Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 749/633/22 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи окремого провадження; Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, з них:; факту смерті, з них: на тимчасово окупованій території України.
Надіслано для оприлюднення: 10.11.2022. Зареєстровано: 10.11.2022. Забезпечено надання загального доступу: 11.11.2022.
Дата набрання законної сили: 13.12.2022
Номер судового провадження: 2-о/749/15/22

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		Справа № 749/633/22
		Номер провадження 2-о/749/15/22 
		 
		Р ІШ ЕН НЯ  
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		"10" листопада 2022 р.                             м. Сновськ
		Щорський районний суд Чернігівської області у складі:
		головуючого судді Чигвінцева М.С.
		за участю секретаря Михалевич М.В.
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Сновськ цивільну справу №749/633/21 за заявою  ОСОБА_1 , заінтересована особа: Сновський районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми), про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України,-
		В С Т А Н О В И В :
		ОСОБА_1 звернулася до суду з заявою в якій просить встановити факт смерті батька ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Михайлівка Кремінського району Луганської області, громадянина України, померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 на тимчасово окупованій території України в місті Луганськ Луганської Народної Республіки.
		В обґрунтуваннязаяви зазначає,що заявникуотримати свідоцтвопро смерть ОСОБА_2  у відділі державної реєстрації актів цивільного стану неможливо, оскільки факт смерті відбувся на тимчасово окупованій території України, на якій неможливо отримати медичний документ що може бути прийнятий відділом державної реєстрації актів цивільного стану для здійснення реєстрації смерті батька. 
		Заявник у судовому засіданні відсутня.
		Представник заінтересованоїособи  усудове засіданняне з`явився,про часта місцерозгляду справиповідомлені належнимчином. Неявка заінтересованої особи не перешкоджає проведенню судового засідання. 
		Суд, дослідивши докази по справі, вважає заяву такою, що підлягає задоволенню за наступних підстав.
		У відповідності до п. 8 ч. 1 ст. 315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.
		Згідно із ч. 1 ст. 317 ЦПК України заява про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, може бутиподана родичами померлого або їхніми представниками до суду за межами такої території України незалежно від місця проживання заявника.
		Судом встановлено,що ОСОБА_2  є батьком ОСОБА_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 17.03.1971 року.
		Сновським районнимвідділом державноїреєстрації актівцивільного стануПівнічно Східного міжрегіональногоуправління Міністерстваюстиції (м.Суми) було відмовленоу державнійреєстрації смерті ОСОБА_2  у зв`язку з тим, що заявником для підтвердження факту смерті останньої пред`явлено документ, виданий на території, де органи влади України тимчасово не здійснюють свої повноваження.
		З матеріалівсправи вбачається,що ОСОБА_2  помер ІНФОРМАЦІЯ_3 у на тимчасово окупованій території України в місті Луганськ, Луганськоїобласті  внаслідок дисциркуляторної енцефалопатії ІІІ ступеня, атеросклерозу судин головного мозку, що вбачається з довідки про причину смерті № 252 від 23 вересня 2022року.
		Відповідно до положеньЗакону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» від 15 квітня 2014 року №1207-VII(з наступними змінами та доповненнями) будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними. якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт (рішення, документ) виданий цими органами або особами є недійсним і не створює правових наслідків.
		Відповідно до Закону України "Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей", постанови Верховної Ради України від 17.03.2015 року "Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями", та постанови Верховної Ради України від 17.03.2015 року "Про визначення окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей, в яких запроваджується особливий порядок місцевого самоврядування", м.Горлівка Донецької області визнано тимчасово окупованою територією.
		А тому вказані документи про смерть  ОСОБА_2  не створюють правових наслідків.
		Разом з тим, оцінюючи надані заявником докази, суд виходить з того, що смерть особи є юридичним фактом, що має наслідком припинення, зміну та виникнення багатьох правовідносин, а тому має безпосереднє значення для реалізації різними особами своїх прав.
		Відповідно до cm.cm. 3, 8, 9Конституції Українив Україні визнається і діє принцип верховенства права, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави, а чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
