Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 440/1074/21 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо; погашення податкового боргу, з них; застосування адміністративного арешту коштів та/або майна.
Надіслано для оприлюднення: 10.11.2022. Зареєстровано: 11.11.2022. Забезпечено надання загального доступу: 11.11.2022.
Дата набрання законної сили: 10.11.2022
Номер судового провадження: К/9901/37876/21

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		10 листопада 2022 року 
		м. Київ
		 
		справа № 440/1074/21
		адміністративне провадження № К/9901/37876/21 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: 
		судді-доповідача Юрченко В.П.,
		суддів: Чумаченко Т.А.,  Васильєвої І.А., 
		 
		розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДПС у Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 12 травня 2021 року (суддя Костенко Г.В.) та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 23 вересня 2021 року (головуючий суддя Ральченко І.М., судді: Чалий І.С., Катунов В.В.) у справі №440/1074/21 за позовом Державного підприємства "Жовтневий спиртовий завод" до Головного управління ДПС у Полтавській області, про визнання протиправними та скасування наказу та рішення про застосування адміністративного арешту майна платників податків,
		ВСТАНОВИВ:
		Державне підприємство "Жовтневий спиртовий завод" звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Полтавській області, у якому просило: 
		- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління ДПС у Полтавській області №258-П від 9 лютого 2021 року про проведення фактичної перевірки Державного підприємства "Жовтневий спиртовий завод";
		- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у Полтавській області про застосування адміністративного арешту майна Державного підприємства "Жовтневий спиртовий завод".
		Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на протиправність оспорюваних індивідуальних органів податкового органу з огляду на їх невідповідність вимогам частини другої статті 19 Конституції України та Податкового кодексу України. На переконання позивача, "Жовтневий спиртовий завод" правомірно недопущено посадових осіб Головного управління ДПС у Полтавській області до проведення фактичної перевірки підприємства, оскільки наказ про призначення такої перевірки не містив посилань на конкретні та достатні підстави для її проведення. 
		Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 12 травня 2021 року, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 23 вересня 2021 року адміністративний позов задоволено повністю.
		Приймаючи оскаржувані рішення, суди попередніх інстанцій виходили з того, що відсутні підстави для проведення перевірки, оскільки спірний наказ не містить посилання на мету проведення фактичної перевірки. 
		Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся з касаційною скаргою, у якій посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. В обґрунтування доводів касаційної скарги зазначає, що передумовою для призначення фактичної перевірки ДП "Жовтневий спиртовий завод" на підставі спірного наказу слугував лист ДПС України від 3 листопада 2020 року вих.№19774/7/99-00-09-01-02-07, яким повідомлялось про класифікацію товару "Засоби дезинфікуючі" згідно УКТ ЗЕД, виробником яких є позивач, у зв`язку з чим податковим органом правомірно було призначено фактичну перевірку ДП "Жовтневий спиртовий завод". 
		Верховний Суд, обговоривши доводи касаційної скарги, переглядаючи судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з таких підстав.
		Судами попередніх інстанцій встановлено, що 9 лютого 2021 року начальником Головного управління ДПС у Полтавській області на підставі пп. 20.1.4 п.20.1 ст. 20, п. 75.1 ст. 75, пп. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80, п. 82.3 ст. 82 Податкового кодексу України, ст. 16 Закону України "Про державне регулювання виробництва та обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального" видано наказ № 258-П "Про проведення фактичної перевірки", яким наказано провести з 10 лютого 2021 року фактичну перевірку тривалістю 10 діб ДП "Жовтневий спиртовий завод" за місцем фактичного провадження діяльності за адресою: Полтавська область, м. Карлівка, вул. Полтавська, 3 за період з 1 вересня 2020 року по 31 грудня  2020 року.
		На підставі вищезазначеного наказу відповідачем видано направлення на перевірку від 9 лютого 2021 року № 288, № 289. 
		10 лютого 2021 року посадові особи Головного управління ДПС у Полтавській області прибули для проведення фактичної перевірки за місцезнаходженням ДП "Жовтневий спиртовий завод".
		Проте, в.о. директора ДП "Жовтневий спиртовий завод" Павленко О.О. повідомив про недопуск до фактичної перевірки та відмовився від підписання направлень на перевірку, про що відповідачем складено акт відмови від підписання (ознайомлення) направлень на проведення фактичної перевірки від 10 лютого 2021 року, акт про відмову в допуску до проведення фактичної перевірки від 10 лютого 2021 року, акт про неможливість проведення фактичної перевірки ДП "Жовтневий спиртовий завод" від 10 лютого 2021 року.
