Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 420/902/22 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо; адміністрування окремих податків, зборів, платежів, з них.
Надіслано для оприлюднення: 10.11.2022. Зареєстровано: 11.11.2022. Забезпечено надання загального доступу: 14.11.2022.
Дата набрання законної сили: 09.11.2022
Номер судового провадження: 854/4539/22

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		 
		 
		 
		__________________________________________________________________________________
		 
		П О С Т А Н О В А
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		09 листопада 2022 р.м.ОдесаСправа № 420/902/22
		Головуючий І інстанції: Андрухів В.В.
		 
		П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
		головуючого судді - Осіпова Ю.В.,
		суддів - Косцової І.П., Скрипченка В.О., 
		розглянувши в порядку письмового провадження в м. Одесі апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 20 травня 2022 року (м.Одеса, дата складання повного тексту судового рішення - 20.05.2022р.) у справі за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,- 
		В С Т А Н О В И В:
		14.01.2022р. ФОП ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до ГУ ДПС в Одеській області, в якому просив суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 22.12.2021р. №00313660706 про стягнення штрафних (фінансових) санкцій в сумі 63787,20 грн.
		Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірне рішення податкового органу є неправомірним та безпідставним, оскільки воно ґрунтуються на необґрунтованих і помилкових висновках незаконно проведеної фактичної перевірки про порушення податкового законодавства контрагентами підприємства позивача.
		Представник ГУ ДПС в Одеській області надав до суду 1-ї інстанції письмовий відзив, у якому позовні вимоги не визнав та просив відмовити у їх задоволенні.
		Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 20 травня 2022 року (ухваленим в порядку письмового провадження) адміністративний позов ФОП ОСОБА_1 - задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №00313660706, прийняте ГУ ДПС в Одеській області 22.12.2021р. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС в Одеській області на користь позивача судові витрати у розмірі - 992,40 грн.
		Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду 1-ї інстанції, відповідач 19.07.2022р. подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що судом, при винесенні оскаржуваного рішення, порушено норми матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 20.05.2022р. та прийняти нове, яким задовольнити його позовні вимоги у повному обсязі. 
		30.06.2022р. матеріали справи надійшли до П`ятого апеляційного адміністративного суду. 
		Ухвалою судді П`ятого апеляційного адміністративного суду від 21.07.2022р. дана апеляційна скарга залишена без руху.
		Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 30.08.2022р. ГУ ДПС в Одеській області поновлено строк на апеляційне оскарження рішення суду 1-ї інстанції, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою та призначено справу до розгляду в порядку письмового провадження. 
		20.09.2022р. до суду апеляційної інстанції надійшов письмовий відзив на апеляційну скаргу, у якому позивач заперечував щодо її задоволення, посилаючись на безпідставність викладених у ній доводів та просив оскаржуване рішення суду першої інстанції залишити без змін, вважаючи його законним та обґрунтованим.
		Відповідно до п.п.1,2 ч.1 ст.311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю або неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.
		Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч.1 ст.308 КАС України).
		Розглянувши матеріали даної справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення у межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про відсутність належних підстав для її задоволення.
		Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.
		Позивач - ФОП ОСОБА_1 зареєстрований Виконавчим комітетом ОМР як суб`єкт господарювання 31.10.2000р., що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію серії В03 №367492.
		09.11.2021р. наказом в.о. начальника ГУ ДПС в Одеській області №8092-п, на підставі ст.20, п.п.80.2.2,80.2.5 п.80.2 ст.80, п.52-2 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України, було наказано провести фактичну перевірку ФОП ОСОБА_1 (податкова адреса: АДРЕСА_1 , адреса господарського об`єкту: АДРЕСА_2 ), з 17.11.2021р. тривалістю - 10 діб. Перевірку провести за період діяльності з 02.07.2020р. по дату закінчення фактичної перевірки з метою здійснення контролю щодо дотримання норм законодавства в частині: обліку, виробництва, зберігання та транспортування пального, спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів; цільового використання пального, спирту етилового платниками додатків; обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками; здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального; здійснення суб`єктами господарювання операцій із реалізації пального або спирту етилового без реєстрації таких суб`єктів платниками акцизного податку.
