Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 140/5375/22 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи щодо примусового виконання судових рішень і рішень інших органів.
Надіслано для оприлюднення: 10.11.2022. Зареєстровано: 11.11.2022. Забезпечено надання загального доступу: 14.11.2022.
Дата набрання законної сили: 09.11.2022
Номер судового провадження: А/857/13173/22

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		09 листопада 2022 рокуЛьвівСправа № 140/5375/22 пров. № А/857/13173/22
		Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
		 
		головуючого-судді Курильця А.Р.,
		суддів Кушнерика М.П., Мікули О.І.,
		з участю секретаря Михальської М.Р.,
		позивача  ОСОБА_1 ,
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 25 серпня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Рожищенського відділу державної виконавчої служби у Луцькому районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) про визнання протиправними дій та бездіяльності, стягнення коштів,-
		 
		суддя в 1-й інстанції  Ксензюк А.Я.,
		час ухвалення рішення  25.08.2022 року, 12:48 год., 
		місце ухвалення рішення  м.Луцьк,
		дата складання повного тексту рішення  25.08.2022 року, 
		 
		в с т а н о в и в :
		 
		ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Рожищенського відділу державної виконавчої служби у Луцькому районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) про визнання протиправними дій та бездіяльності, стягнення коштів.
		Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 25 серпня 2022 року в задоволенні позову відмовлено.
		Не погоджуючись з таким рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин справи та невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове про задоволення позову.
		Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що з 24.02.2022 призваний на військову службу під час мобілізації в Збройних Силах України та зарахований до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 . У липні 2022 року з зарплатного рахунку позивача на виконання постанов Рожищенського відділу державної виконавчої служби у Луцькому районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) було списано 22355,63 грн, зокрема 15.07.2022  1012 грн; 18.07.2022  17428,77 грн; 1017 грн і 2897,86 грн. Позивач вважає списання коштів з зарплатного рахунку відбулося незаконно, оскільки з 26.03.2022 тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України припиняється звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника (крім рішень про стягнення аліментів та рішень, боржниками за якими є громадяни Російської Федерації).
		Позивач в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав, просить рішення Волинського окружного адміністративного суду від 25 серпня 2022 року скасувати та прийняти постанову про задоволення позову.
		Інші учасники справи в судове засідання не з`явилися, належним чином повідомлялися про час і місце розгляду справи, і оскільки їхня явка в суді апеляційної інстанції не є обов`язковою, апеляційний розгляд справи проведено у їхній відсутності. 
		Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково з таких підстав.
		Постановляючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки, АТ КБ «Приватбанк» не повідомив відповідача про цільове призначення коштів на рахунку, а також відповідач на дату створення платіжної вимоги на примусове списання кошів (30.06.2022) та списання банком коштів (15.07.2022 та 18.07.2022) не було відомо про закріплення рахунку № НОМЕР_2 , відкритий в АТ КБ «ПриватБанк» за зарплатним проектом та надходження заробітної плати на даний рахунок, а також, що позивач використовує банківський рахунок № НОМЕР_2 для отримання крім заробітної плати і інших грошових коштів від фізичних осіб, та розмежувати правовий статус залишку грошових коштів, які знаходяться на рахунку неможливо, тому суд не вбачає вини відповідача та підстав для визнання протиправними дій відповідача, які проявилися у списанні з позивача 22355,63 грн.
		Колегія суддів вважає такі висновки суду помилковими та такими, що підлягають скасуванню, з огляду на наступне.