		Позивачем надано відповідачу письмові пояснення щодо недопуску до перевірки, зокрема зазначено, що в наказі № 258-П від 9 лютого 2021 року не вказана мета перевірки, порушення законодавства, які встановив податковий орган та які стали підставою для прийняття рішення щодо проведення фактичної перевірки; наказ на проведення перевірки №2194 від 19 листопада 2020 року про проведення фактичної перевірки за період з 1 січня 2020 року по 31 жовтня 2020 року на даний час оскаржується в судовому порядку; первинні документи щодо обігу спирту та готової продукції, заяви, звіти, декларації тощо за період з 1 травня 2020 року по 12 листопада 2020 року вилучені слідчими Державного бюро розслідувань. 
		10 лютого 2021 року Головним управлінням ДПС у Полтавській області прийнято рішення №1 про застосування адміністративного арешту майна платника податків, яким до ДП "Жовтневий спиртовий завод" застосовано умовний адміністративний арешт майна платника.
		Позивач, вважаючи неправомірним наказ та рішення відповідача, звернувся до суду з даним позовом.
		В аспекті заявлених вимог, Верховний Суд зазначає наступне.
		Відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
		За приписами пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
		Відповідно до підпункту 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).
		Підстави призначення, обставини та порядок проведення фактичних перевірок визначено положеннями статті 80 Податкового кодексу України.
		Згідно з пунктом 80.1 статті 81 Податкового кодексу України фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).
		Відповідно до підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України, фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких обставин, зокрема у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.
		Підпунктами 1-4 пунктом 81.1 статті 81 Податкового кодексу України передбачено, що посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:
		направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу;
		копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу;
		службового посвідчення осіб (належним чином оформленого відповідним контролюючим органом документа, що засвідчує посадову (службову) особу), які зазначені в направленні на проведення перевірки.
		У відповідності до пункту 86.5 статті 86 Податкового кодексу України передбачено, що у разі відмови платника податків, його законних представників або особи, яка здійснювала розрахункові операції, від підписання акта (довідки), посадовими особами контролюючого органу складається акт, що засвідчує факт такої відмови.
		Під час проведення перевірок посадові (службові) особи органів державної служби повинні діяти у межах повноважень визначених Податковим Кодексом (пункту 81.3 статті 81 ПК України).
		Разом із цим, відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
		Підставою проведення фактичної перевірки, визначеної підпунктом 80.2.5. пункту 80.2. статті 80 Податкового кодексу України, є отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства, тобто інформації про конкретний факт недотримання платником податків вимог законодавства щодо виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, цільового використання спирту, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального, контроль за яким покладено на органи державної податкової служби.
		Суди попередніх інстанцій зі змісту спірного наказу встановили, що на підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, пункту 75.1 статті 75, підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80, пункту 82.3 статті 82 Податкового кодексу України, статті 16 Закону України «Про державне регулювання виробництва та обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального», наказано провести фактичну перевірку тривалістю 10 діб ДП «Жовтневий спиртзавод» за місцем фактичного провадження діяльності за адресою: Полтавська область, м. Карлівка, вул. Полтавська, 3 за період з 1 вересня 2020 року по 31 грудня  2020 року.
		З урахуванням викладеного, суди попередніх інстанцій вважали, що відповідачем не надано жодних доказів того, що контролюючим органом отримано інформацію, яка зумовлює виникнення обґрунтованої та законодавчо встановленої необхідності для контролюючого органу зі здійснення належного податкового контролю, а саме право на проведення фактичної перевірки згідно з підпунктом 80.2.5 пунктом 80.2 статті 80 Податкового кодексу України.
		Верховний Суд погоджується з висновками суду першої та апеляційної інстанцій та вказує на те, що відповідач не надав належним чином доказів, які б підтвердили, що підставою для прийняття оскаржуваного наказу слугувала інформація про порушення підприємством вимог законодавства. У самому наказі про призначення перевірки, податковий орган не конкретизує суть порушення.