		12.11.2021р. в.о. заступника начальника ГУ ДПС в Одеській області було видано направлення №15422 та №15423 на проведення фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 з 17.11.2021р. тривалістю 10 діб.
		За результатами вказаної перевірки складено акт про результати фактичної перевірки від 26.11.2021р. №25696/15/53/РРО/ НОМЕР_1 , в якому посадовими особами ГУ ДПС в Одеській області зафіксовано порушення ФОП ОСОБА_1 вимог п.п.1,2,7,9,11,12 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995р. №265/95-ВР та п.85.2 ст.85 ПК України.
		Так, даною перевіркою, зокрема, встановлено: розрахункова операція на суму - 136 грн. не проведена через РРО; розрахунковий документ не надано; розрахункові операції на загальну суму - 2266,22 грн. не проведені через РРО (п.п.1,2 ст.3 Закону №265/95-ВР); ненадання до органів ДПС України звітності пов`язаної з застосуванням РРО за 14.10.2021р. (п.п.7,9 ст.3 Закону №265/95-ВР); проведення розрахункових операцій через РРО та/або через програмні РРО для підакцизних товарів без використання режиму програмування із зазначенням коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД, найменування товарів, цін товарів та обліку їх кількості (п.11 ст.3 Закону №265/95-ВР); порушення порядку обліку товарних запасів за місцем реалізації, а саме: ненадання під час перевірки документів на підтвердження обліку та походження товарів на загальну суму товару - 28515,20 грн. (п.12 ст.3 Закону №265/95-ВР); ненадання документів, які належать та пов`язані із предметом перевірки (п.85.2 ст.85 ПК України).
		22.12.2021р. ГУ ДПС в Одеській області, за результатами розгляду матеріалів перевірки, було винесено податкове повідомлення-рішення №00313660706, згідно з яким до ФОП ОСОБА_1 застосована штрафна (фінансова) санкція на загальну суму - 63787,20 грн. - за порушення законодавства про патентування, норм регулювання обігу готівки та застосування реєстраторів розрахункових операцій.
		Не погоджуючись із вказаними діями та рішеннями відповідача, позивач звернувся до суду адміністративним позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 22.12.2021р. №00313660706.
		Вирішуючи справу по суті та повністю задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із обґрунтованості та доведеності позовних вимог та, відповідно, з неправомірності спірного рішення відповідача.
		Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при ухвалені оскарженого рішення, виходить із наступного.
		Частиною 2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Наведена вище норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, а також обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації владних повноважень.
		Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України (чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
		За змістом ст.62 ПК України, одним із способів здійснення податкового контролю є перевірки та звірки відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірки щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.
		Контролюючі мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки (п.75.1 ст.75 ПК України).
		Згідно з пп.75.1.3 п.75.1 ст.75 ПК України, фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).
		Порядок проведення фактичної перевірки врегульований ст.80 ПК України.
		Як передбачено п.80.1 ст.80 ПК України, фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).
		Відповідно до пп.80.2.2,80.2.5 п.80.2 ст.80 ПК України, фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або ж його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав:
		- у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів;
		- (1) у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, (2) а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.
		За приписами п.81.1 ст.81 ПК України, посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися.
		Оцінюючи доводи учасників справи про наявність або ж відсутність, з боку контролюючого органу, порушення норм ПК України при призначення фактичної перевірки, колегія суддів дійшла наступних висновків.
		Так, у постановах від 12.08.2021р. (справа №140/14625/20), від 10.04.2020р. (справа №815/1978/18), від 25.01.2019р. (справа №812/1112/16), від 05.11.2018р. (справа №803/988/17), від 22.05.2018р. (справа №810/1394/16), від 20.03.2018 (справа №820/4766/17) Верховний Суд зазначив про те, що пп.80.2.5 п.80.2 ст.80 ПК України передбачає альтернативні підстави проведення фактичної перевірки, які можуть застосовуватися як у сукупності, так і кожна окремо, а саме:
		- наявність та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення платником податків вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками;
		- здійснення функцій, визначених законом у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.
