цьому кримінальному провадженні, що указує на  необхідність закриття кримінального провадження з наведених вище підстав.
		Київський апеляційний суд 24 листопада 2021 року залишив без змін ухвалу Деснянського районного суду м. Києва від 28 вересня 2021 року у кримінальному провадженні № 12018100040000576 від 17 січня 2018 року.
		Вимоги касаційної скарги й узагальнені доводи особи, яка її подала
		У касаційній скарзі прокурор просить скасувати ухвалу Деснянського районного суду м.  Києва від 28 вересня 2021 року та ухвалу Київського апеляційного суду від  24  листопада 2021 року на підставі положень п. 1 ч. 2 ст. 438 КПК та  призначити новий розгляд у суді першої інстанції. 
		Істотне порушення вимог кримінального процесуального закону прокурор убачає в  тому, що суди дійшли помилкового, на його думку, висновку про те, що строки досудового розслідування в цьому кримінальному провадженні повинні були продовжуватись виключно слідчим суддею.
		Підстави розгляду провадження об`єднаною палатою Касаційного кримінального суду у  складі Верховного Суду (далі - Об`єднана палата)
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду (постанова від 23 квітня 2020 року, провадження № 51-728 км 20) дійшов висновку про  те, що належним суб`єктом продовження строків досудового розслідування після введення в дію положень Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про  внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та  інших законодавчих актів» (далі - Закон № 2147-VIII) є слідчий суддя незалежно від того, що  кримінальні провадження, внесені до  ЄРДР після 15 березня 2018  року, були об`єднані з кримінальним провадженням, розпочатим до цієї дати.
		З такої ж правової позиції виходила колегія суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду (постанова від 26 травня 2021 року, провадження № 51-768 км 21), на  підставі чого касаційна скарга прокурора на ухвалу апеляційного суду про залишення без змін ухвали місцевого суду про закриття кримінального провадження на підставі положень п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК у зв`язку із закінченням строку досудового розслідування, визначеного приписами ст. 219 КПК, залишена без задоволення.
		Положеннями ч. 2 ст. 434-1 КПК передбачено, що суд, який розглядає кримінальне провадження в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати, передає таке кримінальне провадження на розгляд об`єднаної палати, якщо ця колегія або палата вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати або у складі іншої палати чи іншої об`єднаної палати.
		Колегія суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду з метою відступу від висновків, викладених Першою судовою палатою Касаційного кримінального суду в рішенні Верховного Суду від 23 квітня 2020 року (справа № 310/9496/19, провадження 
		№ 51-728км20) та Третьою судовою палатою Касаційного кримінального суду Верховного Суду в рішенні від 26 травня 2021 року (справа № 199/4574/20, провадження
		№ 51-768км21), з метою формування єдиної правозастосовчої практики на підставі вказаних вище положень ст. 434-1 КПК кримінальне провадження стосовно ОСОБА_1 ,  ОСОБА_2 і   ОСОБА_4 ( ОСОБА_3 ) передала на розгляд Об`єднаної палати.
		Колегія суддів, спираючись на приписи статей 217, 219 КПК щодо застосування норм права, передбачених ст. 294 цього Кодексу, вважає, що за умови об`єднання матеріалів декількох досудових розслідувань утворюється об`єднане кримінальне провадження, якому присвоюється номер того провадження, що було розпочато раніше, а тому і  правовий режим у об`єднаному кримінальному провадженні визначається згідно з тим процесуальним порядком продовження строку досудового розслідування, який передбачений для провадження, що було розпочато раніше. Отже, у разі продовження строку досудового розслідування підлягає застосуванню той правовий режим, який діяв на  момент внесення до ЄРДР відомостей щодо того провадження, яке розпочалося раніше.
		Позиції учасників судового провадження
		Прокурор у судовому засіданні підтримав вимоги касаційної скарги, просив скаргу задовольнити з підстав, зазначених у ній.
		Захисники ОСОБА_14 та ОСОБА_15, а також особи, щодо яких кримінальне провадження закрито, - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 і ОСОБА_3 вважають ухвали судів першої та апеляційної інстанцій законними та  обґрунтованими, а доводи прокурора безпідставними. Просили відмовити у задоволенні касаційної скарги прокурора та  залишити судові рішення без зміни.