		Згідно частини 1 статті 287 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
		На примусовому виконані у Рожищенському відділі державної виконавчої служби у Луцькому районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) перебували та перебувають виконавчі провадження, а саме:
		- АСВП №52264463 з примусового виконання вимоги, виданої Рожищенським відділенням Луцької ОДНІ №Ф-1676-03-У від 03.08.2016 про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості в розмірі 1850,64 грн в користь Рожищенського відділення Луцької ОДНІ. Дата відкриття виконавчого провадження 19 вересня 2016 року;
		- АСВП №50594643 з примусового виконання рішення, виданого Рожищенським відділенням Ківерцівської ОДНІ №159313/56 від 29.02.2016 про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості в розмірі 2634,42 грн в користь Рожищенського відділення Ківерцівської ОДНІ. Дата відкриття виконавчого провадження 22 березня 2016 року;
		- АСВП №67711390 з примусового виконання вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-1676-03-У, виданої ГУ ДПС у Волинській області 20.07.2021 про стягнення з ОСОБА_1 боргу (недоїмки) по ЄСВ в розмірі 18 428,18 грн. Дата відкриття виконавчого провадження 30 листопада 2021 року;
		- АСВП №68824890 з примусового виконання постанови, виданої УПП у Волинській області 10.01.2022 про стягнення з ОСОБА_1 680,00 грн штрафу в користь держави в порядку ст. 308 КУпАП. Дата відкриття виконавчого провадження 18 квітня 2022 року;
		- АСВП №69468881 з примусового виконання виконавчого листа №167/710/21, виданого Рожищенським районним судом Волинської області 18.02.2022 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України суму сплаченого майнового відшкодування в розмірі 29710,26 грн та судовий збір в розмірі 2270,00 грн. Дата відкриття даного виконавчого провадження 20 липня 2022 року;
		- АСВП №66006686 з примусового виконання постанови серії ДП018 №662498 від 05.04.2021 про стягнення з ОСОБА_1 680 грн. штрафу в користь держави в порядку ст. 308 КУпАП. Дата звершення даного виконавчого провадження 15 липня 2022 року.
		Протягом 15-18 липня 2022 року з рахунку ОСОБА_1 було списано 22355,63 грн, а саме: 15.07.2022  1012 грн та 18.07.2022  21343, 63 грн.
		У зв`язку із надходженням на депозитний рахунок відділу коштів в розмірі 1012 грн, яку було списано з рахунку боржника, штраф в розмірі 680,00 грн перераховано в користь держави згідно платіжного доручення від 18.07.2022 №13048, виконавчий збір у розмірі 68,00 грн перераховано згідно платіжного доручення від 18.07.2022 №13050 та витрати виконавчого провадження у розмірі 269,00 грн перераховано згідно платіжних доручень від 18.11.2022 №7709, від 18.07.2022 №13049 та від 18.07.2022 №13047.
		Грошові кошти в сумі 21338,63 грн, які були списані з рахунку божника 18.07.2022 знаходяться на депозитному рахунку Рожищенського відділу державної виконавчої служби у Луцькому районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) відкритому в Держаній казначейській службі України.
		Згідно з частиною першою статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
		Відповідно до частини першої статті 5 Закону України «Про виконавче провадження», примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
		За приписами частини першої статті 3 Закону України «Про виконавче провадження» відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів як виконавчі листи та накази, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України; постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом; рішення (постанови) суб`єктів державного фінансового моніторингу (їх уповноважених посадових осіб), якщо їх виконання за законом покладено на органи та осіб, які здійснюють примусове виконання рішень.
		Згідно статті 10 Закону України «Про виконавче провадження» одними із заходів примусового виконання рішень є звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами, а також звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника.
		Відповідно до частини першої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
		Частинами першою та другою статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.
		З метою виконання вищезазначених виконавчих документів, державним виконавцем 20.07.2016, 14.04.2020, 07.07.2021, 15.08.2021, 30.11.2021, 07.06.2022 та 30.06.2022, керуючись статтею 56 Закону України «Про виконавче провадження» в межах виконавчих проваджень №52264463, 50594643, 67711390, 68824890, 66006686 винесено постанови про арешт коштів боржника, які надіслано до банківських установ для виконання.
		Згідно листом АТ КБ «Приватбанк» від 29.04.2021 №20.1.0.0.0/7-210427/6517 накладено арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а саме: НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , НОМЕР_4 ,  НОМЕР_5 .
		Постановами відповідача про арешт коштів боржника від 20.07.2016, 14.04.2020, 07.07.2021, 15.08.2021, 30.11.2021, 07.06.2022 та 30.06.2022 накладено арешт на грошові кошти, що містяться на банківських рахунках, в тому числі НОМЕР_2 .
		Відповідно до частини третьої статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов`язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках.
		Колегією суддів встановлено, що ОСОБА_1 з 24 лютого 2022 року призваний на військову службу під час мобілізації в Збройні Сили України та зарахований до списків особового складу військової часини НОМЕР_1 , що підтверджується витягом із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 24.02.2022 за №35.
