Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 758/6352/21 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів (крім категорій 301000000-303000000), з них; страхування, з них; позики, кредиту, банківського вкладу, з них.
Надіслано для оприлюднення: 10.11.2022. Зареєстровано: 11.11.2022. Забезпечено надання загального доступу: 14.11.2022.
Дата набрання законної сили: 30.05.2023
Результат оскарження 30.05.2023 Апеляційний суд міста Києва: скасовано рішення повністю та ухвалено нове рішення
Номер судового провадження: 2/758/3169/22

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Справа № 758/6352/21 
		Категорія 38 
		 
		Р І Ш Е Н Н Я 
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		28 вересня 2022 року Подільський районний суд міста Києва у складі:
		головуючого судді - Скрипник О. Г.,
		за участю секретаря судового засідання - Кулай О. М., 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитна установа «Європейська кредитна група» про  визнання кредитного договору недійсним,-
		 
		В С Т А Н О В И В :
		 
		У травні 2021 року позивачка звернулась до Подільського районного суду м. Києва з позовом, в якому просить визнати недійсним договір про надання фінансового кредиту №3472413261/388287 від 11 вересня 2019, що був укладений нею з ТОВ «Кредитна установа «Європейська кредитна група».
		Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 11.09.2019  між ТОВ «КУ «Європейська кредитна група» та ОСОБА_1 був укладений договір про надання фінансового кредиту № 3472413261/388287  в розмірі 1500,00 грн., строком на 15 днів, тобто до 25.09.2019 року. Вказаний договір був укладений відповідачем за допомогою відповідного електронного сервісу.  Однак, позивачка зазначає, що 11.09.2019 року вона в інформаційно-телекомунікаційній системі відповідача не реєструвалася, персональні дані не подавала і згоду на їх обробку не надавала, заяву на отримання позики на сайті не заповнювала, кредитний договір шляхом введення одноразового ідентифікатора (коду) не підписувала, гроші в сумі 1500,00 грн. не отримувала, тому вважає, що вказаний договір є неукладеним, що є підставою для визнання його недійсним.
		Ухвалою судді від 11.05.2021 відкрито провадження в справі та призначено розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, надано відповідачу строк для надання відзиву на позов.
		У встановлений судом строк відповідач не подав до суду відзив на позовну заяву.
		У судове засідання позивачка та її представник не з`явилися, про розгляд справи повідомлялися належним чином, від представника позивачки надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності позивачки та її представника.
		Представник відповідача у судове засідання не з`явився, про розгляд справи повідомлявся належним чином, подав заяву про розгляд справи за відсутності представника. Крім того, представником відповідача було подано повідомлення про відсутність боргових претезій до позивача.
		З огляду на наведене, суд вважає за можливе проводити розгляд справи у відсутності сторін за наявними матеріалами.
		Відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється у зв`язку з неявкою учасників справи.
		Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.
		Судом встановлено, що між ТОВ «Кредитна установа «Європейська кредитна група» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання фінансового кредиту № 3472413261/388287 від 11.09.2019 року, відповідно до умов якого відповідач, як позикодавець, надав позивачу, як позичальнику, позику в сумі 1500,00 грн. на строк 15 днів, тобто до 25.09.2019.
		Пунктом 1.3 договору за користування кредитом встановлено плату в розмірі 693,5% річних від суми кредиту в розрахунку 1,9% на добу, тип процентної ставки - фіксована. 
		Пунктом 4.3. договору встановлено, що у разі, якщо клієнт не повернув кредит у строк, зазначений в п. 1.2. цього Договору та/або в додатку до цього даного Договору, клінт зобов`язаний виплатити Товариству пеню в розмірі 5% від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання умов цього Договору, починаючи з першого дня прострочення. При цьому пеня нараховується до дня повного погашення заборгованості за Договором включно, але в будь-якому випадку не більше 100 (ста) календарних днів.
		У відповідності до п. 6.1 договору він підписаний з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором відповідно до положень Закону України «Про електронну комерцію». Як вбачається з копії спірного договору, при його підписанні позичальник використав електронний підпис одноразовим ідентифікатором R36158.
		Відповідно до п. 6.8. підписанням договору позичальник підтвердив, що він ознайомлений, повністю розуміє всі умови, зобов`язується та погоджується неухильно дотримуватись цього договору та правил надання грошових коштів у позику, у тому числі на умовах фінансового кредиту.
		Судом встановлено, що відповідно до п. 1.6. невід`ємною частиною договору є Публічна пропозиція (оферта) на укладення договору про надання фінансового кредиту за допомогою електронних засобів.
		Публічна пропозиція (оферта), правила надання грошових коштів у позику, у тому числі на умовах фінансового кредиту, та примірний договір розміщені на сайті позикодавця за адресою https://www.eurogroshi.com.ua/, є відкритими для ознайомлення для невизначеного кола зацікавлених осіб і містять інформацію про всі умови кредитування, в тому числі розмір та тип процентної ставки, а також про відповідальність сторін за порушення договору.
		Відповідно до п. 6.9. договору клієнт підтверджує, що отримав від ТОВ «Кредитна установа «Європейська кредитна група» інформацію, зазначену у ч.2 ст. 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».
		Відповідач є фінансовою установою, що підтверджується Свідоцтвом про реєстрацію фінансової установи серії ІК № 177 від 21.07.2016, виданим Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг.
		До відносин за договором позики застосовуються положення параграфа 1 Глави 71 ЦК України.
		Згідно статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
		Відповідно до статті 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
		Позивач, звертаючись до суду із вимогами про визнання укладеного договору недійсним, свої вимоги обґрунтовує тим, що не було дотримано письмової форми його укладення та не підписано сторонами, відповідачем не було надано позивачу необхідної інформації про умови надання позики, ціни та сукупної вартості позики.
		Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
		Згідно із ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
		Так, стаття 626 Цивільного кодексу України визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. (стаття 628 Цивільного кодексу України)
		Відповідно до положень ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