		Мотиви Суду
		Заслухавши доповідь судді, учасників касаційного провадження, Об`єднана палата виходить з наступного.
		Кримінальне процесуальне законодавство України визначає порядок провадження в  кримінальних справах, тобто порядок вчинення процесуальних дій і  прийняття кримінальних процесуальних рішень, встановлює кримінальну процесуальну форму, зокрема підстави, умови і порядок здійснення процесуальних дій, види, зміст і форму процесуальних рішень, які можуть бути прийняті під час кримінального провадження. 
		Вимоги щодо будь-якого кримінального процесуального закону не повинні суперечити вимогам, які ставляться до Кримінального процесуального кодексу України як  нормативно-правового акта, зокрема приписам статей 4-9 КПК. 
		За своєю юридичною силою норми, визначені положеннями вказаних статей, є  фундаментальними для кримінального процесу, вони  уособлюють і визначають своїм змістом юридичну природу інших його норм, які регламентують окремі інститути (субінститути) кримінального процесуального права, що регулюють специфічні прояви окремих кримінальних процесуальних відносин (зокрема, щодо продовження строків досудового розслідування), які є складовими системної множинності відносно самостійних процесуальних правовідносин його суб`єктів. 
		Приписи закону, яким до КПК внесені зміни, із набранням чинності є нормами кримінального процесуального закону, а отже, мають віддзеркалювати своїм змістом загальні положення і засади цього закону і застосовуватись у тій частині, яка узгоджується із ними, оскільки вони є невід`ємною складовою системи кримінальних процесуальних гарантій (способів і засобів забезпечення здійснення правосуддя), що по суті включає в  себе можливість реалізації прав та обов`язків усіма суб`єктами кримінального процесу для досягнення його мети та ефективного вирішення завдань кримінального провадження.
		Стороні обвинувачення кримінальні процесуальні гарантії забезпечують можливість здійснення своїх обов`язків для виконання завдань кримінального провадження, а іншим учасникам кримінального процесу - реально використовувати надані їм права для захисту своїх прав та законних інтересів.
		Кримінальний процесуальний кодекс України як кримінальне процесуальне законодавство є систематизованим зведенням кримінальних процесуальних норм, які  регулюють порядок досудового розслідування та судового провадження. У випадках, коли положення КПК не  регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади такого провадження, визначені положеннями ч. 1 ст. 7 КПК (ч. 6 ст. 9 КПК). 
		Конституція України, закріпивши в положеннях ч. 1 ст. 58 приписи щодо неприпустимості зворотної дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, водночас передбачає їх  зворотну дію в часі лише у випадках, коли вони пом`якшують або  скасовують юридичну відповідальність особи.
		Позицію щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів неодноразово висловлював Конституційний Суд України (рішення Конституційного Суду України від 13 травня 1997 року № 1-зп, від 9 лютого 1999 року № 1-рп/99, від 5 квітня 2001  року № 3-рп/2001, від 13 березня 2012 року № 6-рп/201), за висновками якого: закони поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чинності; дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон, під час дії якого вони настали або мали місце. Дія закону не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності законом.
		Отже, зворотна дія закону полягає в перегляді вже існуючих правозастосовних актів, прийнятих на основі старої норми або в застосуванні нової норми при наданні правової оцінки юридичним фактам, правовідносинам, що мали місце (відбулися) під час дії старої норми. Якщо ж в межах цих відносин нова норма поширюється лише на ті юридичні факти, права та обов`язки, які мають місце (залишаються існувати, виникають) після введення закону в дію, то ця норма матиме пряму дію (діятиме негайно). 
		Закріплення принципу незворотності дії закону у часі на конституційному рівні є гарантією стабільності суспільних відносин, у тому числі відносин між державою і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього закону чи іншого нормативно-правового акта (Рішення Конституційного Суду України від 13 травня 1997 року № 1-зп).
		У Рішенні від 3 жовтня 1997 року № 4-зп Конституційний Суд України також надав роз`яснення порядку набрання чинності Конституцією України та іншими нормативно-правовими актами. Зокрема, зазначається, що конкретна сфера суспільних відносин не  може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не  передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше, тобто діє правило «lex posterior derogat priori» - «наступний закон скасовує попередній».