		Тобто, здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального може бути самостійною обставиною, з якою законодавець пов`язує право контролюючого органу проводити фактичні перевірки суб`єктів господарювання і не вимагає наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства. 
		У даному випадку, достатньо самого факту покладення на контролюючий орган здійснення контролю за дотриманням норм законодавства у відповідній сфері правовідносин (виробництво і обіг спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального).
		Водночас, у постановах від 08.09.2020р. у справі №640/21536/19, від 17.12.2020р. у справі №520/12028/18, від 11.06.2019р. у справі №1440/2045/18 Верховний Суд також звернув увагу на необхідність зазначення у наказі про проведення фактичної перевірки на підставі пп.80.2.5 п.80.2 ст.80 ПК України, окрім звичайного посилання на норму, що регулює питання її призначення, і конкретні фактичні підстави її призначення.
		Наведені постанови Верховного Суду від 08.09.2020р. (справа №640/21536/19), від 17.12.2020р. (справа №520/12028/18), від 11.06.2019р. (справа №1440/2045/18) не є такими, що суперечать позиції, викладеній у постановах від 12.08.2021р. (справа №140/14625/20), від 10.04.2020р. (справа №815/1978/18), від 25.01.2019р. (справа №812/1112/16), від 05.11.2018р. (справа №803/988/17), від 22.05.2018р. (справа №810/1394/16), від 20.03.2018р. (справа №820/4766/17). Натомість, у вказаних постановах Верховного Суду уточнено і розширено підхід застосування пп.80.2.5 п.80.2 ст.80 ПК України як підстави для призначення фактичної перевірки. При здійсненні відповідного призначення контролюючий орган повинен зазначити одну із підстав, визначених пп.80.2.5 п.80.2 ст.80 ПК України, й у разі, якщо такою підставою є наявність та/або ж отримання інформації про порушення платником податків вимог законодавства, конкретизувати останню.
		Отже, апелянтом вірно зазначено, що пп.80.2.5 п.80.2 ст.80 ПК України дійсно передбачає дві самостійні підстави для проведення фактичної перевірки на підставі цього підпункту, проте, варто звернути увагу на те, що в наказі в.о. начальника ГУ ДПС в Одеській області від 09.11.2021р. за №8092-п підстава проведення перевірки відповідно до вичерпного переліку підстав, з яких може проводитися фактична перевірка, встановленого нормами п.80.2 ст.80 ПК України, чітко не була зазначена та конкретизована. 
		Формулювання підстав перевірки в наказі не дає цілковите розуміння, що підставою перевірки є здійснення контролюючим органом функцій, визначених законом у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального, оскільки в наказі є також відсилання і до норми п.п.80.2.2 п.80.2 ст.80 ПК України, яка передбачає проведення фактичної перевірки стосовно здійснення платниками податків розрахункових операцій, у тому числі із забезпеченням можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів. Формулювання конкретного змісту наказу дійсно є «дискрецією» контролюючого органу, однак, з обов`язковим дотриманням положень абз.3 п.81.1 ст.81 ПК України щодо змісту наказу про проведення перевірки. При встановленні в одному пункті (підпункті) статті декількох самостійних підстав для проведення перевірки конкретна з них не обов`язково повинна бути сформульована тотожно до змісту правової норми, якою ця підстава встановлена, проте повинна бути чітко визначена та відповідати правовій нормі.
		Оскільки контролюючим органом чітко та конкретно не зазначено підстави для проведення фактичної перевірки згідно з наведеним у п.80.2 ст. 80 ПК України їх переліком, ідентифікувати передбачену законодавством фактичну підставу для її призначення - не видається можливим.
		На користь вказаних вище висновків також свідчить факт застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій саме за порушення законодавства про патентування, норм регулювання обігу готівки та застосування реєстраторів розрахункових операцій.
		При цьому, з боку податкового органу відсутні будь-які заперечення щодо вказаного факту.
		Колегія суддів наголошує на тому, що контролюючий орган, призначаючи фактичну перевірку у зв`язку зі здійсненням ним функції, визначених законом у сфері виробництва та обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального, не може зазначати поряд із цим підставою перевірки (контролю) «проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів», адже інші питання, а ні ж ті, що пов`язані з виробництвом та обігом підакцизних товарів, під час проведення такої перевірки не повинні досліджуватися та перевірятися.
		Відтак, доводи позивача про неправильне застосування відповідачем норм ПК України щодо призначення фактичної перевірки знайшли підтвердження під час апеляційного перегляду даної справи.
		Враховуючи викладене, ГУ ДПС в Одеській області не дотрималося вимог п.81.1 ст.81 ПК України, відповідно до якого посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, зокрема, копії наказу про проведення перевірки, в якому, окрім іншого, зазначаються підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом.
