Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 757/35166/20-ц : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів (крім категорій 301000000-303000000), з них.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 11.11.2022. Забезпечено надання загального доступу: 15.11.2022.
Дата набрання законної сили: 03.11.2022
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		    КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
		 
		 
		Справа № 757/35166/20-ц
		№ апеляційного провадження: 22-ц/824/6295/2022
		 
		П О С Т А Н О В А 
		І М Е Н Е М     У К Р А Ї Н И
		 
		03 листопада 2022 року                                                                                   м. Київ
		 
		Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ : 
		суддя-доповідач Слюсар Т.А. 
		суддів: Білич І.М., Коцюрби О.П., 
		за участю секретаря судового засідання Хоменко О.І.
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції цивільну справу за апеляційною скаргою адвоката Шкребтієнка Олександра Ігоровича в інтересах товариства з обмеженою відповідальністю «СС Лоун» на рішення Печерського районного суду м. Києва від 23 вересня 2021 року у складі судді Бусик О.Л.,
		у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю "CC Лоун",  товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ЛАЙТ ФІНАНС", товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ВОЛЛЄТ", треті особи: публічне акціонерне товариство "Київстар", ОСОБА_2 про захист прав споживачів, визнання недійсними договорів та захист персональних даних, відшкодування моральної шкоди,-
		 
		   В С Т А Н О В И В :
		 
		У серпні 2020 року ОСОБА_1 звернувся у суд із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «СС Лоун» (далі - ТОВ «СС Лоун»), товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дінеро» (далі - ТОВ « ФК «Дінеро»), товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Лайт Фінанс» (далі - ТОВ «ФК «Лайт Фінанс»), товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Воллєт» (далі - ТОВ «ФК «Воллєт») та з урахуванням уточнень просив визнати дії відповідачів вчиненими із застосуванням нечесної підприємницької практики та такими, що порушують права позивача; визнати недійсним договір від 25 травня 2020 року №1773845, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «СС Лоун», визнати недійсним договір від 23 травня 2020 року, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «ФК «Дінеро», визнати недійсним договір від 25 травня 2020 року №86746, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «ФК «Лайт Фінанс», визнати недійсним договір від 26 травня 2020 року №26-05-20-0403-02, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «ФК «Воллєт»; зобов`язати ТОВ «ФК «Лайт Фінанс», ТОВ «ФК «Воллєт» видалити всі персональні дані позивача з електронних баз, серверів та ін., припинити їх збір, обробку систематизацію, накопичення, зберігання, уточнення (оновлення та зміну), використання, розповсюдження, передачу, знеособлення тощо у зв`язку з відсутністю згоди позивача на такі дії. Стягнути з ТОВ «СС Лоун» моральну шкоду в сумі 22 000 грн, з ТОВ «Дінеро» моральну шкоду в сумі 27549 грн, з ТОВ «ФК «Лайт Фінанс» моральну шкоду в сумі 3 393 грн, з ТОВ «ФК «Воллєт» 5130 грн. Вирішити питання судових витрат.
		 
		Позов обґрунтовано тим, що позивач був споживачем послуг фінансових компаній ТОВ «СС Лоун» та ТОВ «ФК «Дінеро».
		 
		У травні 2020 року невідома особа заволоділа його сім-картою мобільного оператора «Київстар», отримала доступ до облікових записів (особистих кабінетів) на сайтах ТОВ «СС Лоун», ТОВ «ФК «Дінеро», а також здійснила від імені позивача реєстрацію на онлайн-сервісах кредитування, послугами яких позивач раніше не користувався. З незаконним використанням персональних даних позивача з 23 травня 2020 року до 26 травня 2020 року невідомою особою було оформлено чотири онлайн-кредити на ім`я позивача.
		 
		Позивач зазначив, що 23-26 травня 2020 року не подавав заявок на кредити, не мав волевиявлення на оформлення кредитних договорів та не отримував грошових коштів від фінансових установ. Про наявність кредитів на своє ім`я дізнався 09 червня 2020 року, коли почав отримувати повідомлення від відповідачів про наявність заборгованості за договорами, яких не укладав.
		 
