Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 758/8595/21 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів (крім категорій 301000000-303000000), з них; купівлі-продажу.
Надіслано для оприлюднення: 09.11.2022. Зареєстровано: 10.11.2022. Забезпечено надання загального доступу: 11.11.2022.
Дата набрання законної сили: 28.08.2022
Номер судового провадження: 2/758/3314/22

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Справа № 758/8595/21 
		Категорія 29 
		 
		Р І Ш Е Н Н Я 
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		(ЗАОЧНЕ)
		 
		28 липня 2022 року Подільський районний суд міста Києва у складі:
		головуючого судді - Скрипник О. Г.,
		за участю секретаря судового засідання - Кулай О. М.,  
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія Київбуд» про визнання недійним договору купівлі-продажу майнових прав, -
		 
		В С Т А Н О В И В :
		 
		  В червні 2021 року позивачка звернулась до суду з позовом, в якому з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог просила: 1) визнати недійсним договір купівлі-продажу майнових прав № 15/02/14-С4-К42 від 15.02.2015 року, укладений між нею та ТОВ «Управляюча компанія Київбуд»; 2) стягнути з ТОВ «Управляюча компанія Київбуд» на користь позивачки суму боргу в розмірі 338 061, 54 грн.. 
		  Позов вмотивовано тим, що 15 лютого 2015 року між сторонами було укладено договір купівлі-продажу майнових прав № 15/02/14-С4-К42 (надалі Договір), згідно предмету якого (п.2.1.) Продавець продає, а Покупець купує Майнові права на Об`єкт нерухомості у порядку та на умовах, передбачених цим Договором, та у відповідності до норм Цивільного кодексу України, що визначають зальні положення про купівлю-продаж. Об`єктом нерухомості, згідно п.2.2. Договору є квартира на перетині АДРЕСА_1 , яка має 2 житлові кімнати, загальною площею 62,43 кв.м., розміщена у 4-ій секції, на 7-му поверсі будинку. На виконання умов Договору позивачем було перераховано на користь відповідача грошові кошти в розмірі 305 907,00 грн.. Зазначає, що будівництво 4-ої секції Об`єкту так і не розпочалося, позивачка почала звертатися до відповідача, як усно так і письмово спочатку щодо проведення будівельних робіт, а згодом і повернення коштів, однак відповідачем жодним чином не реагував.
		  У судове засідання позивачка ОСОБА_1 та її представник не з`явились, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином, представник позивача - адвокат Вовченко С.М. надав до суду заяву про розгляд справи за відсутності позивача та його представника, просив позов задовольнити, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.
		  У судове засідання представник відповідача не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи Товариство з обмеженою відповідальністю "Управляюча компанія "Київбуд" повідомлене належним чином, причини неявки суду не відомі.
		  