		Рахунок ОСОБА_1 № НОМЕР_2 закріплений з 15.03.2022 за зарплатним проектом та використовується для отримання грошового забезпечення та інших додаткових виплат (довідки командира Військової частини НОМЕР_1 №1981 від 01.07.2022 та від 25.08.2022 №1687). При цьому, колегія суддів наголошує, що про даний факт ОСОБА_1 було повідомленого державного виконавця.
		Колегія суддів зазначає, що виконавець може самостійно зняти арешт з усіх або частини коштів на рахунку боржника у банківській установі в разі отримання документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом (пункт 1 частини четвертої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження»). Водночас у разі ненадходження виконавцю документів щодо такого підтвердження у останнього відсутні підстави для зняття арешту з грошових коштів, які знаходяться на рахунку, призначеному для виплати заробітної плати.
		Відповідно до пункту 8 розділуІнструкції на кошти та інші цінності боржника, що перебувають на рахунках та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, на рахунках у цінних паперах у депозитарних установах, накладається арешт, про що виноситься постанова виконавця. У постанові зазначається сума коштів, яка підлягає арешту, з урахуванням вимог за виконавчим документом, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця та вказуються реквізити рахунку, на якому знаходяться кошти, що підлягають арешту, або зазначається, що арешт поширюється на кошти на всіх рахунках боржника, у тому числі тих, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів.
		Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що державний та/або приватний виконавець перед накладанням арешту повинен з`ясувати суму та статус грошей, що знаходяться на рахунку боржника, і у постанові про накладання арешту серед інших відомостей вказати про суму коштів, на яку накладається арешт, або зазначити, що арешт поширюється на кошти на усіх рахунках, у тому числі, що будуть відкрити після накладення арешту. Накладання арешту на суми, що перевищують суми, визначені виконавчим документом, та перевищують суми витрат виконавчого провадження, що підлягають стягненню, є незаконним.
		При цьому законом забороняється звернення стягнення та накладення арешту на кошти на єдиному рахунку, відкритому у порядку, визначеному статтею 35-1Податкового кодексу України, кошти на рахунках платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, кошти на електронних рахунках платників акцизного податку, на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно достатті 15-1Закону України «Про електроенергетику», на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 19-1Закону України «Про теплопостачання», на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків за інвестиційними програмами, на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для кредитних коштів, відкритих відповідно до статті 261Закону України «Про теплопостачання», статті 18-1Закону України «Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення», на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно доЗакону України «Про впорядкування питань, пов`язаних із забезпеченням ядерної безпеки», на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом (абзац другий частини другої статті 48 Закону № 1404-VIII).
		Відтак, частиною другою статті 48 Закону № 1404-VIII встановлено невичерпний перелік рахунків, кошти на яких не підлягають арешту, оскільки передбачено, що законом можуть бути визначені й кошти на інших рахунках боржника, звернення стягнення та/або накладення арешту на які заборонено законом.
		Вказаний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 травня 2020 року у справі № 905/361/19 (провадження № 12-28гс20) (пункт 7.13 постанови).
		Колегія суддів зазначає, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом (стаття 43 Конституції України).
		Відповідно до статті 94 КЗпП Українизаробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно - ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується.
		Частиною першою статті 48 Закону № 1404-VIII визначено, щозвернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації.Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.
		Відповідно до частин першої та другої статті 68Закону № 1404-VIII стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника звертається: 1) у разі відсутності в боржника коштів на рахунках у банках чи інших фінансових установах, 2) відсутності чи недостатності майна боржника для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум, 3) у разі виконання рішень про стягнення періодичних платежів, зокрема аліментів. Заіншими виконавчими документами виконавець має право звернути стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника без застосування заходів примусового звернення стягнення на майно боржника - за письмовою заявою стягувача або за виконавчими документами, сума стягнення за якими не перевищує п`яти мінімальних розмірів заробітної плати.
		Зазначена норма права визначає кошти, що складають заробітну плата як особливий об`єкт, на який може бути звернуто стягнення на виконання виконавчого документа, та обмежує таке стягнення відсутністю інших коштів та/або об`єктів для стягнення, видами боргових зобов`язань (періодичні платежі) та сумою стягнення.