		Позивач терміново замовив виписку з Українського бюро кредитних історій та дізнався, що запити на кредити від імені позивача робились і до багатьох інших фінансових установ.
		 
		Також, позивач звертався до мобільного оператора «Київстар» та подавав заявки на відновлення сім-карти, однак відповідь очікує.
		 
		За фактами незаконних дій по відношенню до позивача він звернувся до Полтавського відділу поліції ГУНП в Полтавській області. Кримінальне провадження було зареєстроване у Єдиному реєстрі досудових розслідувань 10 червня 2020 року за №12020170040001405.
		 
		Позивач неодноразово звертався до відповідачів з проханням провести списання заборгованості за договорами, укладеними від його імені та повідомити компетентні органи про дані, які помилково були включені до кредитної історії позивача, однак відповідачі проігнорували звернення позивача або давали відповіді про порушення позивачем норм чинного законодавства щодо звернення громадян та захист персональних даних.
		 
		Вказує, що відповідачі порушують його права та вимагають кошти, які він не отримував, що підпадає під ознаки нечесної підприємницької практики, яка прямо заборонена статтею 19 Закону України «Про захист прав споживачів».
		 
		На підставі викладеного, позивач просив про задоволення позову та про стягнення з відповідачів судових витрат.
		 
		Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 28.07.2021 прийнято відмову представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 від позову в частині заявлених позовних вимог до ТОВ «Фінансова компанія «Дінеро». Провадження в справі за позовом   ОСОБА_1 в інтересах якого діє ОСОБА_3 до ТОВ «Фінансова компанія «Дінеро» про захист прав споживачів, визнання недійсними договорів та захист персональних даних - закрито, з підстав визнання ТОВ «Фінансова компанія «Дінеро» договору від 23 травня 2020 року таким, що не укладався.
		 
		 Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 23 вересня 2021 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано недійсним договір № 1773845 від 25 травня 2020 року, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ "CC Лоун". Визнано недійсним договір № 86746 від 25 травня 2020 року, укладений між  ОСОБА_1 та ТОВ "Фінансова компанія "Лайт Фінанс". Визнано недійсним договір № 26-05-20-0403-02 від 26 травня 2020 року, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ "Фінансова компанія "Воллєт". Зобов`язано ТОВ "Фінансова компанія "Лайт Фінанс" та ТОВ "Фінансова компанія "Воллєт" видалити (знищити) персональні дані ОСОБА_1 з електронних баз даних (інформаційно-телекомунікаційній системі) ТОВ "Фінансова компанія "Лайт Фінанс" та ТОВ "Фінансова компанія "Воллєт". Вирішено питання судових витрат. У задоволенні іншої частини позову відмовлено. 
		 
		В апеляційній скарзі адвокат Шкребтієнко О.І. в інтересах ТОВ «СС Лоун» посилаючись на не повне з`ясування обставин справи, порушення норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення Печерського районного суду міста Києва від 23 вересня 2021 року в частині визнання недійсним договору № 1773845 від 25 травня 2020 року, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ «СС Лоун», а також стягнення з ТОВ «СС Лоун» на користь ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу в сумі 833 грн та 700 грн судового збору, та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в цій частині.
		 
		Вказано, що судом першої інстанції було проігноровано наданий відповідачем-1 кредитний договір і зазначено як у тексті рішення, так і у резолютивній частині  кредитний договір №1773845 від 25 травня 2020 року, в той час як  між позивачем та ТОВ «СС Лоун» було  укладено кредитний договір за іншим номером -  904613-А .
		 
		Зазначено, що судом не було враховано докази, надані відповідачем-1 стосовно перерахування кредитних коштів позивачу на платіжну картку № НОМЕР_1 . Так, у матеріалах справи міститься повідомлення ТОВ «БЕСТПЕЙ» від 12 жовтня 2020 року, згідно з яким 25 травня 2020 року через компанію ТОВ «БЕСТПЕЙ» була проведена верифікація карти та успішна виплата грошових коштів на суму 9000 грн на карту Позичальника. Зі змісту відповідного повідомлення чітко вбачається, що власником картки № НОМЕР_1 , на яку були перераховані кредитні кошти є ОСОБА_1 .
		 