		Відповідно до вимог ст. 280 ЦПК України, у разі неявки у судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності з повідомленням причин неявки, ненадання відповідачем відзиву на позовну заяву, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
		  За відсутності заперечень позивача суд ухвалив, провести заочний розгляд справи.
		Суд, з`ясувавши дійсні обставини справи та дослідивши письмові докази, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі з наступних підстав.
		  У відповідності до п. 1 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ратифікованої Україною, Законом України № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року, яка відповідно до ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, кожна людина при визначенні її громадянських прав та обов`язків має право на справедливий розгляд справи незалежним та безстороннім судом.
		  Відповідно до вимог ст. 55 Конституції України кожному гарантується судовий захист його прав і свобод.
		  Відповідно до вимог п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставою для виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Згідно з вимогами ч. 1 ст. 14 ЦК України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
		  Згідно ч.1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
		  Відповідно до вимог ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
		  Судом встановлено, що 15 лютого 2015 року між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю "Управляюча компанія "Київбуд" було укладено договір № 15/02/15-С4-К42 купівлі-продажу майнових прав. Предметом цього Договору є майнові права на Об`єкт нерухомості, який розташований в Об`єкті капітального будівництва за адресою: на перетині проспектів Правди і Радянської України  у Подільському районі м. Києва.
		  Однак, відповідач в порушення умов Договору не виконав свої зобов`язання, та на час звернення до суду, не розпочав будівництво об`єкта нерухомості на перетині проспекта Правди та проспекта Радянської України в м. Києві.
		  Відповідно до статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
		  Предметом договору купівлі-продажу можуть бути майнові права. До договору купівлі-продажу майнових прав застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не випливає із змісту або характеру цих прав (ч. 2 ст. 656 ЦК України).
		  Пунктом 4.1 Договору сторони погодили, що вартість майнових прав на об`єкт нерухомості в день укладення вказаного договору складає 627 421,25 грн., які відповідно до п.4.2. Договору позивач мав перерахувати на рахунок відповідача до 25.02.2020 року, відповідно до Графіку, який є невід`ємною частиною цього Договору.
		  На виконання умов Договору позивачем було перераховано на користь відповідача грошові кошти в розмірі 338 061,54 грн., що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордеру № 1134 від 15.02.2015 року на суму 5359,09 грн.; квитанцією до прибуткового касового ордеру № 1213 від 19.08.2015 року на суму 3859,09 грн.; квитанцією до прибуткового касового ордеру № 870 від 23.05.2015 року на суму 5 359,09 грн., квитанцією до прибуткового касового ордеру № 579 від 24.03.2015 року на суму 5 359,09 грн.; квитанцією до прибуткового касового ордеру № 728 від 22.04.2015 року на суму 5 359,09 грн.; квитанцією до прибуткового касового ордеру № 1005 від 24.06.2015 року на суму 5 359,09 грн.; квитанцією до прибуткового касового ордеру № 256 від 16.02.2015 року на суму 149 900,00 грн.; квитанцією до прибуткового касового ордеру № 260 від 17.02.2015 року на суму 100 000,00 грн.; квитанцією до прибуткового касового ордеру № 362 від 26.02.2015 року на суму 55 907,00 грн..
		  Проте  будівництво 4-ої секції Об`єкту так і не розпочалося, позивачка почала звертатися до відповідача, як усно так і письмово спочатку щодо проведення будівельних робіт, а згодом і повернення коштів, однак відповідачем жодним чином не реагував.
		  Факт самочинного будівництва ЖК «Синьоозерний» встановлений постановою  Окружного адміністративного суду м. Києва віж 03.06.2014 року у справі № 826/5850/14, яким заборонено виконання будівельно-монтажних робіт житлового комплексу «Синьоозерний» на перетині просп. Правди  та вул. Гонгадзе у Подільському районі м. Києва до усунення порушень та отримання у встановленому порядку рішення на відновлення робіт.
		  У зв`язку з чим, позивачка ОСОБА_1 була введена в оману відповідачем, оскільки договір купівлі-продажу майнових прав № 15/02/14-С4-К42 було укладено між сторонами 15 лютого 2015 року, самочинний Об`єкт будівництва на перетині проспектів Правди і проспекта Георгія Гонгадзе у Подільському районі м. Києва, не був введений в експлуатацію у встановлені договором строки.
		  Відповідно до частини першої статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільною права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, крім цього стаття 16 цього ж Кодексу зазначає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу і одним із способів такого захисту цивільних прав та інтересів є визнання права.
		  Відповідно до ст. 3 ЦПК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