		Таким чином, повноважний орган конституційної юрисдикції визначив порядок подолання правових колізій шляхом застосування принципу, відповідно до якого новий закон скасовує положення закону, прийнятого раніше, якщо обидва ці закони регулюють аналогічні види правовідносин та містять суперечливі між собою положення. Отже, під час здійснення кримінального провадження має застосовуватися той нормативно-правовий акт, який набув чинності та залишається чинним на момент виникнення та припинення правовідносин. 
		Продовження строків досудового розслідування є відносно самостійним кримінальним процесуальним субінститутом і етапом розвитку правовідносин відповідних суб`єктів, який виникає за  наявності умов і підстав, врегульованих положеннями параграфа  4 глави  24  КПК. 
		Кримінальні процесуальні відносини із продовження строків досудового розслідування є  формою кримінальної процесуальної діяльності, що виникають у  зв`язку із юридичними фактами, визначеними положеннями статей 295, 295-1 КПК. Їх зміст відображений у двох аспектах: формальному (юридичному) - встановлені кримінальним процесуальним законом права і обов`язки суб`єктів, та фактичному - конкретні процесуальні дії, що  вчинюються суб`єктами, які спрямовані на реалізацію суб`єктивних прав і юридичних обов`язків. Виникають такі відносини з моменту направлення в спосіб, передбачений кримінальним процесуальним законом, або безпосереднього подання відповідного клопотання до повноважного щодо продовження процесуального строку суб`єкта.
		15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року 
		№ 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та  інших законодавчих актів» (далі - Закон № 2147-VIII), яким, зокрема, внесено зміни до  статті 294 КПК та надано повноваження слідчому судді щодо продовження строків досудового розслідування у кримінальних провадженнях, відомості про які внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) після введення в дію цього Закону, тобто з 16 березня 2018 року.
		З матеріалів кримінального провадження убачається, що 17 січня 2018 року до ЄРДР були внесені відомості за № 12018100040000576 про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК.
		Надалі відомості про вчинені ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_4 ( ОСОБА_3 ) кримінальні правопорушення із попередньою правовою кваліфікацією за  ч. 1 ст. 307 та ч.  2 ст. 307 КК  були внесені до ЄРДР 15 та 16 січня 2019 року за № 12019100040000358, № 12019100040000371, № 12019100040000372, № 12019100040000383, № 12019100040000384, № 12019100040000385, № 12019100040000387, № 12019100040000389,                    № 12019100040000390. 
		Постановою прокурора Київської місцевої прокуратури № 4 кримінальні провадження № 12018100040000576, № 12019100040000358, № 12019100040000371, № 12019100040000372, № 12019100040000383, № 12019100040000384, № 12019100040000385, № 12019100040000387, № 12019100040000389, № 12019100040000390 були об`єднані в одне кримінальне провадження, якому присвоєно номер 12018100040000576.
		Отже, кримінальне провадження за № 12018100040000576 було розпочато до введення в дію змін, внесених до КПК Законом № 2147-VIII, щодо порядку продовження строків досудового розслідування, а  кримінальні провадження за № 12019100040000358, № 12019100040000371, № 12019100040000372, № 12019100040000383, № 12019100040000384, № 12019100040000385, № 12019100040000387, № 12019100040000389, № 12019100040000390 були розпочаті після введення в  дію 16  березня 2018 року цих змін. 
		Спираючись на приписи ст. 5, п. 2 ч. 1 ст. 219 КПК, ч. 4 цієї статті, параграфа 4 глави 24 цього Кодексу суди першої та апеляційної інстанцій у цьому провадженні встановили, що  суб`єктом, який наділений повноваженням щодо продовження строку досудового розслідування за клопотанням про продовження такого строку в об`єднаному кримінальному провадженні, де відомості про перше кримінальне правопорушення були внесені до  ЄРДР до  введення в дію положень Закону № 2147-VIII, а щодо наступних - після визначеної цим Законом дати (16 березня 2018 року), є слідчий суддя, а отже, продовження строку досудового розслідування, здійснене першим заступником прокурора м. Києва, не  відповідає вимогам Закону № 2147-VIII. Оскільки після повідомлення особи про підозру сплив строк досудового розслідування, кримінальне провадження згідно з п. 10 ч. 1 ст.  284  КПК підлягає закриттю.