		Проігноровано судом також приписи ст. 62 Закону України «Про банки і банківську діяльність» та не винесено ухвалу про розкриття банківської таємниці для встановлення повного номеру банківської картки та її власника на підставі неналежних та недостовірних доказів.
		 
		Вказано, що перед укладенням Кредитного договору «904613-А» від 25 травня 2020 року  було проведено належну ідентифікацію позивача та встановлено всі його дані.
		 
		Крім того, не погоджується з твердженнями позивача, що він начебто не укладав Кредитного договору, що не відповідає об`єктивній дійсності, оскільки після його укладення позивач уклав із Товариством Додаткову угоду №1 вказавши у ній номер телефону НОМЕР_2 , який останній самостійно визнає актуальним та таким, що належить йому, що судом проігноровано.
		 
		Також безпідставно не було прийнято судом до уваги той факт, що протягом всього строку дії Кредитного договору позивач частково виконав свої боргові зобов`язання перед TOB «СС Лоун» і частково погасив нараховані відсотки за користування кредитом в розмірі 1276 грн 95 коп., що ще раз підтверджує обізнаність про кредитний договір.
		 
		Районним судом також не враховано клопотання про роз`єднання позовних вимог позивача до відповідачів, які не були однорідними, оскільки вимоги про визнання недійсними кредитних договорів, укладених із позивачем кожним з відповідачів окремо не є нерозривно пов`язаними між собою.
		 
		Крім того всупереч запереченням відповідачів, суд прийняв заяву позивача про зміну предмету позову та розглянув її. А також допустив порушення правил залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, встановлених статтею 53 ЦПК України, залучивши до участі ПАТ «Київстар», однак не обґрунтував, яким чином розгляд справи може вплинути на права та обов`язки останнього. Більше того, у своїх поясненнях від 12 жовтня 2020 року ПАТ «Київстар» самостійно зазначало про безпідставність залучення його у якості третьої особи, що проігноровано судом. 
		 
		У відзиві на апеляційну скаргу адвокат Гаєва Г.С. в інтересах ОСОБА_1   просить рішення районного суду залишити без змін, а апеляційну скаргу доводи якої не спростовують висновків суду залишити без задоволення.
		 
		За змістом зазначено, що відповідачами не доведено належними та допустимими доказами, що ними було укладено договори з позивачем, за умовами яких останній отримав кредити на банківські карти та ці карти належать саме йому.
		 
		Колегія суддів заслухавши представника третьої особи ПрАТ «Київстар» Євтухова Є.А., який просив ухвалити рішення на розсуд суду, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає апеляційну скаргу такою, що підлягає задоволенню.
		 
		Інші учасники справи в судове засідання не з`явився, про розгляд справи повідомлялися належним чином від адвоката Гаєвої Г.С. в інтересах ОСОБА_1 надійшло клопотання про проведення засідання без участі сторони позивача, а тому колегія суддів вважає за можливе слухати справу за їх відсутності.
		 
		Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
		 
		Убачається, що рішення суду оскаржується лише в частині задоволених вимог ОСОБА_1 до ТОВ «СС Лоун», а тому з  огляду на вказане в іншій частині рішення суду не переглядається.
		 
		Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
		 
		Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		 
		Оскаржуване рішення суду першої інстанції не відповідає зазначеним вимогам в оскаржуваній частині.
		 
		Як убачається з матеріалів справи, 25 травня 2020 року ОСОБА_1 та ТОВ "CC Лоун" уклали договір № 904613-А, за умовами якого кредитор зобов`язувався надати позичальнику в користування грошові кошти (кредит) на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язувався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредиту відповідно до умов договору (а.с. 62-75 т.2).
		 
		Відповідно до пункту 2.2 договору кредит видається в національній грошовій одиниці України - гривні, в безготівковій формі, шляхом перерахування суми кредиту на платіжну картку, вказану позичальником заяві на отримання кредиту, або в готівковій формі в пунктах надання фінансових послуг платіжною системою. Сума кредиту складала 9000 грн проценти за користування - 556,95 грн. строк повернення - до 08 червня 2020 року.
		 