		  Пунктом 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України визначено, що одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права.
		  Зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу України (далі - ЦК України), іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, а недодержання стороною (сторонами) правочину в момент його вчинення цих вимог є підставою для визнання недійсності відповідного правочину (частина перша статті 203, частина перша статті 215 ЦК України).
		  Згідно із частинами другою та третьою статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Загальним правовим наслідком недійсності правочину (стаття 216 ЦК України) є реституція, яка застосовується як належний спосіб захисту цивільного права та інтересу за наявності відносин, які виникли у зв`язку із вчиненням особами нікчемного правочину та внаслідок визнання його недійсним.
		  При цьому, правом оспорювати правочин і вимагати проведення реституції ЦК України наділяє не лише сторону (сторони) правочину, але й інших, третіх осіб, що не є сторонами правочину, визначаючи їх статус як «заінтересовані особи» (статті 215, 216 ЦК України).
		  З огляду на зазначені приписи, правила статей 15, 16 ЦК України, статей 3,16 ЦПК України кожна особа має право на захист, у тому числі судовий, свого цивільного права та інтересу, що загалом може розумітися як передумова для виникнення або обов`язковий елемент конкретного суб`єктивного права, як можливість задовольнити свої вимоги за допомогою суб`єктивного права та виражатися в тому, що особа має обґрунтовану юридичну заінтересованість щодо наявності/відсутності цивільних прав або майна в інших осіб.
		  Статтею 124 Конституції України визначено принцип обов`язковості судових рішень, який з огляду на положення статей 14, 153 ЦПК України поширюється також на ухвалу суду про забезпечення позову. При цьому відповідно до частини третьої статті 151 ЦПК України забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
		  Так, ч.ч. 1,2 ст. 216 ЦК України передбачено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі,- відшкодувати вартість того, що одержане, за цінами, які існують на момент відшкодування. Якщо у зв`язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною.
		  Крім того, як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у п. 7 Постанови N 9 від 6 листопада 2009 року "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.
		  Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
		  Статтею 203 ЦК України встановлено вичерпний перелік підстав, з яких правочин може бути визнаний недійсним.
		  Так, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
		  Згідно п. 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України N 9 від 6 листопада 2009 року "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК, саме на момент вчинення правочину.
		  Згідно із ч. 1 ст. 230 ЦК України, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (ч. 1 ст. 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.
		  Правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину.
		  Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу.
		  Стаття 203 ЦК України визначає, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (ч. 1); особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності (ч. 2); волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (ч. 3); правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч. 5); правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей (ч. 6).
		  Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ч. 3 ст. 215 ЦК України).
		  Пленум Верховного Суду України в п. 19 Постанови «Про судову практику розгляду справ про визнання правочинів недійсними» від 6.11.2009 №9 роз`яснив, що правочин, вчинений під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною або внаслідок впливу тяжкої обставини, є оспорюваним. Правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину. Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення.
		  Правочин може бути визнаний вчиненим під впливом обману у випадку навмисного цілеспрямованого введення іншої сторони в оману щодо фактів, які впливають на укладення правочину. Ознакою обману, на відміну від помилки, є умисел: особа знає про наявність чи відсутність певних обставин і про те, що друга сторона, якби вона володіла цією інформацією, не вступила б у правовідносини, невигідні для неї. Обман також має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування. Правочин, здійснений під впливом обману, на підставі ст. 230 ЦК може бути визнаний судом недійсним. Вбачається, що саме позивач як сторона, яка діяла під впливом обману, повинен довести наявність умислу з боку відповідача, істотність значення обставин, щодо яких її введено в оману, і сам факт обману. Якщо все інше, крім умислу, доведено, вважається, що мала місце помилка. Варто враховувати, що обман стосовно мотиву, тобто внутрішнього спонукання особи до здійснення правочину, не має істотного значення. Зокрема, обман щодо фінансового становища контрагента як мотиву правочину не може бути підставою для визнання правочину недійсним. Вбачається, що саме позивач як сторона, яка діяла під впливом обману, повинен довести наявність умислу з боку відповідача, істотність значення обставин, щодо яких її введено в оману, і сам факт обману. Якщо все інше, крім умислу, доведено, вважається, що мала місце помилка. Варто враховувати, що обман стосовно мотиву, тобто внутрішнього спонукання особи до здійснення правочину, не має істотного значення.