		Відповідно до частини першої, третьої ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинено у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Використання при вчинені правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразок відповідного аналога їхніх власноручних підписів
		Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.
		Як вбачається з договору  про надання фінансового кредиту №3472413261/388287 від 11 вересня 2019, позивачем було підписано (акцептовано) оферту, чим засвідчено вивчення умов оферти, повну та безумовну згоду з цими умовами, свідоме прийняття пропозиції укласти договір та згоду на використання одноразового ідентифікатора в якості особистого підпису договору. Підписанням оферти одноразовим ідентифікатором позивач засвідчив, що погоджується з усіма без виключення умовами оферти. При укладанні договору позивач мав обсяг цивільної дієздатності та його волевиявлення було вільним і відповідало внутрішній волі. 
		Договір підписувався з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію».
		Згідно з пунктом 6 частини першої ст. 3 цього Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. Одноразовий ідентифікатор для укладення договору надсилається засобами зв`язку, зазначеними заявником в інформаційно-телекомунікаційній системі.
		Отже, договір позики укладено дистанційно, в електронній формі, з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи, внаслідок чого, відповідно до положень Закону України «Про електронну комерцію» у сторін такого договору виникли цивільні права та обов`язки майнового характеру.
		Згідно з Публічною пропозицією (офертою) ТОВ «Кредитна установа «Європейська кредитна група» на укладення договору про надання фінансового кредиту, отримання коштів у позику можливе шляхом подання заявки в особистому кабінеті на веб-сайті товариства за умовами, які позичальник вважає зручними для себе. Клієнт підтверджує свою згоду з умовами отримання кредиту шляхом подання заявки на сайті Товариства за адресою: https://www.eurogroshi.com.ua/, чим виражає свій намір отримати фінансовий кредит та акцептує пропозицію (оферту) Товариства, приєднуючись до договору в цілому в відповідності до вимог статті 634 Цивільного Кодексу України, після чого формується одноразовий ідентифікатор, який використовується для підтвердження підписання договору. Договір містить персональні дані позичальника, зокрема його ПІБ, номер картки платника податків, контактний номер телефону. Без використання одноразового ідентифікатора, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна і пароля особистого кабінету договір між позичальником та товариством неможливий.
		За таких обставин укладення договору у запропонованій формі відповідало внутрішній волі позивача, який в свою чергу вчинив певну сукупність дій, спрямованих на отримання позики за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи.
		Оцінивши спірний договір, суд зазначає, що договір про надання фінансового кредиту №3472413261/388287 від 11 вересня 2019 вчинений у передбаченій чинним законодавством письмовій формі. Зміст правочину не суперечить нормам чинного на момент укладення договору законодавства та містить всі істотні умови, передбачені законом для такого виду договорів, які були погоджені сторонами, про що свідчить підписання договору та його подальше виконання. Отже, матеріалами справи підтверджено, що волевиявлення сторін договору на його укладення було вільним та відповідало їх внутрішній волі.
		Крім того, статями 18, 19 Закону України «Про захист прав споживачів» визначено додаткові підстави визнання договору (чи його умов) недійсним.
		Так, за приписами ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним.
		За приписами ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів» нечесна підприємницька практика забороняється, зокрема, у формі будь-якої діяльності (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною. Правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними.
		Для кваліфікації умов договору як «несправедливі» необхідна наявність одночасно таких ознак: умови договору порушують принцип добросовісності, закріплений законодавцем у пункті 6 частини першої ст. 3 Цивільного кодексу України та частині третій ст. 509 Цивільного кодексу України; умови договору призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов`язків сторін; умови договору завдають шкоди споживачеві.
		Суд зауважує, що принцип добросовісності є одним із засобів обмеження принципу свободи договору сторін, способом утримання сторін від зловживання своїми правами при виконанні договору. Зміст цього принципу полягає в тому, що умови правочинів та їх застосування суб`єктами цивільних правовідносин мають бути належними і справедливими та відповідати загальновизнаним нормам обороту.
		Позивач зазначає, що договір не укладала, її мобільний телефон  перебував у володінні невідомих осіб, які скористалися її персональними даними, які знаходилися на електронній пошті і на її ім`я був виданий кредит на суму 1500,00 грн.. 
		Аналізуючи умови оспорюваного договору та встановлені обставини, суд дійшов до висновку про відсутність в ньому несправедливих умов чи його здійснення відповідачем з використанням нечесної підприємницької практики, а твердження позивача з даного приводу судом розцінюються як небажання виконувати взяті на себе договірні зобов`язання та спосіб захисту власних інтересів.
		Згідно 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
		Як визначено у частині першій, другій ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
		Згідно з частинами першою, шостою ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
		Суд, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів приходить до висновку про необґрунтованість позову щодо визнання недійсним договору позики, у зв`язку з чим у задоволенні позову слід відмовити.
		Вирішуючи питання про розподіл між сторонами судових витрат у відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України, суд виходить із того, що позивач звільнений від сплати судового збору на підставі ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів».
		На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4,12, 81, 141, 229, 263-265, 268, 289, 354 ЦПК України, суд,-
		 
		У Х В А Л И В :
		 
		У задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитна установа «Європейська кредитна група» про  визнання кредитного договору недійсним - відмовити.
		Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
		У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
		Повне найменування сторін по справі:
		позивач - ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП - НОМЕР_1 ;
		відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитна установа «Європейська кредитна група»,  місцезнаходження: 04071, м. Київ, вул. Нижній Вал, 51; код ЄДРПОУ 40203427.
		 
		 
		 
		Суддя        О. Г. Скрипник

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...