		Пунктом 4.1 договору передбачено, що для отримання кредиту позичальник має зареєструватися на сайті кредитора. Реєстрація відбувається на сторінці реєстрації. Для проходження процедури реєстрації позичальник має заповнити всі поля форми реєстрації, керуючись при необхідності підказками сайту. У разі отримання позичальником суми кредиту в готівковій формі, відсутня необхідність здійснювати реєстрацію платіжної картки на сайті товариства, в той же час отримати суми кредиту в безготівковій формі не позбавляє позичальника можливості зареєструвати свою платіжну картку для подальшого отримання кредитів на картку. У разі реєстрації позичальником своєї платіжної картки, позичальник має вказати дані своєї платіжної картки, на яку він хоче отримати кредит. Зазначена картка має пройти прив`язку до особистості позичальника, перевірку валідності та доступності її для позичальника, для чого на картці повинна бути сума не менше 5,00 грн. При проходженні процедури верифікації картки система блокує на картці випадкову суму в розмірі 5,00 грн. після чого від банку позичальника приходить код операції, який необхідно буде вставити у відповідне поле на сайті. Верифікація платіжної картки може проводитись також і іншим способом в залежності від умов договору між кредитором та платіжною системою. В подальшому, якщо дозволяють функціональні можливості системи, позичальник може додавати необмежену кількість своїх платіжних карток в особистому кабінеті за умови проходження аналогічної процедури.
		 
		Пунктом 5.1 договору передбачено право позичальника продовжити строк користування кредитом. Для продовження строку користування кредитом, позичальник сплачує кредитору нараховані проценти за ту кількість днів, на яку бажає продовжити строк.
		 
		У разі несплати позичальником заборгованості до закінчення строку дії договору та не продовження строку дії договору, кредитором застосовується автопролонгація з наступного дня після запропонованої дати повернення кредиту. Позичальник, який підписує даний договір, дає згоду на його автопролонгацію, - продовження строку дії договору з дня запланованої дати повернення кредиту ще на 20 календарних днів. Позичальник вважається таким, що прострочив повернення кредиту у разі, якщо він не повернув кредит і не продовжив строк користування кредитом до дня закінчення дії строку автопролонгації.
		 
		25 травня 2020 року позичальнику було здійснено видачу кредиту в безготівковій формі на картку позичальника №  НОМЕР_1 через технологічного партнера товариства (а.с. 81 т.2).
		 
		У зв`язку із несплатою позичальником заборгованості за кредитним договором ТОВ "CC Лоун" згідно з угодою до кредитного договору від 25 травня 2020 року № 904613- А застосував авто пролонгацію (а.с. 76-77 т.2).
		 
		10 червня 2020 року ТОВ "CC Лоун" та ОСОБА_1 уклали додаткову угоду № 1, згідно з якою сторони домовились продовжити строк дії кредиту з 11 червня 2020 року до 10 липня 2020 року включно (а.с. 78 т.2).
		 
		У зв`язку із несплатою позичальником заборгованості за кредитним договором ТОВ "CC Лоун" згідно з угодою до кредитного договору від 25 травня 2020 року № 904613-А застосувало автопролонгацію (а.с.79 т.2).
		 
		Районний суд задовольняючи в оскаржуваній частині вимоги ОСОБА_1 до ТОВ "CC Лоун", дійшов висновку про відсутність волевиявлення позивача на укладення спірного правочину та належних й допустимих доказів на спростування встановлених обставин  товариством. 
		 
		Однак, колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, оскільки вони не відповідають обставинам справи та вимогам закону.
		 
		Так матеріалами справи доведено факт укладення між позивачем та ТОВ «СС Лоун»  25 травня 2020року кредитного договору № 904613-а з доповненнями до нього (а.с.62-79 т.2).
		 
		Між тим, районний суд ухвалив рішення про визнання недійсним договору                           № 1773845, який у справі відсутній й факт укладення якого між сторонами не доведено.
		 
		Також суд звертає увагу на наступне.
		 
		Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
		 
		Згідно положення частини 1, 3 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правам та обов`язками наділені обидві сторони договору.
		 
		Принцип свободи договору як один із загальних засад цивільного законодавства декларується в ст. 3 ЦК України.
		 
		Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. (ст. 627 ЦК України)
		 
		Згідно з ч. 3 ст. 6 ЦК України сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їхнього змісту або із суті відносин між сторонами.
		 