		Практикою Міжнародного суду ООН сформульовані так звані «намібійські винятки»: документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися,якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян. Так, у Консультативному висновку Міжнародного суду ООНвід 21червня1971 року «Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії» зазначено, що держави - члени ООН зобов`язані визнавати незаконність і недійсністьтриваючої присутності Південної Африки в Намібії, але «у той час як офіційні дії вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосована до таких дій як наприклад реєстрація народжень, смертей і шлюбів».
		Європейський суд з прав людини послідовно розвиває цей принцип v своїй практиці, зокрема врішенняхЄСПЛ «Лоізіду проти Туреччини» (Loizidou v.Turkey, 18.12.1996, 45), «Кіпр проти Туреччини» (Cyprus v.Turkey, 10.05.2001) та «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» (Mozer v.the of Moldova and Russia, 23.02.2016). Зокрема ЄСПЛ констатував, що «Консультативний висновок Міжнародного Суду, що розуміється в сукупності з виступами і поясненнями деяких членів суду, чітко показує, що в ситуаціях, подібних до тих, що наводяться в цій справі, зобовязання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів (окупаційної влади) далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим (ЄСПЛ). Вирішити інакшеозначало бзовсім позбавлятилюдей,що проживаютьна ційтериторії,всіх їхправ щоразу,коли вониобговорюються вміжнародному контексті,що означалоб позбавленняїх навітьмінімального рівняправ,які їмналежать» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, №96). При цьому,за логікоюцього рішення,визнання актівокупаційної владив обмеженомуконтексті захиступрав мешканцівокупованих територійніяким чиномне легітимізуєтаку владу (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, №92). Спираючись на сформульований у цій справі підхід, ЄСПЛ у справі «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» наголосив, що «першочерговим завданнямдля прав,передбачених Конвенцією,завжди маєбути їхефективна захищеністьна територіївсіх ДоговірнихСторін,навіть якщочастина цієїтериторії знаходитьсяпід ефективнимконтролем іншоїДоговірної Сторони(тобтоє окупованою)» (Mozer v.Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016, №142).
		Таким чином, суд вважає за можливе застосувати названі загальні принципи («Намібійські винятки»), сформульовані в рішеннях Міжнародного суду ООН та Європейського суду з прав людини, в контексті оцінки документів про смерть особи, виданих закладами, що знаходяться на окупованій території, як доказів, оскільки суд розуміє, що можливості збору доказів смерті особи на окупованій території можуть бути істотно (абсолютно) обмеженими, у той час як встановлення цього факту має істотне значення для реалізації низки прав людини, включаючи право власності (спадкування), право на повагу до приватного та сімейного життя тощо.
		На підставівищевикладеного,враховуючи сукупністьнаданих доказів,суд вважаєщо фактсмерті ОСОБА_2  встановленим. 
		Керуючись ст.ст. 259, 264, 265, 317, 315, 293 ЦПК України, суд,- 
		У Х В А Л И В:
		Заяву  ОСОБА_1 , заінтересована особа: Сновський районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми), провстановлення фактусмерті особина тимчасовоокупованій територіїУкраїни - задовольнити.
		Встановити факт смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Михайлівка Кремінського району Луганської області, громадянина України, померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 на тимчасово окупованій території України в місті Луганськ Луганської Народної Республіки, Україна.
		Відповідно до ч. 4 ст.317 ЦПК України рішення про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, підлягає негайномувиконанню. 
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Апеляційна скаргана рішеннясуду подаєтьсяпротягом тридцятиднів здня його проголошення. Якщо всудовому засіданнібуло оголошенолише вступнута резолютивнучастини судовогорішення абоу разірозгляду справи(вирішенняпитання)без повідомлення(виклику)учасників справи,зазначений строкобчислюється з дня складення повного судового рішення.
		Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його (проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційнаскарга подана протягом тридцятиднів здня врученняйому повногорішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених участині другійстатті 358 цього Кодексу.
		Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його складення шляхом подачі апеляційної скарги до Чернігівського апеляційного суду відповідно до ст. 355 ЦПК України або через Щорський районний суд Чернігівської області відповідно до п.15.5 розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України.
		 
		Суддя                             М.С. Чигвінцев

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...