		Аналогічні висновки щодо застосування зазначених вище норм права викладено у постановах Верховного Суду від 12.10.2021р. у справах №120/5729/20-а та №120/5229/20-а, які відповідно до ч.5 ст.242 КАС України підлягають врахуванню судом при розгляді цієї справи.
		Вирішуючи ж питання, чи є встановлені судом процедурні порушення безумовним свідченням протиправності спірного податкового повідомлення рішення, колегія суддів виходить із таких міркувань.
		У постанові Верховного Суду від 21.02.2020р. у справі №826/17123/18 зроблено висновок, що незалежно від прийнятого платником податків рішення про допуск (недопуск) посадових осіб до перевірки, оскаржуючи в подальшому наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства стосовно проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому, таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства.
		Також, у постанові від 22.09.2020р. у справі №520/8836/18 Верховний Суд, окрім наведених вище висновків, зазначив, що перевірка є способом реалізації владних управлінських функцій контролюючим органом як суб`єктом владних повноважень, який зобов`язаний діяти тільки на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України та законами України. Невиконання вимог закону відносно підстави для проведення перевірки призводить до визнання перевірки незаконною та не породжує правових наслідків такої перевірки, акт перевірки, виходячи із положень щодо допустимості доказів, закріплених ч.2 ст.74 КАС України, не може визнаватися допустимим доказом у справі, адже одержаний з порушенням порядку, визначеного законом. 
		З огляду на викладене, податкове повідомлення-рішення, прийняте за наслідками перевірки та на підставі акту перевірки, який є недопустимим доказом, не може вважатись правомірним та, як наслідок, підлягає скасуванню. Встановлені судом обставини щодо протиправності призначення та проведення контролюючим органом перевірки, за наслідками якої і було прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, є достатніми для висновку про протиправність цього рішення. У свою чергу, Верховий Суд у справі №520/8836/18 зазначив про відсутність необхідності перевірки порушення платником податків вимог ПК України, як підстави для донарахування суми грошового зобов`язання.
		У контексті спірних правовідносин, встановлені обставини протиправності призначення та проведення контролюючим органом перевірки, за наслідками якої ГУ ДПС в Одеській області і було прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 22.12.2021р. №00313660706, на думку суду апеляційної інстанції, є достатніми для висновку про його протиправність.
		Решта доводів апелянта висновків суду першої інстанції не спростовують.
		Слід також зазначити про те, що за правилами ст.ст.9,77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно зі ст.90 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.
		За правилами ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову, що, у свою чергу, не було відповідним чином реалізовано апелянтом при розгляді справи в судах обох інстанцій.
		Таким чином, судова колегія доходить висновку, що суд першої інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні даної справи не допустив, вірно встановив фактичні обставини справи та надав їм належної правової оцінки. Наведені ж в апеляційній скарзі доводи, правильність висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на припущеннях та невірному трактуванні норм матеріального права. 
		Ухвалюючи дане судове рішення, колегія суддів керується ст.322 КАС України, ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини та Висновком № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.
		Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний із належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (п.58 рішення у справі «Серявін та інші проти України»).
		Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
		За таких умов, суд апеляційної інстанції вважає, що необхідність перевірки наявності або ж відсутності порушень ФОП ОСОБА_1 вимог податкового законодавства, як підстави для нарахування штрафних (фінансових) санкцій, та надання відповіді на ці доводи апелянта - відсутня, оскільки вони не є визначальними для прийняття рішення у справі.
		Відповідно до п.1 ч.1 ст.315 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
		Отже, за таких обставин, колегія суддів апеляційного суду, діючи виключно в межах доводів апеляційної скарги, згідно зі ст.316 КАС України, залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду 1-ї інстанції - без змін.
		Керуючись ст.ст.308,311,315,316,321,322,325,329 КАС України, апеляційний суд, -
		П О С Т А Н О В И В:
		Апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області - залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 20 травня 2022 року - без змін. 
		Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
		 
		Повний текст постанови виготовлено 09.11.2022р. 
		 
		 
		Головуючий у справі
		суддя-доповідач: Ю.В. Осіпов 
		 
		 
		 
		 
		Судді: І.П. Косцова 
		 
		 
		 
		 
		В.О. Скрипченко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...