		Перш за все необхідно зазначити, що свобода договору означає право громадян або юридичних осіб та інших суб`єктів цивільного права вступати чи утримуватися від вступу в будь-які договірні відносини. Свобода договору проявляється також у можливості, наданій сторонам, визначати умови такого договору. Однак під час укладання договору, визначаючи його умови, сторони повинні дотримуватись нормативно-правових актів.
		 
		Свобода договору передбачає можливість укладати не лише ті договори, які передбачені нормами чинного цивільного законодавства, а й ті, які законом не передбачені, але в такому разі такий договір не повинен суперечити законодавству. Також принцип свободи договору полягає в можливості особи вільно обирати контрагента.
		 
		У відповідності до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є ті умови, без погодження яких договір взагалі не вважається укладеним. Істотні умови договору визначаються в законі, разом з тим ними можуть стати будь-які умови, на погодженні яких наполягає та чи інша сторона. Істотні умови договору відображають природу договору, відсутність будь-якої з них не дає змоги сторонам виконати їх обов`язки, які покладаються на них за договором.
		 
		Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.
		 
		Предметом розгляду в даній справі є зокрема вимоги про визнання недійним Договору від 25.05.2020 року №1773845, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «СС Лоун» з підстав оформлення його за відсутності волевиявлення, що є порушенням ч. 3 та ч. 5 ст. 203 ЦК України, а також порушення ч.ч. 1, 2 ст. 11 Закону України "Про захист прав споживачів".
		 
		Так, у відповідності до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
		 
		Частини 3 та 5 ст. 203 ЦК України встановлюють, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
		 
		Відповідності до ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
		 
		Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону України "Про електронну комерцію" цей Закон регулює правові відносини у сфері електронної комерції під час вчинення електронних правочинів.
		 
		У статті 3 Закону України "Про електронну комерцію" зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.
		 
		Статтею 11 Закону України "Про електронну комерцію" визначений порядок укладення електронного договору.
		 
		За частиною 3 цієї статті електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
		 
		Положення частини 6 даної статті Закону передбачають шляхи надання відповіді особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт), до яких відноситься: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчиненні дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.
		 
		Статтею 12 Закону України "Про електронну комерцію" визначені форми підписання електронного правочину: електронним підписом або електронним цифровим підписом відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис" за умови використання засобу цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронним підписом одноразовим ідентифікатором, визначеним Законом; аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
		 
		Пунктом 6 ч. 1 ст. 3 Закону України "Про електронну комерцію" передбачено, що електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
		 
		У відповідності до ч. 1 та ч. 2 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
		 
		Відповідно до ч. 1 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
		 
		Згідно з ч. 1 ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
		 
		Частина 1 ст. 81 ЦПК України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		 
		Установлено, що між сторонами укладено кредитний договір № 904613-А від 25 травня 2020 року, проте суд залишив поза увагою, що позивач просить визнати недійсним договір за №1773845 від 25 травня 2020 року (а.с. 128 т. 2).
		 
		Отже отримання коштів відбулося за кредитним договором № 904613-А від 25 травня 2020 року, за яким позичальником виступає ОСОБА_1 , позикодавцем ТОВ «СС Лоун».
		 
		Судом встановлено, що вказаний договір укладений шляхом його підписання електронним підписом одноразовим ідентифікатором.
		 
		Відповідно до п. 4.8. Правил надання коштів кредит TOB «СС Лоун» перевірка (верифікація) дійсності платіжної картки Заявника, відбувається шляхом блокування наперед невідомої Заявнику довільної суми, в розмірі від 1 копійка до 5 гривень та наступним зазначенням Заявником в особистому кабінеті конкретної суми, що була заблокована. Точний розмір зарезервованої суми Заявник може дізнатися в банківській установі, що емітувала платіжну картку та здійснила ідентифікацію та верифікацію Заявника (через смс-повідомлення від банку та/або засобами електронного зв`язку та/або засобами, телефонного зв`язку) (а.с. 32 т.2) 
		 
		Убачається, що з метою виконання вимог закону щодо ідентифікації в ITC ТОВ «СС Лоун», позивачем надано всі свої особисті дані, а саме: ПІБ, електронну пошту, номер мобільного телефону, серію та номер паспорта НОМЕР_3 ; дату, місяць та рік народження, ідентифікаційний код, місце роботи, посаду, робочий номер телефону, ПІБ контактної особи та його мобільний номер телефону; зазначив адресу свого місця поживання тощо (а.с. 47-50 т. 2).
		 
