Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 580/10483/21 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо; звільнення з публічної служби, з них.
Надіслано для оприлюднення: 10.11.2022. Зареєстровано: 11.11.2022. Забезпечено надання загального доступу: 14.11.2022.
Дата набрання законної сили: 09.11.2022
Номер судового провадження: A/855/11252/22

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		  ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 580/10483/21                                                                  Суддя (судді) першої інстанції: Сергій ГАРАНЬ
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		  09 листопада 2022 року                                                            м. Київ
		Шостий апеляційний адміністративний суд у складі: 
		          Головуючого судді:                                                  Чаку Є.В., 
		          суддів:                                                                        Федотова І.В., Коротких А.Ю.
		          
		розглянувши у порядку письмового провадження апеляційні скарги Черкаської митниці та Державної митної служби України на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 08 липня 2022 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної фіскальної служби України, Черкаської митниці, Державної митної служби України про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити дії, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку, -
		                                                          В С Т А Н О В И В:
		ОСОБА_1 звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом до Державної фіскальної служби України, Черкаської митниці, Державної митної служби України в якому просив:
		-визнати протиправним та скасувати наказ Державної фіскальної служби України від 30.07.2021 №1134-о «Про звільнення ОСОБА_1 »;
		- поновити на державній службі ОСОБА_1 на посаді першого заступника начальника Черкаської митниці ДФС України з 01.11.2021;
		- стягнути з Черкаської митниці на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 01.11.2021 по день поновлення;
		- зобов`язати Державну митну службу України прийняти на роботу ОСОБА_1 на рівнозначну посаду державної служби в порядку переведення із Черкаської митниці ДФС у відповідності до вимог ст. 87 Закону України «Про державну службу»;
		- допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді першого заступника начальника Черкаської митниці ДФС України та стягнення заробітної плати на його користь в межах суми стягнення за один місяць.
		Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 08 липня 2022 року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано наказ Державної фіскальної служби України від 30.07.2021 №1134-о «Про звільнення ОСОБА_1 ». Поновлено ОСОБА_1 на державній службі на посаді першого заступника начальника Черкаської митниці ДФС України з 01.11.2021. Зобов`язано Державну митну службу України вирішити питання про поновлення позивача на рівнозначній посаді державної служби у Черкаській митниці або на іншій рівнозначній посаді в системі Державної митної служби України в порядку переведення із Черкаської митниці ДФС. Стягнуто з Черкаської митниці на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 161 170, 89 грн. з вирахуванням при виплаті встановлених податків і зборів. Рішення в частині поновлення позивача на посаді та стягнення середнього заробітку у межах суми стягнення за один місяць в сумі 19  121, 97 грн. з вирахуванням при виплаті встановлених податків і зборів допущено до негайного виконання. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
		Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідачі подали апеляційні скарги, в яких просили скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нову постанову про відмовлення у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
		Державна митна служба України у апеляційній скарзі зазначила, що ДМС України не порушувала прав позивача, які б підлягали поновленню. На думку апелянта, суд першої інстанції зобов`язуючи відповідача прийняти рішення щодо вирішення питання про переведення позивача, перебирає на себе функції ДМС України та позбавляє її можливості здійснювати належне обрання претендентів на зайняття вакантних посад у порядку, визначеному Законом. 
		Черкаська митниця у своїй апеляційній скарзі зазначила, що Черкаська митниця не є та не була правонаступником Черкаської митниці ДФС в даних трудових відносинах. З 2019 року правонаступником Черкаської митниці ДФС була Київська митниця Держмитслужби. Апелянт зазначив, що відокремлений підрозділ ДМС України Черкаська митниця на даний час не має статусу юридичної особи, а умови проходження служби на зазначених позивачем посадах категорії «Б» не відповідають умовам безстрокового трудового договору на яких позивач працював в Черкаській митниці ДФС. Апелянт вважає, що в даному випадку належним способом захисту порушених прав та охоронюваних законом інтересів позивача, у разі порушення таких. Є його поновлення на тій посаді та у тому органі. З якого його було звільнено. 
		Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
		          Частиною 2 статті 311 КАС України визначено, що якщо під час письмового провадження за наявними у справі матеріалами суд апеляційної інстанції дійде висновку про те, що справу необхідно розглядати у судовому засіданні, то він призначає її до апеляційного розгляду в судовому засіданні.