		Порядок звернення стягнення на заробітну плату також визначається Законом № 1404-VIII та розділом Х «Звернення стягнення на заробітну плату та інші види доходів боржника»Інструкції у відповідності до яких про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника виконавець виносить постанову, яка надсилається для виконання підприємству, установі, організації, фізичній особі, фізичній особі - підприємцю, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи (частина третя статті 68Закону № 1404-VIII).
		Відповідно частини першоїстатті 70 Законурозмір відрахувань із заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника вираховується із суми, що залишається після утримання податків, зборів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.
		Частинами другою та третьою статті 70 Закону№ 1404-VIII передбачено, що із заробітної плати боржника може бути утримано за виконавчими документами до погашення у повному обсязі заборгованості: у разі стягнення аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю особи, у зв`язку із втратою годувальника, майнової та/або моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, - 50 відсотків; за іншими видами стягнень, якщо інше не передбачено законом, - 20 відсотків. Загальний розмір усіх відрахувань під час кожної виплати заробітної плати та інших доходів боржника не може перевищувати 50 відсотків заробітної плати, що має бути виплачена працівнику, у тому числі у разі відрахування за кількома виконавчими документами.
		З наведених норм права вбачається, що виконавець має повноваження звернути стягнення на заробітну плату боржника лише за відсутності іншого майна, на яке можливо звернення стягнення та для виконання рішення про стягнення періодичних платежів, однак у розмірі не більше 20 відсотків за наявності одного виконавчого документа та 50 відсотків заробітної плати за наявності декількох виконавчих документів (зведене виконавче провадження). Таке стягнення здійснюється підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, фізичними особами - підприємцями, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи.
		Встановлення відрахувань у певному відсотковому визначенні від заробітної плати боржника покликане гарантувати людині право насвоєчасне, у передбачені законом строки, одержання винагороди за працю, що становить одне з основних трудових прав людини, тому й законодавець обмежив розмір будь - яких утримань із заробітної плати, і таке обмеження є законодавчо встановленою забороною на накладення арешту на заробітну плату, що виплачена боржнику після таких утримань, або частину заробітної плати, що перевищує граничну межу таких відрахувань.
		Накладення арешту на кошти, що складають заробітну плату боржника після здійснення утримань із неї за виконавчими документами та понад встановлений законом розмір для відрахувань із заробітної плати,є надмірним тягарем для боржника та порушенням його прав на одержання винагороди за працю та достойні умови життя.
		Таким чином,не може бути накладений арешт на кошти що складають заробітну плату боржника після фактичного здійснення утримань із неї за виконавчими документами та на усі кошти заробітної плати боржника поза межами дозволених законом розмірів відрахувань із такої заробітної плати,а якщо такий арешт накладений, то він має бути знятий. При цьому на кошти, що знаходяться на рахунках та які не є коштами, що складають заробітну плату, таке обмеження не розповсюджується.
		Зняття арешту з коштів, що складають заробітну плату, здійснюється виконавцем відповідно до частини четвертої статті 59 Закону№ 1404-VIII на підставі поданих боржником документів, підтверджуючих статус коштів виключно із заробітної плати, або на підставі повідомлення банку про заборону накладення арешту на такий рахунок відповідно до частини другої вищевказаної статті.
		Відповідно до пункту 1 частини другої статті 59Закону № 1404-VIII підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини єотримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на кошти, що знаходяться на цьому рахунку,заборонено законом.
		Виконавець зобов`язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому пунктом 10частини першої статті 34 цього Закону (абзац другий частини другої статті 59 Закону № 1404-VIII).
		Отже, виконуючи рішення суду, виконавець може накладати арешт на будь-які кошти на рахунках боржника в банківських установах, крім тих, накладення арешту на які заборонено законом. При цьому саме банк, який виконує відповідну постанову виконавця про арешт коштів боржника, відповідно до частини третьої статті 52 Закону України «Про виконавче провадження»повинен визначити статус коштів і рахунка, на якому вони знаходяться, та в разі знаходження на рахунку коштів, накладення арешту на які заборонено, банк зобов`язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути його постанову без виконання, що є підставою для зняття виконавцем арешту із цих коштів згідно із частиною четвертою статті 59 Закону України «Про виконавче провадження».
		Також виконавець може самостійно зняти арешт з усіх або частини коштів на рахунку боржника у банківській установі в разі отримання документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом (частина четверта статті 59 Закону України «Про виконавче провадження»).