		Крім того позивач надав згоду на обробку персональних даних, шляхом проставлення електронної відмітки, як того вимагає стаття 2 Закону України «Про захист персональних даних» , а також створив особистий кабінет та зайшов до нього з використанням логіну та пароля, які були відомі лише йому, завантажив свою фотографію на якій останній тримає свій паспорт громадянина України в розгорнутому стані, серія та номер паспорта НОМЕР_3 , розгорнутим на сторінці де розміщено фото Позичальника (51-56 т.2).
		 
		Тобто позивачем пройдено в порядку передбаченому пунктом 4.8. Правил  процедуру верифікації своєї платіжної картки НОМЕР_4 , на яку в подальшому були перераховані кредитні кошти. 
		 
		Також матеріали справи містять Паспорт кредиту від 25.05.2022, який підписаний позивачем електронним шляхом (а.с. 57-61 т.2).
		 
		Більше того, без проставлення відмітки ІТС Позивач не зміг би завершити процес подачі кредитної заявки в ITC Товариства, кнопка «Создать заявку» була б не активна. Надалі Позивач в ITC Товариства підписав електронний Кредитний договір електронним підписом одноразовим ідентифікатором f73144, який був направлений Позивачу за допомогою CMC повідомлення на його мобільний номер телефону, який останній зазначив під час проходження реєстрації в ITC товариства.
		 
		Варто зазначити, що під час укладання Додаткової угоди №1 від 10.06.2020 до договору № 904613-А позивач використовував інший номер телефону, а саме  НОМЕР_2 (а.с.79 т.2).Цей номер телефону зазначений позивачем у позовній заяві як контактний номер телефону. Більше того, у додаткових поясненнях від 11 серпня 2021 року позивач самостійно підтверджує, що номер телефону НОМЕР_2 належить йому та він його використовує (а.с. 1 т.1, 121 т.2, 106 т.3).
		 
		Тобто убачається, що позивач не відмовився від Кредитного договору, а навпаки продовжив користуватись кредитом, а 10.06.2020 ще й уклав Додаткову угоду №1 про продовження строку дії Кредитного договору з 11.06.2020 по 10.07.2020. Вказаними діями ще раз підтвердив факт укладання між ним та відповідачем Кредитного договору та факт отримання кредитних коштів.
		 
		Матеріали справи також містять повідомлення ТОВ «БЕСТПЕЙ» від 12 жовтня 2020 року, згідно з яким 25 травня 2020 року через вказане товариство була проведена верифікація карти та успішна виплата грошових коштів на суму 9000 грн на карту № НОМЕР_4 власником якої є ОСОБА_1 (а.с. 82 т.2).
		 
		З довідки ТОВ «СС ЛОУН» №13/10-6 від 13.10.2020також встановлено, що протягом всього строку дії Кредитного договору ОСОБА_1 частково виконав свої боргові зобов`язання погасив нараховані відсотки за користування кредитом в розмірі 1276 грн 95 коп, що також підтверджує, що позивач знав про існування укладеного з ТОВ «СС Лоун» кредитного договору і намагався погасити нараховані за ним проценти (а.с. 86 т. 2).
		 
		Судом першої інстанції зазначено, що картка №  НОМЕР_5 в АТ «Альфа-Банк», на яку було перераховано кредитні кошти, зокрема за договором, укладеними ОСОБА_1 з ТОВ «СС Лоун» не належить ОСОБА_1 , а належить іншій особі.
		 
		Між тим, належних та допустимих доказів на підтвердження того, що вказаний рахунок був відкритий на ім`я іншої особи, яка шахрайським способом отримала від відповідача кредитні кошти, позивачем до матеріалів справи не надано.
		 