		          Колегія суддів, враховуючи обставини даної справи, а також те, що апеляційна скарга подана на рішення, перегляд якого можливий за наявними у справі матеріалами на підставі наявних у ній доказів, не вбачає підстав для проведення розгляду апеляційної скарги за участю учасників справи у відкритому судовому засіданні.
		          В матеріалах справи достатньо письмових доказів для вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін у розгляді справи не обов`язкова.
		          З огляду на викладене, колегія суддів визнала можливим розглянути справу в порядку письмового провадження.
		Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
		Розглянувши доводи апеляційних скарг, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів дійшла наступних висновків.
		Судом встановлено, що позивач з 29.04.2016 працював на посаді першого заступника начальника Черкаської митниці ДФС України.
		18.12.2018 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову  №1200 "Про утворення Державної податкової служби України та Державної митної служби України", пунктом 1 якої утворено Державну податкову службу України, Державну митну службу України, реорганізувавши Державну фіскальну службу України.
		Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 02.10.2019 №858 "Про утворення територіальних органів Державної митної служби" Черкаська митниця ДФС реорганізована - шляхом приєднання до Київської митниці Держмитслужби.
		Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30.09.2020 №895 "Деякі питання територіальних органів Державної митної служби", Київську митницю Держмитслужби реорганізовано шляхом приєднання до Державної митної служби. Територіальні органи Державної митної служби, що реорганізуються продовжують здійснювати свої повноваження та функції до утворення Державної митною службою територіальних органів згідно положень цієї постанови.
		Згідно наказу Державної митної служби від 30.06.2021 №472, 01.07.2021 розпочато здійснення територіальними органами Державної митної служби утвореними, як її відокремленими підрозділами повноважень та функцій територіальних органів Державної митної служби, що реорганізуються.
		Згідно з відомостями ЄДРПОУ, Черкаська митниця ДФС та Київська митниця Держмитслужби перебувають в стадії припинення, крім того до Реєстру внесено запис про створення відокремленого підрозділу Державної митної служби України - Черкаська митниця (код ЄДРПОУ - 44005652).
		30.07.2021 Державною фіскальною службою України було видано наказ №1134-о «Про звільнення ОСОБА_1 », яким припинено державну службу позивача та звільнено останнього 30.07.2021 з посади першого заступника начальника Черкаської митниці ДФС, у зв`язку з реорганізацією, скороченням чисельності та штату державних службовців на підставі пункту 1 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України, пункту 1 частини першої статті 87 Закону України «Про державну службу». 
		Підставою для видання наказу зазначено -  попередження про наступне вивільнення ОСОБА_1 від 25.06.2021 та протокол від 29.06.2021 про доведення інформації та документів до відома державного службовця.
		01.11.2021 листом ДФС України від 28.10.2021 №5839/5/99-99-08-03-16 проінформовано Черкаську митницю ДФС про звільнення позивача із направленням копії наказу Державної фіскальної служби України від 30.07.2021 №1134-о «Про звільнення ОСОБА_1 », що підтверджується записом в журналі реєстрації вхідної кореспонденції митниці: «вхідний №14/8 від 01.11.2021».
		Цього ж дня Черкаською митницею ДФС видано наказ від 01.11.2021 №7-о «Про оголошення наказу ДФС від 30.07.2021 №1134-0 «Про звільнення ОСОБА_1 », яким позивачу оголошено про звільнення, проведення розрахунку та видачу трудової книжки.
		Як свідчать матеріали справи позивач з 30.07.2021 по 01.11.2021 продовжував перебувати у трудових відносинах із Черкаською митницею ДФС та виконував свої посадові обов`язки.  Так відповідно до довідки Черкаської митниці ДФС від 01.11.2021 №24-7/23-70-05-39 в період з 29.04.2016 по 01.11.2021 позивач працював на посаді першого заступника начальника Черкаської митниці ДФС, а відповідно довідки від 01.11.2021 №23/7/23-70-05-39 в цей період позивачу виплачувалась заробітна плата, відпускні та допомога по тимчасовій непрацездатності.
		Не погоджуючись з оскаржуваним наказом про звільнення, позивач звернувся до суду з позовом. 
		Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи колегія суддів зазначає наступне.
		Згідно ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Відповідно до ст. 4 Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 за №889-VIII  (далі - Закон №889-VIII) державна служба в Україні здійснюється з дотриманням, зокрема, таких принципів:
		- верховенства права - забезпечення пріоритету прав і свобод людини і громадянина відповідно до Конституції України, що визначають зміст та спрямованість діяльності державного службовця під час виконання завдань і функцій держави;
		- законності - обов`язок державного службовця діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
		- професіоналізму - компетентне, об`єктивне і неупереджене виконання посадових обов`язків, постійне підвищення державним службовцем рівня своєї професійної компетентності, вільне володіння державною мовою і, за потреби, регіональною мовою або мовою національних меншин, визначеною відповідно до закону;
		- доброчесності - спрямованість дій державного службовця на захист публічних інтересів та відмова державного службовця від превалювання приватного інтересу під час здійснення наданих йому повноважень.