		Вказаний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 травня 2020 року у справі № 905/361/19 (провадження № 12-28гс20) (пункти 7.14, 7.15 постанови).
		При цьому передбачене абзацом другим частини другої статті 59 Закону № 1404-VIII зобов`язання виконавця зняти арешт на підставі повідомлення банку не виключає зняття такого арешту на підставі повідомлення боржника, та за наслідками здійснення контролю за правильністю стягнення на підставі наданих звітів про стягнення, оскільки у відповідності до підпункту 1 частини четвертої статті 59 цього закону підставами для зняття виконавцем арешту з майна боржника або його частини є отримання ним документального підтвердження, що звернення стягнення на такі кошти боржника заборонено законом.
		Колегія суддів зазначає, що для боржника надання вищевказаних підтверджуючих документів є процесуальною можливістю відновити свої права, порушені у зв`язку накладенням незаконного арешту, а для виконавця зняття такого арешту є здійсненням повноважень для усуненняспричинених негативних наслідків. Однак це не виключає зобов`язання банку при виконанні приписів державного та/або приватного виконавця окремо від боржника повідомити виконавця про неможливість накладення арешту на грошові кошти боржника у зв`язку з забороною встановленою законом.
		Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що у випадку, коли на стадії накладення арешту на грошові коштиборжника - фізичної особи, що знаходяться на рахунку боржника та є заробітною платою боржника, виконавцю не вдалось виявити правову природу (статус) цих грошових коштів, як коштів на які накладення арешту заборонено законом, то арешт на такі грошові кошти підлягає зняттю на підставі відповідного повідомлення банку або заяви боржника з наданням ним відповідних документів на підтвердження цього та/або за результатами перевірки зазначених звітів, чого в даному випадку відповідачем зроблено не було.
		Разом з тим, висновок суду першої інстанції, який за загальним змістом цих постанов полягає у тому, що зарахування коштів заробітної плати на картковий рахунок змінює їх правову природу і в зв`язку з чим, на ці кошти можливе накладання арешту у виконавчому провадженні є помилковим,
		Колегія суддів зазначає, що ОСОБА_1 надав державному виконавцю підтверджуючі документи про те, що арешт було накладено на кошти, які є його заробітною платою, яка розміщена на рахунку призначеному для зарахування заробітної плати, однак державний виконавець в порушення пункту 1 частини четвертої статті 59 Закону № 1404-VIII арешту з грошових коштів не зняв, відтак його дії слід визнати протиправними.
		При цьому державний виконавець не посилається і судом не було встановлено, що на підставі матеріалів виконавчого провадження та звітів, повідомлень банку про здійснені банківські операції за зазначеним боржником рахунком було перевірено та встановлено, що зазначені суми не є заробітною платою. Залишення арешту на кошти, які складають заробітну плату боржника, та звернення на них стягнення унеможливлює отримання позивачем будь-яких коштів заробітної плати, як єдиного джерела та порушує його право на отримання винагороди за працю.
		Вищевказана правова позиція підтверджується Постановою Великої Палати Верховного Суду від 20.04.2022 року в справі №756/8815/20.
		Решта доводів та заперечень учасників справи, висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, зокрема у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відображено принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
		З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги є суттєвими і складають підстави для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, через що рішення суду підлягає частковому скасуванню з прийняттям постанови часткове задоволення позовних вимог. 
		Керуючись ст.ст.308,315,317,321,322,325,328,329 КАС України, суд, -
		 
		п о с т а н о в и в :
		 
		Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
		Рішення Волинського окружного адміністративного суду від 25 серпня 2022 року у справі № 140/5375/22 скасувати та прийняти постанову, позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
		Визнати незаконними дії державного виконавця Рожищенського відділу державної виконавчої служби у Луцькому районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) щодо списання з рахунку № НОМЕР_2 заробітної плати ОСОБА_1 в сумі 22355 гривень 63 копійки та неповернення даної суми заробітної плати ОСОБА_1 .
		Зобов`язати державного виконавця Рожищенського відділу державної виконавчої служби у Луцькому районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) повернути ОСОБА_1 22355 гривень 63 копійки заробітної плати на рахунок №UA223052990000026200740177892.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
		 
		Головуючий суддя А. Р. Курилець судді М. П. Кушнерик   О. І. Мікула  Повне судове рішення складено 09 листопада 2022 року.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...