		Витяг з єдиного реєстру досудових розслідувань, номер кримінального провадження №12020170040001405 від 10 червня 2020 року, суд не бере до уваги, оскільки він є лише наслідком виконання слідчим, прокурором обов`язків, передбачених ст. 25, ч. 1 ст. 214 КПК України щодо внесення відповідних відомостей до ЄРДР. Вирок у кримінальній справі чи постанова суду, які набрали законної сили та свідчили б про те, що треті особи з незаконним використанням персональних даних позивача, оформили кредитні договори на ім`я позивача, відсутні.
		 
		Отже, позивач, уклавши з ТОВ «СС Лоун» договір № 904613-А від 25 травня 2020року, у подальшому підтвердив чинність угоди шляхом продовження  дії кредитного договору внесеними до нього доповненнями, чим  спростовуються  висновки суду  про  необізнаність ОСОБА_1 зі спірним договором та неотримання грошових коштів за його умовами.
		 
		Стаття 207 ЦК України встановлює загальні вимоги до письмової форми правочину. Так, на підставі частини першої цієї статті правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
		 
		Частиною ж другою цієї статті визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
		 
		Отже, підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.
		 
		Згідно із частиною першою статті 627 ЦК України і відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
		 
		Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК України).
		 
		Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц дійшла висновку, що відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Зазначена норма кореспондує частинам другій, третій статті 215 ЦК України, висвітлює різницю між нікчемним і оспорюваним правочином і не застосовується до правочинів, які не відбулися, бо є невчиненими. Разом із тим Велика Палата Верховного Суду констатує, що у випадку оспорювання самого факту укладення правочину, такий факт може бути спростований не шляхом подання окремого позову про недійсність правочину, а під час вирішення спору про захист права, яке позивач вважає порушеним шляхом викладення відповідного висновку про неукладеність спірних договорів у мотивувальній частині судового рішення.
		 
		Відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду
		 
		Разом з тим ухвалюючи рішення про задоволення вимог, заявлених ОСОБА_1 до ТО «СС Лоун»,  районний суд в порушення положень ч.4 ст.263 ЦПК України не врахував висновки, викладені у вказаній постанові Великої Палати Верховного Суду й визнав недійсним договір, факт укладення якого оспорював позивач.
		 
		Отже, у справі відсутні докази порушення прав позивача як споживача послуг  ТОВ «СС Лоун».
		 
		Зазначене свідчить про неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права районним судом, що призвело до неправильного вирішення спору.
		 
		Отже  рішення суду першої інстанції  в частині заявлених вимог  до ТОВ «СС «Лоун» не відповідає вимогам статті 263 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості.
		 
		Відповідно до п. 4 ч. 1 ст.376 ЦПК підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
		 
		Зазначене в силу статті 376 ЦПК України є підставою для його скасування в частині вирішення вимог  ОСОБА_1 до ТОВ "CC Лоун" про  захист прав споживачів, визнання  недійсним договору, захист персональних даних, стягнення моральної шкоди  з ухваленням в цій частині нового судового рішення про відмову в позові.
		 
		З огляду на відмову в позові до ТОВ "CC Лоун" підлягає скасуванню також рішення в частині стягнення з товариства на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу та судового збору.
		 
		Враховуючи наведене та доводи апеляційної скарги, колегія суддів доходить висновку про задоволення апеляційної скарги, скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення про відмову в позові ОСОБА_1 до ТОВ «СС Лоун».
		 
		Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 382 ЦПК України, суд, -
		 
		П О С Т А Н О В И В :
		Апеляційну скаргу адвоката Шкребтієнка Олександра Ігоровича в інтересах товариства з обмеженою відповідальністю «СС Лоун» задовольнити.
		Рішення Печерського районного суду м. Києва від 23 вересня 2021 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю "CC Лоун", а також стягнення витрат на професійну правничу допомогу та судового збору скасувати.
		 
		Ухвалити по справі в цій частині нове судове рішення, яким у позові ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «CC Лоун» про захист прав споживачів, визнання недійсним договору та захист персональних даних, відшкодування моральної шкоди - відмовити.
		 
		В решті рішення суду першої інстанції залишити без змін.
		 
		Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з моменту складання повного судового рішення. 
		 
		Повне судове рішення складено 10 листопада 2022 року.
		 
		 
		Суддя-доповідач:              
		 
		 
		Судді

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...