		За змістом статті 8 Закону №889-VIII державний службовець зобов`язаний, зокрема, дотримуватися Конституції та законів України, діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; дотримуватися принципів державної служби та правил етичної поведінки; поважати гідність людини, не допускати порушення прав і свобод людини та громадянина; забезпечувати в межах наданих повноважень ефективне виконання завдань і функцій державних органів; сумлінно і професійно виконувати свої посадові обов`язки; виконувати рішення державних органів, накази (розпорядження), доручення керівників, надані на підставі та у межах повноважень, передбачених Конституцією та законами України; постійно підвищувати рівень своєї професійної компетентності та удосконалювати організацію службової діяльності.
		Згідно ст. 34 Закону №889-VIII призначення на посаду державного службовця здійснюється безстроково, крім випадків, визначених цим та іншими законами України.
		Строкове призначення на посаду здійснюється у разі:
		1) призначення на посаду державної служби категорії "А" - на п`ять років, якщо інше не передбачено законом, з правом повторного призначення без обов`язкового проведення конкурсу на ще один строк або переведення на рівнозначну або нижчу посаду до іншого державного органу;
		2) заміщення посади державної служби на період відсутності державного службовця, за яким відповідно до цього Закону зберігається посада державної служби;
		3) необхідності забезпечення організації та виконання завдань, що мають тимчасовий характер, з укладанням контракту про проходження державної служби (на посади державної служби категорій "Б" і "В").
		Законом України від 19.09.2019 №117-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо перезавантаження влади» внесено зміни та доповнення до Закону №889-VIII, зокрема, відповідно до положень частин 1-3 ст. 87 Закону №889-VIII державна служба припиняється:
		1) у разі втрати права на державну службу або його обмеження (стаття 84 Закону №889-VIII);
		2) у разі закінчення строку призначення на посаду державної служби (стаття 85 Закону №889-VIII);
		3) за ініціативою державного службовця або за угодою сторін (стаття 86 Закону №889-VIII);
		4) за ініціативою суб`єкта призначення (статті 87, 87-1 Закону №889-VIII);
		5) у разі настання обставин, що склалися незалежно від волі сторін (стаття 88 до Закону №889-VIII);
		6) у разі незгоди державного службовця на проходження державної служби у зв`язку із зміною її істотних умов (стаття 43 Закону №889-VIII);
		7) у разі досягнення державним службовцем 65-річного віку, якщо інше не передбачено законом (стаття 83 Закону №889-VIII);
		8) у разі застосування заборони, передбаченої    Законом України «Про очищення влади» (стаття 83 Закону №889-VIII);
		9) з підстав, передбачених контрактом про проходження державної служби (у разі укладення) (стаття 88-1 Закону №889-VIII).
		Згідно ч. 3 ст. 87 Закону №889-VIII суб`єкт призначення або керівник державної служби попереджає державного службовця про наступне звільнення на підставі пунктів 1 та 11 частини першої цієї статті у письмовій формі не пізніше ніж за 30 календарних днів. Суб`єкт призначення або керівник державної служби може пропонувати державному службовцю будь-яку вакантну посаду державної служби у тому самому державному органі (за наявності). При цьому не застосовуються положення законодавства про працю щодо обов`язку суб`єкта призначення отримання згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) на звільнення.
		Суб`єкт призначення приймає рішення про припинення державної служби з підстав, передбачених пунктами 2 і 3 частини першої цієї статті, у п`ятиденний строк з дня настання або встановлення відповідного факту.
		Державний службовець, якого звільнено на підставі пункту 1 частини першої цієї статті, у разі створення в державному органі, з якого його звільнено, нової посади чи появи вакантної посади, що відповідає кваліфікації державного службовця, протягом шести місяців з дня звільнення за рішенням суб`єкта призначення може бути призначений на рівнозначну або нижчу посаду державної служби, якщо він був призначений на посаду в цьому органі за результатами конкурсу.