		Об`єднана палата погоджується із таким рішенням.
		Положеннями ч. 2 ст. 294 КПК в редакції, яка діяла з дня набрання чинності Закону України від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII «Про прокуратуру» до 16 березня 2018 року, передбачалося, що, якщо досудове розслідування злочину (досудове слідство) неможливо закінчити у строк, зазначений у п. 2 ч. 1 ст. 219 цього Кодексу, він може бути продовжений в межах строків, встановлених пунктами 2 та 3 ч. 2 ст. 219 цього Кодексу: до трьох 
		місяців - керівником місцевої прокуратури; до шести місяців - керівником регіональної прокуратури або його першим заступником чи заступником; до дванадцяти 
		місяців - Генеральним прокурором чи його заступниками.
		Отже, продовження строків досудового розслідування злочинів здійснювалося лише прокурорами різних рівнів.
		Із 16 березня 2018 року введені в дію положення ст. 294 КПК у редакції Закону
		№ 2147-VIII, відповідно до яких, якщо з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину досудове розслідування (досудове слідство) неможливо закінчити у строк, зазначений у п. 4 ч. 3 ст. 219 цього Кодексу, такий строк може бути продовжений у  межах строків, встановлених пунктами 2 і 3 ч. 4 ст. 219 цього Кодексу: до трьох 
		місяців - керівником місцевої прокуратури, заступником Генерального прокурора; до  шести місяців - слідчим суддею за клопотанням слідчого, погодженим з керівником регіональної прокуратури або його першим заступником чи заступником, заступниками Генерального прокурора; до  дванадцяти місяців - слідчим суддею за клопотанням слідчого, погодженим із  Генеральним прокурором чи його заступниками (ч. 3 ст. 294 КПК в  редакції Закону № 2147-VIII).
		Таким чином, у законі чітко зазначається про те, що розширено судовий контроль за  встановленням підстав до продовження строків досудового розслідування. 
		Разом із тим відповідно до приписів ч. 3 ст. 295-1 КПК слідчий суддя зобов`язаний розглянути клопотання про продовження строку досудового розслідування за участю слідчого або прокурора, а також підозрюваного та його захисника, у разі розгляду клопотання про продовження строку досудового розслідування після повідомлення особі про підозру. 
		Отже, положення закону недвозначно свідчать про те, що розширено права підозрюваного щодо участі у судовому розгляді під час реалізації судового контролю за  здійсненням досудового розслідування щодо встановлення підстав до продовження його строку. Запровадження судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у  кримінальному провадженні під час продовження строків досудового розслідування злочинів свідчить про розширення і посилення гарантій прав людини у  кримінальному провадженні.
		В аспекті положень ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а  також ст. 58 Конституції України, статей 5, 8, 9 КПК та приписів Закону № 2147-VIII неправомірним є вирішення питання про продовження строків досудового розслідування не слідчим суддею, а прокурором, незалежно від того, чи були в подальшому кримінальні провадженні об`єднані з тими, відомості про які внесені до ЄРДР до 16 березня 2018 року.
		Положення статей 217, 219 КПК не спростовують обґрунтованості такого висновку.
		За приписами ч. 7 ст. 217 КПК днем початку досудового розслідування у провадженні, виділеному в окреме провадження, є день, коли було розпочато розслідування, з якого виділено окремі матеріали, а  у  провадженні, в якому об`єднані матеріали кількох досудових розслідувань, - день початку розслідування того провадження, яке розпочалося раніше (у редакції Закону № 2147-VIII).
		Загальний строк досудового розслідування за правилами ч. 6 ст. 219 КПК при об`єднанні кримінальних проваджень у порядку, передбаченому ст. 217 цього Кодексу, визначається: у провадженнях, які розслідувалися в один проміжок часу, - шляхом поглинання меншого строку більшим; у провадженнях, які розслідувалися в різні проміжки часу, - шляхом додавання строків досудового розслідування по кожному із таких проваджень, які  не  пересікаються, в межах строків досудового розслідування злочину, який передбачає найбільш тривалий строк досудового розслідування з урахуванням можливості його продовження, передбаченої ч. 2 цієї статті.