		  Відповідно до ст.ст. 229 - 233 ЦК правочин, здійснений під впливом помилки, обману, насильства, погрози, зловмисної домовленості представником однієї сторони з іншою стороною або внаслідок збігу тяжких обставин (кабальний правочин), є оспорюваним та може бути визнаний судом недійсним. Заявлені вимоги можуть бути задоволені, якщо доведені факти обману, насильства, погрози, зловмисної домовленості представника однієї сторони з іншою стороною або збіг тяжких для сторони обставин і наявність їх безпосереднього зв`язку із волевиявленням сторони вчинити правочин на вкрай невигідних для неї умовах (узагальнення Верховного Суду України «Практики розгляду судами цивільних справ про визнання правочинів недійсними», викладені у листі від 24.11.2008).
		  Відповідно до вимог ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. В силу ст. 81 ЦПК України доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.
		  На основі повно та всебічно з`ясованих обставин, на які посилаються сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень підтверджених доказами, перевірених в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, а також достатність, взаємозв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд дійшов висновку, що позивач довів належними доказами, як це передбачено ст.ст. 77, 81 ЦПК України, факт обману з боку відповідача щодо істотних умов договору.
		  Судом встановлено, що в стосунках, які склалися між сторонами, мало місце обман з боку відповідача.
		  Зазначене підтверджується поясненнями позивача, та матеріалами справи.
		  Відповідно до статті 230 ЦК України якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним.
		  Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.
		  З урахуванням наведених норм, стороною позивача доведено, що спірний договір, при укладенні першочергово не був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
		  Так, позивач, укладаючи даний Договір з відповідачем розраховував поліпшити свої житлові умови та відповідно стати власником майна з можливістю розпоряджатися ним на власний розсуд. Однак, внаслідок невиконання відповідачем своїх зобов`язань за Договором, позивач взагалі не отримав квартиру, за яку заплатив грошові кошти.
		  Таким чином, суд вважає що з боку відповідача має місце істотне порушення Договору, що є підставою для визнання його недійсним, адже відповідачем недодержано умов спірного Договору.
		  Вказані обставини дають суду підстави зробити висновок, що позов є обґрунтованим, його вимоги засновані на законі та знайшли своє повне підтвердження в ході судового розгляду, в зв`язку з чим підлягає задоволенню у повному обсязі.
		  У відповідності до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Позивачем при поданні позову до суду сплачено судовий збір у сумі 3 380, 50 грн., що підтверджено квитанцією, яка міститься у матеріалах справи, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
		  На підставі вищевикладеного, ст.ст.11, 526, 527, 530, 625, 653, 655 ЦК України, керуючись ст.ст.4, 10, 12, 13, 76, 81, 89, 133, 141, 258,263, 264, 265, 280-283, 353, 354 ЦПК України, -
		 
		У Х В А Л И В :
		 
		Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія Київбуд» про визнання недійним договору купівлі-продажу майнових прав - задовольнити в повному обсязі.
		Визнати недійсним договір № 15/02/14-С4-К42 купівлі-продажу майнових прав від 15.02.2015 р., укладений між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія Київбуд».
		Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія «Київбуд» (місцезнаходження за адресою: м. Київ, проспект Правди, буд. 102-А, код ЄДРПОУ 39224771)  на користь ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) суму боргу в розмірі 338 061 (триста тридцять вісім тисяч шістдесят однк) гривню 54 копійки.
		Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія «Київбуд» (місцезнаходження за адресою: м. Київ, проспект Правди, буд. 102-А, код ЄДРПОУ 39224771)  на користь ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) суму сплаченого судового збору у розмірі 3 380 (три тисячі триста вісімдесят) гривень 50 копійок.
		Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
		Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
		Позивач має право оскаржити заочне рішення шляхом подачі апеляційної скарги.
		Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду.
		Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його  проголошення.
		Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, або якщо апеляційну скаргу не було подано. 
		 
		 
		Суддя        О. Г. Скрипник

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...