		З матеріалів справи вбачається, що з попередженням про наступне вивільнення  позивач був ознайомлений 22 лютого 2021 року, тобто під час дії редакції Закону №889-VIII, яка не передбачала обов`язку роботодавця пропонувати працівнику можливість переведення на іншу посаду відповідно до його кваліфікації перед звільненням.
		06.03.2021 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо відновлення проведення конкурсів на зайняття посад державної служби та інших питань державної служби» від 23.02.2021 №1285-IX (далі - Закон №1285-IX), яким виключено статтю 87-1 Закону №889-VIII та внесено зміни до ч. 3 ст. 87 Закону №889-VIII, зокрема викладено останню в наступній редакції:
		«Суб`єкт призначення або керівник державної служби попереджає державного службовця про наступне звільнення на підставі пунктів 1 та 1-1 частини першої цієї статті у письмовій формі не пізніше ніж за 30 календарних днів.
		Одночасно з попередженням про звільнення на підставі пункту 1 частини першої цієї статті суб`єкт призначення або керівник державної служби пропонує державному службовцю іншу рівнозначну посаду державної служби або, як виняток, нижчу посаду державної служби відповідно до професійної підготовки та професійних компетентностей. При цьому враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством про працю.
		Державний службовець звільняється на підставі пункту 1 частини першої цієї статті у разі, коли відсутня можливість запропонувати відповідні посади, а також у разі його відмови від переведення на запропоновану посаду.»
		Матеріалами справи підтверджено, що позивача звільнено наказом від 30.07.2021 №1134-о, тобто на час дії змін, внесених Законом №1285-IX до Закону №889-VIII.
		Колегія суддів зазначає, що хоча й станом до 06.03.2021 відповідач не мав обов`язку пропонувати позивачу іншу посаду та станом на 30.07.2021 (дата звільнення позивача) відповідач не мав підстав розпочати процедуру звільнення з початку, втім зважаючи на подальше звільнення на підставі п. 1 ч. 1 ст. 87, мав зафіксувати відсутність можливості запропонувати відповідні посади або відмову позивача від такої посади. Оскільки абз. 3 ч. 3 ст. 87 Закону №889-VIII передбачає для подальшого звільнення на підставі п. 1 ч. 1 ст. 87 Закону №889-VIII дотримання вказаних умов.
		До того ж, з моменту повідомлення позивача про звільнення з підстав встановлених пунктом 1 частини 1 статті 40 Кодексу законів про працю України та  пункту 1 частини 1 статті 81 Закону України "Про державну службу", що мало місце 22 лютого 2021 року та до моменту винесення спірного наказу - 30 липня 2021 року, сплинуло майже пів року, а від змін до Закону України «Про державну службу» Законом від 23.02.2021 №1285-IX, якими встановлено обов`язок суб`єкта призначення або керівник державної служби запропонувати державному службовцю іншу рівнозначну посаду державної служби - близько трьох місяців. 
		Проте матеріали справи не містять доказів дотримання вказаних приписів відповідачем. При цьому сторони у справі не заперечують того, що позивачу не пропонувались будь-які посади ні до змін, внесених Законом №1285-IX, ні після.
		Крім того, як вірно звернув увагу суд першої інстанції, позивач з попередженням про наступне вивільнення із займаної посади ознайомлений 22.02.2021, водночас в оскаржуваному наказі від 30.07.2021 №1134-о зазначено підставу: попередження про наступне вивільнення ОСОБА_1 від 25.06.2021, протокол від 29.06.2021, однак таких документів відповідачами до матеріалів справи не надано.
		З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку, що відповідач порушив процедуру звільнення позивача із займаної посади, що, у свою чергу, свідчить про протиправність наказу Державної фіскальної служби України від 30.07.2021 №1134-о «Про звільнення ОСОБА_1 » та наявність підстав для його скасування.
		Згідно ч.1 ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
		Враховуючи висновок суду про незаконність звільнення позивача, останній підлягає поновленню на посаді першого заступника начальника Черкаської митниці ДФС України, тобто на посаді, з якої його звільнено.
		Щодо позовної вимоги про зобов`язання Державну митну службу України прийняти на роботу ОСОБА_1 на рівнозначну посаду державної служби в порядку переведення із Черкаської митниці ДФС у відповідності до вимог ст. 87 Закону України «Про державну службу», слід зазначити наступне.
		Суд першої інстанції частково задовольнив вказану позовну вимогу та зобов`язав Державну митну службу України вирішити питання про прийняття на роботу ОСОБА_1 на рівнозначну посаду державної служби у Черкаській митниці або на іншу рівнозначну посаду в системі Державної митної служби України в порядку переведення із Черкаської митниці ДФС.