		Також, у спірному наказі відсутні будь-які посилання на будь-які підстави призначення перевірки, крім посилання на норми, що їх регулюють, та не відображено в рамках яких заходів контролюючого органу встановлено невідповідність діяльності підприємства вимогам чинного законодавства, на підставі яких відомостей або документів  були встановлені факти сумнівності, сумнівність яких саме операцій (дата операції, характер та наслідки такої операції або інші докази вчинення таких операцій) була встановлена податковим органом.
		Крім того, суди попередніх інстанцій обґрунтовано відхили доводи контролюючого органу, що передумовою для призначення фактичної перевірки ДП «Жовтневий спиртзавод» на підставі спірного наказу слугувало надходження до Головного управління ДПС у Полтавській області листа ДПС України від 3 листопада 2020 року вих. № 19774/7/99-00-09-01-02-07, яким повідомлялось про класифікацію товару «Засоби дезінфікуючі» згідно УКТ ЗЕД, виробником яких є позивач, з огляду на таке. 
		Оскільки позивач веде діяльність з виробництва дезінфекційних засобів, основою для виробництва яких є спирт етиловий денатурований, підставою для призначення фактичної перевірки ДП «Жовтневий спиртзавод» могли бути вищезгадані положення підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України.
		Однак, як вірно зазначено судами попередніх інстанцій, про наявність цих обставин не зазначено у спірному наказі, що спростовує доводи відповідача про правомірність призначення фактичної перевірки.
		Колегія суддів вважає, що контролюючий орган формально підійшов до оформлення спірного наказу, не зазначивши у ньому належним чином піставу проведення фактичної перевірки платника податків, що надавало право позивачу на недопуск посадових осіб відповідача до проведення такої перевірки.
		Колегія суддів критично оцінює посилання скаржника на необхідність відступлення від висновку, викладеного у постановах Верховного Суду від 15 травня 2020 року у справі № 816/3238/15, від 21 лютого 2020 року у справі №826/17123/18, оскільки обґрунтування касаційної скарги зводиться лише до незгоди скаржника з ухваленими судами попередніх інстанцій рішеннями.
		Суд вважає, що позиція Верховного Суду, викладена у вказаних постановах, обґрунтовано взята до уваги судами попередніх інстанцій при прийнятті оскаржуваних рішень у справі. Цитування відповідачем висновків постанов Верховного Суду на підтвердження передбачених КАС України підстав касаційного оскарження не свідчить про те, що суди попередніх інстанцій ухвалили судові рішення з порушенням вимог законодавства. Висновки перелічених постанов у касаційній скарзі не суперечать висновкам судів попередніх інстанцій.
		Суд звертає увагу на те, що причинами для відступу можуть бути вади попереднього рішення чи групи рішень (їх неефективність, неясність, неузгодженість, необґрунтованість, незбалансованість, помилковість); зміни суспільного контексту.
		З метою забезпечення єдності та сталості судової практики для відступу від висловлених раніше правових позицій Суд повинен мати ґрунтовні підстави: його попередні рішення мають бути помилковими, неефективними чи застосований у цих рішеннях підхід повинен очевидно застаріти внаслідок розвитку в певній сфері суспільних відносин або їх правового регулювання.
		Суд вважає, що відповідач не обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, а відтак, Суд дійшов висновку, що доводи, викладені у касаційній скарзі, щодо наявності підстав для скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій, не отримали підтвердження, не спростовують обставин, на які послався суд апеляційної інстанції, ґрунтуються на переоцінці обставин справи, у зв`язку з чим відсутні підстави для задоволення касаційної скарги.
		Судами першої та апеляційної інстанцій в повній мірі встановлено фактичні обставини справи та надано об`єктивний та обґрунтований їх аналіз, у зв`язку з чим, відсутні підстави вважати, що обставини справи встановлено не повно чи неправильно, а, отже, і наведені відповідачем доводи в касаційній скарзі не спростовують правильних по суті висновків судів першої та апеляційної інстанцій.
		Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що висновки судів  попередніх інстанцій є обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, внаслідок чого касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судові рішення - без змін.
		Відповідно до частини третьої статті 343 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
		Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Полтавській області залишити без задоволення, а рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 12 травня 2021 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 23 вересня 2021 року у справі №440/1074/21 залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
		 
		 
		 
		СуддіВ.П. Юрченко Т.А. Чумаченко   І.А. Васильєва

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...