		Отже, кримінальні процесуальні норми, викладені у статтях 217, 219 КПК, визначають день початку здійснення досудового розслідування об`єднаних і виділених проваджень і  особливості обрахування загального строку досудового розслідування таких проваджень. Натомість жодних приписів щодо порядку вирішення питання про  продовження строків досудового розслідування в таких провадженнях, відмінних від  загальних положень і приписів ст. 294 КПК, вказані вище норми не містять.
		При цьому відповідно до п. 4 параграфа 2 «Прикінцеві положення» Закону № 2147-VIII зміни щодо судового контролю за продовженням строку досудового розслідування не мають зворотної дії в часі та застосовуються до справ, по яким відомості про кримінальне правопорушення внесені в ЄРДР після введення в дію цих змін.
		Разом із тим загальні положення КПК не містять підґрунть до встановлення всупереч приписам ст. 5 КПК окремих правових режимів щодо вирішення питання про продовження строків досудового розслідування, якщо такі відносини виникли з моменту введення в дію Закону № 2147-VIII. Порядок і підстави проведення процесуальної дії і прийняття процесуального рішення визначаються положеннями КПК, чинними на момент початку виконання такої дії або прийняття такого рішення, а не датою внесення відомостей про  вчинення кримінального правопорушення до ЄРДР. 
		Отже, положення п. 4 параграфа 2 «Прикінцевих положень» Закону № 2147-VIII щодо здійснення судового контролю за продовженням строку досудового розслідування підлягають застосуванню з урахуванням положень ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 58 Конституції України, статей 5, 8, 9 КПК. 
		Згідно із Законом Українивід 22 листопада 2018 року № 2617-VIII «Про внесення змін до  деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень» (далі - Закон № 2617-VIII) ч. 3 ст. 294 КПК викладено у наступній редакції:  «Якщо з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину досудове розслідування (досудове слідство) неможливо закінчити у строк, зазначений у п. 4 ч. 3 ст. 219 цього Кодексу, такий строк може бути продовжений у межах строків, встановлених пунктами 2 і 3 ч. 4 ст. 219 цього Кодексу: до трьох 
		місяців - керівником окружної прокуратури, керівником обласної прокуратури або його першим заступником чи заступником, заступником Генерального прокурора; до шести місяців - слідчим суддею за клопотанням слідчого, погодженим з керівником обласної прокуратури або його першим заступником чи заступником, заступниками Генерального прокурора; до дванадцяти місяців - слідчим суддею за клопотанням слідчого, погодженим із Генеральним прокурором чи його заступниками». 
		Таким чином, з набранням чинності Законом № 2617-VIII, який діє з 01 липня 2020 року (по  теперішний час), в  частині врегулювання порядку продовження строків досудового розслідування злочинів набула чинності нова редакція ч. 3 ст. 294 КПК, відмінна від положень процесуального закону в редакції Закону № 2147-VІІІ, який діяв з 16 березня 2018 року до 01 липня 2020 року.
		З урахуванням вищенаведених положень Конституції України, КПК та юридичних позицій Конституційного Суду України можна стверджувати, що Закон № 2617-VIII застосовується до тих правовідносин, які продовжують існувати або виникли після набрання ним чинності. Отже, здійснення судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у  кримінальному провадженні під час продовження строків досудового розслідування злочинівза ч. 3 ст. 294 КПК передбачено до теперішнього часу.
		Динамічність правового регулювання інституту продовження строків досудового розслідування обумовлена, перш за все, встановленням нормативно-правових гарантій (контролю) законності здійснення кримінальної процесуальної діяльності органом досудового розслідування, з огляду на що Законами № 2147-VІІІ і № 2617-VIII змінено нормативно-правові засади щодо змісту процесуальної форми (порядку) у  кримінальному провадженні стосовно ухвалення рішення про продовження строків досудового розслідування.