		Колегія суддів не погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції та зазначає наступне.
		Згідно з ч. т1-2 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
		При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права ст. 1 Протоколу № 1 до Європейської Конвенції з прав людини, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.
		Згідно Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
		Здійснюючи судочинство Європейський суд неодноразово аналізував наявність, межі, спосіб та законність застосування дискреційних повноважень національними органами, їх посадовими особами. Зокрема, в рішенні Європейського суду з прав людини від 17.12.2004 року у справі «Педерсен і Бодсгор проти Данії» зазначено, що здійснюючи наглядову юрисдикцію, суд, не ставлячи своїм завданням підміняти компетентні національні органи, перевіряє, чи відповідають рішення національних держаних органів, які їх винесли з використанням свого дискреційного права, положенням Конвенції та Протоколів до неї. Суд є правозастосовчим органом та не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень.
		Згідно правової позиції Верховного Суду України у постанові від 16.09.2015 у справі № 21-1465а15 суд при прийнятті рішення повинен визначити такий спосіб відновлення порушеного права, який є ефективним та який виключив би подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
		Відповідно до вимог абзацу 2 ч. 4 ст. 245 КАС України, у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
		На законодавчому рівні поняття "дискреційні повноваження" суб`єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення.
		Дискреціне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі.
		Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.
		Такого правового висновку дійшов і Верховний Суд у постанові від 23.05.2018 у справі № 825/602/17, яка в силу ч. 5 ст. 242 КАС України підлягає врахуванню при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.
		За результатом розгляду даної справи судом встановлено, що відповідачем було порушено процедуру звільнення позивача із займаної посади, зокрема не запропоновано позивачу відповідні посади для переведення у новостворену організацію.
		На переконання колегії суду  зобов`язання Державну митну службу України прийняти на роботу ОСОБА_1 на рівнозначну посаду державної служби в порядку переведення із Черкаської митниці ДФС у відповідності до вимог ст. 87 Закону України «Про державну службу» набуде ознак втручання суду у дискреційні повноваження органу, що є неприпустимим і суперечить завданням адміністративного судочинства, оскільки повноваження щодо прийняття відповідних рішень з цих питань віднесено виключно до дискреційних повноважень керівника Держмитслужби.
		Колегія суддів вважає, що ефективним та належним (щодо даних правовідносин) способом захисту прав позивача наразі є скасування оскаржуваного наказу про звільнення та поновлення позивача на посаді з якої його звільнено.
		З огляду на викладене позовна вимога про зобов`язання Державну митну службу України прийняти на роботу ОСОБА_1 на рівнозначну посаду державної служби в порядку переведення із Черкаської митниці ДФС у відповідності до вимог ст. 87 Закону України «Про державну службу» не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову у задоволенні позову.
		В частині задоволених позовних вимог про стягнення з Черкаської митниці на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 01.11.2021 по день поновлення, апеляційні скарги доводів незгоди з оскаржуваним судовим рішенням не містять, а тому колегія суддів не перевіряє застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права у цій частині судового рішення.
		Щодо решти аргументів сторін, суд звертає увагу, що згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа "Серявін проти України", § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).
		          Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було правильно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, проте невірно визначено спосіб захисту прав позивача, а саме зобов`язано Державну митну службу України вирішити питання про прийняття на роботу ОСОБА_1 на рівнозначну посаду державної служби у Черкаській митниці або на іншу рівнозначну посаду в системі Державної митної служби України в порядку переведення із Черкаської митниці ДФС.
		Колегія суддів вважає необхідним апеляційні скарги Черкаської митниці та Державної митної служби України- задовольнити частково, рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 08 липня 2022 року- частково скасувати.
		Керуючись ст..ст. 241, 242, 311, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів  
		ПОСТАНОВИВ:
		Апеляційні скарги Черкаської митниці та Державної митної служби України - задовольнити частково
		Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 08 липня 2022 року скасувати в частині зобов`язання Державну митну службу України вирішити питання про поновлення ОСОБА_1 на рівнозначній посаді державної служби у Черкаській митниці або на іншій рівнозначній посаді в системі Державної митної служби України в порядку переведення із Черкаської митниці ДФС, та прийняти в цій частині нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог.
		В іншій частині рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 08 липня 2022 року залишити без змін.
		Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.
		 
		Головуючий суддя:                                                                          Є.В. Чаку
		 
		          Судді:                                                                                            І.В.Федотов
		 
		                                                                                                              А.Ю. Коротких

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...