		Єдина комплексна система процесуальних норм, принципів, правових засобів і правових гарантій, що дозволяють забезпечити максимально сприятливу реалізацію інтересів суб`єктів кримінального провадження та, як результат, реалізацію завдань самого кримінального провадження, свідчить про необхідність застосування положень щодо продовження строків досудового розслідування слідчим суддею в об`єднаних провадженнях у межах повноважень, визначених положеннями як Закону № 2147-VIII, так  і  Закону № 2617-VIII, якщо відповідні кримінальні процесуальні відносини щодо продовження процесуальних строків виникли після введення в  дію цих Законів.
		Незастосування положень Законів № 2147-VIII і № 2617-VIIIу справах, де відомості про кримінальне правопорушення внесені в ЄРДР після введення в дію відповідних змін, а  також у тих випадках, коли вказані провадження об`єднані із тими, де  відомості про  кримінальне правопорушення внесені в ЄРДР до 16 березня 2018 року, є  істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону через недотримання встановленої законом форми здійснення судового контролю за вирішенням питання про  продовження строків досудового розслідування.
		Як встановлено судами попередніх інстанцій за змістом матеріалів кримінального провадження,  ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_4 ( ОСОБА_3 ) було повідомлено про підозру 16 січня 2019 року. Відповідно до приписів п. 4 ч. 3 ст. 219 КПК досудове розслідування повинне бути закінченим протягом двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину. Протягом указаного строку досудове розслідування закінчене не було. Матеріали кримінального провадження не містять даних про те, що слідчим суддею із підстав та у порядку, передбаченому законом, був продовжений строк досудового розслідування, і прокурор в касаційній скарзі не стверджує про  здійснення слідчим суддею контролю за продовженням строку досудового розслідування та постановлення відповідного рішення.
		У зв`язку із тим, що досудове розслідування протягом зазначеного вище строку не було закінчене, а строк досудового розслідування слідчим суддею у встановленому законом порядку продовжений не був, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про наявність підстав для закриття кримінального провадження із підстав, передбачених п.  10  ч. 1 ст. 284 КПК, з чим аргументовано погодився апеляційний суд, належним чином мотивувавши своє рішення. 
		Виконуючи приписи ст. 442 КПК, Об`єднана палата робить висновок про те, як саме повинна застосовуватися норма процесуального права.
		Висновок про застосування положень ст. 294 КПК в об`єднаних провадженнях:
		Продовження строків досудового розслідування здійснюється слідчим суддею в  межах повноважень, визначених положеннями Законів № 2147-VIII і № 2617-VIII, у кримінальних провадженнях, внесених до ЄРДР з 15 березня 2018  року і які були об`єднані з  кримінальним провадженням, розпочатим до цієї дати.
		Положення п. 4 параграфа 2 «Прикінцевих положень» Закону № 2147-VIII щодо здійснення судового контролю за продовженням строку досудового розслідування підлягають застосуванню з урахуванням положень ст. 6 Конвенції про захист прав людини і  основоположних свобод, ст. 58 Конституції України, статей 5, 8, 9 КПК.
		Кримінальні процесуальні відносини із продовження строків досудового розслідування виникають з моменту направлення в спосіб, передбачений кримінальним процесуальним законом, або безпосереднього звернення із відповідним клопотанням до повноважного суб`єкта у  зв`язку із юридичними фактами, визначеними положеннями статей 295, 
		295-1 КПК, і до них застосовуються положення цього Кодексу, чинні на момент початку виконання відповідної дії або прийняття процесуального рішення.
		Керуючись статтями 284, 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Верховний Суд
		ухвалив:
		Касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судами першої та апеляційної інстанцій, на ухвалу Деснянського районного суду м.  Києва від 28 вересня 2021 року та ухвалу Київського апеляційного суду від  24  листопада 2021  року стосовно  ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_4 ( ОСОБА_3 ) залишити без задоволення, а оскаржені судові рішення - без зміни.
		Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає. 
		Судді 
		 
		 
		ОСОБА_5                            ОСОБА_6                                    ОСОБА_7
		 
		 
		 
		                                       ОСОБА_8                                     ОСОБА_9 
		 
		 
		 
		                                ОСОБА_10                                 ОСОБА_11

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...